Value orientations of information culture as a key factor of society information security

The article is devoted to an analysis of the essence of information culture as the main factor of security of a social information system in the context of globalization challenges of today’s information threats. The essence of information culture is defined as the main means of the formation of an information worldview of society at all stages of information and communication revolutions. Value orientations of information culture are analyzed in the context of the formation of ideology of knowledge society, namely: free access to knowledge as a prerequisite for human dignity and freedom, opposition to the transformation of knowledge into a commodity, which generates a desire for a monopoly on information resources as a statement of power at all levels - personal, corporate, nationwide and international

The ideological sources of religious leadership in Ukrainian cultural space

The urgency of a problem is determined by the strengthening influence of religious leadership on social and political processes in Ukrainian society. The religious leadership is predominantly considered in political context (as the juxtaposition of political leadership in forms and means of power access) and structural context (as being the main factor of a church structure establishment) in modern scientific thought. Among the theological thought representatives an idea of religious leadership is followed in a theological doctrine of ministry as spiritual mentorship. Simultaneously, an issue of spiritual and cultural activity of the Orthodox religious leadership has not been an object of active scientific study yet; hence a primary aim of the article is to determine the sources of a leadership's idea in national religious and cultural traditions. A sense of religious leadership as a sophisticated institutional structure was specified in the process of an issue analysis thus identified the development directions of national religious area as well as national social and cultural space. An article highlights that the Orthodox clergy, predominantly monkhood which combined an idea of ascetic feat with hectic social activity have formed Ukrainian archetypal image of religious leadership. The article proves that an idea of the Orthodox religious leadership has been formed on the patristic tradition basis and has been reflected in the following functions: an ideological function, a missionary function, a valued-based function, a ritual function, an integrational function. A religious leader always carries some religious ideology, expressed in a system of moral and social values; therefore he forms an ideal image that is the most relevant to a particular historical period. A religious leader's archetype is created in a sacral sphere, consequently, in contrast to a political leader; he is protected from radical ideological audits and saves the dominant influence on social consciousness. Key words: the religious leadership; the Orthodox monasticism; the Orthodox monasteries; the national spiritual culture; the national spiritual values

Истоки идеи религиозного лидерства в пространстве украинской культуры

The basic principles of the Orthodox idea of leadership development in Ukrainian religious and cultural tradition are determined in the issue. The interrelationship between spiritual and cultural activity of the Orthodox religious leadership and the dynamic of national, religious and political processes is proved. It is mentioned that missionary and promotional activities of the Orthodox religious leadership are ensured through its political, economic, cultural, educational and moral functions.У статті визначено основні принципи православної ідеї розвитку лідерства в українській релігійно-культурної традиції. Обґрунтовано взаємозв'язок духовної і культурної діяльності православного релігійного лідерства з динамікою національних, релігійних і політичних процесів. Зазначається, що місійна і пропагандистська діяльність православного релігійного лідерства забезпечується його політичними, економічними, культурними, освітніми та моральними функціями.В статье определены основные принципы православной идеи развития лидерства в украинской религиозно-культурной традиции. Обоснована взаимосвязь духовной и культурной деятельности православного религиозного руководства с динамикой национальных, религиозных и политических процессов. Упоминается, что миссионерская и пропагандистская деятельность православного религиозного руководства обеспечивается его политическими, экономическими, культурными, образовательными и моральными функциями

СВІТОГЛЯДНА СУТНІСТЬ ФЕНОМЕНУ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ВИКЛИКІВ СУЧАСНОСТІ

The purpose of the article is to analyze the world outlook of the phenomenon of information culture as the determining factor of the functioning of complex information systems in the modern globalization era. The methodology of the research is based on the dialectical interrelation of the following methods: comparative-historical - in determining the genesis of the information culture; system-structural approach - to comprehend the information culture as the determining factor of the functioning of a complex information system in its structural interrelationships; synergetic approach - in the process of analyzing the socio-cultural conditionality of the functioning of complex information systems. Scientific novelty consists in analyzing the phenomenon of information culture through the prism of the functioning of various types of complex information systems. Conclusions. The article proves the necessity of comprehension of information culture as the determining factor of the functioning of complex information systems. Information culture determines the degree of society's excellence in its ability to effectively use information resources and information communication tools, as well as overcome information threats.Целью исследования является анализ мировоззренческих основ феномена информационной культуры как определяющего фактора функционирования сложных информационных систем в современную глобализационную эпоху. Методология исследования основывается на диалектической взаимосвязи следующих методов: сравнительно-исторического - в определении генезиса информационной культуры; системно-структурного подхода - для осмысления информационной культуры как определяющего фактора функционирования сложной информационной системы в ее структурных взаимосвязях; синергетического подхода - в процессе анализа социально-культурной обусловленности функционирования сложных информационных систем. Научная новизна заключается в анализе феномена информационной культуры сквозь призму функционирования различных видов сложных информационных систем. Выводы. В статье доказана необходимость осознания информационной культуры как определяющего фактора функционирования сложных информационных систем. Информационная культура определяет степень совершенства общества в его способности эффективно использовать информационные ресурсы и средства информационных коммуникаций, а также преодолевать информационные угрозы.Метою дослідження є  аналіз світоглядних засад феномену інформаційної культури як визначального чинника функціонування складних інформаційних систем у сучасну глобалізаційну епоху. Методологія дослідження ґрунтується на діалектичному взаємозв’язку таких методів:  порівняльно-історичного – у визначенні генези інформаційної культури; системно-структурного підходу – задля осмислення інформаційної культури як визначального чинника функціонування складної інформаційної системи у її структурних взаємозв’язках; синергетичного підходу – у процесі аналізу соціально-культурної зумовленості функціонування складних інформаційних систем. Наукова новизна полягає в аналізі феномену інформаційної культури крізь призму функціонування різних видів складних інформаційних систем. Висновки. У статті доведено необхідність усвідомлення інформаційної культури як визначального чинника функціонування складних інформаційних систем. Інформаційна культура визначає міру досконалості суспільства в його здатності ефективно використовувати інформаційні ресурси та засоби інформаційних комунікацій і долати інформаційні загрози

Ціннісні орієнтири інформаційної культури як ключового фактора інформаційної безпеки суспільства

The article is devoted to an analysis of the essence of information culture as the main factor of security of a social information system in the context of globalization challenges of today’s information threats.The essence of information culture is defined as the main means of the formation of an information worldview of society at all stages of information and communication revolutions. Value orientations of information culture are analyzed in the context of the formation of ideology of knowledge society, namely: free access to knowledge as a prerequisite for human dignity and freedom, opposition to the transformation of knowledge into a commodity, which generates a desire for a monopoly on information resources as a statement of power at all levels - personal, corporate, nationwide and international.Статья посвящена анализу сущности информационной культуры как основного фактора безопасности социальной информационной системы перед глобализационными вызовами информационных угроз современности. Анализ проведен с применением системного подхода: информационная культура определена как средство функционирования сложных информационных систем (индивидов, социальных групп, наций, государств), связанных общим историческим опытом, нормами, ценностями, определяющими интеллектуальные и практические возможности лица воспринимать и ассимилировать, перерабатывать, использовать, передавать информацию в пространстве и во времени. Отмечено, что философское понимание феномена информационной культуры дает основания для рассмотрения его на нескольких уровнях: социально-техническом (это умение работать с информацией); социокультурном (это совокупность материальных и духовных достижений общества) образовательном (это умение адекватно ассимилировать новые знания с помощью системы образования, научного и художественного творчества).Сущность информационной культуры определена как основное средство становления информационного мировоззрения общества на всех этапах информационно-коммуникационных революций. Проанализированы ценностные ориентиры информационной культуры в контексте становления идеологии общества знаний, а именно: необходимость воспитания сознательной личности, имеющей стимул к саморазвитию и способной удовлетворять свои информационные потребности, как необходимое условие формирования информационно сознательного общества, способного противостоять угрозам манипулятивного воздействия в информационных войнах современности.Определена сущность информационной войны как коммуникационной технологии для воздействия массового сознания с целью достижения информационного превосходства в обеспечении национальной военной стратегии путем воздействия на информационные системы противника при укреплении и защите собственных информационных систем. Отмечено, что стратегия использования информационного оружия является наступательной агрессией, поэтому можно предположить, что объем информации, направляемой из одной страны в другую, является мерой его информационной агрессивности; соответственно, страны-информационные лидеры в информационных войнах нашего времени потенциально победители. Современная информационная война направлена на перепрограммирование общественного сознания в соответствии с желаниями агрессора.Информационные войны осуществляются через систему информационно-пропагандистской и психологической деятельности, осуществляемой с применением средств массовой информации путем манипулирования религиозными и культурными архетипами общественного сознания.В заключении указано, что обеспечение информационной безопасности государства требует создания информационной среды, включающей информационный потенциал, информационные ресурсы и информационную инфраструктуру, степень развития и функционирования которой зависит от уровня развития информационной культуры общества.В статье подчеркивается необходимость воспитания сознательного человека, которая имеет стимул для саморазвития и способна удовлетворить свои информационные потребности. Культура информации о личности - это исследование последних событий в области информационных технологий, умение оценивать информацию с точки зрения манипулятивной ориентации; это предпосылка формирования информационно сознательного общества, способного противостоять угрозам информационно-психологического воздействия в информационных войнах нашего времени.Стаття присвячена аналізу сутності інформаційної культури як основного фактора безпеки соціальної інформаційної системи перед глобалізаційними викликами інформаційних загроз сучасності. Аналіз проведено із застосуванням системного підходу: інформаційну культуру визначено як засіб функціонування складних інформаційних систем (індивідів, соціальних груп, націй, держав), пов'язаних загальним історичним досвідом, нормами, цінностями, що визначають інтелектуальні та практичні можливості особи сприймати та асимілювати, переробляти, використовувати, передавати інформацію в просторі та в часі. Зазначено, що філософське розуміння феномена інформаційної культури дає підстави для розгляду його на кількох рівнях: соціально-технічному (це вміння працювати з інформацією); соціокультурному (це сукупність матеріальних і духовних досягнень суспільства); освітньому (це вміння адекватно асимілювати нові знання за допомогою системи освіти, наукової та художньої творчості).Сутність інформаційної культури визначено як основний засіб становлення інформаційного світогляду суспільства на всіх етапах інформаційно-комунікаційних революцій. Проаналізовано ціннісні орієнтири інформаційної культури в контексті становлення ідеології суспільства знань, а саме: необхідність виховання свідомої особистості, що має стимул до саморозвитку та здатна задовольняти свої інформаційні потреби, як необхідну умову формування інформаційно свідомого суспільства, здатного протистояти загрозам маніпулятивного впливу у інформаційних війнах сучасності.Визначено сутність інформаційної війни як комунікаційної технології для впливу масової свідомості з метою досягнення інформаційної переваги у забезпеченні національної військової стратегії шляхом впливу на інформаційні системи противника при зміцненні та захисті власних інформаційних систем. Відзначено, що стратегія використання інформаційної зброї є наступальною агресією, тому можна припустити, що обсяг інформації, що надсилається з однієї країни в іншу, є мірою його інформаційної агресивності; відповідно, країни-інформаційні лідери в інформаційних війнах нашого часу потенційно переможці. Сучасна інформаційна війна спрямована на перепрограмування суспільної свідомості відповідно до бажань агресора.Інформаційні війни здійснюються через систему інформаційно-пропагандистської та психологічної діяльності, що здійснюється із застосуванням засобів масової інформації шляхом маніпулювання релігійними та культурними архетипами суспільної свідомості.У висновку зазначено, що забезпечення інформаційної безпеки держави вимагає створення інформаційного середовища, що включає інформаційний потенціал, інформаційні ресурси та інформаційну інфраструктуру, ступінь розвитку та функціонування якої залежить від рівня розвитку інформаційної культури суспільства.У статті підкреслюється необхідність виховання свідомої людини, яка має стимул для саморозвитку та здатна задовольнити свої інформаційні потреби. Культура інформації про особистість - це дослідження останніх подій у галузі інформаційних технологій, вміння оцінювати інформацію з точки зору маніпулятивної орієнтації; це є передумовою формування інформаційно свідомого суспільства, здатного протистояти загрозам інформаційно-психологічного впливу в інформаційних війнах нашого часу

ФЕНОМЕН МІСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦЕРКОВ У ВІРТУАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ

The challenges of the modern globalizing information society are forcing the Christian confessions to give a new meaning to the value orientations of missionary activity and to improve its forms and means. Thanks to the active development of the Internet, the Christian confessions receive new opportunities not only for the implementation of missionary practices aimed at deepening spiritual values among the believers of their religious communities, but also advantages in the dissemination of religious ideas, values, beliefs among non-Christians, therefore, the purpose of the article is to determine the features of the forms and directions of evangelistic missionary practices of the Catholic and Orthodox Churches in the virtual space. The research methodology is based on the principles of non-confessionalism and worldview pluralism, with the involvement of systemic, comparative methods, analysis and synthesis. The conclusions emphasize that the problem of using network technologies for missionary activity is in constant dynamics, forcing the Catholic and Orthodox churches to actively respond not only to changes in value public orientations, but also to the active dissemination of technical innovations. The modern Christian Internet resources are focused mainly on the information function, however, the effectiveness of the missionary practices is ensured by the dominance of the communicative function. The modern Catholic missionary activity is focused on the idea of enculturation as the meeting of the Christian message with the non-Christian community in its cultural context. The Orthodox missionary activity is aimed at preserving and disseminating traditional national religious and cultural values of the Orthodox communities.Вызовы современного глобализирующегося информационного общества заставляют христианские конфессии переосмысливать ценностные ориентиры миссионерской деятельности и совершенствовать ее формы и средства. Благодаря активному развитию Интернета христианские конфессии получают новые возможности не только реализации миссионерских практик, направленных на углубление духовных ценностей среди верующих своих религиозных общин, но и преимущества в распространении религиозных идей, ценностей, убеждений среди нехристиан. Целью статьи является определение особенностей форм и направлений евангелизационных миссионерских практик католической и православной церквей в виртуальном пространстве. Методология исследования базируется на принципах внеконфессионности и мировоззренческого плюрализма, с привлечением системного, сравнительного методов, анализа и синтеза. В выводах подчеркивается, что проблема использования сетевых технологий для миссионерской деятельности находится в постоянной динамике, заставляя католическую и православную церкви активно реагировать не только на изменения ценностных общественных ориентаций, но и на активное распространение технических новаций. Современные христианские Интернет-ресурсы ориентированы преимущественно на информационную функцию, однако, эффективность миссионерских практик обеспечивается доминированием коммуникативной функции. Современная католическая миссионерская деятельность ориентирована на идею инкультурации как встречи христианского послания с нехристианским сообществом в ее культурном контексте. Православная миссионерская деятельность направлена на сохранение и распространение традиционных национальных религиозно-культурных ценностей православных общин.Виклики сучасного глобалізованого інформаційного суспільства змушують християнські конфесії пе-реосмислювати ціннісні орієнтири місійної діяльності та вдосконалювати її форми і засоби. Завдяки ак-тивному розвитку Інтернет християнські конфесії отримують нові можливості не лише реалізації місійних практик, спрямованих на поглиблення духовних цінностей серед вірян своїх релігійних громад, але й переваги у поширенні релігійних ідей, цінностей, переконань серед нехристиян. Метою статті є визначення особливостей форм та напрямів євангелізаційних місійних практик католицької та православної церков у віртуальному просторі. Методологія дослідження базується на принципах позаконфесійності і світоглядного плюралізму, із залученням системного, порівняльного методів, аналізу та синтезу. У ви-сновках підкреслюється, що проблема використання мережних технологій задля місійної діяльності зна-ходиться у постійній  динаміці, змушуючи католицьку та православну церкви активно реагувати не лише на зміни ціннісних суспільних орієнтацій, але і на активне поширення технічних новацій. Сучасні християнські Інтернет-ресурси зорієнтовані, переважно, на інформаційну функцію, однак,  ефективність місійних практик забезпечується домінуванням комунікативної функції. Сучасна католицька місійна діяльність орієнтована на ідею інкультурації як зустрічі християнського послання з нехристиянською спільнотою в її культурному контексті. Православна місійна діяльність спрямована на збереження і поширення традиційних національних релігійно-культурних цінностей православних спільнот

ВИТОКИ ІДЕЇ РЕЛІГІЙНОГО ЛІДЕРСТВА У ПРОСТОРІ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

The urgency of a problem is determined by the strengthening influence of religious leadership on social and political processes in Ukrainian society. The religious leadership is predominantly considered in political context (as the juxtaposition of political leadership in forms and means of power access) and structural context (as being the main factor of a church structure establishment) in modern scientific thought. Among the theological thought representatives an idea of religious leadership is followed in a theological doctrine of ministry as spiritual mentorship. Simultaneously, an issue of spiritual and cultural activity of the Orthodox religious leadership has not been an object of active scientific study yet; hence a primary aim of the article is to determine the sources of a leadership’s idea in national religious and cultural traditions. A sense of religious leadership as a sophisticated institutional structure was specified in the process of an issue analysis thus identified the development directions of national religious area as well as national social and cultural space. An article highlights that the Orthodox clergy, predominantly monkhood which combined an idea of ascetic feat with hectic social activity have formed Ukrainian archetypal image of religious leadership. The article proves that an idea of the Orthodox religious leadership has been formed on the patristic tradition basis and has been reflected in the following functions: an ideological function, a missionary function, a valued-based function, a ritual function, an integrational function. A religious leader always carries some religious ideology, expressed in a system of moral and social values; therefore he forms an ideal image that is the most relevant to a particular historical period. A religious leader’s archetype is created in a sacral sphere, consequently, in contrast to a political leader; he is protected from radical ideological audits and saves the dominant influence on social consciousnessАктуальность проблемы обусловлена усилением влияния религиозного лидерства на общественно-политические процессы украинского общества. В современном научном дикурсе религиозное лидерство рассматривалось преимущественно в политическом (как противопоставление лидерству политическому в формах и средствах достижения власти) и организационном (как основной фактор формирования организационной структуры церкви) контекстах. У представителей богословской мысли идея религиозного лидерства прослеживается в теологической доктрине пастырства как духовного наставничества. В то же время, проблема духовно-культурной направленности деятельности православного религиозного лидерства пока не стала объектом активных научных исследований, поэтому целью статьи является определение истоков идеи лидерства в пространстве отечественной религиозно-культурной традиции. В процессе анализа проблемы была определена сущность религиозного лидерства как сложной организационной структуры, которая в значительной мере определила направления развития не только религиозного, но и социально-культурного отечественного пространства. В статье подчеркивается, что православное священство, преимущественно монашество, которое объединяло в себе как идеи аскетического подвижничества, так и активную социальную деятельность, сформировало архетипический образ украинского религиозного лидерства. В статье доказано, что в украинской религиозно-культурной традиции идея православного религиозного лидерства формировалась на основе патриотической традиции и отразилась в следующих его функциях: идеологическая, миссионерско-пропагандистская, ценностно-ориентационная, литургико-богослужебная, интегративная. Религиозный лидер всегда выступает как знак определенной религиозной идеологии, определенной системы моральных и общественных ценностей, поэтому он формирует определенный идеальный образ, наиболее актуальный для конкретной исторической эпохи. Архетип религиозного лидера формируется в зоне сакрального, поэтому, в отличие от лидерства политического, он защищен от радикальных идеологических ревизий, и обеспечивает доминирующее влияние на общественное сознание.Актуальність проблеми зумовлюється посиленням впливу релігійного лідерства на суспільно-політичні процеси українського суспільства. У сучасній науковій думці релігійне лідерство розглядалося, переважно, у політичному (як протиставлення лідерству політичному у формах і засобах досягнення влади) та організаційному (як основний чинник формування організаційної структури церкви) контекстах. У представників богословської думки ідея релігійного лідерства прослтежується у теологічній доктрині пастирства як духовного наставництва.  Водночас, проблема духовно-культурної спрямованості діяльності православного релігійного лідерства поки що не стала об’єктом активних наукових досліджень, тому метою статті є визначення витоків ідеї лідерства у просторі вітчизняної релігійно-культурної традиції. У процесі аналізу проблеми була визначена сутність релігійного лідерства як складної організаційної структури, що значною мірою визначала напрями розвитку не лише релігійного, але й соціально-культурного вітчизняного простору. У статті підкреслюється, що православне священство, переважно чернецтво, яке поєднувало в собі як ідеї аскетичного подвижництва, так і активну соціальну діяльність, сформувало архетипічний образ українського релігійного лідерства. В статті доведено, що в українській релігійно-культурній традиції ідея православного релігійного лідерства формувалась на засадах патристичної традиції і відобразилась у наступних його функціях: ідеологічна, місійно-пропагандистська, ціннісно-орієнтаційна, літургічно-богослужбова, інтегративна. Релігійний лідер завжди виступає як знак певної релігійної ідеології, певної системи моральних та суспільних цінностей, тому він формує певний ідеальний образ, що є найбільш актуальним для конкретної історичної доби. Архетип релігійного лідера формується у зоні сакрального, тому, на відміну від лідерства політичного, захищений від радикальних ідеологічних ревізій, та забезпечує домінуючий вплив на суспільну свідомість

Трансформація українського іменослова: історичний зріз

The issue is devoted to a value sphere of Christian dominant consideration in the spiritual and semantic space of a name-giving culture in Ukrainian anthroponymic tradition as well as to the historical and philosophical analysis of spiritual peculiarities presented in the process of proper nouns’ creation and functioning in Ukrainian spiritual culture at the pagan times. The urgency of an issue has been intensified by a fact that a name is one of the most crucial symbols in human’s awareness of personal solitude. Anthroponyms (human proper nouns) have been a widely used national lexical phenomenon for different times and epochs, and for different people, that emphasized a constant existential need of the issue in the individual as well as in the social consideration. The sphere of a scientific study is the genesis and peculiarities of Ukrainian onomasticon. The ancient names’ popularity and the general understanding of the true name’s spiritual roots of an ancient name are discussed. The crucial concept of the work is a statement about the preservation of the spiritual sources of a pagan tradition. National Ukrainian onomasticon has been predominantly formed on the Orthodox value basis that is owing to the historical peculiarities of the national, religious and cultural space. The value of a name as a philosophic, cultural, spiritual and historical phenomenon is highlighted. The aim of an issue is to represent a transcendental peculiarity of the proper names and via a structured analysis with the hermeneutic methodology application to highlight the appearance and spiritual components in the elite-sacral, elite-secular and national names in Ukrainian ancient ethical tradition. The cardinal meaningful lines of the names’ spiritual roots are to be analyzed. The conclusions of the issue are embodied in the following statements and constants:-  A name is the most essential expression of self on an ontological level.-  A name is an opportunity of social memory saving on a social level.-  The two level context of Ukrainian onomasticon is represented by a pagan tradition of name-giving which is based on the spiritual unity between a human and natural environment that transforms it into a spiritual charm.Christian tradition of name blessing considers a name as a spiritual protection of a saint as well as a motivation for further spiritual changes.Статья посвящена ценностному срезу проблемы актуализации христианской доминанты в духовно-семантическом пространстве культуры имянаречения в украинской антропонимистической традиции, а также историко-философскому анализу особенностей присутствия духовной составляющей в процессе создания и функционирования личных имен в украинской духовной культуре дохристианской эпохи. Априорность актуальности проблемы подтверждает тот факт, что имя является одним из важнейших символов в осознании человеком своей самости. Антропонимы (имена людей) испокон веков были и есть едва ли не самым употребляемым лексическим феноменом во все эпохи и у всех народов, подтверждающий постоянную екзистенцальную актуальность данной темы как в индивидуальном, так и в общественной срезе осмысления. Сферой научного осмысления является генезис и проявления украинского ономастикона. Осмысливается популярность древних имен и объем понимания информированности в вопросе истинности духовных корней того или иного древнего имени. Генеральной идеей работы является утверждение, что, сохраняя духовные истоки языческой традиции, украинский национальный ономастикон сформировался в значительной мере и на православных ценностных основах, что обусловлено историческими особенностями развития национального религиозно-культурного пространства. Акцентируется значимость имени как философского, культурного и духовно-исторического феномена. Цель работы - системно представить трансцендентную специфику имен и путем структурного анализа с привлечением герменевтической методологии осветить специфику появления и духовную составляющую в срезе элитно-сакральных, элитно-советских и народных имен в древней этнической традиции украинцев. Проанализировать векторы значимости тех или иных духовных корней в культуре имянаречения. Заключительные результаты данной публикации воплощают следующие обобщения и перспективные константы:- На онтологическом уровне имя является наиболее существенным самопроявлением Я.- В социальном плане имя является возможностью сохранения социальной памяти.- Двухполюсный контекст украинского ономастикона представляет языческая традиция именования, основанная на одухотворенном единстве человека с окружающим природным миром, что делает имя своеобразным духовным оберегом.- Христианская традиция освященного имени формирует имя не только как духовную защиту сакрализованого покровителя, но и как стимул к дальнейшим духовных изменениям.Стаття присвячена ціннісному зрізу проблеми актуалізації християнської домінанти в духовно-семантичному просторі культури ім'янаречення в українській антропонімістичній традиції, а також історико-філософському аналізу особливостей присутності духовної складової в процесі створення та функціонування особистих імен в українській духовній культурі дохристиянської доби. Апріорність актуальності проблеми підтверджує той факт, що ім’я є одним із найважливіших символів в усвідомленні людиною своєї самості. Антропоніми (власні імена людей) споконвіків були і є чи не найуживанішим лексичним феноменом в усі епохи і в усіх народів, що підтверджує постійну екзистенційну нагальність даної теми як в індивідуальному, так і в суспільному зрізі осмислення. Сферою наукового осмислення є генеза і вияви українського ономастикону. Осмислюється популярність давніх імен і обсяг розуміння інформованості в питанні істинності духовних коренів того чи іншого давнього імені. Генеральною ідеєю роботи є твердження, що, зберігаючи духовні витоки язичницької традиції, український національний ономастикон сформувався значною мірою і на православних ціннісних засадах, що зумовлено історичними особливостями розвитку національного релігійно-культурного простору. Акцентується значимість імені як філософського, культурного та духовно-історичного феномена. Мета роботи - системно репрезентувати трансцендентну специфіку власних імен та шляхом структурного аналізу з залученням герменевтичної методології висвітлити специфіку появи та духовну складову в зрізі елітно-сакральних, елітно-світських та народних імен в давній етнічній традиції українців. Проаналізувати вектори значимості тих чи інших духовних коренів в культурі ім'янаречення. Висновкові результати даної публікації втілюють наступні узагальнення і перспективні константи:- На онтологічному рівні ім’я є найбільш суттєвим самопроявом Я.- У соціальному плані ім’я є можливістю збереження соціальної пам’яті.- Двополюсний контекст українського ономастикону репрезентує язичницька традиція іменування, основана на одухотвореній єдності людини з навколишнім природнім світом, що робить ім’я своєрідним духовним оберігом.- Християнська традиція освяченого імені формує ім’я не лише як духовний захист сакралізованого покровителя, але й як стимул до подальших духовних змін

Features of Sacred Music in the Context of the Ukrainian Baroque

The main goal of this article is the research of different genres of spiritual music in the Ukrainian baroque era. This music is decisive for an understanding of Ukrainian culture. In order to achieve this, research following methods was used: comparative-historical, sociocultural, structural, genre-stylistic. Baroque appears as an intermediate between the Renaissance and Age of Enlightenment. Features of the broader character of the Ukrainian civilization explain its cruising between different cultures, correlating between Western culture and Eastern Orthodox culture. The cultural dimension of Ukraine was crossed by different religions: Orthodox, Catholic, Greek-Catholic, and different paths of Protestantism. This fact specified a music of this age. Two basic directions feature specific of spiritual singing of the Ukrainian baroque: partsong (“High baroque”) and spiritual song (“Middle baroque”). Partsong is represented by liturgical and paraliturgical (concerts) genres. This direction was unique because it was a synthesis of Eastern-Christian and Western-Christian tradition (mostly by Catholic musical tradition as multi-chorus composition, musical rhetoric). At the same time, partsong of the orthodox tradition was formed by liturgical tradition. A large influence on the Greek-Catholic church was a catholic music tradition, in which polyphony is not performed “acapella”, but with instrumental accompaniment. Spiritual song was more linked with the catholic tradition and less with the protestant one. It did not have any canonical orthodox genres, but was borrowed by text–music forms formed in Europe in the Age of late Renaissance and early Baroque period. Greek-Catholic tradition was more linked with catholic one. Therefore, this music had a sacred character, becoming a genre of liturgical music. Palimpsest in its confessional dimension became a distinctive feature of the Ukrainian Baroque and created a unique face of the Ukrainian liturgical music