FIXED ANTIHYPERTENSIVE DRUGS COMBINATION SELECTION WITH THE AIM OF ORGANS PROTECTION

The article focuses on the problems of choice among the antihypertension drugs combinations according to organs protection properties. It is underlined that target organs damage (microalbuminuria, pulse wave rate velocity increase, myocardial hypertrophy of the left ventricle, atherosclerotic plaques in carotid arteries) are independent predictors of cardiovascular mortality. Optimal combinations of antihypertension drugs are reviewed taking kidney damage, vessel wall damage, the heart and the brain. The data provided on organs protective properties of lercanidipine, enalapril and fixed combination of them

Членистоногі у трофоценотичній структурі консорцій мухоловки білошийої в умовах лісових біогеоценозів Північно-Східної України

The study is based on taxonomic and quantitative analysis of feed ration of nestlings and structure of nidikolas of collared flycatcher (Ficedula albicollis (Temminck, 1815)). Ecological features and consortium relations of flycatchers and their specific feeding behavior were analyzed. Materials were collected in May – July 2009–2014 on the transformed territories of North-Eastern Ukraine. Functioning of trophic structure of biogeocenosis with the participation of flycatcher as a heterotrophic core of big autotrophic group was studied. Spatial and trophic relations of flycatcher with the woody vegetation and insect-phytophages (leaf beetles, leafhoppers, and barbels) have been described. In the feed ration of flycatcher nestlings the prevalence is given to representatives of Hexapoda (83%), including Lepidoptera (16 families, 24%), Hymenoptera (12 families, 23%) and Coleoptera (40 families, 15%). We characterize trophic groups of arthropods in the consortium of flycatchers: phytophages (33%), zoophages (45%), parasites, bloodsuckers, saprophages (16%), necrophages (4%), coprophages, keratophages. Fauna of arthropods of collared flycatcher nests was analyzed. Nests of birds as a heterotrophic consortium is the habitat of invertebrates with 293 taxons belonging to the Hexapoda, Arachnida, Malacostraca and Myriaroda, sometimes Mollusca. In the trophic structure of the population of flycatcher the representatives of Hexapoda dominate (278 species), where the first place is given to zoophages (127 species, 45%), including parasites (Culicidae, Tabanidae, Mallophaga, Hippoboscidae, Aphaniptera). The second are phytophages (78 species, 28%), the third – decomposers (75 species, 27%), and the last presenting detritivores (48 species, 18%) and necrophages (27 species, 10%). Constant ectoparasitic species of flycatchers are Ricinus sp. (Mallophaga), Ornithomyia avicularia L. (Diptera), Protocalliphora azurea chrysorrhea Mg. (Diptera), Ceratophyllus sp. (Aphaniptera). Ecological features of nidikolas and their consortial relationships have been studied.Досліджено кормовий раціон пташенят і склад нідиколів (мешканців гнізд) мухоловки білошийої (Ficedula albicollis(Temminck, 1815)), завдяки чому проаналізовано аутекологічні особливості птахів та їх специфічну кормову поведінку. Матеріали зібрано у травні – липні 2009–2014 рр. на території Північно-Східної України. Розглянуто функціонування трофоценотичної структури біогеоценозу за участі мухоловки білошийої як гетеротрофного ядра великого автотрофного угрупування. Описано топічні та трофічні зв’язки мухоловки з деревною рослинністю та комахами-фітофагами (листоїди, цикадки, вусачі). У кормовому раціоні пташенят мухоловки переважають представники надкласу Hexapoda (83%): Lepidoptera – 16 родин (24%), Hymenoptera – 12 родин (23%) та Coleoptera – 40 родин (16%). Охарактеризовано трофічні групи членистоногих у консорції мухоловок: фітофаги – 33%, зоофаги – 45%, паразити, кровососи, сапрофаги – 16%, некрофаги – 4%, копрофаги, кератофаги. Проаналізовано фауну членисто­ногих гнізд мухоловки білошийої. Гнізда птахів як гетеротрофний консорцій – місце існування безхребетних 293 таксонів, які належать до членистоногих (надкласу Hexapoda, класів Arachnida, Malacostraca та надкласу Мyriароda), інколи молюски. У трофоценотичній структурі населення гнізд мухоловки білошийої переважають представники Hexapoda (278 видів), де перше місце посідають зоофаги 127 видів, включаючи паразитів, а також таких гематофагів як Culicidae, Tabanidae, Mallophaga, Hippoboscidae, Aphaniptera. На другому місці фітофаги (78 видів), сапрофаги та детритофаги (48 видів), некрофаги (27 видів). Виявлено постійні ектопаразитичні види мухоловок: Ricinus sp. (Mallophaga), Ornithomyia avicularia L. (Diptera), кровосисні личинки Protocalliphora azurea chrysorrhea Mg. (Diptera), Ceratophyllus sp. (Aphaniptera). Охарактеризовано екологічні особливості нідиколів, установлено їх консортивні зв’язки. Досліджено кормовий раціон пташенят і склад нідиколів (мешканців гнізд) мухоловки білошийої (Ficedula albicollis(Temminck, 1815)), завдяки чому проаналізовано аутекологічні особливості птахів та їх специфічну кормову поведінку. Матеріали зібрано у травні – липні 2009–2014 рр. на території Північно-Східної України. Розглянуто функціонування трофоценотичної структури біогеоценозу за участі мухоловки білошийої як гетеротрофного ядра великого автотрофного угрупування. Описано топічні та трофічні зв’язки мухоловки з деревною рослинністю та комахами-фітофагами (листоїди, цикадки, вусачі). У кормовому раціоні пташенят мухоловки переважають представники надкласу Hexapoda (83%): Lepidoptera – 16 родин (24%), Hymenoptera – 12 родин (23%) та Coleoptera – 40 родин (16%). Охарактеризовано трофічні групи членистоногих у консорції мухоловок: фітофаги – 33%, зоофаги – 45%, паразити, кровососи, сапрофаги – 16%, некрофаги – 4%, копрофаги, кератофаги. Проаналізовано фауну членисто­ногих гнізд мухоловки білошийої. Гнізда птахів як гетеротрофний консорцій – місце існування безхребетних 293 таксонів, які належать до членистоногих (надкласу Hexapoda, класів Arachnida, Malacostraca та надкласу Мyriароda), інколи молюски. У трофоценотичній структурі населення гнізд мухоловки білошийої переважають представники Hexapoda (278 видів), де перше місце посідають зоофаги 127 видів, включаючи паразитів, а також таких гематофагів як Culicidae, Tabanidae, Mallophaga, Hippoboscidae, Aphaniptera. На другому місці фітофаги (78 видів), сапрофаги та детритофаги (48 видів), некрофаги (27 видів). Виявлено постійні ектопаразитичні види мухоловок: Ricinus sp. (Mallophaga), Ornithomyia avicularia L. (Diptera), кровосисні личинки Protocalliphora azurea chrysorrhea Mg. (Diptera), Ceratophyllus sp. (Aphaniptera). Охарактеризовано екологічні особливості нідиколів, установлено їх консортивні зв’язки.

Drug-Induced Atrial Fibrillation / Atrial Flutter

Drug-induced atrial fibrillation / flutter (DIAF) is a serious and potentially life-threatening complication of pharmacotherapy. Purpose of the work: systematization and analysis of scientific literature data on drugs, the use of which can cause the development of DIAF, as well as on epidemiology, pathophysiological mechanisms, risk factors, clinical picture, diagnosis and differential diagnosis, treatment and prevention of DIAF. Analysis of the literature has shown that many groups of drugs can cause the development of DIAF, with a greater frequency while taking anticancer drugs, drugs for the treatment of the cardiovascular, bronchopulmonary and central nervous systems. The mechanisms and main risk factors for the development of DIAF have not been finally established and are known only for certain drugs, therefore, this section requires further study. The main symptoms of DIAF are due to the severity of tachycardia and their influence on the parameters of central hemodynamics. For diagnosis, it is necessary to conduct an electrocardiogram (ECG) and Holter monitoring of an ECG and echocardiography. Differential diagnosis should be made with AF, which may be caused by other causes, as well as other rhythm and conduction disturbances. Successful treatment of DIAF is based on the principle of rapid recognition and immediate discontinuation of drugs (if possible), the use of which potentially caused the development of adverse drug reactions (ADR). The choice of management strategy: heart rate control or rhythm control, as well as the method of achievement (medication or non-medication), depends on the specific clinical situation. For the prevention of DIAF, it is necessary to instruct patients about possible symptoms and recommend self-monitoring of the pulse. It is important for practitioners to be wary of the risk of DIAF due to the variety of drugs that can potentially cause this ADR

Experience of using a fixed-dose combination of perindopril and amlodipine in the clinical practice settings: a real-world opportunity to increase antihypertensive therapy effectiveness

The paper presents the results of the studies on effectiveness and safety of a fixeddose combination of perindopril A and amlodipine (Prestans) in the real-world clinical practice settings in Russia and other countries. The focus is on the evidence of fast and strong antihypertensive action of this medication, its excellent tolerability, and increased therapy compliance. The evidence presented justifies a wider use of this fixed-dose combination of perindopril A and amlodipine in order to improve blood pressure control in hypertensive patients

The effectiveness of atorvastatin in the prevention of stroke

Summary. The article examined the relationship between the risk of stroke and various profiles of lipid metabolism. The findings show that only statins, unlike many other lipid-lowering drugs, significantly reduce the risk of both primary and recurrent stroke. The discussion is focused on research findings demonstrating a lower risk of cerebral events during treatment with atorvastatin. It is stressed that in case of administration of generic drugs, the same level of efficiency and safety can only be guaranteed if the generic has a proven therapeutic equivalence to the original drug

Tactical and technical aspects of complex treatment of patients with acute destructive cholecystitis complicated with peritonitis and billary sepsis

Мета роботи: уточнити клініко-діагностичні критерії біліарного сепсиса (БС), зумовленого ускладненим гострим деструктивним холециститом, для розробки оптимальної тактики лікування. Матеріали та методи. За 10 років, з 2009 по 2019 рр. в клініці хірургії № 2 Одеського національнального медичного університету на базі Одеського обласного клінічного центра було оперовано 193 хворих з гострим деструктивним холециститом та холедохолітіазом, ускладнених перитонітом. Всі хворі з БС були розділені на дві групи. У першій групі 115 пацієнтам застосовані малоінвазивні лапароскопічні оперативні втручання . У другій групі 78 хворим виконано: лапаротомію, холецистектомію, холедохотомію і зовнішнє дренування холедоха, а також зовнішнє дренування ХАП. Результати. У хворих з БС і обтураційною жовтяницею основне значення надавали активній хірургічній тактиці, пріоритетному застосуванню мініінвазивних технологій в поєднанні з інтенсивною інфузією і антибиотикотерапією. Важливе значення в лікуванні БС надавали також гемодинамічній і респіраторній підтримці, дезінтоксикації із застосуванням еферентних методів (гемосорбція, плазмаферез), раціональній антибіотикотерапії, імунокорекції, антиоксидантам, вітамінотерапії. Висновки. Адекватно розпочате лікування із застосуванням сучасних методів діагностики і консервативної терапії, оперативних втручань в ранні строки, дозволяє знизити відсоток розвитку важких ускладнень і кількість летальних випадків при даній патології. У перспективі необхідно визначати більш точні маркери біліарного сепсису на ранній стадії, удосконалювати способи ендоскопічної хірургії та дезинтоксикационного лікування.Purpose of the study. To clarify the clinical and diagnostic criteria of BS, caused by complicated acute destructive cholecystitis for the development of optimal treatment tactics. Material and methods. 193 patients with acute destructive cholecystitis and choledocholithiasis, complicated by peritonitis, had surgery on the basis of Odessa regional clinical center in the clinic of surgery № 2. All patients with BS were divided into two groups. In the first group, 115 non-invasive laparoscopic surgical interventions were performed. In the second group, 78 patients were performed laparotomy, cholecystectomy, choledochotomy and external drainage of choledoch duct, as well as external drainage of CAL. Results. In patients with BS and obstructive jaundice, prior emphasis was placed on active surgical tactics, the use of noninvasive technologies in combination with intensive infusion and antibiotic therapy. Of great importance in the treatment of BS was also given to hemodynamic and respiratory support, detoxification with the use of efferent methods (hemosorption, plasmapheresis), rational antibiotic therapy, immunocorrection, antioxidants, and vitamin therapy. Conclusions. Adequately initiated treatment with the use of modern methods of diagnosis and conservative therapy, surgical interventions in the early stages, reduces the percentage of development of severe complications and the number of fatal cases in this pathology. In perspective, it is necessary to determine more precise markers of biliary sepsis at an early stage, to improve methods of endoscopic surgery and detoxification treatment

Методы диагностики и выбор метода хирургического лечения синдрома Мириззи

Мета дослідження – поліпшити результати передопераційної діагностики та лікування хворих з синдромом Міріззі. В основу роботи покладено аналіз історій хвороб та клінічних спостережень 85 хворих з ЖКХ, ускладненою синдромом Міріззі, в клініці хірургії №2 ОНМедУ з 2006 по 2018 рр. Жінок було 63 (74%), чоловіків було 22 (26%). Вік хворих коливався від 24 до 97 років. Серед досліджуваних хворих переважали пацієнти літнього – 50 (69,3%) і старечого віку – 28 (3%). Усі хворі (85 (100%)) звернулися в стаціонар на різних стадіях розвитку калькульозного холециститу. У 53 (62%) хворих гострий напад захворювання відзначений вперше. У 32 (38%) відзначено періодично повторювані напади. Клінічна картина захворювання складалася із симптомів, характерних для гострого та хронічного холециститу з розвитком механічної жовтяниці. Найбільш характерними і частими симптомами були тупий біль у правому верхньому квадранті живота (58 (68,2%)), жовтяниця та симптоми холангіту (озноб, підвищення температури тіла) (42 (49,4%)). У 41 (48,2%) хворого діагностовано І тип СМ, у 29 (34,1%) – II тип, у 8 (9,4%) – III тип, у 7 (8,2%) хворих – IV тип СМ. При I типі методом вибору була лапароскопічна холецистектомія (ЛХЕ) (36 (42,3%)) і ЛХЕ з дренуванням холедоха (10 (11,7% хворих). Ятрогенних ушкоджень жовчних протоків і конверсії в даній групі не було. У лікуванні хворих з СМ значну частку становили хірургічні втручання (39 (45,8%)). При II типі СМ основними видами оперативного втручання були: "відкрита" холецистектомія з пластикою загальної жовчної протоки на дренажі Кера (при наявності дефекту не більше, ніж на 1/3 окружності жовчної протоки) - у 25 (29,4%) хворих; гепатикоєюноанастомоз (при наявності дефекту більш ніж на 1/3 окружності жовчної протоки) – у 14 (16,4%) хворих. Основні хірургічні оперативні втручання при СМ III–IV типів не мають принципових відмінностей від вищеописаних операцій. Таким чином, використання високочутливих діагностичних методів і комбінації ендоскопічного та хірургічного лікування дозволяють значно поліпшити результати лікування хворих із синдромом Міріззі.The purpose of the study is to improve the results of preoperative diagnosis and treatment of patients with Mirizzi syndrome. The work is based on the analysis of the case histories and clinical observations of 85 patients with chronic obstructive pulmonary disease with a complicated Mirizzi syndrome in the Surgery Clinic No. 2 ONMEDU from 2006 to 2018. There were 63 women (74%) and 22 men (26%). The age of patients ranged from 24 to 97 years. Among the patients studied elderly patients prevailed – 50 (69.3%) and senile age – 28 (3%). All patients 85 (100%) went to the hospital at different stages of development of calculous cholecystitis. In 53 (62%) patients, an acute attack of the disease was noted for the first time. Periodically repeated episodes were noted more often in patients in 32 (38%) patients. The clinical picture of the disease consisted of symptoms characteristic of acute and chronic cholecystitis with the development of mechanical jaundice. The most characteristic and frequently occurring symptoms were dull pain in the upper right quadrant of the abdomen – 58 (68.2%), jaundice and symptoms of cholangitis (chills, fever) – 42 (49.4%). In 41 (48.2%) patients type I CS was diagnosed, in – 29 (34.1%) type II, in 8 (9.4%) – type III, in – 7 (8.2%) patients with type IV CS. In type I, the choice method was laparoscopic cholecystectomy (LCE) in 36 (42.3%), LCE with drainage of choledochus in 10 (11.7%) patients. There were no iatrogenic bile duct lesions and no conversion in this group. The leading role in the treatment of patients with CS was given to open surgical interventions in 39 (45.8%). In type II, the main types of surgical intervention were: "open" cholecystectomy with plastic of the common bile duct on the Kehr's T-tube (in the presence of a defect of not more than 1/3 of the bile duct circumference) in 25 (29.4%); hepaticojejunostomy (in the presence of a defect of more than 1/3 of the circumference of the bile duct) in 14 (16.4%) patients. The main surgical operations with CS III-IV types do not differ in principle from the above operations. So, the use of highly sensitive diagnostic methods and a combination of endoscopic and surgical treatment can significantly improve the results of treatment of patients with Mirizzi syndrome.Цель исследования – улучшить результаты предоперационной диагностики и лечения больных с синдромом Мириззи. В основу работы положен анализ историй болезни и клинических наблюдений 85 больных с ЖКБ, осложненной синдромом Мириззи, в клинике хирургии №2 ОНМедУ с 2006 по 2018 гг. Женщин было 63(74%), мужчин было 22 (26%). Возраст больных колебался от 24 до 97 лет. Среди исследуемых больных преобладали пациенты пожилого – 50(69,3%) и старческого возраста - 28(3%). Все больные (85(100%)) обратились в стационар на разных стадиях развития калькулезного холецистита. У 53 (62 %) больных острый приступ заболевания отмечен впервые. Периодически повторяющиеся приступы отмечены чаще у 32(38%) больных. Клиническая картина заболевания складывалась из симптомов, характерных для острого и хронического холецистита с развитием механической желтухи. Наиболее характерными и часто встречающимися симптомами были тупая боль в верхнем правом квадранте живота – у 58 (68,2%), желтуха и симптомы холангита (озноб, повышение температуры тела) – у 42 (49,4%). У 41 (48,2%) больных диагностирован І тип СМ, у 29 (34,1%) – II тип, у 8 (9,4%) – III тип, у 7(8,2%) больных – IV тип СМ. При I типе методом выбора была лапароскопическая холецистэктомия (ЛХЭ) (36 (42,3%)) и ЛХЭ с дренированием холедоха (10 (11,7% больных). Ятрогенных повреждений желчных протоков и конверсии в данной группе не было. В лечении больных с СМ значительную долю составляли открытые хирургические вмешательства (39 (45,8%)). При II типе СМ основными видами оперативного вмешательства явились: "открытая" холецистэктомия с пластикой общего желчного протока на дренаже Кера (при наличии дефекта не более чем на 1/3 окружности желчного протока) – у 25 (29,4%); гепатикоеюноанастомоз (при наличии дефекта более чем на 1/3 окружности желчного протока) – у 14 (16,4%) больных. Основные хирургические оперативные вмешательства при СМ IIIIV типов не имеют принципиальных отличий от вышеописанных операций. Таким образом, использование высокочувствительных диагностических методов и комбинации эндоскопического и хирургического лечения позволяют значительно улучшить результаты лечения больных с синдромом Мириззи