Effects of the Extract of Calophyllum Inophyllum on Behavioral Indices in Rodents

We examined modifications of behavioral indices evoked in rodents by introduction of an alcohol extract from leafs of Calophyllum inophyllum (С.i.) under conditions of four neurobehavioral tests. Intraperitoneal injections of 50, 100, or 200 mg/kg of the concentrated extract were used; the effects observed were compared with the action of 1 mg/kg diazepam. In the hole-board test, injections of the C.i. extract significantly suppressed the manifestations of research behavior (decreased the number of head dips into openings) in a dose-dependent manner. In the light/dark box test, considerable increases of the time of stay of mice in the dark compartment were observed after extract injections. In the open field test on mice, injections of the C.i. extract resulted in noticeable, while statistically insignificant, decreases in the general intensity of locomotion (number of crossed squares). In this test, the number of manifestations of research behavior (rearings) decreased rather considerably; the number of grooming episodes also became smaller, but suppression of this type of behavior was weaker. Testing of rats in the elevated plus-maze showed that the numbers of entries of the animals into open arms of the labyrinth significantly decreased at all doses of the extract, and the duration of stay in these arms was also smaller. Thus, the extract from the C.i. leafs containing significant amounts of biologically active compounds demonstrates rather considerable sedative effects, but these effects are combined with some anxiogenic action. The results obtained also show that anxiolythic/anxiogenic effects of a given test agent observed in different behavioral tests (considered specific from this aspect) are not fully identical and should be compared with reservations.Ми досліджували модифікації поведінки, що викликались у гризунів уведенням екстракту з листя Calophyllum inophyllum (С.i.), в умовах чотирьох нейроповедінкових тестів. Використовували внутрішньоочеревинні ін’єкції концентрованого екстракту в дозах 50, 100 та 200 мг/кг; спостережувані ефекти порівнювали з дією 1 мг/кг діазепаму. В тесті «дошка з отворами» введення екстракту C.i. мишам дозозалежно істотно пригнічували прояви дослідницької поведінки (кількість зазирань в отвори), тоді як у камері з темним та освітленим відсіками після ін’єкцій екстракту спостерігалося значне збільшення тривалості перебування цих тварин у темному компартменті. В тесті відкритого поля на мишах ін’єкції екстракту C.i. призводили до помітного, хоча й статистично невірогідного зменшення загальної інтенсивності локомоції (кількості перетнутих квадратів), причому кількість проявів дослідницької поведінки («стійок») зменшувалася дуже істотно. Кількість епізодів грумінгу також ставала меншою, але пригнічення поведінки даного виду було слабшим. Результати тестування щурів у піднятому лабіринті показали, що тривалість перебування тварин у закритих рукавах лабіринту була при всіх дозах екстракту вірогідно більшою, ніж у контролі. Отже, екстракт із листя C.i., котрий вміщує істотну кількість біологічно активних сполук, демонструє значну седативну активність. Ця активність поєднується з певною анксіогенною дією. Отримані результати також свідчать про те, що анксіолітичні/анксіогенні впливи певного тест-агента, виявлені в різних поведінкових тестах, не є цілком ідентичними

Forced Swimming Stress-Related Hypoalgesia: Nondependence on the Histaminergic Mechanisms

In experiments on mice, we examined the effects of 3-min-long forced swimming sessions on indices characterizing the state of the nociceptive system. Thirty minutes after the forced swimming episode, significantly lower (P < 0.05) latencies of motor reactions in the hot plate and tail flick tests were observed.At the same time, times of licking the paw within the early and late phases of the formalin test, as well as numbers of writhings in the acetic acid test, became significantly(P<0.05)smaller.Thus,forcedswimming-inducedstressresultsinthedevelopment of a hypoalgesia state with respect to thermoinduced pain and chemoinduced somatic (formalin test) and visceral (acetic acid test) pain. Blockers of histamine H1 (cimetidine, 10 mg/kg) and H2 (chlorpheniramine, 15 mg/kg) receptors did not influence significantly (P > 0.05) the intensity of forced swimming-induced hypoalgesia in the tail flick and acetic acidinduced (writhing) tests. Thus, the histaminergic system is not significantly involved in the mechanisms of forced swimming-induced hypoalgesia.В експериментах на мишах ми вивчали вплив сеансів примусового плавання тривалістю 3 хв на показники, що характеризують стан ноцицептивної системи. Через 30 хв після епізодів примусового плавання ми спостерігали істотно (P < 0.05) коротші латентні періоди моторних реакцій у тестах “гарячої пластинки” та “відсмикування хвоста”. Водночас тривалість облизування лапи в межах ранньої та пізньої фаз формалінового тесту та кількість викликаних болем корчів у тесті з внутрішньоочеревинними ін’єкціями оцтової кислоти ставали істотно (P < 0.05) меншими. Отже, викликаний примусовим плаванням стрес призводить до розвитку стану гіпоалгезії щодо термоіндукованого болю, а також хемоіндукованого соматичного (формаліновий тест) та вісцерального (тест з використанням оцтової кислоти) болю. Блокатори гістамінових H1 (циметидін, 10 мг/кг) та H2 (хлорфенірамін, 15 мг/кг) рецепторів не впливали істотно (P > 0.05) на інтенсивність гіпоалгезії, викликаної примусовим плаванням, у тесті „відсмикування хвоста” та ацетатному тесті. Таким чином, гістамінергічна система не є залученою істотно в механізми індукованої примусовим плаванням гіпоалгезії

Neurobehavioral Consequences of Chronic Lead Intoxication: Effects of Vitamin E Supplementation

We investigated the effects of vitamin E supplementation on neurobehavioral alterations induced by chronic ingestion of lead acetate in mice. The animals were divided into three main groups, group 1 (control) given with normal saline (10 ml/kg) and groups 2 and 3 given with 3000 mg/kg lead acetate alone and in combination with 13 IU of vitamin E, respectively, for a period of 90 days. Lead intoxication resulted in significant (P < 0.05) reduction of the number of head dips in the hole-board test and the time spent in the open arm of the elevated plus maze test, compared with the control. Intoxication also induced increased pain sensitivity, as shown by significant (P < 0.05) reduction in the tail flick latency and increase in the frequency of abdominal constrictions in the writhing test. The periods of immobility in both tail suspension and forced swimming tests in intoxicated animals were greater, as compared with the control. Co-administration of vitamin E with lead in group 3 significantly (P < 0.05) reversed all the mentioned shifts (increased the number of head dips and time spent in the maze open arm, increased the tail flick latency, decreased the frequency of writhings, and decreased the periods of immobility in the forced swimming and tail suspension tests). Thus, vitamin E treatment is capable of effectively attenuating the negative neurobehavioral consequences of lead intoxication.Ми досліджували зміни нейроповедінкових показників у мишей, викликані хронічним пероральним уведенням ацетату свинцю, та корекцію цих змін за допомогою вітаміну Е. Тварини були поділені на три групи: контрольну групу 1, що отримувала фізіологічний розчин (10 мл/кг), та групи 2 і 3, котрим протягом 90 діб уводили 3000 мг/кг ацетату свинцю ізольовано або в комбінації з 13 М.О. вітаміну Е відповідно. Свинцева інтоксикація зумовлювала істотне (P < 0.05) зменшення кількості зазирань в отвори під час проходження тесту «отвори в дошці» та часу, проведеного у відкритих рукавах «підвищеного» лабіринту. Інтоксикація також призводила до підвищення чутливості до болю, про що свідчили істотні скорочення латентного періоду відсмикування хвоста та збільшення кількості «корчів», індукованих уведенням оцтової кислоти, у відповідних тестах. Періоди нерухомості у тестах підвішування за хвіст та примусового плавання в інтоксикованих тварин були довшими, ніж у контролі. Паралельне уведення вітаміну Е тваринам групи 3 істотно (P < 0.05) нейтралізувало вказані негативні зрушення. Ставали більшими число зазирань в отвори та час, проведений у відкритих рукавах лабіринту; латентний період відсмикування хвоста подовжувався, а число «корчів» зменшувалося; періоди імобілізації у згаданих вище тестах скорочувалися. Отже, вітамін Е, будучи потужним антиоксидантом, ефективно згладжує негативні нейроповедінкові наслідки свинцевої інтоксикації

Adrenergic Component of Nicotine Antinociception in Rats

It has been widely established that nicotine , the active pharmacological agent in tobacco has antinociceptive effects , but the mechanism of this activity is yet to be fully investigated . The present study examined the effects of two adrenergic receptor antagonists , propranolol and prazosin .on nicotine antinociception using the hot plate (HP) paradigm in adult male Wister rats ( 180-220gm ) . Three groups of rats received respectively , first , saline ( 10ml/kg) intraperitoneally ( ip) plus intravenous ( iv) nicotine (1ml/kg ) , second , propranolol ( 10-30mg/kg, ip ) plus nicotine and the last group had prazosin (0.2- 1.0mg/kg , ip ) followed by the same dose of nicotine .Nociception was measured at 15 mins intervals for one hour . While the administration of normal saline had no effect on the supraspinally mediated hot plate latencies , both propranolol and prazosin reduced the hot plate responses ( significant at 15 , 30 ,45 and 60 mins , post injection) .These findings suggest the involvement of the adrenergic system in nicotine induced antinociception

Pain threshold variations in female rats as a function of the estrus Cycle

In this study, the response of female rats in different phases of the estrus cycle to nociceptive stimulation was evaluated using thermal (hot plate and tail immersion) and chemical (formalin) tests. In the hot plate test, the paw licking latency fell significantly (p < 0.05) in the metestrus and diestrus phases compared with the proestrus and estrus phases. The observations in the tail immersion test also followed the same pattern. The significant reductions in the paw licking and tail withdrawal latencies due to a lowered threshold denote an increase in pain sensitivity in the metestrus and diestrus phases. In the formalin test, the licking time fell significantly from the metestrus to the diestrus phase compared with the proestrus and estrus phases, the reduction in this test which was due to an increased threshold connotes a decrease in pain sensitivity. The results therefore seem test dependent. In conclusion, pain threshold in female rats depends on the estrus state

The Modulation of Pain by Circadian and Sleep-Dependent Processes: A Review of the Experimental Evidence

AbstractThis proceedings paper is the first in a series of three papers developing mathematical models for the complex relationship between pain and the sleep-wake cycle. Here, we briefly review what is known about the relationship between pain and the sleep-wake cycle in humans and laboratory rodents in an effort to identify constraints for the models. While it is well accepted that sleep behavior is regulated by a daily (circadian) timekeeping system and homeostatic sleep drive, the joint modulation of these two primary biological processes on pain sensitivity has not been considered. Under experimental conditions, pain sensitivity varies across the 24 h day, with highest sensitivity occurring during the evening in humans. Pain sensitivity is also modulated by sleep behavior, with pain sensitivity increasing in response to the build up of homeostatic sleep pressure following sleep deprivation or sleep disruption. To explore the interaction between these two biological processes using modeling, we first compare the magnitude of their effects across a variety of experimental pain studies in humans. To do this comparison, we normalize the results from experimental pain studies relative to the range of physiologicallymeaningful stimulation levels. Following this normalization, we find that the estimated impact of the daily rhythm and of sleep deprivation on experimental pain measurements is surprisingly consistent across different pain modalities. We also review evidence documenting the impact of circadian rhythms and sleep deprivation on the neural circuitry in the spinal cord underlying pain sensation. The characterization of sleep-dependent and circadian influences on pain sensitivity in this review paper is used to develop and constrain the mathematical models introduced in the two companion articles.</jats:p