ПРОГНОСТИЧНА МОДЕЛЬ РИЗИКУ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОЇ ПАНКРЕАТИЧНОЇ НОРИЦІ ПІСЛЯ ПАНКРЕАТОДУОДЕНЕКТОМІЇ

Abstract

The aim of the work: to develop and validate a predictive scoring system for assessing the risk of clinically relevant postoperative pancreatic fistula (CR-POPF) based on objective computed tomography (CT) characteristics of the pancreas and patient clinical parameters. Materials and Methods. This prospective study included 234 patients who underwent pancreatoduodenectomy (PD) at the Shalimov National Institute of Surgery and Transplantology between January 2022 and November 2023. All patients underwent preoperative multiphase contrast-enhanced CT of the abdominal organs. Pancreatic parenchymal density was measured in Hounsfield units (HU) on non-contrast images, and the duct-to-parenchyma (D/P) ratio was assessed in ventrodorsal and craniocaudal planes. POPF was diagnosed according to the International Study Group on Pancreatic Fistula (ISGPF) criteria, and only clinically relevant cases (types B and C) were analyzed. ROC analysis was used to evaluate the predictive value of variables, including AUC calculation, optimal threshold determination, and multivariate logistic regression. Results. Clinically relevant POPF was diagnosed in 44 patients (18.8 %), with 28 cases (63.6 %) of type B and 16 cases (36.4 %) of type C. Univariate analysis revealed statistically significant differences between patients with and without POPF. The median pancreatic density was significantly lower in the POPF group (22 vs. 39.65 HU; p<0.00001), and the D/P ratio was also significantly lower in both planes. Patients who developed POPF had smaller main duct diameters and higher BMI values (p<0.01). Based on multivariate analysis, a 6-point predictive model was developed that includes five independent predictors: pancreatic density ≤30 HU (2 points), D/P ratio ≤0.2 in ventrodorsal and craniocaudal planes (1 point each), main duct diameter <3 mm (1 point), and BMI ≥25 kg/m² (1 point). The model demonstrated high discriminatory ability (AUC=0.89) and allowed for effective patient risk stratification: low risk (0–2 points, 4.6 %), moderate risk (3 points, 27.8 %), high risk (4 points, 50 %), and very high risk (5–6 points, 82.5 %). Conclusions. The proposed system is an effective tool for individualized preoperative risk assessment, enabling tailored surgical planning based on the patient’s risk profile. Depending on the risk level, differentiated management strategies may be applied–from standard techniques in low-risk patients to complex approaches in high-risk patients, including modified anastomotic techniques, external drainage, duct stenting, and pharmacologic prophylaxis.Мета роботи: розробити та валідувати прогностичну бальну систему для оцінки ризику розвитку клінічно значущої післяопераційної панкреатичної нориці (ПОПН) на основі об’єктивних комп’ютерно-томографічних (КТ) характеристик підшлункової залози та клінічних показників пацієнта. Матеріали і методи. Проспективне дослідження включало 234 пацієнти, яким було виконано панкреатодуоденектомію у Національному науковому центрі хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова у період з січня 2022 р. до листопада 2023 р. Усі пацієнти перед операцією проходили багатофазову КТ органів черевної порожнини з внутрішньовенним контрастуванням. Визначали щільність паренхіми підшлункової залози в одиницях Хаунсфілда (HU) на нативних зображеннях та обчислювали співвідношення діаметра головної панкреатичної протоки (ГПП) до товщини паренхіми (Д/П) у вентродорсальному та краніокаудальному напрямках. ПОПН діагностували згідно з критеріями International Study Group on Pancreatic Fistula, при цьому до аналізу включали лише клінічно значущі випадки (типи B і C). Для оцінки прогностичної цінності показників проводили ROC-аналіз із розрахунком площі під кривою (AUC), визначенням оптимальних порогових значень та мультиваріантним логістичним регресійним аналізом. Результати. Клінічно значущу ПОПН діагностовано у 44 пацієнтів (18,8 %), серед яких 28 (63,6 %) мали тип B, а 16 (36,4 %) – тип C. Уніваріантний аналіз виявив статистично значущі відмінності за низкою показників. Медіана HU була достовірно нижчою в групі з ПОПН (22 проти 39,65 HU; p<0,00001), а Д/П-співвідношення – меншим в обох площинах. Також у пацієнтів із ПОПН спостерігали менші діаметри ГПП та вищі значення індексу маси тіла (ІМТ) (p<0,01). На основі мультиваріантного аналізу розроблено 6-бальну прогностичну систему, що включає 5 незалежних предикторів: щільність ≤30 HU (2 бали), Д/П-співвідношення ≤0,2 у двох напрямках (по 1 балу), діаметр протоки <3 мм (1 бал), ІМТ ≥25 кг/м² (1 бал). Модель продемонструвала високу дискримінаційну здатність (AUC=0,89) та дозволила стратифікувати пацієнтів за ризиком розвитку ПОПН: низький (0–2 бали, 4,6 %), помірний (3 бали, 27,8 %), високий (4 бали, 50 %), дуже високий (5–6 балів, 82,5 %). Висновки. Запропонована система є ефективним інструментом для індивідуалізованої передопераційної оцінки ризику, що дає змогу адаптувати хірургічну тактику відповідно до ризик-профілю пацієнта. Залежно від рівня ризику, можливе застосування диференційованих стратегій – від стандартних технік у пацієнтів низького ризику до комплексних підходів (модифіковані методики анастомозу, зовнішнє дренування, стентування, фармакопрофілактика) у групах високого ризику