Шляхи оптимізації лазерної та хімічної абляції вен при варикозній хворобі з коморбідним цукровим діабетом

The aim of the work: to assess the effectiveness of endovascular laser and chemical ablation in varicose vein disease (VVD) with type 2 comorbid diabetes mellitus (DM), develop the most optimal technology of therapeutic measures in this category of patients. Materials and Methods. Under the survey there were 162 patients with VVD (19 % of men and 81 % of women with the average age of 50 years) among whom the ratio of classes II, III, IV, V and VI of venous insufficiency was 1:1:3:1:2. DM occurred in 14 % of the cases while the distribution of mild, moderate and severe forms of the disease was 1:2:4 and the distribution of the phases of compensation, subcompensation and decompensation was 1:4:6. The content of glucose, glycosylated hemoglobin, insulin, C-peptide, fructosamine and microelements associated with carbohydrate metabolism (chromium, manganese, selenium, zinc) was studied in the blood from the cubital vein and the affected vein of the lower extremities. Laser vein ablation was performed using the device “Photonika-Lika-Surgeon” (Ukraine) and performing the paravasal “pillow” with Klein's solution using a pump for tuminascent anesthesia under ultrasound guidance and chemical (sclerotherapy) with a scleraine or fibrovascular solution. The first method was performed in 63 (39 %) patients, the second – in 99 (61 %). Results and Discussion. The effectiveness of laser ablation depends on the class of venous insufficiency, previous phlebothrombosis, additional use of rivaroxaban and low-molecular-weight heparins in the complex of therapeutic measures, laser coagulation techniques, the presence and the severity of comorbid DM, the parameters of carbohydrate metabolism in the target vein besides the parameters of selenium and zincemia increase after the surgery, and the number of complications arising depends on the phase of DM and the level of chromium in the blood from a varicose vein. The results of sclerotherapy in women were better, the number of complications was less which depended on the level of venous insufficiency, previous phlebothrombosis and the lumen of the target vein of the leg, the parameters insulin, C-peptide and fructosamine in the blood from it. In a comparative assessment of various methods of surgical treatment of VVD laser ablation (coagulation) was characterized by a greater severity of comorbid DM, more frequent additional use of rivaroxaban and cyclo-3-fort, with the exception of patients with diabetic encephalopathy from the development, and sclerotherapy was not used in patients with nephropathy while the effectiveness of the activities carried out in both groups was about the same. In patients with VVD a therapeutic algorithm has been developed for applying the most optimal medical technology for laser and chemical ablation taking into account the nature of the flow of venous pathology and comorbid DM, systemic and local changes in carbohydrate metabolism, and background drug therapy.Цель работы: оценить эффективность эндоваскулярной лазерной и химической абляции вен при варикозной болезни (ВБ) с коморбидным сахарным диабетом (СД) типа 2, разработать наиболее оптимальную технологию лечебных мероприятий у такой категории больных. Материалы и методы. Под наблюдением находились 162 больных ВБ (19 % мужчин и 81 % женщин со средним возрастом 50 лет), среди которых соотношение II, III, IV, V и VI классов венозной недостаточности составило 1:1:3:1:2. СД имел место в 14 % случаев, при этом распределение легкой, средней тяжести и тяжелой формы болезни составило 1:2:4, а фаз компенсации, субкомпенсации и декомпенсации – 1:4:6. В крови из локтевой вены и пораженной вены нижних конечностей изучено содержание показателей глюкозы, гликозилированного гемоглобина, инсулина, С-пептида, фруктозамина и ассоциированных с углеводным метаболизмом микроэлементов (хрома, марганца, селена, цинка). Лазерную абляцию вен осуществляли с помощью аппарата “Фотоніка-Ліка-Хірург” (Украина) и выполнения паравазальной “подушки” раствором Кляйна при помощи помпы для туминесцентной анестезии под ультразвуковым контролем, а химическую (склеротерапию) – раствором склеровейна или фибровейна. Первый метод выполнен 63 (39 %) больным, второй – 99 (61 %). Результаты исследований и их обсуждение. Эффективность лазерной аблации зависит от класса венозной недосточности, перенесенного в прошлом флеботромбоза, дополнительного использования в комплексе лечебных мероприятий ривароксабана и низкомолекулярных гепаринов, методики проводимой лазерной коагуляции, наличия и тяжести течения коморбидного СД, показателей углеводного обмена в целевой вене, причем после хирургического вмешательства возрастают параметры селен- и цинкемии, а число возникших осложнений зависит от фазы СД и уровня хрома в крови из варикозно расширенной вены. Результаты склеротерапии у женщин были лучше, число осложнений меньше, которые зависели от уровня венозной недостаточности, перенесенного в прошлом флеботромбоза и просвета целевой вены голени, параметров в крови из нее инсулина, С-пептида и фруктозамина. При сравнительной оценке разных методов хирургического лечения ВБ, лазерная абляция (коагуляция) отличалась большей тяжестью течения коморбидного СД, более частым дополнительным использованием ривароксабана и цикло-3-форта, исключением из разработки больных с диабетической энцефалопатией, а склеротерапия не была использована у пациентов с нефропатией, при этом эффективность выполненных мероприятий в обеих группах оказалась примерно одинаковой. У больных ВБ разработан лечебный алгоритм применения наиболее оптимальной медицинской технологии лазерной и химической абляции с учетом характера течения венозной патологии и коморбидного СД, системных и локальных изменений углеводного метаболизма, фоновой медикаментозной терапии.Мета роботи: оцінити ефективність ендоваскулярної лазерної та хімічної абляції вен при варикозній хворобі (ВХ) із коморбідним цукровим діабетом (ЦД) типу 2, розробити найбільш оптимальну технологію лікувальних заходів у такої категорії хворих. Матеріали і методи. Під наглядом перебували 162 хворих на ВХ (19 % чоловіків і 81 % жінок із середнім віком 50 років), серед яких співвідношення II, III, IV, V і VI класів венозної недостатності склало 1:1:3:1:2. ЦД мав місце в 14 % випадків, при цьому розподіл легкої, середньої тяжкості та тяжкої форми хвороби склав 1:2:4, а фаз компенсації, субкомпенсації й декомпенсації – 1:4:6. У крові з ліктьової вени і ураженої вени нижніх кінцівок вивчено вміст показників глюкози, глікованого гемоглобіну, інсуліну, С-пептиду, фруктозаміну та асоційованих із вуглеводним метаболізмом мікроелементів (хрому, марганцю, селену, цинку). Лазерну абляцію вен здійснювали за допомогою апарата “Фотоніка-Ліка-Хірург” (Україна) і виконання паравазальної “подушки” розчином Кляйна за допомогою помпи для тумесцентної анестезії під ультразвуковим контролем, а хімічну (склеротерапію) – розчином склеровейну або фібровейну. Перший метод виконаний 63 (39%) хворим, другий – 99 (61 %). Результати досліджень та їх обговорення. Ефективність лазерної абляції залежить від класу венозної недостатності, перенесеного у минулому флеботромбозу, додаткового використання в комплексі лікувальних заходів ривароксабану та низькомолекулярних гепаринів, методики лазерної коагуляції, що проводиться, наявності й тяжкості перебігу коморбідного ЦД, показників вуглеводного обміну в цільовій вені, причому після хірургічного втручання зростають параметри селен- і цинкемії, а число виниклих ускладнень залежить від фази ЦД та рівня хрому в крові з варикозно розширеної вени. Результати склеротерапії у жінок були кращі, а число ускладнень менше, які залежали від рівня венозної недостатності, перенесеного у минулому флеботромбозу і просвіту цільової вени гомілки, параметрів у крові з неї інсуліну, С-пептиду й фруктозаміну. При порівняльній оцінці різних методів хірургічного лікування ВХ, лазерна аблація (коагуляція) відрізнялася більшою тяжкістю перебігу коморбідного ЦД, частішим додатковим використанням ривароксабану і цикло-3-форту, виключенням із розробки хворих із діабетичною енцефалопатією, а склеротерапія не була використана у пацієнтів з нефропатією, при цьому ефективність виконаних заходів в обох групах виявилася приблизно однаковою. У хворих на ВХ розроблено лікувальний алгоритм застосування найбільш оптимальної медичної технології лазерної і хімічної аблації з урахуванням характеру перебігу венозної патології та коморбідного ЦД, системних й локальних змін вуглеводного метаболізму, фонової медикаментозної терапії

Endothelial dysfunction of vessels at ANCA-associated systemic vasculitis

Aim. To evaluate clinical-pathogenetic relationship between systemic vasculitis associated with anti-neutrophil cytoplasmic antibodies and vascular endothelial dysfunction. Materials and methods. In order to clarify relationships between clinical course of systemic vasculitis with the state of the endothelial vascular function the indicators of endothelial function of vessels in blood (the levels of endothelin-1, thromboxane A2, homocysteine, prostacyclins, nitrites, cyclic guanosine monophosphate) were studied with biochemical and immunoenzyme methods in 129 patients (76 - with microscopic polyangiitis, 26 – with Wegener's granulomatous polyangiitis and 27 - with eosinophilic polyangiitis Churg-Strauss). Results. The imbalance of levels of vasoconstrictors and vasodilators was determined. It was manifested by increased concentrations of endothelin-1 and nitrites in the background of the the amount of prostacyclin and homocysteine reduce. \ud Conclusions. The abnormality of endothelial dysfunction of vessels in systemic vasculitis were involved in the vasculitis pathogenesis

Ендотеліальна дисфункція судин при ANCA-асоційованих системних васкулітах

Aim. To evaluate clinical-pathogenetic relationship between systemic vasculitis associated with anti-neutrophil cytoplasmic antibodies and vascular endothelial dysfunction. Materials and methods. In order to clarify relationships between clinical course of systemic vasculitis with the state of the endothelial vascular function the indicators of endothelial function of vessels in blood (the levels of endothelin-1, thromboxane A2, homocysteine, prostacyclins, nitrites, cyclic guanosine monophosphate) were studied with biochemical and immunoenzyme methods in 129 patients (76 - with microscopic polyangiitis, 26 – with Wegener's granulomatous polyangiitis and 27 - with eosinophilic polyangiitis Churg-Strauss). Results. The imbalance of levels of vasoconstrictors and vasodilators was determined. It was manifested by increased concentrations of endothelin-1 and nitrites in the background of the the amount of prostacyclin and homocysteine reduce.Conclusions. The abnormality of endothelial dysfunction of vessels in systemic vasculitis were involved in the vasculitis pathogenesis. Клинико-патогенетические связи между системными васкулитами, ассоциированными с антинейтрофильными цитоплазматическими антителами, и эндотелиальной дисфункцией сосудов изучены недостаточно. С целью оценки взаимоотношений характера течения системных васкулитов с состоянием эндотелиальной функции сосудов у 129 больных (76 с микроскопическим полиангиитом, 26 с гранулёматозным полиангиитом Вегенера и 27 с эозинофильным полиангиитом Черджа-Стросс) биохимическим и иммуноферментным методами изучены показатели в крови эндотелиальной функции сосудов (уровни эндотелина-1, тромбоксана-А2, гомоцистеина, простациклина, нитритов, циклического гуанозинмонофосфата). Установлен дисбаланс уровней вазоконстрикторов и вазодилататоров в крови, что проявляется повышением концентраций эндотелина-1 и нитритов на фоне уменьшения содержания простациклина и гомоцистеина. Это свидетельствует о нарушениях эндотелиальной функции сосудов при системных васкулитах, которые участвуют в патогенетических построениях заболеваний.Клініко-патогенетичні зв'язки між системними васкулітами, що асоціюються з антинейтрофільними цитоплазматичними антитілами, і ендотеліальною дисфункцією судин вивчено недостатньо. З метою оцінювання взаємовідносин характеру перебігу системних васкулітів зі станом ендотеліальної функції судин у 129 хворих (76 із мікроскопічним поліангіїтом, 26 із гранулематозним поліангіїтом Вегенера і 27 з еозинофільним поліангіїтом Черджа-Строс) біохімічним та імуноферментним методами вивчили показники у крові ендотеліальної функції судин (рівні ендотеліну-1, тромбоксану-А2, гомоцистеїну, простацикліну, нітритів, циклічного гуанозинмонофосфату). Встановили дисбаланс рівнів вазоконстрикторів й вазодилататорів у крові, що виявляється підвищенням концентрацій ендотеліну-1 і нітритів на тлі зменшення вмісту простацикліну та гомоцистеїну. Це свідчить про порушення ендотеліальної функції судин при системних васкулітах, котрі беруть участь у патогенетичних побудовах захворювань