Особливості діагностики та лікування розриву селезінки при вагітності

Особливості діагностики та лікування розриву селезінки при вагітност

Expediency of сitoprotective treatment of patients with acute myocardial infarction, who were performed percutaneous coronary intervention

The aim of the study was to increase the efficiency of treatment of patients with Acute Miocardial Infarction by incorporating the protocol therapy for the course of parenteral use of L-arginine and L-carnitine.Material and methods.A total of 45 patients with acute coronary syndrome with ST segment elevation were investigated, who had undergone urgent balloon angioplasty and stenting of a heart attack-dependent coronary artery. The study selected patients aged  on average (59,57 ± 8,07) years. The experimental group consisted of 30 patients, who received standard protocol treatment of ACS (MI) and additionally were prescribed 4.2 g L-arginine and 2.0 g L-carnitine in the 100 ml solution for infusion once daily for 5 days intravenously. The control group included 15 patients with ACS (MI) who also had percutaneous coronary intervention, but this group received only standard protocol treatment.In addition to general clinical, instrumental and laboratory methods (general blood test, MB Creatinephosphokinase fraction (CFC-MB), Troponin T, oxygen saturation of arterial blood (SpO2), ECG in 12 standard leads, etc.), performed an echocardiography in the B-mode with the definition of linear and volume indicators of the left ventricle, as well as the global (by the ejection fraction (EF) and local contractile activity of the myocardium by the Simpson method. The functional state of the vascular endothelium was determined by the concentration of endothelin-1 (ET-1) in the blood plasma and the content of stable NO metabolites [5]. The determination of endothelin-1 (ET-1) in serum was carried out using for determining the ultimate stable metabolites of NO in the blood. Results. It has been established that patients with ACS (MI) after percutaneous coronary intervention often develop reperfusion syndrome with manifestations of left ventricular insufficiency and rhythm disturbances. Substantial clinical and functional improvement was noted under the influence of standard medical treatment in patients of control group. At the same time postinfarction remodeling with systolic and diastolic function of the heart, with the development of heart failure syndrome and endothelial dysfunction of blood vessels, and also remained resistant to extrasystole therapy, progressed.Patients in the experimental group under the influence of complex medical treatment with the inclusion of L-arginine and L-carnitine marked a significant decrease in the frequency of violations of rhythm and conduction for the second day of observation, as well as a decrease in the manifestations of post-infarction remodeling of LV, which ultimately manifested a significant improvement in myocardial contractility (EF increased by 13%) and decreased diastolic dysfunction. Improvement of the inotropic function of the heart and a significant reduction in the frequency and severity of reperfusion arrhythmias was achieved precisely due to cardiometabolic effects of L-carnitine. In addition, in patients undergoing additional treatment with L-arginine and L-carnitine after 10 days of treatment, the activity of ET-1 was significantly lowered and the concentration of nitrogen oxide metabolites in the blood plasma increased and reach the level of healthy subjects (P> 0,05). So, they recovered the endothelial function of the vessels.Conclusions: In the first day after percutaneous coronary intervention on the background of standard drug therapy was most often diagnosed with reperfusion syndrome with manifestations of acute left ventricular failure and arrhythmias and conduction.The use of complex drug therapy with the inclusion of L-arginine and L-carnitine on the background of an individualized cardiorehabilitation program led to a significant improvement in the parameters of central cardiohemodynamics and restoration of vascular endothelial function, was accompanied by a significant decrease in the frequency of development and severity of such complications of ACS (MI) as reperfusion arrhythmias and acute left ventricular failure

INSTRUMENTAL AND DIAGNOSTIC CRITERIA OF HEMODYNAMIC DISORDERS AND ENDOTHELIAL DYSFUNCTION CORRECTION IN PREGNANTS WITH ARTERIAL HYPERTENSION

Background. According to the WHO, hypertension is associated with 20-33 % of maternal death during pregnancy within extragenital pathology statistics. There are complications of the fetus and newborn associated with hypertension at 140/90 mm Hg and higher. Objective. A comparative analysis of antihypertensive therapy effectiveness in pregnants with arterial hypertension was performed using modern clinical and instrumental methods of endothelial function diagnostic, central and utero-placental hemodynamic estimation. Methods. We examined 63 pregnant women with hypertension at 28 to 32 weeks of gestation. Women were randomized into three groups:group I (control group – 20 women), that included pregnant women with hypertension treated with basic antihypertensive therapy as recommended by Health Ministry of Ukraine standards (metildofa and nifedipin); group II – 21 pregnant women receiving metildofa and metoprolol; group III (22 pregnant women) receiving metildofa and nebivolol. Conclusions. It was found that the brachial artery ultrasound measuring and occlusive plethysmography procedure by Dietz is an early and safe method of endothelial dysfunction diagnostic in pregnants with hypertension. Doppler ultrasound of blood flow in uterine, umbilical arteries, and middle cerebral arteries of the fetus allows timely diagnosis of the side effect of antihypertensive drugs on the fetus. The therapy of choice for pregnants with Stage II Arterial Hypertension should be based on methyldopa and calcium channel antagonists or selective beta-blockers combination. Highly selective beta-blockers with vasodilative effect (nebivolol hydrochloride) and L-arginine (Tivortin) allow to prevent perinatal adverse effects of antihypertensive therapy, to correct hemodynamic disorders and endothelial dysfunction in pregnants with arterial hypertension. KEY WORDS: arterial hypertension, uterine-placental hemodynamics, endothelial dysfunctio

ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ДИСГОРМОНАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ У ЖІНОК ГРУПИ ВИСОКОГО РИЗИКУ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ

Analysis methods of screening for breast cancer shows that mortality risk women who took part in the program of preventive treatment of diffuse disease at breast cancer is 30-50% lower than for ones without. In the context of the above crucial role for detection of malignant breast disease should be given to the regular medical examinations, including destination and prevention. Thanks to this Rivne takes one of the last places inUkraineby the number of patients with breast cancer. Consequently, there is no doubt that prompt early diagnosis, appropriate treatment and prevention of dishormonal breast pathology reduce morbidity.Аналіз методик скринінгу раку молочної залози показує, що смертність серед жінок груп ризику, які взяли участь у профілактичній програмі лікування дифузних захворювань молочної залози, на 30–50 % нижче, ніж у групах, де профілактика раку молочної залози не проводилась. У контексті сказаного визначальну роль при підозрі/виявленні злоякісних захворювань молочної залози серед жінок слід відвести регулярним медичним оглядам, зокрема цільовому та профілактичному. Завдяки цьому Рівненщина займає одне з останніх місць в Україні за кількістю хворих на рак молочної залози. Отже, немає сумнівів, що своєчасна рання діагностика, адекватне лікування і профілактика дисгормональної патології молочної залози сприяє зниженню захворюваності

INSTRUMENTAL AND DIAGNOSTIC CRITERIA OF HEMODYNAMIC DISORDERS AND ENDOTHELIAL DYSFUNCTION CORRECTION IN PREGNANTS WITH ARTERIAL HYPERTENSION

Background. According to the WHO, hypertension is associated with 20-33 % of maternal death during pregnancy within extragenital pathology statistics. There are complications of the fetus and newborn associated with hypertension at 140/90 mm Hg and higher.Objective. A comparative analysis of antihypertensive therapy effectiveness in pregnants with arterial hypertension was performed using modern clinical and instrumental methods of endothelial function diagnostic, central and utero-placental hemodynamic estimation.Methods. We examined 63 pregnant women with hypertension at 28 to 32 weeks of gestation. Women were randomized into three groups:group I (control group – 20 women), that included pregnant women with hypertension treated with basic antihypertensive therapy as recommended by Health Ministry of Ukraine standards (metildofa and nifedipin); group II – 21 pregnant women receiving metildofa and metoprolol; group III (22 pregnant women) receiving metildofa and nebivolol.Conclusions. It was found that the brachial artery ultrasound measuring and occlusive plethysmography procedure by Dietz is an early and safe method of endothelial dysfunction diagnostic in pregnants with hypertension. Doppler ultrasound of blood flow in uterine, umbilical arteries, and middle cerebral arteries of the fetus allows timely diagnosis of the side effect of antihypertensive drugs on the fetus. The therapy of choice for pregnants with Stage II Arterial Hypertension should be based on methyldopa and calcium channel antagonists or selective beta-blockers combination. Highly selective beta-blockers with vasodilative effect (nebivolol hydrochloride) and L-arginine (Tivortin) allow to prevent perinatal adverse effects of antihypertensive therapy, to correct hemodynamic disorders and endothelial dysfunction in pregnants with arterial hypertension.KEY WORDS: arterial hypertension, uterine-placental hemodynamics, endothelial dysfunctio

АКУШЕРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ КАРДІАЛЬНИХ ТА МЕТАБОЛІЧНИХ ФАКТОРІВ РИЗИКУ У ВАГІТНИХ ІЗ АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ

Clinical and laboratory examination of 100 pregnant women with hypertension found violations of the utero-placental blood flow, progression of fetoplacental dysfunction, intrauterine growth retardation, infants with low birth weight to gestational age, which significantly worsens during pregnancy due to the combined influence of family history of cardiovascular disease and other trigger factors, including the use of combined oral contraceptives that provokes atherogenic lesions of arterial vessels against metabolic changes, angiopathy and development of cardiovascular remodelling.При клінічному та параклінічному обстеженні 100 вагітних із артеріальною гіпертензією виявлено порушення матково-плацентарного кровотоку, прогресування фетоплацентарної дисфункції, затримку внутрішньоутробного росту плода, народження дітей з малою масою тіла до терміну гестації, що суттєво погіршує перебіг вагітності внаслідок поєднаного впливу обтяженої спадковості з боку серцево-судинних захворювань та інших провокуючих чинників, в тому числі застосування комбінованих оральних контрацептивів, що провокує атерогенне ураження артеріального русла на тлі метаболічних змін, ангіопатії та розвитку кардіоваскулярного ремоделювання

ПРЕДИКТОРИ ЕКСТРАСИСТОЛІЧНОЇ АРИТМІЇ ТА ЇЇ ЛІКУВАННЯ У ВАГІТНИХ ІЗ ПЕРВИННИМ ПРОЛАПСОМ МІТРАЛЬНОГО КЛАПАНА

The article describes and analyzes predictors of extrasystolic arrhythmia and its treatment in pregnant women with primary mitral valve prolapse.The aim of the study – to determine the predictors of the development of extrasystole in various types of MVP and to improve the effect of this treatment for arrhythmia in pregnant women.Material and Methods. All patients underwent a general-clinical examination; the developed questionnaire for the detection of phenotypic markers of connective tissue dysplasia (CTD) and diesembriogenesis stigmas, heredity with various diseases; ECG-study in 12 common leads; HM ECG with the help of software-hardware complex "DiaCard" ("Solveig", Ukraine); determination of cardiac rhythm variability (HRV); EchoKG-research in the M-, B- and D-modes on the "Toshiba istyle SSA-580A" device; determination of the electrolyte balance of blood – the content in the plasma of Ca2 +, Mg2+ i K+ (by colorimetric method using Biosystems BTS-330 photometer). After the previous randomization three anti­arrhythmic options were prescribed for pregnant women with MVP and frequent extrasystoles, and their effectiveness was studied.Results. In the complex of anthropometric and clinical examination of 53 pregnant women with mitral valve prolapse was found that women with mitral valve prolapse (MVP) should be considered with the phenotypic markers of arrhythmogenesis: height >-180 cm, joint hypermobility, increased skin elasticity, wrist and thumb signs, veins varicosis, which exhibit positive correlations with the degree of prolapse of the anterior lining of the mitral valve, the presence of myxomatoses degeneration (MD) of the wings, mitral regurgitation, and two-fold prolapse that in some way are difficult to determine the essence and features of the course of MVP in pregnant women. As the predictors of extrasystolic arrhythmia in pregnant women with MVP may be myxomatosis of the MV, more than II stage of mitral regurgitation, relative hypomagniemia, and also vegetative dysfunction and violation of the electrophysiological properties of the myocardium. High antiarrhythmic efficacy of nebivolol was established for ventricular extrasystole, rhythmocor – for supraventricular extrasystole and combination of these drugs – for ventricular and supraventricular extrasystoles.В статье описаны и проанализированы предикторы экстрасистолической аритмии и ее лечение у беременных с первичным пролапсом митрального клапана.Цель исследования – определить предикторы развития экстрасистолии при различных вариантах ПМК и повысить эффективность лечения аритмии у беременных.Материал и методы. Всем больным было проведено клиническое обследование; анкетирование по разра­ботанной анкете для выявления фенотипических маркеров соединительнотканной дисплазии (СТД) и стигм дис­эм­бриогенеза, наследственности различными заболеваниями, ЭКГ-исследование в 12 общепринятых отведениях; холтеровское мониторирование ЭКГ с помощью программно-аппаратного комплекса "DiaCard" ("Сольвейг", Украина); определение вариабельности сердечного ритма (ВСР) ЭхоКГ-исследования в М, В- и Д-ре­жимах на аппарате "Toshiba istyle SSA-580A"; определение электролитного баланса крови – содержания в плазме Са2+, Мg2+ и K+ (колориметрическим методом с помощью фотометра Biosystems BTS-330). После предварительной рандо­мизации беременным с ПМК и частой экстрасистолией было назначено три варианта антиаритмической терапии и изучена их эффективность.Результаты. При комплексном антропометрическом и клиническом обследовании 53 беременных с пролап­сом митрального клапана было обнаружено, что фенотипическими маркерами аритмогенеза у женщин с ПМК являются рост >180 см, гипермобильность суставов, повышенная растяжимость кожи, признаки запястья и большого пальца, варикоз, которые имеют положительные корреляционные связи со степенью пролабирования передней створки МК, наличием миксоматозной дегенерации (МД) створок, митральной регургитации и дво­створковым пролабированием а также, определенным образом, определяют тяжесть и особенности течения ПМК у беременных. Предикторами экстрасистолической аритмии у беременных с ПМК могут служить миксоматоз створок МК, митральная регургитация больше ІІ, относительная гипомагниемия, вегетативная дисфункция и нарушения электрофизиологических свойств миокарда. Установлена высокая антиаритмическая эффективность небиволола при желудочковой экстрасистолии, ритмокора – при суправентрикулярной экстрасистолии и комбинации этих препаратов – при желудочковой и суправентрикулярной экстрасистолии.В статті описано та проаналізовано предиктори екстрасистолічної аритмії та її лікування у вагітних із первинним пролапсом мітрального клапана.Мета дослідження – визначити предиктори розвитку екстрасистолії при різних варіантах ПМК та підвищити ефективність лікування аритмії у вагітних.Матеріал і методи. Всім хворим було проведено загальноклінічне обстеження; анкетування за розробленою анкетою для виявлення фенотипових маркерів сполучнотканинної дисплазії (СТД) і стигм дизембріогенезу, спадковості за різними захворюваннями; ЕКГ-дослідження в 12 загальноприйнятих відведеннях; ХМ ЕКГ за допо­могою програмно-апаратного комплексу “DiaCard” (“Сольвейг”, Україна); визначення варіабельності серцевого ритму (ВСР); ЕхоКГ-дослідження в М-, В- і Д-режимах на апараті “Toshiba istyle SSA-580A”; визначення електролітного балансу крові – вмісту в плазмі Са2+, Мg2+ i K+ (колориметричним методом за допомогою фотометра Biosystems BTS-330). Після попередньої рандомізації вагітним із ПМК та частою екстрасистолією було призначено три варіанти антиаритмічної терапії та вивчено їх ефективність.Результати. При комплексному антропометричному та клінічному обстеженні 53 вагітних з пролапсом мітрального клапана було виявлено, що фенотиповими маркерами аритмогенезу в жінок із ПМК слід вважати: зріст >180 см, гіпермобільність суглобів, підвищену розтяжність шкіри, ознаки зап’ястка та великого пальця, варикоз, які мають позитивні кореляційні зв’язки зі ступенем пролабування передньої стулки МК, наявністю міксоматозної дегенерації (МД) стулок, мітральної регургітації та двостулковим пролабуванням і, певним чином, визначають тяжкість та особливості перебігу ПМК у вагітних. Предикторами екстрасистолічної аритмії у вагітних із ПМК можуть слугувати міксоматоз стулок МК, мітральна регургітація більше ІІ, відносна гіпомагніємія, а також вегетативна дисфункція і порушення електрофізіологічних властивостей міокарда. Встановлено високу антиарит­мічну ефективність небівололу при шлуночковій екстрасистолії, ритмокору – при суправентрикулярній екстра­систолії та комбінації цих препаратів – при шлуночковій і суправентрикулярній екстрасистолії

ПАТОГЕНЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ АКУШЕРСЬКИХ УСКЛАДНЕНЬ У ВАГІТНИХ ІЗ НЕАЛКОГОЛЬНОЮ ЖИРОВОЮ ХВОРОБОЮ ПЕЧІНКИ ПРИ НАДЛИШКОВІЙ МАСІ ТІЛА (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Among the pathological conditions that are factors threatening the course of pregnancy, a special place is occupied by disorders of lipid metabolism. According to the WHO, 90 % of overweight women develop early manifestations of hepatic steatosis at the age of 20–25, which leads to non-alcoholic steatohepatitis over the next five years of life. Therefore, overweight women are at risk for the development of obstetric and perinatal complications, in the genesis of which a significant role is given to metabolic disorders in the liver. The aim of the study – to analyze the current literature on lipid profile, endothelial function, biochemical markers, the role of the liver in the regulation of lipid metabolism and key risk factors for steatosis at a young age that may worsen pregnancy and childbirth in pregnant women with nonalcoholic fatty liver disease (NAFLD) and obesity and determine the optimal methods of diagnostics, prevention and treatment of obstetric and perinatal complications in overweight pregnant women with NAFLD. Conclusion. The combination of NAFLD and obesity has a significant impact on the development of obstetric and perinatal complications. Среди патологических состояний, которые являются факторами угрожающего течения беременности, особое место занимают нарушения липидного обмена. По данным ВОЗ, у 90 % женщин с избыточной массой тела уже в возрасте 20–25 лет диагностируют ранние проявления стеатоза печени, который в течение следующих пяти лет жизни приводит к неалкогольному стеатогепатиту. Поэтому у женщин с избыточной массой тела имеется угроза развития акушерских и перинатальных осложнений, в генезисе которых значительная роль принадлежит метаболическим нарушениям в печени. Цель исследования – проанализировать данные современной литературы относительно показателей липидного профиля, эндотелиальной функции, биохимических маркеров, роли печени в липидном обмене и ключевые факторы риска развития стеатоза в молодом возрасте, которые могут ухудшить течение беременности и родов у беременных с неалкогольной жировой болезнью печени (НАЖБП). Определить оптимальные методы диагностики, профилактики и лечения акушерских и перинатальных осложнений у беременных с избыточной массой тела при НАЖБП. Вывод. Сочетание НАЖБП и ожирения имеет значительное влияние на развитие акушерских и перинатальных осложнений.Серед патологічних станів, які є факторами загрозливого перебігу вагітності, особливе місце посідають порушення ліпідного обміну, які на сьогодні прогресивно зростають. За даними ВООЗ, у 90 % жінок із надлишковою масою тіла вже у віці 20–25 років виявляють ранні прояви стеатозу печінки, який впродовж наступних п᾽яти років життя приводить до неалкогольного стеатогепатиту. Тому жінки із надлишковою масою тіла мають загрозу щодо розвитку акушерських та перинатальних ускладнень, у генезі яких значна роль належить метаболічним порушенням у печінці. Мета дослідження – проаналізувати дані сучасної літератури щодо показників ліпідного профілю, функції ендотелію, біохімічних маркерів, ролі печінки у регуляції ліпідного обміну та ключові фактори ризику розвитку стеатозу в молодому віці, які можуть погіршити перебіг вагітності й пологів у вагітних із неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) та ожирінням. Визначити оптимальні методи діагностики, профілактики та лікування акушерських та перинатальних ускладнень у вагітних із надлишковою масою тіла при НАЖХП. Висновок. Поєднання НАЖХП та ожиріння має вагомий вплив на розвиток акушерських та перинатальних ускладнень

СПОЛУЧНОТКАНИННА ДИСПЛАЗІЯ СЕРЦЯ У ВАГІТНИХ ТА ПЕРИНАТАЛЬНІ НАСЛІДКИ: (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ТА ВЛАСНІ ДАНІ)

The aim of the study – the role of connective tissue dysplasia of the heart with idiomatic mitral valve prolapse in the development of complications of pregnancy and childbirth in women, as well as the choice of optimal methods of pregnancy, prognosis, treatment and prevention of obstetric complications. The article presents modern world ideas about the influence of nonspecific connective tissue dysplasia of the heart on pregnancy, childbirth, fetal condition and postpartum period. Scientists from the world᾽s leading schools, who have achieved significant success in studying the problem of nonspecific connective tissue dysplasia over the last 10 years, state the global prevalence of dysplastic syndromes among young people, their significant impact on clinical manifestations and the course of most "common" diseases and 100 % dependence on adverse factors fetal period. Connective tissue is involved in key processes that determine the success of human reproduction. Mitral valve prolapse is considered to be one of the cardiac manifestations of connective tissue dysplasia syndrome (idiopathic or primary mitral valve prolapse), which has a proven genetic determination. Given the relatively high prevalence of mitral valve prolapse in the young population, the above complications are quite common (20–25 %) in pregnant women. Moreover, in pregnant women mitral valve prolapse is more severe, characterized by a higher incidence of various cardiovascular and obstetric complications, including a number of phenotypic and visceral heart abnormalities that can be inherited in children, which demonstrates the higher general clinical significance of the heart dysplasia problem just for pregnancy. The role of metabolic disorders, immune response, electrolyte imbalance, coagulopathy in the development of functional disorders of the life support systems of pregnancy and uterine-placental-fetal complex in women with connective tissue dysplasia of the heart and idiopathic mitral valve prolapse was detected. The analysis indicates the need for isolation in pregnant women with connective tissue dysplasia of the heart special clinical and biochemical markers for the prediction of obstetric and perinatal complications.Цель исследования – уточнение роли соединительнотканной дисплазии сердца с идиоматическим пролапсом митрального клапана в проблеме развития осложнений беременности и родов у женщин, а также её влияния на выбор оптимальных методов ведения беременности, прогнозирования, лечения и профилактики акушерских осложнений. В статье представлены современные мировые представления о влиянии неспецифической дисплазии соединительной ткани (НДСТ) сердца на течение беременности, родов, состояние плода и послеродовой период. Ученые ведущих мировых школ, достигших за последнее 10-летие значительных успехов в изучении проблемы НДСТ, констатируют глобальную распространенность среди молодежи диспластических синдромов, существенное влияние их на клинические проявления и течение большинства «обычных» заболеваний и 100 % зависимость от действия неблагоприятных факторов во внутриутробном периоде. Соединительная ткань участвует в ключевых процессах, которые определяют успех репродукции человека. Пролапс митрального клапана рассматривается как один из кардиальных проявлений синдрома дисплазии соединительной ткани (идиопатический, или первичный пролапс митрального клапана), который имеет доказанную генетическую детерминацию. Учитывая относительно высокую распространенность пролапса митрального клапана в молодой популяции, вышеуказанные осложнения довольно часто (20–25 %) встречаются у беременных. Более того, у беременных пролапс митрального клапана имеет более тяжелое течение, характеризуется большей частотой развития различных сердечно-сосудистых и акушерских осложнений, в том числе рядом фенотипических и висцеральных аномалий сердца, которые могут наследоваться у ребенка, и демонстрирует более высокое общеклиническое значение проблемы соединительнотканной дисплазии сердца именно для ведения беременности. Установлена роль метаболических нарушений, иммунного ответа, дисбаланса электролитов, коагулопатии в развитии функциональных нарушений работы систем жизнеобеспечения беременности и работы маточно-плацентарно-плодового комплекса у женщин с соединительнотканной дисплазией сердца и идиопатическим пролапсом митрального клапана. Проведенный анализ указывает на необходимость выделения у беременных с соединительнотканной дисплазией сердца клинических и биохимических маркеров прогнозирования акушерских и перинатальных осложнений.Мета дослідження – уточнення ролі сполучнотканинної дисплазії серця з ідіоматичним пролапсом мітрального клапана у проблемі розвитку ускладнень вагітності та пологів у жінок, а також її впливу на вибір оптимальних методів ведення вагітності, прогнозування, лікування та профілактики акушерських ускладнень. У статті представлено сучасні світові уявлення про вплив неспецифічної дисплазії сполучної тканини (НДСТ) серця на перебіг вагітності, пологів, стан плода та післяпологовий період. Учені провідних світових шкіл, що досягли за останнє 10-річчя значних успіхів у вивченні проблеми НДСТ, констатують глобальну поширеність серед молоді диспластичних синдромів, суттєвий вплив їх на клінічні прояви і перебіг більшості «звичних» захворювань та 100 % залежність від дії несприятливих чинників у внутрішньоутробному періоді. Сполучна тканина бере участь у ключових процесах, які визначають успіх репродукції людини. Пролапс мітрального клапана розглядається як один із кардіальних проявів синдрому дисплазії сполучної тканини (ідіопатичний, або первинний пролапс мітрального клапана), який має доведену генетичну детермінацію. Враховуючи відносно високу розповсюдженість пролапсу мітрального клапана у молодій популяції, вищезазначені ускладнення досить часто (20–25 %) зустрічаються у вагітних. Більше того, у вагітних пролапс мітрального клапана має тяжчий перебіг, характеризується більшою частотою розвитку різних серцево-судинних та акушерських ускладнень, в тому числі низкою фенотипових і вісцеральних аномалій серця, які можуть успадковуватися у дитини, що й демонструє вищу загальноклінічну значущість проблеми сполучнотканинної дисплазії серця саме для ведення вагітності. Встановлено роль метаболічних порушень, імунної відповіді, дисбалансу електролітів, коагулопатії у розвитку функціональних порушень роботи систем життєзабезпечення вагітності та роботи матково-плацентарно-плодового комплексу у жінок із сполучнотканинною дисплазією серця та ідіопатичним пролапсом мітрального клапана. Проведений аналіз вказує на необхідність виділення у вагітних із сполучнотканинною дисплазією серця клінічних та біохімічних маркерів прогнозування акушерських та перинатальних ускладнень

Ендометріоз як хірургічна проблема: діагностично-лікувальна тактика, невирішені питання

The aim of the work: to describe atypical clinical cases and disseminate them among the medical community, which will contribute to the accumulation of multicenter clinical experience and will form the basis for the development of effective management algorithms for atypical manifestations of extragenital endometriosis. Materials and Methods. A comprehensive study of 12 women aged 24–42 years was conducted. In addition to conventional clinical laboratory tests, X-ray, sonographic examination and computed tomography of the abdominal organs were performed. Results and Discussion.These examples of clinical cases show that endometriosis can not be considered only a gynecological disease. Both in the diagnostic and in the treatment process, it goes far beyond the gynecological specialty, and its treatment requires non-traditional tactics. Most often, extragenital forms of endometriosis are localized in the intestine and postoperative scar. The appearance of clinical manifestations of discomortation and tumor-like formation in the area of the postoperative wound are the leading clinical signs of scar endometriosis. The main clinical manifestation of intestinal endometriosis is the development of intestinal obstruction. Drug therapy in patients with endometriosis may not be the method of choice. The spread of foci of the disease requires individual choice and the optimal combination of surgical and medical components of treatment, expands the tactical arsenal of the doctor, increases the effectiveness of treatment, which improves the prognosis.Цель работы: описание нетипичных клинических случаев и распространение их среди медицинского сообщества, что будет способствовать накоплению мультицентрового клинического опыта и ляжет в основу разработки эффективных алгоритмов управления нетипичных проявлений экстрагенитального эндометриоза. Материалы и методы. Проведено комплексное исследование 12 женщин в возрасте 24–42 года. Кроме общепринятых клинических лабораторных исследований, проводили рентгенологическое, сонографическое обследование и компьютерную томографию органов брюшной полости. Результаты исследований и их обсуждения. Приведенные примеры клинических случаев показывают, что эндометриоз нельзя считать лишь гинекологическим заболеванием. Как в диагностическом, так и в лечебном процессе он выходит за рамки гинекологической специальности, а его лечение требует нетрадиционной тактики. Чаще всего экстрагенитальные формы эндометриоза локализируются в области кишечника и послеоперационного рубца. Появление клинических проявлений дискоморта и опухолевидного образования в области послеоперационной раны являются ведущими клиническими признаками эндометриоза рубца. Основным клиническим проявлением эндометриоза кишечника является развитие кишечной непроходимости. Медикаментозная терапия у больных эндометриозом не может быть методом выбора. Распространение очагов заболевания требует индивидуального подхода и оптимального сочетания хирургического и медикаментозного компонентов лечения, расширяет тактический арсенал врача, повышает эффективность лечения, улучшает прогноз заболевания.Мета роботи: опис нетипових клінічних випадків та поширення їх серед медичної спільноти, що сприятиме накопиченню мультицентрового клінічного досвіду та ляже в основу розробки ефективних алгоритмів менеджменту нетипових проявів екстрагенітального ендометріозу. Матеріали і методи. Проведено комплексне дослідження 12 жінок віком 24–42 роки. Окрім загальноприйнятих клінічних лабораторних досліджень, проводили рентгенологічне, сонографічне обстеження та комп’ютерну томографію органів черевної порожнини. Результати досліджень та їх обговорення. Наведені приклади клінічних випадків показують, що ендометріоз не можна вважати лише гінекологічним захворюванням, як у діагностичному, так і в лікувальному процесі він виходить далеко за межі гінекологічної спеціальності, а лікування його потребує нетрадиційної тактики. Найчастіше екстрагенітальні форми ендометріозу локалізуються в ділянці кишечника та післяопераційного рубця. Поява клінічних проявів дискоморту та пухлиноподібного утвору в ділянці післяопераційної рани є головними клінічними ознаками ендометріозу рубця. Основним клінічним проявом ендометріозу кишечника є розвиток кишкової непрохідності. За наявності операцій на матці в анамнезі треба проводити дифдіагностику з екстрагенітальним ендометріозом. Медикаментозна терапія у хворих на ендометріоз не може бути методом вибору. Поширення вогнищ захворювання потребує індивідуального вибору та оптимального поєднання хірургічного та медикаментозного компонентів лікування, розширює тактичний арсенал лікаря, підвищує ефективність лікування, що покращує прогноз хвороби