Importance of Lactic Acid in Maintaining Vaginal Health: A Review of Vaginitis and Vaginosis Etiopathogenic Bases and a Proposal for a New Treatment

The most frequent cause of visits to the gynecologist in the western world is vaginal discomfort (vaginitis and vaginosis) whose origin lies in the uncontrolled proliferation of bacteria, such as haemophilus vaginalis or Candida-type fungi, normally considered as saprophytes. Such uncontrolled development of saprophytes is caused by some types of aggression against Döderlein bacilli and/or by a significant decrease in the amount of lactic acid (use of broad-spectrum antibiotics, douches with aggressive products, etc.). Consequently, as the vagina creates a progressively alkalinized and increasingly inadequate environment for the lactobacilli activity, a more favorable environment for the growth of saprophytes is created. The more alkaline the medium becomes, the lower the production of lactic acid. Therefore a vicious circle is created, resulting in the bacillus acidophilus near the lack of metabolism and the disappearance of lactic acid, hydrogen peroxide and bacteriocins. All of the above make it possible for saprophytic bacteria to proliferate and become pathogenic. So far, all vaginitis and vaginosis treatments have solely been focused on attacking the disproportionately developed bacteria but have not addressed the restoration of a vaginal acidic environment, i.e. the environment allowing the proliferation of lactic acid-producing bacillus acidophilus. This explains the high rate of relapse occurring after the treatment of these vaginal profiles. In this paper we propose a new treatment focused on the use of lactic acid to prevent recurrence after a vaginitis or vaginosis treatment.La causa más frecuente de visita al ginecólogo en el mundo occidental son las molestias vaginales (vaginitis y vaginosis) cuyo origen radica en la proliferación descontrolada de bacterias, como el haemophilus vaginalis o los hongos tipo Candida, normalmente considerados saprofitos. Este desarrollo descontrolado de saprofitos está provocado por algún tipo de agresión a los bacilos Döderlein y/o por una disminución importante de la cantidad de ácido láctico (uso de antibióticos de amplio espectro, duchas vaginales con productos agresivos, etc.). En consecuencia, a medida que la vagina crea un ambiente progresivamente alcalinizado y cada vez más inadecuado para la actividad de los lactobacilos, se crea un ambiente más favorable para el crecimiento de saprofitos. Cuanto más alcalino se vuelve el medio, menor es la producción de ácido láctico. Por lo tanto, se crea un círculo vicioso, dando como resultado el bacillus acidophilus cerca de la falta de metabolismo y la desaparición del ácido láctico, el peróxido de hidrógeno y las bacteriocinas. Todo lo anterior hace posible que las bacterias saprofitas proliferen y se vuelvan patógenas. Hasta ahora, todos los tratamientos de vaginitis y vaginosis se han centrado únicamente en atacar las bacterias desproporcionadamente desarrolladas, pero no han abordado la restauración de un ambiente vaginal ácido, es decir, el ambiente que permite la proliferación del bacilo acidófilo productor de ácido láctico. Esto explica la alta tasa de recidiva que se produce tras el tratamiento de estos perfiles vaginales. En este trabajo proponemos un nuevo tratamiento centrado en el uso de ácido láctico para prevenir la recurrencia tras un tratamiento de vaginitis o vaginosis. peróxido de hidrógeno y bacteriocinas. Todo lo anterior hace posible que las bacterias saprofitas proliferen y se vuelvan patógenas. Hasta ahora, todos los tratamientos de vaginitis y vaginosis se han centrado únicamente en atacar las bacterias desproporcionadamente desarrolladas, pero no han abordado la restauración de un ambiente vaginal ácido, es decir, el ambiente que permite la proliferación del bacilo acidófilo productor de ácido láctico. Esto explica la alta tasa de recidiva que se produce tras el tratamiento de estos perfiles vaginales. En este trabajo proponemos un nuevo tratamiento centrado en el uso de ácido láctico para prevenir la recurrencia tras un tratamiento de vaginitis o vaginosis. peróxido de hidrógeno y bacteriocinas. Todo lo anterior hace posible que las bacterias saprofitas proliferen y se vuelvan patógenas. Hasta ahora, todos los tratamientos de vaginitis y vaginosis se han centrado únicamente en atacar las bacterias desproporcionadamente desarrolladas, pero no han abordado la restauración de un ambiente vaginal ácido, es decir, el ambiente que permite la proliferación del bacilo acidófilo productor de ácido láctico. Esto explica la alta tasa de recidiva que se produce tras el tratamiento de estos perfiles vaginales. En este trabajo proponemos un nuevo tratamiento centrado en el uso de ácido láctico para prevenir la recurrencia tras un tratamiento de vaginitis o vaginosis. todos los tratamientos de vaginitis y vaginosis se han centrado únicamente en atacar las bacterias desarrolladas desproporcionadamente, pero no han abordado la restauración de un entorno vaginal ácido, es decir, el entorno que permite la proliferación del bacillus acidophilus productor de ácido láctico. Esto explica la alta tasa de recidiva que se produce tras el tratamiento de estos perfiles vaginales. En este trabajo proponemos un nuevo tratamiento centrado en el uso de ácido láctico para prevenir la recurrencia tras un tratamiento de vaginitis o vaginosis. todos los tratamientos de vaginitis y vaginosis se han centrado únicamente en atacar las bacterias desarrolladas desproporcionadamente, pero no han abordado la restauración de un entorno vaginal ácido, es decir, el entorno que permite la proliferación del bacillus acidophilus productor de ácido láctico. Esto explica la alta tasa de recidiva que se produce tras el tratamiento de estos perfiles vaginales. En este trabajo proponemos un nuevo tratamiento centrado en el uso de ácido láctico para prevenir la recurrencia tras un tratamiento de vaginitis o vaginosis

Laparoscopic versus laparotomy approach to endometrial cancer: A prospective study

Objective: The aim of this study was to compare laparoscopic (LPS) and laparotomy (LPT) approaches for endometrial cancer, and to assess intraoperative and postoperative results, disease-free survival and overall survival. Methods: We designed a prospective observational study, every patient diagnosed of endometrial cancer and subsidiary to surgical staging was included. Total hysterectomy, bilateral adnexectomy, pelvic lymphadenectomy were performed in every case. Paraaortic lymphadenectomy was performed depending on tumor histology. Results: 70 patients with endometrial cancer were enrolled, 49 (70%) were treated laparoscopically and 21 (30%) laparotomically. There was not statistical significant difference in the mean operative time, it was 183.06 ± 21.03 min (range 120 - 230) in the LPS group and 195.24 ± 28.39 min (range 130 - 240) in the LPT group, mean difference 12.16 (95% CI ﹣0.2 - 24). There was no difference in the number of lymph nodes resected. Mean blood loss was lower in the LPS group. There were less postoperative complications, 3 (6.12%) in the LPS group and 7 (33.3%) in the LPT group (p < 0.01). Mean hospital stay was significantly shorter in the LPS group 4.29 ± 1.62 days vs 8.81 ± 3.37 days in the LPT group (p < 0.01), mean difference 4.52 (95% CI 3.3 - 5.7). Overall survival was similar in both groups. Conclusion: Laparoscopic approach for endometrial cancer offers similar results in terms of survival and oncological radicality as the laparotomic approach and a lower rate of complications, a quicker convalescence time and a shorter hospital stay.Objetivo: El objetivo de este estudio fue comparar los abordajes laparoscópico (LPS) y laparotomía (LPT)para el cáncer de endometrio, y para evaluar los resultados intraoperatorios y posoperatorios, la supervivencia libre de enfermedad y la supervivencia global. Métodos: Se diseñó un estudio observacional prospectivo, se incluyeron todas las pacientes diagnosticadas de cáncer de endometrio y subsidiarias a la estadificación quirúrgica. En todos los casos se realizó histerectomía total, anexectomía bilateral, linfadenectomía pélvica. Se realizó linfadenectomía paraaórtica dependiendo de la histología del tumor. Resultados: se incluyeron 70 pacientes con cáncer de endometrio, 49 (70%) fueron tratadas por vía laparoscópica y 21 (30%) por vía laparotómica. No hubo diferencia estadísticamente significativa en el tiempo operatorio medio, fue 183,06 ± 21,03 min (rango 120 - 230) en el grupo LPS y 195,24 ± 28,39 min (rango 130 - 240) en el grupo LPT, diferencia media 12,16 (95 % IC ﹣0,2 - 24). No hubo diferencia en el número de ganglios linfáticos resecados. La pérdida de sangre media fue menor en el grupo LPS. Hubo menos complicaciones postoperatorias, 3 (6,12%) en el grupo LPS y 7 (33,3%) en el grupo LPT (p < 0,01). La estancia hospitalaria media fue significativamente más corta en el grupo LPS 4,29 ± 1,62 días frente a 8,81 ± 3,37 días en el grupo LPT (p < 0,01), diferencia de medias 4,52 (IC 95% 3,3 - 5,7). La supervivencia global fue similar en ambos grupos. Conclusión: El abordaje laparoscópico del cáncer de endometrio ofrece resultados similares en supervivencia y radicalidad oncológica al abordaje laparotómico y menor tasa de complicaciones, menor tiempo de convalecencia y menor estancia hospitalaria

Профілактика остеопорозу. Чотирьохрічне спостереження за групою постменопаузальних жінок, лікованих осеїн-гідроксіапатитним комплексом

Background: The long-term effects of ossein-hydroxyapatite compound (OHC), a drug used for osteoporosis prevention, have not been previously reported. The aim of this study was to assess the long-term efficacy of OHC in postmenopausal women with bone mineral density (BMD) in the osteopenia range. Methods: We performed a retrospective 4-year follow-up study in a primary-care setting to assess changes in BMD in a cohort of 112 postmenopausal women included in an osteoporosis programme that included health and dietary advice and who were treated with OHC 1660mg every 12 hours. BMD was measured annually in the distal part of the forearm, with T- and Z-score values being calculated for trabecular and total bone. Results: A progressive and statistically significant increase in BMD was observed in trabecular and total T- and Z-score mean values. At baseline, mean ±SD trabecular T- and Z-scores were –1.27±0.7 and –1.03±0.7, respectively, and –0.86±0.7 and –0.62±0.7, respectively, at the end of the 4-year follow-up period (both p &lt; 0.0001). Mild constipation was observed in 3.2% of patients during the follow-up period. Conclusion: Ossein-hydroxyapatite compound could be an effective and safe agent for the prevention of bone loss in postmenopausal osteopenic women, with significant increases in BMD being observed in this group of patients.Цель: О долговременных эффектах оссеин-гидроксиапатитного комплекса (ОГК) — препарата, используемого для профилактики остеопороза, ранее не сообщалось. Цель данного исследования — оценить долговременную эффективность воздействия ОГК на минеральную плотность кости (МПК) у женщин в постменопаузе при остеопении. Методы: Нами представлено ретроспективное четырехлетнее наблюдение в условиях первичного звена медицинской помощи с целью оценки изменений МПК в группе 112 женщин в постменопаузальном периоде, принявших участие в программе по остеопорозу, включающую рекомендации по здоровью и диете, и принимавших ОГК 1660 мг через каждые 12 часов. МПК измеряли один раз в году в дистальном отделе предплечья, с последующим подсчетом показателей Т- и Z-индексов трабекулярной кости и скелета в целом. Результаты: Установлено прогрессивное и статистически значимое повышение средних значений МПК Т- и Z-индексов для трабекулярной кости и скелета в целом. Исходно средние ±SD Т- и Z-индексы трабекулярной кости составили -1,27±0,7 и -1,03±0,7 соответственно и в конце четырехлетнего периода наблюдения -0,86±0,7 и -0,62±0,7 соответственно (оба р&lt;0,0001). Легкие запоры наблюдались у 4 (3,2%) пациенток на протяжении всего периода наблюдения. Вывод: ОГК может использоваться как эффективное и безопасное средство для профилактики потери костной массы у женщин в постменопаузальном периоде с остеопенией, значительно повышающее МПК у этой группы пациенток.Мета: Про тривалі ефекти осеїн-гідроксіапатитного комплексу (ОГК) — препарату, що використовується для профілактики остеопорозу, раніше не повідомляли. Мета даного дослідження — оцінити тривалу ефективність впливу ОГК на мінеральну щільність кістки (МЩК) у жінок у постменопаузі при остеопенії. Методи: Нами подано ретроспективне чотирьохрічне спостереження в умовах первинної ланки медичної допомоги з метою оцінки змін МЩК в групі 112 жінок у постменопаузальному періоді, що взяли участь в програмі з остеопорозу, яка включає рекомендації зі здоров’я та дієти, та приймали ОГК 1660 мг через кожні 12 годин. МЩК вимірювали раз на рік в дистальному відділі передпліччя з подальшим підрахунком показників Т- і Z-індексів трабекулярної кістки та скелета в цілому. Результати: Встановлено прогресивне і статистично значуще підвищення середніх значень МЩК Т- і Z-індексів трабекулярної кістки і скелета в цілому. На початку середні ±SD Т- і Z-індекси трабекулярної кістки склали 1,27±0,7 та -1,03±0,7 відповідно та наприкінці чотирьохрічного періоду спостереження -0,86±0,7 та -0,62±0,7 відповідно (обидва р&lt;0,0001). Легкі запори спостерігались у 4 (3,2%) пацієнток впродовж всього періоду спостереження. Висновок: ОГК може використовуватися як ефективний та безпечний засіб для профілактики втрати кісткової маси у жінок у постменопаузальному періоді з остеопенією, що значно підвищує МЩК у цієї групи пацієнток