The peculiarity of performing appendectomy in elderly patients with a high risk of cardiopulmonary insufficiency

У хірургічній клініці кафедри хірургії № 2 ОНМедУ за останні сім років проводилося лікування хворих старших вікових груп із діагнозом гострий апендицит із супутньою легеневою патологією із застосуванням методу лапароскопічної апендектомії, де оперативне втручання було виконано за двома методиками: з накладанням пневмоперитонеуму та з накладанням лапароліфтингу у зв’язку з важкою серцево-легеневою патологією, де накладання пневмоперитонеуму було небезпечним. Лапароскопічна апендектомія дає змогу знизити кількість ускладнень із боку органів черевної порожнини у хворих літнього віку із серцево-легеневою патологією (формування виникнення післяопераційних вентральних гриж), а також знизити частоту декомпенсації супутніх ХОЗЛ.In the surgical clinic of the Department of Surgery No. 2 of ONMU,at the last 7 years, patients of elderly age groups with a diagnosis of acute appendicitis with concomitant pulmonary pathology have been treated with using the method of laparoscopic appendectomy, where the surgical intervention was performed according to two methods: with the imposition of pneumoperitoneum and with the imposition of laparolifting in view of severe cardiopulmonary pathology, where the imposition of pneumoperitoneum was dangerous. As a result, laparoscopic appendectomy can reduce the number of complications from the abdominal organs in elderly patients with cardiopulmonary pathology (the formation of postoperative ventral hernias), as well as reduce the frequency of decompensation of concomitant COPD. The use of laparoscopic appendectomy makes it possible to significantly reduce the body’s response to stress from pain and surgical trauma and is an important part of the formation of the general condition of the patient. It was also concluded that the comprehensive surgical treatment for acute appendicitis with the use of non-invasive techniques allows to shorten the duration of hospital stay (4.62 ± 0.77 days) and to reduce the period of disability. The method of minimally invasive surgical interventions can be considered a gold standard for providing medical care to the patients with urgent surgical diseases of the abdominal cavity, which provides an optimal approach to surgical treatment

Is it possible to minimize the risk of immediate complications of pancreatoduodenal resection in patients with pathology of the pancreatic head, complicated with the syndrome of obstructive jaundice?

Питання щодо прогнозування та пошуку можливостей уникнення розвитку інтра- та ранніх післяопераційних ускладнень у хворих із вогнищевими захворюваннями біліопанкреатодуоденальної зони, ускладненими механічною жовтяницею, зниження періопераційної летальності у цієї складної в лікувальному плані категорії хворих лишаються вельми актуальними. Мета роботи – визначити оптимальні заходи щодо поліпшення безпосередніх результатів виконання панкреатодуоденальної резекції у хворих із вогнищевими захворюваннями біліопанкреатодуоденальної зони, ускладненими механічною жовтяницею.The issues of predicting and finding ways to avoid the origin of intraand early postoperative complications in patients with focal diseases of the biopancreatoduodenal area complicated by mechanical jaundice, reducing perioperative mortality in this challenging category of patients remain very relevant. The purpose of the work is to determine the optimal measures of the immediate results of pancreatoduodenal resection improving in patients with focal diseases of the biliopancreatoduodenal area complicated by mechanical jaundice

Влияние гипербилирубинемии на интенсивность боли у больных раком панкреатобилиарной зоны в течение периоперацинного периода

Мета роботи – оцінювання впливу гіпербілірубінемії на вираженість больового синдрому у хворих на рак панкреатобіліарної зони протягом періопераційного періоду. Матеріали та методи. Проаналізували результати хірургічного лікування 218 хворих на рак панкреатобіліарної зони, що ускладнений розвитком синдрому механічної жовтяниці. Пацієнтам виконали панкреатодуоденальну резекцію. Вираженість больового синдрому оцінювали за візуально-аналоговою шкалою, а також застосовуючи субшкали опитувальників EORTC QLQ-C30 і SF-36. Результати. На момент надходження у стаціонар у пацієнтів рівень загального білірубіну становив 274,3 ± 5,9 мкмоль/л, прямого – 211,2 ± 2,2 мкмоль/л, непрямого – 63,4 ± 2,6 мкмоль/л. Інтенсивність больового синдрому на час надходження у стаціонар становила 4,9 ± 0,4 бала. У ранньому, пізньому та віддаленому післяопераційному періодах інтенсивність болю відповідно зменшувалася з 6,4 ± 0,3 до 2,8 ± 0,4 бала. Зіставляючи інтенсивність больового синдрому та рівень холемії, встановили сильний позитивний кореляційний зв’язок (r = 0,74).The aim was to assess the effect of hyperbilirubinemia on the severity of pain syndrome in patients with pancreatobiliary cancer during perioperative period. Materials and methods. The results of surgical treatment of 218 patients with pancreatobiliary cancer complicated by the development of mechanical jaundice syndrome, who underwent pancreatoduodenal resection, were analyzed. The severity of pain was assessed on a visual-analog scale, as well as subscales of questionnaires EORTC QLQ-C30 and SF-36. Results. At the time of admission to the hospital the initial level of total bilirubin was 274.3 ± 5.9 μmol/L, direct – 211.2 ± 2.2 μmol/L, indirect – 63.4 ± 2.6 μmol/L. The intensity of pain syndrome on admission was 4.9 ± 0.4 points. In the early, late and late postoperative period the intensity of pain decreased, respectively, from 6.4 ± 0.3 to 2.8 ± 0.4 points. Conclusions. A strong positive correlation between the intensity of pain syndrome and the level of cholemia was determined (r = 0.74).Цель работы – оценка влияния гипербилирубинемии на интенсивность болевого синдрома у больных раком панкреатобилиарной зоны в течение периоперационного периода. Материалы и методы. Проанализированы результаты хирургического лечения 218 больных раком панкреатобилиарной зоны, осложненного развитием синдрома механической желтухи. Пациентам выполнена панкреатодуоденальная резекция. Выраженность болевого синдрома оценивали по визуально-аналоговой шкале, а также с использованием субшкал опросников EORTC QLQ-C30 и SF-36. Результаты. На момент поступления в стационар у пациентов уровень общего билирубина составил 274,3 ± 5,9 мкмоль/л, прямого – 211,2 ± 2,2 мкмоль/л, непрямого – 63,4 ± 2,6 мкмоль/л. Интенсивность болевого синдрома на момент поступления в стационар составила 4,9 ± 0,4 балла. В раннем, позднем и отдаленном послеоперационном периодах интенсивность боли соответственно уменьшалась с 6,4 ± 0,3 до 2,8 ± 0,4 балла. Выводы. При сопоставлении интенсивности болевого синдрома и уровня холемии определена сильная положительная корреляционная связь (r = 0,74)

Вплив гіпербілірубінемії на інтенсивність болю у хворих на рак панкреатобіліарної зони протягом періопераційного періоду

 The aim was to assess the effect of hyperbilirubinemia on the severity of pain syndrome in patients with pancreatobiliary cancer during perioperative period.Materials and methods. The results of surgical treatment of 218 patients with pancreatobiliary cancer complicated by the development of mechanical jaundice syndrome, who underwent pancreatoduodenal resection, were analyzed. The severity of pain was assessed on a visual-analog scale, as well as subscales of questionnaires EORTC QLQ-C30 and SF-36.Results. At the time of admission to the hospital the initial level of total bilirubin was 274.3 ± 5.9 μmol/L, direct - 211.2 ± 2.2 μmol/L, indirect – 63.4 ± 2.6 μmol/L. The intensity of pain syndrome on admission was 4.9 ± 0.4 points. In the early, late and late postoperative period the intensity of pain decreased, respectively, from 6.4 ± 0.3  to 2.8 ± 0.4 points.Conclusions. A strong positive correlation between the intensity of pain syndrome and the level of cholemia was determined (r = 0.74).  Цель работы – оценка влияния гипербилирубинемии на интенсивность болевого синдрома у больных раком панкреатобилиарной зоны в течение периоперационного периода.Материалы и методы. Проанализированы результаты хирургического лечения 218 больных раком панкреатобилиарной зоны, осложненного развитием синдрома механической желтухи. Пациентам выполнена панкреатодуоденальная резекция. Выраженность болевого синдрома оценивали по визуально-аналоговой шкале, а также с использованием субшкалам опросников EORTC QLQ-C30 и SF-36.Результаты. На момент поступления в стационар у пациентов уровень общего билирубина составил 274,3 ± 5,9 мкмоль/л, прямого – 211,2 ± 2,2 мкмоль/л, непрямого – 63,4 ± 2,6 мкмоль/л. Интенсивность болевого синдрома на момент поступления в стационар составила 4,9 ± 0,4 балла. В раннем, позднем и отдаленном послеоперационном периодах интенсивность боли соответствии уменьшалась с 6,4 ± 0,3 до 2,8 ± 0,4 балла.Выводы. При сопоставлении интенсивности болевого синдрома и уровня холемии определена сильная положительная корреляционная связь (r = 0,74). Мета роботи – оцінювання впливу гіпербілірубінемії на вираженість больового синдрому у хворих на рак панкреатобіліарної зони протягом періопераційного періоду.Матеріали та методи. Проаналізували результати хірургічного лікування 218 хворих на рак панкреатобіліарної зони, що ускладнений розвитком синдрому механічної жовтяниці. Пацієнтам виконали панкреатодуоденальну резекцію. Вираженість больового синдрому оцінювали за візуально-аналоговою шкалою, а також застосовуючи субшкали опитувальників EORTC QLQ-C30 і SF-36.Результати. На момент надходження у стаціонар у пацієнтів рівень загального білірубіну становив 274,3 ± 5,9 мкмоль/л, прямого – 211,2 ± 2,2 мкмоль/л, непрямого – 63,4 ± 2,6 мкмоль/л. Інтенсивність больового синдрому на час надходження у стаціонар становила 4,9 ± 0,4 бала. У ранньому, пізньому та віддаленому післяопераційному періодах інтенсивність болю відповідно зменшувалася з 6,4 ± 0,3 до 2,8 ± 0,4 бала.Висновки. Зіставляючи інтенсивність больового синдрому та рівень холемії, встановили сильний позитивний кореляційний зв’язок (r = 0,74)

Experience in extended pancreatoduodenal resections performing in patients with malignant neoplasms of the pancreatobiliary zone complicated by obstructive jaundice syndrome

Незважаючи на результати рандомізованих досліджень, летальність і виживаність, клінічні аспекти виконання розширеної панкреатодуоденальної резекції залишаються предметом дискусій. Мета – визначити вплив розширення обсягу виконання панкреатодуоденальної резекції на результати хірургічного втручання. Матеріали та методи. Проаналізовано результати хірургічного лікування 101 хворого на злоякісні новоутворення панкреатобіліарної зони, ускладнені синдромом механічної жовтяниці. Залежно від обсягу лімфодисекції хворих рандомізовано на дві когорти. До основної групи увійшло 33 (32,7%) пацієнти, яким виконано розширений варіант панкреатодуоденальної резекції; до групи порівняння – 68 (67,3%) пацієнтів, яким виконано стандартну панкреатодуоденальну резекцію. Результати. Інтраопераційна крововтрата при розширеному втручанні дещо перебільшувала за об’ємом крововтрату при стандартних, проте статистично значущої переваги не виявлено – (522±165) мл проти (468±124) мл (р>0,05). У хворих після розширеного оперативного втручання дебет лімфи по дренажах у середньому становив (512±26) мл/добу, що майже на 46,2% перевищувало середню кількість лімфовідтоку по дренажах у хворих після стандартного ((236±31) мл/добу), що статистично підтверджено (р<0,05). Секреторна діарея тривалістю понад 2 тижні, як ускладнення розширеної панкреатодуоденальної резекції, відмічалася в 7 (21,2%) хворих, натомість після стандартної – лише в 3 (4,4%) пацієнтів (р<0,05). Загрозливе життю безпосереднє післяопераційне ускладнення у вигляді неспроможності панкреатодигестивного анастомозу через панкреонекроз кукси підшлункової залози ускладнювало перебіг післяопераційного періоду у 9 (13,2%) хворих після стандартного втручання, тоді як після розширеного – у 4 (12,1%) хворих. Летальність після стандартної панкреатодуоденальної резекції становила 7,4% (5 хворих), після розширеної – 6,1% (2 хворих). Висновки. Отримані результати, з одного боку, показують більш складні умови, у яких виконано розширену панкреатодуоденальну резекцію, а з іншого – відсутність статистично значущих відмінностей зі стандартним втручанням за частотою ускладнень. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду пацієнтів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.Purpose – to determine the effect of the pancreaticoduodenal resection volume expanding on the results of surgical intervention. Materials and methods. The results of surgical treatment of 101 patients with malignant neoplasms of the pancreatobiliary zone, complicated by mechanical jaundice syndrom, were analyzed. Depending on the volume of lymph node dissection, patients were randomized into two cohorts. The main group included 33 (32.7%) patients who underwent an extended version of pancreatoduodenal resection; to the comparison group included 68 (67.3%) patients who underwent standard pancreatoduodenal resection. Results. Intraoperative blood loss in extended intervention somewhat exaggerated the volume blood loss with standard onea, however, there was no statistically significant advantage (522±165) ml versus (468±124) ml (p>0.05). In patients after extended surgical intervention, the average debit of lymph through the drains was (512±26) ml/day, which was almost 46.2% higher than the average amount of lymph outflow through the drains in patients after the standard ((236±31) ml/day) and was statistically confirmed (p<0.05). Secretory diarrhea lasting more than 2 weeks, as a complication of extended pancreatoduodenal resection, occured in 7 (21.2%) patients, and after standard one – only in 3 (4.4%) (p<0.05). A life-threatening postoperative complication as failure of the pancreatodigestive anastomosis due to pancreatic necrosis of the pancreatic stump complicated the course of the postoperative period in 9 (13.2%) patients after the standard intervention, while after the extended ointerventions it was diagnosed in 4 (12.1%) patients. Mortality after standard pancreatoduodenal resection was 7.4% (5 patients), after extended – 6.1% (2 patients)