Медико-психологічна допомога в онкологічній практиці

Background. The psychological effects of cancer and its treatment on the patients, their families, and healthcare workers point the need to develop a program of psychological interventions for use in oncology practice. Methods. The study was conducted at the Kyiv City Clinical Cancer Center during 2014-2016 years and had an observational design. It included 422 cancer patients: 80 patients – diagnostic stage, 187 - primary treatment and 155 - secondary treatment caused by cancer progression; 218 family members: 79 – relatives of patients on primary treatment (Gp), 68 - secondary treatment (Gs), 71 - palliative care (Gpal). In the study also participated 50 oncologists. We used Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS), Big Five Personality Questionnaire (5PFQ), Dealing with Difficult Life Situations (developed by W. Janke, H. Erdmann), Type Attitude to the Disease Questionnaire (TOBOL), Quality of Life Index (developed by J. E. Mezzich, N. Cohen, J. Liu, M. Ruiperez, and G. Yoon). Oncologists were evaluated for emotional burnout symptoms by Maslach Burnout Inventory. Results. Cancer has caused a significant influence on patients’ mental state, reflected in personal, behavioral and psychosocial levels. HADS showed more pronounced anxious versus depressive symptoms (p<0.05), although the symptomatic structure among different patients was similar. On diagnostic stage, depression and anxiety were higher (p<0.05). In patients were noted destructive personal patterns (12,7%), ineffective coping strategies (24,6%), maladjusted reactions on disease (62,8%). The main types of reactions on the disease were: anosognostic (13,0%), anxious-sensitive (11,4%), ergopathic-anxious (10,4%), sensitive (7,8%), anxious (7,6%) and hypochondriac (6,4%). Patient`s relatives experienced high levels of stress due to cancer diagnosis. The high levels of distress were noted in 92,4% relatives - in Gp, 86,8% - Gs and 91,5% - Gpal. Emotional exhaustion in oncologists was estimated at 16,1 ± 9,1, depersonalization - 6,0 ± 4,5 points, professional achievements - 35,4 ± 7,5 points. In 34% oncologist from 1 to 3 components of burnout were present. Conclusion. According to the results, psychological help is a major component of cancer management. Due to high levels of distress and emotional burnout, it must be provided not only to patients but to their relatives (caregivers) and oncologists. The results of this study could help in the creation of a new complex program of psychological interventions for these individuals.Актуальність. Психологічні наслідки онкологічного захворювання та його лікування у хворого, членів його сім’ї та медичних працівників, вказують на актуальність та необхідність розробки медико-психологічних заходів у онкологічній практиці.   Матеріали та методи. Дослідження проводилося у Київському міському клінічному онкологічному центрі. Було проведене психологічне обстеження 422 онкологічних пацієнтів, 218 членів сім’ї та 50 медичних працівників. Результати. Згідно із результатами опитування за шкалою HADS особливостями психоемоційного стану онкохворих було превалювання тривожного стану над депресивним (p<0,05), однак структура симптоматики у онкологічних пацієнтів протягом різних стадій лікування була подібною. Діагностичний етап від стадії первинної терапії відрізняли високі рівні як тривоги так і депресії, (p<0,05). Особистісний профіль з деструктивно-обтяжуючим впливом на лікування було діагностовано у 12,7%  онкологічних пацієнтів. Копінг з низькою опірністю стресу реєструвався у 24,6% опитуваних. У 62,8% онкологічних хворих виявлено дезадаптивні типи реагування на захворювання, порушення інтрапсихічної адаптації превалювало над інтерпсихічною (p<0,05). Серед онкологічних пацієнтів найчастіше зустрічалися анозогнозичний (13,0±3,4%), тривожно-сензитивний (11,4±3,2%), ергопатично-тривожний (10,4±3,1%), сензитивний (7,8±2,7%), тривожний (7,6±2,6%) та іпохондричний типи (6,4±2,4%). Онкологічне захворювання також впливало на психоемоційний стан рідних хворого. Вираженість зрушень у психічному стані, що досягала високого рівня прояву, відмічалась серед 92,4±2,6% родичів у Г(п), 86,8±3,4% у Г(в) та 91,5±2,8% у Г(пал). Рівень емоційного виснаження у лікарів-онкологів становив 16,1±9,1 балів, деперсоналізації – 6,0±4,5 балів, самооцінки професійних досягнень – 35,4±7,5 балів. У 34% лікарів-онкологів були присутніми від 1 до 3 складових емоційного вигорання з високими показниками. Висновок. Таким чином, в онкологічній практиці потреба у психологічній допомозі є значною, а медико-психологічні заходи бути спрямовані на пацієнта, його родину та медичних працівників як єдину систему. Загальними засадами організації медико-психологічної допомоги в онкології є комплексність, послідовність, методичність, клінічна обґрунтованість психологічних заходів, гнучкість щодо форм та методів психологічних інтервенцій. &nbsp

Телемедичні засоби у наданні медико психологічної допомоги онкологічним пацієнтам в умовах війни

These graphic materials are a poster presentation for the III Congress with international participation "PSYCHOSOMATIC MEDICINE OF THE XXI CENTURY: REALITIES AND PERSPECTIVES". Which took place on November 4-6, 2022 in Kyiv on the Mediamed portal.Дані графічні матеріали є стендовою доповіддю до IІI конгресу з міжнародною участю «ПСИХОСОМАТИЧНА МЕДИЦИНА XXI СТОЛІТТЯ: РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ». Яка відбувалася 4-6 листопада 2022 року на порталі Mediamed

Особливості організації медико-психологічної допомоги у онкологічній практиці на різних етапах лікування

This text is the thesis of the III scientific-practical conference with international participation"Psychosomatic medicine: science and practice". The following is devoted to the features of the organization of medical psychological care in oncological practice at different stages of treatment.Даний текст є тезами IIІ науково-практичної конференції з міжнародною участю «Психосоматична медицина: наука та практика». Описане нижче присвячено особливостям організації медико-психологічної допомоги у онкологічній практиці на різних етапах лікування

Психологічний дистрес та клініко-психологічні феномени у онкологічних пацієнтів на етапі паліативного лікування

Background. Cancer diagnostics on incurable stages, the transition to palliative care because of disease progression are significant psychological challenges for the patient. Psychological help for cancer patients during palliative treatment is no less important than medical therapy. Methods. The study was conducted at the Kyiv City Clinical Cancer Center during the 2012 - 2013 years in two phases. In the first phase was provided a psychological investigation of incurable cancer patients and assessed its dynamics during palliative therapy with followed qualitative analysis of the data (n=436 patients). Second phase included determining factors of psychological maladjustment and evaluation intensity of mental distress – participated 63 palliative cancer patients. The SCL-90r used for assessment of psychic distress. Results. The prominent psychopathological symptoms in incurable cancer patients were somatization, depression and nonspecific symptoms. Less pronounced signs of mental distress in descending order of severity were anxiety, hostility, paranoid ideation, interpersonal sensitivity, obsessive-compulsive, psychoticism and phobic anxiety. Factors of psychological distress in cancer patients during palliative care include high physical distress; the impossibility of total control on physical and psychological symptoms; chronic pain; progressive deterioration of physical well-being; need to use opioids for relief pain; need for help; existential nature of stress; individual psychological characteristics. In patients identified psychological phenomena related to the palliative phase of treatment: psychological induction "pendulum", externalizing of mental stress, decentralization. Conclusions. Cancer patients in the palliative stage of treatment experiencing intensive psychological distress and clinically constitute a special group with specific psychological needs, which need to be considered in providing psychological care.Актуальність. Встановлення онкологічного діагнозу на некурабельній стадії, перехід на паліативне лікування в наслідок прогресування захворювання стають складними психологічними випробуваннями для хворого. Психологічна допомога онкологічним хворим на етапі паліативного лікування не менш важлива, ніж медикаментозна терапія. Методи та матеріали. Дослідження проводилося на базі Київського міського клінічного онкологічного центру протягом 2012 – 2013 років та проходило у 2 етапи: психологічного спостереження за психологічним станом онкохворих та його динамікою у процесі терапії з наступним якісним аналізом отриманих даних, 436 пацієнтів, та визначення факторів психологічної дезадаптації і оцінки психічного дистресу,  63 онкологічних пацієнта, які проходили паліативну терапію. Вираженість психопатологічної симптоматики досліджувалася за допомогою клінічної методики SCL-90r. Результати та обговорення. Провідними проявами психопатологічної симптоматика у інкурабельних онкохворих були соматизація, депресивні прояви та неспецифічні симптоми. Менш вираженими ознаками психічного дистресу у порядку зменшення вираженості були тривога, ворожість, паранояльність, міжособистісна сензитивність, обсесивінсть-компульсивність, психотизм та фобічна тривожність. Чинники психічного дистресу у онкологічних пацієнтів на етапі паліативного лікування включали: високий рівень соматичного дистресу; неможливість тотального контролю фізичних та психічних симптомів; хронічний больовий синдром; прогресуюче погіршення фізичного здоров’я; потреба у застосуванні для знеболення наркотичного знеболення; екзистенційний характер стресу; індивідуально-психологічні особливості відреагування. У хворих виявлено ряд клініко-психологічних феноменів, пов’язаних з паліативним етапом лікування: психологічної індукції, «маятника», екстерналізації психічної напруги, децентралізації. Висновки. Онкологічні пацієнти на паліативному етапі лікування переживають інтенсивний психічний стрес та складають особливу клінічну групу зі специфічними психологічними потребами, що має були враховано при наданні їм медико-психологічної допомоги.&nbsp

Роль стресового ризику у розвитку та перебігу цереброваскулярної патології

Мета – оцінити особливості впливу факторів стресового ризику (поведінкових та психоемоційних) у хворих з цереброваскулярною патологією (ЦВП) в динаміці її розвитку, як мішені медико-психологічної допомоги даному контингенту. Матеріали та методи. В дослідженні прийняли участь 122 пацієнтів, які мали серцево-судинні захворювання з високим ризиком розвитку ЦВП – група 1 (Г1), 134 пацієнтів з клінічними проявами ЦВП у вигляді транзиторних ішемічних атак (ТІА) в анамнезі – група 2 (Г2), та 127 пацієнтів, які перенесли ішемічний мозковий інсульт (МІ) – група 3 (Г3). В якості групи порівняння (ГП) було обстежено 47 умовно здорових осіб з відсутністю ризику або ознак ЦВП, верифікованих клініко-лабораторним дослідженням. Для вивчення факторів потенційного стресового навантаження застосовано Бостонський тест на стресостійкість (тест «Аналізу стилю життя») з модифікацією оціночних шкал. Результати. Діагностовано високий рівень стресового навантаження у ОГ, який прогностично вказував на значний ризик щодо розвитку соматичних та психічних зрушень у хворих з кардіоваскулярним ризиком та ЦВП (34,9±11,7 балів у Г1, 37,1±11,9 балів у Г2 та 37,4±12,0 балів у Г3, р=0,201), тоді як у ГП стресовий потенціал був нижчим (27,7±12,8 балів). Співвідношення впливу поведінкової та психоемоційної стресової складової показало, що у пацієнтів з КВР виявлено вищий рівень поведінкових стрес-потенціюючих факторів (18,0±6,1 балів проти 17,0±6,1 балів, р<0,001), хворих після МІ – психоемоційних (16,8±5,1 балів проти 20,6±7,42 балів, р<0,001), тоді як у осіб з ТІА та ГП – у формуванні стресових розладів рівнозначно відігравали як поведінкові так і психоемоційні компоненти (18,3±6,2 та 18,8±6,3 балів, р=0,095 у Г2; 13,8±6,5 та 13,9±6,8 балів, р=0,81). Висновки. Вищий рівень стресового навантаження, вплив широкого спектру стрес-потенціюючих чинників, особливо психоемоційного ґенезу, у пацієнтів з КВР та ЦВП, дають підстави стверджувати про необхідність розробки, організації та впровадження медико-психологічних заходів для даного контингенту хворих на основі здоров’я-центованого підходу.

Тривожні та депресивні розлади у онкологічних пацієнтів з хронічним больовим синдромом на етапі паліативного лікування

The one of the leading stressful factor at the palliative stage of cancer is chronic pain that can caused arising mental disorders, especially affective and neurotic. The aim of the study was to study specificity of depressive and anxious states in cancer patient with different intensity of chronic pain.&nbsp;This is a conference abstract from the Scientific-practical conference&nbsp;"Psychosomatic medicine: science and practice". It is dedicated to anxious and depressive disorders in cancer patients with chronic pain at the stage of palliative care.Одним з провідних стресових факторів на етапі паліативної допомоги пацієнтам з онкологічними захворюваннями є хронічний біль, який може ставати причиною виникнення психічних розладів переважно афективного та невротичного спектру.&nbsp;Даний текст є тезами Науково-практичної конференції «Психосоматична медицина: наука і практика». Описане нижче присвячено тривожним та депресивним розладам у онкологічних пацієнтів з хронічним больовим синдромом на етапі паліативного лікування

Особливості комунікації лікаря з родиною пацієнта

The disease affects not only the patient himself but also his close environment, which is especially pronounced in situations of chronic and progressive pathology, which significantly changes the physical and mental health of the patient. The article discusses the basic prerequisites for the formation of psychological adaptation states in the family with patients, identifies factors that cause changes in family functioning, patterns of behaviour during the disease, general principles of communication of the doctor with the family and typical difficult situations of interaction.Захворювання впливає не лише на самого пацієнта, але і його близьке оточення, що особливо це виразно проявляється у ситуаціях хронічної та прогресуючої патології, яка суттєво змінює фізичне та психічне здоров’я хворого. У публікації розглянуті основні передумови формування порушення психологічної адаптації у родині з хворими, визначенні чинники, які викликають зміні у сімейному функціонуванні, моделі поведінки протягом пребігу хвороби, загальні принципи комунікації лікаря з сімєю та типові складні ситуації взаємодії

Особливості комунікації у медичному середовищі (методичні рекомендації)

The quality of care depends not only on medical skills but also on the communicative competencies of healthcare professionals. The article deals with the main psychological aspects of the professional activity of doctors in the medical team, namely, the role of the team, leadership, psychological profile, corporate culture, typical situations of interaction (counseling of patients of another specialist, clinical bypass), professional deformation, factors of formation and manifestations burnout, its prevention. Medico-psychological interventions aimed at enhancing the psychological competencies of health care professionals will improve the quality of care for patients and the psychological health of professionals.Якість медичної допомоги залежить не лише від медичних навиків, але і комунікативних компетентностей медичних працівників. У публікації розглянуті основні психологічні аспекти професійної діяльності лікарів у медичному середовищі, а саме, роль колективу, лідерства, психологічного профілю, корпоративної культури, типових ситуацій взаємодії (консультування пацієнтів іншого фахівця, клінічний обхід, клінічний розбір), професійної деформації, чинників формування та проявів синдрому емоційного вигорання, заходів його профілактики. Медико-психологічні заходи спрямовані на посилення психологічних компетенцій медичних працівників дозволить покращити якість медичної допомоги пацієнтам та психологічне здоров’я фахівцям

Оцінка викликаних потенціалів мозку у хворих із симптомами астенії і тривоги та парціальною втратою зору

Background.&nbsp;Vision loss, even partial, especially in adulthood, is accompanied by emotional, motivational and social consequences that directly affect the psychophysiological state of the individual himself, his communication in society and, often, the social status of the subject. Methods.&nbsp;From the group of patients-volunteers (n=15) with a partial loss of sight of traumatic genesis two groups were formed for carrying out neurophysiological evaluation: with predominant asthenia and anxiety. The control group (CG) consisted of patients with the same age (n=20) without psychiatric comorbidity. A study of acoustic event-related potentials of the brain (ERP) was carried out in the oddball paradigm with the recording of the time and correctness of a simple sensorimotor reaction. Results.&nbsp;Comparative analysis of the asthenia group with the comparison group revealed a sufficient number of ERP's, which have significant statistical differences. The correctness of the sensorimotor reaction in this group was 98.3 ± 2.44%, whereas in the CG - 92.5 ± 5.74% (U = 62.5, p&lt;0.01). The P1 initial positivity amplitude values in the asthenia group were 4.25 ± 3.312 μV and in the CG -4.15 ± 7.933 μV (U = 50, p&lt;0.001). The early negativity in that group was -2.78 ± 2.377 μV, and in the CG it was 10.55 ± 7.466 μV (U = 75; p&lt;0.05). Conclusion.&nbsp;In the anxiety group, significant differences were noted in: P1 latency, P1N1, and N2P3 interval latencies, amplitude swing in P1N1. A specific marker of the asthenia group, distinguishing it from the CG, was the more positive values of the amplitude for the components P1, N1, P2, N2. Taking into account the low-frequency nature of the amplitude modulation in these components (circa 2 Hz), it can be assumed that nonspecific brainstem systems are involved in the process.Актуальність.&nbsp;Втрата зору, навіть часткова, особливо в зрілому віці, супроводжується емоційними, мотиваційними і соціальними наслідками, які безпосередньо впливають на психофізіологічний стан самої людини, його комунікації в суспільстві і, часто, соціальний статус суб'єкта. Методи та матеріали.&nbsp;З групи хворих-добровольців з частковою втратою зору (n=15, всі чоловіки) травматичного генезу, були сформовані групи для проведення нейрофізіологічних досліджень.&nbsp;Пізніше, дві групи були сформовані з групи обстежених: с симптомами астенії і тривоги. В групу астенії була включені пацієнти з клінічним переважанням астенії, у яких були виявлені астено-депресивні і астено-іпохондричні синдроми. Групу контрою склали 20 пацієнтів (чоловіки), які відповідали за віком обстежуваним групам та не мали психічних порушень. Результати.&nbsp;В результаті дослідження були виявлені унікальні електрофізіологічні маркери астенічних і тривожних груп. Для групи астенії, це був показник корректностіі сенсомоторної реакції, а також амплітуд компонентів: P1, N1, P2, N2. Для групи астенії показники були: латентний період Р1, інтервали p1n1 і N2P3, амплітуда коливання p1n1. Показники ERP, властиві для обох груп, також були визначені; вони статистично достовірно диференціювати їх від групи порівняння. У статті обговорюються нейрофізіологічні механізми, що лежать в основі зміни мозкової активності у пацієнтів з непсихотическими психічними розладами з частковою втратою зору травматичного генезу з переважанням астенічних і тривожних проявів. Висновок.&nbsp;Враховуючи помічені відмінності можна зробити висновок про наявність специфічних змін у передніх та верхніх ділянках скроневої кори головного мозку, гіпокампі та інших ділянках, задіяних у підтримці активної уваги та пізньої когнітивної обробки інформації у пацієнтів із тривожними та астенічними проявами