Application of virtual navigation in the treatment of macro-re-entrant atrial tachyarrhythmias

Macro-re-entrant atrial tachyarrhythmias occupy the leading positions in the structure of tachyarrhythmias, and one of the most common in this group is atrial flutter. These abnormal rhythms lead to a significant decrease in the quality of patients’ life, and sometimes, indirectly due to complications, can lead to disability and fatal consequences. Medical treatment for this group of arrhythmias has limited effectiveness, and the surgical method of treatment – catheter ablation – comes to the first place. Ablation of atrial flutter is traditionally performed under the guidance of fluoroscopy without the use of a navigation system, but this is associated with increased radiation exposure to patients and staff. Advances in modern arrhythmology make it possible to create anatomical models of heart chambers and activation models of the excitation spreading along anatomical models, reducing the radiation load, but requiring additional equipment and skills. Aim: to compare the procedure duration and radiation load during radiofrequency catheter ablation of the cavo-tricuspid isthmus using 3D navigation with traditional methods. Materials and methods. The work was based on the analysis of treatment results in 84 patients at National M. Amosov Institute of Cardiovascular Surgery affiliated to National Academy of Medical Sciences of Ukraine in the period from 2014 to 2021. Depending on the imaging method, patients were divided into 2 groups. Group I included 31 patients who underwent radiofrequency cavo-tricuspid isthmus (CTI) ablation according to the traditional method under fluoroscopic control without using a navigation system. Group II comprised 27 patients in whom an anatomical model of the right atrium was created. Results. Success criteria were achieved in all groups, bidirectional block line was created at the level of the CTI. In group I, the average time from the first application to the restoration of sinus rhythm was 325 ± 25 s with an average number of applications of 7.4 ± 0.6 (from 5 to 10). The average procedure time was 43.0 ± 3.3 min, with an average X-ray time of 572 ± 44 s and an average dose area product (DAP) was 62.0 ± 5.0 Gy.cm2. In group II, the total duration of the first stage of the intervention was 312 ± 26 s. The average time to stopping tachycardia and restoring sinus rhythm was 230 ± 19 s. The average time from sinus rhythm restoration to confirmation of bidirectional CTI block was 71 ± 6 s with an average number of applications of 3.2 ± 3.0 per the procedure. The average procedure time was 41.5 ± 3.5 min, the average X-ray time was 120 ± 10 s, the average DAP was 15.0 ± 1.3 Gy.cm2. Conclusions. The usage of the anatomical model of the right atrium reduces X-ray exposure by 75.8 %, in comparison to the traditional technique, during radiofrequency catheter ablation of the cavo-tricuspid isthmus with similar procedure time. The anatomical model can be recommended for ablation of the cavo-tricuspid isthmus

Аналіз стану ниркової гемодинаміки у хворих з первинним гіперальдостеронізмом за даними ультразвукового доплерівського сканування

Мета. Проаналізувати стан ниркової гемодинаміки за даними ультразвукового доплерівського сканування у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом (ПГА). Матеріали і методи. У клініці госпітальної хірургії Запорізького державного медичного університету проведено лікування 52 хворих з ПГА. Ультразвукове доплерівське сканування ниркових артерій виконали 18 (34,6%) пацієнтам. Результати. У структурі відхилень на рівні стовбура ниркових артерій переважали зниження кінцево-діастолічної швидкості кровообігу, підвищення часу прискорення кровотоку та індексу резистентності, на рівні сегментарних та міжчасткових артерій - показники часу прискорення кровотоку, систоло-діастолічного співвідношення, індексу резистентності та пікового індексу. Встановлений кореляційний зв’язок між діастолічним артеріальним тиском та піковою систолічною швидкістю кровообігу на рівні міжчасткових артерій. Виявлена залежність між рівнем альдостерону та індексом резистентності на рівні стовбура ниркової артерії, систоло-діастолічним співвідношенням та середньою максимальною швидкістю кровотоку на рівні міжчасткової артерії. Висновки. ПГА обумовлює зміни пікового індексу, індексу резистентності та систоло-діастолічного співвідношення на всіх рівнях розгалуження ниркових артерій. Рівень альдостеронемії корелює з індексом резистентності на рівні стовбура ниркової артерії, систоло-діастолічне співвідношення та середня максимальна швидкість кровотоку - на рівні міжчасткових артерій

Чрескожная необратимая электропорация при местно-распространенном раке поджелудочной железы – обзор литературы и клинический случай

Background. The results of local destruction methods in locally advanced pancreatic cancer (LAPCa) are contradictory. Radiation therapy is the most commonly used. Other methods are used much less frequently, irreversible electroporation (IRE) is one of them. Most authors indicate an acceptable level of complications and mortality, but without an improvement in long-term results. The results of two meta-analyses have been published, the authors indicate the possibility of using the IRE in selected patients. The authors also point out that minimally invasive methods of using the IRE be preferred. Some experience has been gained in the use of percutaneous access for IRE in LAPCa. Computed tomography, ultrasound guidance can be used for navigation. The level of complications can reach 50 %. Mortality with percutaneous access, as a rule, is absent or does not exceed 5 %. Long-term results are the same with the results of open IRE.Aim. To share authors experience of using percutaneous irreversible electroporation in pancreatic cancer, because there are no references to the use of percutaneous IRE in LAPCa in Russia.Materials and methods. The IRE was performed for 53-year female patient with LAPCa after successful induction therapy. A step-by-step pulse effect of electrodes installed under ultrasound control on the tumor infiltrate was carried out. Magnetic resonance imaging, computed tomography and other types of studies were used for diagnostic purposes.Results. The involvement of the common hepatic artery and portal vein remained after the induction therapy, which did not allow performing pancreatoduodenal resection. Ultrasonic navigation and flat-detector computed tomography allowed to install the electrodes adequatly and safely. The impact zone almost completely blocked the infiltrate zone, a more optimal location of the electrodes was limited by the wide network of venous collaterals. Magnetic resonance imaging data performed before and after the procedure showed no progression of the disease within more than three months after the procedure, including in the affected area. Tumor shrinkage was noted as a partial response.Conclusion. The first experience confirmed the safety and the absence of subsequent complications when using the percutaneous access method of IRE for LAPCa. Follow-up monitoring of the patient will allow to say more correctly about the possibility of the method to provide long-term local control.Введение. Результаты применения методов локального воздействия при местно-распространенном раке поджелудочной железы (МРРПЖ) противоречивы, наиболее частым методом является лучевая терапия. Другие методы воздействия применяются реже, один из них – необратимая электропорация (НЭП). Большая часть авторов указывают на приемлемый уровень осложнений и летальности, но без улучшения отдаленных результатов. Результаты двух метаанализов указывают на целесообразность применения метода у отобранных пациентов. Акцентируется внимание на том, что следует отдавать предпочтение малоинвазивным способам использования метода, поскольку накоплен определенный опыт применения чрескожного доступа для НЭП при МРРПЖ. Для навигации могут использоваться компьютерная томография, ультразвуковое наведение. Уровень осложнений достигает 50 %. Летальность при чрескожном доступе отсутствует или не превышает 5 %, отдаленные результаты не отличаются от результатов НЭП, выполненной во время лапаротомии.Цель исследования – оценка авторского опыта применения чрескожной НЭП при раке поджелудочной железы в виду отсутствия подобного опыта у коллег в России.Материалы и методы. Процедура чрескожной НЭП при раке поджелудочной железы выполнена у пациентки 53 лет по поводу МРРПЖ после успешной индукционной терапии. Осуществлялось поэтапное импульсное воздействие с помощью установленных под ультразвуковым контролем электродов на опухолевый инфильтрат. В диагностических целях применялись магнитно-резонансная томография, компьютерная томография и другие виды исследований.Результаты. Отмечено уменьшение размеров опухолевого инфильтрата после индукционной терапии при сохранении вовлечения общей печеночной артерии и полного блока воротной и верхней брыжеечной вен с развитием коллатералей, что не позволило выполнить панкреатодуоденальную резекцию. Ультразвуковая навигация с неоднократным контролем расположения электродов с помощью плоскодетекторной компьютерной томографии позволила адекватно и безопасно их установить, а в последующем – убедиться в отсутствии осложнений. Результаты магнитно-резонансной томографии, выполненной до и после процедуры, показали отсутствие прогрессирования заболевания в течение 3,5 мес после процедуры, в том числе в зоне воздействия. Отмечено уменьшение опухоли в рамках частичного ответа.Заключение. Подтверждены безопасность и отсутствие последующих осложнений при применении метода чрескожного доступа для НЭП при МРРПЖ. Наблюдение за пациенткой позволит более корректно высказаться о возможности метода обеспечить длительный локальный контроль заболевания при МРРПЖ

Досвід діагностики та хірургічного лікування псевдокіст підшлункової залози

Actuality. Problem of surgical treatment of pancreatic pseudocysts is actual and debatable. The incidence of pancreatic pseudocysts is 0.5–1 per 100 000 adults per year, and in the overall incidence it reaches 1.6% –4.5%.Aim. Surgical treatment results of 34 patients with pancreatic pseudocysts were analyzed to improve results of diagnostic and surgical management of pancreatic pseudocests.Methods and results. Ultrasound scan combined with computer tomography were used for pancreatic pseudocysts diagnostic. Pancreatic pseudocysts surgical treatment was performed by minimally invasive percutaneous techniques and laparotomic surgery. Laparotomy operations were performed in 27 patients. The structure of operations was follow: external drainage of pseudocysts - 11 patients, 2 of them  by minilaparotomy access,  pseudocyst jejunostomy by  Roux – 9 patients, pseudocyst jejunostomy with entero-enteroanastamosis by Brown – 3 patients, pseudocyst gastrostomy and pseudocyst duodenostomy – in 2 patients. Percutaneous external drainage of  pancreatic pseudocysts under ultrasound control was performed in 7 patients. Indications for external percutaneous needle drainage of pancreatic pseudocysts under ultrasound control were: presence of a secure acoustic windows, lack of communication with the pancreatic pseudocysts ductal system, pseudocyst cavity diameter greater than 60 mm with wall thickness more than 3–4 mm, presence of the severe comorbidity and high operational and anesthetic risk (III–IV class ASA).Conclusions. Analysis of early treatment results (3–6 months)  found that pancreatic pseudocysts minimally invasive percutaneous puncture external drainage use in combination with ultrasound control, in addition to laparotomic operation, allows to achieve excellent and good results in 91.1% of patients.Проблема хирургического лечения псевдокист поджелудочной железы остаётся достаточно актуальной и дискутабельной, а отсутствие чётко установленных подходов к её решению требует продолжения активной работы в данном направлении. С целью улучшения результатов диагностики и хирургического лечения псевдокист поджелудочной железы проанализировали состояние 34 пациентов, которым были выполнены различные хирургические вмешательства. Методом выбора диагностики псевдокист поджелудочной железы было ультразвуковое исследование в сочетании с компьютерной томографией. Хирургическое лечение псевдокист поджелудочной железы выполнялось с применением чрескожных минимально инвазивных методик и лапаротомных оперативных вмешательств. Оперативные вмешательства с использованием лапаротомного доступа были выполнены 27 пациентам. Характер операций был следующим: наружное дренирование псевдокисты – у 11 пациентов (из них у 2 использовался минилапаротомный доступ), псевдоцистоеюностомия на отключённой по Ру петле – у 9 пациентов, псевдоцистоеюностомия с энтеро-энтероанастамозом по Брауну – у 3 пациентов, псевдоцистогастростомия и псевдоцистодуоденостомия – у 2 больных. Чрескожное наружное дренирование псевдокист поджелудочной железы под ультразвуковым контролем выполнили 7 пациентам. Показаниями к наружному чрескожному пункционному дренированию псевдокист поджелудочной железы под УЗ-контролем являлись: наличие безопасного акустического окна, отсутствие связи псевдокисты с протоковой системой поджелудочной железы, диаметр полости псевдокисты, превышающий 60 мм c толщиной стенки не менее 3–4 мм, наличие тяжёлой сопутствующей патологии и высокого операционно-анестезиологического риска (III–V класс по ASA).В ходе анализа ранних  результатов лечения (3–6 месяцев) установлено, что применение наряду с лапаротомными вмешательствами минимально инвазивного чрескожного наружного пункционного дренирования псевдокист поджелудочной железы под УЗ-контролем позволяет достичь отличных и хороших результатов у 91,1% пациентов. Проблема хірургічного лікування псевдокіст підшлункової залози залишається актуальною та дискутабельною, а відсутність чітко встановлених підходів до її розв’язання вимагає продовження активної роботи в цьому напрямі. З метою поліпшення результатів діагностики та хірургічного лікування псевдокіст підшлункової залози проаналізували стан 34 пацієнтів із псевдокістами підшлункової залози, яким виконали різні хірургічні втручання. Метод вибору діагностики псевдокіст підшлункової залози – ультразвукове дослідження в поєднанні з комп’ютерною томографією. Хірургічне лікування псевдокіст підшлункової залози виконувалося із застосуванням черезшкірних мінімально інвазивних методик і лапаротомних оперативних втручань. Оперативні втручання з використанням лапаротомного доступу були виконані 27 пацієнтам. Характер операцій був таким: зовнішнє дренування псевдокісти – у 11 пацієнтів (з них у 2 використовувався мінілапаротомний доступ), псевдоцистоеюностомія на відключеній за Ру петлі – у 9 пацієнтів, псевдоцистоеюностомія з ентеро-ентероанастомозом за Брауном – у 3 пацієнтів, псевдоцистогастростомія та псевдоцистодуоденостомія – у 2 хворих. Черезшкірне зовнішнє дренування псевдокіст підшлункової залози під ультразвуковим контролем виконали 7 пацієнтам. Показаннями до зовнішнього черезшкірного пункційного дренування псевдокіст підшлункової залози під УЗ-контролем були: наявність безпечного акустичного вікна, відсутність зв’язку псевдокісти з протоковою системою підшлункової залози, діаметр порожнини псевдокісти, що перевищує 60 мм з товщиною стінки не менше ніж 3–4 мм, наявність важкої супутньої патології й високого операційно-анестезіологічного ризику (III–IV клас по ASA).У ході аналізу ранніх результатів лікування (3–6 місяців) встановлено, що застосування поряд із лапаротомними втручаннями мінімально інвазивного черезшкірного зовнішнього пункційного дренування псевдокіст підшлункової залози під УЗ-контролем дає змогу досягти відмінних і добрих результатів у 91,1% пацієнтів

Experience in the diagnostic and surgical treatment of pancreatic pseudocysts

Actuality. Problem of surgical treatment of pancreatic pseudocysts is actual and debatable. The incidence of pancreatic pseudocysts is 0.5–1 per 100 000 adults per year, and in the overall incidence it reaches 1.6% –4.5%. Aim. Surgical treatment results of 34 patients with pancreatic pseudocysts were analyzed to improve results of diagnostic and surgical management of pancreatic pseudocests. Methods and results. Ultrasound scan combined with computer tomography were used for pancreatic pseudocysts diagnostic. Pancreatic pseudocysts surgical treatment was performed by minimally invasive percutaneous techniques and laparotomic surgery. Laparotomy operations were performed in 27 patients. The structure of operations was follow: external drainage of pseudocysts - 11 patients, 2 of them by minilaparotomy access, pseudocyst jejunostomy by Roux – 9 patients, pseudocyst jejunostomy with entero-enteroanastamosis by Brown – 3 patients, pseudocyst gastrostomy and pseudocyst duodenostomy – in 2 patients. Percutaneous external drainage of pancreatic pseudocysts under ultrasound control was performed in 7 patients. Indications for external percutaneous needle drainage of pancreatic pseudocysts under ultrasound control were: presence of a secure acoustic windows, lack of communication with the pancreatic pseudocysts ductal system, pseudocyst cavity diameter greater than 60 mm with wall thickness more than 3–4 mm, presence of the severe comorbidity and high operational and anesthetic risk (III–IV class ASA). Conclusions. Analysis of early treatment results (3–6 months) found that pancreatic pseudocysts minimally invasive percutaneous puncture external drainage use in combination with ultrasound control, in addition to laparotomic operation, allows to achieve excellent and good results in 91.1% of patients

Tactic of diagnostic and treatment of patients with bilateral adrenal gland’s lesions associated with primary aldosteronism

Introduction. The problem of primary aldosteronism (PA) different forms diagnosis and treatment is absolutely interesting in the 21st century as over the last 15 years it has been proved that PA syndrome had been distributed much more than previously thought. It accounts for 10-15% of all cases of hypertension. Aim: to analyze the diagnostic and treatment of patients with bilateral lesions of adrenal glands (AG) with PA. Materials and Methods. During the period from 2014 to March 2017 year 14 patients with bilateral lesions of AG with PA have been examined and treated at the clinic. 8 (57.1%) were women and 6 (42.9%) were men. The average age of patients was 55,6±11,9 years. Adenomas of AG were diagnosed in 6 (42.9%) of cases, hyperplasia of AG in 8 (57.1%). We measured the concentration of aldosterone, renin, adrenocorticotropic hormone, cortisol in plasma, levels of potassium and sodium, loading tastes, night dexamethasone suppression test, computer tomography and adrenal vein sampling (AVS). Surgical treatment was performed in 7 (50%) of patients - in 3 cases (21.4%) it was the laparoscopic adrenalectomy (LAE) and in 1 case (7.2%) – the laparoscopic resection of the adrenal gland (LRAG), for 3 (21.4%) patients endovascular destruction of the AG (EVD) was performed. Conservative therapy including aldosterone antagonists was prescribed for 7 (50%) patients. Results and Discussion. Indication for the surgical treatment or REVD was a gradient of lateralization rated 3:1 and more. If the gradient was below a specified value, the result was regarded as idiopathic aldosteronism (IA) and aldosterone antagonists (verospiron, eplerenonum) with control of K+ concentration level were used. We believe that in case with bilateral adenomas of AG, if there are no conditions for the AG resection, it is necessary to perform LAE of functionally more active gland. It helps to stabilize the level of blood pressure without antihypertensive drugs prescription or with reducing of their dosage and to achieve the hormonal status normalization. REVD is used in cases of unilateral hyperplasia of AG with hypersecretion. In case of IA using of this treatment method is inappropriate, as the therapy has temporary effect, which is demonstrated by relapse of aldosterone and blood pressure level increasing. We use EVD in IA treatment to reduce the dosages of aldosterone antagonists. Conclusions. AVS with calculation of aldosterone-cortisol ratio with a negative dexamethasone suppression test is the crucial point for diagnosis. Preference should be given to LRAG with saving adrenal central vein as surgical treatment. In case of IA the therapy starts from aldosterone antagonists prescription with dosage titration. EVD should be used for reduction of drugs large doses. primary hiper aldosteronism; adrenal vein sampling; adenoma; nodular hyperplasia; endovascular destructio

Тактика діагностики та лікування пацієнтів із двобічним ураженням надниркових залоз, що супроводжується синдромом первинного гіперальдостеронізму

Introduction. The problem of primary aldosteronism (PA) different forms diagnosis and treatment is absolutely interesting in the 21st century as over the last 15 years it has been proved that PA syndrome had been distributed much more than previously thought. It accounts for 10-15% of all cases of hypertension.Aim: to analyze the diagnostic and treatment of patients with bilateral lesions of adrenal glands (AG) with PA.Materials and Methods. During the period from 2014 to March 2017 year 14 patients with bilateral lesions of AG with PA have been examined and treated at the clinic. 8 (57.1%) were women and 6 (42.9%) were men. The average age of patients was 55,6±11,9 years. Adenomas of AG were diagnosed in 6 (42.9%) of cases, hyperplasia of AG in 8 (57.1%). We measured the concentration of aldosterone, renin, adrenocorticotropic hormone, cortisol in plasma, levels of potassium and sodium, loading tastes, night dexamethasone suppression test, computer tomography and adrenal vein sampling (AVS). Surgical treatment was performed in 7 (50%) of patients - in 3 cases (21.4%) it was the laparoscopic adrenalectomy (LAE) and in 1 case (7.2%) – the laparoscopic resection of the adrenal gland (LRAG), for 3 (21.4%) patients endovascular destruction of the AG (EVD) was performed. Conservative therapy including aldosterone antagonists was prescribed for 7 (50%) patients.Results and Discussion. Indication for the surgical treatment or REVD was a gradient of lateralization rated 3:1 and more. If the gradient was below a specified value, the result was regarded as idiopathic aldosteronism (IA) and aldosterone antagonists (verospiron, eplerenonum) with control of K+ concentration level were used. We believe that in case with bilateral adenomas of AG, if there are no conditions for the AG resection, it is necessary to perform LAE of functionally more active gland. It helps to stabilize the level of blood pressure without antihypertensive drugs prescription or with reducing of their dosage and to achieve the hormonal status normalization. REVD is used in cases of unilateral hyperplasia of AG with hypersecretion. In case of IA using of this treatment method is inappropriate, as the therapy has temporary effect, which is demonstrated by relapse of aldosterone and blood pressure level increasing. We use EVD in IA treatment to reduce the dosages of aldosterone antagonists.Conclusions. AVS with calculation of aldosterone-cortisol ratio with a negative dexamethasone suppression test is the crucial point for diagnosis. Preference should be given to LRAG with saving adrenal central vein as surgical treatment. In case of IA the therapy starts from aldosterone antagonists prescription with dosage titration. EVD should be used for reduction of drugs large doses.Безусловный интерес в ХХІ веке вызывает проблема диагностики и лечения разных форм первичного гиперальдостеронизма (ПГА), так как за последние 15 лет доказано, что синдром ПГА распространён значительно больше, чем считалось ранее, на его долю приходится 10–15 % случаев артериальной гипертензии. Цель работы – проанализировать результаты диагностики и лечения пациентов с двухсторонним поражением надпочечников, сопровождающимся синдромом первичного гиперальдостеронизма, по данным собственного опыта.Материалы и методы. За период с 2014 по март 2017 года в клинике прошли обследование и лечение 14 пациентов с двухсторонним поражением надпочечников и ПГА. Среди них 8 (57,1 %) женщин и 6 (42,9 %) мужчин. Средний возраст пациентов – 55,6 ± 11,9 года. Аденома надпочечников диагностирована в 6 (42,9 %) случаях, гиперплазия – в 8 (57,1 %). Для диагностики использовали определение в плазме крови альдостерона, ренина, адренокортикотропного гормона, кортизола, концентрации уровня калия и натрия, нагрузочные пробы, ночной дексаметазоновый тест, компьютерную томографию и селективный забор крови из надпочечниковых вен. Оперативное лечение выполнено 7 (50 %) пациентам – 3 (21,4 %) в объёме лапароскопической адреналэктомии, 1 (7,2 %) в объёме лапароскопической резекции надпочечниковой железы, 3 (21,4 %) пациентам была выполнена рентгенэндоваскулярная деструкция надпочечника. Консервативная терапия – антагонисты альдостерона – назначена 7 (50 %) пациентам.Результаты. Показанием к выполнению оперативного или рентгенэндоваскулярного лечения больных считали градиент латерализации ≥ 3:1. Если градиент ниже указанного значения, то результат расценивали как идиопатический гиперальдостеронизм (ИГА) и использовали консервативную терапию – антагонисты альдостерона (верошпирон, эплеренон) с контролем уровня концентрации калия.Считаем, что при двухсторонних аденомах надпочечниковых желёз, если нет условий для резекции железы, нужно выполнять лапароскопическую адреналэктомию функционально более активной железы, что позволяет стабилизировать артериальное давление без необходимости приёма антигипертензивных препаратов или со снижением их дозировок, а также достичь нормализации гормонального статуса.Рентгенэндоваскулярную деструкцию надпочечниковой железы (РЭДН) используем при односторонней гиперсекреции в случаях гиперплазии надпочечниковых желёз. При ИГА считаем нецелесообразным рутинно использовать этот метод лечения, так как эффект от лечения временный, что демонстрируется рецидивом повышения уровня альдостерона, повышением артериального давления. Мы используем рентгенэндоваскулярную деструкцию надпочечниковой железы при ИГА с целью снижения дозировок препаратов – антагонистов альдостерона, которые больные будут принимать в дальнейшем лечении.Выводы. Ключевым моментом диагностики больных является селективный забор крови из надпочечниковых вен с расчётом альдостерон-кортизолового соотношения при отрицательном дексаметазоновом тесте. В хирургическом лечении следует отдавать предпочтение лапароскопической резекции надпочечниковой железы с сохранением центральной вены надпочечника. При ИГА стартовая терапия начинается с антагонистов альдостерона с титрованием дозировки. При приёме больших доз препарата использовать РЭДН с целью снижения дозировки. Безсумнівний інтерес у ХХІ столітті викликає проблема діагностики та лікування різних форм первинного гіперальдостеронізму (ПГА), оскільки за останні 15 років доведено, що синдром ПГА поширений значно більше, ніж вважалось раніше, його частина становить 10–15 % випадків артеріальної гіпертензії.Мета роботи – проаналізувати результати діагностики та лікування хворих із двобічним ураженням надниркових залоз, що супроводжується синдромом ПГА, за даними власного досвіду.Матеріали та методи. За період із 2014 по березень 2017 року у клініці обстежили та лікували 14 пацієнтів із двобічним ураженням надниркових залоз і ПГА. Серед них – 8 (57,1 %) жінок, 6 (42,9 %) чоловіків. Середній вік пацієнтів – 55,6 ± 11,9 року. Аденому надниркових залоз діагностовано в 6 (42,9 %) випадках, гіперплазію – у 8 (57,1 %). Для діагностики застосовували визначення активності у плазмі крові альдостерону, реніну, адренокортикотропного гормона, кортизолу, концентрації рівня калію та натрію, навантажувальні проби, нічний дексаметазоновий тест, комп’ютерну томографію та селективний відбір крові з надниркових вен. Оперативне лікування виконали 7 (50 %) пацієнтам: 3 (21,4 %) – в обсязі лапароскопічної адреналектомії, 1 (7,2 %) – в обсязі лапароскопічної резекції надниркової залози, 3 (21,4 %) пацієнтам виконали рентгенендоваскулярну деструкцію надниркової залози. Консервативна терапія – антагоністи альдостерону – призначена 7 (50 %) пацієнтам.Результати. Показанням до виконання оперативного або рентгенендоваскулярного лікування хворих вважали градієнт латералізації ≥ 3:1, відсутність венозних колатералей надниркових залоз. Якщо градієнт нижчий за вказаний показник, то результат розцінювали як ідіопатичний гіперальдостеронізм (ІГА) та використовували консервативну терапію: антагоністи альдостерону (верошпирон, еплеренон) із контролем рівня концентрації калію.Вважаємо, що при двобічних аденомах надниркових залоз, якщо неможливо виконати резекцію залози, треба виконувати лапароскопічну адреналектомію функціонально активнішої залози, що дає можливість стабілізувати артеріальний тиск із відмовою від антигіпертензивних препаратів або зі зменшенням їхньої дози, досягти нормалізації гормонального статусу.Рентгенендоваскулярну деструкцію використовуємо при однобічній гіперсекреції у випадках гіперплазії надниркової залози. При ІГА рутино цей метод лікування використовувати вважаємо недоцільним, оскільки ефект від лікування тимчасовий, що ілюструється рецидивом підвищення рівня альдостерону, підвищенням артеріального тиску. Ми застосовуємо рентгенендоваскулярну деструкцію надниркової залози при ІГА з метою зниження дозування препаратів – антагоністів альдостерону, котрі хворі надалі прийматимуть під час лікування.Висновки. Ключовим моментом діагностики хворих є селективний відбір крові з надниркових вен із розрахунком альдостерон-кортизолового співвідношення при негативному дексаметазоновому тесті. У хірургічному лікуванні необхідно надавати перевагу лапароскопічній резекції надниркової залози зі зберіганням центральної надниркової вени. При ІГА стартова терапія розпочинається з антагоністів альдостерону з титруванням доз. Під час приймання великих доз препарату використовувати рентгенендоваскулярну деструкцію надниркової залози для зниження дозування

Combined treatment for locally advanced cholangiocellular liver cancer - the case report

Liver resection is the standard in the treatment of patients with the local uncomplicated intrahepatic bile duct cancer. Systemic chemotherapy is prescribed in the presence of distant metastases. Difficulties in a choice of the treatment method come up when one or several factors are revealed: the tumor spread towards the surrounding structures, multiple liver lesions, lymph nodes involvement signs. The complications presence manages treatment strategy too. The case describes the possibilities of an individual multimodal approach in a treatment strategy for the patient with locally advanced liver cholangiocarcinoma complicated by obstructive jaundice, cholangitis, cholangiogenic abscesses. The surgical approach was approved as the main one. Methods of interventional radiology, chemotherapy, radiation therapy were applied when necessary. The mentioned above treatment strategy allowed us to achieve good results in this difficult clinical case. The patient is alive for more than four years from the time of surgery, signs of progression are not currently defined