Аеробна фізична активність у природі як компенсація типу поведінки

The aim of this theoretical article is to point out on the bases of scientific findings the relationship between aerobic physical activity in nature as compensation for the type A behavior. Type A behavior as a risk factor for coronary heart disease (CHD) continues to be an important subject of study in today´s society. Physical activities in the nature, also called green exercise, are of significant relevance in the context of human health research, given our present lifestyle. They address mainly the aerobic regime of physical activities as a prevention of many diseases through improvements in cardiovascular system and skeletal muscles. The authors focused on the issues related to the types A and B of personality behavior developed by Mayer Friedman and Ray H. Rosenman. Aerobic exercise activities, as significant prevention of heart diseases, deal with the compensation of precisely the A type risk behavior. The authors clarify this premise on practical examples. Even with the passage of several decades this issue has not been sufficiently researched. Its application in real life is quite justifiable due to increasing environmental changes and sedentary lifestyle. This article points out how different findings need to be linked in practice as a part of the necessary interdisciplinary collaboration of experts in the areas of medicine, psychology and sports.Цель этой теоретической статьи заключается в том, чтобы на основе научных выводов указать на связь между аэробными физическими нагрузками в природе в качестве компенсации поведения типа А. Поведение типа как фактор риска ишемической болезни сердца (ИБС) продолжает оставаться важным предметом исследования в современном обществе. Физические занятия на природе, которые также называются зелеными упражнениями, имеют важное значение в контексте исследований здоровья человека, учитывая наш современный образ жизни. Они касаются в основном аэробного режима физических занятий как профилактики многих заболеваний через улучшение работы сердечно-сосудистой системы и скелетных мышц. Авторы акцентировали внимание на вопросах, связанных с типами A и B поведения личности, разработанными Майером Фридменом и Рэем Х. Розенман. Занятия аэробными упраж­нениями, как важная профилактика заболеваний сердца, касаются компенсации именно поведения типа А. Авторы объясняют эту предпосылку на практических примерах. Даже с течением нескольких десятилетий этот вопрос недостаточно исследован. Применение его в реальной жизни вполне оправдано усиления изменений окружающей среды и малоподвижного образа жизни. Эта статья указывает на то, как различные результаты должны быть связаны на практике как часть необходимого междисциплинарного сотрудничества экспертов в области медицины, психологии и спорта.Мета цієї теоретичної статті полягає в тому, щоб на основі наукових висновків вказати на зв’язок між аеробними фізичними навантаженнями в природі як компенсацію поведінки типу А. Поведінка типу як фактор ризику ішемічної хвороби серця (ІХС) продовжує залишатися важливим предметом дослідження в сучасному суспільстві. Фізичні заняття на природі, які також називаються зеленими вправами, мають важливе значення в контексті досліджень здоров’я людини, враховуючи наш сучасний спосіб життя. Вони стосуються переважно аеробного режиму фізичних занять як профілактики багатьох захворювань через покращення роботи серцево-судинної системи та скелетних м’язів. Автори акцентували увагу на питаннях, пов’язаних із типами A та B поведінки особистості, розробленими Майєром Фрідменом та Реєм Х. Розенманом. Заняття аеробними вправами, як важлива профілактика захворювань серця, стосуються компенсації саме поведінки типу А. Автори пояснюють цю передумову на практичних прикладах. Навіть з плином кількох десятиліть це питання недостатньо досліджене. Застосування його в реальному житті цілком виправдано через посилення змін навколишнього середовища та малорухливого способу життя. Ця стаття вказує на те, як різні результати повинні бути пов’язані на практиці як частина необхідної міждисциплінарної співпраці експертів у галузі медицини, психології та спорту

Relationship Between Anti-DFS70 Autoantibodies and Oxidative Stress

Background: The anti-DFS70 autoantibodies are one of the most commonly and widely described agent of unknown clinical significance, frequently detected in healthy individuals. It is not known whether the DFS70 autoantibodies are protective or pathogenic. One of the factors suspected of inducing the formation of anti-DFS70 antibodies is increased oxidative stress. We evaluated the coexistence of anti-DFS70 antibodies with selected markers of oxidative stress and investigated whether these antibodies could be considered as indirect markers of oxidative stress. Methods: The intensity of oxidative stress was measured in all samples via indices of free-radical damage to lipids and proteins such as total oxidant status (TOS), concentrations of lipid hydroperoxides (LPH), lipofuscin (LPS), and malondialdehyde (MDA). The parameters of the non-enzymatic antioxidant system, such as total antioxidant status (TAS) and uric acid concentration (UA), were also measured, as well as the activity of superoxide dismutase (SOD). Based on TOS and TAS values, the oxidative stress index (OSI) was calculated. All samples were also tested with indirect immunofluorescence assay (IFA) and 357 samples were selected for direct monospecific anti DFS70 enzyme-linked immunosorbent assay (ELISA) testing. Results:: The anti-DFS70 antibodies were confirmed by ELISA test in 21.29% of samples. Compared with anti-DFS70 negative samples we observed 23% lower concentration of LPH (P = .038) and 11% lower concentration of UA (P = .005). TOS was 20% lower (P = .014). The activity of SOD was up to 5% higher (P = .037). The Pearson correlation showed weak negative correlation for LPH, UA, and TOS and a weak positive correlation for SOD activity. Conclusion: In samples positive for the anti-DFS70 antibody a decreased level of oxidative stress was observed, especially in the case of samples with a high antibody titer. Anti-DFS70 antibodies can be considered as an indirect marker of reduced oxidative stress or a marker indicating the recent intensification of antioxidant processes