Roton dipole moment

The roton excitation in the superfluid He-4 does not possess a stationary dipole moment. However, a roton has an instantaneous dipole moment, such that at any given moment one can find it in the state either with positive or with negative dipole moment projection on its momentum direction. The instantaneous value of electric dipole moment of roton excitation is evaluated. The result is in reasonable agreement with recent experimental observation of the splitting of microwave resonance absorption line at roton frequency under external electric field.Comment: 5 page

On the electric activity of superfluid systems

The Keldysh's theory of superfluidity of rarefied electron-hole gas is generalized to a case of possible pair polarizability. It was shown that inhomogeneity of the system leads to dipole moment which is proportional to the density gradient. The dipole moment appears also near boundaries of the system. It was determined that quantized vortices in a magnetic field carry a real electric charge. In He II at H=10 T and helium rotation velocity $10^2$ s$^{-1}$ the charge density is about $10^4e$ cm$^{-3}$, where $e$ is the electron charge.Comment: 5 pages V. 2: replaced incorrect g valu

Theory of a Narrow roton Absorption Line in the Spectrum of a Disk-Shaped SHF Resonator

We calculate the probability of the birth of a circular phonon (c-phonon) in He II by a c-photon of the resonator. It is shown that this probability has sharp maxima at frequencies, where the effective group velocity of the c-phonon is equal to zero; the density of states of c-phonons strongly grows at such frequencies. For He II, these frequencies correspond to a roton and a maxon. From the probability of the c-roton birth, we calculate the roto line width which is found to approximately agree with the experimental one. We conclude that the roton line observed in the super-high-frequency (SHF) absorption spectrum of helium is related to the birth of c-rotons. A possible interpretation of the Stark effect observed for the roton line is also proposed.Comment: 13 pages, 1 figure, v2: journal variant, several minor correction

Дослідження протигерпетичної активності похідних амінопропанолу-2.

Introduction. Chemotherapy and chemoprophylaxis are some of the main and often the only possible ways to effective control of viral infections. Therefore, the study of antiviral properties of new substances with the known chemical structure is one of the main ways to create new antiviral agents.The aim of the study – to research the antiherpes activity of new aminopropanol-2 derivatives against the herpes simplex virus (HSV) antigenic type 1, strain VC.Research Methods. Antiherpes activity was determined in 8 aminopropanol-2 derivatives: norbornyl containing substance (compound No. 51), substance with cyclic substituents in alkoxi group (compound No. 48), substances with alicyclic substituents in alkoxi group (compounds No. 46, 47, 49, 50, 52 and 53). Evaluation of antiherpes activity of the studied compounds was performed in vitro on cell culture VNK (growing culture of hamster kidney). Ability to reduce of virus infectious titer and chemotherapeutic index (HTI) of the studied compounds was determined.Results and Discussion. It is established that the compound No. 53 inhibits HSV-I reproduction in 2 lg ID50 at a concentration of 1.56 µg/ml. HTI of compound No. 53 is equal to 64, which describes it as an effective inhibitor of HSV-I reproduction. Some antiherpes action in compounds No. 46, 47 and 51 was identified also, their HTI were 8, 4 and 4 respectively. Substances No. 48, 49, 50 and 52 do not show  the antiherpes action.Conclusions. Among all tested aminopropanol-2 derivatives the compound No. 53 with clear antiherpes properties was determined. Compound No. 53 belongs to the substances with alicyclic substituents in alkoxi group and has such chemical formula: 1-(2-methyl-3-butinox)-3-(2.2.6.6-tetramethyl piperidine)-2-propanol hydrochloride. Compound No. 53 as alicyclic substituent in alkoxy group contains 2-methyl-3-butene, and amine moiety of this substance contains the radical 2.2.6.6 – tetramethylpiperidine. The obtained results will be useful in establishing the natural relationships "structure-activity", also it can be used to create active compounds with certain characteristics.Вступление. В связи с тем, что химиотерапия и химиопрофилактика являются одними из главных, а часто и единственно возможными средствами эффективной борьбы с вирусными инфекциями, исследование соединений нового синтеза с известной формулой на предмет выявления их противовирусных свойств остается одним из основных направлений при создании новых противовирусных препаратов. Цель исследования – изучить противогерпетическую активность новых соединений аминопропанола-2 в отношении вируса герпеса простого (HSV)1-го антигенного типа, штамм VC.Методы исследования. Определяли противогерпетическое действие 8 производных аминопропанола-2, среди которых вещество № 51 относилось к норборнилсодержащим соединениям, вещество № 48 – к соединениям с циклическими заместителями в алкоксигруппе, вещества № 46, 47, 49, 50, 52 и 53 относились к соединениям  с алициклическими заместителями в алкоксигруппе. Противогерпетическую активность исследуемых веществ оценивали in vitro на культуре клеток ВНК (перевиваемая культура клеток почки хомяка) по снижению инфекционного титра вируса и путем определения их химиотерапевтического индекса (ХТИ).Результаты и обсуждение. Установлено, что вещество № 53 угнетает репродукцию вируса HSV-I на 2 lg ID50 в концентрации 1,56 мкг/мл, а ХТИ этого соединения равняется 64, что характеризует его как эффективный ингибитор репродукции HSV-I. Также выявлено незначительную противогерпетическую активность веществ № 46, 47 и 51, о чем свидетельствуют показатели их ХТИ (8, 4 и 4 соответственно). Вещества № 48, 49, 50 и 52 не имеют противогерпетического действия.Выводы. Среди исследованных производных аминопропанола-2 идентифицировано соединение 1-(2-метил-3-бутинокси)-3-(2,2,6,6-тетраметил пиперидино)-2-пропанол гидрохлорид (вещество № 53), которое проявляет выраженое противогерпетическое действие. По химической структуре вещество № 53 относится к группе соединений с алициклическими заместителями в алкоксигруппе, где алициклическим заместителем является 2-метил-3-бутен, а аминный фрагмент этого вещества содержит радикал 2,2,6,6-тетраметилпиперидин. Полученные результаты будут полезны при установлении закономерных взаимосвязей “структура – активность” и могут быть  использованы при создании активных соединений с определенными характеристикамиВступ. З огляду на те, що хіміотерапія та хіміопрофілактика є одними з головних,  а часто і єдино можливими засобами ефективної боротьби з вірусними інфекціями, дослідження сполук нового синтезу з відомою формулою стосовно виявлення їх противірусних властивостей залишається одним з основних шляхів створення нових противірусних препаратів.Мета дослідження – вивчити протигерпетичну активність нових сполук амінопропанолу-2 відносно вірусу простого герпесу (HSV) 1-го антигенного типу, штам VC.Методи дослідження. Визначали дію протигерпетичну у 8 похідних амінопропанолу-2, серед яких сполука № 51 належала до норборніловмісних речовин, сполука № 48 – до речовин із циклічними замісниками в алкоксигрупі, сполуки № 46, 47, 49, 50, 52 і 53 належали до речовин   з аліциклічними замісниками в алкоксигрупі. Протигерпетичну активність досліджуваних речовин оцінювали in vitro на культурі  клітин ВНК (перещеплювана культура клітин нирки хом’яка) за зниженням інфекційного титру вірусу та шляхом визначення їх хіміотерапевтичного індексу (ХТІ). Результати й обговорення. Встановлено, що сполука № 53 пригнічує репродукцію вірусу HSV-I на 2 lg ID50 в концентрації 1,56 мкг/мл, а ХТІ цієї речовини дорівнює 64, що характеризує її як  ефективний інгібітор репродукції HSV-I. Також виявлено деяку протигерпетичну сполук № 46, 47 та 51, про що свідчать показники їх ХТІ (8, 4 і 4 відповідно). Речовини № 48, 49, 50 та 52 не мають протигерпетичної дії.Висновки. Серед досліджених похідних амінопропанолу-2 ідентифіковано сполуку 1-(2-метил-3-бутинокси)-3-(2,2,6,6-тетраметил піперидино)-2-пропанол гідрохлорид (сполука № 53), що проявляє виражену протигерпетичну дію. За хімічною структурою сполука № 53 належить до групи речовин з аліциклічними замісниками в алкоксигрупі, де аліциклічним замісником є 2-метил-3-бутен, а амінний фрагмент цієї речовини містить радикал 2,2,6,6-тетраметилпіперидин. Отримані результати будуть корисними при встановленні закономірних взаємозв’язків “структура – активність” та можуть бути використані при створенні активних сполук  з певними характеристиками.

Biofouling growth on plastic substrates: Experimental studies in the Black Sea

Despite long-term research on marine litter there is still insufficient knowledge about benthic organisms associated with these substrates, especially experimental studies and methodology of sampling for complex biofouling assemblages. To predict the fate of plastic in the marine environment it is necessary to know how long the macrolitter can stay in different sea matrices and what are the steps of colonisation by marine organisms. The experiments were carried out during various seasons in situ in the north-western Black Sea coastal area. Three new types of the experimental constructions intended for different durations of exposure (1–10 months) were designed. This article is the first to present the methodology and the results of complex experiments investigating marine fouling (from microalgae to meio- and macrofauna) on plastic surfaces. Overall, 28 genera of microalgae, 13 major groups of meiobenthos and 36 species of macrofauna were found on plastic during the experiments. The microalgae fouling was mainly formed by representatives of genus Cocconeis. The species composition of microalgae was common for the research area. The average density and biomass of meiobenthos were the greatest on I construction type after 8 months of exposure. In the total macrozoobenthos biomass and density of Bivalvia and Crustacea dominated, respectively. The obtained results on the interaction between fouling organisms and plastic materials in the marine environment form an important contribution to the understanding of the "good ecological status" of the sea. Additional studies based on the tested methodology could be used as a component of ecological monitoring during development and implementation of the approaches of the Marine Strategy (descriptor 10)

Biological Evaluation of Medical Devices in the Form of Suppositories for Rectal and Vaginal Use

Проблематика. Програми доклінічного вивчення безпеки продуктів у системі охорони здоров’я залежать від регуляторного статусу досліджуваних продуктів. Класифікування таких продуктів, зокрема супозиторіїв для ректального та вагінального застосування, є критичним етапом для розробки тактики їх біологічного оцінювання. Актуальними для біомедицини залишаються питання адаптації методів біологічного оцінювання медичних виробів на основі комбінації біологічно активних речовин, а також оцінки результатів такого оцінювання. Мета. Здійснити обґрунтування регуляторного статусу та біологічне оцінювання медичних виробів у формі вагінальних супозиторіїв на основі октенідину дигідрохлориду (“Продексин”) та у формі ректальних супозиторіїв на основі екстрактів рослин Saw palmetto, Levisticum officinale і Calendula officinalis (“Правенор”). Методика реалізації. Біологічне оцінювання проводили згідно з вимогами стандартів серії ISO 10993 за допомогою біологічних тест-систем in vitro та in vivo (цитотоксичність у культурі клітин та у МТТ-тесті, сенсибілізуюча та подразнювальна дія на мурчаків). Результати. Цитотоксичність (СС50) екстракту медичного виробу “Продексин” на культурі клітин Vero становила 8,35 мкг/мл у перерахунку на октенідину дигідрохлорид та 416,65 мкг/мл у перерахунку на декспантенол. Медичній виріб “Правенор” виявився нетоксичним на культурі клітин Vero. За результатами МТТ-тесту СС50 для октенідину дигідрохлориду становила 1,67 мкг/мл, декспантенолу – 83,33 мкг/мл. СС50 у перерахунку на активні інгредієнти медичного виробу “Правенор” становила 50 мг/мл для екстракту ягід карликової пальми (Saw palmetto), 16,67 мг/мл для екстракту коренів любистку лікарського (Levisticum officinale), 16,67 мг/мл для екстракту квіток нагідок лікарських (Calendula officinalis). Для медичних виробів не було виявлено сенсибілі­зуючої та шкіроподразнювальної дії на мурчаків. Висновки. Біологічне оцінювання медичних виробів у формі ректальних супозиторіїв “Правенор” і вагінальних супозиторіїв “Продексин”, проведене із використанням біологічних систем in vitro та in vivo, засвідчило прийнятний рівень безпечності цієї продукції. При визначенні цитотоксичності МТТ-тест виявився у 5 разів чутливішим порівняно з методом на основі культури клітин Vero.Background. Programs of preclinical safety studies of the health care products depend on the regulatory status of the investigated products. The classification of such products, in particular suppositories for rectal and vaginal use, is a critical step of developing tactics for their biological evaluation. Adaptation of biological evaluation methods for the medical devices based on the combination of biologically active substances, as well as evaluation of the results of such studies is urgent task of biomedicine. Objective. To substantiate the regulatory status and to carry out a biological evaluation of medical devices in the form of vaginal suppositories based on octenidine dihydrochloride ("Prodexyn") and in the form of rectal suppositories based on Saw palmetto, Levisticum officinale and Calendula officinalis extracts ("Pravenor"). Methods. Biological evaluation was conducted according to the requirements of ISO 10993 standards using in vitro and in vivo biological test systems (cytotoxicity in cell culture and the MTT test, sensitizing and irritating effect in guinea pigs). Results. The cytotoxicity (СС50) of the medical device "Prodexyn" extract in Vero cell culture was 8.35 μg/ml calculated as octenidine dihydrochloride and 416.65 μg/ml calculated as dexpanthenol. "Pravenor" medical device was found to be non-toxic in Vero cell culture. According to the results of MMT assay CC50 for octenidine dihydrochloride was 1.67 μg/ml, and 83.33 μg/ml – for dexpanthenol. CC50 indicators calculated for the different active ingredients of the medical device "Pravenor" were the following: 50 mg/ml for the dwarf palm berries extract (Saw palmetto), 16.67 mg/ml for the lovage roots extract (Levisticum officinale), and 16.67 mg/ml for the calendula flowers extract (Calendula officinalis). No sensitizing or skin irritating effects were observed in guinea pigs. Conclusions. Biological evaluation of medical devices in the form of rectal suppositories "Pravenor" and vaginal suppositories "Prodexyn" performed using in vitro and in vivo biological systems. It was demonstrated an acceptable level of safety of the products. The MTT test was 5 times more sensitive than the Vero cell culture method in determination of cytotoxicity

Методы оценки биологической активности рекомбинантного интерлейкина-7 человека и исследование стабильности препарата на его основе

Проблематика. Інтерлейкін-7 є одним із найважливіших регуляторних цитокінів імунної системи. Рекомбінантний інтер­лейкін-7 людини (рІЛ-7) у водних розчинах піддається механізмам хімічного розкладання, таким як протеоліз, окиснення, дисульфідний обмін, олігомеризація тощо. Подібні зміни впливають на строк придатності препарату на основі рІЛ-7. Оцінку біологічної активності рІЛ-7 можна проводити через його противірусну активність. Мета дослідження. Порівняння методів інгібіції репродукції вірусів грипу, простого герпесу та гепатиту С рекомбінантним інтерлейкіном-7 людини та дослідження стабільності препарату на його основі. Методика реалізації. У роботі використовували перещеплювані культури клітин: нирки собак, нирки бика та нирки африканської зеленої мавпи Vero. Використовували такі віруси: сурогатний вірус гепатиту С (вірус бичачої вірусної діареї (ВБВД)), вірус грипу (штам А/FM/1/47(H1N1)), вірус простого герпесу 2 типу (ВПГ-2) (штам ВН). Для визначення антивірусної активності рІЛ-7 в умовах in vitro використовували добову перещеплювану культуру клітин. Клітини вирощували на середовищі RPMI-1640. Результати дослідження. Показано, що рІЛ-7 у буферних стабілізуючих розчинах і культуральному середовищі через 1 тиждень зберігання був активним до розведення 0,003 мкг/мл проти вірусу ВБВД. За результатами досліджень антивірусної активності препарату рІЛ-7 у буферних розчинах та культуральному середовищі проти вірусу грипу А/FM/H1N1 можна зробити висновок, що зберігання препарату в буферних розчинах і в інтактному стані за температурі 4 °С протягом 1 тижня не впливало на його антивірусну активність. Показано, що антигерпетична активність препаратів через 1 тиждень зберігання за температури 4 °С у буферних стабілізуючих розчинах та інтактному стані залишалася ефективною. Антивірусна активність препаратів у стабілізуючому розчині зберігалася упродовж 3-х місяців за температури 4 °С, а в інтактному стані рІЛ-7 втрачав свою антивірусну активність через 1 тиждень відносно вірусу герпесу і через 1 місяць відносно ВБВД. Висновки. Розроблено методики оцінки противірусної активності рІЛ-7 відносно ВБВД, вірусу грипу, а також ВПГ-2. Доведено, що запропоновані нами буферні стабілізуючі розчини забезпечують високий рівень біологічної активності препаратів рІЛ-7 при їх зберіганні за температури 4 °С упродовж 3-х місяців, що є передумовою для розробки на їх основі рідких лікарських форм фармацевтичних препаратів.Background. Interleukin-7 is one of the most important immune regulatory cytokines. Recombinant human interleukin-7 (rIL-7) in aqueous solution is subjected to chemical degradation mechanisms such as proteolysis, oxidation, disulfide exchange, oligomerisation etc. Such changes affect the shelf life of the preparation on the basis of rIL-7. Evaluation of the biological activity of rIL-7 can be carried out by assessing its antiviral activity. Objective. Comparison of methods for inhibiting reproduction of the influenza virus, herpes simplex virus and hepatitis C virus with recombinant human interleukin-7 and research stability of the preparation on the basis of rIL-7. Methods. We used immortalized cells: the kidneys of dogs, the bovine kidneys and kidneys of African green monkey Vero. The following viruses were used: hepatitis C virus surrogate (bovine viral diarrhea virus, BVDV), influenza virus (strain A/FM/1/47 (H1N1)), herpes simplex virus type 2 (HSV-2) (BH strain). To determine the antiviral activity of rIL-7 in vitro conditions using daily, immortalized cells. Cells were grown in RPMI-1640 medium. Results. It was shown that rIL-7 in buffer stabilizing solutions and the culture medium after 1 week of storage was active at a dilution of 0.003 g/ml against BVDV. The study results of antiviral activity of rIL-7 drug in buffer solutions and culture medium against influenza virus A/FM/H1N1 can conclude that storage of the drug in buffer solution and in the intact state at 4 °C for one week has not affected its antiviral activity. It was shown that antiherpetic activity of preparations after 1 week of storage at 4 °C in buffer stabilizing solutions and intact state remained effective. The antiviral activity of drugs in a stabilizing solution has been persisted for 3 months at 4 °C, and in the intact state of rIL-7 lost its antiviral activity after 1 week against the herpes virus, and after 1 month regarding BVDV. Conclusions. Methods for assessing the antiviral activity of rIL-7 towards BVDV, influenza virus, and HSV-2 were developed. It has been proven that the stabilizing buffer solutions proposed by us provide a high level of biological activity of rIL-7 preparations during storage at 4 °C for 3 months, which is a prerequisite for the development of liquid dosage forms of pharmaceutical preparations on their basis.Проблематика. Интерлейкин-7 является одним из важнейших регуляторных цитокинов иммунной системы. Рекомбинантный интерлейкин-7 человека (рИЛ-7) в водных растворах подвергается механизмам химического разложения, таким как протеолиз, окисление, дисульфидный обмен, олигомеризация и т.д. Подобные изменения влияют на срок годности препарата на основе рИЛ-7. Оценку биологической активности рИЛ-7 можно проводить посредством оценки его противовирусной активности. Цель исследования. Сравнение методов ингибирования репродукции вирусов гриппа, простого герпеса и гепатита С рекомбинантным интерлейкином-7 человека и исследование стабильности препарата на его основе. Методика реализации. В работе использовали перевиваемые культуры клеток: почки собак, почки быка и почки африканской зеленой мартышки Vero. Использовали такие вирусы: суррогатный вирус гепатита С (вирус бычьей вирусной диареи (ВБВД)), вирус гриппа (штамм А/FM/1/47 (H1N1)), вирус простого герпеса 2 типа (ВПГ-2) (штамм ВН). Для определения антивирусной активности рИЛ-7 в условиях in vitro использовали суточную перевиваемую культуру клеток. Клетки выращивали на среде RPMI-1640. Результаты исследования. Показано, что рИЛ-7 в буферных стабилизирующих растворах и культуральной среде через 1 неделю хранения был активным в разведении 0,003 мкг/мл против вируса ВБВД. По результатам исследований антивирусной активности препарата рИЛ-7 в буферных растворах и культуральной среде против вируса гриппа А/FM/H1N1 можно сделать вывод, что хранение препарата в буферных растворах и в интактном состоянии при температуре 4 °С в течение 1 недели не влияло на его антивирусную активность. Показано, что антигерпетическая активность препаратов через 1 неделю хранения при температуре 4 °С в буферных стабилизирующих растворах и интактном состоянии оставалась эффективной. Антивирусная активность препаратов в стабилизирующем растворе сохранялась в течение 3-х месяцев при температуре 4 °С, а в интактном состоянии рИЛ-7 терял свою антивирусную активность через 1 неделю в отношении вируса герпеса и через 1 месяц в отношении ВБВД. Выводы. Разработаны методики оценки противовирусной активности рИЛ-7 по отношению к ВБВД, вирусу гриппа, а также ВПГ-2. Доказано, что предложенные нами буферные стабилизирующие растворы обеспечивают высокий уровень биологической активности препаратов рИЛ-7 при их хранении при температуре 4 °С в течение 3-х месяцев, что является предпосылкой для разработки на их основе жидких лекарственных форм фармацевтических препаратов

Транскраниальная допплерография у больных с разрывом аневризм головного мозга в оценке церебральной гемодинамики и прогнозировании исходов заболевания

The purpose: to develop Doppler criteria in the evaluation of cerebral hemodynamics in predicting the outcome of the disease in patients with cerebral aneurysm rupture.Materials and methods. 172 patients (76 male, 96 female) with cerebral aneurism rupture were participated in the research. All patients were continuously monitored by Doppler studies (a total of 803 studies) in the period from 1 to 20 days after the rupture of the arterial aneurysm. TCD was performed on the apparatus DWL MULTI-DOP T (Germany) with sensors 2 and 4 MHz. All patients were divided into 5 groups depending on the Glasgow outcome Scale (GOS) assessment. Group 1 (n = 87; 50.6%): with an excellent outcome of the disease (GOS 1); group 2 (n = 27; 15.7%): with an good outcome of the disease (GOS 2); group 3 (n = 8; 4.65%): with an acceptable outcome of the disease (GOS 3); group 4 (n = 6; 3.48%): with an acceptable outcome of the disease (GOS 4); group 5 (n = 8; 4.65%): with a lethal outcome of the disease (GOS 5) Systolic blood flow velocity (BFV), Lindegaard index and pulsatility index were estimatedResults. Doppler prognostic criterion of disease outcome were developed: early and progressive increase in blood flow velocity (development of spasm on the 1 day delay after hemorrhage); the development of critical spasm (blood flow velocity over 300 cm/s) by 7–8 days after subarachnoid hemorrhage, the rise of the blood flow velocity per day more than 36 cm/s; the duration of the spasm more than 16 days; increase in pulsatility index (more than 1.0) and Lindegaard index (more than 4.8), the presence of diffuse spasm.Conclusion. The transcranial Doppler can be an additional screening non-invasive diagnostic method for cerebral hemodynamic evaluation and for determination complications in ruptured cerebral aneurysm.Цель исследования: разработать подходы к комплексной ультразвуковой оценке церебральной гемодинамики и установить допплерографические критерии при прогнозировании исходов заболевания у больных с разрывом аневризм головного мозга.Материал и методы. В исследовании принимало участие 172 больных (76 мужчин и 96 женщин) c разрывом церебральной аневризмы. Всем пациентам проводили динамические допплерографические исследования (всего 803 исследования) в сроки от 1-х до 20-х суток после разрыва артериальной аневризмы. Транскраниальную допплерографию выполняли на аппарате DWL MULTI-DOP® T (Германия) с датчиками 2 и 4 МГц. В зависимости от исхода заболевания по шкале исходов Глазго (ШИГ) пациенты были разделены на 5 групп. Группу с отличным исходом заболевания (ШИГ 1) составили 87 (50,6%) пациентов, группу с хорошим исходом (ШИГ 2) – 27 (15,7%) пациентов, к группе с удовлетворительным исходом заболевания (ШИГ 3) отнесли 8 (4,65%) пациентов. Плохой исход заболевания (ШИГ 4) наблюдался у 6 (3,48%) пациентов и летальный исход (ШИГ 5) – у 44 (25,6%) пациентов. Оценивались линейная систолическая скорость кровотока (ЛСК), индекс Линдегаарда и пульсационный индекс.Результаты. Основными допплерографическими критериями исхода заболевания являются: раннее и прогрессивное увеличение ЛСК (развитие спазма на 1-е сутки после кровоизлияния); развитие критического спазма (ЛСК свыше 300 см/с) уже на 7–8-е сутки после субарахноидального кровоизлияния; подъем ЛСК за сутки более чем на 36 см/с; продолжительность спазма более 16 дней; повышение пульсационного индекса (более чем 1,0) и индекса Линдегаарда (более чем 4,8); наличие диффузного спазма.Заключение. Допплерографические показатели могут применяться для диагностики церебрального ангиоспазма и для оценки риска развития ишемических осложнений у пациентов с разрывом артериальных аневризм головного мозга.

Возможности транскраниального дуплексного сканирования в визуализации артериальных аневризм головного мозга

Cerebral aneurysms are the cause of hemorrhage in the subarachnoid space of the brain and are associated with high early mortality and risk of complications. Timely diagnosis and successful treatment of arterial aneurysms (AA) of the brain before rupture will help to avoid the consequences of subarachnoid hemorrhage (SAC).The purpose of the study was the estimation of transcranial duplex sonography (TDS) sensitivity in AA visualization and determination of AA ultrasound criteria.Materials and methods. 41 patient with cerebral aneurism rupture were participated in the research. All patients were examined by TDS on a device on the Aplio ™ 500 device (Toshiba) using a 2.5 MHz sensor and by selective cerebral angiography (CAG) on the Siemens diagnostic unit (Axion Artis DBS). Non-ionic contrast agents omnipak 300 and Ultravist 320 were used for CAG.Results. TDS application it allowed to visualize 60.4% of aneurysms, as well as determine the diameter of the aneurysm and the nature of blood flow in it. According to our data, when using color or energy Doppler mapping modes of the vehicle, the frequency of visualization of the M1 SMA segment was 100%, the M2 segment -40.5%, the PMA – 100%, and the P1 and P2 segments of the ZMA – 90%. A strong correlation was found between angiographic and ultrasound (TDS) dimensions of AA (r= + 0.89; p < 0.0001).Conclusions. TDS is not the gold standard in the diagnosis of AA, but can be used for routine examination of patients with cerebral aneurysms. Main ultrasound criteria for imaging AA: education is rounded or oval in shape, associated with the vessel; a color area division between vessel and education; the presence of revealed the formation of turbulent blood flow and unidirectional blood flow through the peripheral vessels related to education.Церебральные аневризмы являются причиной развития кровоизлияния в субарахноидальное пространство головного мозга и ассоциируются с высокой ранней смертностью и риском развития осложнений. Своевременная диагностика и успешное лечение артериальных аневризм (АА) головного мозга до разрыва позволят избежать последствий субарахноидального кровоизлияния (САК).Цель исследования: оценка чувствительности транскраниального дуплексного сканирования (ТДС) при визуализации АА, а также определение ультразвуковых критериев церебральных аневризм.Материал и методы. В исследовании принимал участие 41 пациент, находившийся на лечении в НИИ СП имени Н.В. Склифосовского по поводу САК. Всем пациентам выполняли ТДС на аппарате Aplio™ 500 (Toshiba) с использованием датчика 2,5 МГц и селективную церебральную ангиографию (ЦАГ) на диагностической установке Siemens (Axion Artis DBS). Для ЦАГ использовали неионные контрастные вещества Омнипак 300 и Ультравист 320.Результаты. Использование метода ТДС позволило визуализировать 60,4% аневризм, а также определить диаметр аневризмы и характер кровотока в ней. Согласно нашим данным, при использовании режимов цветового или энергетического допплеровского картирования ТДС-частота визуализации сегмента М1 средней мозговой артерии составляла 100%, сегмента М2 –40,5%, передней мозговой артерии – 100%, сегментов P1 и P2 задней мозговой артерии – 90%. Выявлена сильная корреляционная зависимость между ангиографическими и ультразвуковыми (ТДС) размерами АА (r = +0,89; p < 0,0001).Выводы. ТДС не является “золотым стандартом” в диагностике АА, но может применяться при рутинном обследовании пациентов с церебральными аневризмами. Выделены основные ультразвуковые критерии  визуализации АА: наличие образования округлой или овальной формы, связанного с сосудом; цветовая зона деления между сосудом и образованием; наличие в выявленном образовании турбулентного кровотока и  однонаправленного кровотока по периферическим сосудам, связанным с образованием

Исследование противовирусной активности рекомбинантного интерлейкина-7 человека на разных моделях экспериментальной вирусной инфекции гепатита С

Проблематика. Інтерлейкін-7 (ІЛ-7) є одним із найважливіших регуляторних цитокінів імунної системи. З урахуванням здатності ІЛ-7 до модуляції Т- і В-клітинної відповіді і Т-клітинного гомеостазу можливо припустити, що препарати ІЛ-7 мають властивість не лише впливати на формування специфічного імунітету та імунодефіцитного стану, а й інгібувати репродукцію вірусів, зокрема вірусу гепатиту С (ВГС). Мета дослідження. Вивчення антивірусної дії рекомбінантного ІЛ-7 людини (рІЛ-7) на моделях експериментальної вірусної інфекції гепатиту С in vitro на чутливих до вірусу епітеліальних і лімфоїдних клітинах. Методика реалізації. У роботі використовували перещеплювані культури клітин: Jurkat, невриноми вузла Гассера щура та нирки бика. Як сурогатний ВГС використовували вірус бичачої вірусної діареї. Для вивчення антивірусної активності рІЛ-7 у різних концентраціях вводили в культуру клітин, яка продукує ВГС, та визначали вірусне навантаження. Проводили також цитологічний аналіз впливу рІЛ-7 на клітини та визначення їх проліферативної активності. Результати дослідження. Було показано, що рІЛ-7 інгібує репродукцію сурогатного ВГС в умовах in vitro (СС₅₀ – 3 мкг/мл, ED₅₀ – 4,7 нг/мл, IS – 640). Найвища проліферація інтактних Т-клітин визначається при дозах рІЛ-7 0,3 і 0,025 мкг/мл. рІЛ-7 по-різному впливав на інфіковані ВГС культури: в перші 3 доби кількість клітин зменшувалася або не змінювалася, а через 2–3 тижні – збільшувалася майже в 2 рази. При введенні рІЛ-7 в дозі 6 мкг/мл упродовж 3 діб на 3-тю добу інгібування вірусного навантаження становило 89 %, а на 4-ту добу – 100 %; при використанні дози рІЛ-7 0,3 мкг/мл інгібіція на 4-ту добу становила 100 %; при використанні дози рІЛ-7 1,5 мкг/мл – на 55 % на 4-ту добу. Висновки. У результаті проведених досліджень з визначення впливу рІЛ-7 на репродукцію сурогатного ВГС показано, що рІЛ-7 ефективно інгібує репродукцію вірусу.Background. Interleukin-7 (IL-7) is one of the most important regulatory cytokine of immune system. Given the ability of IL-7 to the modulation of T- and B-cell responses and T-cell homeostasis we may assume that IL-7 not only has the ability to influence the formation of specific immunity and immunodeficiency state, but also inhibit the reproduction of viruses, including hepatitis C virus (HCV). Objective. Study of antiviral activity of recombinant human IL-7 (rIL-7) with experimental models of viral hepatitis C infection in vitro on sensitive virus epithelial and lymphoid cells. Methods. We have used the following inoculated cell cultures: Jurkat, rat neurinoma of gasserian ganglion and bovine kidney. As used surrogate HCV we used virus of bovine diarrhea. To study the antiviral activity different concentrations of rIL-7 were injected into the cell culture, producing HCV, and determined virus load. Also we have performed cytological analysis of cells and determined its proliferative activity under influence of rIL-7.Results. It has been shown that rIL-7 inhibits surrogate HCV reproduction in in vitro conditions (SS₅₀ – 3 mg/ml, ED₅₀ – 4.7 ng/ml, IS – 640). Highest proliferation of intact T-cells is determined at rIL-7 doses 0.3 mg/m and 0.025 mg/ml. rIL-7 affected HCV infected cells differently: during the first 3 days the number of cells decreased or did not change, and after 2–3 weeks the number of cells increased almost 2 times. When we injected rIL-7 with dose of 6 mg/ml within3 days we obtained 89% viral inhibition at the 3rdday and 100 % at the 4th day; using the dose of rIL-7 0.3 mg/ml the inhibition on the 4thday was 100 %; using dose of rIL-7 1.5 mg/ml the inhibition settled at 55 % for 4 days. Conclusions. As a result of the studies directed towards determining the effect of rIL-7 on surrogate HCV reproduction, HCV cDNA producing transfected human T-cells Jurkat, it was showed that rIL-7 effectively inhibits virus reproduction.Проблематика. Интерлейкин-7 (ИЛ-7) является одним из важнейших регуляторных цитокинов иммунной системы. C учетом способности ИЛ-7 к модуляции Т- и В-клеточного ответа и Т-клеточного гомеостаза возможно предположить, что препараты ИЛ-7 имеют свойство не только влиять на формирование специфического иммунитета и иммунодефицита, но и ингибировать репродукцию вирусов, в частности вируса гепатита С (ВГС).Цель исследования. Изучение антивирусного действия рекомбинантного ИЛ-7 человека (рИЛ-7) на моделях экспериментальной вирусной инфекции гепатита С in vitro на чувствительных к вирусу эпителиальных и лимфоидных клетках. Методика реализации. В работе использовали перевиваемые культуры клеток: Jurkat, невриномы узла Гассера крысы и почки быка. В качестве суррогатного ВГС использовали вирус бычьей вирусной диареи. Для изучения антивирусной активности рИЛ-7 в различных концентрациях вводили в культуру клеток, продуцирующих ВГС, и определяли вирусную нагрузку. Проводили также цитологический анализ влияния рИЛ-7 на клетки и определяли их пролиферативную активность. Результаты исследования. Было показано, что рИЛ-7 ингибирует репродукцию суррогатного ВГС в условиях in vitro (СС₅₀ – 3 мкг/мл, ED₅₀ – 4,7 нг/мл, IS – 640). Самая высокая пролиферация интактных Т-клеток определялась при дозах рИЛ-7 0,3 мкг/мг и 0,025 мкг/мл. рИЛ-7 по-разному влиял на инфицированные ВГС культуры: в первые 3 суток количество клеток уменьшалось или не менялось, а через 2–3 недели количество клеток увеличивалось почти в 2 раза. При введении рИЛ-7 в дозе 6 мкг/мл в течение 3 суток на 3-е сутки ингибирование вирусной нагрузки составляло 89 %, а на 4-е сутки – 100 %; при использовании дозы рИЛ-7 0,3 мкг/мл ингибирование на 4 сутки составило 100 %; при использовании дозы рИЛ-7 1,5 мкг/мл – на 55 % на 4-е сутки. Выводы. В результате проведенных исследований по определению влияния рИЛ-7 на репродукцию суррогатного ВГС показано, что рИЛ-7 эффективно ингибирует репродукцию вируса