Efficacy of exenteration of the orbit and sinus in malignant tumors of the ethmoidal labyrinth

Background: Diagnosing malignant tumors of the ethmoidal labyrinth early, with advanced techniques, is important, because late diagnosis may lead to intracranial spread to the eye or base of the skull. Purpose: To assess the efficacy of exenteration of the orbit and sinus in the presence of the tumor of the ethmoidal labyrinth spreading to the eye. Material and Methods: Sixty-two patients with a malignant tumor of the ethmoidal labyrinth spreading to the eye received surgery during 2017 through 2022. Of these, 42 (75.8%) were females and 20 (32.2%) were males, with patient age ranging from 55 to 75 years. Diagnostic assessment included computed tomography (CT) of the paranasal sinuses and orbit and tumor biopsy from the nasal cavity. Patients underwent a radical surgical procedure, an exenteration of the orbit and sinus. One month after surgery, they received preventive radiotherapy, with a dose of 40-45 Gy applied to the bed of the primary tumor. Results: Intraoperative course was unremarkable, and no postoperative complications were found. All the patients (100%) showed no evidence of tumor recurrence or regrowth and no metastasis over a 6-month and 3-year follow-up. Conclusion: A radical surgical procedure, an exenteration of the orbit and sinus followed by postoperative radiotherapy for a moderately differentiated tumor of the ethmoidal labyrinth spread to the orbit allowed achieving a positive treatment outcome, both in terms of local status (i.e., no tumor recurrence or regrowth) and disease process (no metastasis), over a 3-year follow-up in all the patients (100%). The decision of the extent of surgery should be made by a multispecialty team including an otorhinolaryngologist, eye cancer specialist and neurosurgeon

Substantiation of the use of glycoprotein fraction α2-Globulin for prevention of recurrence of cancer of the upper respiratory tract

В Украине отмечается неуклонный рост заболеваемости и смертности от рака верхних дыхательных путей. Раковый процесс сопровождается нарушениями гомеостаза и гнойно-септическими послеоперационными осложнениями, связанными с выраженной раковой и химиолучевой интоксикацией, которая приводит к истощению антиоксидантной системы, удерживая и усиливая процесс неопластической иммортализации, то есть бесконечного деления раковой клетки. При таких условиях защитные механизмы организма требуют активного применения высокоактивных антиоксидантов, которые могли бы обеспечить низкую концентрацию агрессивных свободных окислительных радикалов за счет их нейтрализации. Цель исследования: оценить влияние антиоксиданта гликопротеина церулоплазмина на показатели экзогенной и эндогенной интоксикации, а также на клиническую семиотику в послеоперационном и безрецидивном периодах.In Ukraine, there has been a steady increase of morbidity and mortality caused by cancer of the upper respiratory tract. Te cancer process is accompanied by the disorders of homeostasis and purulent-septic postoperative complications associated with severe cancer and chemoradiation intoxication, which leads to the depletion of the antioxidant system, retaining and enhancing the immortalization of the neoplastic process, that is, the endless division of the cancer cell. In such conditions, the body’s defense mechanisms require the use of highly active antioxidants, which could provide a low concentration of aggressive free oxidative radicals due to their neutralization. Te aim of the study was to evaluate the effect of the antioxidant glycoprotein ceruloplasmin on the parameters of exogenous and endogenous intoxication and clinical semiotics in the postoperative and disease-free periods

Clinical signs and treatment management in malignant processes of the skin of the external nose

Діагностика та лікування злоякісних новоутворень шкіри голови і шиї є актуальною проблемою сучасної онкології, тому що спостерігається неухильне зростання цієї патології. При цьому зберігаються пізня діагностика та часті рецидиви. Мета роботи — відпрацювання методики висічення пухлини шкіри зовнішнього носа й оцінка її можливості в радикальному хірургічному видаленні шляхом використання анемізуючого розчину Кляйна. Зроблено висновки, що клінічно рак шкіри перебігав неагресивно, мав відносно повільне зростання та у 100 % був відсутній рецидив ракового ураження після хірургічного лікування протягом 5 років (р<0,05). Меланома шкіри перебігала агресивно, через рік у 1 (7,1 %) пацієнтки діагностовано рецидив в орган зору і головний мозок. Використання розчину Кляйна за 5 хв до операції під основу пухлини надавало вираженого гемостазу за рахунок спазму судин і сприяло профілактиці інтраопераційного рецидиву у 63 (98,4 %) хворих (р<0,05).Diagnosis and treatment of malignant neoplasms of the head and neck is an urgent modern problem of oncology, as there is a steady increasing of this pathology. At the same time are untimely diagnosis and frequent recurrences take place. The purpose is to test the method of excision of the tumor of the skin of the external nose and assess its feasibility in radical surgical removal by using anemic Klein solution. Material and methods of research: 64 patients were examined with skin neoplasms that received surgical treatment options using Klein’s anematize solution at the ENT department from 2015 to 2020 years. Patients ranged in age from 28 to 65 years, 15 women and 49 men. Patients are divided into two groups depending on the morphology of the tumor. The first group — 50 (78.2%) patients with malignant skin lesions. From this sample, 17 (34%) with basal cell carcinoma of the nasal skin and 33 (66%) with squamous cell carcinoma (G1) of the nasal skin. The second group consists of 14 (21.8%) patients with melanoma of the skin of the nose and torso. Metastasis in the deep jugular chain were diagnosed in 6 (16.7%) patients from the group of patients with melanoma. Results of the study and discussion: observations of patients for 5 years showed a satisfactory quality of life of all patients with malignant skin tumors. No recurrence of nasal cancer in the first group was registered during the follow-up of patients. Among a group of patients with melanoma, 1 (7.1%) patient was diagnosed with recurrence in the visual organ and brain. Conclusions: 1. Clinically, skin cancer was non-aggressive, had a relatively slow growth and 100% of patients had no recurrence of cancer after surgery for 5 years (p<0.05). 2. Melanoma of the skin was aggressive in a year — 1 (7.1%) patient was diagnosed recurrence in the visual organ and brain. 3. The use of Klein’s solution 5 minutes before the surgery under the base of the tumor provided a pronounced hemostasis due to vasospasm and contributed to the prevention of intraoperative recurrence in 63 (98.4%) patients (p<0.05)

Modern diagnostics of face and neck skin neoplasma

Проблема ранньої діагностики новоутворень шкіри людини є актуальною у зв'язку із зростанням кількості хворих із злоякісними утвореннями шкіри організму людини. Мета роботи: Оцінити результати діагностики пухлинного ураження шкіри зовнішнього носа і вуха шляхом аналізу комплексної семіотики дерматоскопія, термодиференційного тесту і морфологічного дослідження. Матеріал і методи: У дослідження включено50паціентовс новоутвореннями шкіри зовнішнього носа і вуха. З них 30 жінок і 20 чоловіків, віком від 40 до 80 років. Хворі розділені на дві групи в залежності від локалізації новоутворення: I-а група – 25 хворих з пухлинами шкіри зовнішнього носа і II-а група – 25 пацієнтів з пухлинами шкіри зовнішнього вуха. Всі обстежені в процесі життєдіяльності піддавалися фізичним подразнень різного ступеня, що можуть сприяти розвитку злоякісного процесу шкіри. Результати: Оцінка результатів обстеження проводилася на підставі застосування комплексної діагностики, за допомогою якої у 50 пацієнтів виявлено злоякісний процес шкіри: базальноклітинну карциному вуха у 23 (46%) хворих, сквамозноклітинну карциному – у 24 (48%) і низькодиференційований рак шкіри зовнішнього носа – у 3 (6%). Комплексна діагностика дозволила у 100% хворих визначити морфологічну структуру і тканинну приналежність, що сприяло правильному вибору тактики лікування. Висновки: результати дослідження свідчать про те, що комплексна діагностика дає можливість провести остаточне діагностування захворювання шкіри і адекватно спланувати лікування. Для своєчасної діагностики та зменшення числа злоякісних утворень шкіри необхідно навчити населення самодіагностики і проведення профілактичних заходів щодо зменшення надмірного ультрафіолетового, різного хімічного і механічного впливу на здорову шкіру.The problem of modern diagnosis of neoplasms of the human skin is relevant in connection with the growing number of patients with tumorous formations of the skin of the human body. The aim of the study was to evaluate the results of the diagnosis of tumor lesions of the face and neck skin on the basis of the analysis of clinical semiotics, dermatoscopy (microscopy) and morphological research. Material and Methods: The study included 50 patients with neoplasms of the external nose and ear skin. There were 30 women and 20 men, aged from 40 to 80 years.The patients were divided into two groups, depending on the location of the neoplasm. The 1st group included 25 patients with tumors of the outer skin of the nose and 2nd group – 25 patients with skin tumors of the outer ear. All neoplasms in the process of vital activity were subjected to physical irritations of various degrees that may develop the malignant process of the skin. The results and discussion: The evaluation of diagnostic results was carried out on the basis of the use of complex diagnostics, with the help of which a malignant skin process was detected in 50 patients.A basal cell carcinoma of the ear was revealed in 23 (46 %) patients, squamous cell carcinoma in 24 (48%) patients, low grade nasal cancer in 3 (6 %) patients. Complex diagnostics allowed to determine the morphological structure and tissue affiliation in 100% of patients. Іt contributed to the correct choice of the method of treatment. Conclusions: The results of the study suggest that a comprehensive detection technique makes it possible to fulfill a final diagnosis of the skin disease and to plan treatment adequately.To diagnose timely and reduce the number of malignant skin formations it is necessary to train the population to self-diagnose and to conduct preventive measures for reducing excessive ultraviolet, various chemical and mechanical effects on healthy skin

Efficacy of exenteration of the orbit and sinus in malignant tumors of the ethmoidal labyrinth

Background: Diagnosing malignant tumors of the ethmoidal labyrinth early, with advanced techniques, is important, because late diagnosis may lead to intracranial spread to the eye or base of the skull. Purpose: To assess the efficacy of exenteration of the orbit and sinus in the presence of the tumor of the ethmoidal labyrinth spreading to the eye. Material and Methods: Sixty-two patients with a malignant tumor of the ethmoidal labyrinth spreading to the eye received surgery during 2017 through 2022. Of these, 42 (75.8%) were females and 20 (32.2%) were males, with patient age ranging from 55 to 75 years. Diagnostic assessment included computed tomography (CT) of the paranasal sinuses and orbit and tumor biopsy from the nasal cavity. Patients underwent a radical surgical procedure, an exenteration of the orbit and sinus. One month after surgery, they received preventive radiotherapy, with a dose of 40-45 Gy applied to the bed of the primary tumor. Results: Intraoperative course was unremarkable, and no postoperative complications were found. All the patients (100%) showed no evidence of tumor recurrence or regrowth and no metastasis over a 6-month and 3-year follow-up. Conclusion: A radical surgical procedure, an exenteration of the orbit and sinus followed by postoperative radiotherapy for a moderately differentiated tumor of the ethmoidal labyrinth spread to the orbit allowed achieving a positive treatment outcome, both in terms of local status (i.e., no tumor recurrence or regrowth) and disease process (no metastasis), over a 3-year follow-up in all the patients (100%). The decision of the extent of surgery should be made by a multispecialty team including an otorhinolaryngologist, eye cancer specialist and neurosurgeo

Значення морфологічної диференціації пухлини при виборі компонентів для лікування хворих зі злоякісними новоутвореннями ротової частини глотки

Стан проблеми. Проблема лікування хворих на рак ротової частини глотки має клінічне та соціальне значення, що пов’язано зі значним збільшенням їх кількості. Так, у світі за останні роки дійсно збільшилась кількість хворих на рак ротової частини глотки, яка складає 2-6% на 100 тис. мешканців. В Україні захворюваність на рак ротоглотки у 2011 р. склала 5,2 на 100 тис. населення, смертність до року досягала 48,0%. Сьогодні не існує єдиного підходу до вибору оптимальних методів лікування раку орофарингеальної області. Проведення радикального хірургічного втручання у цих хворих неможливо у зв’язку зі ступенем розповсюдження пухлини, а комплексне лікування є малоефективним або неефективним. У світлі вищевикладеного зрозуміло, наскільки важливою є оцінка ефективності методів, які використовуються для лікування хворих на рак ротової частини глотки та розробка способів, що сприяютимуть нейтралізації агресивних окислювальних радикалів з метою збільшення безрецидивного періоду, тобто, підвищення рівня виживаності та покращення якості життя пацієнтів. Мета роботи – визначити послідовність компонентів лікування хворих на рак ротової частини глотки залежно від морфологічного диференціювання пухлини (G) та оцінити ефективність компонентів на основі клінічної, топічної та інтраопераційної семіотики. Матеріал та методи. До дослідження було включено 60 чоловіків віком від 40 до 55 років, хворих на рак ротової частини глотки, яких було розподілено на 3 групи в залежності від диференціювання (G) пухлини та типу росту, і які отримували лікування запропонованими лікувальними способами. Результати. Контрольний огляд через 3 міс. показав відсутність продовженого росту пухлини у 54 (90%) пацієнтів. У 6 пацієнтів 2-ї групи через 1 міс після лікування спостерігалася залишкова пухлина. Спостереження протягом 6 міс. показало відсутність рецидиву у хворих всіх 3 груп. Загальний стан пацієнтів був задовільним, скарг не було, об’єктивно пухлинний ріст та регіональне метастазування не визначалися. Через 9 міс. у 12 пацієнтів 3-ї групи діагностовано рецидив пухлини ротової частини глотки та реґіонарне метастазування на боці ураження. Цім пацієнтам проведено 2 цикли поліхіміотерапії з незначним лікувальним ефектом. Висновки. Вибір послідовності лікування та доступ хірургічного втручання залежав від G та ступеню розповсюдження пухлинного процесу, тобто клінічної і топічної семіотики. Повна регресія пухлини після проведеного лікування була у 54 (90%) хворих. Використання поліоксидонію на етапах комбінованого та комплексного лікування дозволило поліпшити проведення окремо хірургічного та хіміопроменевого лікування шляхом нейтралізації агресивних окислювальних радикалів. Використання компонентів лікування хворих на рак ротової частини глотки у такій послідовності із застосуванням поліоксидонію дозволили збільшити тривалість безрецидивного періоду та зберегти задовільну якість життя у 48 (80%) хворих на протязі 1 року після лікування.Status of problem. The problem of oropharyngeal cancer treatment has clinical and social value. It is connected with a significant increase of the frequency of the disease. In addition, the number of patients with oropharyngeal cancer in the world has actually increased in recent years, accounting for between 2% and 6% at 100 thousand of residents. In Ukraine, the oropharyngeal cancer morbidity in 2011 was 5,2 per 100 thousand of population, and mortality during the year reached 48,0%. Aim. To prioritize the treatment components for oropharyngeal cancer patients depending on the morphological differentiation of the tumor (G) and to evaluate the effectiveness of the components on the basis of clinical, topical and intraoperative semiotics. Materials and methods. The study group included 60 male patients aged from 40 to 55. The patients were divided into three groups, depending on differentiation of the tumor (G), of the type of growth and of the therapeutic methods of treatment. Results. The control examination after three months showed the lack of tumor growth in 54 (90%) patients. One month after the treatment 6 patients of the second group had the residual tumor. The observation during 6 months showed that the patients of 1, 2 and 3 groups had no recurrence. The general condition of the patients was satisfactory, there were no complaints, both tumor growth and regional metastases objectively did not occur. After 9 months oropharyngeal tumor recurrence and regional metastasis on the affected side was diagnosed for 12 patients of group 3. These patients underwent two cycles of polychemotherapy with little therapeutic effect. The choice both of priority of treatment components and surgical access depended on G and extent of the tumor process. Conclusions. The complete tumor regression after treatment was registered in 54 (90%) patients. The use of Polyoxidonium in stages of combined and complex treatment for the purpose of satisfactory neutralization of aggressive oxidizing radicals allowed to conduct the surgery and chemoradiotherapy separately. Use of Polyoxidonium in the oropharyngeal cancer treatment allowed to increase the duration of disease-free period and maintain a satisfactory quality of life in 48 (80%) of patients within one year after treatment

Етіологія, патогенез, клінічна семіотика, діагностика новоутворень шкіри голови, шиї та тулуба. Повідомлення 1

Питання сучасної діагностики новоутворень шкіри є актуальними, тому що спостерігається зростання кількості злоякісних новоутворень в усіх країнах світу. В Україні щорічно діагностуються більш ніж 20000 випадків злоякісних новоутворень шкіри, що складає 44,5 випадків на 100 тис. населення. В структурі онкологічної захворювання населення України в 2012 р. рак шкіри (РШ) займав I місце (10,3 % випадків), а щорічно від злоякісних немеланомних новоутворень шкіри вмирають біля 600 хворих. Злоякісні ураження шкіри в 70% випадків мають локалізацію на відкритих частинах тіла, зокрема, на шкірі обличчя: чолі, носі, скронях та вушних раковинах. Особливо небезпечними є новоутворення шкіри, чутливі до фізичних та хімічних подразників, що призводить до малігнізації пухлинного процесу. Відомо багато причин розвитку РШ: це фізичні, хімічні та термічні агенти. До фізичних відносять пролонговану дію УФ-опромінення вид сонця і штучної засмаги, механічні травми невусів, родимих плям і рубців шкіри. До хімічних факторів відносять пролонгований контакт із сажею, сіркою, смолами, дьогтем та миш’яком. До ендогенних причин відносяться захворювання печінки, які знижують та порушують антиоксидантний захист організму, що сприяє зростанню новоутворень шкіри екзогенного походження. Причиною раку шкіри також може бути дія протипухлинних, протизапальних та кортикостероїдних препаратів, які пригнічують імунітет. Іноді рак виникає із придатків шкіри: волосяних фолікулів, жирових і потових залоз. Також існує успадкована схильність до розвитку злоякісних новоутворень шкіри. До розвитку раку шкіри також може призводити облігатний та факультативний передрак. До облігатного відносять пігментну ксеродерму, хворобу Педжета, хворобу Боуена та еритроплазію Кейра. До факультативних відносять усі хронічні захворювання шкіри (гіпертрофічні, атрофічні процеси, повільне загоєння афт і ран шкіри). Для диференціальної діагностики новоутворень шкіри використовуються стандартні методи: дерматоскопія – огляд за допомогою збільшувального скла. Більш детально уражену частина шкіри можна візуалізувати за допомогою мікроскопа з фіксацією клінічної семіотики. Флуоресцентну діагностику використовують для абластичного видалення. Також використовується епілюмінісцентна, та лазерна мікроскопія. Інформативним є термодиференційний тест, заснований на різниці температур між здоровими ділянками шкіри та пухлини. Кінцевим методом діагностики новоутворень є морфологічне дослідження матеріалу біопсії з наступним, при необхідності, імуногістохімічним дослідженням. Морфологічно відрізняють такі типи злоякісних пухлин шкіри, що часто зустрічаються: базаліома (базальноклітинна карцинома), плоскоклітинний рак шкіри (сквамозноклітинна карцинома) та злоякісна меланома. Об’єктивно на ранніх стадіях розвитку злоякісні ураження шкіри мають однакову клінічну семіотику. Пухлини складаються із аномальних клітин плоского епітелію зовнішнього шару шкіри, клінічно виглядають як жовті лускуваті ділянки шкіри. Поверхня новоутворень ніжна і при легкому торканні починає кровоточити, а потім на місці такого ураження формується афта. Пухлини із клітин шкіри, що утворюють пігмент меланін, які розташовані в епідермісі (у верхньому шарі шкіри) є найбільш небезпечними та агресивними. Для меланоми характерні нерівномірні кольори пігментації, від темних відтінків коричневого, часом з вкрапленнями рожевого і червоного; розмір пігментної плями перевищує 6 мм. На пізніх стадіях меланома проникає в глибокі шари шкіри, потім в кров і лімфатичну систему, тим самим сприяє розносу клітин по усьому організму. Для зменшення кількості злоякісних пухлин шкіри необхідно проводити профілактику, яка полягає в уникненні надмірного навантаження шкіри ультрафіолетовим опроміненням. Необхідно проведення самодіагностики: при виявлянні на шкірі новоутворення незрозумілої форми і кольору, яке не зникає довгій час, слід обов’язково звернутися до дерматолога або онколога. Рання лікарська діагностика передракових станів шкіри дозволяє визначити тактику своєчасного спеціального лікування. І насамперед, важливо проведення регулярних профілактичних оглядів лікарями сімейного профілю.The opportune diagnostics of skin neoplasms of the head, neck and body is actual, as there is a steady increase in this pathology. In Ukraine, more than 20,000 malignant skin tumors are diagnosed annually, which is 44.5 cases per 100 thousand of the population. In the structure of cancer morbidity in Ukraine in 2012, skin cancer is ranked first, accounting for 10.3% of the total amount. Every year about 600 patients die from malignant onmelanoma skin tumors. The localization of malignant skin lesions of the open parts of the body occupies 70% of all cases. In particular the skin of the face is affected: a forehead, a nose, temples, and auricles. Skin tumors are especially dangerous when they are frequently physically and chemically irritated. It contributes to the malignancy of the tumor process. There are many reasons for the development of skin cancer: physical, chemical and thermal agents. The physical factors include the prolonged effect of sun UV radiation and artificial sunburn, mechanical injuries of nevi, birthmarks and skin scars. The chemical factor is the long-term contact with soot, sulfur, resins, tar and arsenic. Endogenous causes include liver diseases, which reduce and disrupt the body's antioxidant defense, promoting the growth of skin neoplasms of exogenous origin. The cause of skin cancer may be the effect of anti-tumor, anti-inflammatory and corticosteroid drugs that suppress immunity. Sometimes cancer arises from the appendages of skin: hair follicles, sebaceous and sweat glands. There is also a hereditary predisposition to the development of malignant skin tumors. In the development of skin cancer, an obligate and facultative precancer is also allocated. The obligate precancer includes pigment xeroderma, Paget's disease, Bowen's disease and Queyrat erythroplasia. The optional precancer includes all chronic skin diseases: hypertrophic, atrophic processes and slow-healing ulcers and skin wounds. Differential diagnostics of skin tumors, standard methods are used such as: The dermatoscopy – examination with a magnifying glass is used. The affected area of the skin can be examined under a large increase using a microscope with fixation of clinical semiotics. Fluorescent diagnostics is used for ablastic excision, using photosensitive compounds that accumulate in tumor cells and increase intraoperative visualization of the borders of the lesion. The epiluminescent and laser microscopy is also used, in which the upper layer of the skin is visible. It allows to determine the nature of the changes. The thermodifferential test based on the temperature difference between healthy skin and tumor regions is informative too. With a temperature difference of more than 1 degree the test can be regarded as positive. The final method for diagnosing neoplasms of the skin is a morphological study of the biopsy material, followed by immunohistochemical investigation if it is necessary. Morphologically three types of common skin cancer are distinguished: basalioma (basal cell carcinoma), squamous cell carcinoma and malignant melanoma. Objectively, in the early stages of development, malignant skin lesions have almost identical clinical manifestations. Tumors consist of abnormal cells of the flat epithelium of the outer layer of the skin. Clinically it looks like a yellow scaly patch of skin with a delicate surface, beginning to bleed from a light touch. Then an ulcer is formed on the spot of such damage. As to the flow and aggressiveness, the tumor from the skin cells that produce the pigment melanin, located in the epidermis (on the upper layer of the skin) is the most dangerous. Melanoma is characterized with an uneven color of pigmentation, with dark shades of brown, sometimes with patches of pink and red; the pigmentation spot size exceeds 6 mm. In the later stages the melanoma penetrates deep layers of the skin, then gets into the blood and lymphatic system spreading the process throughout the body. To reduce the number of malignant skin tumors, especially neglected cases, prevention is necessary. It consists of avoiding excessive exposure of the skin to ultraviolet radiation and self-diagnosis. If the neoplasm of unknown shape and color on the skin is found and does not disappear for a long time, it is necessary to be examined by a dermatologist or an oncologist immediately. Finally, early medical diagnostics of precancerous skin conditions during regular preventive examinations by family doctors will help to determine the tactics of timely special treatment

Досвід застосування препарату алокін-альфа в лікуванні хворих на рецидив папіломатозу гортані

Цель исследования – изучение влияния доз препарата «Аллокин-Альфа» в виде подкожных инъекций на частоту рецидивирования у больных с рецидивирующим папилломатозом слизистой оболочки гортани. Материал и методы Под наблюдением с 2009 по 2012 г. находилось 50 пациентов в возрасте от 18 до 55лет, т.е. трудоспособного возраста. Из них было 27 мужчин и 23 женщины. Длительность заболевания составила от 1 года до 35 лет. Каждый больной перенес хирургическое вмешательство (от 3 до 15 операций) с прижиганием (тушированием) зоны папилломатозных разрастаний 30% раствором серебра, ингаляции 0,25% раствора сульфата цинка, пациенты получали антивирусную терапию в виде инъекции и ингаляции «Лаферона». Период ремиссии достигал в среднем 6-8 мес.We examined 50 patients with recurrent laryngeal papillomatosis. Among them: 23 women and 27 men. Authors used Laferon and Allokin-Alfa after surgical removal of papilomas in 50 patients with the relapse of laryngeal papillomatosis. The researches showed, that application of Laferon-alfa by plan is more effective than the use of Laferon, i.e. the relapse was found among only 2 patients (8,3%). Thus, it was established, that Allokin-Alfa obviously increases the effect against the development of relapse. That`s why the inclusion of Allokin-Alfa into the surgical treatment favours the normalization of metabolical and immune indicators, which reduces the risk of relapse.Обстежено 50 хворих на рецидив папіломатозу гортані, з них 23 жінок і 27 чоловіків. Автори застосували Лаферон та Алокін-альфа після хірургічного видалення папілом у 50 хворих на рецидивуючий папіломатоз гортані. Дослідження показали, що у хворих, які отримували Алокін-альфа за схемою результат був більш ефективнішим в порівнянні з Лафероном, тобто рецидив був тільки у 2 хворих (8,3 %). Таким чином, встановлено, що Алокін-альфа обов’язково посилює антирецидивну систему організму, тому включення до хірургічного лікування Алокіна-альфа, сприяє нормалізації метаболічних та імунологічних показників, що зменшує риск рецидив захворювання

The method of systematic neutralization of aggressive oxidative radicals in patients with advanced cancer of oral cavity and oropharynx

Актуальність. Незважаючи на світові наукові та практичні досягнення по розробці методів лікування і профілактиці злоякісної патології, проблеми її зростання до кінця не вирішені. Ефективність кожного методу радикального лікування, проведеного хворим на рак ЛОР-органів, оцінюють за тривалістю безрецидивного періоду та якістю життя хворих. Застосування антиоксидантної терапії у хворих на рак під час лікування зменшує інтоксикацію, нейтралізує агресивні окислювальні радикали в сироватці крові. Ігнорування цього факту зберігає і збільшує не тільки ракову, але і хіміопроменеву інтоксикацію. При такій змішаній інтоксикації спостерігається послаблення нагляду з боку імунної системи за антигенною постійністю внутрішнього середовища організму, що активно сприяє мутації генів. При пролонгованому стані ракові клітини набувають характерні властивості – безсмертя, що збільшує процес імморталізації. Все це спонукає до пошуку шляхів та лікарських засобів, які б мали якості інтенсивної нейтралізації агресивних окислюючих радикалів. І тому клінічний інтерес викликає антиоксидант тівортін (Tivortin), який при внутрішньовенному введенні у дозі 100.0 має виражений антиоксидантний, антигіпоксичний, мембраностабілізуючий і гепатопротекторний ефект. Мета дослідження – вивчити ефективність та небезпечність препарату тівортін на всіх етапах лікування хворих на рак дна порожнини рота, ротової частини глотки і органів шиї, та виявити його вплив на тривалість безрецидивного періоду. Матеріали і методи: До дослідження було включено 40 хворих, котрим проводилось комплексне лікування (операція, променева та хіміотерапія) з приводу раку дна ротової порожнини та ротової частини глотки з метастазами у лімфатичні вузли шиї. Хворих було розподілено на 2 групи в залежності від стадії захворювання, хірургічного доступу та послідовності компонентів лікування. Компоненти лікування супроводжувалися антиоксидантною терапією (інфузія тівортіну 100.0) незалежно від лабораторних показників, тому що використані методи лікування мають наслідком стрес і інтоксикацію організму. Вивчався вплив тівортіну на гомеостаз, протікання післяопераційного періоду (загоєння рани), профілактика променевого епітеліїту та детоксикація ракової, а також хіміопроменевої інтоксикації в процесі лікування незалежно від стадії захворювання. Отримані результати та їх обговорення. Дані лабораторних показників на долікувальному етапі дозволили оцінити гомеостаз хворих, спланувати черговість компонентів лікування, що слугувало критерієм оцінки проведеного лікування та якості життя як під час лікування, так і у безрецидивному періоді. У хворих на рак дна ротової порожнини T3N1-2M0 було визначено збільшення рівня креатиніну, РОЕ, активність аргінази і орнітиндекарбоксилази, що свідчило про наявність інтоксикації. Аргіназа була знижена в 2,5 рази у хворих з Т3N1-2M0 у порівнянні зі здоровими людьми. Це, у свою чергу, свідчить про порушення детоксикаційної дії гепатоцитів, які зменшують інактивацію токсичних речовин у орнітиновому циклі за рахунок ракової інтоксикації, що є притаманним усім хворим на рак дна ротової порожнини. Отримані результати свідчать в цілому про порушення компенсаторно-захисних механізмів декомпенсованого стану організму хворих, особливо із Т3N1- 2M0. На наш погляд, вивчення цих показників є логічним для оцінки механізму не тільки канцерогенезу раку, але і його рецидиву. Застосована антиоксидантна терапія тівортіну на етапах лікування сприяла первинному загоєнню післяопераційної рани, відсутності пролонгації ракового процесу і рецидиву у 100% хворих з T1-2N0M0 на протязі першого року після лікування. Висновки. В процесі дослідження виявлено деякі порушення гомеостазу хворих на рак дна ротової порожнини та ротової частини глотки з метастазами на шиї, в першу чергу – зниження кількості аргінази орнітиндекарбоксилази та збільшення РОЕ і креатиніну як показників ендогенної інтоксикації. Застосування антиоксиданту тівортіну дозволяє провести лікування за радикальною програмою без ускладнень та зі збільшенням тривалості безрецидивного періоду.State of the problem: Despite the world’s scientific and practical development of methods of treatment and prevention of malignant diseases, the problem of their growth is not solved. The effectiveness of any type of radical treatment, for patients with ENT-organs cancer, is evaluated by the duration of disease-free period and the quality of life. The use of the antioxidant therapy in patients with cancer during treatment reduces intoxication, neutralizing the corrosive action of oxidizing radicals in the serum. Ignoring this fact keeps and increases both cancer and chemotherapy toxicity. With such mixed intoxication we observe the weakening of oversight from the immune system over the antigenic constancy of the internal environment. And it actively supports the mutation of genes. And during the prolonged state of intoxication the cancer cells acquire a special property – immortality, increasing the process of immortalization. All these facts force to find ways and drugs with the property of intense neutralization of aggressive oxidizing radicals. In this regard, we are interested in the clinical use of the antioxidant Tivortin for the infusion administration of 100.0, which has strong antioxidant, anti-hypoxic, membrane stabilizing and hepatoprotective effect due to the amino acid arginine hydrochloride. The aim of our research is to study the efficacy and safety of the drug Tivortin at different stages of the treatment of patients with cancer of the floor of the oral cavity, oropharynx and neck organs, and also to establish its influence on the duration of disease-free period. Material and Methods The study included 40 patients who had cancer of floor of the oral cavity and oropharynx with metastasis in the neck and who had a complex treatment (surgery, radiotherapy and chemotherapy). The components of treatment were followed by maintenance of antioxidant therapy (infusion Tivortin 100.0) independently from laboratory values, because the applied treatments are followed by stress for the patient's body and his intoxication as a whole. We studied the effect of antioxidant Tivortin on homeostasis, on the postoperative period, on the prevention of radiation epitheliitis. And we also studied detoxification from cancer and chemoradiotherapy intoxication during treatment regardless of the stage of the disease. The results and discussion: These laboratory parameters of patients on before-healing stage allowed to estimate the homeostasis of patients, to plan the sequence of treatment components. These parameters were also criteria for evaluating the treatment and the quality of life during the treatment and a relapse-free period. In patients with cancer T3N1-2M0 of the floor of the mouth we defined an increase in serum creatinine, an increase of erythrocyte sedimentation rate, arginase and ornithine decarboxylase activity that indicated the presence of signs of intoxication. Arginase was reduced by 2.5-fold in patients with Т3N1-2M0 in comparison with healthy individuals. This indicates a loss of the detoxifying ability of hepatocytes, which reduces inactivation (neutralization) of toxic substances in the ornithine cycle due to cancer intoxication; it is inherent to all patients with cancer of the oral cavity. In general, the results reveal the violation of compensatory and protective mechanisms of the decompensate state of the patients’ organism, particularly those ones with Т3N1-2M0. In our opinion, the study of these indicators is quite logical to evaluate the mechanism of carcinogenesis not only of cancer, but also of cancer recurrence. The Tivortin antioxidant therapy held during all stages of treatment, led to the primary healing of surgical wounds and a lack of extension process and relapse in 100% patients with T1-2N0M0 during the year. Conclusions: We revealed various disturbances of homeostasis in patients with cancer of the oral cavity and oropharynx with metastasis in the neck. We paid much attention to the reduction of arginase, ornithine decarboxylase, an increase of ESR and serum creatinine as indicators of endogenous intoxication. The degree of severity of the treatment steps depended on these parameters. The use of antioxidant Tivortin allows to carry out the treatment during all stages according to radical program without complications, with longer disease-free period

Комплексна діагностика та хірургічне втручання при пухлинах привушной залози. Повідомлення 3

Під наглядом знаходилося 32 хворих з пухлинами привушної залози, у яких проведено хірургічне втручання. В роботі показана діагностична ефективність сучасної технології в порівнянні з хірургічною візуалізацією пухлинного процесу та степеня ураження гілок лицевого нерва. В результаті виконаних досліджень визначено, що комплексна сучасна діагностика дозволила здійснити топічну візуалізацію пухлини та її взаємовідношення з навколишніми тканинами. Візуалізацію гілок лицевого нерва вдалося зробити тільки інтраопераційно.32 patients with the parotid gland’s neoplasm were under observation. They received surgical treatment. This investigation showed diagnostic efficiency of modern methods versus surgical visualization of the tumorous process and of the degree of the affection of the parotid gland’s branches. As a result of the investigation authors found out that the modern integrated diagnostics had allowed to determine only the topic visualization of tumors and its interrelations with surrounding tissues. The visualization of the facial nerve’s branches succeeded only intraoperatively