Особливості фізичної терапії пацієнтів після ендопротезування кульшового суглоба зі зміцненням капсульно-зв’язкових структур

 The purpose of the work is to evaluate the degree of dynamic recovery of the movements of the operated limb during the second period of rehabilitation by means of physical therapy in patients who underwent hip replacement and strengthening of the capsule-ligament apparatus with a polypropylene mesh.Materials and methods. A retrospective study of case histories, radiographs, and laboratory data of 47 patients requiring restoration or strengthening of the hip capsule was performed, of which primary endoprosthesis was performed in 26 (55.3 %) patients, and revision in 21 (44.7 %). Among the studied patients, 27 patients (57.4 %) were male, 20 patients (42.6 %) – female. The average age of the patients was 57 years (from 20 to 86 years).Results. Based on the analysis of the results of the study, we note that the quality of life of patients in both groups, the overall subjective condition of the joint, the volume of movements of the operated limb, as well as the evaluation of clinical and functional outcomes of treatment on the Harris Hip Score (HHS) directly correlate with performance preoperative exercises of a therapeutic nature and adherence to the postoperative rehabilitation program of physical therapy. Such correlation is more significant at 12 months after surgery, at 24 months of observation the indexes of the operated hip joint in the two groups of patients were not significantly different: 65.3 % of the observation group and 52.2 % of the comparison group at 12 months after surgery and 91.3 % and 81.0 % after 24 months, respectively.Conclusions. The use of polypropylene mesh to strengthen the posterior capsule ligaments of the hip joint enhances the functionality of the operated limb and restores patients overall, accelerates the physical rehabilitation process after discharge from the hospital. The expediency of careful preoperative preparation of patients and active management of the postoperative period (complexes of therapeutic exercises, informing of patients) is proved. Цель работы – оценить степень динамического восстановления движений оперированной конечности в течение II периода реабилитации средствами физической терапии у пациентов, которым выполнено эндопротезирование тазобедренного сустава и укрепление капсульно-связочного аппарата полипропиленовой сеткой.Материалы и методы. Проведено ретроспективное исследование историй болезней, рентгенограмм и лабораторных данных 47 пациентов, нуждающихся в восстановлении или укреплении капсулы тазобедренного сустава. Первичное эндопротезирование выполнено у 26 (55,3 %) пациентов, ревизионное – у 21 (44,7 %). Среди пациентов 27 (57,4 %) мужчин и 20 (42,6 %) женщин. Средний возраст пациентов составил 57 лет (от 20 до 86 лет).Результаты. На основе анализа результатов исследования отмечено, что качество жизни пациентов обеих групп, общее субъективное состояние сустава, показатели объема движений оперированной конечности, а также оценка клинико-функциональных результатов лечения по шкале Harris Hip Score (HHS) прямо коррелируют с выполнением предоперационных упражнений терапевтического характера и соблюдением послеоперационной реабилитационной программы физической терапии. Такая корреляция более существенна в срок 12 месяцев после хирургического лечения, через 24 месяца наблюдения показатели состояния оперируемого тазобедренного сустава в обеих группах пациентов существенно не отличались: 65,3 % – группа наблюдения, 52,2 % – группа сравнения через 12 месяцев после операции и 91,3 % и 81,0 % через 24 месяца соответственно.Выводы. Использование полипропиленовой сетки для укрепления задних капсульно-связных структур тазобедренного сустава приводит к расширению функциональных возможностей оперируемой конечности и восстановления пациентов, ускоряет процессы физической реабилитации после выписки из стационара. Доказана целесообразность тщательной предоперационной подготовки пациентов и активного ведения послеоперационного периода (комплексы терапевтических упражнений, информирование пациентов), что позволяет улучшить результаты хирургического и восстановительного лечения, избежать возможных осложнений при условии выполнения рекомендаций и комплексного применения средств физической терапии. Мета роботи – оцінити ступінь динамічного відновлення рухів оперованої кінцівки протягом ІІ періоду реабілітації засобами фізичної терапії в пацієнтів, яким виконане ендопротезування кульшового суглоба та зміцнення капсульно-зв’язкового апарату поліпропіленовою сіткою.Матеріали та методи. Здійснили ретроспективне дослідження історій хвороб, рентгенограм і лабораторних даних 47 пацієнтів, які потребували відновлення чи зміцнення капсули кульшового суглоба. Первинне ендопротезування виконали у 26 (55,3 %) пацієнтів, ревізійне ‒ у 21 (44,7 %). Серед пацієнтів було 27 (57,4 %) чоловіків і 20 (42,6 %) жінок. Середній вік пацієнтів становив 57 років (від 20 до 86 років).Результати. На підставі аналізу результатів дослідження визначили, що якість життя пацієнтів обох груп, загальний суб’єктивний стан суглоба, показники обсягу рухів оперованої кінцівки, а також оцінка клініко-функціональних результатів лікування за шкалою Harris Hip Score (HHS) прямо корелюють із виконанням передопераційних вправ терапевтичного характеру та дотриманням післяопераційної реабілітаційної програми фізичної терапії. Така кореляція є істотнішою в термін 12 місяців після хірургічного лікування, через 24 місяці спостереження показники стану оперованого кульшового суглоба в обох групах пацієнтів суттєво не відрізнялися: 65,3 % – група спостереження, 52,2 % – група порівняння через 12 місяців після операції та 91,3 % і 81,0 % через 24 місяці відповідно.Висновки. Використання поліпропіленової сітки для зміцнення задніх капсульно-зв’язкових структур кульшового суглоба призводить до розширення функціональних можливостей оперованої кінцівки та відновлення пацієнтів, прискорює процеси фізичної реабілітації після виписування зі стаціонара. Доведено доцільність ретельної передопераційної підготовки пацієнтів та активного ведення післяопераційного періоду (комплекси терапевтичних вправ, інформування пацієнтів), що дає можливість поліпшити результати хірургічного та відновного лікування, уникнути можливих ускладнень за умови виконання рекомендацій і комплексного застосування засобів фізичної терапії.

Контроль фізичних станів студентів спеціальних медичних груп із порушеннями опорно-рухового апарату як передумова розробки програм фізичної терапії

 The purpose of the work is to investigate the effectiveness of the use of physical condition control of students of special medical groups for the development of physical therapy programs.Materials and methods. 40 students of 1st and 2nd year students of National University “Lviv Polytechnic” and Zaporizhzhya State Medical University participated in the experimental studies, which on the basis of the medical examinations were assigned to a special medical group for the presence of diseases of the musculoskeletal system (scoliosis I, II and III degrees). The following methods were used in the research process: analysis and generalization of scientific literature and Internet data; analysis of medical records of students; instrumental methods of morphometric and psychophysiological studies; pedagogical observations; pedagogical experiment of ascertaining orientation; methods of mathematical statistics.The results of the study show that the application of theoretical and methodological provisions and recommendations of corrective measures in the system of test control of physical conditions in students of a special medical group in the practical work, on the basis of integration of specially selected means of physical therapy, enables to activate compensatory mechanisms, mobilize reserve mechanisms ability of the body to increase the competence to perform motor actions, helps to accelerate the formation of knowledge, skills, and elimination of defects motive sphere, eliminating the difference in indicators of psychophysical development between students of the main, preparatory and special medical group.Conclusions. The control of morphofunctional and psychophysiological indicators is an effective mechanism of correction of the physical condition of students of a special medical group with functional disorders of the musculoskeletal system and a necessary prerequisite for the development of complex programs of rehabilitation based on the use of therapeutic exercises. Цель работы ‒ исследовать эффективность применения контроля физических состояний студентов специальных медицинских групп для разработки программ физической терапии.Материалы и методы. В экспериментальных исследованиях приняли участие 40 студентов I–II курсов Национального университета «Львовская политехника» и Запорожского государственного медицинского университета, которые на основании данных медицинских осмотров отнесены к специальной медицинской группе по наличию заболеваний опорно-двигательного аппарата (сколиоз І–III степеней). В процессе исследования использованы методы анализа и обобщения данных научной литературы и сети Internet, анализа медицинских карт студентов, инструментальные методы морфометрических и психофизиологических исследований, педагогического наблюдения, педагогического эксперимента констатирующий направленности, методы математической статистики.Результаты. Применение на практике разработанных теоретико-методических положений и рекомендаций, коррекционных мероприятий в системе тестового контроля физических состояний у студентов специальной медицинской группы на основе интеграции специально подобранных средств физической терапии позволяет активизировать компенсаторные механизмы, мобилизировать резервные двигательные возможности организма, повысить компетентность выполнения двигательных действий, способствует ускорению формирования знаний, умений и навыков, устранению недостатков двигательной сферы, нивелированию разницы показателей психофизического развития между студентами основной, подготовительной и специальной медицинских групп.Выводы. Контроль морфофункциональных и психофизиологических показателей – эффективный механизм коррекции физического состояния студентов специальной медицинской группы с функциональными нарушениями опорно-двигательного аппарата и необходимая предпосылка для разработки комплексных программ реабилитации на основе использования терапевтических упражнений.Мета роботи – дослідити ефективність застосування контролю фізичних станів студентів спеціальних медичних груп для розробки програм фізичної терапії.Матеріали та методи. В експериментальних дослідженнях взяли участь 40 студентів І–ІІ курсів Національного університету «Львівська політехніка» і Запорізького державного медичного університету, які на підставі даних медичних оглядів належать до спеціальної медичної групи за наявністю захворювань опорно-рухового апарату (сколіоз І–ІІІ ступенів). Під час дослідження використали методи аналізу та узагальнення відомостей наукової літератури й мережі Internet, аналізу медичних карт студентів, інструментальні методи морфометричних і психофізіологічних досліджень, педагогічного спостереження, педагогічного експерименту констатувальної спрямованості, методи математичної статистики.Результати. Застосування на практиці розроблених теоретико-методичних положень і рекомендацій корекційних заходів у системі тестового контролю фізичних станів у студентів спеціальної медичної групи на основі інтеграції спеціально підібраних засобів фізичної терапії дає змогу активізувати компенсаторні механізми, мобілізувати резервні рухові можливості організму, підвищити компетентність виконання рухових дій, сприяє прискоренню формування знань, умінь і навичок, усуненню недоліків рухової сфери, нівелюванню різниці показників психофізичного розвитку між студентами основної, підготовчої та спеціальної медичних груп.Висновки. Контроль морфофункціональних і психофізіологічних показників – ефективний механізм корекції фізичного стану студентів спеціальної медичної групи з функціональними порушеннями опорно-рухового апарату та необхідна передумова для розроблення комплексних програм реабілітації на основі використання терапевтичних вправ.

Терапевтичні вправи у процесі фізичної реабілітації спортсменів із травматичними ушкодженнями опорно-рухового апарату (на матеріалі футзалу)

  The purpose of the work is to investigate and to test the effectiveness of therapeutic exercises in the process of physical rehabilitation of players in futsal after traumatic injuries of the musculoskeletal system.Materials and research methods. 36 athletes (18–27 years old), who during 2016–2019 were members of the ZSMU futsal team, took part in the experimental studies. Quantitative indicators of traumatic injuries of the musculoskeletal system are determined in the training and competition processes in annual training cycles based on the processing of official competition protocols and athletes' medical cards. Analysis and generalized data from scientific literature and the Internet; pedagogical observations; analysis of official competition protocols; analysis of medical records of athletes; pedagogical experiment stating orientation; methods of mathematical statistics were used in this experiment.Results. Analysis and synthesis of the obtained data allows us to state that the main feature using to therapeutic exercises in the generalized physical rehabilitation program is that they have restorative, training orientation and comprehensively affect the restoration of stability and mobility in injured joints, muscle tone and coordination of movements, proprioceptive function, special motor skills, skills, physical qualities, general and special physical performance.Conclusions. It was determined that the main therapeutic exercises which are used in the physical rehabilitation of athletes in futsal after injuries of the musculoskeletal system are massage exercises, stretching exercises, low-intensity cyclic locomotion, tension and relaxation exercises for healthy limbs, therapeutic exercises, conditioning exercises for large muscle groups, breathing exercises, local exercises on simulators and technical rehabilitation equipment. Цель работы – исследовать и экспериментально проверить эффективность применения терапевтических упражнений в процессе физической реабилитации игроков в мини-футболе после травматических повреждений опорно-двигательного аппарата.Материалы и методы. В экспериментальных исследованиях приняли участие 36 спортсменов в возрасте 18–27 лет, которые в течение 2016–2019 гг. были членами сборной команды ЗГМУ по футзалу. Количественные показатели травматических повреждений опорно-двигательного аппарата определены в тренировочном и соревновательном процессах в годичных циклах подготовки по результатам обработки официальных протоколов соревнований и медицинских карточек спортсменов. В процессе исследования использованы методы: анализ и обобщение данных научной литературы и сети Internet, педагогические наблюдения, анализ официальных протоколов соревнований, анализ медицинских карт спортсменов, педагогический эксперимент констатирующей направленности, методы математической статистики.Результаты. Анализ и обобщение полученных данных позволяет констатировать, что главной особенностью применения терапевтических упражнений в обобщенной программе физической реабилитации является то, что, кроме восстановительной, они имеют еще и тренировочную направленность и комплексно влияют на восстановление стабильности и подвижности в травмированных суставах, мышечного тонуса и координации движений, проприоцептивной функции, специальных двигательных умений, навыков, физических качеств, общей и специальной физической работоспособности.Выводы. Определено, что основными терапевтическими упражнениями, которые используются в процессе физической реабилитации спортсменов в футзале после повреждений опорно-двигательного аппарата, являются массажные, упражнения стретчинга, циклические локомоции низкой интенсивности, упражнения на напряжение и расслабление здоровых конечностей, лечебной гимнастики, упражнения кондиционной тренировки для больших мышечных групп, дыхательные упражнения, локальные упражнения на тренажерах и технических средствах реабилитации. Мета роботи – дослідити й експериментально перевірити ефективність застосування терапевтичних вправ у процесі фізичної реабілітації гравців у міні-футболі після травматичних ушкоджень опорно-рухового апарату.Матеріали та методи. В експериментальних дослідженнях взяли участь 36 спортсменів віком 18–27 років, які протягом 2016–2019 рр. були членами збірної команди ЗДМУ з футзалу. Кількісні показники травматичних ушкоджень опорно-рухового апарату визначені у тренувальному та змагальному процесах протягом річних циклів підготовки за результатами опрацювання офіційних протоколів змагань і медичних карток спортсменів. У процесі дослідження використали методи: аналіз, узагальнення відомостей наукової літератури та мережі Internet, педагогічні спостереження, аналіз офіційних протоколів змагань, аналіз медичних карт спортсменів, педагогічний експеримент констатувальної спрямованості, методи математичної статистики.Результати. Аналіз, узагальнення даних, що отримали, дає можливість констатувати: головною особливістю застосування терапевтичних вправ в узагальненій програмі фізичної реабілітації є те, що, крім відновної, вони мають ще й тренувальну спрямованість і комплексно впливають на відновлення стабільності та рухливості у травмованих суглобах, м’язового тонусу та координації рухів, пропріоцептивної функції, спеціальних рухових умінь, навичок, фізичних якостей, загальної та спеціальної фізичної працездатності.Висновки. Основними терапевтичними вправами, що використовують у процесі фізичної реабілітації спортсменів у футзалі після пошкоджень опорно-рухового апарату, є масажні, вправи стретчингу, циклічні локомоції низької інтенсивності, на напруження і розслаблення здорових кінцівок, вправи лікувальної гімнастики, кондиційного тренування для великих м’язових груп, дихальні вправи, локальні вправи на тренажерах і технічних засобах реабілітації

Фізична терапія спортсменів із діафізарними переломами кісток гомілки після інтрамедулярного остеосинтезу (на матеріалі командних спортивних ігор)

 The aim of the work was to evaluate the effectiveness of a physical therapy program for athletes specializing in team sports games with diaphysis fractures of the shin after intramedullary osteosynthesis.Materials and methods. Experimental studies were conducted with athletes in game sports (n = 58) with diaphyseal fractures of the tibia, who were treated in the Department of Traumatology and Orthopedics of the Clinical Hospital № 7, Kyiv, SI “Institute of Traumatology and Orthopedics NAMS of Ukraine”, sports clinic injuries of NUFVSU during 2014–2019. Methods of analysis and generalization of literature sources were used; method of anthropometric measurements to determine the comprehensiveness of a healthy and injured limb; goniometry method for measuring the available range of motion in the knee joint of a healthy and injured limb; myotonometry method to determine the tone of the quadriceps femoris; testing to calculate the symmetry index of the lower extremities (LSI ‒ Lower Extremity Symmetry Index); methods of mathematical statistics.Results. The developed complex program of physical therapy is a cycle of restorative measures that meet the achievement of previous functionality, meets the requirements for the level of motor skills, general and special physical performance of athletes, and meets their personal ideas about the quality of life. Evaluation of the effectiveness of the physical therapy program allows us to state that in BG the normative values were reached by 25 out of 29 athletes (86.21 %), in CG ‒ 19 athletes out of 29 (65.52 %), which indicates the high efficiency of the proposed physical therapy program.Conclusions. In the process of forming physical therapy programs for patients ‒ athletes with diaphysis fractures of the tibia after intramedullary osteosynthesis, therapeutic exercises should be grouped depending on the specific objectives of rehabilitation measures and their predominant focus: to restore motor function; to restore general physical fitness; to restore special physical fitness; to restore basic motor skills and abilities; to restore special motor skills and abilities in accordance with the specifics of training and competitive activities in sports games. Цель работы – оценить эффективность программы физической терапии для спортсменов, специализирующихся в командных спортивных играх, с диафизарными переломами костей голени после интрамедуллярного остеосинтеза.Материалы и методы. Экспериментальные исследования проведены со спортсменами игровых видов спорта (n = 58) с диафизарными переломами костей голени, которые находились на лечении в отделении травматологии и ортопедии клинической больницы № 7 г. Киева, ГУ «Институт травматологии и ортопедии АМН Украины», клинике спортивной травмы НУФВСУ в течение 2014–2019 гг. Использованы методы анализа и обобщения данный научной литературы; метод антропометрических измерений для определения охватных показателей здоровой и травмированной конечности; метод гониометрии для измерения доступного объёма движений в коленном суставе здоровой и травмированной конечности; метод миотонометрии для определения показателей тонуса четырёхглавой мышцы бедра; тестирование для расчёта индекса симметричности нижних конечностей (LSI ‒ Lower Extremity Symmetry Index); методы математической статистики.Результаты. Разработанная комплексная программа физической терапии представляет собой цикл восстановительных мероприятий, соответствующих достижению предыдущих функциональных возможностей, удовлетворяет требования к уровню двигательных возможностей, общей и специальной физической работоспособности спортсменов и соответствует их личным представлениям о качестве жизни. Оценка эффективности программы физической терапии позволяет констатировать, что в основной группе нормативных значений достигли 25 из 29 спортсменов (86,21 %), в контрольной ‒ 19 спортсменов из 29 (65,52 %), что свидетельствует о высокой эффективности предложенной программы физической терапии.Выводы. В процессе формирования программ физической терапии для пациентов ‒ спортсменов с диафизарными переломами костей голени после интрамедуллярного остеосинтеза – терапевтические упражнения целесообразно группировать в зависимости от специфических задач реабилитационных мероприятий и их преимущественной направленности на восстановление двигательной функции, общей физической работоспособности, специальной физической работоспособности, базовых двигательных умений и навыков, специальных двигательных умений и навыков в соответствии со спецификой тренировочной и соревновательной деятельности в спортивных играх. Мета роботи – оцінити ефективність програми фізичної терапії для спортсменів, які спеціалізуються в командних спортивних іграх, із діафізарними переломами кісток гомілки після інтрамедулярного остеосинтезу.Матеріали та методи. Експериментальні дослідження виконали зі спортсменами з ігрових видів спорту (n = 58) із діафізарними переломами кісток гомілки, які перебували на лікуванні у відділенні травматології та ортопедії міської клінічної лікарні № 7 м. Києва, ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», клініці спортивної травми НУФВСУ протягом 2014–2019 рр. Використали методи аналізу та узагальнення відомостей наукової літератури; метод антропометричних вимірювань для визначення обвідних показників здорової та травмованої кінцівки; метод гоніометрії для вимірювання доступного обсягу рухів у колінному суглобі здорової та травмованої кінцівки; метод міотонометрії для визначення показників тонусу чотириголового м’яза стегна; тестування для розрахунку індексу симетричності нижніх кінцівок (LSI ‒ Lower Extremity Symmetry Index); методи математичної статистики.Результати. Комплексна програма фізичної терапії, яку розробили, – цикл відновлювальних заходів, що відповідають досягненню попередніх функціональних можливостей, відповідає вимогам до рівня рухових можливостей, загальної та спеціальної фізичної працездатності спортсменів, а також їхнім особистим уявленням про якість життя. Оцінювання ефективності програми фізичної терапії дає можливість констатувати, що в основній групі нормативних значень досягли 25 із 29 спортсменів (86,21 %), у контрольній ‒ 19 спортсменів із 29 (65,52 %), що свідчить про високу ефективність запропонованої програми фізичної терапії.Висновки. У процесі формування програм фізичної терапії для пацієнтів ‒ спортсменів із діафізарними переломами кісток гомілки після інтрамедулярного остеосинтезу – терапевтичні вправи доцільно групувати залежно від специфічних завдань реабілітаційних заходів та їх переважної спрямованості на відновлення рухової функції, загальної фізичної працездатності, спеціальної фізичної працездатності, базових рухових умінь і навичок, спеціальних рухових умінь і навичок згідно зі специфікою тренувальної та змагальної діяльності у спортивних іграх

Оцінювання ефективності комплексної програми фізичної терапії в пацієнтів після хірургічного лікування розриву ахіллового сухожилля

 The purpose of the work is to evaluate the effectiveness of a comprehensive program of physical therapy in patients after surgical reconstruction of the Achilles tendon.Materials and methods. Subjects population comprises 58 patients (aged 34–57 years), including 39 (67.24 %) males and 19 (32.76 %) females, who were up to the surgical restoration of the Achilles tendon. All patients were divided into two groups: the main group (MG, n = 29) and the control one (CG, n = 29). Research methods embraced a review of scientific literature presented on the Internet; experimental research of ascertaining and formative orientation; pedagogical observation; goniometry, plantodynamometry, modified Romberg test; methods of mathematical statistics.Results. After surgery, the angle of plantar flexion was better (P < 0.01) in MG patients compared with CG patients (4 weeks): 29.1 ± 1.19° and 28.1 ± 1.13°. However, statistically significant differences between MG and CG patients in subsequent measurements were not found (P > 0.05). The percentage values of the load distribution on the operated extremity had improved by the final measurement date (16 weeks), which reduced the difference in the load distribution on the extremities to 9.20 ± 3.09 % in MG patients and up to 14.60 ± 2.98 % in CG patients (Me (25 %; 75 %) ) ‒ 8 (6; 12) % and 16 (12; 18) %). The indicators of the final performance of Romberg test were significantly better in MG patients, making 11.4 ± 2.13 s, which is 2.5 seconds better than in CG patients (P < 0.01).Conclusions. Dynamic characteristics of plantar flexion were restored by the following means: adaptive physical exercises and corrective gymnastics, different walking exercises, exercises with fitball, exercises on an exercise bike and step platforms, hydrotherapeutic exercises, orthopedic shoes, physiotherapeutic methods, and massage. The proposed comprehensive program is effective and can be used for post-surgical physical therapy in patients diagnosed with Achilles tendon rupture. Цель работы – оценить эффективность комплексной программы физической терапии у пациентов после восстановления ахиллова сухожилия хирургическими методами.Материалы и методы. Контингент исследования ‒ 58 пациентов в возрасте 34–57 лет: 39 (67,24 %) мужчин, 19 (32,76 %) женщин. Обследованным показано восстановление ахиллова сухожилия с помощью оперативного хирургического вмешательства. Из пациентов сформированы две группы: основная (ОГ, n = 29) и контрольная (КГ, n = 29). Методы исследования: анализ научной литературы и научных изданий, представленных в сети Internet; экспериментальные исследования констатирующей и формирующей направленности, педагогическое наблюдение; гониометрия, плантодинамометрия, модифицированный тест Ромберга; методы математической статистики.Результаты. Угол плантарной флексии на после оперативного вмешательства был лучшим (р < 0,01) у пациентов ОГ по сравнению с показателями пациентов КГ (4 неделя): 29,1 ± 1,19° и 28,1 ± 1,13° соответственно. Статистически достоверные различия между пациентами ОГ и КГ при последующих измерениях не установлены (p > 0,05). Процентные значения распределения нагрузки на оперированную конечность улучшились до срока итогового измерения (16 недель), что повлияло на снижение разницы в распределении нагрузки на конечности до 9,20 ± 3,09 % у пациентов ОГ, до 14,6 ± 2,98 % у пациентов КГ (Me (25 %; 75 %) ‒ 8 (6; 12) % и 16 (12, 18) %). Показатели итогового выполнения теста Ромберга достоверно лучше у пациентов ОГ и составили 11,4 ± 2,13 с, что на 2,5 с лучше, чем у пациентов КГ (р < 0,01).Выводы. Для восстановления динамических характеристик плантарной флексии использованы упражнения адаптивного физического воспитания и корректирующей гимнастики, разновидности ходьбы, упражнения с фитболом, занятия на велотренажере, степ-платформах, применены гидротерапевтические упражнения, физиотерапевтические методы и массаж, больные использовали ортопедическую обувь. Предложенная комплексная программа эффективна и может быть использована в процессе физической терапии больных с диагнозом разрыв ахиллова сухожилия после хирургического вмешательства. Мета роботи – оцінити ефективність комплексної програми фізичної терапії в пацієнтів після відновлення ахіллового сухожилля хірургічними методами.Матеріали та методи. Контингент дослідження – 58 пацієнтів віком 34–57 років: 39 (67,24 %) – чоловіки, 19 (32,76 %) – жінки. Обстеженим необхідне відновлення ахіллового сухожилля за допомогою оперативного хірургічного втручання. З пацієнтів сформували дві групи: основну (ОГ, n = 29) і контрольну (КГ, n = 29).Методи дослідження: аналіз фахової літератури та наукових видань, що представлені в мережі Internet; експериментальні дослідження констатувальної та формувальної спрямованості, педагогічне спостереження; гоніометрія, плантодинамометрія, модифікований тест Ромберга; методи математичної статистики.Результати. Кут плантарної флексії після оперативного втручання кращий (р < 0,01) в пацієнтів ОГ порівняно з показниками пацієнтів КГ (4 тиждень): 29,1 ± 1,19°, 28,1 ± 1,13° відповідно. Але статистично вірогідні розбіжності між пацієнтами ОГ і КГ під час подальших вимірювань не встановили (p > 0,05). Відсоткові значення розподілу навантаження на оперовану кінцівку покращилися до часу підсумкового вимірювання (16 тижнів), що вплинуло на зниження різниці за розподілом навантаження на кінцівки до 9,20 ± 3,09 % в пацієнтів ОГ, до 14,60 ± 2,98 % в пацієнтів КГ (Me (25 %; 75 %) – 8 (6; 12) % і 16 (12; 18) % відповідно). Показники підсумкового виконання тесту Ромберга вірогідно кращі в пацієнтів ОГ і становили 11,4 ± 2,13 с, що на 2,5 с краще, ніж у пацієнтів КГ (р < 0,01).Висновки. Для відновлення динамічних характеристик плантарної флексії використали вправи адаптивного фізичного виховання та коригувальної гімнастики, різновиди ходи, вправи з м’ячами, заняття на велотренажері, степ-платформах; застосували гідротерапевтичні вправи, фізіотерапевтичні методи і масаж, хворі користувалися ортопедичним взуттям. Комплексна програма, яку запропонували, ефективна, її можна використовувати у процесі фізичної терапії хворих із діагнозом розрив ахіллового сухожилля після хірургічного втручання

Experience of Classes in the Discipline «Fitness-Technology» Using Distance Forms of Learning in the Condition of Global Pandemics COVID-19

У статті розглянутий досвід роботи з викладання навчальної дисципліни «фітнес-технології» для студентів спеціальності 227 «фізична терапія, ерготерапія» в Запорізькому державному медичному університеті з використанням дистанційних форм навчання в умовах глобальної пандемії, що спричинена COVID-19.The article considers the experience of teaching the discipline «fitness-technology» for students majoring in 227 «physical therapy, occupational therapy» at Zaporozhye State Medical University using distance learning in a global pandemic caused by COVID-19