Аналіз ефективності інсуфляції кисню, субстанції “кд-234” і реамберину на процеси вільнорадикального окиснення при гострому респіраторному дистрес-синдромі в щурів

Introduction. In previous studies, we have demonstrated the development of oxidative stress in case of experimental acute respiratory distress syndrome (ARDS), which was characterized by a statistically significant increasing of active product soft hiobarbituric acid, dienic and triene conjugates concentration in liver tissues, decreasing of superoxide dismutase and catalase activity, and the content of SH-groups in animals with different resistance to hypoxia.The aim of the study – to compare the effectiveness of the combination of oxygen insufflation, the substance "KD-234" and reamberin on oxidative stress level in rats with associated chest and both hip injuries.Research Methods. Experimental studies were performed on 92 white nonlinear adult male rats aged 6–8 months. The animals were selected according to their individual resistance to hypoxia. Resistance of rats to acute hypoxia was carried out according to the method of V. Ya. Berezovskyi. Depending on the resistance to hypoxia, all animals were divided into medium-resistant (MRH) and low-resistant (LRH). We used G. Mutute-Bello experimental model. In the second test group for the correction we used the substance "KD-234", which was diluted in distilled water for injections and injected intragastric through a probe at a dose of 50 mg / kg, in the third study group – reamberin, at a dose of 10 ml / kg was intraperitoneally administered to animals one hour before the ARDS simulation.Results and Discussion. The combination of oxygen insufflation with "KD-234" or reamberin had a significant positive effect on lipid peroxidation compared to oxygen insufflation, but the results were higher from the control level in animals with different resistance to hypoxia. The combined using of oxygen insufflation and "KD-234" substance in the experimental ARDS has a similar effect on the enzyme link of antioxidant protection, as in the case of oxygen insufflation, but it significantly increases the antioxidant-prooxidant index in the liver tissues, which is almost returns to the level of control in the groups of MRH- and LRH-animals.Conclusion. In acute respiratory distress syndrome, the combination of oxygen insufflation and the substance "KD-234" due to antioxidant and antiradical properties.Вступление. В предыдущих исследованиях доказано развитие оксидативного стресса под влиянием экспериментального острого респираторного дистресс-синдрома (ОРДС), который характеризовался статистически значимым увеличением концентрации активных продуктов тиобарбитуровой кислоты, диеновых и триеновых конъюгатов в тканях печени, снижением активности супероксиддисмутазы, каталазы и содержания SH-групп у животных с разной устойчивостью к гипоксии.Цель исследования – сравнить эффективность применения комбинации инсуфляции кислорода, субстанции “КД-234” и реамберина на оксидативный стресс у крыс при сочетанной травме грудной клетки и обеих бедер.Методы исследования. Исследование выполнено на 92 белых безпородных половозрелых крысах-самцах в возрасте 6–8 месяцев. Для проведения эксперимента отбирали животных с учетом их индивидуальной резистентности к гипоксии. Устойчивость крыс к острой гипоксии оценивали по методике В. Я. Березовского. В зависимости от устойчивости к гипоксии всех животных. Было использовано экспериментальную модель G. Маtute-Bello. Для коррекции во 2-й опытной группе применили субстанцию “КД-234”, которую разводили в дистиллированной воде для инъекций и вводили интрагастрального через зонд в дозе 50 мг/кг, в 3-й – реамберин, который в дозе 10 мл/кг внутрибрюшного вводили животным за один час до моделирования ОРДС.Результаты и обсуждение. Комбинация инсуфляции кислорода с субстанцией “КД-234” или реамберином имела более существенное положительное влияние на перекисное окисление липидов по сравнению с монотерапией инсуфляцией кислорода, однако полученные данные были существенно выше от уровня контроля у животных с различной устойчивостью к гипоксии. Сочетанное применение инсуфляции кислорода и субстанции “КД-234” в условиях экспериментального ОРДС имело похожее влияние на ферментное звено антиоксидантной защиты, как при коррекции инсуфляцией кислорода, однако значительно увеличивало антиоксидантно-прооксидантный индекс в тканях печени, который у средне- и низкоустойчивых к гипоксии животных практически возвращался к уровню контроля.Вывод. При ОРДС у среднеустойчивых к гипоксии крыс наилучшую эффективность проявляет комбинация инсуфляции кислорода и субстанции “КД-234” за счет антиоксидантных и антирадикальных свойств.Вступ. У попередніх дослідженнях доведено розвиток оксидативного стресу під впливом експериментального гострого респіраторного дистрес-синдрому (ГРДС), що характеризувався статистично значимим збільшенням концентрації активних продуктів тіобарбітурової кислоти, дієнових і трієнових кон’югатів у тканинах печінки, зниженням активності супероксиддисмутази, каталази та вмісту SH-груп у тварин з різною стійкістю до гіпоксії.Мета дослідження – порівняти ефективність застосування комбінації інсуфляції кисню, субстанції “КД-234” і реамберину на оксидативний стрес у щурів при поєднаній травмі грудної клітки та обох стегон.Методи дослідження. Дослідження виконано на 92 білих безпородних статевозрілих щурах-самцях віком 6–8 місяців. Для проведення експерименту відбирали тварин з урахуванням їх індивідуальної резистентності до гіпоксії. Стійкість щурів до гострої гіпоксії оцінювали за методикою В. Я. Березовського. Залежно від стійкості до гіпоксії всіх тварин поділили на середньостійких і низькостійких. Було використано експериментальну модель G. Маtute-Bello. Для корекції у 2-й дослідній групі застосували субстанцію “КД-234”, яку розводили в дистильованій воді для ін’єкцій і вводили інтрагастрально через зонд  у дозі 50 мг/кг, у 3-й – реамберин, який у дозі 10 мл/кг внутрішньочеревно вводили тваринам за 1 год до моделювання ГРДС.Результати й обговорення. Комбінація інсуфляції кисню із “КД-234” чи реамберином мала істотніший позитивний вплив на пероксидне окиснення ліпідів порівняно з монотерапією інсуфляцією кисню, проте отримані дані були суттєво вищими від рівня контролю у тварин з різною стійкістю до гіпоксії. Поєднане застосування інсуфляції кисню і субстанції “КД-234” за умов експериментального ГРДС мало подібний вплив на ферментну ланку антиоксидантного захисту, як при корекції інсуфляцією кисню, однак значно збільшувало антиоксидантно-прооксидантний індекс у тканинах печінки, який у тварин практично  повертався до рівня контролю.Висновок. При  ГРДС у середньостійких до гіпоксії щурів найкращу ефективність проявляє комбінація інсуфляції кисню та субстанції “КД-234” за рахунок антиоксидантних і антирадикальних властивостей

Bromination of double-walled carbon nanotubes

Double-walled carbon nanotubes (DWCNTs) synthesized by catalytic chemical vapor deposition (CCVD) have been functionalized by bromine vapor at room temperature. At least two different bromine species were detected in the product using X-ray photoelectron spectroscopy (XPS) and thermal gravimetric analysis. The primary form is negatively charged Br2 molecules exhibiting an intense resonance at ∼238 cm−1 in the Raman spectrum. The electron transfer from the nanotubes to the adsorbed molecules is detected from C 1s XPS and near-edge X-ray absorption fine structure spectra. The optical absorption spectra reveal that although the metallic nanotubes are more reactive to Br2, the outer semiconducting nanotubes also readily interact with Br2 adsorbates. The secondary bromine form is attributed to covalent C-Br bonding, and its possible sources are discussed in the light of quantum-chemical calculations. Analysis of the XPS, Raman, and optical absorption spectra of the Br-DWCNTs annealed at 100-170 ° C indicates preservation of a part of bromine molecules in samples that affects the electronic and vibration properties of nanotubes

Thermal Decomposition of Co-Doped Calcium Tartrate and Use of the Products for Catalytic Chemical Vapor Deposition Synthesis of Carbon Nanotubes.

Thermal decomposition of Co-doped calcium tartrate in an inert atmosphere or air was studied using thermogravimetric analysis and X-ray absorption fine structure (XAFS) spectroscopy. It was shown that the powder substance containing 4 at.% of cobalt completely decomposes within 650-730 °C, depending on the environment, and the formation of Co clusters does not proceed before 470 °C. The products of decomposition were characterized by transmission electron microscopy, XAFS, and X-ray photoelectron spectroscopy. Surfaceoxidized Co metal nanoparticles as large as ∼5.6 ( 1.2 nm were found to form in an inert atmosphere, while the annealing in air led to a wide distribution of diameters of the nanoparticles, with the largest nanoparticles (30-50 nm) mainly present as a Co3O4 phase. It was found that the former nanoparticles catalyze the growth of CNTs from alcohol while a reducing atmosphere is required for activation of the latter nanoparticles. We propose the scheme of formation of CaO-supported catalyst from Co-doped tartrate, depending on the thermal decomposition conditions

Stability of fluorinated double-walled carbon nanotubes produced by different fluorination techniques

Double-walled carbon nanotubes (DWCNTs) have been fluorinated using (1) gaseous F2 at 200 °C, (2) a mixture of BrF3 and Br2 at room temperature, and (3) radio frequency CF4 plasma. The stability of the resultant samples was examined by thermogravimetric analysis in an inert atmosphere and by comparing the X-ray photoelectron spectra of the pristine samples with those after heating in vacuum at either 70 °C for 10 h or 120 °C for 20 h. The DWCNTs fluorinated by F2 showed the highest stability (the temperature of decomposition is around 396 °C), while the BrF3 and plasma-fluorinated DWCNTs lose fluorine from 150 °C. Prolonged annealing of the fluorinated DWCNTs in vacuum at a temperature below 150 °C also resulted in the defluorination of the samples. Fluorine atoms leave the DWCNT surface together with carbon atoms leading to defects in the graphitic network. These defects are likely to be centers for later functionalization by oxygen-containing groups during DWCNT storage