КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ СИНДРОМУ ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ ПРИ СИСТЕМНІЙ СКЛЕРОДЕРМІЇ.

Systemic autoimmune rheumatic diseases are accompanied by an endogenous intoxication syndrome (EIS), but its clinical and pathogenetic significance in systemic sclerosis (SSc) is unknown.The aim of the work – to evaluate the role of EIS in the frequency and severity of separate clinical signs in SSD, significance in the pathogenetic constructions of the disease, the selection of the most informative prognostic criteria. Materials and Methods. The study included 63 patients aged 16 to 67 years (mean age – 42 years), among whom there were 11 % men and 89 % women. In 43 % of cases there was a limited form of SSc, 57 % – diffuse, disease duration averaged 11 years,  I degree of activity of pathological process is set in 41 % of all patients, II – 38 %, III – 21 %. Positivity SSD by the presence in serum anti-topoisomerase antibodies (aScl70) installed in 78 % of cases, antibodies to native deoxyribonucleic acid (aDNA) in 64 % and antibodies to cardiolipin in 18 %.Results and Discussion. 12 blood parameters were studied (diene conjugates, malondialdehyde, xanthine oxidase, ammonia, urea, creatinine, uric acid, nitrite, the average mass of  different factions molecule. All parameters were evaluated at 1 point, in case of their parameters > M + SD (where M – the median, the SD – standard deviation) – were evaluated in 2 points, while > M + 2SD – in 3 points. The sum of balls divided by the number of investigated parameters, thereby obtaining an index of endogenous intoxication, and when it exceeded 1 indicates the presence of SEI. In addition, further defined integrated surfactant index according to the level of equilibrium (static) surface blood tension. EIS occurs in 70 % of SS patients, which was caused by increase in blood levels of aminopeptid, peptide, nucleotide and containing aromatic chromatophores fractions of middle compounds, nonprotein nitrogen and products of lipid peroxidation, involved in the pathogenesis of scleroderma cardiomyopathy and vascular encephalopathy. In turn, the EIS with SSc can cause damage of skin, lungs, heart, liver, kidneys and nervous system. The content of nitrogenous compounds such as EIS components has significant direct correlation with the level of aScl70 in blood and the index of the severity of the EIS – with aDNA.Conclusions: EIS develops in most patients with SSc and is involved in its pathogenesis, wherein hyperasotemia is the risk factor central nervous system lesion, the accumulation average molecular weight in the organism – the liver and heart, and a surfactant index bigger than 4 is prognosis negative criteria for cutaneous syndrome. Системные аутоиммунные ревматические заболевания сопровождаются синдромом эндогенной интоксикации (СЭИ), но его клинико-патогенетическая значимость при системной склеродермии (ССД) остается неизвестной.Цель исследования – оценка роли СЭИ в частоте развития и тяжести течения отдельных клинических признаков ССД, значимости в патогенетических построениях заболевания, выделение наиболее информативных прогностических критериев.Материалы и методы. Под наблюдением находились 63 больных в возрасте от 16 до 67 лет (в среднем 42 года), среди которых было 11 % мужчин и 89 % женщин. В 43 % случаев имела место лимитированная форма ССД, в 57 % – диффузная, продолжительность заболевания составила в среднем 11 лет, І степень активности патологического процесса установлена у 41 % от числа больных, ІІ – у 38 %, ІІІ – у 21 %. Позитивность ССД по наличию в сыворотке антитопоизомеразных-1 антител (aScl70) установлена в 78 % случаев, антител к нативной дезоксирибонуклеиновой кислоте (aDNA) – в 64 %, а к кардиолипину – в 18 %.Результаты исследований и их обсуждение. Были изучены 12 показателей крови (диеновые конъюгаты, малоновый диальдегид, ксантиноксидаза, аммиак, мочевина, креатинин, мочевая кислота, нитриты, молекулы средней массы разных фракций). Все показатели были оценены в 1 балл, в случаях их параметров >M+SD (где М – медиана, SD – стандартное отклонение) оценивали в 2 балла, а при >M+2SD – в 3 балла. Сумму балов делили на число исследованных показателей, получая тем самым индекс эндогенной интоксикации, а когда тот превышал 1, говорили о наличии СЭИ. Кроме того, дополнительно определяли интегральный сурфактантный индекс с учетом уровня равновесного (статического) поверхностного натяжения крови. СЭИ развивается у 70 % от числа больных ССД, который был обусловлен повышением в крови уровней аминопептидной, пептидной, нуклеотидной и содержащей ароматические хроматофоры фракций среднемолекулярных соединений, небелковых азотистых и продуктов пероксидного окисления липидов, участвует в патогенезе склеродермической кардиомиопатии и дисциркуляторной энцефалопатии. В свою очередь, СЭИ при ССД могут вызывать поражения кожи, легких, сердца, печени, почек и нервной системы. Содержание азотистых соединений, как компонентов СЭИ, имеет достоверные прямые соотношения с уровнем в крови aScl70, а показатель тяжести течения СЭИ – c aDNA.Выводы. СЭИ развивается у большинства больных ССД и участвует в ее патогенезе, при этом гиперазотемия является фактором риска поражения центральной нервной системы, накопление в организме молекул средней массы – печени и сердца, а сурфактантный индекс более 4 y. е. является прогнознегативным критерием в отношении кожного синдрома. Системні аутоімунні ревматичні захворювання супроводжуються синдромом ендогенної інтоксикації (СЕІ), але його клініко-патогенетична значущість при системній склеродермії (ССД) залишається невідомою.Мета дослідження. Оцінка ролі СЕІ в частоті розвитку і тяжкості перебігу окремих клінічних ознак ССД, значущості у патогенетичних побудовах захворювання, виділення найбільш інформативних прогностичних критеріїв.Матеріали і методи. Під спостереженням перебували 63 хворих у віці від 16 до 67 років (у середньому 42 роки), серед яких було 11 % чоловіків і 89 % жінок. У 43 % випадків мала місце лімітована форма ССД, в 57 % – дифузна, тривалість захворювання склала в середньому 11 років, І ступінь активності патологічного процесу встановлено у 41% від числа хворих, ІІ – у 38 %, ІІІ – в 21 %. Позитивність ССД за наявністю в сироватці антитопоізомеразних-1 антитіл (aScl70) встановлена у 78 % випадків, антитіл до нативної дезоксирибонуклеїнової кислоти (aDNA) – в 64 %, а до кардіоліпіну – в 18 %.Результати досліджень та їх обговорення. Було вивчено 12 показників крові (дієнові кон’югати, малоновий діальдегід, ксантиноксидаза, аміак, сечовина, креатинін, сечова кислота, нітрити, молекули середньої маси різних фракцій). Усі показники були оцінені в 1 бал, у випадках їх параметрів >M+SD (де М – медіана, SD – стандартне відхилення) оцінювали в 2 бали, а при > M + 2SD – в 3 бали. Суму балів ділили на число досліджених показників, отримуючи тим самим індекс ендогенної інтоксикації, а коли той перевищував 1, говорили про наявність СЕІ. Крім того, додатково визначали інтегральний сурфактантний індекс з урахуванням рівня рівноважного (статичного) поверхневого натягу крові. СЕІ розвивається у 70 % від числа хворих на ССД, що був зумовлений підвищенням у крові рівнів середньомолекулярних сполук, небілкових азотистих і продуктів пероксидного окиснення ліпідів, бере участь у патогенезі склеродермічної кардіоміопатії і дисциркуляторної енцефалопатії. У свою чергу, СЕІ при ССД може викликати ураження шкіри, легень, серця, печінки, нирок і нервової системи. Вміст азотистих з’єднань, як компонентів СЕІ, має достовірні прямі співвідношення з рівнем у крові aScl70, а показник тяжкості перебігу СЕІ – з aDNA.Висновки. СЕІ розвивається у більшості хворих на ССД і бере участь в її патогенезі, при цьому гіперазотемія є фактором ризику ураження центральної нервової системи, накопичення в організмі молекул середньої маси – печінки і серця, а сурфактантний індекс більше 4 у. о. є прогнозонегативним критерієм щодо шкірного синдрому.

Ураження судин при експериментальному системному автоімунному захворюванні у щурів

The purpose and objectives of this work were to study the nature of the vessels lesion of the heart, lungs and kidneys in rats with a model of systemic autoimmune disease, carrying out comparisons of the results with extravasal morphological manifestations of the pathological process, the state of vascular endothelial function and activity of proinflammatory cytokines in the blood. The experiment was conducted on 40 non-linear rats. To simulate the disease animals were injected by complete Freund's adjuvant, a solution of splenic deoxyribonucleic acid cattle, mercaptopurine, methyluracilum and with food rats constantly received sulfate cadmium, lithium hydroxybutyrate and ammonium molybdate. Within two months from the start of the study animals were taken out of the experiment on the background of intraperitoneal nembutal anesthesia. Histological sections of the heart, lung and kidney tissue were stained with hematoxylineosin, alcian blue and by van-Gieson, becoming the PAS-reaction. In the animals with the proposed experimental model of systemic autoimmune disease observed morphological characteristics of lesions of the heart blood vessels, lungs and kidneys, the nature of the manifestations of which were interconnected with each other, which confirms the common pathogenetic angiopathy constructions at various such diseases in clinical practice. In the genesis of cardiac, pulmonary and renal vessels lesions act the activation of pro-inflammatory cytokines and violation of vascular endothelial function, which has a certain practical significance. In clinical practice, not only purely systemic vasculitis, and other autoimmune diseases should be treated as angiopathy.Целью и задачами данной работы стали изучение характера поражении сосудов сердца, легких и почек у крыс с моделью системного аутоиммунного заболевания, проведение сопоставления полученных результатов с экстравазальными морфологическими проявлениями патологического процесса, с состоянием эндотелиальной сосудистой функции и активностью в крови провоспалительных цитокинов. Эксперимент проведен на 40 нелинейных крысах. Для моделирования заболевания животным вводили полный адъювант Фрейнда, раствор селезеночной дезоксирибонуклеиновой кислоты крупного рогатого скота, меркаптопурин, метилурацил, а с едой крысы постоянно получали сульфат кадмия, оксибутират лития и молибдат аммония. Через два месяца от начала исследования на фоне внутрибрюшного нембуталового наркоза животных выводили из эксперимента. Гистологические срезы тканей сердца, легких и почек окрашивали гематоксилином-эозином, альциановым синим и по методу Ван-Гизон, ставилась PAS-реакция. У животных с предложенной экспериментальной моделью системного аутоиммунного заболевания наблюдались морфологические признаки поражении сосудов сердца, легких и почек, характер проявлений которых между собой был взаимосвязан, что подтверждает общность патогенетических построений ангиопатии при разных таких болезнях в клинической практике. В генезе поражений сердечных, легочных и почечных сосудов играют роль активация провоспалительных цитокинов и нарушение эндотелиальной сосудистой функции, которая имеет определенную практическую значимость. В клинической практике не только сугубо системные васкулиты, но и другие аутоиммунные заболевания должны рассматриваться как ангиопатии.Метою і завданнями даної роботи стали вивчення характеру ураження судин серця, легенів та нирок у щурів із моделлю системного автоімунного захворювання, проведення зіставлення отриманих результатів з екстравазальними морфологічними проявами патологічного процесу, станом ендотеліальної судинної функції та активністю в крові прозапальних цитокінів. Експеримент проведено на 40 нелінійних щурах. Задля моделювання захворювання тваринам неодноразово уводили повний ад’ювант Фрейнда, розчин селезінкової дезоксирибонуклеїнової кислоти великої рогатої худоби, меркаптопурин, метилурацил, а з їжею щури постійно отримували сульфат кадмію, оксибутират літію й молібдат амонію. За два місяці від початку дослідження на тлі внутрішньочеревного нембуталового наркозу тварин виводили з експерименту. Гістологічні зрізи тканин серця, легенів і нирок забарвлювали гематоксиліном-еозином, альціановим синім та за методом Ван-Гізон, ставилася PAS-реакція. У тварин із запропонованою експериментальною моделлю системного автоімунного захворювання спостерігалися морфологічні ознаки ураження судин серця, легенів і нирок, характер проявів яких між собою був взаємопов'язаний, що підтверджує спільність патогенетичних побудов ангіопатії при різних таких хворобах у клінічній практиці. У генезі уражень серцевих, легеневих та ниркових судин відіграють роль активація прозапальних цитокінів і порушення ендотеліальної судинної функції, що має певну практичну значущість. У клінічній практиці не лише суто системні васкуліти, а й інші автоімунні захворювання повинні розглядатися як ангіопатії