Досвід хірургічної корекції посттрахеостомічних рубцевих стенозів трахеї

Досвід хірургічної корекції посттрахеостомічних рубцевих стенозів трахе

Інтенсивна терапія у хворих при рубцевих стриктурах стравоходу

The proposed medical tactics and intensive therapy of scar strictures of the esophagus we represent in this article. The causes of their occurrence: burns in the esophagus, surgical interventions on the esophagus, reflux esophagitis, and malignant genesis – esophageal cancer. A considerable part of patients with scar strictures of the esophagus is hospitalized at later stages of the stricture: with 4th and 5th degrees of obstruction. This leads to increasing of the number of exhausted patients and neglected cases, that contributes to increasing of levels of postoperative lethality and complications. The sults of surgical treatment of 116 patients with esophageal strictures at the period of 2003–2017 were analyzed. We used a logistic regression method to determine the risk factors for postoperative complications. It was established that the risk increases significantly with the presence of technical difficulties during operation, diabetes mellitus, blood plasma albumin levels less than 25 g/l, complete obstruction of the esophagus. The proposed program of treatment of patients with scar strictures of the esophagus reliably reduces the risk of postoperative complications. The diagnostic algorithm, the program of treatment of patients with preoperative infusion therapy and parenteral nutrition with “all in one” system were applied in patients of the main group. Due to the treatment program and intensive therapy, the number of postoperative complications has decreased from 27,27% to 12,0%, and mortality – from 6,06% to 2,0%.В статье представлены предложенная лечебная тактика и интенсивная терапия при рубцовых стриктурах пищевода. Причинами их возникновения являются ожоги пищевода, перенесенные ранее оперативные вмешательства на пищеводе, рефлюкс-эзофагит, а также злокачественного генеза – рак пищевода. Значительная часть больных с рубцовыми стриктурами пищевода госпитализируется на поздних стадиях стриктуры: с 4 и 5 степенями их непроходимости. Это приводит к увеличению количества истощенных больных и запущенных случаев, что способствует повышению уровней послеоперационной летальности и осложнений. Проанализированы результаты хирургического лечения 116 больных при стриктурах пищевода за период с 2003 по 2017 гг. Нами был использован метод логистической регрессии с определением факторов риска возникновения послеоперационных осложнений. Установлено, что риск осложнений достоверно возрастает с наличием технических трудностей во время операции, сахарного диабета, уровня альбумина плазмы крови менее 25 г/л, полной непроходимости пищевода. Предложенная программа лечения больных с рубцовыми стриктурами пищевода достоверно уменьшает риск возникновения послеоперационных осложнений. У больных основной группы применялся диагностический алгоритм, предложенная программа лечения больных с предоперационной инфузионной терапией и парентеральным питанием системами “все в одном”. При применении предложенной программы лечения и интенсивной терапии количество послеоперационных осложнений уменьшилось с 27,27% до 12,0%, летальность – с 6,06% до 2,0%.У статті представлено запропоновану лікувальну тактику й інтенсивну терапію при рубцевих стриктурах стравоходу. Причинами їх виникнення є опіки стравоходу, перенесені раніше оперативні втручання на стравоході, рефлюкс-езофагіт, а також злоякісного ґенезу – рак стравоходу. Значна частина хворих з рубцевими стриктурами стравоходу госпіталізується на пізніх стадіях стриктури: з 4 та 5 ступенями їх непрохідності. Це призводить до збільшення кількості виснажених хворих та занедбаних випадків, що сприяє підвищенню рівнів післяопераційної летальності та ускладнень. Проаналізовано результати хірургічного лікування 116 хворих при стриктурах стравоходу за період з 2003 по 2017 рр. Нами було використано метод логістичної регресії з визначенням факторів ризику виникнення післяопераційних ускладнень. Встановлено, що ризик достовірно зростає із наявністю технічних труднощів під час операцій, цукрового діабету, рівня альбумінів плазми крові менше 25 г/л, повної непрохідності стравоходу. Запропонована програма лікування хворих з рубцевими стриктурами стравоходу достовірно зменшує ризик виникнення післяопераційних ускладнень. У хворих основної групи застосовувався діагностичний алгоритм, запропонована програма лікування хворих з передопераційною інфузійною терапією та парентеральним харчуванням системами “все в одному”. При застосуванні запропонованої програми лікування та інтенсивної терапії кількість післяопераційних ускладнень зменшилася з 27,27 % до 12,0 %, летальність – із 6,06 % до 2,0 %

Спонтанний розрив стравоходу: нестандартна ситуація в діагностиці та лікуванні

Перфорації стравоходу належать до смертельно небезпечних захворювань. Серед усіх можливих варіантів даної патології окреме місце за тяжкістю діагностування та надання допомоги займає спонтанний розрив

The sealing procedure of small perforative defect in esophagus while complicated visualization

The sealing procedure of small perforative defect in esophagus while complicated visualizatio

НОВІТНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЛІКУВАЛЬНОЇ ТАКТИКИ ТА ОПЕРАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ СТРИКТУР СТРАВОХОДУ

Analysis of surgical treatment of 177 patients with cicatrical esophageal strictures for the period from 2003 to 2015 years was conducted. Diagnostic and treatment algorithm and developed technology of reconstructive surgery were applied for the patients of the main group (77). Endovascular preparation of colic graft, the infusion therapy to prevent ischemic disorders of transplant, plastic by stomach in clinical modification and plastic by ileocecal segment were suggested. The results of treatment of benign strictures of the esophagus and the results of treatment after surgery for esophageal cancer were assessed during immediate postoperative period. Occurring complications were divided into nonspecific and specific. The most common non-specific complications were observed in case of malignant strictures than in benign ones though there is no reliable difference between them. The level of postoperative specific complications, namely, the failure of anastomosis and strictures of esophageal-organ anastomoses is significantly higher in patients with malignant strictures genesis. The use of diagnostic and treatment algorithm and the developed treatment technology for the patients of the main group has enabled to reduce the level of anastomotic failure from 14.00% to 5.19% (p<0.05) and occurrence of strictures of esophageal-organ anastomoses from 20.00% to 10.39% (p<0.01).Проведен анализ оперативного лечения 177 больных с рубцовыми стриктурами пищевода за период с 2003 по 2015 годы. У пациентов основной группы (77 больных) применялся предложенный нами лечебно-диагностический алгоритм и разработанная технология выполнения реконструктивно-восстановительных оперативных вмешательств. Была предложена рентгенэндоваскулярная подготовка толстокишечного трансплантата, инфузионная терапия с целью профилактики ишемических расстройств в трансплантате, пластика желудком в модификации клиники, пластика илеоцекальным сегментом. Оценивали результаты лечения в ближайший послеоперационный период при доброкачественных стриктурах пищевода и результаты лечения после операций по поводу рака пищевода. Осложнения, которые возникали, разделили на неспецифические и специфические. Наиболее часто неспецифические осложнения наблюдались при злокачественных стриктурах, чем при доброкачественных, хотя достоверной разницы между ними нет. Уровень послеоперационных специфических осложнений, а именно: несостоятельность швов и стриктуры пищеводно-органных анастомозов достоверно выше у больных со стриктурами злокачественного генеза. Применение лечебно-диагностического алгоритма и разработанной технологии лечения у больных основной группы позволило снизить уровень несостоятельности швов анастомозов с 14,00% до 5,19% (р<0,05), а возникновение стриктур пищеводно-органных анастомозов с 20,00% до 10,39% (р<0,01).Проведено аналіз оперативного лікування 177 хворих на рубцеві стриктури стравоходу за період з 2003 по 2015 роки. У пацієнтів основної групи (77 хворих) застосовувався запропонований нами діагностично-лікувальний алгоритм та розроблена технологія виконання реконструктивно-відновних оперативних втручань. Запропонована рентгенендоваскулярна підготовка товстокишкового трансплантату, інфузійна терапія з метою профілактики ішемічних розладів у трансплантаті, пластика шлунком в модифікації клініки, пластика ілеоцекальним сегментом. Оцінювали результати лікування в найближчий післяопераційний період при доброякісних стриктурах стравоходу та результати лікування після операцій стосовно раку стравоходу. Ускладнення, що виникали, розділили на неспецифічні та специфічні. Найбільш часто неспецифічні ускладнення спостерігались при злоякісних стриктурах, ніж при доброякісних, хоч достовірної різниці між ними немає. Рівень післяопераційних специфічних ускладнень, а саме: неспроможність швів та стриктури стравохідно-органних анастомозів є достовірно вищим у хворих зі стриктурами злоякісного ґенезу. Застосування діагностично-лікувального алгоритму і розробленої технології лікування у хворих основної групи дозволило знизити рівень неспроможності швів анастомозів з 14,00% до 5,19% (р<0,05), виникнення стриктур стравохідно-органних анастомозів з 20,00% до 10,39% (р<0,01)

ЛЕЙОМІОМИ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ: СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМИ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ

The article presents the results of surgical treatment of 35 patients of both sexes aged 25-82 years, diagnosed with leiomyoma of the gastrointestinal tract, who were treated in the department of abdominal surgery in M.I. Pirohov hospital. All the patients were subject to detailed clinical, laboratory and instrumental examination and were operated on gastrointestinal leiomyoma. After the surgery microscopic and immunochemical studies of the removed tumor were conducted, which confirmed the diagnosis of gastrointestinal leiomyoma. It is proved that the majority of patients with this pathology first appealed for medical complications under the presence of underlying disease. This indicates late diagnosis of leiomyomas of gastrointestinal tract and a high percentage of complications accompanying them. These data were reliably verified via histological examination. Early detection and effective treatment of gastrointestinal leiomyoma are evidenced to be necessary to create an effective algorithm for diagnosis of diseases and approval of optimal surgery tactics.Пронализировано результаты хирургического лечения 35 больных обеих полов в возрасте 25-82 лет, которые лечились в отделении абдоминальной хирургии ВОКБ им. Н.И. Пирогова с диагнозом лейомиомы желудочно-кишечного тракта. Все больные подлежали детальному клиническому, лабораторному и инструментальному обследованию и были прооперированы по поводу лейомиомы желудочно-кишечного тракта, что доказано гистологически. Доказано, что подавляющее большинство больных с данной патологией впервые обращалась за медицинской помощью уже при наличии осложнений основного заболевания. Это свидетельствует о поздней диагностике лейомиом желудочно-кишечного тракта и о высоком проценте осложнений, которыми они сопровождаются. Установлено, что для раннего выявления и эффективного лечения лейомиом желудочно-кишечного тракта необходимо создание эффективного алгоритма диагностики данного заболевания и утверждение оптимальной тактики оперативного вмешательства.Проаналізовано результати хірургічного лікування 35 хворих обох статей віком 25-82 роки, які лікувались у відділенні абдомінальної хірургії ВОКЛ імені М.І. Пирогова з діагнозом лейоміоми шлунково-кишкового тракту. Усі хворі підлягали детальному клінічному, лабораторному та інструментальному обстеженню і прооперовані з приводу лейоміоми шлунково-кишкового тракту, що підтверджено інтраопераційно. Доведено, що переважна більшість хворих з даною патологією вперше зверталась за медичною допомогою вже при наявності ускладнень основного захворювання. Це засвідчує про пізню діагностику лейоміом шлунково-кишкового тракту та високий відсоток ускладнень, якими вони супроводжуються. Ці дані були достовірно підтвердженні за допомогою гістологічного дослідження. Встановлено, що для раннього виявлення і ефективного лікування лейоміом шлунково-кишкового тракту необхідне створення ефективного алгоритму діагностики цього захворювання та затвердження оптимальної тактики оперативного втручання