The Impact of the War in Ukraine on the Emotional well-being of Students in the Learning Process

Background: The research is devoted to the current problem – the emotional well-being of students in learning in the war conditions in Ukraine. Objective: To study the state of the emotional well-being of students in the process of learning during the war, to identify the factors of emotional well-being in the learning process, and to determine the ways to ensure it in the conditions of war. Methods: А questionnaire developed by the authors of the article and a method of assessing mental activation, interest, emotional tone, tension, and comfort (L. Kurgansky T. Nemchyn). The study's results made it possible to find out the impact of the war on the emotional well-being of students and compare the state of the emotional well-being of students during education in peacetime and during the war. Indicators of interest in learning and comfort decreased, and indicators of emotional tension and mental activation increased in students. It is established that the emotional well-being of students in the learning process depends on the nature of the pedagogical interaction, the ability of the teacher to create a situation of success for each student, the level of anxiety of students in the process of including them in educational activities, and the characteristics of the relationship with classmates. Conclusions: The observed negative trends in the emotional well-being of students during the war became the basis for determining the methods of correctional work in order to help children cope with the experience of war

Power and collective ownership: the experience of land reform

Головною причиною здійснення чергової аграрної реформи були глибокі зміни, що відбулися у сфері соціально-економічних відносин. Економіка Російської імперії, після цілого ряду криз і внутрішньополітичних потрясінь, опинилася у стані затяжної депресії. Економічне відставання від західноєвропейських держав призвело до залежності від іноземних інвестицій. Завдання, які ставилися перед реформою 19 лютого 1861 р., так і не були реалізовані. Приступаючи до аграрної реформи уряд, очолюваний П. Столипіним, ставив завдання комплексно вирішувати такі питання: підвищувати ефективність, товарність сільськогосподарського виробництва, зміцнити соціальну опору влади на селі шляхом руйнації общини і передачі селянським господарствам землі у приватну власність. Вважалося, що поява у селянина почуття власника автоматично зніме проблему незадоволення політикою влади на селі. Селянський земельний банк був головним важелем здійснення реформи. Заздалегідь розроблена законодавча база розширювала його повноваження. Із усіх хуторів і відрубів найвищою була частка тих, що з’явилися на землях Селянського земельного банку. З іншого боку, Державний Дворянський земельний банк фактично консервував існування феодального за формою створення дворянського землеволодіння, кредитною підтримкою перешкоджав розвитку капіталістичних відносин. Селянський земельний банк, маючи за мету кредитування селянського землеволодіння, стимулював зростання цін на землю, чим опосередковано допомагав дворянському землеволодінню. Реформа значно прискорила розвиток капіталістичних відносин на селі: внаслідок руйнування общини створювалася капіталістична земельна власність, усувалося черезсмужжя, посилювався процес концентрації земель у руках заможних селян, підвищувалася товарність сільського господарства. Однак, в цілому, своєї мети реформа П. Столипіна не досягла – не забезпечила створення міцного капіталістичного ладу в селі, оскільки збереглося дворянське землеволодіння. Під час її проведення кардинальних зрушень у землеволодінні і землекористуванні в губерніях Правобережної України не відбулося. Головною причиною було переважаюче подвірне землеволодіння селян. Створення хуторів і відрубів сприяло частковому вирішенню проблеми черезсмужжя.The main reason for the implementation of the next agrarian reform was the profound changes that have taken place in the field of socio-economic relations. The economy of the Russian Empire, after series of crisis and internal political upheavals, found itself in a state of prolonged depression. The economic lag behind Western European countries has led to dependence on foreign investment. The tasks set before the reform of February 19, 1861, were never realized. Starting the agrarian reform, the government headed by P. Stolypin set the task of comprehensively addressing the following issues: increase efficiency, marketability of agricultural production, strengthen the social resistance of the government in the countryside by destroying the community and transferring land to private ownership. It was believed that the appearance of the peasant’s sense of ownership would automatically remove the problem of dissatisfaction with the policy of the authorities in the countryside. The Peasant Land Bank was the main lever for reform. Pre-designed legislation expanded its powers. Of all the hamlets and cuttings, the highest were the share of those that appeared on the lands of the Peasant Land Bank. On the other hand, the State Noble Land Bank actually preserved the existence of the feudal in the form of the creation of aristocratic land tenure, credit support hindered the development of capitalist relations. The Peasant Land Bank, with the aim of lending to peasant land tenure, stimulated the growth of land prices, which indirectly helped the noble land tenure. The reform significantly accelerated the development of capitalist relations in the countryside: as a result of the destruction of the community, capitalist land ownership was created, strips were eliminated, the process of land concentration in the hands of wealthy peasants intensified, and the marketability of agriculture increased. However, in general, P. Stolypin’s reform did not achieve its goal – it did not ensure the creation of a strong capitalist system in the countryside, as aristocratic land tenure was preserved. During its implementation, there were no cardinal changes in land tenure and land use in the provinces of the Right Bank of Ukraine. The main reason was the predominant farmland ownership of peasants. The creation of farms and cuts contributed to a partial solution to the problem across the strip.The authors received no direct funding for this research

Ґендерні квоти та жіноче представництво на вищих керівних посадах місцевого самоврядування в Україні

This paper represents the first attempt to find out the impact of legislative gender quotas on women’s representation in elected leading positions in regional and district councils of Ukraine. Considering the global experience of effective women participation in politics, the achievement of gender balance in the government remains a hot topic and, therefore, identifying ways to ensure equal opportunities for leadership at all levels of government and related political decision-making is of particular importance. One of the most effective methods of increasing the number of women in politics at the present stage is gender quotas. We analyzed the Ukrainian electoral legislation and local elections data from 2015 when gender quotas were introduced but were non-obligatory, and the elections of 2020, during which gender quotas became obligatory under the new Election Code of Ukraine at the stage of nomination.  The research was performed to explore in more detail the impact the quota had on the election of women. The results of this study indicate the positive effect of improving the gender quotas regulations with the mandatory use of administrative mechanisms for their observance. In addition to the positive impact of gender quotas on overcoming gender inequality in the local government, we found a close link between the percentage of women in councils and the number of women in leadership positions. On the basis of a thorough study of the gender quantitative composition of regional and district councils of Ukraine, in which local elections took place, a positive correlation has been established: the larger the number of women in the parliamentary corps, the greater the probability of electing a woman to a leadership position. We also determined higher representation of women in leading positions in councils, where the percentage of women is 40% and the low level of representation in councils, where the percentage of women does not reach the «critical mass» level and is less than 30%. In conclusion to our research of the connection between gender quotas,  the numbers of women in the local councils and the female leading positions, suggests that the implemented legislative gender quotas promote women’s career advancement and increase female representation in leading positions of representative bodies of local self-government.У статті вперше здійснено спробу з’ясувати вплив законодавчих ґендерних квот на представництво жінок на виборних керівних посадах в обласних та районних радах України. Зважаючи на світовий досвід ефективності політичної участі жінок, актуальним завданням на сучасному етапі залишається досягнення ґендерного паритету в представницьких органах влади, а, отже, особливого значення набувають й пошуки механізмів забезпечення рівних можливостей для лідерства на всіх рівнях прийняття політичних рішень. Одним із найбільш ефективних методів кількісного збільшення жінок у політиці на сучасному етапі є ґендерні квоти. Ми проаналізували виборче законодавство України та результати місцевих виборів 2015 р., коли ґендерне квотування було введене вперше, однак мало неімперативний характер, та виборів 2020 р., під час яких відповідно до нового Виборчого кодексу України ґендерні квоти стали обов’язковою нормою на етапі висування. Результати нашого дослідження  підтвердили позитивний ефект вдосконалення норм ґендерних квот з обов’язковим застосуванням адміністративних механізмів їх дотримання. Окрім позитивного впливу ґендерних квот у напрямку подолання ґендерної асиметрії у представницьких органах місцевого самоврядування виявлено тісний зв’язок між часткою жіночого представництва у радах та кількістю жінок у керівному складі. У результаті ґрунтовного аналізу ґендерного кількісного складу обласних та районних рад України, в яких відбулися місцеві вибори, встановлено закономірність: чим більша частка жінок у депутатському корпусі, тим більша ймовірність обрання жінки на керівну посаду. Водночас вищий рівень представництва жінок на керівних посадах спостерігається у радах, де частка жінок становить більше 40%, і низький рівень – у радах, де відсоток жінок не досягає рівня «критичної маси» і становить менше 30%. Таким чином, виявлені нами у результаті дослідження взаємозв’язки між ґендерними квотами, часткою жінок у депутатському корпусі та керівному складі обласних та районних рад дають підстави зробити висновок, що законодавчі ґендерні квоти сприяють кар’єрному просуванню жінок та впливають на збільшення жіночого представництва на вищих керівних посадах представницьких органів місцевого самоврядування.У статті вперше здійснено спробу з’ясувати вплив законодавчих ґендерних квот на представництво жінок на виборних керівних посадах в обласних та районних радах України. Зважаючи на світовий досвід ефективності політичної участі жінок, актуальним завданням на сучасному етапі залишається досягнення ґендерного паритету в представницьких органах влади, а, отже, особливого значення набувають й пошуки механізмів забезпечення рівних можливостей для лідерства на всіх рівнях прийняття політичних рішень. Одним із найбільш ефективних методів кількісного збільшення жінок у політиці на сучасному етапі є ґендерні квоти. Ми проаналізували виборче законодавство України та результати місцевих виборів 2015 р., коли ґендерне квотування було введене вперше, однак мало неімперативний характер, та виборів 2020 р., під час яких відповідно до нового Виборчого кодексу України ґендерні квоти стали обов’язковою нормою на етапі висування. Результати нашого дослідження  підтвердили позитивний ефект вдосконалення норм ґендерних квот з обов’язковим застосуванням адміністративних механізмів їх дотримання. Окрім позитивного впливу ґендерних квот у напрямку подолання ґендерної асиметрії у представницьких органах місцевого самоврядування виявлено тісний зв’язок між часткою жіночого представництва у радах та кількістю жінок у керівному складі. У результаті ґрунтовного аналізу ґендерного кількісного складу обласних та районних рад України, в яких відбулися місцеві вибори, встановлено закономірність: чим більша частка жінок у депутатському корпусі, тим більша ймовірність обрання жінки на керівну посаду. Водночас вищий рівень представництва жінок на керівних посадах спостерігається у радах, де частка жінок становить більше 40%, і низький рівень – у радах, де відсоток жінок не досягає рівня «критичної маси» і становить менше 30%. Таким чином, виявлені нами у результаті дослідження взаємозв’язки між ґендерними квотами, часткою жінок у депутатському корпусі та керівному складі обласних та районних рад дають підстави зробити висновок, що законодавчі ґендерні квоти сприяють кар’єрному просуванню жінок та впливають на збільшення жіночого представництва на вищих керівних посадах представницьких органів місцевого самоврядування

Development of Future Managers’ Resilience as a Condition for Efficiency and Reliability of Management Activities

The article is devoted to the study of the future managers' resilience development problem at the stage of Master's training. The state of development of the specified problem in psychological scientific literature and practice was analyzed. The essential approaches to interpreting resilience were clarified and the factors of resilience, considering the analysis of the scientific literature, were analyzed. The method of determining neuropsychological resilience, the risk of maladaptation in stress "Prognosis", adapted method of L. Wasserman "Diagnosis of neuroticism" and SACS-questionnaire and models of coping behavior, developed by S. Hobfoll, were used to measure the ability to maintain psychosocial adaptation during stress and to diagnose the level of neuroticism, neuropsychological resilience to stress. The results of the study served as a basis for finding alternative ways of developing future managers' resilience. The program of future managers' resilience development, focused on the formation of productive interaction and constructive overcoming the professional difficulties skills; mastering constructive coping strategies; learning methods and technics of self-regulation; formation of assertive behavior and positive thinking, selfefficacy of the individual, was substantiated and developed. The main ways of the offered resilience development program’s realization were outlined. The role of the course "Occupational Health" in the development of future managers' resilience was developed and characterized