Management of women with infertility and uterine leiomyoma in assisted reproductive technology programs

In the structure of female infertility, one of the important causes is the uterine factor of infertility, namely, uterine leiomyoma, which is diagnosed in 13.3–24.0% of cases and leads to loss of reproductive function and pregnancy pathology.Aim of research: to increase the incidence of pregnancy in infertile women with uterine leiomyoma by analyzing the main factors in the development of this pathology and optimizing the treatment and prevention complex.Material and research methods. A randomized clinical trial was performed among 175 (29.0%) women of reproductive age with a UL diagnosis, and the control group (CG) of 32 somatically healthy women with normal menstrual and reproductive functions, who were divided into the following groups: Main Group A (MG) – 137 women with UL, who were further divided into subgroups for evaluation of the treatment: subgroup A1 – 55 women with UL after laparoscopy and hysteroscopy with the proposed treatment complex (TC), subgroup A2 – 45 women with UL after hysteroscopy and TC, subgroup A3 – 37 women with UL and the proposed drug treatment without surgical removal of UL; comparison group B – 38 women with UL and conventional treatment.Results. The age of the examined patients was (33.9 ± 7.8) years (26–42 years), BMI - (23.5 ± 5.2) kg / m², AMH – 1.8 ng / ml (0.4–5), 2 ng / ml). The duration of infertility was 2–15 years on average (5.4 ± 0.5 years). Primary infertility was diagnosed in 43 patients (24.5%), and secondary – in 132 women (75.5%). 93 (53.7%) women developed hypermenorrhea, of which one in three indicated a history of anemia. 31 (17.7%) women complained of algodysmenorrhea; in 43 (24.6%) women, dysmenorrhea occurred after the appearance of uterine fibroids, and 23 women (13.2%) had irregular menstruation.During hysteroresectoscopy, single submucosal nodes “on the pedicle”, which had clear contours, a rounded shape, a dense consistency, and deformed the uterine cavity, were found in 71 (40.8%) patients. Of these, 51 (71.8%) nodes were whitish in color with isolated small hemorrhages, and in the remaining 20 (28.2%) cases, the nodes were covered with a lace of stretched and altered blood vessels.Analysis of the location and size of the nodes revealed that in every third patient (25 patients, 35.2%) the size of the node was about2.5 cm, in every fourth (19 patients, 26.7%) nodes were up to4 cm, in other patients (27 patients, 38.0%) the nodes were up to5 cmand greater in sizeInterstitial-submucosal myomas with a combination of subserous nodes were diagnosed in 104 (59.2%) of the examined women and visualized as a bulge of one of the uterine walls.During hysteroresectoscopy, we visualized endometrial hyperplasia in 89 (50.8%) patients, which was subsequently confirmed histologically in 67 (38.3%) women, and secretory transformation of the endometrium in the remaining 22 (12.5%). In 22 (12.6%) patients, we observed hysteroscopic signs of chronic endometritis; this diagnosis was also confirmed morphologically, which was manifested by uneven thickening of the endometrium and micropolyps.The use of our improved algorithm of rehabilitation measures allowed to reduce the period of menstrual bleeding in 42 (48.8%) women in group A2, which was 1.3 times more effective than in the comparison group and 1.4 times more effective than in patients of group A3. Menstrual discharge was 1.9-fold and 1.8-fold lower compared to A1 women who refused surgery and 1.2-fold lower than in the comparison group. The effectiveness of the proposed treatment was analyzed, and the frequency of pregnancy was evaluated; findings indicate that the highest efficiency was observed in women of group A2 – 31.1% of cases, which was 2 times higher than the comparison group and 2.3 times higher than in group A3.Conclusion. Uterine leiomyoma is mainly the cause of infertility due to a mechanical factor. Laparo- and hysteroresectoscopy is the optimal method of pre-pregnancy treatment for women with uterine leiomyoma who are undergoing infertility treatment with assisted reproductive technologies. Laparo- and hysteroresectoscopy is an organ-sparing operation that has a number of advantages: easy postoperative period, no adhesions, which, in turn, increases the frequency of pregnancy and reduces premature delivery

Moderate Effects of Hypoxic Training at Low and Supramaximal Intensities on Skeletal Muscle Metabolic Gene Expression in Mice.

The muscle molecular adaptations to different exercise intensities in combination with hypoxia are not well understood. This study investigated the effect of low- and supramaximal-intensity hypoxic training on muscle metabolic gene expression in mice. C57BL/6 mice were divided into two groups: sedentary and training. Training consisted of 4 weeks at low or supramaximal intensity, either in normoxia or hypoxia (FiO <sub>2</sub> = 0.13). The expression levels of genes involved in the hypoxia signaling pathway (Hif1a and Vegfa), the metabolism of glucose (Gys1, Glut4, Hk2, Pfk, and Pkm1), lactate (Ldha, Mct1, Mct4, Pdh, and Pdk4) and lipid (Cd36, Fabp3, Ucp2, Hsl, and Mcad), and mitochondrial energy metabolism and biogenesis (mtNd1, mtNd6, CytC, CytB, Pgc1a, Pgc1β, Nrf1, Tfam, and Cs) were determined in the gastrocnemius muscle. No physical performance improvement was observed between groups. In normoxia, supramaximal intensity training caused upregulation of major genes involved in the transport of glucose and lactate, fatty acid oxidation, and mitochondrial biogenesis, while low intensity training had a minor effect. The exposure to hypoxia changed the expression of some genes in the sedentary mice but had a moderate effect in trained mice compared to respective normoxic mice. In hypoxic groups, low-intensity training increased the mRNA levels of Mcad and Cs, while supramaximal intensity training decreased the mRNA levels of Mct1 and Mct4. The results indicate that hypoxic training, regardless of exercise intensity, has a moderate effect on muscle metabolic gene expression in healthy mice

АНАЛІЗ ПОЛІМОРФІЗМІВ ГЕНІВ АСЕ, ACTN3, ENOS, PPARG, PPARA, HIF-1Α, PPARGC1B ПРИ ВИЗНАЧЕННІ СПАДКОВОЇ СХИЛЬНОСТІ ДО РІЗНИХ ВИДІВ СПОРТУ

To establishing the possibility of assessing genetic iinherited predisposition to various sports, the differences in the distribution of genotypes of the complex polymorphisms in groups of athletes, specializing in sports with different types of energy supply of muscular work were studied. The paper examined the DNA 332 persons, of which 110 athletes involved in speed- power sports, 85 - in endurance sports , 51 - in sports that require a combination of strength and endurance, 86 - with no experience regular exercise.C целью установления возможности оценки наследственной предрасположенности к занятиям различными видами спорта, изучены различия в распределении генотипов по комплексу полиморфизмов в группах спортсменов, специализирующихся в видах спорта с разным характером энергообеспечения мышечной работы. В работе обследовано ДНК 332 лиц, из которых: 110 спортсменов, занимающихся скоростно-силовыми видами спорта, 85 - видами спорта з перимущественным развитием выносливости, 51 - видами спорта, требующими сочетанногопроявления силы и выносливости, 86 - не имеющих стажа регулярних занятий спортом.З метою встановлення можливості оцінки спадкової схильності до занять різними видами спорту вивчено відмінності у розподілі генотипів за комплексом поліморфізмів у групах спортсменів, які спеціалізуються у видах спорту з різним характером енергозабезпечення м’язової роботи. Використовуючи комплексний аналіз поліморфізмів генів та метод мультифакторної просторової редукції, створено моделі міжгенної взаємодії при оцінці схильності до швидкісно-силових видів спорту та видів спорту з вимогами поєднаної дії сили та витривалості. Встановлено, що І/D поліморфізм гена ACE, Т-786→С поліморфізм гена еNOS, R577X поліморфізму гена ACTN3, G/C поліморфізму 7-го інтрона гена PPARA є інформативними маркерами для визначення спадкової схильності до прояву високої фізичної працездатності у швидкісно-силових видах спорту, а Т-786→С поліморфізм гена еNOS є маркером схильності до занять видами спорту з вимогами поєднаної дії сили та витривалості

ЕФЕКТИВНІСТЬ ГІСТЕРОРЕЗЕКТОСКОПІЇ У ЖІНОК З БЕЗПЛІДДЯМ НА ФОНІ ЛЕЙОМІОМИ МАТКИ В ПРОГРАМАХ ДОПОМІЖНИХ РЕПРОДУКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Purpose: studying of the effectiveness of hysterorezectoscopy in women with infertility and uterine fibroids in the cycles of in vitro fertilization. Materials and Methods. A randomized clinical trial was conduct among 58 women undergoing infertility treatment using assisted reproductive technologies (ART). The selection was divided into 2 groups. The group 1 (study) consisted of 41 women with uterus fibroids with submucosal and submucosally-intramural placement of myomatous nodes and failed attempts of IVF in history, these women were offered hysterorezectoscopy, as preparation for programs of assisted reproductive technologies. The froup 2 (control) – 17 women with uterine fibroids with submucosally-intramural placement of myomatous nodes, who refused hysterorezectoscopy. In this study, couples were included exclusively with female infertility. Results. The effectiveness of hysterorezectoscopy on the outcome of IVF cycles in women with uterine fibroids was proved. In the study group, 17 women had an onset of pregnancy, which was 41.5 % (after I attempted IVF), early spontaneous miscarriages were observed in 2 women (11.8 %), in 14 women pregnancy ended in timely partum (82.4 %) and 1 woman had premature partum (5.9 %). In the control group pregnancy occurred in 6 women (35.3 %), 3 cases of early spontaneous miscarriages (50 %), timely births in 3 women (50 %). Conclusions. The uterine fibroids is basically a cause of infertility due to a mechanical factor. Hysterorezectoscopy is the best method of pregravid preparation in women with uterine fibroids, undergoing infertility treatment during the use of assisted reproductive technologies. Hysterorezectoscopy is an organ saving operation that has several advantages: a mild postoperative period, a lack of adhesive process, which in turn increases the incidence and onset of pregnancy.Мета: вивчення ефективності гістерорезектоскопії у жінок із безпліддям на фоні лейоміоми матки в програмах допоміжних репродуктивних технологій. Матеріали і методи. Рандомізоване клінічне дослідження проведено серед 58 жінок, які проходили лікування безпліддя шляхом використання програм допоміжних репродуктивних технологій. Вибірку було поділено на 2 групи. І групу (дослідну) склала 41 жінка з лейоміомою матки з субмукозним та субмукозно-інтрамуральним розташуванням міоматозних вузлів та невдалими спробами екстракорпорального запліднення в анамнезі, цим жінкам запропоновано гістерорезектоскопію як підготовку перед програмами допоміжних репродуктивних технологій. ІІ групу (контрольну)  – 17 жінок із лейоміомою матки з субмукозно-інтрамуральним розташуванням міоматозних вузлів, які відмовились від гістерорезектоскопії. У цьому дослідженні були включені пари виключно з жіночими формами безпліддя. Результати. Доведено ефективність гістерорезектоскопії на результат циклів екстракорпорального першої спроби екстракорпорального запліднення), ранні мимовільні викидні спостерігали в 2 жінок (11,8 %), у 14 жінок вагітність закінчилась терміновими пологами (82,4 %) та в однієї жінки передчасними (5,9 %). У ІІ групі (контрольній) з 17 пацієнток вагітність настала в 6 жінок (35,3 %), 3 випадки ранніх мимовільних викиднів (50 %), термінові пологи у 3 жінок (50 %). Висновки. Лейоміома матки в основному є причиною безпліддя за рахунок механічного фактора. Гістерорезектоскопія є оптимальним методом прегравідарної підготовки у жінок із лейоміомою матки, які проходять лікування безпліддя шляхом використання допоміжних репродуктивних технологій. Гістерорезектоскопія є органозберігаючою операцією, що має ряд переваг: легкий післяопераційний період, відсутність спайкового процесу, що, в свою чергу, підвищує частоту настання та виношування вагітності

ПОГЛЯДИ РЕПРОДУКТОЛОГА НА ЛЕЙОМІОМУ МАТКИ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

The aim of the study – to review the scientific literature to determine the effect of morphogenesis and localization of leiomyomas on a woman's reproductive function. Materials and Methods. To analyze the current domestic and foreign literature, which is devoted to the characterization of the influence of uterine leiomyoma on the condition of the reproductive system of a woman. Results and Discussion. During the study, 21 literature sources were analyzed regarding the effect of leiomyoma on a woman's reproductive function. Conclusions. Today, uterine leiomyoma is a common pathology in women of reproductive age. Treatment of uterine leiomyoma in women of reproductive age should include the following priorities: development of an individual approach to the planning of conservative and surgical treatment methods, preference for organ-preserving methods of surgical treatment, prediction of the possible consequences of any treatment method, determination of duration and maintenance period implementation of the reproductive function of a woman.Цель исследования – изучить научную литературу для определения влияния морфогенеза и локализации лейомиомы на репродуктивную функцию женщины. Материалы и методы. Проанализировать современную отечественную и зарубежную литературу, которая посвящена характеристике влияния лейомиомы матки на состояние репродуктивной системы женщины. Результаты исследования и их обсуждение. Во время проведения исследования был проанализирован 21 источник литературы относительно влияния лейомиомы на репродуктивную функцию женщины. Выводы. На сегодня лейомиома матки является распространенной патологией у женщин репродуктивного возраста. Лечение лейомиомы матки у женщин репродуктивного возраста должно решать такие приоритетные задачи: разработку индивидуального подхода к планированию методов консервативного и оперативного путей лечения, предоставления преимущества органосберегающим методикам проведения оперативного лечения, прогнозирование возможных последствий любого метода лечения, определение длительности и поддержки послеоперационного периода для дальнейшей реализации репродуктивной функции женщины.Мета дослідження – опрацювати наукову літературу для визначення впливу морфогенезу та локалізації лейоміоми на репродуктивну функцію жінки. Матеріали та методи. Проаналізувати сучасну вітчизняну та зарубіжну літературу, яка присвячена характеристиці впливу лейоміоми матки на стан репродуктивної системи жінки. Результати дослідження та їх обговорення. Під час проведення дослідження було проаналізовано 21 джерело літератури щодо впливу лейоміоми на репродуктивну функцію жінки. Висновки. На сьогодні лейоміома матки є поширеною патологією у жінок репродуктивного віку. Лікування лейоміоми матки у жінок репродуктивного віку повинно вирішувати такі пріоритетні завдання: розробку індивідуального підходу до планування методів консервативного та оперативного шляхів лікування, надання переваги органозберігаючим методикам проведення оперативного лікування, прогнозування можливих наслідків будь-якого методу лікування, визначення тривалості та підтримки післяопераційного періоду для подальшої реалізації репродуктивної функції жінки

ЛЕЙОМІОМА МАТКИ І БЕЗПЛІДДЯ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Purpose: to conduct the analys of modern domestic and foreign literature the causes of, uterine leiomyoma etiopathogenesis, modern methods of treatment and the effect of this pathology on the fertility of a woman.Materials and Methods. The research used bibliosemantic and analytical methods.Results. During the study, 34 sources of modern domestic and foreign literature on the issue of uterine leiomyoma and its effects on reproductive health of a woman were studied and analyzed.Conclusions. Nowadays, the question of choosing the best treatment for leiomyomas is very controversial. Combined therapy with useing of modern techniques (organ-preserving operations, uterine artery embolization, MRI focused ultrasound surgery) and the achievements of pharmacotherapy (napristal, mifepristone, agNRG) is the priority directions in modern gynecology. Such methods of treatment can help to preserve and save the reproductive potential women of reproductive age with leiomyoma of the uterus.Мета: провести аналіз сучасної вітчизняної та зарубіжної літератури стосовно причин виникнення, етіопатогенезу лейоміоми матки, сучасних методів лікування та впливу даної патології на фертильність жінки.Матеріали і методи: У дослідженні використано бібліосемантичний та аналітичний методи.Результати. Під час виконання дослідження було проведено огляд та проаналізовано 34 джерела сучасної вітчизняної та зарубіжної літератури щодо питання лейоміоми матки та її впливу на стан репродуктивного здоров’я жінки.Висновки. На сьогодні питання вибору оптимальної тактики лікування лейоміоми залишається дуже дискусійним. Комбінована терапія з використанням сучасних технік (органозберігаючих операцій, емболізація маткових артерій, сфокусований ультразвук під контролем МРТ) та досягнень фармакотерапії (уліпристал, міфепристон, аГнРГ) є пріоритетним напрямком у сучасній гінекології. За допомогою даних методів лікування вдається зберегти та реалізувати репродуктивний потенціал жінок репродуктивного віку з лейоміомою матки

MOLECULAR GENETIC FACTORS OF THE SKELETAL MUSCLE HYPERTROPHY

Skeletal muscle mass is an important indicator of human health and physical performance. Representing about 50% of body weight, skeletal muscles play a key role not only in motor activity, but also in maintaining the bodys metabolic status. The muscle mass is an important factor as the physical human qualities that underlie its sporting achievements and health index, duration and quality of life. Although the role of heredity and genetic determination of muscle mass was proved several decades ago, modern scientific research has established a number of new genetic and epigenetic factors influencing the muscle mass and muscle hypertrophy.The purpose of the work is to discuss the molecular genetic factors of the development of skeletal muscle hypertrophy. The article describes the trends and challenges of modern research in the field of molecular genetics of muscle activity relating to genetic markers of skeletal muscle mass. The features of inheritance of muscle mass and mechanisms of skeletal muscle hypertrophy under the influence of physical loads are considered. It has been shown that hypertrophy of skeletal muscles, as a manifestation of their plasticity, depends on hereditary and enviromental factors. Both groups of factors are carried out their effect on the molecular genetic level. The role of structural proteins of myofibrils, myogenic regulatory factors on the properties and quantitative indicators of muscle mass such as total lean body mass, muscle cross-sectional area are analyzed. Molecular genetic markers associated with muscle mass indexes have been described. The list of molecular genetic markers associated with indicators of lean muscle mass and muscle hypertrophy includes genes polymorphisms of the sarcomers` structural proteins, myogenic regulatory factors, signaling pathways genes, genes of epigenetic factors. The article examines not only classical genetic markers, such as SNP and CNV. The effect of physical exercises on skeletal muscle and the development of hypertrophy are mediated by epigenetic mechanisms and the action of non-coding RNA (miRNA and lncRNA

Global Alliance for the Promotion of Physical Activity: the Hamburg Declaration.

Non-communicable diseases (NCDs), including coronary heart disease, stroke, hypertension, type 2 diabetes, dementia, depression and cancers, are on the rise worldwide and are often associated with a lack of physical activity (PA). Globally, the levels of PA among individuals are below WHO recommendations. A lack of PA can increase morbidity and mortality, worsen the quality of life and increase the economic burden on individuals and society. In response to this trend, numerous organisations came together under one umbrella in Hamburg, Germany, in April 2021 and signed the 'Hamburg Declaration'. This represented an international commitment to take all necessary actions to increase PA and improve the health of individuals to entire communities. Individuals and organisations are working together as the 'Global Alliance for the Promotion of Physical Activity' to drive long-term individual and population-wide behaviour change by collaborating with all stakeholders in the community: active hospitals, physical activity specialists, community services and healthcare providers, all achieving sustainable health goals for their patients/clients. The 'Hamburg Declaration' calls on national and international policymakers to take concrete action to promote daily PA and exercise at a population level and in healthcare settings