Теорія та практика діалектико-поведінкової терапії

Dialectical behavioral therapy (DBT) is an empiricallyproven method of helping patients with borderlinedisorders and suicidal tendencies. Dialectical-behavioraltherapy is aimed at orienting a person in personalchanges, increasing behavioral standards, workingwith acceptance. At the same time, the therapist playsthe role of a guide who helps to calm down, encourageand help the patient to survive this experience.The purpose of the study is the theoretical-practicalanalysis of dialectical-behavioral therapy and classicaltechniques of this psychotherapeutic direction.Research methods: theoretical, in particular analysisand synthesis, generalization, systematizationand explanation. The results. The clinical utility associatedwith the use of DBT in an inpatient setting abroadhas been substantiated. The specificity of treatmentis effective and contributes to the reduction of symptomsof borderline personality disorder and improvementof global functioning when standard practicesand principles are incorporated with reliability intodefined treatment models. It is noted that research isnecessary for the standardization of DBT in the hospital and the results of measurements in Ukrainian realities,which will help to determine the critical mechanismsof symptoms and behavior, change and evaluatethe effectiveness of further outpatient treatment. DBTis the treatment model with the most published scientificarticles showing effectiveness. Some techniquesof the dialectical-behavioral direction are analyzed.Conclusions. In general, each strategy used in DBTrequires a dialectical approach that combines changeand acceptance. Separated techniques of the dialectic-behavioral direction allow the individual to becomemore persistent and effective in interpersonal communication,contribute to the formation of the ability toexpress one’s needs and at the same time the ability tosay “no”, while the individual is focused on the positiveand constructive. The development of tolerance skillswhen overcoming stress in dialectic-behavioral therapyis not a little important.Діалектико-поведінкова терапія (ДПТ) є емпіричнопідтвердженим методом допомоги пацієнтамз межовими розладами і суїцидальними нахилами.Діалектико-поведінкова терапія спрямована наорієнтацію людини в особистісних змінах, збільшення поведінкових стандартів, робота з прийняттям. Терапевт при цьому виконує роль провідника,який допомагає заспокоїтися, підбадьоритисяі допомогти пацієнтові пережити цей досвід. Метадослідження полягає в теоретико-практичномуаналізуванні діалектико-поведінкової терапіїта класичних технік цього психотерапевтичногонапрямку. Методи дослідження: теоретичні,зокрема аналізування та синтезування, узагальнення, систематизація та пояснення. Результати.Обґрунтовано, що клінічна корисність, пов’язаназ використанням ДПТ в стаціонарі за кордоном.Специфіка лікування, є ефективною і сприяє зменшенню симптомів межового розладу особистостіі поліпшенню глобального функціонування, колистандартна практика і принципи включені з достовірністю у визначені моделі лікування. Зазначено, що необхідними є дослідження для стандартизаціїДПТ в стаціонарі і результатів вимірювань в українських реаліях, що допоможе визначити критичнімеханізми симптомів і поведінки, змінити і оцінитиефективність подальшого амбулаторного лікування. ДПТ – це модель лікування з найбільшоюкількістю опублікованих наукових статей, що показують ефективність. Проаналізовано деякі технікидіалектико-поведінкового напрямку. Висновки.Узагальнено, що кожна стратегія, яка використовується в ДПТ вимагає діалектичного підходу, якийпоєднує в собі зміну і прийняття. Виокремленітехніки діалектико-поведінкового напряму дозволяють особистості стати більш наполегливоюі ефективною в міжособистісній комунікації, сприяють формуванню вміння висловити свої потребиі одночасно вміння сказати “ні”, при цьому індивідакцентований на позитиві та конструктиві. Немаловажливим є вироблення навичок толерантності приподоланні стресу в діалектико-поведінковій терапії

MACROECONOMIC RISKS: CLASSIFIED FEATURES, METHODS OF MEASUREMENT, MITIGATION PATTERNS

The article deals with the essence, factors, and patterns of macroeconomic risks mitigation. The purpose of the paper is to summarize and present a classification of systemic risks, to analyse principles and methods of macroeconomic risks evaluation. The methodological basis of the study is general scientific and special methods of cognition. The most extended analysis of systemic risks not only from the perspective of geographical and historical aspects but also in the context of modern economic processes is carried out. Results of the research prove that in the context of formation of a new economy of Ukraine and approval of the practice of timely prevention and mitigation of macroeconomic risks in accordance with imperative of modern time, it is necessary to: 1) give real state priority to the most advanced educational technologies. While providing maximum broad and equal access of youth to education, we should have the program for search and practical support of national intelligence phenomena in place; 2) create conditions for rehabilitation and advanced development of innovative directions of applied and, first and utmost, polytechnic sciences. It is the task of the state to ensure their financial support and direct employment at enterprises. All-round support of introduction of high-yield venture developments into the production; 3) secure efficient state protection of intellectual property, create legislatively the conditions for commercial usage of innovative achievements within the country; 4) encourage with maximum efficiency return of high-level engineers and blue-collar workers to the technological area; breathe new life into the system of professional and technical schools where information and programming professions prevail and which graduators would be engaged with priority into operations in unique productions; 5) create modern information market, allround support of introduction of a unified information field. Learning and striving to satisfy human needs without placing systemic risks on future generation being on the Earth should become the core principle of a civilizational development. Value/originality. We may lay down an essential principle of civilizational regulation of systemic risks when each state, specifically the international community, should set up (subject to all complexities of practical implementation) regulating constants, rules, and bans of such contents and in such direction to have business or entrepreneurial activities carried out ultimately in the risk-related mode, which would cause no detrimental effect on the economy as whole

Емоційний інтелект працівників ризикованих професій: теоретико-емпіричний дискурс дослідження

A professional, working in dangerous conditions, requires a high level of steadfastness to stress, caution, and responsibility. The goal of the research is aimed at theoretical and empirical disclosing of the essence of emotional intelligence in employees of risky professions. Emotional intelligence is seen as a leading personal competence and ability. The structural components of emotional intelligence are analyzed in detail from the points of view of well-known foreign and domestic psychologists. The integrative indicators of emotional intelligence have been empirically revealed in rescue workers and patrol officers. In our study participated 1000 respondents with the same length of service in 4 years, in particular: firefighters (n = 500); patrol officers (n = 500). The psycho-diagnostic tools included: Hall test, Russian version of the test of emotional intelligence of J. Meyer, P. Salovey, D.Caruso MSCEIT-V2.0 in the adapted version of O. Sergiienko, I. Vetrova and the method of studying the professional identity of L. Schneider. The respondents showed a low level of development of emotional intelligence. However, the differences were also revealed, in particular, it is more clearly for firefighters to understand their own emotions, but for law enforcement officers the practical use of emotions is in priority. At the same time, the common problem is inability to manage own emotional experiences.Професіонал, який працює в небезпечних умовах, вимагає високого рівня стійкості до стресу, обережності, відповідальності. Мета дослідження спрямована на теоретичне та емпіричне розкриття сутності емоційного інтелекту у працівників ризикованих професій. Емоційний інтелект розглядається як провідна особистісна компетентність і здатність. Детально проаналізовано структурні компоненти емоційного інтелекту з точки зору відомих зарубіжних та вітчизняних психологів. У рятувальників і патрульних емпірично виявлено інтегративні показники емоційного інтелекту. У нашому дослідженні взяли участь 1000 респондентів з однаковим стажем за 4 роки, зокрема: пожежники (n = 500); патрульні (n = 500). До психодіагностичних засобів входили: тест Холла, російська версія тесту емоційного інтелекту Дж. Мейєра, П. Саловея, Д. Карузо MSCEIT-V2.0 в адаптованому варіанті О. Сергієнко, І. Вєтрова та методика вивчення професійної ідентичності Л. Шнайдера. Респонденти показали низький рівень розвитку емоційного інтелекту. Втім, виявились і відмінності, зокрема, вогнеборцям легше розуміти власні емоції, а ось для правоохоронців у пріоритеті практичне використання емоцій. У той же час поширеною проблемою є невміння керувати власними емоційними переживаннями

Emotional Intelligence of Employees of Risky Professions: Theoretical and Empirical Discourse of the Research

A professional, working in dangerous conditions, requires a high level of steadfastness to stress, caution, and responsibility. The goal of the research is aimed at theoretical and empirical disclosing of the essence of emotional intelligence in employees of risky professions. Emotional intelligence is seen as a leading personal competence and ability. The structural components of emotional intelligence are analyzed in detail from the points of view of well-known foreign and domestic psychologists. The integrative indicators of emotional intelligence have been empirically revealed in rescue workers and patrol officers. In our study participated 1000 respondents with the same length of service in 4 years, in particular: firefighters (n = 500); patrol officers (n = 500). The psycho-diagnostic tools included: Hall test, Russian version of the test of emotional intelligence of J. Meyer, P. Salovey, D.Caruso MSCEIT-V2.0 in the adapted version of O. Sergiienko, I. Vetrova and the method of studying the professional identity of L. Schneider. The respondents showed a low level of development of emotional intelligence. However, the differences were also revealed, in particular, it is more clearly for firefighters to understand their own emotions, but for law enforcement officers the practical use of emotions is in priority. At the same time, the common problem is inability to manage own emotional experiences.</p

Результати адаптації методики вивчення акультурації мігрантів Дж. Беррі на українській вибірці

The article highlights the modern approach to the studyof acculturation processes on the example of Ukrainianforced migrants. The purpose of the study is to adaptthe English version of the Acculturation Questionnaireby J. Berry to Ukrainian. Methods. The translationof acculturation methods from English into Ukrainianwas carried out with the participation of two independentexperts who helped to translate and evaluatethe quality of the final version of the methodology.The study involved 502 respondents, migrants fromUkraine, who currently reside in the United Statesdue to war. The survey was conducted on the basisof RedCap. Results. Correlation analysis revealedleading indicators, with the highest correlation coefficientsbeing observed for the “integral safety indicator”and various safety subcategories (r=.807, p &lt; .01; r=.767, p &lt; .01; r=.787, p &lt; .01). The internal consistencyof the questionnaire ranged from α=.793 for“sociocultural maladaptation” to α=0.934 for the “integralsafety indicator”, with a test-retest reliability coefficientof (r = .815, p &lt; .01). Factor analysis of the dataidentified four factors, with the strongest factor containingindicators of acculturation strategies (marginalization,separation). The second factor combineddepression level, sociocultural maladaptation, life satisfaction,and anxiety level. The third factor includedcomponents related to cultural, economic, and physicalsecurity. Finally, the fourth factor consisted of a singlecomponent-self-satisfaction. Construct validity wasassessed by correlating acculturation indicators withscales from other psychodiagnostic methods, showingcausal relationships with indicators of acculturation.Discussion and conclusions. Summarizing the resultsof adapting J. Berry’s acculturation methodology, it isimportant to note that the Ukrainian-adapted versionof this methodology exhibits high psychometric characteristics,such as validity and reliability. This makesits use possible in future studies of acculturation processesamong Ukrainian migrants.У статті висвітлюється сучасний підхід до дослідження акультураційних процесів на прикладі українських вимушених мігрантів. Мета дослідженняполягає в адаптації англомовної версії опитувальника акультурації Дж. Беррі українською мовою.Методи. Переклад методики акультурації з англійської на українську здійснювався за участі двохнезалежних експертів, що допомагали перекладати та оцінювати якість остаточної версії методики. У дослідженні взяло участь 502 респонденти,мігранти з України, які зараз проживають у СШАу зв’язку з війною. Опитування проводилося набазі RedCap. Результати. Кореляційний аналіз дозволив виявити провідні показники, зокрема, найвищими показниками кореляції є “інтегральнийпоказник безпеки” та різновиди безпеки (r=.807;r=.767; r=.787). Установлено показник внутрішньоїузгодженості опитувальника: коефіцієнт Альфа коливається від α=.793 – “соціокультурна дезадаптація” до α=.934 – “інтегральний показник безпеки”і показник ретестової надійності (r=.815; p&lt;.01).Факторним аналізом було виокремлено чотирифактори, зокрема, найсильнішим чинником виявився той, що містить показники стратегій акультурації (маргіналізація, сепарація). У другому факторіоб’єднані рівень депресії, соціокультурна дезадаптація, задоволеність життям та рівень тривоги. Третійфактор містить такі компоненти: культурна безпека,економічна безпека та фізична безпека. Четвертийфактор складається лише з однієї компоненти –задоволеність собою. Конструктна валідність оцінювалася шляхом кореляції показників акультурації зі шкалами інших психодіагностичних методик:показники резильєнтності та стресостійкості утворюють причинно-наслідкові зв’язки з показниками акультурації. Дискусія і висновки. Підсумовуючи результати адаптації методики акультураціїДж. Беррі, важливо відзначити, що україномовнаадаптована версія цієї методики демонструє високіпсихометричні характеристики, такі як валідністьта надійність. Це робить її використання можливиму майбутніх дослідженнях акультураційних процесів серед українських мігрантів

Results of approbation of the program for the development of active imagination and its building in adolescents

Активна уява – це свого роду діалог, який прово-дить особистість з різними частинами власного “Я”.У статті розкрито необхідність впровадження комп-лексної програми розвитку активної уяви та її кон-сталяцій у підлітків. Мета дослідження: розробкамоделі розвитку уяви, зокрема активної в представ-ників підліткового віку; обґрунтування комплексноїпрограми розвитку уяви підлітків на психологічномурівні з використанням педагогічних методів та апро-бація комплексної програми в освітньому просторі. Методи дослідження: “Мотивація досягнення”(модифікація М. Магомед-Емінова), “Діагностикаособистісної креативності” (О. Тунік), “Діагностиканевербальної креативності” (короткий варіант тестуЕ. Торренса, адаптація А. Вороніна), “Діагностикамовленнєво-мисленнєвої креативності” (Т. Галкіної,Л. Алексєєвої). Результати. За показником моти-вації досягнення в підлітків переважає мотивація уникнення невдач, а це засвідчує їх низьку самоо-цінку, невпевненість, неорганізованість тощо. Такожу значної частини респондентів виявлено середнійта нижчий за середній рівні розвитку невербальноїта вербально-мислиннєвої креативності. Встанов-лено, що особистісна креативність перебуває насередньому рівні розвитку, що виражається в допит-ливості, здатності уявляти та складності мислення.Показник готовності ризикувати також перебуваєна низькому рівні, зважаючи на юний вік оптантівта наявність підліткової кризи. А недостатньо розви-нена творча складова активної уяви обумовлює зни-ження подальшої продуктивності молодої людиниі її подальшого становлення загалом. Висновки. Показники констатувального етапу дослідженнязасвідчили недостатній рівень розвитку активноїуяви підлітків та її провідних консталяцій, що слу-гувало причиною впровадження програми пси-хологічного впливу на розвиток уяви загалом. Якзасвідчили постформувальні заходи, наявність пози-тивної динаміки щодо розвитку активної уяви та їїпровідних компонентів на статистично значущомурівні у представників експериментальної групи. Цеє головним доказом ефективності запропонованоїнами комплексної програми і уможливлює її впрова-дження в психолого-педагогічний процес взаємодіїміж підлітками та дорослими.Active imagination is a kind of dialogue that a personconducts with different parts of “ego”. The article hasexpressed the need to introduce a comprehensiveprogram for the development of active imaginationand its constellations in adolescents. The purpose of the article is to elaborate a model for imaginationdevelopment, particularly active, in adolescents; tojustify the comprehensive program for the developmentof adolescents’ imagination at the psychologicallevel using pedagogical methods and to approbatethe comprehensive program in the educational space. Research methods: “The achievement motive” (modifiedby M. Mahomed-Eminova), “Diagnostics of personalcreativity” (O. Tunik), “Diagnostics of non-verbalcreativity” (a short form of the Torrance Test adaptedby A. Voronina), “Diagnostics of linguistic-cognitivecreativity” (T. Halkina, L. Aleksieieva). Results. Uponindicators of achievement motivation of adolescents, there is a prevalence of the motive to avoid failures thatindicates their low self-esteem, a lack of confidenceand organization etc. Most respondents have alsoshown average and below average levels of the developmentof non-verbal and verbal-cognitive creativity.The research has established that personal creativity isat the average development level, which is manifested incuriosity, the ability to imagine and complicity of thinking.An indicator of risk tolerance is at a low level givenrespondents’ tender age and adolescent crisis. Underdevelopedcreative component of active imaginationleads to the loss of further productivity of an adolescentand his becoming as a whole. Conclusions. Indicatorsof the ascertaining stage of the study have confirmedthe undeveloped active imagination of adolescentsand its main constellations that prompts the implementationof the program of psychological influenceon the development of imagination. Post-formativeactions have proved the availability of positive dynamicsin the development of active imagination and itsmain components at a statistically significant level.This is a key proof of the effectiveness of the author’scomprehensive program that approves its introductionin the psychological and pedagogical process of interactionbetween adolescents and grown-ups