Застосування сучасних режимів інтраопераційної рідинної ресусцитації в ортопедичній онкології

Objective: to study the changes in central hemodynamics, transport and oxygen consumption in patients who underwent planned surgical interventions in oncologic orthopedics us­ing different regimes of intraoperative fluid supply.Methods: study included 70 patients aged 18 to 77 years who underwent surgery under combined anesthesia — spinal injection of bupi­vacaine and intravenous propofol-fentanyl anesthesia. Patients of the 1st group (n = 35) were provided with a restrictive mode of intraoperative fluid administration, 2nd (n = 35) — targeted liquid therapy with careful monitoring of cardiac output and tar­get support of the stroke index at a level of more than 35 ml/ m2, mean arterial pressure not less than 90 mm Hg. art. In patients of the 1st group, cardiac preload was often modeled with norepi­nephrine, the 2nd — it was maintained by short-term infusions of a solution of hydroxyethyl starch.Results: it was established that when the fluid support is limited (group 1), cardiac out­put, vascular tone, and oxygen uptake are significantly reduced. More than 40 % of patients (with 100 % of elderly and senile patients) needed to introduce noradrenaline to stabilize central hemodynamics. Patients of the 2nd group had significantly better cardiac output, vascular tone, oxygen consumption, did not need noradrenaline.Conclusions: purposeful liquid therapy contributes to the stabilization of central hemodynamics indices, pro­vides better oxygen metabolism, which is especially important for elderly and senile patients in patients who are routinely operated in orthopedic oncology for malignant pathology of lower limb bones under combined anesthesia.Цель: изучить изменение центральной гемодинамики (ЦГД), транспорта и потребления кислорода у больных, которым выполнены плановые хирургические вмешательства в онкоортопедии с использованием разных режимов интраоперационного жидкостного обеспечения.Методы: в исследование включено 70 больных в возрасте от 18 до 77 лет, которым проведены хирургические вмешательства под комбинированной анестезией — спинномозговое введение бупивакаина и внутривенный пропофол-фентаниловый наркоз. Пациентам 1-й группы (n = 35) о беспечивали рестриктивный режим интраоперационного введения жидкости, 2-й (n = 35) — целенаправленную жидкостную терапию с тщательным мониторингом сердечного выброса и целевой поддержкой ударного индекса на уровне более 35 мл/м2, среднего артериального давления не менее 90 мм рт. ст. У больных 1-й группы сердечная преднагрузка часто моделировалась с помощью норадреналина, 2-й — ее поддерживали кратковременными инфузиями раствора гидроксиэтилкрахмала.Результаты: установлено, что при ограничении жидкостной поддержки (1-я группа) существенно снижаются показатели сердечного выброса, сосудистого тонуса и усвоения кислорода. Более 40 % пациентов (при этом 100 % больных пожилого и старческого возраста) для стабилизации ЦГД нуждались во введении норадреналина. Пациенты 2-й группы имели достоверно лучшие показатели сердечного выброса, сосудистого тонуса, потребления кислорода, не нуждались в норадреналине.Выводы: у пациентов, которых планово оперируют в ортопедической онкологии по поводу злокачественной патологии костей нижних конечностей под комбинированной анестезией, целенаправленная жидкостная терапия способствует стабилизации показателей ЦГД, обеспечивает лучший кислородный обмен, что особенно актуально для больных пожилого и старческого возраста.Мета: вивчити зміни центральної гемодинаміки (ЦГД), транспорту і споживання кисню у хворих, яким виконано планові хірургічні втручання в онкоортопедії з використанням різних режимів інтраопераційного рідинного забезпечення.Методи: у дослідження включено 70 хворих у віці від 18 до 77 років, яким проведені хірургічні втручання під комбінованою анестезією — спинномозкове введення бупівакаїну і внутрішньовенний пропофол-фентаніловий наркоз. Пацієнтам 1-ї групи (n = 35) забезпечували рестриктивний режим інтраопераційного введення рідини, 2-ї (n = 35) — цілеспрямовану рідинну терапію з ретельним моніторингом серцевого викиду і цільовою підтримкою ударного індексу на рівні понад 35 мл/м2, середнього артеріального тиску не менше ніж 90 мм рт. ст. У хворих 1-ї групи серцеве переднавантаження часто моделювали за допомогою норадреналіну, 2-ї — її підтримували короткочасними інфузіями розчину гідроксиетилкрохмалю.Результати: установлено, що в разі обмеження рідинної підтримки (1-ша група) суттєво знижуються показники серцевого викиду, судинного тонусу і засвоєння кисню. Понад 40 % пацієнтів (при цьому 100 % хворих похилого та старечого віку) для стабілізації ЦГД необхідно було ввести норадреналін. Пацієнти 2-ї групи мали достовірно кращі показники серцевого викиду, судинного тонусу, споживання кисню, не потребували норадреналіну.Висновки: у пацієнтів, яких планово оперують в ортопедичній онкології з приводу злоякісної патології кісток нижніх кінцівок під комбінованою анестезією, цілеспрямована рідинна терапія сприяє стабілізації показників ЦГД, забезпечує кращий кисневий обмін, що особливо актуально для хворих похилого і старечого віку

Анестезіологічне забезпечення хірургічних втручань у положенні хворого на животі (огляд літератури)

The article reviews modern literature on problems of anaesthetic provision for surgical interventions with prone positions of patients. The authors thoroughly examine aspects of physiological changes, which occur in this surgical position, and possible complications. Variants of anaesthetic provision for patients in prone positions, advantages and disadvantages of some of its kinds are described separately.В работе представлен обзор современной научной литературы по вопросам анестезиологического обеспечения хирургических вмешательств в положении больного на животе. Авторы детально рассмотрели вопросы физиологических изменений, возникающих в данном операционном положении, и возможные осложнения. Отдельно были представлены варианты анестезиологического обеспечения в положении больного на животе, преимущества и недостатки определенных видов.У роботі представлений огляд сучасної наукової літератури щодо анестезіологічного забезпечення хірургічних втручань у положенні хворого на животі. Автори детально розглянули питання фізіологічних змін, які виникають у цьому операційному положенні, та можливі ускладнення. Окремо були представлені варіанти анестезіологічного забезпечення в положенні хворого на животі, недоліки та переваги певних видів

Мультимодальна анальгезія з використанням Анапірону, нестероїдних протизапальних препаратів, локальної інфільтраційної анестезії та прегабаліну в разі первинного ендопротезування кульшового суглоба

Objective: to evaluate the effectiveness of anesthesia, side effects and time to activation from the bed patients with hip joint arthritis of the IV stage after total hip arthroplasty using multimodal analgesia with Anapiron, nonsteriod anti-inflammatory drugs, local infiltrative anesthesia, and pregabalin compare to standard opioid analgetics. Methods: A prospective, randomized comparative study included 100 patients (age 51 to 72 years) with hip arthritis of the IV stage and different etiology after primary total hip arthroplasty. In the study group (50 patients) a protocol of multimodal analgesia was used: pregabalin 150 mg in the evening before surgery, then 150 mg twice a day for 5 days, intraoperative local infiltrative anesthesia of the hip joint region with a mixture (bupivacaine 0.25 % 40 ml, epinephrine 0.3 ml, ketorolac 30 mg, dexamethasone 4 mg); after the surgery — Anapirone 1 g, 6 times for 2 days; parecoxib 20 mg, 2 times during the day, then — dexketoprofen 50 mg in case of pain more than 3 points by VAS. In 50 patients of the control group after the surgery have been using opioid drugs parenterally and dexketoprofen 50 mg/day during 2–3 days. The pain syndrome was assessed according to VAS on days 1, 2 and 3 after the operation, also side effects and time to their-self rising from the bed.Results: in both groups effective anesthesia was achieved without significant difference in the parameter «pain syndrome». Side effects (nausea, vomiting, and dizziness) in the study group are much less common than in the control group. Patients of the control group rose their-self from the bed one day later than in the study group (p = 0.047).Conclusions: multimodal analgesia with Anapiron, nonsteriod anti-inflammatory drugs, local infiltrative anesthesia, and pregabalin in case of primary total hip arthroplasty allowed us to obtain effective analgesia, decrease the amount of side effects and promote early activation of patients compare to standard regimes with opioid analgetics.Цель: оценить эффективность обезболивания, побочные явления и время до самостоятельного подъема с постели пациентов с коксартрозом IV стадии после эндопротезирования тазобедренного сустава (ЭТБС) при использовании мультимодальной анальгезии с применением Анапирона, нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП), локальной инфильтрационной анальгезии (ЛИА) и прегабалина по сравнению со стандартной анальгезией на основе опиоидов.Методы: в проспективное рандомизированное сравнительное исследование включено 100 пациентов (возраст от 51 до 72 лет) с коксартрозом IV стадии различной этиологии после первичного ЭТБС. В исследуемой группе (50 человек) использован протокол мультимодальной анальгезии: прегабалин 150 мг накануне операции, затем по 150 мг дважды в сутки в течение 5 сут, интраоперационно — ЛИА области ТБС смесью (бупивакаин 0,25 % 40 мл, адреналин 0,3 мл, кеторолак 30 мг, дексаметазон 4 мг); после операции — Анапирон 1 г, 6 раз в течение 2 сут; парекоксиб 20 мг, 2 раза в течение суток; далее — декскетопрофен 50 мг в случае боли более 3 баллов по ВАШ. 50 пациентам контрольной группы в течение 2–3 сут после операции парентерально вводили опиоидные препараты и декскетопрофен 50 мг/сут. Определяли болевой синдром по ВАШ на 1, 2 и 3-и сут после операции, побочные явления и время до самостоятельного подъема с постели.Результаты: в обеих группах достигнуто эффективное обезболивание без значимой разницы по параметру «болевой синдром». Побочные явления (тошнота, рвота, головокружение) в исследуемой группе выявлены гораздо реже, чем в контрольной. Пациенты контрольной группы самостоятельно поднимались с кровати на сутки позже, чем исследуемой (р = 0,047).Выводы: использование мультимодальной анальгезии с применением Анапирона, НПВП, ЛИА и прегаболина у пациентов с коксартрозом IV стадии при первичном ЭТБС позволяет получить эффективное обезболивание, снизить количество побочных явлений и ранее активизировать больных по сравнению с использованием стандартных схем на основе опиоидных анальгетиков.Мета: оцінити ефективність знеболювання, побічні явища і час до самостійного підйому з ліжка пацієнтів із коксартрозом IV стадії після ендопротезування кульшового суглоба (ЕКС) за умов використання мультимодальной аналгезії із застосуванням Анапірона, нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), локальної інфільтраційної анальгезії (ЛІА) і прегабаліну в порівнянні зі стандартною анальгезією на основі опіоїдів.Методи: у проспективне рандомізоване порівняльне дослідження включено 100 пацієнтів (вік від 51 до 72 років) із коксартрозом IV стадії різної етіології після первинного ЕКС. У досліджуваній групі (50 осіб) використано протокол мультимодальної анальгезії: прегабалін 150 мг напередодні операції, потім по 150 мг двічі на добу протягом 5 діб, інтраопераційно — ЛІА ділянки КС сумішшю (бупівакаїн 0,25 % 40 мл, адреналін 0,3 мл, кеторолак 30 мг, дексаметазон 4 мг); після операції — Анапірон 1 г, 6 разів протягом 2 діб; парекоксиб 20 мг, 2 рази протягом доби; далі — декскетопрофен 50 мг у разі болю більш 3 балів за ВАШ. 50 пацієнтам контрольної групи протягом 2–3 діб після операції парентерально вводили опіоїдні препарати та декскетопрофен 50 мг/доб. Визначали больовий синдром за ВАШ на 1, 2 і 3-тю добу після операції, побічні явища і час до самостійного підйому з ліжка.Результати: в обох групах досягнуто ефективне знеболювання без значущої різниці за параметром «больовий синдром». Побічні явища (нудота, блювота, запаморочення) в досліджуваній групі виявлено набагато рідше, ніж у контрольній. Пацієнти контрольної групи самостійно піднімалися з ліжка на добу пізніше, ніж досліджуваної (р = 0,047).Висновки: використання мультимодальної анальгезії зі застосуванням Анапірона, НПЗП, ЛІА і прегаболіна в пацієнтів із коксартрозом IV стадії в разі первинного ЕКС дає змогу отримати ефективне знеболювання, знизити кількість побічних явищ і раніше активізувати хворих порівняно з використанням стандартних схем на основі опіоїдних анальгетиків

Дослідження цитокінового профілю за умов хірургічних втручань на поперековому відділі хребта: вплив методу анестезії

Surgical interventions on the lumbar spine are performed at both general and spinal anesthesia. It is proved that any surgery is accompanied by the releasing of cytokines, but the effect of anesthesia on this process is not specified.Objective: to study the concentration of interleukin (IL)-1β, -4 and -6 in plasma patients during surgeries on lumbar spine at general intravenous or spinal anesthesia.Methods: we examined 23 patients (ASA I–II), operations on the lumar spine were performed at spinal anesthesia with 0.5 % bupivacaine (n = 11) and general propofol-fentanyl anesthesia (n = 12). We assessed IL-1β, -4 and -6 before surgery (T1), in 30 min (T2), in 3 hours (T3) and 24 hours (T4) after incision. Control group were healthy 11 people.Results: concentration of IL-1β in plasma on all stages of study was increased compare to control group (p < 0.01). Significant difference between groups and terms of study was not observed. The level of IL-6 in plasma was increased in two groups (p < 0.01). Increased concentration of IL-6 was observed in group of patients who were operate under general anesthesia during surgery (period T2) compare to preoperative period (p < 0.01) and T2 patients under spinal anesthesia (p < 0.01). During further stages significant difference was not observed. Concentration of IL-4 did not differ compare to control group none of any time period.Conclusions: degenerative disease of the spine is accompanied by increased level of inflammatory cytokines IL-1β and -6, which stay elevated at operation and during the first day after surgery. At general anesthesia in 30 min after incision we observed significant larger concentration of IL-6 compare to group of spinal anesthesia.Хирургические вмешательства на поясничном отделе позвоночника выполняют в условиях и общей, и спинальной анестезии (СА). Доказано, что любая операция сопровождается высвобождением цитокинов, однако влияние на этот процесс метода анестезии не уточнено.Цель: исследовать концентрацию интерлейкина (ИЛ) -1β, 4 и -6 в сыворотке крови пациентов во время операций на поясничном отделе позвоночника в условиях общей внутривенной или СА.Методы: обследовано 23 пациента (ASA I–II), которым выполнено хирургическое вмешательство на поясничном отделе позвоночника в условиях СА 0,5 % бупивакаином (n = 11) или общей пропофол-фентаниловой анестезии (n = 12). Оценивали ИЛ-1β, -4 и -6 до операции (Т1), через 30 мин (Т2), 3 ч (Т3) и 24 ч (Т4) после разреза. Контрольную группу (К) составили 11 здоровых людей.Результаты: концентрация ИЛ-1β в сыворотке крови на всех этапах наблю­дения оказалась повышенной по сравнению со значениями контрольной группы (p < 0,01). Значимой разницы между группами и этапами исследования не выявлено. Уровень ИЛ-6 в сыворотке крови у пациентов обеих групп был повышен (p < 0,01). Во время операции (период Т2) у боль­ных, получавших общую анестезию, отмечено достоверное увеличение концентрации ИЛ-6 по сравнению с предоперационным (p < 0,01) и Т2-этапом группы СА (p < 0,01). Далее значимых различий не установлено. Концентрация ИЛ-4 не отличалась от значения контрольной группы ни на одном из этапов исследования.Выводы: дегенеративно-дистрофические заболевания позвоночника сопровождаются повышением в сыворотке крови уровней провоспалительных цитокинов ИЛ-1β и 6, которые остаются увеличенными интраоперационно и в течение первых суток после операции. При общей анестезии через 30 мин после разреза наблюдается достоверно большая концентрация ИЛ-6 по сравнению с группой СА.Хірургічні втручання на поперековому відділі хребта виконують в умовах і загальної, і спінальної анестезії (СА). Доведено, що будь-яка операція супроводжується вивільненням цитокінів, проте вплив на цей процес методу анестезії не уточнено.Мета: дослідити концентрацію інтерлейкіну (ІЛ) -1β, 4 та -6 у сироватці крові пацієнтів під час операцій на поперековому відділі хребта в умовах загальної внутрішньовенної або СА.Методи: обстежено 23 пацієнта (ASA I–II), яким виконано хірургічне втручання на поперековому відділі хребта в умовах СА 0,5 % бупівакаїном (n = 11) або загальної пропофол-фентанілової анестезії (n = 12). Оцінювали ІЛ-1β, -4 та -6 до операції (Т1), через 30 хв (Т2), 3 ч (Т3) і 24 ч (Т4) після розрізу. Контрольну групу (К) склали 11 здорових людей.Результати: концентрація ІЛ-1β в сироватці крові на всіх етапах спостереження була підвищеною порівняно зі значеннями контрольної групи (p < 0,01). Значущої різниці між групами й етапами дослідження не виявлено. Рівень ІЛ-6 у сироватці крові в пацієнтів обох груп був підвищений (p < 0,01). Під час операції (період Т2) у хворих, які отримували загальну анестезію, відзначено достовірне збільшення концентрації ІЛ-6 порівняно з передопераційним (p < 0,01) і Т2-етапом групи СА (p < 0,01). Далі значущих відмінностей не встановлено. Концентрація ІЛ-4 не відрізнялася від значення контрольної групи на жодному з етапів дослідження.Висновки: дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта супроводжуються підвищенням у сироватці крові рівнів прозапальних цитокінів ІЛ-1β та 6, які залишаються збільшеними інтраопераційно та протягом першої доби після операції. У разі загальної анестезії через 30 хв після розрізу спостерігали достовірно більшу концентрацію ІЛ-6 порівняно з групою СА

Ведення ортопедичних пацієнтів з артеріальною гіпертензією в періопераційному періоді (огляд літератури)

Despite significant advances of modern therapies, problem of combination and the simultaneous natural history of vari­ous diseases of bones and joints in patients with cardiovascular disorders, remains extremely relevant. Performance of surgical intervention requires anesthesia and hypertension is a known risk factor of adverse outcome in 35 % of patients, it is clear that poorly controlled hypertension remains one of the most com­mon reason for the postponing a scheduled surgeries. Objective: to determine optimal perioperative measures to minimize car­diovascular complications, basing on the analysis of scientific and medical literature. The paper discussing in details the use in the perioperative period different groups of hypotensive drugs (diuretics, inhibitors angiotensin-converting enzyme, sartanas, calcium channel blockers, β-blockers). It is shown that there is sufficient evidence as to the overall cardioprotective effect of general inhalation or intravenous anesthesia. Also ongoing debate about the benefits of neuroaksial methods before general anesthesia and in the ESA/ESC-2014 guidelines provided a rea­sonable level of evidence (IIb) for advantages of spinal anes­thesia and analgesia in reducing the frequency of serious post­operative complications. Authors for improving the safety and effectiveness of surgery in elderly patients with comorbidities emphasize such basic areas for preoperative evaluation methods in patients as risk prediction, identifying factors that increase the risk of surgery and anesthesia, studying hemodynamic status and specifics of anesthesia, study, creation and implementation of best preoperative preparation options, sedation, intraopera­tive pharmacologically protection and postoperative intensive care, depending on the patient, primary and concomitant pa­thology, specifics of hypertension and previous drug therapy.Несмотря на значительные успехи современной терапии, проблема сочетания и одновременного течения различных заболеваний костно-суставной системы у больных с сердечно-сосудистыми нарушениями остается чрезвычайно актуальной. Поскольку для выполнения хирургических вмешательств необходима анестезия, а артериальная гипертензия является известным фактором риска их неблагоприятного результата у 35 % больных, становится понятным, что плохо контролируемая гипертензия остается одной из самых распространенных причин переноса плановых хирургических вмешательств. Цель: обосновать оптимальные периоперационные меры, направленные на минимизацию сердечно-сосудистых осложнений, на основе анализа научно-медицинской литературы. В работе подробно рассмотрена возможность использования в периоперационном периоде различных групп гипотензивных препаратов (диуретиков, ингибиторов ангиотензин-превращающего фермента, сартанов, антагонистов кальция, β-блокаторов). Показано, что не существует достаточной доказательной базы для кардиопротекторного эффекта общей ингаляционной или внутривенной анестезии. Также продолжаются дебаты о преимуществах нейроаксиальных методов перед общей анестезией, а в руководстве ESA/ESC-2014 представлена умеренная степень доказательности (IIb) преимуществ спинальной анестезии и аналгезии в уменьшении частоты серьезных послеоперационных осложнений. Авторы для повышения безопасности и эффективности хирургических вмешательств у лиц пожилого возраста с коморбидной патологией выделяют такие основные направления, как разработку методик оценки предоперационного состояния больных, прогнозирование операционного риска, выявление факторов, повышающих риск хирургического вмешательства и анестезии, изучение состояния гемодинамики и особенностей течения анестезии, обоснование, создание и внедрение оптимальных вариантов предоперационной подготовки, премедикации, интраоперационной фармакологической защиты и послеоперационной интенсивной терапии в зависимости от состояния больного, основной и сопутствующей патологии, особенностей течения артериальной гипертензии и предварительной медикаментозной терапии.Незважаючи на значні успіхи сучасної терапії, проблема поєднання та одночасного перебігу різних захворювань кістково-суглобової системи у хворих із серцево-судинними порушеннями залишається надзвичайно актуальною. Оскільки для виконання хірургічних втручань необхідна анестезія, а артеріальна гіпертензія є відомим фактором ризику їх несприятливого результату в 35 % хворих, стає зрозумілим, що погано контрольована гіпертензія залишається однією з найпоширеніших причин перенесення планових хірургічних втручань. Мета: обґрунтувати оптимальні періопераційні заходи, спрямовані на мінімізацію серцево-судинних ускладнень, на підставі аналізу науково-медичної літератури. У роботі докладно розглянуто можливість використання в періопераційному періоді різних груп гіпотензивних препаратів (діуретиків, інгібіторів ангіотензин-перетворювального ферменту, сартанів, антагоністів кальцію, β-блокаторів). Показано, що не існує достатньої доказової бази щодо кардіопротекторного ефекту загальної інгаляційної або внутрішньовенної анестезії. Також тривають дебати щодо переваг нейроаксіальних методів перед загальною анестезією, а в керівництві ESA/ESC-2014 надано помірну ступінь доказовості (ІІb) переваг спінальної анестезії та аналгезії в зменшенні частоти серйозних післяопераційних ускладнень. Автори для підвищення безпеки та ефективності хірургічних втручань в осіб похилого віку з коморбідною патологією виділяють такі основні напрями, як розроблення методик оцінювання передопераційного стану хворих, прогнозування операційного ризику, виявлення чинників, які підвищують ризик хірургічного втручання та анестезії, вивчення стану гемодинаміки та особливостей перебігу анестезії, обґрунтування, створення та впровадження оптимальних варіантів передопераційної підготовки, премедикації, інтраопераційного фармакологічного захисту й післяопераційної інтенсивної терапії залежно від стану хворого, основної та супутньої патології, особливостей перебігу артеріальної гіпертензії та попередньої медикаментозної терапії