Metropolita Dionizy wobec kwestii ukraińskiej i białoruskiej w cerkwi prawosławnej w Polsce w latach 1918-1939

Митрополит Діонісій, керуючи православною церквою у міжвоєнний період, зіткнувся із складними національними проблемами, які хвилювали цю спільноту. До важливих завдань належало українське і білоруське питання, а також російське і польське. Ті спільноти намагалися вплинути на його характер (між іншим українізація чи білорусифікація богослужінь). Визначально всі приналежні до церкви національні групи намагалися використати її у власних, різноманітних політичних планах. Видається, що митрополит Діонісій, розуміючи складність ситуації, прагнув до збереження єдності церкви, однак на ґрунті її російськості. Це викликало численні конфлікти, перед усім із українською і білоруською спільнотою.Metropolita Dionizy kierując Kościołem prawosławnym w okresie międzywojennym stanął przed ważnymi problemami narodowościowymi nurtującymi tę wspólnotę wyznaniową. Do głównych zagadnień należały kwestie ukraińskie i białoruskie, a także rosyjskie i polskie. Społeczności te dążyły do wywarcia wpływu na jego charakter (m.in. ukrainizacja lub białorutenizacja nabożeństw). Zasadniczo wszystkie grupy narodowościowe skupione w Cerkwi próbowały wykorzystać ją do własnych, zróżnicowanych celów politycznych. Wydaje się, że metropolita Dionizy rozumiejąc złożoność sytuacji dążył do zachowania jedności Kościoła, ale jednak na gruncie jego rosyjskości. Wywoływało to liczne konflikty przede wszystkim ze społecznością ukraińską i białoruską.When metropolit Dionizy was a leader of Orthodox Church in Poland stand for a few very important ethnically problems. The very problematic case was question of Ukrainian, Belarus, Russian and polish people, who presented different points of view in problem of policy of Orthodox Church in Poland. Generally all this groups focused in Church and were tried to use political possibilities for yourself. The metropolit understood, that when religious communities of Orthodox Church want to exist longer in Poland, they have to be united, but they had to have links with Russia. This case made a few conflicts with Ukrainian and Belarus people

Between recognition and the struggle for survival : Lemkos at the beginning of the twenty-first century

During Poland's communist period, Lemkos-Ruthenian highlanders whose indigenous territory is in the Carpathians - were officially considered to be ethnic Ukrainians. The process of political transformation at the beginning of the 1990s revealed the emancipatory aspirations of certain Lemko leaders. It allowed the institutionalization of identity divisions in the group, wherein some members considered themselves part of the Ukrainian nation, while others saw themselves as a separate ethnic group. The Polish authorities, having accepted the Lemko bid for emancipation, financed cultural activities and education. The group gained formal recognition in 2005 with the adoption of the law on minorities, which names the Lemkos as one of four ethnic minorities (Ustawa… 2005). This success, however, has not ended identity disputes within the group, and its separateness is still called into question. What determines the contemporary condition of the Lemko community is its small numbers and territorial dispersion resulting from post-WWII forced displacement. In this chapter, I present the challenges that active Lemko leaders have faced since their legal recognition. On the one hand, they benefit from the protection of minorities now guaranteed by Polish law and take measures to maintain and preserve Lemko culture. However, they must also deal with both intragroup and external opponents who contest emancipatory aspirations