The interrelationship between the cardiovascular remodeling indicators and the state of bone mineral density in women with coronary artery disease

Objective. To determine the peculiarities of the interrelationship between the cardiovascular remodeling indicators and the state of bone mineral density (BMD) in women with coronary artery disease (CAD). Methods. A double open cross-sectional monocentric clinical study in parallel groups involved 115 women in postmenopausal period with coronary artery disease (CAD): stable exertional angina of II–III functional class. Depending on the BMD state they were divided into 3 groups: group 1 – 24 patients with normal BMD; group 2 – 34 patients with osteopenia; group 3 – 44 patients with osteoporosis. The BMD state was assessed with the help of ultrasound densitometry combined with FRAX algorithm. The structural and functional parameters of the heart and blood vessels were determined using the two-dimensional echocardiography and pulsed-wave Doppler imaging. Results. It was established that in women with CAD there was a significant decrease in T- and Z-criteria and an increase in the 10-year risk of developing of osteoporosis fractures, depending on the severity of BMD loss. The presence of postmenopausal osteoporosis in women with coronary artery disease was associated with a significant increase in thickness of the intima-media complex of the right and left common carotid artery (by 14.94 % and 15.56 % respectively), LV PWd (by 9.26 %), and LV Myocardial stiffness index (by 40.00 %), decreased LV EF (by 8.77 %), development of the LV diastolic dysfunction by the type of the impaired relaxation (in 80.76 %), formation of predominantly concentric hypertrophy of LV (in 68.18% of cases) and an increase in the incidence of LV eccentric hypertrophy compared to patients with normal BMD (11.36 % vs. 4.17 %; χ2 = 4.267; df = 1; P < 0.05). In women with coronary artery disease and BMD abnormalities, the number of patients with heart valves calcification was significantly higher: 60.00 % in the group with osteopenia, 77.42 % in the group with osteoporosis in comparison with 28.58 % in the group with normal BMD; there was an increase in the incidence of calcinosis identification in two or more heart valves. The existence of a correlative dependence was established between T-and Z-criteria of the radial bone and LV EF (r = +0.42; P < 0.05), LV ESV (r = +0.61; P < 0.05), between Z-criteria of the radius, the 10-year risk of development of fractures of the radial bone and tibia and LAD (r = +0.43; P < 0.05; r = +0.50; P < 0.05 respectively), between the 10-year risk of the development of the tibial fractures and LVM (r = +0.58; P < 0.05). Conclusions. Changes in the structural and functional parameters of the heart in women with coronary artery disease progress depending on the severity of BMD loss, which indicates the interrelationship of bone and cardiovascular remodeling

The relationship between fetuin-A level and the clinical features of patients with coronary artery disease associated with iron deficiency

The aim of the study: to assess the relationship between the level of fetuin-A and features of clinical hemogram, ferrokinetic parameters, vegetative and structural-functional changes of the myocardium in patients with coronary artery disease (CAD) associated with different stages of iron deficiency (ID). Materials and methods. The study involved 90 patients with CAD: stable angina pectoris II–III FC (35 men and 55 women, age – 69 (61; 72)). All patients were divided into 4 clinical groups depending on the parameters of iron metabolism and hemogram: I (n = 16) – patients with absolute ID, II (n = 15) – with latent ID, III (n = 14) – with functional ID; IV (n = 45) – patients CAD without iron metabolism disorders. The physiological concentration of fetuin-A was determined in 15 conditionally healthy people. The results of echocardioscopy, Holter ECG monitoring and their relationship with the level of fetuin-A were analyzed. Results. In patients with CAD associated with various stages of ID, there is a decrease in the concentration of fetuin-A in direct proportion to the degree of progression of sideropenia was established. It was established that there is a relationship between the level of fetuin-A and the concentration of ferritin and transferrin saturation for patients with absolute ID as well as the number of erythrocytes in patients with functional ID. It was established that there is a relationship between the level of fetuin-A and PWd (rs = -0.60, p < 0.05) for patients with absolute ID; for patients with latent ID – with the E/A ratio (rs = +0.66, p < 0.05). In patients with absolute ID and latent ID a number of correlations between fetuin-A level and heart rate variability indicators in active and passive periods was established. The presence of a low level of fetuin-A in patients with CAD and ID increased the risk of left ventricular hypertrophy by 1.5 times, left ventricular diastolic dysfunction by 1.6 times, autonomic dysfunction by 2.14 times in the active period and 1.95 times in the passive period. Conclusions. In patients with CAD, there is a progressive decrease in the fetuin-A level depending on the degree of ID, which contributes to the deepening of disorders of iron metabolism and clinical hemogram, negatively affects the structural and functional state of the myocardium and heart rate variability, increases the risk of developing myocardial hypertrophy, left ventricular diastolic dysfunction and vegetative imbalance

МЕТАБОЛІЧНІ, ПСИХОВЕГЕТАТИВНІ ПОРУШЕННЯ ТА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ХВОРИХ НА ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ ТА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ

SUMMARY. Nowadays, the presence of concomitant metabolic and psycho-autonomic disorders is a proven risk factor for worsening of the somatic status of patients with coronary heart disease (CHD) and arterial hypertension (AH), as well as a predictor of quality of life decline in this category of patients. The aim − to study the peculiarities of metabolic, psycho-autonomic disorders and their influence on the quality of life of patients with coronary artery disease with hypertension. Materials and Methods. A prospective monocenter, double-open, randomized study in parallel groups involved 56 coronary heart disease patients: stable exertional angina II – III functional class, comorbid with hypertension (median age 59.0 (54.0; 65.0)). Patients were divided into two groups: group 1 – 34 patients in combination with anxiety-depressive disorders (ADD) and group 2 – 22 patients without ADD. The quality of life study in CHD patients was conducted using the Seattle Questionnaire (SAQ) and the SF-36 questionnaire; detection of ADD – using the HADS Hospital Anxiety and Depression Scale; assessment of autonomic dysfunction – by determining the temporal and spectral parameters of heart rate variability (HRV). Results. In patients with coronary artery disease and hypertension with ADD, more pronounced manifestations of metabolic syndrome (degree of obesity, atherogenic dyslipidemia, hyperglycemia) were observed, which had a direct correlation with the total level of anxiety and depression. Ventricular extrasystoles, significantly longer overall ST segment depression duration by 22.5 % (p&lt;0.05), and deeper ST segment depression by 2.14 times (p&lt;0, were more frequently reported in patients with coronary artery disease and hypertension). 05) compared with patients without ADD, autonomic imbalance with a decrease in overall heart rate variability, predominance of sympathetic link activity against the background of parasympathetic effects suppression. Patients with coronary artery disease with hypertension with ADD revealed a deterioration in the quality of life of patients according to the Seattle Questionnaire and the SF-36 general health questionnaire. Conclusions. The presence of anxiety-depressive disorders in patients with coronary artery disease with hypertension is accompanied by more pronounced metabolic, ischemic disorders, autonomic imbalance and decreased quality of life of patients.РЕЗЮМЕ. На сегодня наличие сопутствующих метаболических и психовегетативных нарушений является доказанным фактором риска ухудшения соматического состояния больных ишемической болезнью сердца (ИБС) и артериальной гипертензией (АГ), а также предиктором снижения качества жизни данной категории пациентов. Цель – изучить особенности метаболических, психовегетативных расстройств и их влияние на качество жизни больных ИБС, коморбидной с АГ. Материал и методы. В проспективное моноцентрове двойное открытое исследование с элементами рандомизации в параллельных группах привлечено 56 больных ИБС: стабильной стенокардией напряжения II–III&nbsp;функционального класса, коморбидной с АГ (медиана возраста 59,0 (54,0; 65,0) лет ). Больные были поделены на две группы: 1 группа – 34 больных ИБС с АГ в сочетании с тревожно-депрессивными расстройствами (ТДР) и 2 группа – 22 пациента без ТДР. Исследование качества жизни у больных ИБС проводилось с помощью Сиетловського опросника (SAQ) и опросника SF-36; выявление ТДР – с помощью Госпитальной шкалы тревоги и депрессии (HADS); оценка вегетативной дисфункции – с помощью определения временных и спектральных параметров вариабельности сердечного ритма (ВСР). Результаты. У больных ИБС и АГ с ТДР отмечались более выраженные проявления метаболического синдрома (степень ожирения, атерогенная дислипидемия, гипергликемия), которые имели прямую корреляционную взаимосвязь с суммарным уровнем тревоги и депрессии. У больных ИБС и АГ с ТДР в течение суток чаще регистрировались желудочковые экстрасистолы, значительно длиннее общая продолжительность депрессии сегмента ST – на 22,5 % (р&lt;0,05) и более глубокая депрессия сегмента ST – в 2,14 раза (р&lt;0,05) по сравнению с больными без ТДР, вегетативный дисбаланс со снижением общей вариабельности сердечного ритма, преобладанием активности симпатического звена на фоне угнетения парасимпатических влияний. У больных ИБС с АГ с ТДР выявлено ухудшение качества жизни по данным Сиетловського опросника и общего опросника здоровья SF-36. Выводы. Наличие тревожно-депрессивных расстройств у больных ИБС с АГ сопровождается более выраженными метаболическими, ишемическими нарушениями, вегетативным дисбалансом и снижением качества жизни пациентов.РЕЗЮМЕ. На сьогодні наявність супутніх метаболічних та психовегетативних порушень є доведеним фактором ризику погіршення соматичного стану хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) та артеріальну гіпертензію (АГ), а також предиктором зниження якості життя пацієнтів. Мета – вивчити особливості метаболічних, психовегетативних розладів та їх вплив на якість життя хворих на ІХС, коморбідну з АГ. Матеріал і методи. У проспективне моноцентрове подвійне відкрите дослідження з елементами рандомізації в паралельних групах залучено 56 хворих на ІХС: стабільну стенокардію напруження II–III функціональних класів, коморбідну з АГ (медіана віку 59,0 (54,0; 65,0) років). Хворі були поділені на дві групи: 1 група – 34 хворих на ІХС у поєднанні з тривожно-депресивними розладами (ТДР), 2 група – 22 пацієнти без ТДР. Дослідження якості життя у хворих на ІХС проводили за допомогою Сіетлівського опитувальника (SAQ) та опитувальника SF-36; виявлення ТДР – за допомогою Госпітальної шкали тривоги і депресії HADS; оцінку вегетативної дисфункції – за допомогою визначення часових і спектральних параметрів варіабельності серцевого ритму (ВСР). Результати. У хворих на ІХС та АГ з ТДР відмічали більш виражені прояви метаболічного синдрому (ступінь ожиріння, атерогенна дисліпідемія, гіперглікемія), які мали прямий кореляційний взаємозв’язок з сумарним рівнем тривоги і депресії. У хворих на ІХС та АГ з ТДР протягом доби частіше реєструвалися шлуночкові екстрасистоли, виявлена значно довша загальна тривалість депресії сегмента ST (на 22,5&nbsp;%) (р&lt;0,05) та більш глибока депресія сегмента ST (у 2,14&nbsp;раза) (р&lt;0,05), порівняно з хворими без ТДР, вегетативний дисбаланс зі зниженням загальної варіабельності серцевого ритму, переважанням активності симпатичної ланки на тлі пригнічення парасимпатичних впливів. У хворих на ІХС з АГ з ТДР виявлено погіршення якості життя за даними Сіетлівського опитувальника та загального опитувальника здоров’я SF-36. Висновки. Наявність тривожно-депресивних розладів у хворих на ІХС з АГ супроводжується більш вираженими метаболічними, ішемічними порушеннями, вегетативним дисбалансом та зниженням якості життя

ВПЛИВ ПСИХОВЕГЕТАТИВНИХ РОЗЛАДІВ НА КОГНІТИВНИЙ СТАТУС ТА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ХВОРИХ НА ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ ІЗ СУПУТНЬОЮ АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ

Purpose: to study the influence of psycho-vegetative disorders, cognitive status and quality of life of patients with coronary artery disease with hypertension. Materials and Methods. In a prospective monocenter, a double-open study in parallel groups involved 56&nbsp;patients with CHD: stable angina pectoris of II-III functional class comorbid with hypertension aged 42 to 68&nbsp;years (median age – 5.0 (54.0; 65.0) years, 26 women, 30 men). All patients underwent a comprehensive clinical examination according to generally accepted standards. ADD detection was performed using the HADS Hospital Alarm and Depression Scale; detection of cognitive impairment – using the Montreal Cognitive Functional Assessment Scale (MOSA), a quality of life study was conducted using the Seattle Questionnaire (SAQ) and the SF-36 questionnaire; assessment of autonomic dysfunction – using temporal and spectral indicators of heart rate variability (HRV). Depending on the presence of ADD patients were distributed as follows: group 1 – 34 patients in combination with ADD and group 2– 22 patients without ADD. Results. In patients with CHD and hypertension with ADD, compared with patients without ADD, an autonomic imbalance was observed with a decrease in overall heart rate variability, predominance of sympathetic link activity against the background of parasympathetic effects suppression. In patients with coronary artery disease with hypertension with ADD revealed a deterioration in the quality of life of patients according to the Seattle questionnaire and general health questionnaire SF-36, as well as a moderate decrease in cognitive function by Moss. A positive correlation between total anxiety and depression and cognitive deficits (r = + 56; p &lt;0.05), QOL quality of life (r = + 0.54; p &lt;0.05), AF (r = + 0.50; p &lt;0.05), LF / HF ratio (r = + 0.44; p &lt;0.05), reverse with SDNN (r = + 0.34; p &lt;0.05). Conclusions. Associations between anxiety-depressive, autonomic disorders and deterioration of QOL components and cognitive status in patients with CHD comorbid with hypertension were revealed.Мета: вивчити вплив психовегетативних розладів на когнітивний статус та якість життя хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС), коморбідну з артеріальною гіпертензією (АГ). Матеріали і методи. У проспективне моноцентрове подвійне відкрите дослідження в паралельних групах залучено 56 хворих на ІХС: стабільну стенокардію напруження II–III функціонального класу, коморбідну з АГ, віком 42–68 років (медіана віку – 5,0 (54,0; 65,0) років; 26 жінок, 30 чоловіків). Усім хворим проводили комплексне клінічне обстеження згідно із загальноприйнятими стандартами. Виявлення тривожно-депресивних розладів (ТДР) здійснювали за допомогою госпітальної шкали тривоги і депресії (HADS); когнітивних порушень − за допомогою Монреальської шкали оцінки когнітивних функцій (МоСА); дослідження якості життя проводили за допомогою Сіетловського опитувальника (SAQ) та опитувальника SF-36; оцінку вегетативної дисфункції − за допомогою часових і спектральних показників варіабельності серцевого ритму (ВСР). Залежно від наявності ТДР хворих поділено таким чином: 1 група – 34 хворі у поєднанні з ТДР і 2 група – 22 пацієнти без ТДР. Результати. У хворих на ІХС та АГ з ТДР порівняно з хворими без ТДР спостерігали вегетативний дисбаланс зі зниженням загальної варіабельності серцевого ритму, переважанням активності симпатичної ланки на тлі пригнічення парасимпатичних впливів. У хворих на ІХС з АГ з ТДР виявлено погіршення якості життя пацієнтів за даними Сіетловського опитувальника та загального опитувальника здоровʼя SF-36, а також помірне зниження когнітивної функції за МоСА. Встановлено позитивний кореляційний звʼязок між сумарним рівнем тривоги і депресії та когнітивним дефіцитом (r=+56; р&lt;0,05), показниками якості життя PL (r=+0,54; p&lt;0,05), AF (r=+0,50; p&lt;0,05), співвідношенням LF/HF (r=+0,44; p&lt;0,05), зворотний − з SDNNі (r=+0,34; p&lt;0,05). Висновки. Виявлено асоціацію між тривожно-депресивними, вегетативними порушеннями та погіршенням складових якості життя та когнітивного статусу в хворих на ІХС, коморбідну з АГ

Clinical efficacy of gliclazide with modified release after myocardial infarction in patients with concomitant type 2 diabetes

Introduction. At present, the most clinically efficiency on reducing the risk of cardiovascular complications in patients with type 2 diabetes showed by intense step by step hypoglycemia strategy of therapy with sulfonylureas - gliclazide modified release. However, there is an insufficient number of works that would specifically study the effectiveness of this drug in patients with Q- myocardial infarction with concomitant type 2diabetes mellitus in the acute stage of the disease after 6 and 12 months of therapy. Objective: to study the effectiveness of gliclazide modified release in patients with Q- myocardial infarction with concomitant type 2diabetes mellitus by its effect on the clinical course of the disease, glucometabolic control and humoral parameters during 12 months of observation. Materials and Methods: we examined 99 patients with Q- myocardial infarction with metabolic syndrome and concomitant type 2diabetes mellitus, 52 men (52.53%) and 47 women (47.47%), average age (62,9 ± 2, 05) years. The main group consisted of 28 patients who in addition to basic therapy were prescribed gliclazide modified release in a dose of 30-60 mg;71 patients were in the comparison group, treated with glibenclamide. Immunoenzyme method was carried out to determine the level of IL-1α, IL-6, TNF-α (Diaclone, France), endothelin-1 (Biomedica, Austria), insulin-like growth factor, insulin, C-peptide, leptin, C-reactive protein (DAI, USA), tissue plasminogen activator inhibitor-1 (Biopool, USA).The concentration of glucose, glycosylated hemoglobin investigated using a set of reagents BIOLATEST company PLIVA-Lachema. The data are processed by methods of variation statistics using application package «Statistica 6.0» by standard requirements. Results: Gliclazide modified release inclusion in the basic treatment of patients with type 2 diabetes after myocardial infarction associated with reduced mortality - in 2.29-fold (p <0.05), frequency of development of non-fatal myocardial infarction at 14.74% (p <0.05), likely decrease in blood glucose, glycosylated hemoglobin, insulin and leptin during 12 months of therapy. Side effects in applying gliclazide was not observed. In patients treated with gliclazide modified release after 6 months of treatment compared with glibenclamide group was significantly lower concentration of interleukin-6 in 42.51% (p <0.05), tumor necrosis factor-α to 18.54% (p <0.05), endothelin-1 to 52.80% (p <0.01), tissue plasminogen activator inhibitor-1 to 67.12% (p <0.05);after 12 months - interleukin-6 at 58.02% (p <0.01), tumor necrosis factor-α to 17.54% (p <0.05), endothelin-1 to 63.98% (p <0 , 01), tissue plasminogen activator inhibitor-1 to 80.74% (p <0.05), indicating that the benefits of the drug by the effects on endothelial dysfunction and inflammatory changes. Conclusions: gliclazide modified release long-term use in patients with myocardial infarction with type 2 diabetes mellitus has a positive effect on the clinical course of the disease, which is manifested in a decrease in frequency of development non-fatal myocardial infarction and mortality 2.29 times during the 12 months of observation, provides effective glucometabolic control and optimum portability.In patients with myocardial infarction with type 2 diabetes mellitus gliclazide modified release reduces the severity of hyperinsulinemia, hiperleptynemiyi and signs of endothelial dysfunction, prevents thrombus formation, reduces the concentration of proinflammatory cytokines during 12 months of therapy

Кореляційно-статистичні взаємозв’язки гормональних порушень і компонентів метаболічного синдрому у хворих, які перенесли інфаркт міокарда

Introduction. Hormonal disorders can be considered as one of the pathogenic factors of myocardial infarction in patients with metabolic syndrome. The level of insulin, leptin, C-peptide, cortisol, thyroid status metabolism in patients with myocardial infarction and metabolic syndrome in accordance to its components have been studied insufficiently.Objective: to explore the features of hormonal disorders and their statistico-correlational interrelations with the components of metabolic syndrome in patients after acute myocardial infarction.Materials and methods. The study involved 153 patients with Q-myocardial infarction in age from 40 to 85 years (mean age 62,5±0,90 years) in the acute stage of the disease: 122 - with metabolic syndrome and 31 - without metabolic syndrome. The control group consisted of 22 healthy individuals with normal carbohydrate metabolism, compared by age and sex. Depending on the components of metabolic syndrome patients of the basic group were divided in following manners: Group 1 - 36 patients with type 2 diabetes, obesity, hypertension and dislipoproteinemia (full metabolic syndrome), group 2 - 34 patients with obesity, hypertension, dislipoproteinemia and normal indicators of fasting glucose (in the absence of diabetes); Group 3 - 52 patients with type 2 diabetes, hypertension, and dislipoproteinemia and normal body weight (without obesity).Results. Statistically significant increasing of leptin, insulin, cortisol, C-peptide, TSH levels and decreasing of free T4 level in patients with Q-myocardial infarction with metabolic syndrome were revealed compared with the control group and patients with Q-myocardial infarction without metabolic syndrome. Distinct hormonal changes were inherent in patients with all components of the metabolic syndrome (obesity, diabetes, dyslipidemia, hypertension). Patients with incomplete MS and obesity (group 2) and diabetes (group 3) generally have a similar hormonal profile, except for the lower levels of insulin and leptin. The obtained correlational and statistical relationships of cortisol, TSH, leptin and insulin levels with components of metabolic syndrome indicate a pathogenetic relationship of identified violations.Conclusions:Hyperleptinemia combined with hyperinsulinemia, hypercortisolemia, increased levels of thyroid stimulating hormone and C-peptide are inherent to patients with Q-myocardial infarction with metabolic syndrome.Condition of hormonal profile in the acute period of myocardial infarction associated with the metabolic syndrome is directly dependent on the number of its components, and the most significant changes are observed in patients with a complete metabolic syndrome.The results of correlation and regression analysis proved presence of the relationships between hyperleptinemia and fasting glucose, glycosylated hemoglobin, insulin levels, thyroid stimulating hormone, index HOMA, which indicates modulating role of chronic hyperglycemia, insulin resistance and hormonal disorders in the expression and realization of the biological actions of leptin in patients with Q-myocardial infarction with metabolic syndromeНа сегодня смертность от инфаркта миокарда, ассоциированного с метаболическим синдромом, остается на высоком уровне. Нейрогуморальные изменения рассматривают как патогенетический фактор развития инфаркта миокарда у больных с метаболическим синдромом. Для исследования особенностей гормональных нарушений и их корреляционно-статистических взаимосвязей с компонентами метаболического синдрома обследовали 153 больных, которые перенесли острый Q-инфаркт миокарда. Пациентам с Q-инфарктом миокарда с метаболическим синдромом свойственна гиперлептинемия в сочетании с гиперинсулинемией, гиперкортизолемией, повышением уровня тиреотропного гормона и С-пептида. Установили взаимосвязи гиперлептинемии с содержанием глюкозы натощак, гликозилированным гемоглобином, уровнем инсулина, тиреотропного гормона, индексом HOMA, что свидетельствует о модулирующей роли хронической гипергликемии, гормональных нарушений и инсулинорезистентности на экспрессию и реализацию биологического действия лептина у больных Q-инфарктом миокарда с метаболическим синдромом.На сьогодні смертність від інфаркту міокарда, асоційованому з метаболічним синдромом, залишається на високому рівні. Нейрогуморальні зміни розглядають як патогенетичний чинник розвитку інфаркту міокарда у хворих із метаболічним синдромом. Для дослідження особливостей гормональних порушень та їхніх кореляційно-статистичних взаємозв’язків із компонентами метаболічного синдрому обстежили 153 осіб, які перенесли гострий Q-інфаркт міокарда. Хворим на Q-інфаркт міокарда з метаболічним синдромом притаманна гіперлептинемія в поєднанні з гіперінсулінемією, гіперкортизолемією, підвищенням рівня тиреотропного гормону та С-пептиду, при цьому найсуттєвіші зміни спостерігаються у хворих із повним (багатокомпонентним) метаболічним синдромом. Встановили взаємозв’язки гіперлептинемії із вмістом глюкози натще, глікозильованим гемоглобіном, рівнем інсуліну, тиреотропного гормону, індексом HOMA, що свідчить про модулюючу роль хронічної гіперглікемії, гормональних порушень та інсулінорезистентності на експресію та реалізацію біологічної дії лептину у хворих на Q-інфаркт міокарда з метаболічним синдромом

HORMONAL DISORDERS AND COMPONENTS OF METABOLIC SYNDROME IN PATIENTS AFTER MYOCARDIAL INFARCTION

Aims. To explore the features of hormonal disorders and their statistico-correlational interrelations with the components of metabolic syndrome in patients after acute myocardial infarction. Methods and results. The study involved 153 patients with Q-myocardial infarction in age from 40 to 85 years (mean age 62,5±0,90 years) in the acute stage of the disease: 122 - with metabolic syndrome and 31 - without metabolic syndrome. Statistically signifi cant increasing of leptin, insulin, cortisol, C-peptide, TSH levels and decreasing of free T4 level in patients with Q-myocardial infarction with metabolic syndrome were revealed compared with the control group and patients with Q-myocardial infarction without metabolic syndrome. Conclusion. The presence of interrelations between hyperleptinemia and fasting glucose, glycosylated hemoglobin, insulin levels, thyroid-stimulating hormone, index HOMA was determined, which indicates the modulating role of chronic hyperglycemia, hormonal disorders and insulin resistance in the expression and realization of the biological action of leptin in patients with Q-myocardial infarction and metabolic syndrome

Особливості реалізації «наскрізної програми» підготовки лікарів загальної практики – сімейної медицини на додипломному етапі

This work provides ways of teaching process optimization of the discipline “General practice – family medicine” in the undergraduate stage in higher medical educational institutions of Ukraine considering the experience gained in Zaporozhzhia State Medical University. The basic aspects of the “Permeating program” realization concerning the training of medical students of IV level of accreditation in practical skills and learning techniques necessary to work as general practitioners – family doctors.В работе приведены пути оптимизации преподавания дисциплины «Общая практика – семейная медицина» на додипломном этапе в высших медицинских учебных заведениях страны с учетом опыта, приобретенного в Запорожском государственном медицинском университете. Рассмотрены основные аспекты реализации «Сквозной программы» подготовки студентов медицинских факультетов высших учебных заведений IV уровня акредитации и врачей-интернов для овладения практическими навыками и методиками, необходимыми для работы на должности врачей по специальности «Общая практика - семейная медицина».У роботі наведені шляхи оптимізації викладання дисципліни «Загальна практика – сімейна медицина» на додипломному етапі у вищих медичних навчальних закладах країни з урахуванням досвіду, набутого в Запорізькому державному медичному університеті. Розглянуті основні аспекти реалізації «Наскрізної програми» підготовки студентів медичних факультетів вищих навчальних закладів IV рівня акредитації та лікарів-інтернів для оволодіння практичними навичками та методиками, необхідними для роботи на посадах лікарів за спеціальністю «Загальна практика - сімейна медицина»

Клінічна ефективність гліклазиду модифікованого вивільнення після перенесеного інфаркту міокарда у хворих на цукровий діабет 2 типу

Introduction. At present, the most clinically efficiency on reducing the risk of cardiovascular complications in patients with type 2 diabetes showed by intense step by step hypoglycemia strategy of therapy with sulfonylureas - gliclazide modified release. However, there is an insufficient number of works that would specifically study the effectiveness of this drug in patients with Q- myocardial infarction with concomitant type 2diabetes mellitus in the acute stage of the disease after 6 and 12 months of therapy.Objective: to study the effectiveness of gliclazide modified release in patients with Q- myocardial infarction with concomitant type 2diabetes mellitus by its effect on the clinical course of the disease, glucometabolic control and humoral parameters during 12 months of observation.Materials and Methods: we examined 99 patients with Q- myocardial infarction with metabolic syndrome and concomitant type 2diabetes mellitus, 52 men (52.53%) and 47 women (47.47%), average age (62,9 ± 2, 05) years. The main group consisted of 28 patients who in addition to basic therapy were prescribed gliclazide modified release in a dose of 30-60 mg;71 patients were in the comparison group, treated with glibenclamide. Immunoenzyme method was carried out to determine the level of IL-1α, IL-6, TNF-α (Diaclone, France), endothelin-1 (Biomedica, Austria), insulin-like growth factor, insulin, C-peptide, leptin, C-reactive protein (DAI, USA), tissue plasminogen activator inhibitor-1 (Biopool, USA).The concentration of glucose, glycosylated hemoglobin investigated using a set of reagents BIOLATEST company PLIVA-Lachema. The data are processed by methods of variation statistics using application package «Statistica 6.0» by standard requirements.Results: Gliclazide modified release inclusion in the basic treatment of patients with type 2 diabetes after myocardial infarction associated with reduced mortality - in 2.29-fold (p &lt;0.05), frequency of development of non-fatal myocardial infarction at 14.74% (p &lt;0.05), likely decrease in blood glucose, glycosylated hemoglobin, insulin and leptin during 12 months of therapy. Side effects in applying gliclazide was not observed. In patients treated with gliclazide modified release after 6 months of treatment compared with glibenclamide group was significantly lower concentration of interleukin-6 in 42.51% (p &lt;0.05), tumor necrosis factor-α to 18.54% (p &lt;0.05), endothelin-1 to 52.80% (p &lt;0.01), tissue plasminogen activator inhibitor-1 to 67.12% (p &lt;0.05);after 12 months - interleukin-6 at 58.02% (p &lt;0.01), tumor necrosis factor-α to 17.54% (p &lt;0.05), endothelin-1 to 63.98% (p &lt;0 , 01), tissue plasminogen activator inhibitor-1 to 80.74% (p &lt;0.05), indicating that the benefits of the drug by the effects on endothelial dysfunction and inflammatory changes.Conclusions: gliclazide modified release long-term use in patients with myocardial infarction with type 2 diabetes mellitus has a positive effect on the clinical course of the disease, which is manifested in a decrease in frequency of development non-fatal myocardial infarction and mortality 2.29 times during the 12 months of observation, provides effective glucometabolic control and optimum portability.In patients with myocardial infarction with type 2 diabetes mellitus gliclazide modified release reduces the severity of hyperinsulinemia, hiperleptynemiyi and signs of endothelial dysfunction, prevents thrombus formation, reduces the concentration of proinflammatory cytokines during 12 months of therapy.  Исследовали эффективность гликлазида модифицированного высвобождения у 99 больных после инфаркта миокарда с сопутствующим сахарным диабетом 2 типа по его влиянию на клиническое течение заболевания, а также глюкометаболический контроль и гуморальные показатели. Доказано, что гликлазид модифицированного высвобождения при длительном применении после инфаркта миокарда у больных с сопутствующим сахарным диабетом 2 типа положительно влияет на клиническое течение заболевания, что проявляется в уменьшении частоты развития нефатального инфаркта миокарда и смертности в 2,29 раза в течение 12 месяцев наблюдения. Препарат обеспечивает эффективный глюкометаболичний контроль и оптимальную переносимость, уменьшает выраженность гиперинсулинемии, гиперлептинемиии и проявления эндотелиальной дисфункции, предупреждает процессы тромбообразования, уменьшает концентрацию провоспалительных цитокинов в течение 6 и 12 месяцев терапии.Дослідили ефективність гліклазиду модифікованого вивільнення у 99 хворих після інфаркту міокарда із супутнім цукровим діабетом 2 типу за його впливом на клінічний перебіг захворювання, а також глюкометаболічний контроль і гуморальні показники. Доведено, що гліклазид модифікованого вивільнення при тривалому застосуванні після інфаркту міокарда у хворих із супутнім цукровим діабетом 2 типу позитивно впливає на клінічний перебіг захворювання, що виявляється у зменшенні частоти розвитку нефатального інфаркту міокарда та смертності у 2,29 раза протягом 12 місяців спостереження. Препарат забезпечує ефективний глюкометаболічний контроль та оптимальну переносимість, зменшує виразність гіперінсулінемії, гіперлептинемії та прояви ендотеліальної дисфункції, запобігає процесам тромбоутворення, зменшує концентрацію прозапальних цитокінів протягом 6 і 12 місяців терапії.

The state of vascular endothelium, clinical and metabolic features of patients with coronary heart disease combined with nonalcoholic fatty liver disease

Objective: to study changes in the vascular endothelium state in conjunction with clinical and metabolic features in CHD patients with the concomitant nonalcoholic fatty liver disease. Methods: cross-cohort analytical study involved 86 patients, the primarily selected group consisted of 34 patients, mean age 60 (57.5; 66) with documented coronary artery disease, stable exertional angina of II-III functional class combined with NAFLD; comparison selected group: 32 patients, mean age 60.5 (51.5; 65.6) with coronary artery disease without NAFLD. The control selected group consisted of 20 healthy individuals. Results: In patients with coronary artery disease and NAFLD compared with CHD patients without NAFLD was found significantly higher levels of ADMA by 21 % (p 0.74 mmol/l is the cutting point and has an optimal ratio of sensitivity (80 %) to the specificity (82.9 %) for the diagnosis of vascular remodeling in CHD patients with concomitant NAFLD. The presence of significant direct correlation relationship of ADMA with CRP, total cholesterol, glucose, body mass index, alkaline phosphatase, ALT and significant negative relation of ADMA with HDL were found. Conclusions: In patients with coronary artery disease, combined with NAFLD structural and functional changes in vascular endothelium (increase in serum levels of ADMA, thickening of intima-media) are observed during activation of systemic inflammation (increased CRP concentration), which is associated with metabolic disorders and liver damage indicators. The value of ADMA in serum prevailing 0.74 mmol/l helps to diagnose structural and functional changes in vascular endothelium in patients with coronary artery disease, comorbid with NAFLD. coronary artery disease; nonalcoholic fatty liver disease; vascular endothelium; carotid intima-media thickness; arginin