The value of the free androgen index depends on the phenotype of polycystic ovary syndrome — a single-centre experience

Introduction: The free androgen index (FAI) values differ among patients with polycystic ovarian syndrome; however, the differences are not fully understood or known. The aim of the study was to evaluate FAI in women with polycystic ovary syndrome (PCOS) in regard to the phenotype of the PCOS and insulin resistance status. Material and methods: Anthropometric, hormonal, and biochemical parameters were assessed in 312 recruited women with PCOS. The FAI values were calculated in the reproductive and metabolic phenotypes of PCOS in groups of insulin resistance status based on the homeostasis model assessment-insulin resistance (HOMA-IR) > 2.0 or fasting insulin (FI) > 10 mmol/L. To test the relationship between individual variables, Spearman’s correlation analysis, the Kolmogorov-Smirnov test, and Student’s t-test were used. Results: The correlation between FAI values and HOMA-IR and FI was 0.42 and 0.47, respectively, in PCOS patients. A two fold higher FAI value was observed in metabolic PCOS phenotype when compared to the reproductive one (8.51 ± 5.56 vs. 4.40 ± 2.45 for HOMA-IR and 8.73 ± 6.09 vs. 4.31 ± 3.39 for FI, respectively; p < 0.05).Conclusions: PCOS patients are not a homogenous group in terms of FAI value. Patients with metabolic PCOS phenotype are characterised by two-fold higher FAI values compared with reproductive PCOS phenotype. Further studies on the metabolic and androgenic status of different types of PCOS phenotypes should be carried out.

Некласична функція вітаміну D – вплив на репродуктивне здоров`я, пубертат та фертильність

In the past few years, there has been growing appreciation for the many roles of vitamin D and its active metabolites in a large number of tissues. Most tissues in the body, not just those participating in the classic action of vitamin D such as bone, kidney and gut, have receptors (VDR) for the active form of vitamin D – 1,25 dihydroxyvitamin D. The recent data on vitamin D from retrospective, prospective observational studies, case-control and experimental studies confirm the essential role of vitamin D in a variety of physiological functions. Last time there has been growing interest in this substance observed in the scientific researches and biomedical literature, due to findings which demonstrate a vitamin D deficiency status in the population. This review is an analysis of the association between the vitamin D and the female and male reproduction and fertility. We highlight the latest findings from medical trials on vitamin D during last years. The aim of this article is to understand how vitamin D affects the female and male fertility. Vitamin D is a hormone which controls nearly 1/3 of human and mice genome, over 200 genes in a human body, including those responsible for cell cycle control: proliferation, differentiation, apoptosis. Apart from basic functions, which are maintaining calcium-phosphoric balance, vitamin D takes active part in process of cell proliferation, epidermal keratinocyte differentiation, immune system stimulation, insulin secretion, brain metabolism, adipocytes function, puberty, reproduction and fertility. The vitamin D receptors (VDR) and vitamin D metabolizing enzymes are found in reproductive tissues of women and men. VDR knockout mice have significant gonadal insufficiency, decreased sperm count and motility, and histological abnormalities of testis, ovary and uterus. Assuming that 30 ng/ml (75 nmol/l) is a lower limit of normal concentration of 25(OH)D3 in serum, the number of people with vitamin D deficit equals about 1 billion worldwide.За останні кілька років дедалі частіше зустрічаються наукові підтвердження впливу вітаміну D та його активних метаболітів на фізіологію різних органів. Доведено, що більшість тканин організму мають відповідні рецептори (VDR) для активної форми вітаміну D – 1,25 дигідроксивітаміну D, і не тільки ті, що беруть участь в класичній дії вітаміну D (кістки, нирки і кишківник). Дані ретроспективних, перспективних, випадок-контроль та експериментальних досліджень підтверджують важливу роль вітаміну D в різних фізіологічних функціях. Протягом останнього часу спостерігається зростаючий інтерес до даної субстанції у наукових дослідженнях та біомедичній літературі у зв’язку з висновками, які демонструють статус дефіциту вітаміну D в популяції. Метою даної статті є аналіз зв’язку вітаміну D з фертильністю та репродуктивною функцією в організмі як жінок, так і чоловіків, з періоду пубертату до зрілого репродуктивного віку. Даний науковий огляд демонструє останні новини медичних досліджень, які підтверджують це. Вітамін D є гормоном, який контролює 1/3 геному людини та миші, понад 200 генів в організмі людини, в тому числі ті, що відповідають за контроль клітинного циклу: проліферацію, диференціювання, апоптоз. Крім основних функцій, таких як підтримка кальційфосфорного балансу, вітамін D бере активну участь у процесі диференціювання кератиноцитів епідермісу, стимуляції імунної системи, секреції інсуліну, метаболізму головного мозку, функції адипоцитів і фертильності. Рецептори для вітаміну D (VDR) і ферменти, що беруть участь в його метаболізмі, знаходяться в тканинах репродуктивних органів обох статей. VDR-нокаутні миші мають значну гонадну недостатність, зниження кількості сперматозоїдів та їх рухливості, гістологічні аномалії яєчка, яєчників та матки. Якщо припустити, що 30 нг/мл (75 нмоль/л) – нижня межа нормальної концентрації 25(OH)D3 в сироватці крові, кількість людей з дефіцитом вітаміну D становить майже 1 млрд у всьому світі

Type 1 diabetes outpatient care and treatment effectiveness during COVID-19 : a single-center cohort study

PURPOSE: COVID-19 has brought many challenges for providing quality healthcare for type 1 diabetes (T1DM). We evaluated the impact of the COVID-19 pandemic on the medical care, glycemic control, and selected outcomes in T1DM patients. METHODS: We retrospectively analyzed medical records from 357 T1DM adults enrolled in the Program of Comprehensive Outpatient Specialist Care at the University Hospital in Krakow, and assessed differences in patient data from before the COVID-19 period (March 2019–February 2020) and after it started COVID-19 (March 2020–February 2021). RESULTS: The median HbA1c levels and the percentage of patients within the HbA1c target of <7 % (53 mmol/mol) were similar in both periods: before and after the beginning of the pandemic (6.86 % [51.5 mmol/mol], IQR 6.23–7.58 % [44.6–59.3 mmol/mol] vs. 6.9 % [51.9 mmol/mol], IQR 6.2–7.61 % [44.3–59.7 mmol/mol]; p = 0.50 and 56.3 % vs. 57.1 %, p = 0.42, respectively). However, we observed a rise in BMI and body weight (median 24.25, IQR 21.97–27.05 vs. 24.82, IQR 22.17–27.87 and median weight 71.0 IQR 61–82 vs. 72.55, IQR 55–85; p < 0.001 for both comparisons). There was no reduction in the numbers of total diabetes-related visits (median 4, IQR 4–5 vs. 5, IQR 4–5; p = 0.065), but the frequency of other specialist consultations decreased (2, IQR 0–2 vs. 1, IQR 0–2). During the pandemic, telehealth visits constituted of 1191 out of 1609 (71.6 %) total visits. CONCLUSIONS: In this single-center observation, the COVID-19 pandemic did not have a negative impact on glycemic control in T1DM patients, but the patients' weight did increase. Telemedicine proved to be a valuable tool for T1DM care