Surgical and conservative treatment of cardiac signs of gastroesophageal reflux disease

Проведене порівняння ефективності консервативної терапії та хірургічного лікування пацієнтів з приводу кардіальних проявів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ). Встановлений достовірно кращий результат щодо усунення некардіального болю в грудях (НКБГ) та порушень ритму серця у хворих, яким виконували лапароскопічну фундоплікацію. Антирефлюксне лікування позастравохідних кардіальних проявів ГЕРХ більш ефективне у пацієнтів молодого віку.Comparison of efficacy of the conservative and surgical treatment conduction in patients, suffering cardiac signs of gastroesophageal reflux disease (GERD), was performed. Trustworthy better result for elimination of noncardiac chest pain and cardiac rhythm disorders was obtained in patients, to whom laparoscopic fundoplication was conducted. Аntireflux treatment of extraesophageal cardiac signs of GERD is more effective in patients of a young age

Endovascular techniques in complex treatment of gallstone disease with concomitant liver cirrhosis

Авторами в комплексному лікуванні 21 хворого на жовчнокам'яну хворобу з супутнім цирозом печінки були використані ендоваскулярні операції. Виявлено, що після використання цих операцій значно зменшується кількість інтра- та післяопераційних ускладнень, а запровадження таких операцій в комплексному лікуванні жовчнокам'яної хвороби має значну кількість позитивних моментів та дозволяє покращити результати лікування в цілому.The complex treatment of 21 patients with gallstone disease with concomitant liver cirrhosis has been performed by the authors. Using endovascular techniques prior to laparoscopic operations, we have obtained the low rate of intra- and postoperative complications. Generally, the surgery outcomes have been improved

Laparoscopic management of large hiatal hernia: mesh method with the use of ProGrip mesh versus standard crural repair

Primary repair of large hiatal hernia is associated with a high recurrence rate. The use of mesh can lead to a reduce of recurrence rate. Despite this reduction, the type of mesh used and the placement technique are controversial. In our study, we used a new type of non-absorbable, self-fixating mesh to reinforce the cruroplasty. The aim of the present study was to compare the long-term results of laparoscopic treatment of large hiatal hernia with mesh reinforcement versus simple crura repair. Methods This study was performed on 98 gastroesophageal reflux disease patients who underwent Nissen fundoplication with mesh-augmented crura repair and fundoplication with standard crura repair. We used non-absorbable laparoscopic self-fixating mesh by ProGrip™. All patients were separated into the mesh group (n= 50) and non-mesh group (n= 48). The groups were evaluated according to the following criteria: dysphagia, patients’ symptomatic outcome judgment according to The Gastroesophageal Reflux Disease-Health Related Quality of Life (GERD-HRQL) questionnaire and patients’ satisfaction, hiatal hernia recurrence according to upper endoscopy and a barium contrast swallow study. Follow-up was completed in 95 (97%) patients with a mean follow-up duration of 54 months (range 12–62 months). Results Mean operative time was not significantly different (p = 0.30302). During the 48 months of follow-up, one recurrence occurred in the mesh group and eight recurrences appeared in the non-mesh group (p=0.027). Patient satisfaction was significantly higher in the mesh group (p = 0.004). The mesh group had a more significant improvement in GERD-HRQL score (p < 0.0001) compared to the non-mesh group. Conclusion In conclusion, this study confirms that laparoscopic repair of large hiatal hernias is effective and durable over a long period of time. Reinforcement of crura repair with ProGrip™ mesh is safe and can prevent anatomical recurrences

Substantiation of the expediency of using meshes in laparoscopic surgical treatment of patients with large hiatal hernias

Грижі стравохідного отвору діафрагми (ГСОД) в 79–85% спостережень поєднуються з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ), їх виявляють приблизно у 20–30% дорослого населення розвинених країн. ГЕРХ значно погіршує якість життя хворих і може призводити до серйозних ускладнень: виразкового езофагіту, пептичних виразок з розвитком кровотечі, стравоходу Барретта, аденокарциноми стравохідно-шлункового переходу. Хворим із ГЕРХ з перерахованими ускладненнями показано оперативне лікування. «Золотим стандартом» хірургічного лікування пацієнтів з ГЕРХ є лапароскопічна фундоплікація з крурорафією. Істотним недоліком лапароскопічних антирефлюксних операцій при наявності великих ГСОД вважають високий ризик рецидиву грижі, частота якого досягає 25–50%. Використання сітчастих імплантатів призвело до істотного зниження частоти рецидивів. У той же час сітчасті імплантати з поліпропілену, політетрафторетилену, біологічних матеріалів можуть стати причиною розвитку серйозних післяопераційних ускладнень. Сітчасті імплантати можуть викликати утворення рубців, стриктур, ерозію і перфорацію стравоходу, що спричиняє необхідність виконання повторних травматичних оперативних втручань аж до резекції стравоходу і кардіального відділу шлунку. Щоб зменшити ризик виникнення таких ускладнень, сітка повинна бути правильно закріплена поверх ніжок діафрагми. Зсув сітки може викликати стриктуру і ерозію стравоходу. Тому дуже важливо, щоб метод фіксації імплантату запобігав його зміщенню, був безпечним, надійним, і при цьому перешкоджав розвитку рецидивів у післяопераційному періоді.Hiatal hernia (HH) in 79–85% of cases is combined with gastroesophageal reflux disease (GERD), they are found in about 20–30% of the adult population of developing countries. GERD significantly impairs the quality of life of patients and can lead to serious complications: ulcerative esophagitis, peptic ulcers with the development of bleeding, Barrett's esophagus, adenocarcinoma of the esophageal-gastric junction. Surgical treatment is indicated for patients with GERD with the listed complications. The gold standard for surgical treatment of patients with GERD is laparoscopic fundoplication with crura repair. A significant disadvantage of laparoscopic antireflux operations in the presence of large HH is the high risk of hernia recurrence, the frequency of which reaches 25–50%. The use of mesh implants has led to a significant reduction in the recurrence rate. At the same time, mesh implants made of polypropylene, polytetrafluoroethylene, biological materials can cause serious postoperative complications. Mesh implants can cause the formation of scars, strictures, erosion and perforation of the esophagus, which leads to the need for repeated traumatic surgical interventions up to resection of the esophagus and the cardiac part of the stomach. To reduce the risk of these complications, the mesh must be properly fixated over the crura. Mesh displacement can cause esophageal stricture and erosion. Therefore, it is very important that the method of fixation of the implant prevents its displacement, is safe, reliable and prevents the development of reccurences in the postoperative period. A number of surgeons believe that mesh implants should be abandoned, since possible complications after their use threaten the health and and life of patients more than the risk of hernia recurrence. The problem of the required size, material and configuration of a mesh implant for its reliable and safe use remains controversial

Використання сітчастих імплантатів при лапароскопічному лікуванні великих гриж стравохідного отвору діафрагми

The aim of the work: to study the effectiveness of using various types of mesh implants in the treatment of patients with large hiatal hernia. Materials and Methods. From January 2011 to September 2018, 187 patients with large hiatal hernias were operated in our clinic. The average age of patients was (57±14.9) (39 to 78 years). The average body mass index in the operated patients was (28.6±5.4) kg. All patients, depending on the method of hiatal hernia repair, were divided into 4 groups. In group I (54 patients), simple cruroraphy was performed. In group II (59 patients), a self-fixating ProGrip mesh was used to reinforcement the crural repair. In group III (49 patients), a Parietex mesh implant with a collagen coating was used. In group IV (25 patients), an absorbable Vicryl mesh implant was used. Long-term results were studied for 6, 12, 24, 36, 48, and 60 months after surgery. Patients underwent barium swallow study, upper endoscopy and 24-hour pH-metry with the calculation of the index DeMeester. All complaints were recorded in patients, the quality of life was determined according to the GERD-HRQL questionnaire. Results and Discussion. All surgical interventions were performed laparoscopically without conversion to open surgery. In 10 patients, intraoperative complications were observed. In the long-term follow-up from 24 to 60 months, 74.87 % of the operated patients were examined. The number of recurrences after 60 months in the group with simple crurography was 26.3 %, which was significantly higher than in the groups where non-absorbable mesh ProGrip and Parietex implants were used (4.5 and 7.9 %, respectively). The group of patients with using absorbable Vicryl mesh showed worse results compared to the groups where non-absorbable meshes were used, the recurrence rate in this group was 20 %. After 48 months of follow-up, the Quality of Life Index was significantly higher in patients who used mesh implants. The DeMeester index in the group I of patients was 18.8 and was higher than in the groups of patients with mesh repair.Цель работы: изучение эффективности использования различных видов сетчатых имплантатов при лечении больных с большими грыжами пищеводного отверстия диафрагмы. Материалы и методы. С января 2011 года по сентябрь 2018 в нашей клинике прооперированы 187 пациентов с большими грыжами пищеводного отверстия диафрагмы (ГПОД). Средний возраст больных составлял 57 ± 14,9 (от 39 до 78 лет). Средний индекс массы тела у оперированных больных был (28,6 ± 5,4) кг. Все пациенты в зависимости от методики пластики ГПОД были разделены на 4 группы. В I группе (54 пациента) выполнялась простая крурорафия. Во II группе (59 пациентов) для укрепления швов крурорафии использовалась самофиксирующаяся сетка ProGrip. Для укрепления швов крурорафии в III группе (49 пациентов) использовали сетчатый имплантат Parietex с коллагеновым покрытием. В IV группе (25 пациентов) использовали рассасывающуюся викриловую сетку. Отдаленные результаты изучали через 6, 12, 24, 36, 48 и 60 месяцев после операции. Больным проводились рентгенологическое исследования и желудка с бариевым контрастом, ФГДС и 24-х часовая pH-метрия с вычислением индекса DeMeester. У пациентов фиксировались все жалобы, определялось качество жизни по опроснику GERD-HRQL. Результаты исследований и их обсуждение. Все оперативные вмешательства были выполнены лапароскопически без конверсии в открытую операцию. У 10 больных наблюдались интраоперационные осложнения. В отдаленные сроки от 24 до 60 месяцев удалось проследить 74,87 % прооперированных больных. Количество рецидивов через 60 месяцев в группе с выполнением простой крурорафии составляло 26,3 %, что было достоверно выше, чем в группах, где использовались нерассасывающиеся сетчатые имплантаты ProGrip и Parietex с коллагеновым покрытием (4,5 и 7,9 % соответственно). Группа больных, у которых использовалась рассасывающаяся викриловая сетка, показала худшие результаты по сравнению с группами, где использовались нерассасывающиеся сетки, частота рецидивов в этой группе составила 20 %. Индекс качества жизни через 48 месяцев наблюдения был достоверно выше у больных, у которых использовались сетчатые имплантаты. Индекс DeMeester в I группе больных составил 18,8 и был выше, чем в группах больных с применением сеток.Мета роботи: вивчення ефективності використання різних видів сітчастих імплантатів при лікуванні хворих із великими грижами стравохідного отвору діафрагми. Матеріали та методи. З січня 2011 року по вересень 2018 у нашій клініці було прооперовано 187 пацієнтів з великими грижами стравохідного отвору діафрагми (ГСОД). Середній вік хворих становив 57 ± 14,9 (від 39 до 78 років). Середній індекс маси тіла у оперованих хворих був (28,6 ± 5,4) кг. Всі пацієнти&nbsp; залежно від методики пластики ГСОД були розділені на 4 групи. У I групі (54 пацієнта) виконували просту крурорафію. У II групі (59 пацієнтів) для зміцнення швів крурорафії використовували самофіксуючу сітку ProGrip. Для зміцнення швів крурорафії в III групі (49 пацієнтів), використовували сітчастий імплантат Parietex з колагеновим покриттям. У IV групі (25 пацієнтів) використовували вікрилову сітку, що розсмоктується. Віддалені результати вивчали через 6, 12, 24, 36, 48 і 60 місяців після операції. Хворим проводили рентгенологічне дослідження і шлунка з барієвим контрастом, ФГДС і 24-х годинну pH-метрію з визначенням індексу DeMeester. У пацієнтів фіксували всі скарги, якість життя визначали за опитувальником GERD-HRQL. Результати досліджень та їх обговорення. Всі операційні втручання були виконані лапароскопічно без конверсії в відкриту операцію. У 10 хворих спостерігалися інтраопераційні ускладнення. У віддалені терміни від 24 до 60 місяців вдалося простежити 74,87 % прооперованих хворих.&nbsp; Кількість рецидивів через 60 місяців в групі з виконанням простої крурорафії становила 26,3 %, що було достовірно вище, ніж в групах, де використовували сітчасті імплантати ProGrip і Parietex з колагеновим покриттям (4,5 і 7,9 % відповідно). Група хворих, у яких використовували вікрілову сітку, що розсмоктується, показала найгірші результати&nbsp; порівняно з групами, де використовували сітки, що не розсмоктуються, частота рецидивів в цій групі склала 20 %. Індекс якості життя через 48 місяців спостереження був достовірно вище у хворих, у яких використовували сітчасті імплантати. Індекс DeMeester в I групі хворих склав 18,8 і був вище, ніж у групах хворих із застосуванням сіток

Transabdominal and retropertinal adrenalectomy. comparative studies

Мета роботи: порівняння результатів і ефективності ретроперитонеальної адреналектомії з трансабдомінальною андреналектомією з визначенням показань до застосування різних видів адреналектомій. Матеріали і методи. Дослідження виконане на базі Одеської обласної клінічної лікарні. Дослідження ґрунтувалось на результатах лікування 108 пацієнтів, яким була виконана трансабдомінальна (n=58) або ретроперитонеальна лапароскопічна адреналектомія. Оцінку результатів проводили за такими критеріями: тривалість операційного втручання, величина крововтрати, число інтра­ і післяопераційних ускладнень, вираження післяопераційного болю, нудоти, блювання, час до першого приймання їжі, тривалість перебування в стаціонарі. Результати досліджень та їх обговорення. Задній ретроперитонеальний доступ має значні переваги над трансабдомінальним доступом при виконанні міні­інвазивної адреналектомії, дає змогу істотно скоротити час операції (90,2±20,4 vs 68,4±15 хвилин, p<0,05), знизити травматичність, зменшити виразність больового синдрому (хворим після заднього ретроперитонеального доступу на відміну від пацієнтів, яким виконували трансабдомінальну лапароскопічну адреналектомію не призначали опіоїдні препарати, тоді як в групі ТЛА 28 з 44 хворих отримували ці анальгетики, p<0,01), крововтрату (112±30 vs 60,8±18 мл, p<0,05), отримати хороший косметичний результат і скоротити час перебування в стаціонарі (7,2±2,1 vs 4,1±1,7 ліжко­днів, p<0,05). Задній ретроперитонеальний доступ є методом вибору, особливо у пацієнтів, які раніше перенесли операційні втручання на органах черевної порожнини.The aim of the work: to compare the results and the effectiveness of retroperitoneal adrenalectomy with transabdominal anteriogenic leukemia with transabdominal adrenalectomy, with the indication of symptoms before the use of various adrenalectomy types. Materials and Methods. The research was conducted out on the basis of the Regional Clinical Hospital (Odesa). We examined 108 patients who underwent transabdominal (n = 58) or retroperitoneal laparoscopic adrenalectomy. The results were evaluated according to the following criteria: the duration of the surgical intervention, the amount of blood loss, the number of intra­ and postoperative complications, the severity of postoperative pain, nausea, vomiting, the time of the first meal, the length of stay in the hospital. Results and Discussion. The posterior retroperitoneal approach has significant advantages over the transabdominal approach when performing minimally invasive adrenalectomy, which can significantly reduce the hour of surgery (90.2±20.4) vs (68.4±15) minutes, p<0.05), reduce trauma, and reduce the severity of pain (in contrast to patients who underwent transabdominal laparoscopic adrenalectomy, patients after posterior retroperitoneal access were not prescribed opioid drugs, while in the TAL group 28 out of 44 patients received these analgesics, p<0.01), blood loss (112±80) vs. ml, p<0.05), to obtain a good cosmetic result and to reduce the time of hospital stay (7.2±2.1) vs (4.1±1.7) patient­bed­days, p<0.05). Retroperitoneal access is a method of choice for adrenal surgery on the adrenals if other abdominal surgical interventions were done before

Изучение состава коллагена I и III типа в пищеводно-желудочном переходе у больных с грыжами пищеводного отверстия диафрагмы

Мета роботи – вивчити склад колагену I і III типу в зразках діафрагмово-стравохідних зв’язок у пацієнтів з грижами стравохідного отвору діафрагми та без них. Досліджено склад колагену І та ІІІ типу в зразках діафрагмово-стравохідних зв’язок у 18 пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, прооперованих з приводу грижі стравохідного отвору діафрагми. Всім пацієнтам інтраопераційно виконано біопсію (основна група) діафрагмово-стравохідних зв’язок. Для порівняння зразки діафрагмово-стравохідних зв’язок були відібрані у 14 трупів (група порівняння). В основній групі було 8 (44,4 %) чоловіків і 10 (55,6 %) жінок, у групі порівняння – відповідно 6 (42,9 %) та 8 (57,1 %) (p > 0,05). Середній вік у групах становив відповідно (49,0 ± 15,4) і (49,3 ± 9,6) року (p > 0,05). Індекс маси тіла суттєво не відрізнявся в групах (p > 0,05). З дослідження вилучали пацієнтів із захворюваннями, пов’язаними із синтезом колагену, курців та осіб, котрі раніше перенесли операцію у ділянці шлунково-стравохідного переходу. Кількість І та ІІІ типу колагену визначали з використанням первинних моноклональних антитіл до відповідних білків. Для кількісної оцінки результатів імуногістохімічних реакцій у зрізах при 400-разовому збільшенні мікроскопа підраховували число клітин з імунопероксидазною міткою (позитивне забарвлення) у 10 полях зору, обраних випадковим чином (> 200 клітин). Підрахунок отриманих результатів проводили по формулі H-SCORE. Вміст колагену І та ІІІ типу в діафрагмово-стравохідних зв’язках у хворих з грижами стравохідного отвору діафрагми був відповідно на 49,1 та 29,3 % нижчий, ніж у групі порівняння (p 0.05). The average age in the groups was 49.0 ± 15.4 and 49.3 ± 9.6 years, respectively (p > 0.05). The body mass index did not significantly differ in the groups (p > 0.05). Patients with diseases associated with collagen synthesis, smokers and individuals who had previously undergone an operation in the area of the esophago-gastric ligament were excluded from the study. The amount of type I and III collagen was determined with primary monoclonal antibodies to the corresponding proteins. To quantify the results of immunohistochemical reactions in sections with a 400-fold increase in the microscope, the number of cells in which immunoperoxidase marks (positive staining) are detected in 10 fields of view selected at random (> 200 cells) is detected. The calculation of the results was carried out according to the H-SCORE formula. The content of collagen type I and type III in the ligaments in patients with hiatal hernia was 49.1 % and 29.3 %, respectively, lower than in the control group (p 0,05). Средний возраст в группах составлял соответственно (49,0 ± 15,4) и (49,3 ± 9,6) года (p > 0,05). Индекс массы тела существенно не отличался в группах (p > 0,05). Из исследования исключили пациентов с заболеваниями, связанными с синтезом коллагена, курильщиков и лиц, которые ранее перенесли операцию в области пищеводно-желудочного перехода. Количество I и III типа коллагена определяли с использованием первичных моноклональных антител к соответствующим белкам. Для количественной оценки результатов иммуногистохимических реакций в срезах при 400-кратном увеличении микроскопа подсчитывали число клеток с иммунопероксидазной меткой (положительная окраска) в 10 полях зрения, выбранных случайным образом (> 200 клеток). Подсчет полученных результатов проводили по формуле H-SCORE. Содержание коллагена I и III типа в диафрагмально-пищеводных связках у больных с грыжами пищеводного отверстия диафрагмы было соответственно на 49,1 и 29,3 % ниже, чем в группе сравнения (p < 0,01). У больных с большими и гигантскими грыжами имеет место дефект синтеза соединительной ткани. Количественный состав коллагена диафрагмально-пищеводных связок может быть этиологическим фактором возникновения грыж пищеводного отверстия диафрагмы. Это следует учитывать при выборе методики лапароскопической крурорафии

Вибір методу лікування рецидивних пахових гриж після лапароскопічних герніопластик

The aim of the work: to determine the optimal method of reoperation for recurrent inguinal hernias after laparoscopic hernioplasty. Materials and Methods. The research was conducted on the basis of the Regional Clinical Hospital (Odesa). During the period from 2012 to 2021, 36 patients with relapses after previous laparoscopic interventions for inguinal hernias were operated on in our clinic. Among these patients, there were 29 men and 7 women. Bilateral inguinal hernias were observed in 9 patients. Relapse occurred on one side in 6 patients, bilateral recurrence was in 3 patients. The results were evaluated according to the following criteria: the severity of postoperative pain, the number of postoperative complications, the length of stay in the hospital, recovery time after surgery and the patient's return to work. Results and Discussion. The duration of repeated laparoscopic interventions was (82±10) min and significantly exceeded the duration of open operations (p<0.05). The severity of pain in 12 patients after repeated operations that could be performed laparoscopically was significantly lower than in open interventions (VAS 4.8 vs 8.7, p < 0.05). Severe seromas in the area of the installed mesh were observed in 5 patients operated on by the laparoscopic method and in 4 patients operated on using the Liechtenstein method. Suppuration of the postoperative wound was observed in 3 patients, two of them underwent conversion. Patients started work after laparoscopic operations in 14–18 days, after open operations in 19–27 days (p>0.05). The choice of the method of repeated interventions for recurrent inguinal hernias depends on many factors. The main method of repeated interventions should be considered an open operation according to the Lichtenstein method. Under certain conditions, a second laparoscopic hernioplasty can be performed.Мета роботи: визначення оптимального способу повторної операції при рецидивних пахових грижах після лапароскопічної герніопластики. Матеріали і методи. Дослідження проводили на базі Одеської обласної клінічної лікарні. Впродовж 2012–2021 рр. у нашій клініці прооперовано 36 пацієнтів з рецидивами після попередніх лапароскопічних втручань з приводу пахових гриж. Серед них було 29 чоловіків і 7 жінок. У 9 пацієнтів спостерігали двосторонні пахові грижі. Односторонній рецидив спостерігали в 6 хворих, двосторонній – у 3 пацієнтів. Результати оцінювали за такими критеріями: вираженість післяопераційного болю, кількість післяопераційних ускладнень, тривалість перебування в стаціонарі, час відновлення після операції та повернення пацієнта до роботи. Результати досліджень та їх обговорення. Тривалість повторних лапароскопічних втручань становила (82±10) хв і достовірно перевищувала тривалість відкритих операцій (р<0,05). Вираженість болю у 12 пацієнтів після повторних операцій, які можна було виконати лапароскопічно, була достовірно нижчою, ніж при відкритих втручаннях (ВАШ 4,8 проти 8,7, (р< 0,05)). Виражені сероми в ділянці встановленої сітки спостерігали в 5 хворих, оперованих лапароскопічним методом, і у 4 пацієнтів, оперованих за Ліхтенштейном. Нагноєння післяопераційної рани спостерігали у 3 хворих, у двох з них виконана конверсія. Пацієнти після лапароскопічних операцій приступали до роботи на 14–18 добу, після відкритих – на 19–27 добу (р>0,05). Вибір методу повторних втручань при рецидивних пахових грижах залежить від багатьох факторів. Основним методом повторних втручань слід вважати відкриту операцію за методом Ліхтенштейна. За певних умов можливе проведення повторної лапароскопічної герніопластики

The use of mesh implants in laparoscopic treatment of large hiatal hernias

Цель работы: изучение эффективности использования различных видов сетчатых имплантатов при лечении больных с большими грыжами пищеводного отверстия диафрагмы. Материалы и методы. С января 2011 года по сентябрь 2018 в нашей клинике прооперированы 187 пациентов с большими грыжами пищеводного отверстия диафрагмы (ГПОД). Средний возраст больных составлял 57 ± 14,9 (от 39 до 78 лет). Средний индекс массы тела у оперированных больных был (28,6 ± 5,4) кг. Все пациенты в зависимости от методики пластики ГПОД были разделены на 4 группы. В I группе (54 пациента) выполнялась простая крурорафия. Во II группе (59 пациентов) для укрепления швов крурорафии использовалась самофиксирующаяся сетка ProGrip. Для укрепления швов крурорафии в III группе (49 пациентов) использовали сетчатый имплантат Parietex с коллагеновым покрытием. В IV группе (25 пациентов) использовали рассасывающуюся викриловую сетку. Отдаленные результаты изучали через 6, 12, 24, 36, 48 и 60 месяцев после операции. Больным проводились рентгенологическое исследования и желудка с бариевым контрастом, ФГДС и 24-х часовая pH-метрия с вычислением индекса DeMeester. У пациентов фиксировались все жалобы, определялось качество жизни по опроснику GERD-HRQL. Результаты исследований и их обсуждение. Все оперативные вмешательства были выполнены лапароскопически без конверсии в открытую операцию. У 10 больных наблюдались интраоперационные осложнения. В отдаленные сроки от 24 до 60 месяцев удалось проследить 74,87 % прооперированных больных. Количество рецидивов через 60 месяцев в группе с выполнением простой крурорафии составляло 26,3 %, что было достоверно выше, чем в группах, где использовались нерассасывающиеся сетчатые имплантаты ProGrip и Parietex с коллагеновым покрытием (4,5 и 7,9 % соответственно). Группа больных, у которых использовалась рассасывающаяся викриловая сетка, показала худшие результаты по сравнению с группами, где использовались нерассасывающиеся сетки, частота рецидивов в этой группе составила 20 %. Индекс качества жизни через 48 месяцев наблюдения был достоверно выше у больных, у которых использовались сетчатые имплантаты. Индекс DeMeester в I группе больных составил 18,8 и был выше, чем в группах больных с применением сеток.Мета роботи: вивчення ефективності використання різних видів сітчастих імплантатів при лікуванні хворих із великими грижами стравохідного отвору діафрагми. Матеріали та методи. З січня 2011 року по вересень 2018 у нашій клініці було прооперовано 187 пацієнтів з великими грижами стравохідного отвору діафрагми (ГСОД). Середній вік хворих становив 57 ± 14,9 (від 39 до 78 років). Середній індекс маси тіла у оперованих хворих був (28,6 ± 5,4) кг. Всі пацієнти залежно від методики пластики ГСОД були розділені на 4 групи. У I групі (54 пацієнта) виконували просту крурорафію. У II групі (59 пацієнтів) для зміцнення швів крурорафії використовували самофіксуючу сітку ProGrip. Для зміцнення швів крурорафії в III групі (49 пацієнтів), використовували сітчастий імплантат Parietex з колагеновим покриттям. У IV групі (25 пацієнтів) використовували вікрилову сітку, що розсмоктується. Віддалені результати вивчали через 6, 12, 24, 36, 48 і 60 місяців після операції. Хворим проводили рентгенологічне дослідження і шлунка з барієвим контрастом, ФГДС і 24-х годинну pH-метрію з визначенням індексу DeMeester. У пацієнтів фіксували всі скарги, якість життя визначали за опитувальником GERD-HRQL. Результати досліджень та їх обговорення. Всі операційні втручання були виконані лапароскопічно без конверсії в відкриту операцію. У 10 хворих спостерігалися інтраопераційні ускладнення. У віддалені терміни від 24 до 60 місяців вдалося простежити 74,87 % прооперованих хворих. Кількість рецидивів через 60 місяців в групі з виконанням простої крурорафії становила 26,3 %, що було достовірно вище, ніж в групах, де використовували сітчасті імплантати ProGrip і Parietex з колагеновим покриттям (4,5 і 7,9 % відповідно). Група хворих, у яких використовували вікрілову сітку, що розсмоктується, показала найгірші результати порівняно з групами, де використовували сітки, що не розсмоктуються, частота рецидивів в цій групі склала 20 %. Індекс якості життя через 48 місяців спостереження був достовірно вище у хворих, у яких використовували сітчасті імплантати. Індекс DeMeester в I групі хворих склав 18,8 і був вище, ніж у групах хворих із застосуванням сіток.The aim of the work: to study the effectiveness of using various types of mesh implants in the treatment of patients with large hiatal hernia. Materials and Methods. From January 2011 to September 2018, 187 patients with large hiatal hernias were operated in our clinic. The average age of patients was (57±14.9) (39 to 78 years). The average body mass index in the operated patients was (28.6±5.4) kg. All patients, depending on the method of hiatal hernia repair, were divided into 4 groups. In group I (54 patients), simple cruroraphy was performed. In group II (59 patients), a self-fxating ProGrip mesh was used to reinforcement the crural repair. In group III (49 patients), a Parietex mesh implant with a collagen coating was used. In group IV (25 patients), an absorbable Vicryl mesh implant was used. Long-term results were studied for 6, 12, 24, 36, 48, and 60 months after surgery. Patients underwent barium swallow study, upper endoscopy and 24-hour pH-metry with the calculation of the index DeMeester. All complaints were recorded in patients, the quality of life was determined according to the GERD-HRQL questionnaire. Results and Discussion. All surgical interventions were performed laparoscopically without conversion to open surgery. In 10 patients, intraoperative complications were observed. In the long-term follow-up from 24 to 60 months, 74.87 % of the operated patients were examined. The number of recurrences after 60 months in the group with simple crurography was 26.3 %, which was signifcantly higher than in the groups where non-absorbable mesh ProGrip and Parietex implants were used (4.5 and 7.9 %, respectively). The group of patients with using absorbable Vicryl mesh showed worse results compared to the groups where non-absorbable meshes were used, the recurrence rate in this group was 20 %. After 48 months of follow-up, the Quality of Life Index was signifcantly higher in patients who used mesh implants. The DeMeester index in the group I of patients was 18.8 and was higher than in the groups of patients with mesh repair

Критический анализ причин неудач лапароскопических антирефлюксных операций

Нами проведено аналіз результатів 2800 лапароскопічних антирефлюксних операцій, виконаних в Одеській обласній клінічній лікарні за 25-річний період. В даній роботі висвітлено основні причини невдалих результатів лапароскопічних фундоплікацій та надано рекомендації стосовно їхнього уникнення. Виявлено, що ризик виникнення післяопераційних ускладнень залежить від розмірів грижового дефекту стравохідного отвору діафрагми, використання сітчастих імплантатів, практичних навиків і досвіду оперуючого хірурга. При виконанні операційних втручань висококваліфікованим спеціалістом, з дотриманням усіх міжнародних стандартів та рекомендацій, кількість інтраопераційних та післяопераційних ускладнень складає не вище 1–3%.Gastroesophageal reflux disease (GERD) refers to the most common pathologies of the gastrointestinal tract, and its prevalence in high-accustomed countries is 15 – 20%. Determination of the main causes of unsuccessful results of laparoscopic fundoplications. We conducted a retrospective analysis of the results of 2800 LF performed on the basis of the Odessa Regional Clinical Hospital for the period from 1994 to 2019. The surgery was performed by the same surgeon. Prior to conducting surgical interventions, all patients were provided with a set of standard tests, including blood tests, electrocardiography, radiography of the chest organs. The GERD and GID were diagnosed on the basis of daily pH monitoring, endoscopy of the upper gastrointestinal tract, X-ray examination, or CT of the esophagus and stomach with barium suspension. In 73% of operated patients there were typical esophageal manifestations of GERD: heartburn, blistering, regurgitation, dysphagia, pain in the passage of food (odnophagiyu), pain in the upper abdomen. Subcutaneous symptoms, which were detected in 27% of patients, were manifested in the form of a sense of "coma" in the throat, laryngitis, chills, pharyngitis, laryngitis, otitis, pain in the sternum, not cardiac genesis, extrasystole, chronic bronchitis, bronchial asthma, and others. In 19% of the operated patients, there were signs of the Barrett esophagus, which was confirmed by histological examination of the esophageal mucosal biopsy. In 22% of patients, there were acute or chronic esophagealgastric bleeding, and 7% was diagnosed with Mallory-Weiss's syndrome due to the presence of GDI