ОСОБЛИВОСТІ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ У ЖІНОК З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ У ПОСТМЕНОПАУЗАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ

The aim of the study – investigation of the daily profile of blood pressure (BP) and identification of its relationship with the components of metabolic syndrome in patients in the postmenopausal period. Materials and Methods. 60 postmenopausal women were examined. All of these cohorts were divided into two groups – with or without MS. The study also included 30 patients of fertile age without signs of menopause. The anthropometric data were determined, the daily monitoring of blood pressure (DMBP) with the help of cardio monitor "Kardiotehnika-4000 AD", biochemical analysis of blood with analysis of lipidograms and glucose level. Results and Discussion. The analysis of the obtained data showed that in patients in the postmenopausal period, there is a correlation between indicators of DMBP with android type of redistribution of adipose tissue, hypertriglyceridemia and hyperglycemia, which causes a negative impact on the indicators of blood pressure and the progression of coronary heart disease. Сonclusion. Patients in postmenopausal period with MS with DMBP have higher daytime, nighttime, and daily average rates of both SBP and DBP compared with patients without MS; they found higher pressure load rates for SBP and DBP. In fertile age, women have a more favorable course of hypertension.Цель исследования – изучение суточного профиля артериального давления (АД) и выявление его взаимосвязей с компонентами метаболического синдрома у пациенток в постменопаузе. Материалы и методы. Обследовано 60 женщин в период постменопаузы. Всех обследуемых этой когорты разделено на две группы – с наличием метаболического синдрома (МС) и без него. В исследование включено также 30 пациенток фертильного возраста без признаков менопаузы. Проводили определение антропометрических данных, суточное мониторирование АД (СМАД) с помощью кардиомонитора «Кардиотехника-4000 АД», биохимического анализа крови с изучением липидограммы и уровня глюкозы. Результаты исследования и их обсуждение. Анализ полученных данных показал, что у пациенток в постменопаузе существует взаимосвязь показателей СМАД с андроидным типом перераспределения жировой ткани, гипертриглицеридемией и гипергликемией, что оказывает негативное влияние на показатели АД и прогноз артериальной гипертензии в контексте развития возможных осложнений и присоединения ишемической болезни сердца. Вывод. У пациенток с МС в постменопаузе при СМАД регистрируются более высокие дневные, ночные и среднесуточные показатели как САД, так и ДАД по сравнению с больными без МС; у них обнаружены более высокие показатели нагрузки давлением для САД и ДАД. В фертильном возрасте для женщин характерно более благоприятное течение АГ.Мета дослідження – вивчення добового профілю артеріального тиску (АТ) та виявлення його взаємозвʼязків із компонентами метаболічного синдрому (МС) у пацієнток в постменопаузальному періоді. Матеріали та методи. Обстежено 60 жінок у період постменопаузи. Всіх обстежуваних цієї когорти розподілено на дві групи – з наявністю МС та без нього. У дослідження включено також 30 пацієнток фертильного віку без ознак менопаузи. Проводили визначення антропометричних даних, добове моніторування АТ (ДМАТ) за допомогою кардіомонітора «Кардіотехніка-4000 АД», біохімічного аналізу крові з вивченням ліпідограми та рівня глюкози. Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз отриманих даних показав, що у пацієнток у постменопаузальному періоді існує взаємозв’язок показників ДМАТ з андроїдним типом перерозподілу жирової тканини, гіпертригліцеридемією та гіперглікемією, що спричиняє негативний вплив на показники АТ і прогноз артеріальної гіпертензії в контексті розвитку ймовірних ускладнень та приєднання ішемічної хвороби серця. Висновок. У пацієнток у постменопаузальному періоді з МС при ДМАТ реєструються вищі денні, нічні та середньодобові показники як САТ, так і ДАТ, порівняно з хворими без МС; у них виявлено вищі показники навантаження тиском для САТ і ДАТ. У фертильному віці для жінок характерний сприятливіший перебіг артеріальної гіпертензії (АГ)

ПОРУШЕННЯ КИСНЕВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЕРИФЕРІЙНИХ ТКАНИН ПРИ АНЕМІЇ ХРОНІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

The article evaluated the indexes of oxygenation of arterial and venous blood in 37 patients with chronic heart failure and anaemia. The expediency of applications the definitions of indexes oxygenation of arterial and venous blood in this patients was exhausted.В статье приведена оценка показателей оксигенации артериальной и венозной крови у 37 больных с хронической сердечной недостаточностью и анемией. Обоснована целесообразность определения параметров оксигенации артериальной и венозной крови у данной категории больных.У статті наведено оцінку показників оксигенації артеріальної і венозної крові  у 37 хворих на хронічну серцеву недостатність та анемію. Обгрунтовано доцільність визначення параметрів оксигенації артеріальної і венозної крові у даної категорії хворих

ВИКОРИСТАННЯ КОМБІНОВАНОГО ГЕПАТОПРОТЕКТОРА “ЛЕСФАЛЬ ВІТ” ДЛЯ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЛІМФОПРОЛІФЕРАТИВНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

За даними сучасних епідеміологічних і статистичних досліджень, останнім часом в Україні відмічено збільшення зростання частоти захворюваності на хронічну патологію печінки. Перебіг супроводжується виснаженням системи антиоксидантного захисту, на тлі чого розвивається хронічна інтоксикація з метаболічними порушеннями, які негативно впливають на функціональний стан печінки. Мета дослідження – вивчити ефективність застосування комбінованого гепатопротектора “Лесфаль Віт” у складі комплексної терапії у хворих на гемобластози. Матеріали і методи. Під нашим спостереженням перебувало 29 пацієнтів із лімфопроліферативними захворюваннями (5 – із гострими лімфобластними лейкеміями, 15 – із хронічними лімфоїдними лейкеміями, 9 – з неходжкінськими лімфомами: 6 – з неходжкінськими лімфомами з малих лімфоцитів, а 3 хворих – з неходжкінськими лімфомами з великих гранулярних клітин). Вік пацієнтів був від 32 до 67 років. Середня тривалість захворювання становила 5–6 років. Усім хворим проводили ультра­звукове дослідження органів черевної порожнини (УЗД ОЧП) та біохімічні показники функції печінки, а саме, аланінамінотрансфарази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), білірубіну, лужної фосфатази, тимолової та сулемової проб. Результати досліджень та їх обговорення. Окрім скарг основного захворювання (а це загальна слабість, недомагання, тяжкість у нижніх кінцівках, головокружіння), пацієнтів турбували тяжкість та відчуття розпирання у правому підребер’ї, нудота. Інколи шкіра та слизові оболонки набували жовтяничності. При УЗД ОЧП у 22 хворих спостерігали збільшення розмірів печінки. У середньому вона була збільшена як за рахунок правої частки, так і лівої. У 19 пацієнтів спостерігали підвищення АЛТ та АСТ, в 11 хворих також підвищився білірубін через непряму фракцію. Активність процесу переважно відповідала середньому 58,7 % та вираженому 21,3 % ступеням. У процесі отримання як моно-, так і поліхіміотерапії активність вираження токсичного впливу на стан функції гепатоцитів посилювалася, на що вказували печінкові проби. Так, показники АЛТ та АСТ підвищувалися, також було збільшення лужної фосфатази, білірубіну через непряму фракцію. У 5 хворих на гемобластоз спостерігали жовтяничність шкіри та склер. Висновки. На основі комплексного лікування із застосуванням препарату “Лесфаль Віт” відмічали позитивну динаміку клінічного перебігу основного захворювання, що проявлалася поліпшенням самопочуття, загального стану, зникненням тяжкості в правому підребер’ї. Аналіз показників функціональних проб печінки під впливом терапії показав зниження активності запального процесу в гепатоцитах, на що вказували АЛТ, АСТ, білірубін, лужна фосфатаза. У хворих із мінімальною та середньою активністю ці показники повертались до нормальних величин. У пацієнтів із вираженою активністю дані показники зменшувались. Також встановлено позитивний вплив препарату на білковий метаболізм, про що свідчить підвищення загального білка сироватки крові

Multiple Myeloma Treatment in Real-world Clinical Practice: Results of a Prospective, Multinational, Noninterventional Study

Multiple myeloma (MM) remains an incurable disease, with little information available on its management in real-world clinical practice. The results of the present prospective, noninterventional observational study revealed great diversity in the treatment regimens used to treat MM. Our results also provide data to inform health economic, pharmacoepidemiologic, and outcomes research, providing a framework for the design of protocols to improve the outcomes of patients with MM. Background: The present prospective, multinational, noninterventional study aimed to document and describe real-world treatment regimens and disease progression in multiple myeloma (MM) patients. Patients and Methods: Adult patients initiating any new MM therapy from October 2010 to October 2012 were eligible. A multistage patient/site recruitment model was applied to minimize the selection bias; enrollment was stratified by country, region, and practice type. The patient medical and disease features, treatment history, and remission status were recorded at baseline, and prospective data on treatment, efficacy, and safety were collected electronically every 3 months. Results: A total of 2358 patients were enrolled. Of these patients, 775 and 1583 did and did not undergo stem cell transplantation (SCT) at any time during treatment, respectively. Of the patients in the SCT and non-SCT groups, 49%, 21%, 14%, and 15% and 57%, 20%, 12% and 10% were enrolled at treatment line 1, 2, 3, and ≥ 4, respectively. In the SCT and non-SCT groups, 45% and 54% of the patients had received bortezomib-based therapy without thalidomide/lenalidomide, 12% and 18% had received thalidomide/lenalidomide-based therapy without bortezomib, and 30% and 4% had received bortezomib plus thalidomide/lenalidomide-based therapy as frontline treatment, respectively. The corresponding proportions of SCT and non-SCT patients in lines 2, 3, and ≥ 4 were 45% and 37%, 30% and 37%, and 12% and 3%, 33% and 27%, 35% and 32%, and 8% and 2%, and 27% and 27%, 27% and 23%, and 6% and 4%, respectively. In the SCT and non-SCT patients, the overall response rate was 86% to 97% and 64% to 85% in line 1, 74% to 78% and 59% to 68% in line 2, 55% to 83% and 48% to 60% in line 3, and 49% to 65% and 36% and 45% in line 4, respectively, for regimens that included bortezomib and/or thalidomide/lenalidomide. Conclusion: The results of our prospective study have revealed great diversity in the treatment regimens used to manage MM in real-life practice. This diversity was linked to factors such as novel agent accessibility and evolving treatment recommendations. Our results provide insight into associated clinical benefits. © 2018 The Author