The effect of fluoxetine and imipramine on the improvement of depressive-like behaviors and HPA axis (hypothalamic-pituitary-adrenal cortex) activity – an animal model

Depression is one of the most common mental disorders and numerous medications are used to reduce the psychotic symptoms. The aim of this study was to evaluate the therapeutic effects of two commonly used antidepressant drugs, including Fluoxetine (Flx) and Imipramine (IMP) to improve depressive-like behaviors as well as the activity of hypothalamic pituitary-adrenal cortex (HPA). Methods: Initially, 40 adult male albino rats weighing 25±5g were selected for this experimental study. The animals were kept or housed in separate cages under standard temperature (25±1°C) and light-dark conditions (12 hours light/dark cycle). Rats were divided into four groups: each group containing 10 rats, control, immobility stress, Flx receiver, and IMP receiver. Polyethylene restrainer was used to induce immobility stress for 14 days. Finally, the parameters of IMT, ST, serum levels of corticosterone and glucose were evaluated in all four mentioned groups. Results: The results showed that the patient group's immobility time (IMT) increased compared to the control group, but the patient group's swimming time (ST) decreased compared to the control group. The effect of immobility stress on IMT, ST, corticosterone, and glucose factors in the patient group was increasing and decreasing, respectively, whereas the effect of Flx drug on these mentioned factors was decreasing, increasing and respectively, while the effect of IMP on all mentioned factors was decreasing and increasing, respectively. Conclusion: Based on the results, it can be concluded that the antidepressant Flx and IMP drugs have various effects on the HPA activity, and the application of immobility stress causes depressive-behavior. Moreover, Flx is more effective than IMP in the treatment of depressive behaviorsДепрессия является одним из самых распространенных психических расстройств, и для уменьшения психотических симптомов используются многочисленные лекарства. Целью этого исследования была оценка терапевтических эффектов двух широко используемых антидепрессантов, включая флуоксетин (Flx) и имипрамин (IMP), для улучшения депрессивного поведения, а также активности оси гипоталамо-гипофизарно-надпочечников (HPA). Методы: Сначала для этого экспериментального исследования было отобрано 40 взрослых самцов крыс-альбиносов весом 25±5 г. Животных содержали в отдельных клетках при стандартной температуре (25±1°C) и условиях свет-темнота (12-часовой цикл свет/темнота). Крысы были разделены на четыре группы: каждая группа содержала 10 крыс, контрольную группу, группа иммобилизационного стресса, группа, получавшая Flx и группа, получавшая IMP. Полиэтиленовый фиксатор использовался для создания иммобилизационного стресса в течение 14 дней. Наконец, параметры IMT, ST, сывороточные уровни кортикостерона и глюкозы оценивали во всех указанных четырех группах. Результаты: Результаты показали, что время недвижимости (IMT) в группе пациентов увеличилось по сравнению с контрольной группой, но время плавания (ST) в группе пациентов уменьшилось по сравнению с контрольной группой. Влияние иммобилизационного стресса на факторы IMT, ST, кортикостерон и глюкозы в группе иммобилизованных пациентов увеличивалось и уменьшалось соответственно, тогда как влияние препарата Flx на эти факторы уменьшалось, увеличивалось и усиливалось, соответственно, тогда как влияние IMP на все упомянутые факторы соответственно, уменьшался и усиливался. Вывод: Основываясь на полученных результатах, можно сделать вывод, что антидепрессанты Flx и IMP оказывают разное влияние на активность HPA, а применение иммобилизационного стресса вызывает депрессивное поведение. Кроме того, Flx более эффективен, чем IMP, в лечении депрессивного поведения.Депресія є одним з найпоширеніших психічних розладів, і для зменшення психотичних симптомів використовуються численні ліки. Метою цього дослідження була оцінка терапевтичних ефектів двох широко використовуваних антидепресантів, включаючи флуоксетин (Flx) та іміпрамін (IMP), для покращення депресивної поведінки, а також активності гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової кори (HPA). Методи: Спочатку для цього експериментального дослідження було відібрано 40 дорослих самців щурів-альбіносів вагою 25±5 г. Тварин утримували в окремих клітках при стандартній температурі (25±1°C) та умовах світло-темря (12-годинний цикл світло/темрява). Щури були розділені на чотири групи: кожна група містила 10 щурів, контрольну групу, група іммобілізаційного стресу, група, що отримувала Flx та група, що отримувала IMP. Поліетиленовий фіксатор використовувався для створення іммобілізаційного стресу протягом 14 днів. Нарешті, параметри IMT, ST, сироваткові рівні кортикостерону та глюкози оцінювали у всіх чотирьох зазначених групах. Результати: Результати показали, що час нерухомості (IMT) у групі пацієнтів збільшився порівняно з контрольною групою, але час плавання (ST) у групі пацієнтів зменшився порівняно з контрольною групою. Вплив іммобілізаційного стресу на фактори IMT, ST, кортикостерон та глюкози у групі пацієнтів збільшувався та зменшувався відповідно, тоді як вплив препарату Flx на ці фактори зменшувався, збільшувався та посилювався, відповідно, тоді як вплив IMP на всі згадані фактори відповідно зменшувався та посилювався. Висновок: Грунтуючись на отриманих результатах можна зробити висновок, що антидепресанти Flx та IMP мають різний вплив на активність HPA, а застосування іммобілізаційного стресу викликає депресивну поведінку. Крім того, Flx більш ефективний, ніж IMP, у лікуванні депресивної поведінк

Hydrogel assistant synthesis of new Ti-MOF cross-linked oxidized pectin and chitosan with anti-breast cancer properties

Breast cancer is one of the most common diseases of the modern age. Although many methods for its treatment have been reported so far, the report and synthesis of new compounds based on new technologies, especially nanotechnology, is important. One of the laboratory methods for evaluating the anticancer properties of compounds is the in vitro MTT method (3-(4,5-Dimethylthiazol-2-yl)-2,5-Diphenyltetrazolium Bromide). In this study, the in vitro anti-breast cancer activity of the newly synthesized (Titanium Metal-Organic Framework) Ti-MOF cross-linked oxidized pectin and chitosan hydrogel, which uses biopolymers in its synthesis and structure, was investigated. The anticancer activity results showed that the synthetic nanopolymer had cell proliferation and viability of 27% more than the control and (the half maximal inhibitory concentration) IC50 of 111 μg/mL against breast cancer cells. Before the anticancer evaluation, the structure of the synthesized Ti-MOF cross-linked oxidized pectin, and chitosan hydrogel was confirmed by (X-Ray Diffraction) XRD pattern (Fourier Transform Infrared) FT-IR spectrum (Energy-dispersive X-ray) EDAX spectroscopy, N2 adsorption/desorption isotherm and (Scanning Electron Microscope) Scanning Electron Microscope images. The results of identification and characterization showed that the synthetic nanopolymer was in the range of nanoparticles. The peaks of the expected functional groups and reactant elements were observed in the FT-IR spectrum and energy-dispersive X-ray spectroscopy of the final product. High physicochemical capabilities such as the uniform morphology, crystallization of particles, and high specific surface area from synthesized Ti-MOF cross-linked oxidized pectin, and chitosan hydrogel were observed. The unique properties of the synthesized Ti-MOF cross-linked oxidized pectin and chitosan hydrogel can be attributed to the appropriate method of its synthesis that was carried out in this study