ОСОБЛИВОСТІ ЕТІОПАТОГЕНЕТИЧНО ОБУМОВЛЕНОЇ КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ РЕПРОДУКТИВНОЇ СИСТЕМИ У ПАЦІЄНТОК З ГІПЕРАНДРОГЕНІЄЮ ПОЄДНАНОГО ГЕНЕЗУ.

There were examined 105 women with combined hyperandrogeny aged from 19 to 38 years. The studies show that the main causes of reproductive disorders of patients with hyperandrogeny is anovulation (47.1 %) and luteal phase deficiency (52.9 %). In anovulatory form of the reproductive system disorders there are characteristic clinical and laboratory signs of both ovarian and adrenal hyperandrogenism, but with a predominance of ovarian component. Violation of menstrual function mainly caused by opsomenorrhea - 60.6 % in 9.1 % of cases. Reproductive function of patients with hyperandrogenic anovulatory form affected with high frequency of primary infertility - 63.6 %. For patients with hyperandrogeny and luteal phase deficiency there are characteristic clinical and laboratory signs of both ovarian and adrenal hyperandrogenism, but with a predominance of adrenal component. Menstrual function characterized as opsomenorrhea in 27.0 % of patients. Reproductive function of patients with luteal phase defect is characterized by a high incidence of spontaneous abortion before 12 weeks - 24.4% and primary infertility - 35.1 %. Conducting individual hormonal correction of metabolism of androgens taking into account the identified violations of the reproductive system in patients with hyperandrogeny, reduces clinical manifestations of androgen dependent dermopathies, normalization of menstrual function and stable recovery of reproductive function, and the overall effectiveness of therapy is 68.0 % ( anovulatory form - 67.6 % and the luteal phase deficiency - 68.4 %). Laboratory criterias of anovulatory hyperandrogenism forms are: lack of dynamic changes of steroid profile during the menstrual cycle and significant increase in major androgens and their correlation with estradiol - total testosterone, free testosterone, androstenedione and moderate increase of dihydrotestosterone; increased ratio of LH / FSH> 2 and the prevalence rate of estrogen type anovulation - 75.6 %. In the luteal phase deficiency basic laboratory criteria considered: hypoestrogenic state on the 5th-7th day of menstrual cycle and a moderate increase in total and free testosterone, androstenedione and dihydrotestosterone significant increase; high level of correlations of total testosterone to estradiol, dihydrotestosterone and estradiol to the pronounced rise in the ratio of estradiol to free testosterone on the 21st-23rd day of menstrual cycle.Было обследовано 105 женщин с гиперандрогенией сочетанного генеза в возрасте от 19 до 38 лет. Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что основными причинами нарушения репродуктивной функции пациенток с гиперандрогенией являются ановуляция (47,1 %) и недостаточность лютеиновой фазы (52,9 %). При ановуляторной форме нарушения репродуктивной системы характерны клинические и лабораторные признаки как яичниковой, так и надпочечниковой гиперандрогении, но с преобладанием яичникового компонента. Генеративная функция пациенток с ановуляторной формой гиперандрогении проявляется высокой частотой первичного бесплодия - 63,6 %. Для пациентов с гиперандрогенией и недостаточностью лютеиновой фазы характерны клинические и лабораторные признаки как яичниковой, так и надпочечниковой гиперандрогении, но с преобладанием надпочечникового компонента. Генеративная функция пациенток с недостаточностью лютеиновой фазы характеризуется высокой частотой как непроизвольного прерывания беременности сроком до 12 недель - 24,4%, так и первичного бесплодия - 35,1 %. Проведение индивидуальной гормональной коррекции с учетом показателей метаболизма андрогенов обнаруженных нарушений репродуктивной системы у пациенток с гиперандрогенией способствует уменьшению клинических проявлений андрогенозависимой дермопатии, нормализации менструальной и стойкому восстановлению репродуктивной функций, при этом общая эффективность терапии составляет 68,0 %. Було обстежено 105 жінок з гіперандрогенією поєднаного генезу у віці від 19 до 38 років. Результати проведених досліджень свідчать, що основними причинами порушення репродуктивної функції пацієнток з гіперандрогенією є ановуляція (47,1 %) і недостатність лютеїнової фази (52,9 %). При ановуляторній формі порушення репродуктивної системи характерні клінічні та лабораторні ознаки як яєчникової, так і наднирковозалозної гіперандрогенії, але з переважанням яєчникового компонента. Репродуктивна функція пацієнток з ановуляторною формою гіперандрогенії проявляється високою частотою первинного безпліддя - 63,6 %. Для пацієнтів з гіперандрогенією і недостатністю лютеїнової фази характерні клінічні та лабораторні ознаки як яєчникової, так і наднирковозалозної гіперандрогенії, але з переважанням наднирковозалозного компонента. Репродуктивна функція пацієнток з недостатністю лютеїнової фази характеризується високою частотою як мимовільного переривання вагітності терміном до 12 тижнів - 24,4%, так і первинного безпліддя - 35,1 %. Проведення індивідуальної гормональної корекції з врахуванням показників метаболізму андрогенів виявлених порушень репродуктивної системи у пацієнток з гіперандрогенією сприяє зменшенню клінічних проявів андрогенозалежної дермопатії, нормалізації менструальної та стійкому відновленню репродуктивної функцій, при цьому загальна ефективність терапії становить 68,0 %

АНАЛІЗ ГОРМОНАЛЬНИХ ЗМІН В ОРГАНІЗМІ ЖІНОК ІЗ ФОНОВИМИ І ПЕРЕДРАКОВИМИ ПРОЦЕСАМИ ШИЙКИ МАТКИ

Мета дослідження – оцінити особливості перебігу захворювань шийки матки залежно від гормональних порушень. Матеріали та методи. Відповідно до мети дослідження, під нашим спостереженням перебували 105 жінок віком від 18 до 42 років. Середній вік обстежених становив (25,92±0,61) року. Критеріями для включення пацієнток у дослідження були патологічні процеси шийки матки і порушення менструального циклу. Усім жінкам проводили загальноклінічне обстеження, передбачене наказом МОЗ України від 31.12.2004 року № 676 (огляд шийки матки в дзеркалі, мікроскопія мазків з піхви, Pap-тест, кольпоскопія і, при потребі, біопсія шийки матки), а також додаткові клініко-лабораторні методи обстеження: виявлення ВПЛ методом ПЛР у зскрібку з цервікального каналу та гормональні обстеження (визначення рівнів дигідротестостерону, пролактину, андростендіолу-глюкороніду, 17-кетостероїдів, індексу вільного тестостерону, рівнів фолікулостимулюючого гормону, лютеїнізуючого гормону, естрадіолу (Е2), дигідроепіандростерону-сульфату на 2–3 день та на 21–22 дні менструального циклу). Результати дослідження та їх обговорення. При дослідженні гормональних показників у жінок обстежуваних груп до проведеного лікування було виявлено підвищення рівнів андрогенів вище референтних значень загалом у 14 (35,0 %) пацієнток 1 групи і у 23 (57,5 %) – 2 групи. Зниження рівня прогестерону спостерігалося в 11 (27,5 %) жінок 1 групи і 15 (37,5 %) – 2 групи. Підвищення естрогенів було відмічено у 5 (12,5 %) пацієнток 1 групи і 4 (10,0 %) – 2 групи. Висновок. При аналізі проведених досліджень були виявлені такі варіанти гормональних порушень у пацієнток із захворюваннями шийки матки: – НЛФ була характерна для 65 % пацієнток; – СПКЯ був характерний для 22,5 % хворих; – ГГН було виявлено у 5,0 % жінок

ПОШИРЕНІСТЬ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ У МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ І ФАКТОРИ, ЯКІ СПРИчинЯЮТЬ ЙОГО РОЗВИТОК

The article analyzes the prevalence of emotional burnout syndrome in Ukraine and abroad, as well as factors that contribute to the occurrence of the disease.У статті проаналізовано поширеність синдрому професійного вигорання  в Україні та за її межами, а також фактори, що спричиняють виникнення даного захворювання

ГІГІЄНІЧНІ АСПЕКТИ ПРОФІЛАКТИКИ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ У СЕРЕДНЬОГО МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ РІЗНОПРОФІЛЬНИХ ВІДДІЛЕНЬ ЛІКАРНІ

Purpose: to analyze the presence of emotional burnout in nurses of various clinical departments. Materials and Methods. On the basis of health care institutions in Vinnytsia, an anonymous survey of 150 medical workers of different clinical departments was conducted. A number of questions were asked to assess the symptoms of emotional burning syndrome. Most of them were closed and provided answers “Yes” or “No”, or the choice of one of the proposed options. The age of the respondents ranged from 20 to 50 years old. Work experience ranged from 2 to 25 years. Nurses from the psychiatric, surgical, resuscitation, therapeutic, neurosurgical, operating, traumatological, neurological, hematological, otolaryngological physiotherapeutic and admission departments of the hospital were interviewed. Sociological and medical-statistical methods were used for assessment the results of the study. Results. It was found that the negative impact of psycho-emotional factors on their health is noted by 62 % of respondents. The most complaints of increased irritability for minor events were made by nurses of neurosurgical (76.9 %) and admission (71.4 %) departments; dizziness was most noted by physicians of intensive care units (46.6 %) and ENT departments (41.6 %). Employees of physiotherapy (66.6 %) and psychiatric (58.8 %) departments complained the most about headaches. Rapid fatigue was noted by 56.2 % of nurses in the surgical department and 44.4 % in the neurology department. Among nurses who experienced a deterioration in their health, more than half (55.9 %) of respondents were aware of the problem and prevented the further development of emotional burnout by various preventive measures. Conclusions. Timely detection and prevention of stress, compliance with recommendations, and use of methods and means of prevention will significantly reduce the risk of the syndrome in nurses. Carrying out a set of measures aimed at preventing the onset of emotional burnout will be useful not only to improve the quality of professional duties of nurses, but also to create a favorable atmosphere in hospitals and other health care facilities.Мета: проаналізувати наявність синдрому емоційного вигорання у середніх медичних працівників різнопрофільних клінічних відділень. Матеріали і методи. На базі закладів охорони здоров’я м. Вінниці проведено анонімне анкетування 150 медичних працівників різних за профілем клінічних відділень. Для оцінки проявів симптомів синдрому емоційного вигорання поставлено низку запитань. Більшість з них були закритими і передбачали відповіді «Так» або «Ні», або вибір одного із запропонованих варіантів. Вік опитуваних був від 20 до 50 років. Стаж роботи становив від 2 до 25 років. Опитано медичних сестер психіатричного, хірургічного, реанімаційного, терапевтичного, нейрохірургічного, операційного, травматологічного, неврологічного, гематологічного, оториноларингологічного, фізіотерапевтичного і приймального відділень лікарні. Для оцінки результатів проведеного дослідження використано соціологічний та медико-статистичний методи. Результати. Встановлено, що негативний вплив психоемоційного чинника на своє здоров’я відзначають 62 % опитаних. Найбільше скарг на підвищену дратівливість на незначні події висували медичні сестри нейрохірургічного (76,9 %) та приймального (71,4 %) відділень, запаморочення найчастіше відзначали медики реанімаційного (46,6 %) та оториноларингологічного (41,6 %) відділень. На головний біль найбільше скаржилися працівники фізіотерапевтичного (66,6 %) та психіатричного (58,8 %) відділень. Швидку втомлюваність відзначали 56,2 % медичних сестер хірургічного відділення та 44,4 % – неврологічного. Серед медичних сестер, які відчули погіршення у стані свого здоров’я, більшість (55,9 %) опитаних усвідомлює наявність проблеми та запобігає подальшому розвитку синдрому емоційного вигорання різними профілактичними заходами. Висновки. Своєчасне виявлення та запобігання стресу, дотримання рекомендацій, застосування способів і засобів профілактики значно знизить ризик виникнення синдрому в медичних сестер. Проведення комплексу заходів, спрямованих на запобігання виникненню синдрому емоційного вигорання, буде корисним не лише для підвищення якості виконання професійних обов’язків медичними сестрами, а й приведе до створення сприятливої атмосфери у лікарнях та інших медико-профілактичних закладах

ПРОФІЛАКТИЧНА МЕДИЦИНА ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я

Purpose: to highlight the role of preventive medicine as an important component of public health. Materials and Methods. General scientific methods of analysis, synthesis and generalization were used in order to achieve this goal. Results. Prevention is one of the most important part of medicine, which includes a complex of hygienic, medical, socio-economic and sanitary measures aimed at eliminating risk factors affecting human health, preventing the occurrence of diseases and ensuring a high level of public health of population. There are three types of prevention: primary, secondary and tertiary. Primary prevention is used to prevent the disease as such, secondary – aimed at early detection and treatment of the disease at the preclinical stage. Tertiary is measures aimed at preventing the development of complications and worsening the course of the disease, as well as dynamic monitoring of patients to prevent the occurrence of undesirable consequences of diseases such as: death, disability, transition of illness to a chronic form. All of them are of great importance to the public health system. Lifestyle has a big impact on health formation. Very often, the prevention of illness is related to healthy lifestyle rules and many ailments can be prevented with simple hygienic methods. Unfortunately, Ukraine has a very low level of education for the population. The emergence of more well-prepared and motivated professionals to promote healthy lifestyles will have a positive impact on the health of the population. Conclusions. It is extremely important to set up public health centers, to provide them with the conditions for the activities of preventive medicine specialists, especially hygienists and epidemiologists, who would promote large-scale healthy lifestyles, provide practical assistance to medical and educational institutions, and have financial interest in its activities. Prevention of disease and promotion of healthy lifestyles should become economically viable for the state and our compatriots.Мета: висвітлити роль профілактичної медицини як важливої складової громадського здоров’я. Матеріали і методи. Для досягнення поставленої мети у роботі використано загальнонаукові методи аналізу, синтезу та узагальнення. Результати. Профілактика – один із надзвичайно важливих напрямків медицини, який включає комплекс гігієнічних, медичних, соціально-економічних і санітарно-технічних заходів, спрямованих на усунення факторів ризи­ку, що впливають на здоров’я людини, запобігання виникненню хвороб та забезпечення високого рівня громад­­ського здоров’я населення. Розрізняють три види профілактики: первинна, вторинна і третинна. Первинну профілактику використовують для недопущення захворювання як такого, вторинна – спрямована на раннє виявлення та лікування хвороби на доклінічній стадії. Третинна – це заходи, які спрямовані на попередження розвитку ускладнень та погіршення перебігу хвороби, а також динамічне спостереження за пацієнтами для запобігання виникненню таких небажаних наслідків захворювань, як: смерть, інвалідизація, перехід недуги у хронічну форму. Всі вони відіграють важливу роль у системі громадського здоров’я. Значний вплив на формування здоров’я має спосіб життя. Дуже часто попередження захворювань пов’язане з правилами здорового способу життя і багато недуг можуть бути попереджені за допомогою простих гігієнічних методів. На жаль, в Україні дуже низький рівень освіти населення з цього питання. Поява більшої кількості добре підготовлених і мотивованих до пропаганди здорового способу життя фахівців позитивно вплине на рівень здоров’я населення. Висновки. Надзвичайно важливо створити центри громадського здоров’я, забезпечити в них умови для діяльності фахівців профілактичної медицини, насамперед гігієністів та епідеміологів, котрі б здійснювали масштабну пропаганду здорового способу життя, надавали практичну допомогу лікувальним та навчально-виховним закладам і, безперечно, були матеріально зацікавлені в результатах своєї діяльності. Профілактика захворюваності й пропаганда здорового способу життя має стати економічно вигідною державі та нашим співвітчизникам

Information support of problems of electric power systems control

Розглянуто особливості створення систем інформаційного забезпечення в електроенергетиці. Проведено аналіз вимог ENTSO-E, що стосуються моніторингу режимних параметрів. Досліджено проблему моніторингу низькочастотних коливань режимних параметрів при об’єднанні енергосистем на паралельну роботу. Визначені часові та ієрархічні обмеження задач керування. Представлено систему збору та обробки інформації, що реєструється комплексами «Регіна-Ч» на об’єктах ОЕС України. Наведені приклади реалізації.Features of information support systems creation in power engineering are considered. The analysis of requirements ENTSO-E, concerning monitoring of operating parameters is carried out. It is investigated a problem of monitoring of low-frequency oscillation of operating parameters at association of power systems for parallel operation. Time and hierarchical limitations of control problems are defined. System of gathering and processing of the information registered on objects of Ukrainian IPS by complexes "Regina-F" are presented. Examples are resulted.Рассмотрены особенности создания систем информационного обеспечения в электроэнергетике. Проведен анализ требований ENTSO-E, касающихся мониторинга режимных параметров. Исследовано проблему мониторинга низкочастотных колебаний режимных параметров при объединении энергосистем на параллельную работу. Определены временные и иерархические ограничения задач управления. Представлено систему сбора и обработки информации регистрируемой комплексами «Регина-Ч» на объектах ОЭС Украины. Приведены примеры