Сучасні підходи до оцінювання професійного рівня працівників судово-експертних установ

The research paper’s purpose is to outline current approaches to appraising employees’ professional level in forensic institutions, and to determine peculiarities of identifying and defining professional qualifications of an individual employee. For this purpose, the following general scientific methods have been applied by the authors: analysis, generalization, description, systematization, etc. The grounds for appraising forensic institution employees are singled out and its importance for ensuring employees’ sustainable activities is stressed. It is argued that employees’ appraisal is a rather complex staff work in terms of methodology and organization. What is more, it is part of staffing in forensic institutions. Additionally, it is emphasized that there is no single universal methodology suitable for solving the entire set of tasks arising during employees’ appraisal, and this issue should be studied separately. Competent appraisal of forensic staff activities has been shown to improve staff selection and placement; development initiatives and employee activities; assess creative and professional capabilities of employees; identify needs for professional development; career planning and personal development of an employee; optimize the process of planning and organizing labor activities in forensic institutions.Мета статті — висвітлити сучасні підходи до оцінювання професійного рівня працівників судово-експертних установ, окреслити особливості виявлення та визначення професійної кваліфікації окремого працівника. Для досягнення мети застосовано такі загальнонаукові методи: аналізу, узагальнення, опису, систематизації тощо. Виокремлено підґрунтя для оцінювання фаховості працівників судово-експертних установ і зауважено про його важливість для забезпечення стабільної діяльності таких працівників. Аргументовано, що оцінювання працівників — доволі складна в методичному й організаційному плані кадрова робота, яка є складовою кадрового забезпечення судово-експертних установ. Окрім того, зазначено, що єдиної універсальної методики, придатної для розв’язання всього комплексу завдань, які виникають під час оцінювання працівників, не існує, і це питання потребує окремого дослідження. Доведено, що грамотне оцінювання діяльності працівників судово-експертних установ сприяє поліпшенню добору й розстановки кадрів; розвиткові ініціативи й активності працівників; з’ясуванню творчого й фахового потенціалу працівників; виявленню потреб у підвищенні кваліфікації; плануванню кар’єри й особистісного розвитку працівника; удосконаленню процесу планування й організації трудової діяльності судово-експертної установи

Складові саморобного запа́льного приладу

The paper highlights the lack of definition for improvised incendiary device components in current foreign and domestic methodologies and reference literature used by specialists to conduct forensic fire and technical examinations. The purpose is to distinguish between basic and complementary components of improvised incendiary devices for subsequent use in forensic fire and technical examinations. To fulfil the goal, the method of system and structural analysis has been employed. The lack of methodologies and methods for studying improvised incendiary devices complicates the determination of a specific source of ignition that has resulted in the ignition of a certain material (substance) or has sufficient energy to ignite a corresponding combustible medium at the seat of a fire (in the context of forensic fire and technical examinations), leading to a probable rather than a categorical, expert conclusion, and sometimes to the impossibility of determining the cause of a fire at all. Stemming from the results of conducted studies (expert experiments), the author outlines the structure, interconnection, and principle of operation of individual improvised incendiary device components. The potential for combustible substances to ignite from ignition devices has been determined. Expert experiments have been visualized. The components of improvised incendiary devices are differentiated into basic and complementary. This contributes to the development of techniques and methods for researching improvised incendiary devices in the context of forensic fire and technical investigations.Зауважено відсутність визначення складових саморобного запа́льного приладу в чинних іноземних і вітчизняних методиках та довідковій літературі, якими фахівці послуговуються для проведення судових пожежно-технічних експертиз. Мета — визначити основні й додаткові складові саморобного запа́льного приладу для їх подальшого застосування в межах проведення судових пожежно-технічних експертиз. Для досягнення поставленої мети послуговувалися методом системно-структурного аналізу. Брак методик і методів дослідження саморобних запа́льних приладів дуже ускладнює визначення конкретного джерела запалювання, яке спричинило займання певного матеріалу (речовини) або має достатньо енергії для запалювання відповідного горючого середовища в осередку пожежі (у межах проведення судових пожежно-технічних досліджень), що своєю чергою призводить до складання ймовірного, а не категоричного висновку експерта, а інколи й до неможливості з’ясувати причину пожежі. За результатами проведених досліджень (експертних експериментів) визначено будову, взаємне поєднання та принцип дії окремих складових саморобних запа́льних приладів. З’ясовано можливість займання горючих речовин від приладів для запалення. Візуалізовано проведення експертних експериментів. Складові саморобних запа́льних приладів диференційовано як основні й додаткові, що сприятиме розробленню відповідних методик і методів дослідження саморобних запа́льних приладів у межах проведення судових пожежно-технічних експертиз

Порівняльний аналіз методів зламу смартзамків і їхньої криміналістичної експертизи в Україні та США

The development of technology has contributed to changes in methods of securing residential and commercial premises. Smart locks have become an integral part of the modern security market and have attracted the attention not only of property owners and security companies but also of criminals. The key methods of smart lock hacking used in Ukraine and the USA are examined, as well as the differences in forensic examination approaches to such crimes in these countries. A comparative analysis of physical, mechanical, and digital attacks has been conducted, outlining new challenges in the forensic examination of electronic locks and proposing recommendations for improving forensic research in this field. Modern security systems, including smart locks, combine mechanical and electronic technologies. At the same time, they are somewhat vulnerable, making them attractive to cybercriminals and traditional methods of physical hacking. The lack of a unified approach to forensic examination of such crimes in Ukraine and the USA creates difficulties in law enforcement activities. The purpose of this article is to explore the methods of smart lock hacking, compare the peculiarities of forensic examinations of such hacks in Ukraine and the USA, and propose measures to improve the investigation of such crimes. To achieve the stated goal, the method of comparative analysis, the traceological method of examining traces of hacking, the analysis of digital evidence, and vulnerability testing methods (fuzzing, reverse engineering of lock software) were applied.Розвиток технологій сприяв зміні методів убезпечення житлових і комерційних приміщень. Смартзамки стали невід’ємною складовою сучасного ринку безпеки і привернули увагу не лише власників нерухомості та охоронних фірм, а й злочинців. Розглянуто ключові методи зламу смартзамків, застосовуваних в Україні та США, відмінності в підходах до криміналістичної експертизи таких злочинів у цих країнах. Проведено порівняльний аналіз фізичних, механічних і цифрових атак, окреслено нові виклики у сфері судової експертизи електронних замків та запропоновано рекомендації щодо вдосконалення криміналістичних досліджень у цій галузі. Сучасні системи безпеки, зокрема смартзамки, поєднують механічні й електронні технології. Водночас вони певною мірою вразливі, що робить їх привабливими для кіберзлочинців і традиційних методів фізичного зламу. Відсутність єдиного підходу до криміналістичної експертизи цих злочинів в Україні та США створює труднощі у правоохоронній діяльності. Мета статті — дослідити методи зламу смартзамків, порівняти особливості криміналістичних експертиз подібних зламів в Україні та США й запропонувати заходи для вдосконалення розслідування таких злочинів. Для досягнення поставленої мети застосовано метод порівняльного аналізу, трасологічний метод експертизи слідів зламу, аналіз цифрових доказів і методи тестування вразливості (фазинг, реверс-інжиніринг програмного забезпечення замків)

Судово-експертна діяльність як складова боротьби із протидією правосуддю

Forensic science and criminalistics play a pivotal role in upholding justice by helping to establish objective truth in criminal proceedings. Simultaneously, current realities show that criminal activity is becoming increasingly complex, emphasizing active resistance of the subject of offense to investigation. Resistance to investigations encompasses a wide range of unlawful acts, from the destruction of evidence to tampering with witnesses and investigators, and has become a systemic phenomenon requiring in-depth scientific understanding and the development of effective methods to neutralize it. The issue’s significance is rooted in the rapid growth of crime, its transnational nature, and improvement in the methods used to conceal crime. This makes it more difficult for law enforcement agencies to investigate and solve crimes. Under such circumstances, criminalistics, as a science that studies patterns of crime mechanisms and how to solve them, should adapt to new challenges. Resistance to investigation is gradually evolving into forms necessitating not only practical but also theoretical approaches to overcoming it. For example, the use of corruption mechanisms, tampering with evidence, or creation of artificial obstacles to the investigation call for recognizing the concept of resistance to crime investigation as an independent object of forensic research. At the same time, terminological inconsistencies and the lack of a unified concept on this issue hinder knowledge systematization in this area.Судова експертиза та криміналістика відіграють важливу роль у забезпеченні правосуддя, сприяючи утвердженню об’єктивної істини у кримінальних провадженнях. Водночас сучасні реалії свідчать про ускладнення злочинної діяльності, зокрема про активну протидію розслідуванню суб’єктів правопорушень. Протидія розслідуванню охоплює широкий спектр протиправних діянь — від знищення доказів до впливу на свідків і слідчих, вона стала системним явищем, яке потребує глибокого наукового осмислення та розроблення ефективних методів її нейтралізації. Актуальність цієї проблематики зумовлена стрімким зростанням рівня злочинності, її транснаціональним характером і вдосконаленням способів приховування злочинів, що ускладнює роботу правоохоронних органів із їх розслідування та розкриття. У цих умовах криміналістика як наука, що вивчає закон мірності механізмів учинення злочинів і способи їх розкриття, має адаптуватися до нових викликів. Протидія розслідуванню дедалі частіше набуває форм, які потребують не лише практичних, а й теоретичних підходів до її подолання. Наприклад, застосування корупційних механізмів, маніпулювання доказами або створення штучних перешкод слідству свідчать про необхідність виокремити явище протидії розслідуванню злочину як самостійний об’єкт криміналістичного дослідження. Водночас суперечливість термінологічного апарату й відсутність єдиної концепції із цього питання ускладнюють систематизування знань у цій сфері

Гарантії професійної діяльності захисника у кримінальному провадженні

This article purpose is to determine legal status content of the defense attorney of the suspect (accused) in criminal proceedings, to characterize the guarantees of his professional activity. For implementing the set goal, a set of general scientific methods was applied (analysis and synthesis, generalization, logical-structural approach, etc.). It was investigated that the guarantees of the professional activity of the lawyer (defense attorney) in criminal proceedings are represented by a set of international legal and national provisions that determine his rights and obligations in the event of his defense of the suspect (accused / defendant / convicted). The sources of the aforementioned guarantees are the Constitution, the Criminal Procedure Code, the Law “Law of Ukraine: On the Bar and Legal Practice”, and subordinate regulatory legal acts of Ukraine. The outlined legal guarantees determine the powers of the defense attorney in ensuring the right to defense and fair justice, they are used when obtaining evidence, to substantiate the legal position, to appeal procedural decisions, etc. The system of legal guarantees of the defense attorney in criminal proceedings is presented in the form of: 1) constitutional and criminal law provisions that provide grounds for criminal liability for violation of the right to defense, as well as for any illegal influence on its activities (Articles 397-400 of the Criminal Code of Ukraine); 2) general guarantees stipulated by the Law of Ukraine “Law of Ukraine: On the Bar and Legal Practice”, international legal acts and the practice of the European Court of Human Rights; 3) criminal procedural guarantees that give the defense attorney the right to represent the interests of the client, participate in procedural measures, submit motions, complaints, etc.; 4) special guarantees that determine the competence of the defense attorney in resolving narrowly defined issues (for example, initiating a forensic examination based on contractual relations).Мета статті — визначити зміст правового статусу захисника підозрюваного (обвинуваченого) у кримінальному провадженні, схарактеризувати гарантії його професійної (аналіз і синтез, узагальнення, логіко-структурний підхід тощо). Досліджено, що гарантії професійної діяльності адвоката (захисника) у кримінальному провадженні представлені комплексом міжнародно-правових і національних положень, що визначають його права й обов’язки в разі здійснення ним захисту підозрюваного (обвинуваченого / підсудного / засудженого). Джерелами згаданих гарантій є Конституція, Кримінальний процесуальний кодекс, Закон “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, підзаконні нормативно-правові акти України. Окреслені правові гарантії визначають повноваження захисника у забезпеченні права на захист і справедливе правосуддя, ними послуговуються під час отримання доказів, для обґрунтування правової позиції, оскарження процесуальних рішень тощо. Систему правових гарантій захисника у кримінальному провадженні представлено у вигляді: 1) конституційних і кримінально-правових положень, що передбачають підстави для кримінальної відповідальності за порушення права на захист, а також за будь-який незаконний вплив на його діяльність (ст. 397—400 Кримінального кодексу України); 2) загальних гарантій, обумовлених Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, міжнародно-правовими актами і практикою Європейського суду з прав людини; 3) кримінальних процесуальних гарантій, що надають захисникові право представляти інтереси підзахисного, брати участь у процесуальних заходах, звертатися з клопотаннями, скаргами тощо; 4) спеціальних гарантій, що визначають компетенцію захисника у розв’язанні вузькогалузевих питань (наприклад, ініціюванні проведення судової експертизи на підставі договірних відносин)

Судова експертиза в цифрову епоху: виклики та перспективи розвитку

Forensic Examination in the Digital Age: Challenges and Prospects for Developmen

Допустимість у кримінальному провадженні доказів, отриманих за участі спеціаліста

The parties to criminal proceedings collect and verify evidence using, in particular, specific expertise and skills of a specialist involved in conducting relevant procedural actions. Specialist is always an individual who has rights and freedoms, which violation can result in the loss of evidence of admissibility. Competition in criminal proceedings determines focus of efforts on finding the vulnerability of the opposing party’s evidence. The purpose of this article is to identify the conditions under which evidence provided by specialist can determine the issue of admissibility of their use in criminal proceedings. Achieving such a goal requires combined application of a number of scientific methods, including dogmatic, hermeneutic and comparative law one. Auxiliary role of a specialist is outlined quite clearly in the legislation: this is performance of paid work, which cannot be refused if the engagement is carried out by decision of the court, investigating judge, investigator or prosecutor. At the same time, lack of employment contract, social and compulsory insurance, record of work experience, etc. of such a specialist is poorly consistent with the principles of social protection in Ukraine. The paid nature creates a legal dilemma in the event of a ban on representatives of certain professions from engaging in other paid activities, in addition to their main job. Legislation does not provide equal pay for equal work of specialists. Recent efforts by the legislator to expand the range of cases of involving a specialist in criminal proceedings have led to the need to distinguish them by affiliation with a foreign state or international organization, by specialty and types of work performed. The above legal conditions relate to the sphere of human rights, and they cannot be ignored. The current state of regulation of involving a specialist in criminal proceedings increases the risk of violation of these rights by the party resorting to such involvement, primarily the prosecution. Possible situational solutions: not involving public servants or limiting the circle of involved specialists exclusively to employees of state specialized institutions, accepting the risk of recognizing evidence as inadmissible, changing the government act on the remuneration of specialists with the introduction of complexity (scientific content, safety, hygiene, etc.) of works as the main criterion (and not the level of salary at the specialist’s main workplace) and/or involving exclusively persons with an equal level of remuneration, etc. are half-baked and only emphasize the expediency of a systematic review of the institution of a specialist in criminal proceedings.Сторони кримінального провадження збирають і перевіряють докази із застосуванням, зокрема, спеціальних знань та навичок спеціаліста, залученого до проведення відповідних процесуальних дій. Спеціалістом завжди є фізична особа, яка має права та свободи, наслідком порушення яких може стати втрата доказом ознаки допустимості. Змагальність у кримінальному провадженні зумовлює спрямованість зусиль на пошук вразливості доказів протилежної сторони. Мета цієї статті — виявити умови, за яких надані спеціалістом докази здатні зумовити питання про допустимість їх застосування у кримінальному провадженні. Досягнення такої мети потребує сукупного застосування низки наукових методів, включно із догматичним, герменевтичним і порівняльно-правовим. У  законодавстві допоміжну роль спеціаліста окреслено доволі чітко: це виконання оплачуваних робіт, відмовитися від яких не можна, якщо залучення здійснено за рішенням суду, слідчого судді, слідчого або прокурора. Водночас відсутність трудового договору, соціального й загальнообов’язкового страхування, обліку трудового стажу тощо такого спеціаліста погано узгоджується із засадами соціального захисту в Україні. Оплатний характер утворює юридичну дилему в разі заборони представникам певних професій здійснювати, окрім основної роботи, іншу оплачувану діяльність. Законодавство не забезпечує рівної оплати за рівну працю спеціалістів. Нещодавні зусилля законодавця розширити коло випадків залучення спеціаліста до кримінального провадження призвели до необхідності розрізняти їх за належністю до іноземної держави або міжнародної організації, за фахом і видами виконуваних робіт. Наведені правові умови стосуються сфери прав людини, і їх не можна ігнорувати. Наявний стан унормування залучення спеціаліста у кримінальному провадженні підвищує ризик порушення цих прав стороною, що вдається до такого залучення, насамперед — стороною обвинувачення. Можливі ситуативні рішення: незалучення публічних службовців або обмеження кола залучених спеціалістів винятково працівниками державних спеціалізованих установ, прийняття ризику визнання доказів недопустимими, зміна урядового акта про оплату праці спеціалістів із запровадженням як основного критерію складності (наукомісткості, безпечності, гігієнічності тощо) робіт (а не за рівнем заробітної плати за основним місцем роботи спеціаліста) і/або залучення винятково осіб із рівним рівнем оплати праці тощо — є половинчастими й лише підкреслюють доцільність системного перегляду інституту спеціаліста у кримінальному провадженні

Застосування штучного інтелекту й інформаційно-комунікаційних технологій: соціально-етичні проблеми (оглядова стаття)

This article purpose is to reveal the essence of social and ethical requirements for the use of information and communication technologies and artificial intelligence in the life of a modern person, society and the state. General scientific and special scientific methods were used to achieve the goal. Peculiarity of  analyzed topic implies mandatory consideration of rules and requirements already formulated by various social institutions and organizations in response to the challenges of digital reality. It is emphasized that existing ethical regulation of use of information and communication technologies and artificial intelligence is mostly limited to framework, declarative documents indicating only general approaches and the purpose of the interaction of humanity with artificial intelligence systems, a kind of warning about possible negative consequences of the use of technologies. Despite significant overlaps in the proposed principles, the content of these norms remains almost undisclosed to this day. It was emphasized that use of artificial intelligence requires special legal regulation, as it concerns the life and health of people. Because of potential danger to civilization of information and communication technologies and artificial intelligence, it is necessary to strictly license activities related to the production and operation of such systems. For this, at the legislative level, it is necessary to clearly define those responsible for occurrence of out-of-state situations, as well as to answer the question: “Is the transition of artificial intelligence from the status of an object to the status of a subject of legal relations possible and legal?”. All of the above indicates importance and significance of the chosen research goal and requires a socio-ethical understanding of the most pressing problems of applying the capabilities of artificial intelligence.Метою статті є розкрити сутність соціальних та етичних вимог до застосування інформаційно-комунікаційних технологій і штучного інтелекту в житті сучасної людини, соціуму й держави. Для досягнення поставленої мети застосовано загальнонаукові та спеціальні наукові методи. Своєрідність аналізованої теми передбачає обов’язкове зважання на правила і вимоги, уже сформульовані різноманітними соціальними інституціями й організаціями у відповідь на виклики цифрової реальності. Наголошено, що наявне етичне регулювання застосування інформаційно-комунікаційних технологій і штучного інтелекту здебільшого обмежено рамковими, декларативними документами, які позначають лише загальні підходи та мету взаємодії людства із системами штучного інтелекту, своєрідне застереження про можливі негативні наслідки застосування технологій. Незважаючи на суттєві збіги в запропонованих принципах, зміст цих норм до сьогодні залишається майже нерозкритим. Акцентовано, що використання штучного інтелекту потребує спеціального правового регулювання, оскільки йдеться про життя та здоров’я людей. Через потенційну небезпеку для цивілізації інформаційно-комунікаційних технологій і штучного інтелекту необхідно суворо ліцензувати діяльність, пов’язану з виробництвом і експлуатацією таких систем. Для цього на законодавчому рівні потрібно чітко визначити відповідальних за виникнення позаштатних ситуацій, а також відповісти на питання: «Чи можливий і чи правомірний перехід штучного інтелекту зі статусу об’єкта у статус суб’єкта правовідносин?». Усе згадане вище свідчить про важливість і значущість обраної мети дослідження та потребує соціально-етичного осмислення найбільш актуальних проблем застосування можливостей штучного інтелекту

Обґрунтування питань у процесуальному документі про призначення комплексної судової експертизи щодо отруєння тварин

The author intended to identify and substantiate questions addressed in the ruling (of the investigating judge, court) or the resolution (of the investigator, inquiring officer, prosecutor) on the appointment of a multidisciplinary forensic veterinary examination and examination of highly toxic substances when investigating animal poisoning. The dialectical method, methods of formal logic (analysis, synthesis, deduction, induction, analogy, formalization, abstraction, idealization) as well as special methods (comparison, modeling, system-structural, system-functional, comparative-legal, hypothesis building) have been applied to fulfill this goal. A range of issues based on the principles of formal logic, dialectics, system analysis, and modeling has been outlined and can be tentatively grouped into three groups: 1) identification sings and physiological features of a living animal (animal corpse); 2) identifying the poison and establishing ways and means of its entry into the animal’s body, the mechanism of poisoning action, determining the degree of the animal’s health impairment and the degree of loss of an animal’s value as a result of poisoning; 3) establishing a causal link between poisoning and health impairments (poisoning and death) of the animal, clarifying consequences of poisoning (specifically whether the animal was subjected to physical pain and suffering before death). The practical value of the research findings consists in that logically systematic and scientifically developed questions may be addressed by the subject of pre-trial investigation or the court in the procedural document on the appointment of a multidisciplinary forensic veterinary examination to obtain the most complete and detailed answers to them in forensic expert conclusions in the shortest possible time.Мета статті — виокремити й обґрунтувати питання, які ставлять в ухвалі (слідчого судді, суду) або постанові (слідчого, дізнавача, прокурора) про призначення комплексної судової ветеринарної та з дослідження сильнодіючих і отруйних речовин експертизи в разі розслідування отруєння тварин. Для досягнення поставленої мети застосовано діалектичний метод, методи формальної логіки (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, формалізація, абстрагування, ідеалізація) і спеціальні методи (порівняння, моделювання, системно-структурний, системно-функціональний, порівняльно-правовий, побудова гіпотез). Окреслено коло питань, які ґрунтуються на принципах формальної логіки, діалектики, системного аналізу й моделювання та які можна умовно об’єднати у три групи: 1) розпізнавальні ознаки й фізіологічні особливості живої тварини (трупа тварини); 2) виявлення отрути та визначення шляхів і способів її потрапляння до організму тварини, механізму дії отрути, з’ясування ступеня розладу здоров’я тварини та ступеня втрати можливості використовувати тварину внаслідок її отруєння; 3) визначення причиново-наслідкового зв’язку між отруєнням і розладом здоров’я (отруєнням і смертю) тварини, з’ясування наслідків отруєння (зокрема, чи завдано тварині перед смертю фізичного болю та страждань). Практичне значення здобутих результатів дослідження полягає в тому, що логічно систематизовані й науково сформульовані питання суб’єкт досудового розслідування або суд можуть поставити в процесуальному документі про призначення комплексної експертизи з метою отримати найбільш повні й обґрунтовані відповіді на них у висновку експертів у найбільш оптимальний строк

Перспективи побудови криміналістичних методик розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із рейдерством

Formation and development of economic security of the State requires taking effective measures to counteract and minimize negative impact of criminal offenses that encroach on economic and social relations, legal activities of economic entities, rights of public administration employees, etc. Among the latter, those that demonstrate signs of raiding deserve close attention, i.e., related to the illegal takeover and seizure of property, assets of enterprises, institutions, organizations, corporate rights to them and other resources, encroachment on the rights of owners or authorized persons of entities management of various forms of ownership, etc. In this regard, the article purpose  is defined as outlining prospects for construction of forensic methods of investigation of criminal offenses in which signs of raiding can be detected. In order to achieve the specified goal, a complex of general scientific, philosophical and special research methods was applied. According to performed research results, it was determined that in modern sense, a separate forensic investigation method (in a broad sense) should be understood as an integrated product of scientific knowledge in the field of law, formed on the basis of a generalization of investigative and judicial practice, which in its essence is a set of forensic recommendations, proven tactics methods of conducting investigative (search) and covert investigative (search) actions, methods and techniques of optimal and effective use of forensic techniques during pre-trial investigation developed in accordance with procedural requirements in order to optimize the model of conducting pre-trial investigation of a separate criminal offense, their groups, etc. Based on the generalization of certain elements of the criminal law and forensic characteristics of criminal offenses related to raiding, varieties of individual forensic methods of investigation have been determined, including interspecies, special, subspecies, species, etc.Становлення та розвиток економічної безпеки держави потребує вжиття дієвих заходів із протидії та мінімізації негативного впливу кримінальних правопорушень, які посягають на господарські суспільні відносини, законну діяльність суб’єктів господарювання, права співробітників сфери публічного адміністрування тощо. Серед останніх на пильну увагу заслуговують ті, у яких убачаються ознаки рейдерства, тобто пов’язані з протиправним поглинанням і захопленням майна, активів підприємств, установ, організацій, корпоративних прав на них та інших ресурсів, посяганням на права власників або уповноважених осіб суб’єктів господарювання різної форми власності тощо. У зв’язку із цим мету статті визначено як окреслення перспектив побудови криміналістичних методик розслідування кримінальних правопорушень, у яких убачаються ознаки рейдерства. Задля досягнення означеної мети застосовано комплекс загальнонаукових, філософських і спеціальних методів дослідження. За результатами проведеного дослідження визначено, що в сучасному розумінні під окремою криміналістичною методикою розслідування (у широкому сенсі) слід розуміти інтегрований продукт наукового знання в галузі права, сформований на підставі узагальнення слідчо-судової практики, що за своєю сутністю є сукупністю криміналістичних рекомендацій, апробованих тактичних прийомів проведення слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій, способів і прийомів оптимального й ефективного застосування криміналістичної техніки під час проведення досудового розслідування, які розроблено відповідно до процесуальних вимог із метою оптимізувати модель здійснення досудового розслідування окремого кримінального правопорушення, їхніх груп тощо. На підставі узагальнення окремих елементів кримінально-правової та криміналістичної характеристик кримінальних правопорушень, пов’язаних із рейдерством, визначено різновиди окремих криміналістичних методик розслідування, серед яких міжвидові, спеціальні, підвидові, видові та ін