Predictors of increasing BMI during the course of diabetes in children and adolescents with type 1 diabetes: data from the German/Austrian DPV multicentre survey

Objective: Increased weight gain has been reported prior to disease onset (accelerator hypothesis) and as a side effect of intensified insulin therapy in type 1 diabetes (T1D). Paediatric studies are complicated by the age-dependency and gender-dependency of BMI, and also by a trend towards obesity in the general population. The aim of this study was to evaluate factors related to the increase in BMI during the course of diabetes in children and adolescents with T1D in a large multicentre survey. Design: Within the DPV database (Diabetespatienten Verlaufsdokumentation) a standardised, prospective, computer-based documentation programme, data of 53 108 patients with T1D, aged <20 years, were recorded in 248 centres. 12 774 patients (53% male, mean age 13.4+/-3.9, mean diabetes duration 4.7+/-3.0 years and mean age at diabetes onset 8.7+/-4.0 years) were included in this analysis. Population-based German reference data were used to calculate BMI-SDS and define overweight and obesity. Results: 12.5% of T1D patients were overweight and 2.8% were obese. Multiple longitudinal regression analysis revealed that female gender, low BMI at diabetes onset, intensified insulin therapy and higher insulin dose, as well as pubertal diabetes onset, long diabetes duration and onset in earlier calendar years among girls, were related to higher BMI-SDS increase during the course of diabetes (p<0.01; all). Conclusions: Intensified insulin regimen is associated with weight gain during T1D treatment, in addition to demographic variables. Optimisation of diabetes management, especially in females, might limit weight gain in order to reduce overweight and obesity together with comorbidities among paediatric T1D patients

МИРГОРОДСЬКИЙ ПОЛК В РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКІЙ ВІЙНІ 1735-1739 РР.

Тема пропонованої шановному читачеві статті знаходиться на перетині воєнної історії та краєзнавства. Після тривалої неуваги, зараз воєнна історія, зокрема козаччини, розробляється досить динамічно. Варто згадати хоча б роботи І.Стороженка [1], В.Заруби [2], О.Сокирка [3], Г.Шпитальова [4]. Одночасно все ще не розроблена докладно воєнна історія полків, які складали Гетьманщину. Хоча спроби такого роду є [5], але вони зосереджені не стільки на воєнній історії, скільки на історії полку загалом і, на жаль, не представлені у вигляді монографічних досліджень та не викладені в Інтернеті, що суттєво ускладнює доступ до результатів таких досліджень. Сюжет, пов’язаний із участю Миргородського полку в російсько-турецькій війні 1735-1739 років, не знайшов висвітлення в історіографії, хоча деякі факти містять дослідження А.Байова [6], О.Апанович [7] та вже згадувана монографія Г.Шпитальова. Протягом війни Миргородський полк брав участь як у далеких виправах, так і в ближніх походах різного роду – фортифікаційних, тривожних, для планової охорони кордонів. Залучення козаків Миргородського полку до далеких походів розпочалося вже у червні 1735 р., коли всі полки (крім Стародубського та Чернігівського) вирушили до фортеці Святого Іоанна на Українській лінії, де мали збиратися для виправи на Крим. До прибуття на лінію генерального осавула Ф.Лисенка обов’язки командира цього з’єднання виконував миргородський полковник Павло Апостол [8]. Кількість козаків Миргородського полку, які вирушили в цей похід, точно невідома. Проте є дані щодо старшини, яка очолила виправу – полковник П.Апостол, суддя Ф.Остроградський, писар В.Тихонович, осавул А.Волевач, хорунжі Т.Калницький та К.Шкурка [9]. Згідно з планами Генеральної військової канцелярії (далі – ГВК) передбачалося для Кримської (1736) виправи мобілізувати 16001 гетьманця, в тому числі 1196 шабель Миргородського полку [10]. Виникли певні проблеми з залученням старшини. Наприклад, миргородський обозний С.Родзянка уперто відмовлявся від походу під приводом хвороби, в яку полковник абсолютно не вірив. Проте С.Родзянка апелював до ГВК, де знайшов підтримку. Врешті, полкова старшина миргородців у цій виправі була представлена тими ж постатями, що й 1735 р., лише осавула А.Волевача замінив його колега С.Ґалаґан [11]. За попередніми планами на 1737 р. Миргородський полк мав виставити 849 шабель у Кримський похід. Після рішення фельдмаршала Мініха залишити слобідських козаків для охорони кордону їм на заміну залучили ще 200 миргородців [12]. На цьому зміни не закінчилися. На вимогу фельдмаршала Мініха Миргородський полк перейшов у його підпорядкування і вирушив замість Кримського в Очаківський похід

Incidence, prevalence and care of type 1 diabetes in children and adolescents in Germany: Time trends and regional socioeconomic situation

Background: Trends over time and possible socio-spatial inequalities in the incidence and care of type 1 diabetes mellitus (T1D) in children and adolescents are important parameters for the planning of target-specific treatment structures. Methodology: The incidence and prevalence of type 1 diabetes, diabetic ketoacidosis and severe hypoglycaemia as well as the HbA1c value are presented for under 18-year-olds based on data from the nationwide Diabetes Prospective Follow-up Registry (DPV) and the diabetes registry of North Rhine-Westphalia. Indicators were mapped by sex over time between 2014 and 2020, and stratified by sex, age and regional socioeconomic deprivation for 2020. Results: In 2020, the incidence was 29.2 per 100,000 person-years and the prevalence was 235.5 per 100,000 persons, with the figures being higher in boys than in girls in either case. The median HbA1c value was 7.5%. Ketoacidosis manifested in 3.4% of treated children and adolescents, significantly more often in regions with very high (4.5%) deprivation than in regions with very low deprivation (2.4%). The proportion of severe hypoglycaemia cases was 3.0%. Between 2014 and 2020, the incidence, prevalence and HbA1c levels changed little, while the proportions of ketoacidosis and severe hypoglycaemia decreased. Conclusions: The decrease in acute complications indicates that type 1 diabetes care has improved. Similar to previous studies, the results suggest an inequality in care by regional socioeconomic situation

Incidence, prevalence and care of type 1 diabetes in children and adolescents in Germany: Time trends and regional socioeconomic situation

Background: Trends over time and possible socio-spatial inequalities in the incidence and care of type 1 diabetes mellitus (T1D) in children and adolescents are important parameters for the planning of target-specific treatment structures. Methodology: The incidence and prevalence of type 1 diabetes, diabetic ketoacidosis and severe hypoglycaemia as well as the HbA1c value are presented for under 18-year-olds based on data from the nationwide Diabetes Prospective Follow-up Registry (DPV) and the diabetes registry of North Rhine-Westphalia. Indicators were mapped by sex over time between 2014 and 2020, and stratified by sex, age and regional socioeconomic deprivation for 2020. Results: In 2020, the incidence was 29.2 per 100,000 person-years and the prevalence was 235.5 per 100,000 persons, with the figures being higher in boys than in girls in either case. The median HbA1c value was 7.5%. Ketoacidosis manifested in 3.4% of treated children and adolescents, significantly more often in regions with very high (4.5%) deprivation than in regions with very low deprivation (2.4%). The proportion of severe hypoglycaemia cases was 3.0%. Between 2014 and 2020, the incidence, prevalence and HbA1c levels changed little, while the proportions of ketoacidosis and severe hypoglycaemia decreased. Conclusions: The decrease in acute complications indicates that type 1 diabetes care has improved. Similar to previous studies, the results suggest an inequality in care by regional socioeconomic situation

Spatiotemporal association between COVID-19 incidence and type 1 diabetes incidence among children and adolescents: a register-based ecological study in Germany

ObjectiveStudies have shown an increased incidence of pediatric type 1 diabetes during the COVID-19 pandemic, but the detailed role of SARS-CoV-2 infection in the incidence increase in type 1 diabetes remains unclear. We investigated the spatiotemporal association of pediatric type 1 diabetes and COVID-19 incidence at the district level in Germany.MethodsFor the period from March 2020 to June 2022, nationwide data on incident type 1 diabetes among children and adolescents aged &lt;20 years and daily documented COVID-19 infections in the total population were obtained from the German Diabetes Prospective Follow-up Registry and the Robert Koch Institute, respectively. Data were aggregated at district level and seven time periods related to COVID-19 pandemic waves. Spatiotemporal associations between indirectly standardized incidence rates of type 1 diabetes and COVID-19 were analyzed by Spearman correlation and Bayesian spatiotemporal conditional autoregressive Poisson models.ResultsStandardized incidence ratios of type 1 diabetes and COVID-19 in the pandemic period were not significantly correlated across districts and time periods. A doubling of the COVID-19 incidence rate was not associated with a significant increase in the incidence rate of type 1 diabetes (relative risk 1.006, 95% CI 0.987; 1.019).ConclusionOur findings based on data from the pandemic period indirectly indicate that a causal relationship between SARS-COV-2 infection and type 1 diabetes among children and adolescents is unlikely

Inzidenz, Prävalenz und Versorgung von Typ-1-Diabetes bei Kindern und Jugendlichen in Deutschland: Zeittrends und sozialräumliche Lage

Hintergrund: Zeitliche Trends und mögliche sozialräumliche Ungleichheiten hinsichtlich der Häufigkeit und Versorgung von Typ-1-Diabetes mellitus (T1D) bei Kindern und Jugendlichen sind für die Planung von zielgerechten Behandlungsstrukturen von Bedeutung. Methode: Mit Daten der bundesweiten Diabetes-Patienten-Verlaufsdokumentation (DPV) und des Diabetesregisters in Nordrhein-Westfalen wurden für unter 18-Jährige Inzidenz und Prävalenz des Typ-1-Diabetes sowie HbA1c-Wert, diabetische Ketoazidosen und schwere Hypoglykämien dargestellt. Die Indikatoren wurden im Verlauf zwischen 2014 und 2020 nach Geschlecht und für 2020 stratifiziert nach Geschlecht, Alter und regionaler sozioökonomischer Deprivation abgebildet. Ergebnisse: 2020 betrug die Inzidenz 29,2 pro 100.000 Personenjahre und die Prävalenz 235,5 pro 100.000 Personen, mit jeweils höheren Werten bei Jungen als bei Mädchen. Der HbA1c-Wert betrug im Median 7,5 %. Bei 3,4 % der Behandelten trat eine Ketoazidose auf, signifikant häufiger in Regionen mit sehr hoher (4,5 %) als in Regionen mit sehr niedriger Deprivation (2,4 %). Der Anteil schwerer Hypoglykämien lag bei 3,0 %. Zwischen 2014 und 2020 änderten sich Inzidenz, Prävalenz und HbA1c-Wert kaum, während die Anteile von Ketoazidosen und schweren Hypoglykämien abnahmen. Schlussfolgerungen: Die Abnahme von Akutkomplikationen weist auf eine verbesserte Versorgung des Typ-1-Diabetes hin. Ähnlich wie in früheren Studien deuten die Ergebnisse eine Ungleichheit in der Versorgung nach sozialräumlicher Lage an

Inzidenz, Prävalenz und Versorgung von Typ-1-Diabetes bei Kindern und Jugendlichen in Deutschland: Zeittrends und sozialräumliche Lage

Hintergrund: Zeitliche Trends und mögliche sozialräumliche Ungleichheiten hinsichtlich der Häufigkeit und Versorgung von Typ-1-Diabetes mellitus (T1D) bei Kindern und Jugendlichen sind für die Planung von zielgerechten Behandlungsstrukturen von Bedeutung. Methode: Mit Daten der bundesweiten Diabetes-Patienten-Verlaufsdokumentation (DPV) und des Diabetesregisters in Nordrhein-Westfalen wurden für unter 18-Jährige Inzidenz und Prävalenz des Typ-1-Diabetes sowie HbA1c-Wert, diabetische Ketoazidosen und schwere Hypoglykämien dargestellt. Die Indikatoren wurden im Verlauf zwischen 2014 und 2020 nach Geschlecht und für 2020 stratifiziert nach Geschlecht, Alter und regionaler sozioökonomischer Deprivation abgebildet. Ergebnisse: 2020 betrug die Inzidenz 29,2 pro 100.000 Personenjahre und die Prävalenz 235,5 pro 100.000 Personen, mit jeweils höheren Werten bei Jungen als bei Mädchen. Der HbA1c-Wert betrug im Median 7,5 %. Bei 3,4 % der Behandelten trat eine Ketoazidose auf, signifikant häufiger in Regionen mit sehr hoher (4,5 %) als in Regionen mit sehr niedriger Deprivation (2,4 %). Der Anteil schwerer Hypoglykämien lag bei 3,0 %. Zwischen 2014 und 2020 änderten sich Inzidenz, Prävalenz und HbA1c-Wert kaum, während die Anteile von Ketoazidosen und schweren Hypoglykämien abnahmen. Schlussfolgerungen: Die Abnahme von Akutkomplikationen weist auf eine verbesserte Versorgung des Typ-1-Diabetes hin. Ähnlich wie in früheren Studien deuten die Ergebnisse eine Ungleichheit in der Versorgung nach sozialräumlicher Lage an