Результати ендопротезування колінного суглоба у хворих на ревматоїдний артрит

Proceeding from the analysis of treatment of 78 patients with rheumatoid arthritis who underwent 104 operations of the total knee joint arthroplasty, the authors studied anatomical-functional changes in the knee joint and the injured limb, and singled out the main factors, which produce their effect of the arthroplasty result. It was found out that flexion contracture of the knee joint occurred in 62.5 % of cases, and axial deformity in 43.27 %, with more than 20° in 9.62 %. A system of preparation for knee joint arthroplasty was developed. The above system includes elimination of the flexion contracture in the knee joint by stage-by-stage redressments with application of plaster bandages and using Volkov-Oganesian device for stable contractures. The technique of arthroplasty for cases of rigidity and ankylosis in the knee joint was improved; bone defect autoplasty was used for those bones, which form the knee joint. The suggested system for preparing patients for arthroplasty and the improved technique of the knee joint arthroplasty make it possible to eliminate the flexion contracture, thereby avoiding excessive resection of the bone joint ends during the operation and preventing complications in the neurovascular bundle in the postoperative period.На основе анализа лечения 78 больных ревматоидным артритом, которым выполнено 104 операции тотального эндопротезирования коленного сустава, изучены анатомо-функциональные изменения в коленном суставе и пораженной конечности, выделены основные факторы, влияющие на результат эндопротезирования. Установлено, что сгибательная контрактура в коленном суставе имела место в 62,5% случаев, осевая деформация — в 43,27%, причем больше 20° — в 9,62 % случаев. Разработана система подготовки к эндопротезированию коленного сустава, которая включает устранение сгибательной контрактуры в коленном суставе путем поэтапных редрессаций с наложением гипсовых повязок, а при стойких контрактурах – аппаратом Волкова-Оганесяна, усовершенствована технология эндопротезирования в случаях тугоподвижности и анкилоза коленного сустава, применена костная аутопластика дефектов костей, формирующих коленный сустав. Предложенная система подготовки больных к эндопротезированию и усовершенствованная технология эндопротезирования коленного сустава позволяют устранить сгибательную контрактуру и тем самым избежать избыточной резекции суставных концов костей во время операции и предупредить осложнения со стороны сосудисто-нервного пучка в послеоперационном периоде.На підставі аналізу лікування 78 хворих на ревматоїдний артрит, яким виконано 104 операції тотального ендопротезування колінного суглоба, вивчено анатомо-функціональні зміни в колінному суглобі та ураженій кінцівці, виділено основні фактори, що впливають на результат ендопротезування. Встановлено, що згинальні контрактури в колінному суглобі розвивалися у 62,5 % випадків, осьові деформації — у 43,27 % випадків, до того ж, більше 20° — у 9,62 %. Розроблено систему підготовки до ендопротезування колінного суглоба, яка виключає усунення згинальної контрактури в колінному суглобі способом поетапних редресацій з накладанням гіпсових пов’язок, а при стійких контрактурах — апаратом Волкова–Оганесяна, удосконалено технологію ендопротезування у випадках туго рухомості й анкілозу колінного суглоба, застосовано кісткову аутопластику дефектів кісток, що формують колінний суглоб. Запропонована система підготовки хворих до ендопротезування й удосконалена технологія ендопротезування колінного суглоба дозволяють усунути згинальну контрактуру і цим уникнути надлишкової резекції суглобових кінців кісток під час операції та запобігти ускладненням з боку судинно-нервового пучка в післяопераційному періоді

Діагностика ревматоїдного артриту плечового суглоба

The article describes objective mechanisms in the formation of the shoulder joint contractures in patients with rheumatoid arthritis at different stages of the pathological process. Clinical, instrumental and laboratory methods of examination made it possible to detect the extent of damaging of the osseous and soft-tissue structures in the shoulder joint region, this extent influencing the tactics of treatment for such patients.В работе представлены объективные механизмы формирования контрактур плечевого сустава у больных ревматоидным артритом на разных стадиях патологического процесса. Клинические, инструментальные и лабораторные методы исследования позволяют установить степень поражения костных и мягкотканных структур области плечевого сустава, что влияет на тактику лечения таких больных.У роботі представлені об’єктивні механізми формування контрактур плечового суглоба у хворих на ревматоїдний артрит на різних стадіях патологічного процесу. Клінічні, інструментальні та лабораторні методи дослідження дозволяють встановити ступінь ураження кісткових і м’якотканинних структур ділянки плечового суглоба, що впливає на тактику лікування таких хворих

Морфологічні зміни в тканинах суглобів у разі первинної тофусної подагри

Gout is a chronic disease which is accompanied by a primary violation of the uric  acid (purine) metabolism, increased value of uric acid (hyperuricemia) in blood and urates’ deposition in tissues (crystals of the sodium salt of the uric acid). The incidence of gout is increasing in recent years. Men suffer from this pathology in the USA in 0.84% cases, in the Western Europe from 0.1 to 2 % cases, and in persons over 55 years old is about 6 % ones. Prevalence of gouty arthritis in Ukraine is 64.7 per 100 000 of population.Objective: to clarify the morphological changes in the tissues joints and periarticular structures in patients with primary tophaceous gout course.Methods: morphological study of the surgical specimens taken during surgery for removal of gouty tophi and correction of deformations performed in 32 patients with chronic gout (31 men and 1 woman), aged from 39 to 78 years (mean age - 56,1 ± 3,5 years).Results: during the first 1-3 years of tophi form rarely. Just in case of severe pathological process their formation directly depends on value of uremia. With increasing of the disease structural and functional organization changes of the joint capsule progressed. Necrotic and destructive processes predominated. In severe cases of the clinical course of gout accompanied with high content of uric acid in blood serum, frequent (4-5 times a year) and continuous attacks of gout, which intakes 3 to 4 or more joints, bright distinct degenerative and necrotic changes not just in the joint capsule but also in paraarticular tissues, primarily joint cartilage and subchondral bone came out. They firstly characterized with activation of endochondral ossification or dystrophic and necrotic lesions of the articular cartilage and subchondral bone.Conclusions: gouty arthritis is one of the variants of chronic inflammation, which is determined by the deposition of urates of the uric acid into the joint capsule and characterized by active fibroblastic proliferation of cellular elements with the formation of fibrous connective tissue on early stages, and in cases of severe course it characterized by actively progressing degenerative and destructive lesions of all joint tissues leading to disability. The basis of the inflammatory cell infiltrate is combination of macrophages, lymphocytes, cellular elements of the connective tissue (fibroblasts) and giant cell formation. Defined by us pathomorphologic vicissitude of pathologic changes in the joint tissues allows to clarify the therapeutic approach to tophaceous gout. Direct dependence of the severity of pathological changes in the joint tissues on the severity of the clinical course of gout requires active prevention and reduction of the frequency of exacerbations of the pathologic process.В работе представлено патоморфологическое исследование операционного материала, взятого во время хирургического лечения суставов верхних и нижних конечностей 32 больных (31 мужчина и 1 женщина), страдающих первичной тофусной подагрой, средний возраст 56,1 лет. В результате впервые установлена динамика морфологических изменений в суставной капсуле при подагре, уточнена стадийность развития патоморфологических изменений в тканях сустава и их зависимость от тяжести клинического течения заболевания. Указано на необходимость профилактики частоты обострения.У роботі представлено патоморфологічне дослідження операційного матеріалу, видаленого під час хірургічного лікування суглобів верхніх і нижніх кінцівок 32 хворих (31 чоловік і 1 жінка) з первинною тофусною подагрою, середній вік 56,1 років. У результаті вперше встановлено динаміку морфологічних змін у суглобовій капсулі за подагри, уточнено стадійність розвитку патоморфологічних змін у тканинах суглоба та їх залежність від тяжкості клінічного перебігу захворювання. Зауважено на необхідності профілактики частоти загострень

Аналіз результатів оперативного лікування через- та міжвертлюгових переломів стегнової кістки у хворих похилого та старечого віку

Results of the surgical treatment of 62 patients with trans- and intertrochanteric femoral fractures, who underwent osteosynthesis of fractures in the trochanteric area with angular plates, EN8 fixing device or intraosseal blocking nails, were analysed. The patients (35 women and 27 men) were randomized into 3 groups depending on the way of their fracture fixing. The mean age of the patients was 74, ranging from 60 to 97. The received results essentially do not differ from those obtained by foreign researchers: 61 % of complications, the survival rate during the first year following fracture up to 77 %. The results of the treatment of trans- and intertrochanteric fractures of the femoral bone depend upon the supporting ability of the extremity and the patient’s activity during the early postoperative period and after his discharge from the hospital.Проанализированы результаты лечения 62 пациентов с чрез- и межвертельными переломами бедренной кости, которым был проведен остеосинтез перелома вертельной области угловыми пластинами, фиксатором ЭН8 или внутрикостными блокирующими гвоздями. Пациенты (женщин — 35, мужчин — 27) были рандомизированы в три группы в зависимости от способа фиксации перелома. Возраст больных — от 60 до 97 лет, в среднем 74 года. Полученные результаты существенно не отличаются от результатов зарубежных исследователей: 61% осложнений, выживаемость в первый год после перелома — до 77%. Результаты лечения чрез-и межвертельных переломов бедренной кости зависят от опорности конечности и степени активности больного в раннем послеоперационном периоде и после выписки из стационара.Проаналізовано результати лікування 62 пацієнтів з через- та міжвертлюговими переломами стегнової кістки, яким був проведений остеосинтез перелому вертлюгової ділянки кутовими пластинами, фіксатором DHS або внутрішньокістковими блоківними цвяхами. Пацієнтів (жінок — 35, чоловіків — 27) було рандомізовано у три групи в залежності від способу фіксації перелому. Вік хворих — від 60 до 97 років, в середньому 74 роки. Одержані результати суттєво не відрізняються від результатів зарубіжних дослідників: 61% ускладнень, виживаність у перший рік після перелому — до 77%. Результати лікування через- та міжвертлюгових переломів стегнової кістки залежать від опорності кінцівки та ступеня активності хворого в ранньому післяопераційному періоді та після виписки зі стаціонару

Методика вибору способу фіксації компонентів ендопротеза кульшового суглоба у хворих на ревматоїдний артрит

Results of treatment of 85 patients with rheumatoid arthritis, who underwent 118 operations of total hip joint arthroplasty, were retrospectively analysed. On the basis of a clinical-radiological investigation and questioning of patients, results of supersonic osteodensitometry, radiodensitometry, cultural-immunological studies of osteogenic activity of stromal stem cells of bone marrow in different areas of the hip joint plus a statistical processing of the obtained data, a technique was developed for point assessment of the state of the pelvic bone tissue in the acetabular region and of the femur in the intertrochanteric region.Проведен ретроспективный анализ результатов лечения 85 больных ревматоидным артритом, которым было выполнено 118 операций тотального эндопротезирования тазобедренного сустава. На основании клинико-рентгенологического исследования и анкетирования больных, результатов ультразвуковой остеоденситометрии, рентгеноденситометрии, культурально-иммунологических исследований остеогенной активности стромальных стволовых клеток костного мозга разных участков тазобедренного сустава и статистической обработки данных разработана методика балльной оценки состояния костной ткани тазовой кости в области вертлужной впадины и бедренной кости межвертельной области.Проведено ретроспективний аналіз результатів лікування 85 хворих на ревматоїдний артрит, яким виконано 118 операцій тотального ендопротезування кульшового суглоба. На підставі клініко-рентгенологічного дослідження та анкетування хворих, результатів ультразвукової остеоденситометрії, рентгеноденситометрії, культурально-імунологічних досліджень остеогенної активності стромальних стовбурових клітин кісткового мозку з різних ділянок кульшового суглоба і статистичної обробки даних розроблено методику бальної оцінки стану кісткової тканини тазової кістки в ділянці кульшової западини та стегнової кістки в міжвертлюговій ділянці

Біомеханічна оцінка різних способів фіксації нестабільних переломів вертлюгової ділянки стегнової кістки в експерименті

Unstable (A3) fractures in the acetabular region of the femur in the acetabular region of the femur were experimentally modelled on 18 preparations from cadaver bones of elderly people. The preparations were divided into three groups, by 6 in each. Fragments were fixed with a cemented endoprosthesis stem in group 1, with a DHS plate in group 2, and 130 degree angle plates in group 3. Biomechanical studies of the fragment fixation resistance to axial loads, fractures and maximum dynamic axial loads were conducted. Results of the above studies demonstrated a high rigidness of fracture fixation with angle plates and a low resistance of fragments to maximum compression loads. In osteosynthesis with DHS plates, preparations bore weight up to 140 kg, but turned out to be half resistant to cyclic and fracture loads versus their fixation with angle plates and one-eighth as strong (up to 12 %) as when fixed with endoprostheses. In cases of fixing with wire, screws and endoprosthesis stems with cement, resistance to loads was close to that of an intact bone.В эксперименте на 18 препаратах трупных костей пожилых людей моделировали нестабильные (А3) переломы вертельной области бедренной кости. Препараты распределили на три группы по 6 в каждой. В первой группе отломки фиксировали ножкой эндопротеза с цементом, во второй — фиксатором DHS и в третьей — угловыми 130-градусными пластинами. Проведены биомеханические исследования устойчивости фиксации отломков к нагрузкам по оси, на излом и к максимальным динамическим нагрузкам по оси. Результаты исследования показали высокую жесткость фиксации отломков угловыми пластинами и невысокую устойчивость их к максимальным компрессионным нагрузкам. При остеосинтезе DHS пластиной препараты выдерживали вес до 140 кг, но оказались в два раза менее устойчивыми к циклическим нагрузкам и нагрузкам на излом, чем при фиксации отломков угловыми пластинами, и в восемь раз слабее (до 12 %), чем фиксированные эндопротезом. При фиксации проволокой, винтом и ножкой эндопротеза на цементе устойчивость к нагрузкам была близкой к неповрежденной кости.В експерименті на 18 препаратах трупних кісток людей похилого віку моделювали нестабільні (А3) переломи вертлюгової ділянки стегнової кістки. Препарати розділили на три групи по 6 у кожній. У першій групі відламки фіксували ніжкою ендопротеза з цементом, у другій – фіксатором DHS і в третій – кутовими 130-градусними пластинами. Проведено біомеханічні дослідження стійкості фіксації відламків до навантажень по осі, на злам і до максимальних динамічних навантажень по осі. Результати дослідження показали високу жорсткість фіксації відламків кутовими пластинами і невисоку стійкість їх до максимальних компресійних навантажень. Під час остеосинтезу DHS пластиною препарати витримували вагу до 140 кг, але були вдвічі менш стійкі до циклічних навантажень та навантажень на злам, ніж у разі фіксації відламків кутовими пластинами, і у вісім разів слабкіші (до 12 %), ніж фіксовані ендопротезом. За умов фіксації дротом, гвинтом і ніжкою ендопротеза на цементі стійкість до навантажень була близькою до неушкодженої кістки