Огляд, пов’язаний з ексгумацією трупів тварин: теоретичні, правові й організаційні засади

The procedure for conducting and problematic aspects of examination associated with the exhumation of animal corpses as a procedural action in criminal proceedings is outlined. It is proposed to supplement the criminal procedural legislation of Ukraine with a new Article 239-1 “Examination associated with the exhumation of animal corpses”. The definition of “exhumation of animal corpses” is formulated for the first time. It is stated that the objects of exhumation can be whole animal corpses regardless of species, age, sex, breed, including aborted fetuses, stillborn or live-born animals; remains of any degree of integrity (fragmentation), in particular, in a state of criminal destruction. It is noted that participants in the examination of an animal corpse associated with exhumation are a prosecutor, investigator or investigator, as well as a veterinary medicine specialist, specialists of the State Service for Food and Consumer Protection (in particular, laboratories of various levels of this State structure), at least two witnesses and technical staff. The content of examination stages (preparatory, main (exhumation and forensic veterinary examination), final) of the animal corpse(s) associated with exhumation is argued, each of which contains its own phases. It is emphasized that the procedure for examination associated with exhumation of animal corpse(s) set out in this research paper can become a component of methodological recommendations for law enforcement agencies and courts during pre-trial investigation or judicial investigation in criminal proceedings regarding crimes against health and life of animals. For achieving this goal, interrelated methods were used (analysis, synthesis, analogy; formal-logical one; logical-grammatical one; systemic-structural one; theoretical-legal modeling; comparative-legal one).Окреслено порядок проведення та проблемні аспекти огляду, пов’язаного з ексгумаціє ю трупів тварин, як процесуальної дії у кримінальних провадженнях. Запропоновано доповнити кримінальне процесуальне законодавство України новою ст. 239-1 «Огляд, пов’язаний з ексгумацією трупів(-а) тварин(-и)». Уперше сформульовано дефініцію «ексгумація трупів(-а) тварин(-и)». Стверджується, що об’єктами ексгумації можуть бути цілі трупи тварин незалежно від виду, віку, статі, породи, включно з абортованими плодами, мертво або живонародженими(-ою) тваринами(-ою); рештками будь-якого ступеня цілісності (фрагментація), зокрема, у стані кримінального знищення. Зазначено, що учасниками огляду трупа тварини, пов’язаного з ексгумацією, є прокурор, слідчий або дізнавач, а також спеціаліст ветеринарної медицини, фахівці Держпродспоживслужби (зокрема, лабораторій різного рівня цієї держструктури), не менше двох понятих і технічний персонал. Аргументовано зміст етапів огляду (підготовчого, основного (ексгумація та судово-ветеринарна експертиза), завершального) трупів(-а) тварин(-и), пов’язаного з ексгумацією, кожен з яких містить свої стадії. Наголошено, що викладена в цій науковій праці процедура огляду, пов’язаного з ексгумацією трупів(-а) тварин(-и), може стати складовою методичних рекомендацій для правоохоронних органів і судів під час досудового розслідування або судового слідства у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти здоров’я та життя тварин. Для досягнення мети застосовано взаємообумовлені методи (аналіз, синтез, аналогія; формально-логічний; логіко-граматичний; системно-структурний; теоретико-правового моделювання; порівняльно-правовий)

Надання правничої допомоги свідкові у кримінальному провадженні: особливості та проблемні питання

This article purpose is to clarify specifics of determining legal status of a lawyer involved in providing legal assistance to a witness in criminal proceedings, to outline the problematic issues of his practical activity. General scientific methods were applied (analysis and synthesis, system analysis, logical-structural, generalization, comparative law one, etc.). It was found that legal status of lawyer involved in providing legal assistance to a witness remains undefined by law to this day, as is the legal status of defense attorney and representative of a person in criminal proceedings that creates basis for scientific controversy, in particular regarding the issue of defining powers of lawyer during practical activity. It was found that scientists define such activities and the powers of a lawyer differently. Under legislation of Ukraine, lawyer engaged to provide legal assistance to a witness does not provide either protection or representation, so this form of activity should be understood as another type of advocacy: lawyer does not acquire a derivative procedural status from the witness, that is, does not have his rights. At the same time, the lawyer prevents the violation of the witness’s rights, is a guarantor of inadmissibility of arbitrariness or abuse of authority by representatives of security forces, ensures realization of the witness’s procedural interests, his right to freedom from self-incrimination, preventing prosecution of knowingly innocent person and application of methods of psychological pressure, falsification or fabrication of individual information, things and documents, etc. Thus, the engaged lawyer contributes to implementation of many tasks, but his basic function is to ensure protection of witness’s procedural interests and the realization of his rights. It is substantiated that involved lawyer has rights based on the general principles of criminal proceedings and guarantees that apply to him as a participant in the procedural action, as well as the powers guaranteed to him by the Law of Ukraine: On the Bar and Legal Practice. Despite supporting position on normative consolidation of the legal status of a lawyer involved in providing legal assistance to a witness, expediency of introducing such an entity as a legal consultant to the witness (legal attorney / procedural legal advisor) into criminal proceedings is refuted, since this contradicts constitutional rights.Мета статті — з’ясувати особливості визначення правового статусу адвоката, залученого для надання правничої допомоги свідкові у кримінальному провадженні, окреслити проблемні питання його практичної діяльності. Застосовано загальнонаукові методи (аналіз і синтез, системного аналізу, логіко-структур-ний, узагальнення, порівняльно-правовий тощо). З’ясовано, що правовий статус адвоката, залученого для надання правничої допомоги свідкові, до сьогодні залишається нормативно не визначеним, як і правовий статус захисника та представника особи у кримінальному провадженні, що створює підґрунтя для наукової полеміки, зокрема щодо проблеми окреслення повноважень адвоката під час здійснення практичної діяльності. З’ясовано, що науковці по-різному визначають таку діяльність і повноваження адвоката. За законодавством України адвокат, залучений для надання правничої допомоги свідкові, не здійснює ані захисту, ані представництва, тож таку форму діяльності слід розуміти як інший вид адвокатської діяльності: адвокат не набуває похідного процесуального статусу від свідка, тобто не має його прав. Водночас адвокат унеможливлює порушення прав свідка, є гарантом недопустимості свавілля або перевищення повноважень з боку представників сил безпеки, забезпечує реалізацію процесуальних інтересів свідка, його право на свободу від самовикриття, недопущення притягнення завідомо невинного до відповідальності й застосування методів психологічного тиску, фальсифікування або фабрикування окремих відомостей, речей і документів тощо. Отже, залучений адвокат сприяє реалізації багатьох завдань, але його базова функція полягає в забезпеченні захисту процесуальних інтересів свідка й реалізації його прав. Обґрунтовано, що залучений адвокат має права, які базуються на загальних засадах кримінального провадження, і гарантії, що поширюються на нього як на учасника процесуальної дії, а також повноваження, гарантовані йому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Попри підтримку позиції щодо нормативного закріплення правового статусу адвоката, залученого для надання правничої допомоги свідкові, спростовано доцільність уведення до кримінального провадження такого суб’єкта, як правничий консультант свідка (правничий повірений / процесуальний юрисконсульт), оскільки це суперечить конституційним правам

Основні принципи судово-експертної діяльності та психологічної науки на виконанні завдань судово-психологічних експертних досліджень

Legal regulations and literary sources on the issues of forensic expert activity and the science of psychology have been analyzed. The paper substantiates grounds for differentiating the principles of forensic expert activity and psychology and their influence on the performance of forensic psychological examination tasks. While preparing the article, the author used general, individual, and special methods of cognition. Since the Fundamental Law of Ukraine proclaims the recognition and operation of the rule of law principle in the State, it is proposed to supplement Article 3 of the Law of Ukraine “On Judicial Examination” with this principle. The author proves that the principle of legitimacy is enforced in various ways: the legislation envisages liability for both a forensic expert’ offenses as well as for offenses against a forensic expert. Researchers have been supported on the need to amend the Criminal Code of Ukraine in the aspect of increasing liability for exerting unlawful pressure on a forensic expert. It is emphasized that the principle of independence is one of the key principles underpinning the effective execution of forensic expert activity. Moreover, guarantees ensuring the independence of forensic experts have been considered. The research paper discusses controversial issues of implementing the principles of objectivity and research completeness. The author analyzes the main groups of psychological science principles: derived from philosophy, general psychological and specific scientific (sectoral) principles. Emphasis is made on the fact that the principles of forensic expert activity along with the basic principles of psychology form a strong foundation for a forensic psychological examination (provided that scientifically sound and proven methods and techniques that have been certified and registered by the State and are essential for conducting forensic examinations in this field have been used).Проаналізовано нормативно-правові акти та літературні джерела з питань судово-експертної діяльності й науки  психології. Обґрунтовано підстави для  диференціювання принципів судово-експертної діяльності й науки психології та їхній вплив на виконання завдань судово-психологічних експертних досліджень. Під час роботи над статтею застосовано загальні, окремі та спеціальні методи пізнання. Оскільки Основний Закон України проголошує визнання та дію в державі принципу верховенства права, запропоновано доповнити цим принципом статтю 3 Закону України «Про судову експертизу». Доведено різнобічність реалізації принципу законності: законодавством передбачено відповідальність як судового експерта за вчинені ним правопорушення, так і за правопорушення проти судового експерта. Підтримано пропозиції науковців щодо необхідності внесення змін до Кримінального кодексу України в аспекті посилення відповідальності за протиправний тиск на судового експерта. Наголошено на тому, що принцип незалежності судово-експертної діяльності є одним із провідних під час її здійснення, і розглянуто гарантії забезпечення незалежності судового експерта. Опрацьовано дискусійні питання реалізації принципів об’єктивності й повноти дослідження. Проаналізовано основні групи принципів психологічної науки: похідні із філософії, загально-психологічні та конкретно-наукові (галузеві). Увагу акцентовано на тому, що принципи судово-експертної діяльності у взаємозв’язку з основними принципами психології створюють надійні засади для проведення судово-психологічного експертного дослідження (за умови застосування науково-обґрунтованих і перевірених методів пізнання та методик, які пройшли державні атестацію й реєстрацію і є наріжними для виконання судових експертиз цього напряму)

Електромагнітна зброя: судово-медична й балістична експертизи рейкотрона та гармати Ґаусса

Electromagnetic gun has different ballistic dynamics and criminal traces as opposed to traditional firearms. Portable railgun and coilgun systems and similar weapons introduce new challenges in forensic investigations due to their portability and the possibility of being made at home. The ballistic effects of such weapons, physical traces they leave are studied during forensic medical examinations (research on caused fatal and non-fatal injuries). The technical features of railgun and coilgun systems are examined. The effects of ammunition fired using the Lorentz force, compared to those of firearms, are evaluated. The scope of forensic analyses regarding high speed and kinetic energy transfer in attacks using electromagnetic gun is being expanded. Other security risks include the silent operation of portable railgun and coilgun type electromagnetic gun and the reasons why they do not leave chemical waste. With the increasing use of electromagnetic railguns and coilguns, including those produced at home, new approaches and technical methods and examination methods need to be developed in forensic science investigations, as well as relevant international and national legislative rules to govern the proliferation of such weapons and unify research methods. The author aims to examine technical and physical properties of electromagnetic  guns, damage they cause, methods for researching them, and the need to amend relevant international and national regulations on proliferation and research of these and similar weapons. To achieve the set goal, the following scientific methods were used: analysis, synthesis, statistical analysis, generalization, etc.Електромагнітна зброя має іншу балістичну динаміку та злочинні сліди, аніж традиційна вогнепальна зброя. Переносні металеві системи (рейкотронні й гармати Ґаусса) і подібна до них зброя створюють нові труднощі для їхнього криміналістичного дослідження через  портативність і можливість виготовити їх у домашніх умовах. Під час судовомедичної експертизи (дослідження спричинених летальних і нелетальних травм) вивчають балістичні наслідки влучання такої зброї — фізичні сліди, які вони залишають. Розглянуто технічні характеристики рейкотронних систем і гармати Ґаусса. Оцінено шкоду від боє припасів, випущених із силою Лоренца, порівняно зі шкодою, яку спричиняє звичайна вогнепальна зброя. Обсяг криміналістичного аналізу від застосування електромагнітної зброї через високу швидкість і передачу кінетичної енергії значно розширюється. Інші ризики безпеці полягають у безшумності портативної електромагнітної зброї та відсутності хімічних залишків (слідів) після їх спрацьовування. Зі збільшенням випадків застосування електромагнітних рейкотронів і гармат Ґаусса (зокрема, виготовлених у домашніх умовах) необхідно розробити нові підходи й методи експертизи для судово-медичних досліджень, а також відповідні міжнародні й національні законодавчі норми з регулювання поширення такої зброї та уніфікації методів її дослідження. Метою автора є розглянути технічні й фізичні властивості електромагнітної зброї, завдані нею ушкодження, методи її дослідження, а також потребу у змінах відповідних міжнародних і національних нормотворчих актів з питань поширення та дослідження цієї і подібної до неї зброї. Для досягнення поставленої мети застосовано такі наукові методи: аналіз, синтез, статистичний аналіз, узагальнення та ін

Особливості обставин, що підлягають установленню під час розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із утручанням у діяльність представників органів державної влади

The purpose of this study is to determine the peculiarities of the subject matter of proof in criminal offenses related to interference with activities of public authorities. For achieving this goal, the author uses general scientific methods (analysis, synthesis, abstraction, generalization), special and philosophical methods (dialectical, comparative legal, systemic and structural, and prognostic ones). Author analyzes issues of subject matter of proof in criminal offenses related to interference with activities of representatives of public authorities. Author determines composition of criminal offenses of the group under study, analyzes the approaches of scholars to interpretation of the list of circumstances to be clarified that makes possible to group them into three groups 1) circumstances revealing the mechanism of a criminal offense; 2) circumstances related to subjective characteristics of the person who committed offense; 3) other circumstances (amount of procedural costs; circumstances which are the basis for closing criminal proceedings; causes and conditions which contributed to the criminal offense commission, forms of counteraction to the investigation, etc.). The author outlines prospects for further researches within the issue scope under research.Проаналізовано проблематику предмета доказування у кримінальних правопорушеннях, пов’язаних із утручанням у діяльність представників органів державної влади. Визначено склад кримінальних правопорушень досліджуваної групи, проаналізовано підходи вчених до тлумачення переліку обставин, які підлягають з’ясуванню, що дає змогу об’єднати їх у три групи: 1) обставини, що розкривають механізм кримінального правопорушення; 2) обставини, пов’язані із суб’єктивними характеристиками особи, яка вчинила правопорушення; 3) інші обставини (розмір процесуальних витрат; обставини, що є підставою для закриття кримінального провадження; причини й умови, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення, форми протидії розслідуванню тощо). Окреслено перспективи подальших досліджень у межах досліджуваної проблематики

Форми застосування спеціальних знань у розслідуванні господарських кримінальних правопорушень: можливість виокремлення непроцесуальної форми

The Article Purpose is to justify the possibility and importance of non-procedural forms of specific expertise application in the pre-trial investigation of criminal offenses related to economic activity u sing several general scientific methods (analysis and synthesis, comparative-legal, logical and structural, generalization, systematic analysis, etc.). It has been observed that the underlying cause for classifying forms of specific expertise application in criminal proceedings is the level and form of their regulatory consolidation in the criminal procedural legislation. It is noted that only if the criminal procedure legislation provides these methods of collecting evidence, it is possible to use the results of implementing certain specific expertise forms in proof: this is why procedural forms of specific expertise application are identified, which are defined as directly provided by the criminal procedural legislation. By this criterion, such procedural forms as conducting forensic examinations, participation of specialists in investigative (search) actions are singled out. Concerning non-procedural forms, the author also substantiates that it is feasible to identify them, even in the absence of an algorithm for their implementation within the criminal procedural legislation. The article emphasizes that non-procedural forms of specific expertise are used in criminal proceedings to obtain information of an indicative nature, inspect and conduct a preliminary (pre-expert) examination of objects, as well as verify them against forensic records, etc. The author proves that findings acquired through the implementation of non-procedural forms of specific expertise should not serve as the foundation for procedural forms, since this can be the basis for their recognition as inadmissible. It is worth noting that they can be of paramount importance only if they are applicable to certain tactical tasks of the investigation, verification of investigative versions, determining the feasibility of appointing forensic examinations, etc. The significance of advisory assistance from well-versed persons as a non-procedural form of specific expertise application at the pre-trial investigation stage has been pointed out. The research paper outlines certain debatable aspects of the specialist’s conclusion in the course of proving the facts of criminal misconduct for subsequent perspective research.Мета статті — обґрунтувати можливість і значення непроцесуальних форм застосування спеціальних знань у досудовому розслідуванні кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності за допомогою низки загальнонаукових методів (аналіз і синтез, порівняльно-правовий, логіко-структурний, узагальнення, системного аналізу та ін.). З’ясовано, що базовою підставою для класифікації форм застосування спеціальних знань у кримінальному провадженні є рівень і форма їх нормативного закріплення у кримінальному процесуальному законодавстві. Констатовано, що послуговуватися результатами реалізації окремих форм спеціальних знань у доказуванні можливо, лише якщо ці способи збирання доказів передбачено кримінальним процесуальним законодавством: саме на цій підставі виокремлюють процесуальні форми застосування спеціальних знань, які визначають як прямо передбачені кримінальним процесуальним законодавством. За цією ознакою виокремлено такі процесуальні форми, як проведення судових експертиз, участь спеціалістів у слідчих (розшукових) діях. Щодо непроцесуальних форм обґрунтовано, що їх також доцільно виокремлювати, навіть попри відсутність алгоритму їх реалізації у кримінальному процесуальному законодавстві. Наголошено, що непроцесуальними формами спеціальних знань у кримінальному провадженні послуговуються для отримання інформації орієнтувального характеру, огляду й попереднього (доекспертного) дослідження об’єктів, їх перевірки за криміналістичними обліками тощо. Визначено, що результати, отримані на підставі реалізації непроцесуальних форм застосування спеціальних знань, не слід покладати в основу процесуальних форм, оскільки це може стати підставою для визнання їх недопустимими. Зауважено, що їх вагоме значення полягає у застосуванні для виконання окремих тактичних завдань розслідування, перевірки слідчих версій, з’ясування доцільності призначення судових експертиз тощо. Акцентовано на важливості консультативної допомоги обізнаних осіб як непроцесуальної форми застосування спеціальних знань, на стадії досудового розслідування. Окреслено окремі дискусійні аспекти застосування висновку спеціаліста у процесі доказування фактів учинення кримінального проступку для подальших перспективних досліджень

Криміналістична класифікація кримінальних правопорушень, пов’язаних із контрабандою

This article purpose is to develop a forensic classification of criminal offenses related to smuggling based on the most significant forensic signs. Methodological research basis are general scientific and special scientific methods. Separate group of criminal offenses that encroach on social relations in the field of ensuring economic activity is related to smuggling. This type of criminal offenses (despite availability of certain common signs) covers quite diverse types and forms of criminally illegal activity. This primarily concerns specifics of smuggling topic and the methods of committing criminal offenses. As a result of generalization of theoretical approaches to conducting forensic classification of criminal offenses, the need to apply an approach that, while studying legal phenomena, involves simultaneous consideration of both criminal-legal, which are basic and forensically significant, signs is substantiated. The main classification criteria for criminal offenses related to smuggling are: 1) method of implementing the criminal intent of smugglers; 2) topic characteristics of smuggling. According to the method of implementation, the following groups of criminal offenses can be distinguished: 1) those committed with concealment of contraband from customs control (using auxiliary tools and means); 2) those committed outside  customs control. According to characteristics of smuggling topic, it is proposed to distinguish criminal offenses related to the illegal movement across the border of objects defined in Articles 201, 201-1, 201-3, 201-4 of the Criminal Code of Ukraine. According to possibility of the spread and free circulation of contraband items, criminal offenses under investigation can be divided into two independent groups: 1) criminal offenses whose subject matter is things not removed from free circulation by law; 2) criminal offenses whose subject matter is contraband goods, substances and means restricted or removed from civil circulation by law.Мета статті — на підставі найбільш значущих криміналістичних ознак розробити криміналістичну класифікацію кримінальних правопорушень, пов’язаних із контрабандою. Методологічним підґрунтям дослідження є загальнонаукові та спеціальні наукові методи. Окрема група кримінальних правопорушень, що посягають на суспільні відносини у сфері забезпечення господарської діяльності, пов’язана з контрабандою. Цей вид кримінальних правопорушень (попри наявність певних спільних ознак) охоплює доволі різноманітні види й форми кримінально протиправної діяльності. Це передусім стосується особливостей предмета контрабанди і способів учинення кримінальних правопорушень. На підставі узагальнення теоретичних підходів до проведення криміналістичної класифікації кримінальних правопорушень обґрунтовано необхідність застосування підходу, який під час дослідження правових явищ передбачає одночасне врахування ознак як кримінально-правових, що є базовими, так і криміналістично значущих. Основними класифікаційними критеріями кримінальних правопорушень, пов’язаних із контрабандою, ми вважаємо: 1) спосіб реалізації злочинного умислу контрабандистів; 2) особливості предмета контрабанди. За способом реалізації можна виокремити такі групи кримінальних правопорушень: 1) учинені із приховуванням предметів контрабанди від контролю митників (із застосуванням допоміжних знарядь і засобів); 2) реалізовані поза митним контролем. За особливостями предмета контрабанди запропоновано виокремлювати кримінальні правопорушення, пов’язані з незаконним переміщенням через кордон об’єктів, визначених у ст. 201, 201-1, 201-3, 201-4 Кримінального кодексу України. За можливістю поширення та перебування у вільному обігу предметів контрабанди досліджувані кримінальні правопорушення можна об’єднати у дві самостійні групи: 1) кримінальні правопорушення, предметом яких є речі, не вилучені законом із вільного обігу; 2) кримінальні правопорушення, предметом контрабанди яких є обмежені або вилучені законом із цивільного обігу товари, речовини й засоби

Елементи криміналістичної характеристики кримінальних правопорушень, учинених професійними учасниками правосуддя

This article purpose is to clarify of forensic characterization meaning of criminal offenses committed by professional participants in legal proceedings for determining substantive elements of its structure. The goal was achieved through application of a number of general and special methods of scientific knowledge. Based on consideration of the trends in development of forensic characterization doctrine, the analysis of theoretical approaches of scientists to resolving controversial aspects, it was determined that the forensic characterization is the information basis of individual forensic methods. As a generalization of forensically significant signs of elements of the mechanism of criminal and illegal activity, it ensures relevance of formulated recommendations and their compliance with requirements of law-making activity and therefore, their further practical significance. It is proved that the content of the forensic characterization has a dynamic structure, primarily determined by specifics of composition of criminal offense, their groups, as well as the peculiarities of the mechanism of criminal activity. It is argued that the forensic characteristics of criminal offenses committed by professional participants in justice are: 1) method of committing a criminal offense (method of preparation, method of committing, method of concealment); 2) circumstances of committing a criminal offense, time and place; 3) criminal identity; 4) tools and means of committing a criminal offense; 5) traces of a criminal offense; 6) victim identity; 7) offense topic. It was found that information about the identity of the victim and the subject of the offense are optional and are not always reflected in the structure of criminal and illegal activity. Identified components of these criminal offenses can be used to improve the methodology of their investigation, which will contribute to more effective detection, documentation and proof of the facts of illegal activity of professional participants in justice.Мета статті — з’ясувати значення криміналістичної характеристики кримінальних правопорушень, учинених професійними учасниками судочинства, визначити змістовні елементи її структури. Поставлену мету реалізовано завдяки застосуванню низки загальних і спеціальних методів наукового пізнання. На підставі врахування тенденцій розвитку вчення про криміналістичну характеристику, аналізу теоретичних підходів учених до розв’язання дискусійних аспектів, визначено, що криміналістична характеристика є інформаційним підґрунтям окремих криміналістичних методик. Як узагальнення криміналістично значущих ознак елементів механізму кримінально-протиправної діяльності, вона забезпечує актуальність сформульованих рекомендацій і їхню відповідність запитам правозастовної діяльності, а отже, і їхню подальшу практичну значущість. Доведено, що зміст криміналістичної характеристики має динамічну структуру, передусім зумовлену ознаками складу кримінального правопорушення, їхніх груп, а також особливостями механізму злочинної діяльності. Аргументовано, що криміналістичну характеристику кримінальних правопорушень, учинених професійними учасниками правосуддя, становлять: 1) спосіб учинення кримінального правопорушення (спосіб приготування, спосіб учинення, спосіб приховування); 2) обстановка вчинення кримінального правопорушення, час і місце; 3) особа злочинця; 4) знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення; 5) сліди кримінального правопорушення; 6) особа потерпілого (жертви); 7) предмет посягання. З’ясовано, що відомості про особу потерпілого та предмет посягання мають факультативний характер і не завжди відображені у структурі кримінально-протиправної діяльності. Визначені складові цих кримінальних правопорушень можна застосувати для вдосконалення методики їх розслідування, що сприятиме більш ефективному виявленню, документуванню й доказуванню фактів протиправної діяльності професійних учасників правосуддя

Особливості виникнення та дослідження пожеж у сучасних транспортних засобах

This article purpose is to set out an algorithm for determining mechanism of fire occurrence, taking into account the tangible and materialized sources of information submitted for examination. For achieving this goal, the author uses both general scientific and specialized methods of scientific cognition, including systematic approach, comparative legal method, deduction and induction, as well as methods of interpretation, structural analysis and observation. The author analyzes existing fire hazards in various types of motor vehicles and provides relevant statistical data. Characteristic causes of fires for motor vehicles are investigated and their conditional differentiation is performed. Possible scenarios for the course of such fires are presented and the probable places of occurrence of fires are indicated. specifics of intentional and unintentional fires are analyzed in detail. The main distinguishing signs of these groups of fires are given. The main causes of unintentional fires in motor vehicles are interaction of combustible substances in case of depressurization of fuel system with the potential thermal impulse of the exhaust gas exhaust system, as well as thermal manifestations of electrical energy, in particular, short circuits in electrical equipment of the vehicle. Vehicle manufacturers and/or their owners are proposed to equip vehicles with an automatic fire extinguishing system and fire extinguishers of appropriate type that provide for extinguishing precisely in order to minimize material losses and the impact of fire hazards on people and environment.Метою статті є викладення алгоритму визначення механізму виникнення пожежі з урахуванням наданих на експертизу матеріальних і матеріалізованих джерел інформації. Для досягнення поставленої мети застосовано як загальнонаукові, так і спеціалізовані методи наукового пізнання, поміж яких системний підхід, порівняльно-правовий метод, дедукція й індукція, а також методи тлумачення, структурного аналізу та спостереження. Розглянуто наявну пожежну небезпеку в різних видах автотранспортних засобів і наведено відповідні статистичні відомості. Досліджено характерні причини пожеж для автотранспортних засобів та виконано їх умовну диференціацію. Наведено можливі сценарії перебігу таких пожеж, зазначено ймовірні місця виникнення загорянь. Докладно проаналізовано особливості навмисних і ненавмисних пожеж. Наведено основні відмінні ознаки цих груп пожеж. Основними причинами ненавмисних пожеж на автомобільному транспорті визнано взаємодію горючої речовини в разі розгерметизації паливної системи з потенційним тепловим імпульсом системи випуску відпрацьованих газів, а також теплові вияви електричної енергії, зокрема коротке замикання електричної апаратури автомобіля. Виробникам транспортних засобів і/або їхнім власникам запропоновано обладнувати транспортні засоби автоматичною системою пожежогасіння і вогнегасниками відповідного типу, що передбачають гасіння саме із метою мінімізувати матеріальні втрати та вплив небезпечних чинників пожежі на людей і довкілля

Протидія розслідуванню як змістовний компонент предмета криміналістики

This article purpose is to determine the specifics and directions of cognition of such a phenomenon as countering investigation, in the context of formation of a separate forensic doctrine of such resistance and its neutralization (overcoming). Achievement of the set goal was facilitated by the use of a number of general scientific, special and philosophical methods (dialectical, modeling, system-structural analysis, comparative analysis, etc.). Understanding that criminalistics as a science studies regularities of the mechanism of committing criminal offenses, specifics of emergence and preservation of information about them in reality and digital space, as well as the methods of obtaining, analyzing, evaluating and applying this information while proving, made possible to substantiate the need to expand the system of its individual teachings and theories. Taking into account specifics of the topic of criminalistics, importance of post-criminal activity of subjects of criminal offenses as one of its important components is substantiated. It is emphasized that implementation of various forms of countering investigation by criminals has long actualized the need to single out the forensic doctrine of countering investigation and its neutralization. It is proven that (despite significant scientific achievements) a number of issues on the raised issues still do not have a single concept, and terminological apparatus remains contradictory and inconsistent. It is found that multiplicity of statements, conclusions and hypotheses within the limits of this topic requires systematic research. An approach to solving this issue is proposed by developing the fundamental principles of the forensic doctrine of countering investigation, however, final algorithm for its solution has not been formed. Prospects for further research are outlined that provide for development, improvement and verification of key provisions of the doctrine of countering investigation and its neutralization (taking into account requests and issues of law enforcement activities).Мета статті — визначити особливості й напрями пізнання такого явища, як протидія розслідуванню, у контексті формування окремого криміналістичного вчення про таку протидію та її нейтралізацію (подолання). Досягненню поставленої мети сприяло застосування низки загальнонаукових, спеціальних і філософських методів (діалектичного, моделювання, системно-структурного аналізу, порівняльного аналізу та ін.). Розуміння того, що криміналістика як наука вивчає закономірності механізму вчинення кримінальних правопорушень, особливості виникнення та збереження інформації про них у реальності й цифровому просторі, а також способи отримання, аналізу, оцінювання та застосування цієї інформації в процесі доказування, дало змогу обґрунтувати потребу в розширенні системи її окремих учень і теорій. З урахуванням особливостей предмета криміналістики обґрунтовано значення післякримінальної діяльності суб’єктів кримінальних правопорушень як одного з важливих її складових. Наголошено, що реалізація різноманітних форм протидії розслідуванню з боку злочинців уже давно актуалізувала потребу виокремити криміналістичне вчення про протидію розслідуванню та її нейтралізацію. Доведено, що (попри вагомий науковий доробок) низка питань за порушеною проблематикою до сьогодні не має єдиної концепції, а термінологічний апарат залишається суперечливим і неузгодженим. З’ясовано, що множинність тверджень, умовиводів і гіпотез у межах цієї теми потребує системного дослідження. Запропоновано підхід до розв’язання цієї проблеми шляхом розроблення фундаментальних засад криміналістичного вчення про протидію розслідуванню, проте не сформовано остаточного алгоритму її розв’язання. Окреслено перспективи подальших досліджень, які передбачають розроблення, удосконалення й верифікацію ключових положень учення про протидію розслідуванню та її нейтралізацію (із урахуванням запитів і проблем правозастосовної діяльності)