Administrative and Legal Regulation of the Implementation of State Policy in the Field of Registration, Search and Identification of Persons Missing under Special Circumstances

Abstract

У публікації проведено аналіз сутності й особливостей поняття «адміністративно-правове регулювання здійснення державної політики у сфері обліку, пошуку та ідентифікації осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», яке запропоновано визначити як вплив норм адміністративного права на суспільні відносини, що виникають у зв’язку з необхідністю обліку, пошуку та ідентифікації осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, який здійснюється за допомогою адміністративно-правових засобів. Звернено увагу на те, що з початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України проблема обліку, пошуку та ідентифікації осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, набула неабиякої актуальності, що зумовило зміни в нормативно-правовому регулюванні та реалізації державної політики щодо обліку, пошуку й ідентифікації таких осіб. Проаналізовано зміст нормативно-правових актів у сфері правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зокрема Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання Закону України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин”», наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин». Визначено процедури та повноваження уповноважених органів держави з питань обліку, пошуку й ідентифікації осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Наголошено, що в національній практиці єдиним методом остаточної ідентифікації особи є аналіз ДНК, що закріплено в чинному законодавстві з питань правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. На підставі аналізу зарубіжного досвіду правоохоронних органів, зокрема Інтерполу, та змісту протоколу «Ідентифікація жертв катастроф» (Disaster Victim Identification) запропоновано внести до чинного законодавства України зміни, що стосуються визначення прямих та опосередкованих ідентифікаторів, які використовуються при встановленні особи, а також щодо порядку застосування цих ідентифікаторів при проведенні відповідних заходів. Доведено, що поряд з аналізом ДНК первинними ідентифікаторами можуть бути також відбитки пальців та стоматологічні зліпки, що в сукупності дозволить зменшити вартість досліджень і підвищити швидкість впізнання загиблих або їхніх останків.This publication analyses the essence and characteristics of the concept of “administrative and legal regulation of the implementation of state policy in the field of registration, search and identification of persons missing under special circumstances”, which is proposed to be defined as the influence of administrative law provisions on social relations arising from the need to register, search for and identify persons missing under special circumstances, carried out by means of administrative and legal measures. Attention is drawn to the fact that with the start of the russian federation’s full-scale invasion of Ukraine, the issue of the registration, search and identification of persons missing under special circumstances has become highly topical, leading to changes in the regulatory framework and the implementation of state policy regarding the registration, search and identification of such persons. The content of regulatory and legal acts concerning the legal status of persons missing under special circumstances has been analysed, in particular the Law of Ukraine “On the Legal Status of Persons Missing under Special Circumstances”, the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine “Certain Issues Concerning the Implementation of the Law of Ukraine ‘On the Legal Status of Persons Missing under Special Circumstances’’’, and the Order of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine “On the Approval of the Regulations on the Unified Register of Persons Missing under Special Circumstances”. The procedures and powers of the authorised state bodies regarding the registration, search and identification of persons missing under special circumstances have been defined. It is emphasised that, in national practice, the sole method of definitive identification of a person is DNA analysis, as enshrined in current legislation on the legal status of persons missing under special circumstances. Based on an analysis of international experience of law enforcement agencies, in particular Interpol, and the content of the “Disaster Victim Identification” protocol, it is proposed to amend the current legislation of Ukraine regarding the definition of direct and indirect identifiers used in establishing a person’s identity, as well as the procedure for applying these identifiers when carrying out relevant measures. It has been demonstrated that, alongside DNA analysis, fingerprints and dental impressions may also serve as primary identifiers, which, taken together, will reduce the cost of investigations and increase the speed of identifying the deceased or their remains