Метод визначення координат повітряних об’єктів радіолокаційними станціями з додатковим використанням приймачів ADS-B

The method of determining coordinates of an airborne object using ADS-B receivers was improved. The method involves the following sequence of actions: input of initial data, measurement of coordinates of the airborne object by the radar, checking the availability of data about the airborne object obtained from the ADS-B receivers. In the absence of such data, coordinates of the airborne object are determined only from the data of the radar. The airborne object mark was identified according to information from the radar and the ADS-B receivers. Unlike the known methods, the advanced method of determining coordinates of an airborne object by a radar additionally uses information from the ADS-B receivers. The ADS-B receiver signals were experimentally studied. It was found that the ADS-B receiver has received more than 6,000 messages about airborne objects in a single day. It was established that information about the location of the airborne object contained in ADS-B messages was encoded in CPR format. An algorithm for decrypting the ADS-B messages with a global connection of an airborne object to geographical coordinates was presented. An algorithm for detecting signals of onboard transponders of ADS-B airborne objects was presented. Non-standard ADS-B messages from airborne objects were studied. It was suggested that some short non-standard ADS-B messages were received from small and military airborne objects. Accuracy of determining coordinates of airborne objects by the radar with additional use of the ADS-B receiver was estimated. Dependence of the root mean square error of determining the airborne object coordinates on a distance to the airborne object was presented for various cases. It was established that the accuracy of determining the airborne object coordinates can be raised from 36 % to 67 % depending on the distance to the airborne objectУсовершенствован метод определения координат воздушного объекта с использованием приемников ADS-B. Метод предполагает следующую последовательность действий: ввод исходных данных, измерения координат воздушного объекта радиолокационной станцией, проверка данных о воздушном объекте от приемников ADS-B. При отсутствии таких данных координаты воздушного объекта определяются только по данным радиолокационной станции. Отождествление отметки от воздушного объекта по данным радиолокационной станции и приемников ADS-B. В отличие от известных, усовершенствованный метод определения координат воздушного объекта РЛС дополнительно использует информацию приемников ADS-B. Проведены экспериментальные исследования сигналов приемников ADS-B. Проведены экспериментальные исследования сигналов приемников ADS-B. Установлено, что при работе приемника ADS-B в течение суток получено более 6000 сообщений по воздушным объектам. Установлено, что информация о местонахождении воздушного объекта в сообщениях ADS-B кодируется в формате CPR. Приведен алгоритм расшифровки ADS-B сообщений при глобальной привязке воздушного объекта к географическим координатам. Приведен алгоритм обнаружения сигналов бортовых транспондеров ADS-B воздушных объектов. Проведено исследование нестандартных сообщений ADS-B от воздушных объектов. Сделано предположение, что часть нестандартных коротких ADS-B сообщений получается от воздушных объектов малой авиации и военных воздушных объектов. Проведена оценка точности определения координат воздушных объектов радиолокационной станцией с дополнительным использованием приемника ADS-B. Приведены зависимости среднеквадратической ошибки определения координат воздушного объекта от дальности до воздушного объекта для различных случаев. Установлено, что точность определения координат воздушного объекта может быть повышена от 36 % до 67 % в зависимости от дальности до воздушного объектаУдосконалено метод визначення координат повітряного об’єкта з використанням приймачів ADS-B. Метод передбачає наступну послідовність дій: введення вихідних даних, вимірювання координат повітряного об’єкта радіолокаційною станцією, перевірка наявності даних про повітряний об’єкт від приймачів ADS-B. При відсутності таких даних координати повітряного об’єкта визначаються лише за даними радіолокаційної станції. Ототожнення відмітки від повітряного об’єкта за даними радіолокаційної станції та приймачів ADS-B. На відміну від відомих, удосконалений метод визначення координат повітряного об’єкта радіолокаційною станцією додатково використовує інформацію приймачів ADS-B. Проведені експериментальні дослідження сигналів приймачів ADS-B. Встановлено, що при роботі приймача ADS-B на протязі однієї доби отримано більше 6000 повідомлень по повітряним об’єктам. Встановлено, що інформація про місцезнаходження повітряного об’єкта у повідомленнях ADS-B кодується в форматі CPR. Наведено алгоритм розшифрування ADS-B повідомлень при глобальній прив’язці повітряного об’єкта до географічних координат. Наведено алгоритм виявлення сигналів бортових транспондерів ADS-B повітряних об’єктів. Проведено дослідження нестандартних повідомлень ADS-B від повітряних об’єктів. Зроблено припущення, що частина нестандартних коротких ADS-B повідомлень отримується від повітряних об’єктів малої авіації та військових повітряних об’єктів. Проведено оцінювання точності визначення координат повітряних об’єктів радіолокаційною станцією з додатковим використанням приймача ADS-B. Наведені залежності середніх квадратичних помилок визначення координат повітряного об’єкта від дальності до повітряного об’єкта для різних випадків. Встановлено, що точність визначення координат повітряного об’єкта може бути підвищена від 36 % до 67 % в залежності від дальності до повітряного об’єкт

Clinical outcomes in estrogen receptor-positive early-stage breast cancer patients with Recurrence Score 26-30: observational real-world cohort study

Abstract Data on adjuvant chemotherapy (CT) benefit in ER + HER2‒ early-stage breast cancer (EBC) patients with Recurrence Score (RS) 26-30 are limited. This real-world study evaluated the relationships between the RS, adjuvant treatments, and outcomes in 534 RS 26-30 patients tested through Clalit Health Services (N0: n = 394, 49% CT-treated; N1mi/N1: n = 140, 62% CT-treated). The CT-treated and untreated groups were imbalanced (more high-risk clinicopathologic characteristics in CT-treated patients). With median follow-up of 8 years, Kaplan–Meier estimates for overall survival (OS), distant recurrence-free survival (DRFS), and BC-specific mortality (BCSM) were not significantly different between CT-treated and untreated N0 patients. Seven-year rates (95% CI) in CT-treated vs untreated: OS, 97.9% (94.4–99.2%) vs 97.9% (94.6–99.2%); DRFS, 91.5% (86.6–94.7%) vs 91.2% (86.0–94.6%); BCSM, 0.5% (0.1–3.7%) vs 1.6% (0.5–4.7%). For N1mi/N1 patients, OS/DRFS did not differ significantly between treatment groups; whereas BCSM did (1.3% [0.2–8.6%] vs 6.2% [2.0–17.7%] for CT-treated and untreated patients, respectively, p = 0.024)

Capivasertib in Hormone Receptor-Positive Advanced Breast Cancer.

Background: AKT pathway activation is implicated in endocrine-therapy resistance. Data on the efficacy and safety of the AKT inhibitor capivasertib, as an addition to fulvestrant therapy, in patients with hormone receptor-positive advanced breast cancer are limited. Methods: In a phase 3, randomized, double-blind trial, we enrolled eligible pre-, peri-, and postmenopausal women and men with hormone receptor-positive, human epidermal growth factor receptor 2-negative advanced breast cancer who had had a relapse or disease progression during or after treatment with an aromatase inhibitor, with or without previous cyclin-dependent kinase 4 and 6 (CDK4/6) inhibitor therapy. Patients were randomly assigned in a 1:1 ratio to receive capivasertib plus fulvestrant or placebo plus fulvestrant. The dual primary end point was investigator-assessed progression-free survival assessed both in the overall population and among patients with AKT pathway-altered (PIK3CA, AKT1, or PTEN) tumors. Safety was assessed. Results: Overall, 708 patients underwent randomization; 289 patients (40.8%) had AKT pathway alterations, and 489 (69.1%) had received a CDK4/6 inhibitor previously for advanced breast cancer. In the overall population, the median progression-free survival was 7.2 months in the capivasertib-fulvestrant group, as compared with 3.6 months in the placebo-fulvestrant group (hazard ratio for progression or death, 0.60; 95% confidence interval [CI], 0.51 to 0.71; P<0.001). In the AKT pathway-altered population, the median progression-free survival was 7.3 months in the capivasertib-fulvestrant group, as compared with 3.1 months in the placebo-fulvestrant group (hazard ratio, 0.50; 95% CI, 0.38 to 0.65; P<0.001). The most frequent adverse events of grade 3 or higher in patients receiving capivasertib-fulvestrant were rash (in 12.1% of patients, vs. in 0.3% of those receiving placebo-fulvestrant) and diarrhea (in 9.3% vs. 0.3%). Adverse events leading to discontinuation were reported in 13.0% of the patients receiving capivasertib and in 2.3% of those receiving placebo. Conclusions: Capivasertib-fulvestrant therapy resulted in significantly longer progression-free survival than treatment with fulvestrant alone among patients with hormone receptor-positive advanced breast cancer whose disease had progressed during or after previous aromatase inhibitor therapy with or without a CDK4/6 inhibitor. (Funded by AstraZeneca and the National Cancer Institute; CAPItello-291 ClinicalTrials.gov number, NCT04305496.)