Chaos in Kundt type III Spacetimes

We consider geodesics motion in a particular Kundt type III spacetime in which Einstein-Yang-Mills equations admit solutions. On a particular surface as constraint we project the geodesics into the (x,y) plane and treat the problem as a 2-dimensional one. Our numerical study shows that chaotic behavior emerges under reasonable conditions.Comment: 4 Figure

Resonance tunneling of polaritons in 1-D chain with a single defect

We consider propagation of coupled waves (polaritons) formed by a scalar electromagnetic wave and excitations of a finite one dimensional chain of dipoles. It is shown that a microscopic defect (an impurity dipole) embedded in the chain causes resonance tunneling of the electromagnetic wave with the frequency within the forbidden band between two polariton branches. We demonstrate that resonance tunneling occurs due to local polariton states caused by the defect.Comment: 11 pages, 9 figures (PS-format), RevTe

Динаміка розвитку антидепресивного ефекту атристаміну при багаторазовому введенні

Taking into account the peculiarities of the clinical application of antidepressants, namely gradual development of a therapeutically significant effect and a considerable duration of courses of treatment, an important aspect of the experimental study of promising antidepressants is the study of their antidepressant effect in the dynamics in the repeated dose studies.Aim. To study experimentally the dynamics of the antidepressant effect of a promising antidepressant atristamine using the repeated dose design of the experiment.Materials and methods. The tail suspension test was chosen in order to study the dynamics of development of the atristamine antidepressant effect. Atristamine (100 mg/kg/day) and isotonic solution (control group) was injected for 14 days. The studies of depressive behaviour of animals were performed on days 1, 4, 7, 10 and 14 of the experiment.Results. The total immobility time of mice, which in the tail suspension test was the main marker of the antidepressant activity, in the group of atristamine was practically the same as that in the intact control group on the first day of the study (1 hour after single administration). On day 4 of the study, the total immobility time of the animals in the atristamine group was significantly shorter (–26.9 %) than in the intact control group. The latency to the first immobility episode of animals receiving atristamine compared to those of the intact control group was 77 % longer. On day 7 of the study, the immobility time of the atristamine group animals was shorter by 30.2 %, the latency to the first immobility episode increased by 88.2 %, and the average duration of one episode of immobility reduced by 43.5 %. On days 10 and 14 of the experiment, the results of the tail suspension test in the atristamine group confirmed further enhancement of the antidepressant effect of the test compound. The antidepressant activity was 38.4 % and 37.7 %, respectively.Conclusions. There were no significant changes in the main markers of the antidepressant effect in the group of animals receiving atristamine after single administration. This fact can be explained by the effects of pharmacokinetic or pharmacogenetic factors. The analysis of the results in the subsequent periods of the experiment showed that the antidepressant effect of atristamine reached a reliable level on day 4 and continued to increase, on day 7 it achieved the maximum level by all markers of the tail suspension test and remained at this level to the end of the experiment.Учитывая особенности клинического применения веществ антидепрессивного действия, а именно постепенность развития терапевтически значимого эффекта и значительную продолжительность курсов их назначения, важным аспектом экспериментального изучения перспективных антидепрессантов является исследование их антидепрессивного действия в динамике при многократном введении.Цель исследования – исследовать в эксперименте динамику развития антидепрессивного эффекта перспективного антидепрессанта 2-метил-3-(фениламинометил)-1Н-хинолин-4-она (атристамина) при многократном введении.Материалы и методы. С целью исследования динамики развития антидепрессивного эффекта атристамина был выбран тест подвешивания за хвост, с помощью которого неоднократно были подтверждены антидепрессивные свойства исследуемого соединения. Введение атристамина (100 мг/кг) и изотонического раствора (контрольная группа) осуществлялось в течение 14 дней. Исследование показателей депрессивности животных проводили на 1, 4, 7, 10 и 14 дни эксперимента.Результаты. Общее время иммобильности мышей, которое в тесте подвешивания за хвост является основным маркером антидепрессивного действия, в группе животных атристамина в первый день исследования (через 1 час после однократного введения вещества) практически не отличалось от такового в группе интактного контроля. На 4 день исследования общее время иммобильности мышей группы атристамина было достоверно меньше (–26,9 %) показателя животных группы интактного контроля. Латентный период первого зависания у животных, получавших атристамин, по сравнению с таковым в группе интактного контроля был в среднем на 77 % продолжительнее. На 7 день исследования общее время иммобильности животных группы атристамина было меньше на 30,2 %, латентный период первого зависания удлинился на 88,2 %, а средняя продолжительность одного эпизода иммобильности сократилась на 43,5 %. На 10 и 14 дни эксперимента результаты теста подвешивания за хвост в группе атристамина подтверждают дальнейшее усиление антидепрессивного эффекта исследуемого соединения. Антидепрессивная активность составила 38,4 % и 37,7 % соответственно.Выводы. В группе животных, получавших атристамин, после однократного введения не наблюдаются достоверные изменения основных маркеров антидепрессивного действия, что можно объяснить влиянием фармакокинетических или фармакогенетических факторов. Анализ результатов исследования в последующие периоды эксперимента показал, что антидепрессивный эффект атристамина достигает достоверного уровня на четвертые сутки и продолжает усиливаться, на седьмые сутки выходит на максимальный уровень по всем показателям теста подвешивания за хвост и остается таким в дальнейшем.Враховуючи особливості клінічного застосування речовин антидепресивної дії, а саме поступовість розвитку терапевтично значущого ефекту та значну тривалість курсів їх призначення, важливим аспектом експериментального вивчення перспективних антидепресантів є дослідження їх антидепресивної дії у динаміці при багаторазовому введенні.Мета дослідження – дослідити в експерименті динаміку розвитку антидепресивного ефекту перспективного антидепресанта 2-метил-3-(феніламінометил)-1Н-хінолін-4-ону (атристаміну) при багаторазовому введенні.Матеріали та методи. З метою дослідження динаміки розвитку антидепресивного ефекту атристаміну був обраний тест підвішування за хвіст, за допомогою якого неодноразово були підтверджені антидепресивні властивості досліджуваної сполуки. Введення атристаміну (100 мг/кг) та ізотонічного розчину (контрольна група) здійснювалось впродовж 14 днів. Дослідження показників депресивності тварин проводили у 1, 4, 7, 10 та 14 день експерименту.Результати. Загальний час іммобільності мишей, що у тесті підвішування за хвіст є основним маркером антидепресивної дії, у групі тварин атристаміну у перший день дослідження (через 1 годину після одноразового введення речовини) практично не відрізнявся від такого у групі інтактного контролю. На 4 день дослідження загальний час іммобільності мишей групи атристаміну був достовірно меншим (–26,9 %) за показник тварин групи інтактного контролю. Латентний період першого зависання у тварин, які одержували атристамін, порівняно з таким у групі інтактного контролю був у середньому на 77 % тривалішим. На 7 день дослідження загальний час іммобільності тварин групи атристаміну був меншим на 30,2 %, латентний період першого зависання подовжився на 88,2 %, а середня тривалість одного епізоду іммобільності скоротилась на 43,5 %. На 10 та 14 дні експерименту результати тесту підвішування за хвіст у групі атристаміну підтверджують подальше посилення антидепресивного ефекту досліджуваної сполуки. Антидепресивна активність була на рівні 38,4 % та 37,7 % відповідно.Висновки. У групі тварин, які одержували атристамін, після одноразового введення не спостерігаються достовірні зміни основних маркерів антидепресивної дії, що можна пояснити впливом фармакокінетичних або фармакогенетичних чинників. Аналіз результатів дослідження у подальші періоди експерименту показав, що антидепресивний ефект атристаміну сягає достовірного рівня на четверту добу і продовжує посилюватись, на сьому добу виходить на максимальний рівень за всіма показниками тесту підвішування за хвіст і залишається таким надалі

Local polariton states in impure ionic crystals

We consider the dynamics of an ionic crystal with a single impurity in the vicinity of the polariton resonance. We show that if the polariton spectrum of the host crystal allows for a gap between polariton branches, the defect gives rise to a novel kind of local states with frequencies within the gap. Despite the atomic size of the impurity we find that new local states are predominated by long-wavelength polaritons. The properties of these states are shown to be different from the properties of the well-known vibrational local states. The difference is due to the singular behavior of the density of states of polaritons near the low-frequency boundary of the polariton gap. Assuming cubic simmetry of the defect site we consider a complete set of the local states arising near the bottom of the polariton gap.Comment: 10 pages, 3 Postscript figures, to be published in Phys. Rev. B 1998, Vol. 57, No.

Non-equilibrium Higgs transition in classical scalar electrodynamics

Real time rearrangement of particle spectra is studied numerically in a U(1) Gauge+Higgs system, in the unitary gauge and in three spatial dimensions. The cold system starts from the symmetric phase. Evolution of the partial energy densities and pressures reveal well-defined equations of state for the longitudinal and transversal gauge fields very early. Longitudinal modes are excited more efficiently and thermalize the slowest. Hausdorff-dimension of the Higgs-defect manifold, eventually seeding vortex excitations is thoroughly discussed. Scaling dependence of the vortex density on the characteristic time of the symmetry breaking transition is established.Comment: 17 pages, 7 figures, Replaced with version accepted for publication in JHE

Modulated Floquet Topological Insulators

Floquet topological insulators are topological phases of matter generated by the application of time-periodic perturbations on otherwise conventional insulators. We demonstrate that spatial variations in the time-periodic potential lead to localized quasi-stationary states in two-dimensional systems. These states include one-dimensional interface modes at the nodes of the external potential, and fractionalized excitations at vortices of the external potential. We also propose a setup by which light can induce currents in these systems. We explain these results by showing a close analogy to px+ipy superconductors