ОСОБЛИВОСТІ ЛОКАЛЬНИХ ІМУННИХ РЕАКЦІЙ У ДВАНАДЦЯТИПАЛІЙ КИШЦІ ПРИ ПОСТРЕЗЕКЦІЙНІЙ ПОРТАЛЬНІЙ ГІПЕРТЕНЗІЇ

Resection of large volumes of the liver leads to various post-resection complications: hemorrhages of varicose veins of the esophagus, stomach, rectum, ascites, splenomegaly, secondary hypersplenism, parenchymal jaundice, porosystemic encephalopathy, liver failure, portal hypertension. Postrezectional portal hypertension leads to structural rearrangement of the organs of the basilar portal hepatic vein, as well as the remodeling of their structures. Venous drainage from the duodenum is carried out through the portal hepatic vein, where hemodynamic disorders are complicated by various morphological changes in the vessels and structures of the specified organ. It should be noted that the features of local immune defense of the duodenum at postresection portal hypertension are not sufficiently studied. The aim – to investigate the features of local immune reactions in the duodenum at postresection portal hypertension. Material and Methods. The research was conducted on 45 male rats, which were divided into 3 groups. The group 1 consisted of 15 intact animals, 2 – 15 rats after resection of the left lateral part – 31.5 % of liver parenchyma, 3 – 15  animals after resection of the right and left side parts of the liver (58.1 %). Euthanasia of animals was carried out by bloodletting in conditions of thiopental anesthesia 1 month after the beginning of the experiment. The cut pieces of the duodenum were fixed in a 10 % neutral formalin solution, and after appropriate ethyl alcohol of increasing concentration was poured in paraffin blocks. Histologic sections 5–7 μm thick after deparaffinization were stained with hematoxylin-eosin, for van Gizon, Mallory, Weigert, and toluidine blue. In the detection of plasmocytes with IgA, IgM, IgG, IgE histologic sections of the duodenum was treated with monospecific antiserгm against these classes of immunoglobulins conjugated with fluorescein isothiocyanate using the direct Kuns method with appropriate controls that were studied using a luminescent microscope "Lumam P-8". In a luminescent light, plasma cells that gave a specific luminescence were read on 1 mm² of the mucosa of the investigated organ. The content of secretory Ig A (SIgA) was determined by the method of separate immunodiffusion in agar with a specific serum against SIgA. Quantitative indicators were processed statistically. Results. One month after resection of 31.5 % of the liver, local immune reactions in the mucosa of the duodenum changed slightly. Violation of local immune homeostasis was more pronounced in resection of 58.1 % of the liver volume. Thus, the number of plasmatic cells from IgA in the mucosa of the subject decreased by 26.6 %, the level of secretory immunoglobulin A decreased by 27.9 %. while the plasma-producing producers IgM, IgG, IgE increased accordingly by 97.0 %, 4.2 and 6.0 times. The degree of changes in local homeostasis correlated with the depth and prevalence of hemodynamic disorders, dystrophic, fibrotic, infiltrative and sclerotic processes in the investigated organ, that is, it plays an important role in the morphogenesis of the duodenum in postresection portal hypertension. Conclusions. Resection of 58.1 % of liver parenchyma leads to postresection portal hypertension and pronounced changes in local immune homeostasis in the duodenal mucosa, characterized by a decrease in the levels of SIgA and the number of IgA-producing plasmocytes, significant violations of the correlation between the immunocytes that synthesize IgA, IgM, IgG, IgE, the emergence of immune complexes in the stroma and vessels. The degree of changes in local immunity correlates with the depth and prevalence of hemodynamic disorders, dystrophic, fibrotic, infiltrative and sclerotic processes in the investigated organ.Резекция больших объемов печени может приводить к разным пострезекционным осложнениям: кровотечениям из варикозно расширенных вен пищевода, желудка, прямой кишки, асциту, спленомегалии, вторичному гиперспленизму, паренхиматозной желтухе, портосистемной энцефалопатии, печеночной недостаточности, портальной гипертензии. Пострезекционная портальная гипертензия приводит к структурной перестройке органов бассейна воротной печеночной вены и ремоделированню их структур. Венозный дренаж от двенадцатиперстной кишки осуществляется воротной печеночной веной, где гемодинамические расстройства осложняются разными морфологическими изменениями в сосудах и структурах названного органа. Необходимо отметить, что особенности локальной иммунной защиты двенадцатиперстной кишки при пострезекционной портальной гипертензии изучены недостаточно. Цель – исследовать особенности локальных иммунных реакций в двенадцатиперстной кишке при пострезекционной портальной гипертензии. Материал и методы. Исследования проведены на 45 крысах-самцах, которые были поделены на 3 группы: 1-я группа состояла из 15 интактных животных, 2-я – из 15 крыс после резекции левой боковой части – 31,5 % паренхимы печени, 3-я – 12 животных после резекции правой и левой боковых частей печени – 58,1 % паренхимы печени. Эвтаназия животных осуществлялась кровопусканием в условиях тиопентал-натриевого наркоза через 1 месяц от начала эксперимента. Вырезанные кусочки из двенадцатиперстной кишки фиксировали в 10 % нейтральном растворе формалина и после соответствующего проведення через этиловые спирты возрастающей концентрации заливали в парафиновые блоки. Гистологические срезы толщиной 5–7 мкм после депарафинизации красили гематоксилином-эозином, по ван Гизон, Маллори, Вейгерту, толуидиновым синим. При выявлении плазматических клеток-продуцентов Ig A, Ig M, Ig G, Ig E микротомные срезы двенадцатиперстной кишки обрабатывали моноспецифическими антисыворотками против указанных класов иммуноглобулинов, конъюгированными с изотиоцианатом флуоресцеина, применяя прямой метод Кунса с соответствующими контролями, которые изучали с помощью люминесцентного микроскопа «Люмам Р-8». В люминесцентном свете подсчитывали плазматические специфически светящиеся клетки на 1 мм² слизистой оболочки исследуемого органа. Содержание секреторного Ig A (SIgA) опре­деляли методом раздельной иммунодиффузии в агаре со специфической сывороткой против SIgA. Количественные показатели обрабатывали статистически. Результаты. Через месяц после резекции 31,5 % паренхимы печени локальные иммунные реакции в слизистой оболочке двенадцатиперстной кишки изменялись незначительно. Нарушения локального иммунного гомеостаза оказались более выраженными при резекции 58,1 % объема печени. Чиcло плазматических клеток с IgA в слизистой оболочке исследуемого органа при этом уменьшилось на 26,6 %, уровень секреторного иммуноглобулина А снизился на 27,9 %, а плазмоциты-продуценты IgM, IgG, IgE соответственно увеличились на 97,0 %, в 4,2 та 6,0 раз. Степень изменений местного гомеостаза коррелировала с глубиной и распространением гемодинамических расстройств, дистрофическими, некробиотическими, инфильтративными и склеротическими процессами в исследуемом органе, то есть ему принадлежит важная роль в морфогенезе двенадцатиперстной кишки при пострезекционной портальной гипертензии. Выводы. Резекция 58,1 % паренхимы печени приводит к пострезекционной портальной гипертензии и выраженным изменениям локального иммунного гомеостаза в слизистой оболочке двенадцатиперстной кишки, которые характеризуются снижением уровней SIgA и количества плазмоцитов-продуцентов IgA, значительными нарушениями соотношений между иммуноцитами, которые синтезируют IgA, IgM, IgG, IgE, появлением иммунных комплексов в строме и сосудах. Степень изменений местных иммунных реакций коррелирует с глубиной и распространением гемодинамических расстройств, дистрофическими, некробиотическими, инфильтративными и склеротическими процессами в исследуемом органе.Резекція великих об'ємів печінки може призводити до різних пострезекційних ускладнень: кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу, шлунка, прямої кишки, асциту, спленомегалії, вторинного гіперспленізму, паренхіматозної жовтяниці, портосистемної енцефалопатії, печінкової недостатності, портальної гіпертензії. Пострезекційна портальна гіпертензія призводить до структурної перебудови органів басейну ворітної печінкової вени, а також ремоделювання їх структур. Венозний дренаж від дванадцятипалої кишки здійснюється через ворітну печінкову вену, де гемодинамічні розлади ускладнюються різними морфологічними змінами у судинах та структурах вказаного органа. Особливості локального імунного захисту дванадцятипалої кишки при пострезекційній портальній гіпертензії вивчені недостатньо. Мета – дослідити особливості локальних імунних реакцій у дванадцятипалій кишці при пострезекційній портальній гіпертензії. Матеріал і методи. Дослідження проведені на 45 щурах-самцях, які були поділені на 3 групи. До 1 групи увійшли 15 інтактних тварин, до 2 – 15 щурів після резекції лівої бокової частки (31,5 % паренхіми печінки), до 3 – 12 тварин після резекції правої та лівої бокових часток печінки (58,1 % паренхіми печінки). Евтаназію тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопентал-натрієвого наркозу через 1 місяць від початку експерименту. Вирізані шматочки із дванадцятипалої кишки фіксували в 10 % нейтральному розчині формаліну і, після відповідного проведення через етилові спирти зростаючої концентрації, заливали у парафінові блоки. Гістологічні зрізи товщиною 5–7 мкм після депарафінізації фарбували гематоксиліном-еозином, за ван-Гізон, Маллорі, Вейгертом, толуїдиновим синім. При виявленні плазматичних клітин-продуцентів Ig A, Ig M, Ig G, Ig E мікротомні зрізи дванадцятипалої кишки обробляли моноспецифічними антисироватками проти вказаних класів імуноглобулінів, кон'югованими із ізотіоціанатом флуоресцеїну, застосовуючи прямий метод Кунса з відповідними контролями, які вивчали за допомогою люмінесцентного мікроскопа «Люмам Р-8». У люмінесцентному світлі рахували плазматичні клітини, що давали специфічне світіння, на 1 мм² слизової оболонки досліджуваного органа. Вміст секреторного Ig A (SIgA) визначали методом роздільної імунодифузії в агарі з специфічною сироваткою проти SIgA. Кількісні показники обробляли статистично. Результати. Через місяць після резекції 31,5 % паренхіми печінки локальні імунні реакції у слизовій оболонці дванадцятипалої кишки змінилися незначно. Порушення локального імунного гомеостазу виявилося більш вираженим при резекції 58,1 % об'єму печінки. Так, чиcло плазматичних клітин з IgA у слизовій оболонці досліджуваного зменшилося на 26,6 %, рівень секреторного імуноглобуліну А знизився на 27,9 %, а рівні плазмоцитів-продуцентів IgM, IgG, IgE відповідно збільшилися на 97,0 %, у 4,2 та 6,0 разів. Ступінь змін місцевого гомеостазу корелював із глибиною та поширеністю гемодинамічних розладів, дистрофічними, некробіотичними, інфільтративними та склеротичними процесами у досліджуваному органі, тобто йому належить важлива роль у морфогенезі дванадцятипалої кишки при пострезекційній портальній гіпертензії. Висновки. Резекція 58,1 % паренхіми печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії та виражених змін локального імунного гомеостазу у слизовій оболонці дванадцятипалої кишки, які характеризуються зниженням рівнів SIgA і кількості плазмоцитів-продуцентів IgA, значними порушеннями співвідношень між імуноцитами, що синтезують IgA, IgM, IgG, IgE, появою імунних комплексів у стромі та судинах. Ступінь змін місцевих імунних реакцій корелює із глибиною та поширеністю гемодинамічних розладів, дистрофічними, некробіо­тичними, інфільтративними та склеротичними процесами у досліджуваному органі

Культивари роду Thuja L. та Juniperus L. в кам'янистих садах Києва

The rocky garden is a relatively new and perspective green building characterised by many advantages such as compactness, decorativeness, and unpretentiousness. Creation of rocky gardens does not require any special expenses, it is economically justified, since it does not require an annual supplement to the taxonomic composition, and in addition allows a large number of plants to be displayed on a small square reveals their originality and attracts visitors' attention. A well-chosen assortment of coniferous plants for the creation of rocky gardens not only reduces the cost of care, but also allows you to keep decorativeness throughout the year. The purpose of the work is to study the species composition and the use of promising ornamental plants in the rocky gardens of Kyiv, with the greatest attention paid to the spread of cultivars of the genus Thuja L. and Juniperus L. The work was carried out through route surveys to determine the taxonomic composition of tree, bush, and flowering plants. To analyze the taxonomic composition, 20 experimental sites were selected that differed in size, nature of the relief, the peculiarity of the compositional solution, and soil conditions. The research was carried out in plantations of different functional purposes. It was revealed that the largest amount of rocky exposition is collected in M.M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine. Taking into account the collectible purpose of a given site, the taxonomic composition of plantations is significantly different from each other. For example, the "Austrian Alpine Garden" is represented by two expositions. In the first exposition, the upper belt, the sub-Alpine belt and the Alpine meadows of the Raks of the Northern Alps near Vienna are modeled. The lower exposition is represented by a botanical collection of Alpine plants, created on a systematic basis. Given the small experience of creating rocky gardens in domestic practice, the problem of selection of assortment of decorative forms of wood and bush plants is actual today. The decor of the garden depends to a large extent on the successful selection and skilful placement. When selecting coniferous plants in rocky compositions, the following principles are considered: ecological, typological (phytocoenotic), systematic (phylogenetic) and artistic-decorative (physiognomic). The decorative qualities of coniferous plants allow creating a variety of compositions on their own or in combination with deciduous plants. Most often, coniferous compositions in rocky gardens are created by the artistic and decorative principle, which involves knowledge of the decorative features of plants, seasonal and age dynamics of development.Наведено результати вивчення інтродукційного потенціалу хвойних рослин роду Thuja L. та Juniperus L. в кам'янистих садах києва. В основу досліджень покладено матеріали обстеження кам'янистих садів м. Києва. Подано асортимент найпоширеніших культиварів та їхню коротку характеристику. Проаналізовано видовий склад існуючих насаджень та перспективу збагачення таксономічного складу кам'янистих садів. Дослідженнями встановлено, що основу видового різноманіття в кам'янистих садах складають вічнозелені рослини, переважно карликових і сланких форм. Колоновидні та конусовидні культивари висотою понад 2 м трапляються у великих за площею кам'янистих садах. Наведено порівняльну характеристику на прикладі кам'янистих композицій НБС ім. М. М. Гришка НАН України. Запропоновано проектні пропозиції використання хвойних рослин у кам'янистих композиціях. Під час підбору рослин враховано їхні декоративні властивості (забарвлення хвої, форму крони), вимоги до інтенсивності сонячного освітлення впродовж дня та ґрунтових умов. Розроблено модель кам'янистого саду з вічнозелених рослин. Культивари роду Thuja L. та Juniperus L. надають кам'янистому саду неповторної чарівності впродовж року. Окрім цього, поєднання хвойних рослин із камінням має особливий ефект

ПОРУШЕННЯ ВСМОКТУВАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ ТОНКОЇ КИШКИ ПРИ ПОСТРЕЗЕКЦІЙНІЙ ПОРТАЛЬНІЙ ГІПЕРТЕНЗІЇ

Резекцію печінки широко застосовують у сучасних хірургічних клініках. Видалення великих об’ємів печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії, що ускладнюється кровотечами з варикозно розширених вен стравоходу, шлунка, прямої кишки, асцитом, спленомегалією, вторинним гіперспленізмом, паренхіматозною жовтяницею та портосистемною енцефалопатією. Широке розповсюдження даної патології, висока смертність від її ускладнень свідчать, що вона є важливою медичною та соціальною проблемою. Мета дослідження – вивчити особливості всмоктувальної функції тонкої кишки при пострезекційній портальній гіпертензії. Матеріали і методи. Дослідження проведено на 45 лабораторних статевозрілих білих щурах-самцях, яких поділили на 3 групи. Перша група нараховувала 15 інтактних практично здорових тварин, друга – 15 особин після резекції лівої бокової частки – 31,5 % паренхіми печінки, третя – 15 щурів після видалення правої та лівої бокових часток печінки (58,1 %). Через один місяць від початку експерименту досліджували всмоктувальну функцію тонкої кишки за D-ксилозним тестом. Вказаний хімічний середник є інертним вуглеводом, який абсорбується шляхом пасивної дифузії. D-ксилоза не метаболізується в організмі людини і тварин, виводиться із сечею, повноцінно та адекватно відображає всмоктувальну функцію тонкої кишки. Із тонкої кишки виготовляли гістологічні мікропрепарати. Морфометрично визначали висоту епітеліоцитів слизової оболонки тонкої кишки, діаметр їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення у них, відносний об’єм їх ушкоджень. Кількісні показники обробляли статистично. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що через місяць після резекції 31,5 % паренхіми печінки вміст D-ксилози у сечі зменшився всього на 5,1 %, вказуючи на незначне порушення всмоктувальної функції тонкої кишки, а при видаленні 58,1 % об’єму печінки – на 28,6 %. Останній показник свідчив про виражене порушення всмоктувальної функції тонкої кишки. Через місяць після резекції 58,1 % паренхіми печінки висота епітеліоцитів зменшилася на 19,4 %, порівняно з аналогічним контрольним кількісним морфологічним показником, а діаметр їх ядер – всього на 2,3 %. Нерівномірні диспропорційні зміни просторових характеристик ядра та цитоплазми епітеліоцитів призводили до виражених порушень ядерноцитоплазматичних відношень у цих клітинах. При цьому вказаний морфометричний параметр статистично достовірно (р<0,001) збільшився на 47,9 %, що свідчило про порушення структурного клітинного гомеостазу. Відносний об’єм ушкоджених епітеліоцитів слизової оболонки тонкої кишки через місяць після видалення 58,1 % паренхіми печінки зріс у 30,6 раза. Між концентрацією D-ксилози у сечі, ядерно-цитоплазматичними відношеннями в епітеліоцитах та відносним об’ємом ушкоджених епітеліоцитів виявлені зворотні значні кореляційні зв’язки, що дозволило ствердити про наявність тісної залежності між структурними змінами у слизовій оболонці тонкої кишки та порушенням її всмоктувальної функції в змодельованих експериментальних умовах. Отже, значні резекції паренхіми печінки призводять до пострезекційної портальної гіпертензії, виражених уражень слизової оболонки тонкої кишки, що суттєво погіршує її всмоктувальну функцію. Висновки. Резекція 58,1 % паренхіми печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії та вираженої структурної перебудови епітеліоцитів слизової оболонки тонкої кишки, яке підтверджується порушенням в них клітинного структурного гомеостазу та значним зростанням відносного об’єму їх ушкоджень, що ускладнювалося істотним погіршанням всмоктувальної функції тонкої кишки

ЗАСВОЄННЯ ЛІКАРЯМИ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК З ЕНДОСКОПІЧНОЇ ХІРУРГІЇ

An informative experiment involved two groups of surgeons during the endoscopic surgery training. The first group comprised the doctors with left hemisphere dominant (right-handed); the second comprised the doctors with right hemisphere dominant (left-handed). Group 1 of doctors showed better and more effective practical skills in endoscopic surgery compare to group 2. According to the results of the educational experiment, it was established that the left-handed and right-handed doctors have different psychophysiological features and they comprehend the necessary practical skills in endoscopic surgery differently. For the effective and comprehensive development of practical skills in this discipline, more attention should be paid to persons with dominance of the right cerebral hemisphere.Проведено педагогічний експеримент із двома групами лікарів хірургічних спеціальностей при вивченні ендоскопічної хірургії, які були поділені на дві групи. Перша група – лікарі з домінуванням лівої півкулі головного мозку («правші»), друга – лікарі з домінуючою&nbsp; правою півкулею головного мозку («лівші»). Встановлено, що лікарі першої групи краще та ефективніше засвоювали&nbsp; практичні навички з ендоскопічної хірургії порівняно з особами другої групи. На основі результатів проведеного педагогічного експерименту встановлено, що для ліворуких та праворуких лікарів-курсантів характерні різні психофізіологічні особливості і вони неоднаково засвоюють необхідні практичні навички з ендоскопічної хірургії. Для ефективного і повноцінного освоєння практичних навичок з даної навчальної дисципліни більшу увагу потрібно зосереджувати лікарям-курсантам із домінуванням правої півкулі головного мозку

Особливості процесів ліпопероксидаціїв порожній кишціпри резекції різних об’ємів паренхіми печінки

Introduction. Resections of large volumes of liver parenchyma are complicated by postresection portal hypertension, which leads to structural and functional changes in the organs of the basin portal hepatic vein. The features of the remodeling of the jejunum structures and the features of the processes of lipid peroxidation after resection of different volumes of liver parenchyma were not adequately investigated.The aim of the study – to learn the features of lipid peroxidation processes in the jejunum of experimental animals after resection of different volumes of liver parenchyma.Research Methods. The studies were performed on 36 white male rats, which were divided into 3 groups. The first group consisted of 12 intact experimental animals (control), 2nd – 12 animals, which removed the left side lobe of the liver, which was 31.5% of its parenchyma, 3rd – 12 rats after resection of the left and right lateral lobes, that is 58, 1% of liver parenchyma. One month after the beginning of the experiment, euthanasia of rats was performed by bloodletting under conditions of thiopental anesthesia. In quantitative evaluation of lipid peroxidation processes, the content of diene conjugates and active products of thiobarbituric acid in the wall jejunum homogenates were determined. Sections from the jejunum were fixed in a 10% neutral formalin solution, and after conducting, the ethyl alcohol of increasing concentration was placed in paraffin. Histologic sections 5–7 мm thick after deparaffinization were stained with hematoxylin-eosin, for van Gizon, Mallory, Weigert, and toluidine blue. Gistostereometrically there were determined the relative volumes of damaged endothelial cells, epithelial cells, smooth myocytes, relative volume of stroma in the muscle. A correlation analysis was carried out between biochemical and histostereometric indices with the definition of the coefficient (r) of correlation. Quantitative values were processedstatistically.Results and Discussion. It was established that in conditions of the simulated experiment one month after the resection of the liver the expressed processes of lipid peroxidation occurred in the intestine. Thus, after removal of 31.5% of the liver parenchyma, the content of diene conjugates increased in 1.9 times after resection of 58.1% of liver parenchyma – 3.4 times, the concentration of active products of tiobarbituric acid, respectively, in 2.1 and 6.7 times. The obtained and analyzed indicators testify that at removal of significant volumes of liver parenchyma processes of peroxide oxidation of lipids, which depend on the removed volume of a liver, are substantially increased. A relative volume of damaged epithelial cells of the mucous membrane of the jejunum in the 2nd group of observations increased in 2.6 times, endothelial cells – 2 times, smooth myocytes – 1.86 times, stroma in the muscle of the jejunum– 12.7%. After resection of 58.1% of liver parenchyma,the investigated morphometric parameters increased by 30.6; 19.0; 11.8 and 2.4 times. Correlation connections between the concentrationlipid peroxidation products and relative volumes of damaged endothelial cells, epithelial cells, smooth myocytes and stroma in the wall of the jejunum were positive and significant and intensified when 58.1% of liver parenchyma were removed and ranged from +0.53 to +0.84,Conclusions. Lipid peroxidation plays an important role in the adaptive-compensatory processes of the jejunumafter resection of different volumes of liver parenchyma. The degree of morphological changes in the jejunum correlates with the concentration oflipid peroxidation products and depends on the removed volume of liver parenchyma.Вcтупление. Резекциибольших объемов паренхимыпечени осложняются пострезекционной портальной гипертензией, которая приводитк структурно-функциональным изменениям в органах бассейна воротной печеночной вены. Особенности ремоделирования структур тощей кишки иособенности процессов липопероксидации после резекций разных объемов паренхимы печениисследовано недостаточно.Цель исследования – изучитьособенности процессов липопероксидации в тощей кишке экспериментальных животных после резекции разных объемов паренхимыпечени.Методы исследования. Исследования выполнены на 36 белыхкрысах-самцах, которых разделили на 3 группы:1-я  (контрольная) включала 12 интактных экспериментальных животных; 2-я – 12 крыс, у которых удаляли левую боковуюдолю печени,что составляло 31,5 % еепаренхимы; 3-я – 12 животных после резекции левойи правой боковых долей печени то есть 58,1 % паренхимы. Через месяцот начала эксперимента осуществляли эвтаназию крыспутем кровопускания в условиях тиопенталового наркоза. При количественной оценке процессов липопероксидации определяли содержание диеновых конъюгатов и активных продуктов тиобарбитуровой кислотыв гомогенатах стенки тощей кишки.Кусочки тощейкишки фиксировали в 10 % нейтральном растворе формалинаи после проведения через этиловые спирты возрастающей концентрации помещали в парафин. Микротомные срезы толщиной 5–7 мкм красили гематоксилин-эозином, пован-Гизон, Маллори, Вейгерту и толуидиновым синим. Гистостереометрически определяли относительные объемы поврежденных эндотелиоцитов, эпителиоцитов, гладких миоцитов, относительныйй объем стромы у мышечной оболочке. Проводили корреляционный анализ между биохимическими и гистостереометрическими показателями с определением коэффициента (r) корреляции. Количественные показатели обрабатывали статистически.Результаты и обсуждение. Установлено, что в условиях  смоделированного эксперимента через месяц после резекции печени в тощей кишке происходили выраженные процессы липопероксидации.Так, после удаления 31,5 % паренхимы печени содержание диеновых конъюгатов возрасло в 1,9 раза, после резекции 58,1 % паренхимы печени – в 3,4 раза, концентрация активных продуктов тиобарбитуровой кислотыповысилась, соответственно,в 2,1 и 6,7 раза.Полученныеи проанализированные показатели свидетельствуют о том, что при удалениибольших объемовпаренхимы печенисущественноусиливаются процессыперекисного окисления липидов, которыезависятотудаленного объема печени.Относительный объем поврежденных эпителиоцитов слизистой оболочки тощей кишки во 2-й группе наблюдений возросв 2,6 раза, эндотелиоцитов – в 2 раза, гладких миоцитов – в 1,86 раза, стромыв мышечной оболочке кишки – на 12,7 %. После резекции 58,1% паренхимы печени исследуемые морфометрические параметры увеличились, соответственно,в 30,6, 19,0, 11,8 и 2,4 раза. Корреляционные взаимосвязи между показателями продуктов перекисного окисления липидов и относительными объемами поврежденных эпителиоцитов, эндотелиоцитов, гладких миоцитови стромыв стенкетощей кишки были положительными значительными исильными, интенсифицировались при удалении 58,1 % паренхимы печении колебались от +0,53 до +0,84.Выводы. Перкисное окисление липидов играет важную роль в адаптационно-компенсаторных процессах тощей кишки при резекциях разных объемов паренхимы печени. Степень морфологических изменений в тощей кишке коррелирует сконцентрацией продуктов липопероксидациии зависит от удаленного объема паренхимы печени.Вступ. Резекції великих об’ємів паренхімипечінки ускладнюються пострезекційною портальною гіпертензією, яка призводить до структурно-функціональних змін в органах басейну ворітної печінкової вени. Особливості ремоделювання структур порожньої кишки та особливості процесів ліпопероксидації після резекцій різних об’ємів паренхімипечінки досліджено недостатньо.Мета дослідження – вивчити особливості процесів ліпопероксидаціїв порожній кишці експериментальних тварин після резекції різних об’ємів паренхімипечінки.Методи дослідження. Дослідження виконано на 36 білих щурах-самцях, якихподілили на 3 групи:1-ша (контрольна) нараховувала 12 інтактних експериментальних тварин; 2-га – 12 щурів, у яких видаляли ліву бокову частку печінки, що становило 31,5 % її паренхіми; 3-тя – 12 тварин після резекції лівої та правої бокових часток печінки, тобто 58,1 % її паренхіми.Через місяць від початку досліду здійснювали евтаназію щурів шляхом кровопускання за умов тіопенталового наркозу. При кількісній оцінці процесів ліпопероксидації визначали вміст дієнових кон’югатіві активних продуктів тіобарбітурової кислоти в гомогенатах стінки порожньої кишки. Шматочки порожньоїкишки фіксували у 10 % нейтральному розчині формаліну і після проведення через етилові спирти зростаючої концентрації поміщали в парафін. Мікротомні зрізи товщиною 5–7 мкм фарбували гематоксилін-еозином, за ван-Гізон, Маллорі, Вейгертом, толуїдиновим синім. Гістостереометрично визначали відносні об’єми пошкоджених ендотеліоцитів, епітеліоцитів, гладких міоцитів, відносний об’єм строми в м’язовій оболонці. Проводили кореляційний аналіз між біохімічними та гістостереометричними показниками з визначенням коефіцієнта (r) кореляції. Кількісні величини обробляли статистично.Результати й обговорення. Встановлено, що за умов змодельованого експерименту через місяць після резекціїпечінки в порожній кишці відбувалися виражені процеси ліпопероксидації.Так, після видалення 31,5 % паренхіми печінки вміст дієнових кон’югатів зріс в 1,9 раза, після резекції 58,1 % паренхіми печінки – у 3,4 раза, концентрація активних продуктів тіобарбітурової кислоти підвищилась, відповідно, у 2,1 та 6,7 раза. Отримані та проаналізовані показники свідчать про те, що при видаленні значних об’ємівпаренхіми печінки істотно посилюються процеси пероксидного окиснення ліпідів, якізалежать від видаленого об’ємупечінки. Відносний об'єм пошкоджених епітеліоцитів слизової оболонки порожньої кишки у 2-й групі спостережень зріс у 2,6 раза, ендотеліоцитів – у 2 рази, гладких міоцитів – у 1,86 раза, строми в м’язовій оболонці кишки – на 12,7 %. Після резекції 58,1% паренхіми печінки досліджувані морфометричні параметри збільшилися відповідно у 30,6, 19,0, 11,8 та 2,4 раза.  Кореляційні взаємозв’язки між показниками продуктів пероксидного окиснення ліпідів та відносними об’ємами пошкоджених ендотеліоцитів, епітеліоцитів, гладких міоцитів і строми у стінці порожньої кишки виявилися  позитивними значними та сильними,  інтенсифікувалися при видаленні 58,1 % паренхіми печінки і коливалися від+0,53 до +0,84.Висновки. Пероксидне окиснення ліпідів відіграє важливу роль в адаптаційно-компенсаторних процесах порожньої кишки при резекціях різних об’ємів паренхіми печінки. Ступінь морфологічних змін у порожній кишці корелює із зростанням концентрації продуктів ліпопероксидації і залежить від видаленого об’єму паренхіми печінки

МОРФОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ СТРУКТУРНОЇ ПЕРЕБУДОВИ АРТЕРІЙ КЛУБОВОЇ КИШКИ ПРИ ПОСТРЕЗЕКЦІЙНІЙ ПОРТАЛЬНІЙ ГІПЕРТЕНЗІЇ

The resections of large volumes of the liver leads to postresection portal hypertension that results is structural-functional changes in the organs of portal vena system. Features of remodeling arteries of ileum in the conditions of postresection portal hypertension are insufficiently studied.The aim – morphometrical methods to study the features of remodeling of the arteries of the ileum at resection of different volumes of liver parenchyma.Material and Methods. The complex of morphological methods examined the ileum of 36 sexually mature white male rats, which were divided into 3 groups. The group 1 consisted of 12 intact animals, 2 – 12 rats, in which 31.5 % of liver parenchyma was removed, 3 – 12 animals after resection 58.1 % of liver parenchyma. Euthanasia of experimental animals was carried out by bloodletting in conditions of thiopental anesthesia 1 month after the beginning of the experiment. Histological preparations were made from the ileum. The morphometry of arteries of small caliber (26–50) microns of ileum was measured, in which their external and internal diameters, the thickness of the media and adventitia, the height of the endothelial cells, the diameter of their nuclei were determined, the Wogenworth index, the nuclear-cytoplasmic ratios in the endothelial cells and the relative volume damaged endothelial cells. Quantitative indicators were processed statistically.Results and Discussion. It was established that resection of 31.5 % of liver parenchyma morphometric indices changed slightly. At removal 58.1 % of parenchyma of the liver revealed a marked structural rearrangement of small arteries of the ileum. A month after the removal of 58.1 % of the liver parenchyma, the outer diameter of the arteries of small caliber increased by 2.1 %, the thickness of the media – by 17.9 %, adventitia – by 7.3 %, the Vogenworts index – by 1.5 times, indicating on a significant violation of the throughput of the examined vessels. The inner diameter of arteries of small caliber with a pronounced statistical significance (p &lt;0.001) decreased by 16.9 %. The height of endothelial cells in these vessels was changed by 12.6 %, and their nuclei – by 7.0 % (p &lt;0.001). Non-uniform, disproportional changes in morphometric parameters of endothelial cells and their nuclei led to marked violations of the relationship between the nucleus and cytoplasm, indicating changes in cellular structural homeostasis. Nuclear cytoplasmic ratios in endothelial cells of investigated arteries were significantly disturbed, and the relative volume of damaged endothelial cells increased by 23.4 times. The presented evidence shows a pronounced remodeling arteries of the ileum in removing 58.1 % of liver parenchyma, which leads to deterioration o blood supply to the organ, hypoxia, dystrophy, necrobiosis of cells and tissues, and later infiltrative and sclerotic processes.Conclusions. Removal of 58.1 % of liver parenchyma in experimental animals is complicated by postresection portal hypertension, venous stasis in the basin of the hepatic portal vein. Changes in hemodynamics after resection of large volumes of the liver lead to a pronounced structural rearrangement of the arteries small caliber of the ileum, characterized by thickening of their walls, narrowing of the lumen, growth of the Vogenworth index, decreased vascular capacity, endothelial cell damage, endothelial dysfunction, deterioration of blood supply to the organ, hypoxia, dystrophy, necrobiosis of cells and tissues, cell infiltrates, and sclerosis.Резекции больших объемов печени нередко осложняются пострезекционной портальной гипертензией, которая приводит к венозному застою и структурным изменениям в органах портальной системы, ремоделированию их артериального русла. Особенности структурной перестройки последнего в подвздошной кишке при пострезекционной портальной гипертензии изучены недостаточно.Цель – морфометрическое изучение особенностей ремоделировання артерий подвздошной кишки при резекции разных объемов паренхимы печени.Материал и методы. Комплексом морфологических методов исследована подвздошная кишка 36 полово­зрелых белых крыс-самцов, которые были поделены на 3 группы. 1 группа насчитывала 12 интактных животных, 2 – 12 крыс, у которых было удалено 31,5 % паренхимы печени, 3 – 12 исследуемых животных после резекции 58,1 % паренхимы печени. Эвтаназия крыс осуществлялась кровопусканием в условиях тиопенталового наркоза через 1 месяц от начала эксперимента. Из подвздошной кишки изготовляли гистологические микропрепараты. Проводили морфометрию артерий мелкого калибра (26–50 мкм) подвздошной кишки, при которой измеряли их внешний, внутренний диаметры, толщину медии, адвентиции, высоту эндотелиоцитов, диаметр их ядер, определяли индекс Вогенворта, ядерно-цитоплазматические отношення в эндотелиоцитах и относительный объем поврежденных эндотелиоцитов. Количественные показатели обрабатывали статистически.Результаты. Выявлено, что при резекции 31,5 % паренхимы печени исследуемые морфометрические показатели изменялись незначительно. При удалении 58,1 % паренхимы печени выявлена выраженная структурная перестройка артерий мелкого калибра подвздошной кишки. Через месяц после удаления 58,1 % паренхимы печени внешний диаметр артерий мелкого калибра увеличился на 2,1 %, толщина медии – на 17,9 %, толщина адвентиции – на 7,3 %, индекс Вогенворта – в 1,5 раза, указывая на существенное нарушение пропускной способ­ности исследуемых сосудов. Просвет артерий мелкого калибра при этом с вираженной статистической достоверностью (р&lt;0,001) уменьшился на 16,9 %. Высота эндотелиоцитов этих сосудов была изменена на 12,6 %, а их ядер – н? 7,0 % (?&lt;0,001). ???а 7,0 % (р&lt;0,001). Неравномерные, диспропорциональные изменения морфометрических параметров эндотелиоцитов и их ядер приводили к выраженным нарушениям соотношений между ядром и цитоплазмой, что свидетельствовало об изменениях клеточного структурного гомеостаза. Ядерно-цитоплазматические отношения в эндотелиоцитах исследуемых артерий существенно изменялись, а относительный объем поврежденных эндотелиоцитов при этом увеличился у 23,4 раза. Описанное свидетельствует о выраженном ремоделировании артерий подвздошной кишки при удалении 58,1 % паренхимы печени, которое приводит к ухудшению кровоснабжения органа, гипоксии, дистрофии, некробиозу клеток тканей, а позднее – к инфильтративным и склеротическим процессам.Выводы. Удаление 58,1 % паренхимы печени у исследуемых животных осложняется пострезекционной портальной гипертензией, венозным застоем в бассейне печеночной воротной вены. Изменения гемодинамики при резекции больших объемов печени приводят к выраженной структурной перестройке артерий мелкого калибра подвздошной кишки, которая характеризуется утолщением их стенки, сужением просвета, увеличением индекса Вогенворта, снижением пропускной возможности сосудов, повреждением эндотелиоцитов, эндотелиальной дисфункцией, ухудшением кровоснабжения органа, гипоксией, дистрофией, некробиозом клеток тканей, клеточными нфильтратами, склерозированием.Резекції великих об'ємів печінки нерідко ускладнюються пострезекційною портальною гіпертензією, яка призводить до венозною застою та структурних змін в органах портальної системи, ремоделювання їх артеріального русла. Особливості структурної перебудови останнього у клубовій кишці при пострезекційній портальній гіпертензії вивчені недостатньо.Мета – морфометричне вивчення особливостей ремоделювання артерій клубової кишки при резекції різних об'ємів паренхіми печінки.Матеріал і методи. Комплексом морфологічних методів досліджена клубова кишка 36 статевозрілих білих щурів-самців, які були поділені на 3 групи. 1 група нараховувала 12 інтактних тварин, 2–12 щурів, у яких було видалено 31,5 % паренхіми печінки, 3–12 дослідних тварин після резекції 58,1 % паренхіми печінки. Евтаназію дослідних тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу через 1 місяць від початку експерименту. Із клубової кишки виготовляли гістологічні мікропрепарати. Проводили морфометрію артерій дрібного калібру (26–50 мкм) клубової кишки, при якій вимірювали їх зовнішній, внутрішній діаметри, товщину медії та адвентиції, висоту ендотеліоцитів, діаметр їх ядер, визначали індекс Вогенворта, ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах та відносний об'єм ушкоджених ендотеліоцитів. Кількісні показники обробляли статистично.Результати. Встановлено, що при резекції 31,5 % паренхіми печінки досліджувані морфометричні показники змінювалися незначно. При видаленні 58,1 % паренхіми печінки виявлена виражена структурна перебудова артерій дрібного калібру клубової кишки. Через місяць після видалення 58,1 % паренхіми печінки зовнішній діаметр артерій дрібного калібру зріс на 2,1 %, товщина медії – на 17,9 %, товщина адвентиції – на 7,3 %, індекс Вогенворта – у 1,5 раза, вказуючи на істотне порушення пропускної спроможності досліджуваних судин. Просвіт артерій дрібного калібру при цьому з вираженою статистичною достовірністю (р&lt;0,001) зменшився на 16,9 %. Висота ендотеліоцитів даних судин виявилася зміненою на 12,6 %, а діаметр ядер – на 7,0 % (р&lt;0,001). Нерівномірні диспропорційні зміни морфометричних параметрів ендотеліоцитів та їх ядер призводили до виражених змін відношень між ядром та цитоплазмою, що свідчило про порушення клітинного структурного гомеостазу. Ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах досліджуваних артерій виявилися суттєво зміненими, а відносний об’єм ушкоджених ендотеліоцитів при цьому зріс у 23,4 раза. Наведене свідчить про виражене ремоделювання артерій клубової кишки при видаленні 58,1 % паренхіми печінки, яке призводить до погіршання кровопостачання органа, гіпоксії, дистрофії, некробіозу клітин і тканин, а пізніше – до інфільтративних та склеротичних процесів.Висновки. Видалення 58,1 % паренхіми печінки у дослідних тварин ускладнюється пострезекційною портальною гіпертензією, венозним застоєм у басейні печінкової ворітної вени. Зміни гемодинаміки при резекції великих об'ємів печінки призводять до вираженої структурної перебудови артерій дрібного калібру клубової кишки, яка характеризується потовщенням їх стінки, звуженням просвіту, зростанням індексу Вогенворта, зниженням пропускної спроможності судин, ураженням ендотеліоцитів, ендотеліальною дисфункцією, погіршанням кровопо­стачання органа, гіпоксією, дистрофією, некробіозом клітин і тканин, клітинними інфільтратами, склерозуванням

Синантропна рослинність у кам'янистих садах Києва

In areas of stone gardens weeds get in different ways, namely, carried by the wind, birds and animals, together with the soil when creating these compositions. Therefore, weed control must be systematic, annual from early spring to late autumn, and the weeds shouldn't be allowed to bloom and ripen their seeds. To study the most common weeds in stone gardens, 20 experimental plots were analyzed in stands of various functional purposes. Experimental plots are characterized by different ground conditions, relief features (on flat relief, on slopes, on artificial terrain), size (small, medium, large), features of the composite solution (domination of vegetation over stones, dominance of stones over vegetation, dominance of the reservoir) and the presence of maintenance. Studies have shown that maintenance of stone gardens is not regular, and in some cases completely absent. Its main problem is the control of weeds, wild annuals and perennials, which have active growth, reproduction and adaptability to environmental conditions. Weeds in stone gardens are represented by 19 species, which belong to 12 families. In the experimental plots, weeds occur mostly often representing the family Poaceae and singly such families as Convolvulaceae, Fabaceae, Ranunculaceae, Caryophyllaceae, Solanaceae, Rubiaceae, Plantaginaceae, and Polygonaceae. According to our observations, all the above-mentioned weeds are non-parasitic (autotrophic) plants that are capable of creating organic substances independently, digesting mineral substances from the soil and carbon dioxide from the air. In terms of life expectancy, annual weeds (55 %) are most common in stone gardens, respectively 10 % are biennial weeds and 30 % are perennial. Having studied the species composition of the most common weeds in stone gardens, we proposed effective preparations for weed control of the company Syngenta Company. The maximum multiplicity of herbicide treatments per season was 1–2 times, depending on the type of preparation and the intensity of weed growth.Визначено основну проблему догляду за кам'янистими садами – боротьба із бур'янами. Виявлено синатропну рослинність (бур'яни) кам'янистих садів Києва. Наведено перелік бур'янів, які найчастіше трапляються на дослідних ділянках. Дослідження проведено у насадженнях різного функціонального призначення (насадження загального користування, насадження обмеженого користування, насадження спеціального призначення). Проаналізовано 19 видів бур'янів, які належать до 12 родин, враховано способи їх поширення і причини стійкості в кам'янистих садах. Встановлено, що поширення бур'янів дуже виснажують ґрунт, ускладнюють догляд за кам'янистим садом, знижують загальну декоративність кам'янистих композицій, сприяють розвитку шкідників та хвороб. Запропоновано методи боротьби з бур'янами та низку інших агротехнічних заходів, які покращать декоративний вигляд кам'янистих садів. Виділено біологічні групи малорічних та багаторічних бур'янів. Виявлено, що за тривалістю життя в насадженнях переважають однорічні бур'яни, які належить до класу Дводольні. Проаналізовано спектр дії гербіцидів та визначено найефективніші препарати для боротьби з бур'янами. Залежно від виду препарату та інтенсивності росту бур'янів у кам'янистих садах запропоновано кратність оброблення гербіцидами. Дослідження за ростом бур'янів здійснено від ранньої весни до пізньої осені. Роботу виконано шляхом маршрутних обстежень

Колорит кам'янистих садів

Colour is a general feature of the colour of an object or space. It is the result of the joint action of all the colour components. The colour may be subordinated to one of the leading colours, be harmonious or colourful. Colour is a subjective characteristic of the light wave perception, based on the ability of the human vision to distinguish electromagnetic radiation with wavelengths in the visible range. Perceived colour (radiation or object) depends on its spectrum and on the psychophysiological state of a person. There are spectral and non-spectral colours (for example, purple colour), as well as achromatic colours (white, gray, black). Colour is one of the most important components of the composition, because its colour changes over the year several times. The aim of the work is a comprehensive assessment of the coloristic features of rocky gardens. Colour studies were conducted on the basis of cartographic and photographic materials. The visual world of a man with a normal colour vision is extremely saturated with colour shades. A person can distinguish about 7&nbsp;million different colour shades. Colour is a psychological, emotional, cultural aspect, with the help of which emotional state of man is transmitted. An important issue when working with colour is its identification. Studies have shown that the intensity of green colour increases in the spring-summer period and gradually decreases in the autumn-winter period. The vegetation added to small architectural forms is of particular colour, as well as vivid tree plants with red, yellow, blue or motley colour of the leaves. Herb plants add colour harmony to the rocky garden during the flowering period. Plants in rocky gardens with a predominance of warm colours (red, yellow) can be used as stimulating factors. Conversely, cold tone (blue) can be used as a calming factor, as well as to remove the composition, cause a feeling of cold. Green colour&nbsp;is binding, soothing. Dark green&nbsp;is cold, restrained. The white colour is considered neutral, contrasting with all the dark colours. It has been established that the predominant colours in the coloristic features of rocky gardens (in the example of 4&nbsp;experiments) are various shades of green (25.5&nbsp;%) and shades of gray (28.2&nbsp;%), which are formed by stones and paths. An insignificant part in rocky compositions forms conditionally removable carriers of other colours. Observations have shown that the distance from the place of examination of rocky compositions depends on their emotional perception.Проаналізовано літературні дані щодо методів оцінювання колориту ландшафту та описано різні методики. Наведено результати оцінювання колориту кам'янистих садів Києва на основі картографічних і фотографічних матеріалів, виокремлено сезонні колірні акценти. Виконано фотообстеження дослідних ділянок, визначено видові точки. Надано порівняльну характеристику кольорової гамми на прикладі кам'янистих садів НБС ім. М.&nbsp;М.&nbsp;Гришка НАН України, парку "Кіото" та Либідської площі у літній та зимовий періоди. Встановлено відстань найкращого сприйняття кам'янистих композицій, оцінено специфіку сприймання кольорових характеристик у просторі. Проаналізовано вплив кольору на людину, зокрема її емоційний та фізіологічний стани. Розроблено варіанти співвідношення кольорів на основі індексованого зображення. Відтінки кольорів визначено за допомогою адитивної колірної моделі (RGB), що описує спосіб синтезу кольору, за якою червоне, зелене та синє світло накладаються разом, змішуючись у різноманітні кольори. Наведено рекомендації щодо підбору асортименту рослин за кольором та періодом квітування, визначено основні способи кольорової гармонії

Стан антиоксидантної системи експериментальних тварин при пошкодженні дванадцятипалої кишки за умов пострезекційної портальної гіпертензії

Introduction. The resections of large volumes of the liver leads to postresection portal hypertension that results in structural-functional changes in the organs of portal vena system. The features of remodeling structures of duodenum and state of the antioxidant system of organism in the conditions of postresection portal hypertension are not studied yet. The aim of the study – to learn the state of the antioxidant system for experimental animals at the structural-functional changes of duodenum in the conditions of postresection portal hypertension. Research Methods. The studies were performed on 39 white male rats, which were divided into 3 groups. The first group consisted of 15 intact experimental animals (control), 2nd – 12 animals, which eliminated 42 % of liver parenchyma, 3rd – 12 rats after resection of 58.1 % of liver parenchyma. One month after the beginning of the experiment, euthanasia of rats was performed by bloodletting under conditions of thiopental anesthesia. In the blood of experimental animals, indicators characterizing the state of oxidative protection were determined – the activity of superoxidedismutase, catalase and ceruloplasmin. Sections of the duodenum were fixed in a 10 % neutral formalin solution and, after passing through the ethyl alcohol of increasing concentration, were placed in paraffin. Histologic sections 5–7 мm thick after deparaffinization were stained with hematoxylin-eosin, for van Gizon, Mallory, Weigert, and toluidine blue. Gistostereometrically determined the relative volumes of damaged endothelial cells, epithelial cells, smooth myocytes. A correlation analysis was carried out between biochemical and histogeometric indices with the definition of the coefficient (r) of correlation. Quantitative values were processed statistically. Results and Discussion. It is set that in the conditions of the modelled experiment activity of superoxidedismutase at the resection of 42 % parenchyma of liver statistically for certain (р&lt;0.001) diminished on 15.5 % and at removal of 58.1 % parenchima of liver – on 25 %; activity of catalase – accordingly on 22.2 and 38.8 % and activity of ceruloplasmin – on 15.3 and 21.3 %. Received and the analyzed indexes testify that at resection of considerable volumes (42; 58.1 %) parenchyma of liver antioxidant defence of organism gets worse substantially and depends on removal at volumes of liver. A relative volume of the damaged endotheliocytes is in 2 to the group of supervisions with high authenticity (р&lt;0.001) grew in 8.4 times, epithelial cells – in 18.9 times, and smooth myocytes – in 12 times. After the resection of 58.1 % parenchyma of liver the investigated morphometric parameters increased accordingly in 15.8; 31.4 and 18.1 times. Correlation connections between the indexes of antioxidant defence and relative at volumes of the damaged endotheliocytes, epithelial cells and smooth myocytes in duodenum at resection 42 % parenchima of liver were opposite moderate and significance (r=–0.48ч–0.56) at resection 58.1 % of liver – significance (r=–0.72÷-0.83). Conclusions. The obtained results indicate that antioxidant protection of the organism plays an important role in the adaptive-compensatory processes of the duodenum after resection of different volumes of liver parenchyma. The degree of antioxidant defense of the organism depends on the removed volume of liver parenchyma and the number of damaged structures of the duodenum.Вступление. Резекции больших объмов паренхимы печени осложняются пострезекционной портальной гипертензией, которая приводит к структурно-функциональным изменениям в органах бассейна воротной печеночной вены. Особенности ремоделирования структур двенадцатиперстной кишки и состояние антиоксидантной системы организма в условиях пострезекционной портальной гипертезии исследовано недостаточно.Цель исследования – изучить состояние антиоксидантной системы в экспериментальных животных при структурно-функциональных изменениях двенадцатиперстной кишки в условиях пострезекционной портальной гипертензии.Методы исследования. Исследования проведены на 39 белых крысах-самцах, которых разделили на 3 группы: 1-я (контрольная) насчитывала 15 интактных экспериментальных животных; 2-я – 12 крыс, у которых удаляли 42 % паренхимы печени; 3-я – 12 животных после резекции 58,1 % паренхимы печени. Через месяц от начала эксперимента осуществляли эвтаназию крыс путем кровопускания в условиях тиопенталового наркоза. У крови экспериментальных животных определяли показатели, что характеризуют состояние оксидантной защиты: активность супероксиддисмутазы, каталазы и церулоплазмина. Кусочки двенадцатиперстной кишки фиксировали в 10 % нейтральном растворе формалина и после проведения через этиловые спирты возрастающей концентрации помещали в парафин. Микротомные срезы толщиной 5–7 мкм красили гематоксилин-эозином, по ван-Гизон, Гейденгайну, Маллори, Вейгерту, толуидиновым синим. Гистостереометрически определяли относительные объемы поврежденных эндотелиоцитов, эпителиоцитов, гладких миoцитов. Проводили корреляционный анализ между биохимическими и стереометрическими показателями с определением коэффициента (r) кореляции. Количественные величины обрабатывали статистически.Результаты и обсуждение. Установлено,, что в условиях смоделированного эксперимента активность супероксиддисмутазы при резекции 42 % паренхимы печени статистически достоверно (р&lt;0,001) снизилась на 15,5 %, а при удалении 58,1 % паренхимы печени – на 25,7 %, активность каталазы – на 22,2 и 38,8 %, соответственно активость церулоплазмина – на 15,3 и 21,3 %. Полученные и проанализированные показатели свидетельствуют о том, что при удалении значительных объемов (42; 58,1 %) паренхимы печени существенно ухудшается антиоксидантная защита организма, которая зависит от удаленного объема печени. Относительный объем поврежденных эндотелиоцитов во 2-й группе наблюдений с выраженной достоверностью (р&lt;0,001) увеличился в 8,4 раза, эпителиоцитов – в 18,9 раза, а гладких миоцитов – в 12 раз. После резекции 58,1 % паренхимы печени исследуемые морфометрические параметры возросли, соответственно, в 15,8, 31,4 и 18,1 раза. Кореляционные взаимосвязи между показателями антиоксидантной защиты и относительными объемами поврежденных эндотелиоцитов, эпителиоцитов, гладких миоцитов в стенке двенадцатиперстной кишки были обратными умеренными и значительными и при удалении 42 % паренхимы печени колебались в пределах - 0,48÷-0,56, а при резекции 58,1 % паренхимы печени – преимущественно обратными значительными (r=-0,72ч-0,83).Выводы. Антиоксидантная защита организма играет важную роль в адаптационно-компенсаторных процессах двенадцятиперстной кишки при резекциях различных объемов паренхимы печени. Степень нарушений антиоксидантной защиты организма зависит от удаленного объема паренхимы печени и количества поврежденных структур двенадцатиперстной кишки.Вступ. Резекції великих об′ємів паренхіми  печінки ускладнюються пострезекційною портальною гіпертензією, яка призводить до структурно-функціональних змін у органах басейну ворітної печінкової вени. Особливості ремоделювання структур дванадцятипалої кишки та стан антиоксидантної системи організму в умовах пострезекційної портальної гіпертензії досліджено недостатньо.Мета дослідження- вивчення стану антиоксидантної системи в експериментальних тварин при структурно-функціональних змінах дванадцятипалої кишки в умовах пострезекційної портальної гіпертензії.Методи дослідження. Дослідження виконані на 39 білих щурах-самцях, які були розділені на 3 групи. 1-а група нараховувала 15 інтактних дослідних тварин (контрольна),  2-а – 12 тварин, яким видаляли 42 % паренхіми печінки, 3-я – 12 щурів після резекції 58, 1 % паренхіми печінки. Через 1 місяць від початку досліду здійснювали евтаназію щурів кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу. У крові дослідних тварин визначали показники, що характеризують стан оксидантного захисту – це активність супероксиддисмутази, каталази  та церулоплазміну.  Шматочки із дванадцятипалої кишки фіксували у 10 % нейтральному розчині формаліну і після проведення через етилові спирти зростаючої концентрації поміщали у парафін. Мікротомні зрізи товщиною 5-7 мкм фарбували гематоксилін-еозином, за ван-Гізон, Гейденгайном, Маллорі, Вейгертом, толуїдиновим синім. Гістостереометрично визначали відносні об'єми ушкоджених ендотеліоцитів, епітеліоцитів , гладких міоцитів. Проводили кореляційний аналіз між біохімічними та гістостереометричними показниками із визначенням коефіцієнта (r)  кореляції. Кількісні величини обробляли статистично.Результати й обговорення.  Встановлено, що в умовах змодельованого експерименту  активність супероксиддисмутази при резекції 42 % паренхіми печінки статистично достовірно (р&lt;0,001) зменшилася на 15,5 %, а при видаленні 58,1 % паренхіми печінки –  на 25,7 %, активність каталази - відповідно на 22,2  і 38,8  %, а активність церулоплазміну -на 15,3 % і 21,3 %. Отримані та проаналізовані показники свідчать, що при видаленні значних об′ємів (42; 58,1 %) паренхіми печінки істотно погіршується антиоксидантний захист організму, який  залежить від видаленого об′єму  печінки.  Відносний об'єм пошкоджених ендотеліоцитів у 2-й групі спостережень з високою достовірністю (р&lt;0,001) зріс у 8,4 рази,  епітеліоцитів – у 18,9 рази, а гладких міоцитів – у 12 разів.  Після резекції 58,1% паренхіми печінки досліджувані морфометричні параметри збільшилися відповідно у 15,8. 31,4 та 18,1 разів. Кореляційні взаємозв′язки між показниками антиоксидантного захисту  та відносними об′ємами пошкоджених  ендотеліоцитів, епітеліоцитів, гладких міоцитів у стінці дванадцятипалої кишки виявилися зворотніми помірними та значними і при видаленні 42 % паренхіми печінки і коливалися у межах -0,48ч-0,56, а при резекції 58,1 % паренхіми печінки виявлялися переважно зворотніми значними ( r= -0,72ч -0,83).Висновки. Отримані результати свідчать, що антиоксидантний захист організму відіграє важливу роль у адаптаційно-компенсаторних процесах дванадцятипалої кишки при резекціях різних об′ємів паренхіми печінки.  Ступінь порушень антиоксидантного захисту організму залежить від видаленого об′єму паренхіми печінки та кількості пошкоджених структур дванадцятипалої кишки

ОСОБЛИВОСТІ РЕМОДЕЛЮВАННЯ АРТЕРІЙ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ ПРИ ОБТУРАЦІЙНОМУ ХОЛЕСТАЗІ

SUMMARY. The peculiarities of remodeling duodenum have been studies morphometric methods of obturativecholestasis. It was established that the model pathology results in thickening of the arterial wall, narrowing of theirspaces, affection of small arteries, endotheliocytes that led to their dysfunction, decreasing of organ blood supply,hypoxia, dystrophic and necrobiolic changes of tissues and cells. The degree remodeling investigative of vessels dipendedfrom continuance of obturative cholestasis.KEY WORDS: duodenum, arteries, remodeling, obturative cholestasis.ОтриманоРЕЗЮМЕ. Морфометричними методами вивчено особливості ремоделювання артерій дванадцятипалоїкишки при обтураційному холестазі. Встановлено, що в умовах змодельованої патології виражено потовщуєтьсястінка, звужується просвіт переважно дрібних артерій, пошкоджуються ендотеліоцити, що ускладнюється їхдисфункцією, погіршанням кровопостачання органа, гіпоксією, дистрофічними, некробіотичними змінамиклітин і тканин, осередками інфільтрації та склерозу. Ступінь ремоделювання досліджуваних судин залежав відтривалості обтураційного холестазу.КЛЮЧОВІ СЛОВА: дванадцятипала кишка, артерії, ремоделювання, обтураційний холестаз