Інверсія як фактар адметнасці творчай індывідуальнасці А. Сербантовіча: да праблемы тыпалогіі

Беларуская мова і літаратура ў славянскім этнакультурным кантэксце : матэрыялы рэсп. навук.-практ. канф., 21-22 кастрычніка 2010 г. - Віцебск : УА "ВДУ імя П. М. Машэрава", 2010. - С. 181-184. - Бібліягр. : с. 184 (1 назв.)

Образ неба в білоруській фразеології

The article analyzes the phraseological units of the Belarusian literary language, combined with the presence of one-root lexeme components heaven, heavenly and the heavens, representing “the heaven concept”, which represents one fragment of the phraseological worldview of the Belarusians. It is established how the language and culture of the nation are combined in the images of phraseological units, how the images of phraseological units bring the cultural information when they are “read” and how the locally-spatial and theological paradigms of the heaven concept with the predominance of the former are reflected. The paper puts emphasis on therevealing the role and place of the lexemeheaven and its derivatives heavenly and the heavens, the creation of images of phraseological units with them for the expression of new meanings, as well as the reflection in the images of the phraseological units of the perception of heavenconcept by the human being for expressing characteristics and assessments of new nominations. The analysis of phraseological units representing the heaven concept tallows to reveal not only the new designation mostly abstract concepts and phenomena that are identified as the most important for the proper organization of human life and its relationships in the collective of people, but also to characterize and evaluate these concepts, phenomena and actions and thus to represent the rules and attitudes of people.В статье анализируются фразеологизмы белорусского литературного языка, объединенные наличием однокоренных лексем-компонентов небо, небесный, поднебесье и репрезентирующие концепт «небо», что представляет один фрагмент фразеологической картины мира белорусов. Устанавливается, как в образах фразеалогизмов объединяются язык и культура народа, как образы фразеологизмов доводят культурную информацию единиц при их «прочтении» и как отражены локально-пространственная и теологическая парадигмы понятия небо с преобладанием первой. Акцентируется внимание на выявлении роли и места лексемы небо и производных от нее небесный и поднебесье, на создание образов фразеологических единиц с ними для выражения новых значений, а также на отражение в образах фразеологизмов восприятия понятия небо человеком для выражения характеристик и оценок новых наименований. Анализ фразеологических единиц, репрезентирующих концепт «небо», позволяет выявить не только обозначение новым способом в большинстве случаев абстрактных понятий и явлений, выделенных как наиболее важных для правильной организации жизни человека, его взаимоотношений в коллективе, но также для характеристики и оценки, как правило, отрицательной, этих понятий, явлений, действий и представление таким образом правил и установок народа.У статті проаналізовано фразеологізми білоруської літературної мови, об’єднані наявністю однокореневих лексем-компонентів небо, небесний, піднебесся, які репрезентують концепт «небо», що являє собою фрагмент фразеологічної картини світу білорусів. З’ясовано, як у фразеологічних образах поєднуються мова і культура народу, яким чином ці образи транслюють культурну інформацію, як відображають локально-просторову і теологічну парадигму, зокрема поняття небо. Акцентовано увагу на виявленні ролі і місця лексеми небо і похідних від неї небесний і піднебесся, на створенні образів фразеологічних одиниць для вираження нових значень, а також на відображенні у фразеологізмах сприйняття неба людиною для вираження характеристики нових найменувань. Аналіз фразеологічних одиниць, які репрезентують концепт «небо», дає змогу виявити не тільки позначення новим способом здебільшого абстрактних понять, виокремлених як найбільш важливі для правильної організації життя людини, її взаємин у колективі, але й для їх оцінки, переважно негативної, і демонстрації в такий спосіб ціннісних орієнтацій народу. &nbsp

Раман-прытча ў французскай літаратуры другой паловы XX стагоддзя : ад “вечных” пытанняў да сучасных праблем грамадства : манаграфія

У манаграфіі прасочаны перыяды абнаўлення жанру рамана-прытчы з улікам гістарычнага і сацыякультурнага досведу эпох. Вылучаны тыпалагічныя рысы рамана-прытчы (на прыкладзе твораў сучасных французскіх пісьменнікаў) як жанравай разнавіднасці філасофскага рамана. У даследаванні комплексна прааналізавана паэтыка твораў Ж.- М. Г. Леклезіё “Пустыня” і М. Турнье “Элеазар, або Крыніца і Куст” як раманаў-прытч, а таксама вызначана месца гэтых пісьменнікаў у літаратурным працэсе ў Францыі другой паловы ХХ стагоддзя. У працы праведзены тыпалагічныя аналогіі паміж прытчавымі творамі ў французскай і беларускай літаратурах. Матэрыял будзе карысным для спе-цыялістаў па французскай літаратуры, а таксама для ўсіх, хто цікавіцца замежнай літаратурай