Perspectives of lymphotropic antibioticotherapy in acute pancreatitis

Objective. To study up the possibilities of improvement of the treatment results in patients, suffering an acute pancreatitis, using the method of delivery of antibiotic to pancreatic gland. Materials and methods. The authors have proposed and conducted the experimental investigation on 20 male rats, consisting of the manners to deliver of ceftriaxone towards pancreatic gland. Results. Taking into account the enhances antibacterial efficacy of pancreatic gland homogenate, than while antibiotic delivery using other methods, there appear that lymphotropic therapy owes a targeted character and must be considered a perspective one. Conclusion. To three groups of laboratory animals ceftriaxone was prescribed intramuscularly, intraperitoneally and in accordance to lymphotropic method. To the control group of laboratory animals, the fourth one, antibiotic, was not applied. The zone growth retardation for E. Coli, while application of lymphotropic method, comparing with intramuscular and intraperitoneal methods of the preparation delivery, was enhanced

Chitosan-based biomaterials for closure of dural defects

Закриття дефектів твердої мозкової оболонки є необхідністю після нейрохірургічних операцій, щоб запобігти витоку цереброспінальної рідини і зменшити ризик післяопераційних інфекцій. Реконструкція твердої матерії з ендогенного матеріалу стає дуже поширеним явищем. Тим не менш, окістя або широка фасція може призвезти до додаткової операції, додаткові розрізи і час інтенсивного накладення швів. Таким чином, мета нашого дослідження є створення біосумісного і нетоксичного матеріалу на основі хітозану для заміщення дефекту твердої мозкової оболони. Крім того, ми оцінюємо його біологічні властивості. Наші результати підтверджують високі міцностні властивості, які трохи відрізняється від нативної оболони. Що стосується швидкості біодеградації цей матеріал може бути застосований в якості постійного матеріалу для заміщення дефекту твердої мозкової оболони.Закрытие дефектов твердой мозговой оболочки является необходимостью после нейрохирургических операций, чтобы предотвратить утечку цереброспинальной жидкости и уменьшить риск послеоперационных инфекций. Реконструкция твердой материи с эндогенного материала становится очень распространенным явлением. Тем не менее, надкостницы или широкая фасция может привезти к дополнительной операции, дополнительные разрезы и время интенсивного наложения швов. Таким образом, цель нашего исследования является создание биосовместимого и нетоксичного материала на основе хитозана для замещения дефекта твердой мозговой оболочки. Кроме того, мы оцениваем его биологические свойства. Наши результаты подтверждают высокие прочностные свойства, которые немного отличается от нативной оболочки. Что касается скорости биодеградации этот материал может быть применен в качестве постоянного материала для замещения дефекта твердой мозговой оболочки.Closure of dural defects is a necessity after neurosurgical procedures to prevent cerebrospinal fluid leakage and to reduce the risk of perioperative infections. Reconstruction of the dura matter with endogenous material becomes very common. However, harvesting of periosteum or fascia lata may require extended surgical approach, additional incisions and time intensive suturing. A wide range of biomaterials, both of natural and synthetic origin, are being investigated for potential applications in dural defect repair. Thus, the aim of our research is to create a biocompatible and nontoxic chitosan-based material to repair dural defects. Besides, we evaluate its biological properties. Our results appeared to confirm high strength properties that were slightly different from those of the native dura. Regarding to the rate of biodegradation this material can be applied as a permanent material to repair dural defects

Віддалені результати лікування хворих на паркінсонізм за допомогою аутологічних нейроіндукованих стромальних клітин

Remote results of treating 93 patients with different forms of Parkinson disease by autological neuroinduced stromal cells both by injection alone and combined  with neurosurgical treatment have been considered. It has been proved that the efficiency increase of combined treatment of the patients with tremor-rigidity and rigidity-tremor forms in remote period occurs due to functional activity of autological neuroinduced stromal cells. The effective treatment of patients with akinetic-rigidity form of Parkinson disease has been found to be the injection of autological neuroinduced stromal cells into subthalamical area.Рассмотрены отдаленные результаты лечении 93 больных c разными формами паркинсонизма с помощью нейроиндуцированных стромальных аутоклеток, как изолированного введения, так и в сочетании с хирургическим лечением. Доказано увеличение эффективности комбинированного лечения больных с дрожательно-ригидной и ригидно-дрожательной формами в отдаленном периоде, происходящее за счет функциональной активности введенных нейроиндуцированных стромальных аутоклеток. Определена эффективность лечения больных с акинетико-ригиной формой паркинсонизма путем введения нейроиндуцированных стромальных аутоклеток в субталамическую область.Розглянуті віддалені результати лікуванні 93 хворих на різні форми паркінсонізма за допомогою аутологічних нейроіндукованих стромальних клітин, як ізольованого введення, так і в поєднанні з хірургічним лікуванням. Доведене підвищення ефективності комбінованого лікування хворих з тремтливо-ригідною і ригідно-тремтливою формами у віддаленому періоді, що відбувається за рахунок функціональної активності введених нейроіндукованих стромальних аутоклітин. Визначена ефективність лікування хворих з акінетико-ригідною формою паркінсонізму шляхом введення нейроіндукованих стромальних аутоклітин в субталамічну ділянку мозку

An experience of applying stereotaxical computations with an intra-operative computer tomography

Stereotaxical computation method with intraoperative CT is described. Capabilities of recent stereotaxical guide with intraoperative CT and digital image segmentation are adduced and analysed

Вивчення структурних та біологічних властивостей нової хітозанової плівки для закриття твердої мозкової оболонки

Objective: to study the structural and biological evaluation of chitin-chitosan based membrane for dura mater replacement.Materials and methods. Chitosan-based films were made out of 3% solution of chitosan for the research. We used 200, 500 and 700 kDa chitosan (deacetylation rate 80–90 %) to produce chitin-chitosan membrane by using solvent evaporation method. For enhancing mechanical properties and reducing the degradation, chitin particles were added to the chitosan solution. Chitosan and chitin ratio was 80/20. The chitin/chitosan solution in Petri dishes was dried out during 3 days at room temperature.To obtain information about the structure of membrane surface and cross-section scanning, electron microscopy was performed.Hydrolytic degradation was studied by pouring into SBF solution. To determine the rate of enzymatic degradation, trypsin solution was used. To determine the mass loss percentage, we measured the sample weight after 7, 14, 21, 30 and 60 days after being in the appropriate solutions.Relative elongation and strength were measured by digital dynamometer to study membranes mechanical properties such as the strength and elasticity. MLO-A5 cells were used to assess biocompatibility of new materials.Results. Macroscopic view of obtained samples has shown their relative transparency with impregnation of chitin particle that elevated over the membrane surface without any diversity between different chitosan molecular weight samples.Due to scanning electron microscopy, principal diversity between the samples of different molecular weight has being seen: rough pore surface at 200 and 500 kDa and flat with minimal roughness surface of 700 kDa membranes. Cross-section of 500 and 700 kDa membranes are dense with no pores, but 200 kDa membrane are sponge like and it can be prediction for fluid sorption and cell migration during healing process.Chitin-chitosan membranes are biocompatible and degrade in aqueous and enzymatic solutions. Due to polysaccharide nature of chitosan and chitin, enzymatic degradation has shown higher trend compare to the hydrolytic ones. 200 kDa membrane degrades faster with final mass loss 83.2 % and completely due to porous structure that allows fluid sorption.Membrane mechanical parameters strongly depend on their structure. 200 kDa membrane has shown 2-fold higher elongation compared to 500 kDa and 3-fold — compared to 700 kDa ones. The compensation of mechanical forces ensured by porous structure is better than in dense ones. Tensile strength was in 2-fold better in 200 kDa membranes than in 500 and 700 kDa ones.Cell culture experiment has shown the better adhesion at the 3rd day for 200 kDa membrane and minimal cell adhesion for 700 kDa membrane, probably due to smooth surface. The reduction rate between all samples and PCT control differ a lot, except for 200 kDa membrane that has the same proliferation rate as TCP.Conclusion. Chitin-chitosan membranes, made from different molecular weight chitosan, are transparent and has appropriate structure for being used as a dura mater substitute. They are biocompatible and degrade in aqueous and enzymatic solutions. Due to porous structure, excellent mechanical properties as well as better cell adhesion and proliferation, 200 kDa chitosan membrane is more applicable for neurosurgical issues.Цель: изучить структурные и биологические свойства пленки на основе хитина и хитозана для замещения твердой мозговой оболочки.Материалы и методы. Для исследования были изготовлены методом растворения и выпаривания хитозановые пленки из 3 % раствора хитозана. Использовали хитозан с молекулярной массой 200, 500 и 700 кДа (степень деацетилирования – 80–90%). Для усиления механических свойств и уменьшения деградации в хитозановый раствор добавляли частички хитина. Соотношение хитозана и хитина – 80:20. Высыхание хитин-хитозанового раствора в чашке Петри происходило при комнатной температуре в течение 3 суток. Для получения информации о структуре поверхности мембраны и поперечного сечения использовали растровую электронную микроскопию. Гидролитическую деградацию изучали путем добавления раствора SBF. Для исследования уровня энзиматической деградации использовали раствор трипсина. Для определения процента потери массы измеряли вес образцов на 7, 14, 21, 30 и 60-е сутки после нахождения в соответствующем растворе. Относительное удлинение и прочность измеряли цифровым динамометром для изучения механических свойств, таких как прочность и эластичность. Для оценки биосовместимости новых материалов использовали клеточную линию MLO-A5.Результаты. Макроскопический вид полученных образцов свидетельствовал об их относительной прозрачности с пропиткой частицами хитина, которые возвышались над поверхностью мембраны без каких-либо отличий между образцами с разной молекулярной массой хитозана.Благодаря растровой электронной микроскопии установлена принципиальная разница между образцами с разной молекулярной массой: грубая пористая поверхность при использовании мембраны из хитозана с молекулярной массой 200 и 500 кДa и гладкая минимально шершавая при применении мембраны из хитозана с молекулярной массой 700 кДa. В поперечном сечении пленка из хитозана с молекулярной массой 500 и 700 кДа плотная без пор, а мембрана из хитозана с молекулярной массой 200 кДа – губчатой, что может быть предпосылкой для сорбции жидкости и миграции клеток в процессе заживления. Хитин-хитозановые пленки биосовместимы и деградируют в водных и ферментативных растворах. Благодаря полисахаридной природе хитозана и хитина наблюдали тенденцию к более быстрой ферментативной деградации по сравнению с гидролитической. Мембрана из хитозана с молекулярной массой 200 кДа быстрее деградирует с конечной потерей массы 83,2%, что обусловлено пористой структурой, которая способствует сорбции воды.Механические параметры мембранв значительной степени зависят от их структуры. Пленка из хитозана с молекулярной массой 200 кДа продемонстрировала в 2 раза большее удлинение по сравнению с мембраной из хитозана с молекулярной массой 500 кДа и в 3 раза большее по сравнению с пленкой из хитозана с молекулярной массой 700 кДа. Пористая структура лучше, чем плотная, обеспечивает усиление механических свойств. Прочность на разрыв была в два раза лучше у мембраны из хитозана с молекулярной массой 200 кДа, чем у пленок из хитозана с молекулярной массой 500 и 700 кДа.Эксперимент на культуре клеток показал лучшую адгезию на 3-и сутки у пленки из хитозана с молекулярной массой 200 кДа и минимальную адгезию клеток у мембраны из хитозана с молекулярной массой 700 кДа, вероятно, из-за гладкой поверхности. Скорость уровня пролиферации у всех образцов по сравнению с контролем ТСР очень отличалась, за исключением мембраны из хитозана с молекулярной массой 200 кДа, которая имеет такую же скорость пролиферации, как и TCP.Выводы. Хитин-хитозановые мембраны, изготовленные из хитозана с разной молекулярной массой, являются прозрачными и имеют соответствующую структуру для использования в качестве заменителя твердой мозговой оболочки. Они биосовместимы и деградируют в водных и ферментативных растворах. Благодаря пористой структуре, отличным механическим свойствам, а также лучшей клеточной адгезии и пролиферации пленка из хитозана с молекулярной массой 200 кДа более пригодна для нейрохирургических вмешательств.Мета: вивчити структурні та біологічні властивості плівки на основі хітину і хітозану для заміщення твердої мозкової оболонки.Матеріали і методи. Для дослідження були виготовлені методом розчинення та випаровування хітозанові плівки з 3% розчину хітозану. Використано хітозан з молекулярною масою 200, 500 та 700 кДа (рівень деацетилювання – 80–90%). Для посилення механічних властивостей та зменшення деградації в хітозановий розчин додавали частинки хітину. Співвідношення хітозану та хітину – 80:20. Висихання хітин-хітозанового розчину в чашці Петрі відбувалося за кімнатної температури впродовж 3 діб. Для отримання даних щодо структури поверхні мембрани та поперечного перерізу використовували растрову електронну мікроскопію. Гідролітичну деградацію вивчали додаванням розчину SBF. Для дослідження рівня ензиматичної деградації використовували розчин трипсину. Для визначення відсотка втрати маси вимірювали вагу зразків на 7, 14, 21, 30 та 60-ту добу після перебування в відповідному розчині. Відносне подовження і міцність вимірювали цифровим динамометром для вивчення механічних властивостей, таких як міцність і еластичність. Для оцінювання біосумісності нових матеріалів використовували клітинну лінію MLO-A5.Результати. Макроскопічний вигляд отриманих зразків свідчив про їх відносну прозорість з просоченням частинками хітину, які здіймалися над поверхнею мембрани без будь-яких відмінностей між зразками з різною молекулярною масою хітозану.Завдяки растровій електронній мікроскопії встановлено принципову різницю між зразками з різною молекулярною масою: груба пориста поверхня при використанні мембрани з хітозану з молекулярною масою 200 та 500 кДa і гладенька мінімально шорстка при застосуванні мембрани з хітозану з молекулярною масою 700 кДa.На поперечному перерізі плівка з хітозану з молекулярною масою 500 і 700 кДа щільна без пор, тоді як мембрана з хітозану з молекулярною масою 200 кДа – губчаста, що може бути передумовою для сорбції рідини і міграції клітин під час процесу загоєння. Хітин-хітозанові плівки є біосумісними та деградують у водних і ферментативних розчинах. Завдяки полісахаридній природі хітозану та хітину спостерігали тенденцію до швидшої ферментативної деградації порівняно з гідролітичною. Мембрана з хітозану з молекулярною масою 200 кДа швидше деградує з кінцевою втратою маси 83,2%, що зумовлено пористою структурою, яка сприяє сорбції рідини.Механічні параметри мембран значною мірою залежать від їх структури. Плівка з хітозану з молекулярною масою 200 кДа продемонструвала вдвічі більше подовження порівняно з мембраною з хітозану з молекулярною масою 500 кДа і тричі більше порівняно з плівкою з хітозану з молекулярною масою 700 кДа. Пориста структура краще, ніж щільна, забезпечує посилення механічних властивостей. Міцність на розрив була вдвічі кращою в мембрани з хітозану з молекулярною масою 200 кДа, ніж у плівок з хітозану з молекулярною масою 500 і 700 кДа.Експеримент на культурі клітин показав кращу адгезію на 3-тю добу у плівки з хітозану з молекулярною масою 200 кДа та мінімальну адгезію клітин у мембрани з хітозану з молекулярною масою 700 кДа, ймовірно, через гладеньку поверхню. Швидкість рівня проліферації в усіх зразків порівняно з контролем ТСР дуже відрізнялася, за винятком мембрани з хітозану з молекулярною масою 200 кДа, яка мала таку саму швидкість проліферації, як і TCP.Висновки. Хітин-хітозанові мембрани, виготовлені з хітозану з різною молекулярною масою, є прозорими і мають відповідну структуру для використання як замінник твердої мозкової оболонки. Вони є біосумісними і деградують у водних та ферментативних розчинах. Завдяки пористій структурі, відмінним механічним властивостям, а також кращій клітинній адгезії та проліферації плівка з хітозану з молекулярною масою 200 кДа більш придатна для нейрохірургічних втручань

Досвід проведення стереотаксичних обчислень з використанням інтраопераційної комп’ютерної томографії

Stereotaxical computation method with intraoperative CT is described. Capabilities of recent stereotaxical guide with intraoperative CT and digital image segmentation are adduced and analysed.Рассмотрена методика проведения стереотаксических расчетов при интраоперационном применении рентгеновского компьютерного томографа. Приведена методика использования стандартных стереотаксических ориентиров при проведении интраоперационной компьютерной томографии.Розглянуто методику проведення стереотаксичних розрахунків при інтраопераційному використанні рентгенівського комп’ютерного томографа. Наведено методику використання стандартних стереотаксичних орієнтирів при проведенні інтраопераційної комп’ютерної томографії.

Прогнозування ефективності післяопераційного лікування метастатичних пухлин головного мозку.

Background. Metastatic affection of brain by its prevalence, medical and social importance, economical burden represents a topical medical problem in neurosurgery and adjacent medical specialties. Objective – optimization of prognosis for post-operation metastatic brain tumors treatment efficacy. Methods. An active cohort randomized research with retro- and prospective, cross-sectional and longitude components has been conducted in 176 patients, including 96 males and 80 females aged 56 years with adenocarcinoma (152), melanoblastoma (21) and sarcoma (3), derived from lungs (39), breast (34), skin (25) kidneys (9), digestive tract (11), ovary and uterus (by 4 each), thymus (2), nasopharynx, pronaus (by 1 each). Standard basic diagnostic and treatment procedures have been performed. P-level critical value was 0.05. Results. Discriminant models of post-operation tactics choice, prognostic algorithm of unfavorable outcome evaluation after treatment have been developed. The approbation of the algorithm allowed to state its sensitivity (69.2 %), specificity (95.2 %), positive predicting value (75.0 %), negative predicting value (93.7 %). Conclusion. For the purpose of widening of arsenal of available decision-making means for further treatment tactics in metastatic brain tumors after conducted neurosurgical treatment the use of developed discriminant models is recommended. The risk of unfavorable outcome and efficacy of combined treatment prognosis for patients with metastatic brain tumors are recommended to assess using the developed prognostic algorithm.С целью оптимизации прогнозирования эффективности послеоперационного лечения метастатических опухолей головного мозга проведено исследование 176 пациентов. Разработаны дискриминантные модели выбора послеоперационной тактики, прогностический алгоритм оценки риска неблагоприятного исхода после лечения. Апробация алгоритма позволила установить его чувствительность (69,2 %), специфичность (95,2 %), позитивную предсказывающую ценность (75,0 %), негативную предсказывающую ценность (93,7 %).З метою оптимізації прогнозування ефективності післяопераційного лікування метастатичних пухлин головного мозку проведено дослідження 176 пацієнтів. Розроблено дискримінантні моделі вибору післяопераційної тактики, прогностичний алгоритм оцінки ризику несприятливого результату після лікування. Апробація алгоритму дозволила встановити його чутливість (69,2%), специфічність (95,2%), позитивну прогностичну цінність (75,0%), негативну прогностичну цінність (93,7%)