Сучасні тенденції цифровізації вищої фізичної освіти в Китаї

This article provides an in-depth analysis of the ongoing digital transformation in higher physical education (HPE) within China, exploring how various digital technologies are reshaping traditional physical education practices. The Chinese government’s active role in promoting digitalization through initiatives such as the EducationInformatization 2.0 Action Plan has significantly accelerated the integration of online learning platforms, wearable devices, and immersive technologies like virtual reality (VR) and augmented reality (AR) in HPE. This article delves into how these technologies are applied in educational settings, from online platforms that allow asynchronouslearning to wearable devices that facilitate real-time tracking of physical activity and physiological metrics. The study underscores the practical advantages of these digital tools, including increased student engagement, personalized learning experiences, and broader accessibility to physical education resources. Online learning platforms haveenabled remote instruction and access to theoretical knowledge, a trend that grew substantially during the COVID-19 pandemic. These platforms allow students to engage with a mix of instructional content, including multimedia resources, live demonstrations, and discussion forums. The study presents examples, such as Tsinghua University’s“Rain Classroom”, which integrates social media to enhance interaction and accessibility. Wearable devices, such as fitness trackers, are highlighted as transformative tools in HPE. These devices offer data-driven insights into students’ physical activities, allowing for more personalized instruction and targeted feedback. The article discusses case studies, including Beijing Sport University’s initiative to incorporate wearable technology into classes, which has resulted in greater student motivation and performance tracking. Additionally, VR and AR technologies are explored for their potential to provide safe, controlled, and immersive environments that simulate real-life physical activities. These technologies are particularly valuable for teaching complex movements and skills that require visualization and practice in a risk-free setting. For example, VR applications used in teaching sports like skiing allow students to experience and understand movements virtually before attempting them physically. Despite the many benefits, the study also identifies several critical challenges that hinder the full potential of digitalization in HPE. The digital divide remains a significant concern, with disparities in access to digital resources among students from varioussocioeconomic backgrounds. The article stresses the importance of equitable access to these resources, as rural and lowincome students may lack reliable internet or suitable devices for participation. Additionally, the study emphasizes the need for educator training and professional development, as many physical education teachers lack digital literacyor are resistant to new technologies. Data privacy and security issues are another significant challenge, particularly with the collection and use of personal and health data from wearable devices and online platforms. The article calls for robust policies to protect student information and maintain trust in digital learning environments. The article concludes by recommending a blended learning model for HPE, combining online theoretical instruction with inperson practical training to balance the benefits of both digital and traditional methods. It suggests that investments in technology infrastructure, ongoing research, and collaborations between educational institutions and government agencies are crucial to addressing these challenges and ensuring the successful digital transformation of HPE.У статті представлено аналіз процесу цифрової трансформації у сфері вищої фізичної освіти (ВФО) Китаю, із зосередженням на тому, як різноманітні цифрові технології змінюють традиційну практику фізичного виховання. Активна роль уряду Китаю у сприянні цифровізації через такі ініціативи, як «План дій інформатизації освіти 2.0», значно прискорила впровадження онлайн-платформ, носимих пристроїв та інтерактивних технологій, таких як віртуальна (VR) та доповнена (AR) реальність, у ВФО. У статті детально розглянуто застосування цих технологій в освітньому процесі: від онлайн-платформ, що дають змогу асинхронно опановувати матеріал, до носимих пристроїв, які в режимі реального часу відстежують фізичну активність і фізіологічні показники.  Дослідження підкреслює практичні переваги використання цих цифрових інструментів, серед яких — підвищення зацікавленості студентів, персоналізовані навчальні траєкторії та ширший доступ до ресурсів фізичного виховання. Завдяки онлайн-платформам стало можливим дистанційне навчання та отримання теоретичних знань, що набуло особливого значення під час пандемії COVID-19. Такі платформи дають змогу студентам взаємодіяти з різноманітним навчальним контентом, включно з мультимедійними матеріалами, живими демонстраціями та дискусійними форумами. Як приклад наведено платформу «Rain Classroom» Університету Цінхуа, де інтеграція соціальних мереж сприяє посиленню інтерактивності та доступності. Носимі пристрої, такі як фітнес-трекери, визнані потужними інструментами для трансформації ВФО. Вони пропонують аналітику, що базується на даних про фізичну активність студентів, що дозволяє забезпечити більш персоналізовані інструкції та цілеспрямований зворотний зв’язок. У статті розглянуто кейси, зокрема ініціативи Пекінського спортивного університету, де впровадження носимих технологій у навчальний процес сприяло підвищенню мотивації та покращенню результатів студентів. Проаналізовано потенціал VR та AR-технологій, які здатні створювати безпечні, контрольовані та занурювальні середовища, що імітують реальні фізичні активності. Ці технології особливо корисні для навчання складним рухам та навичкам, які потребують візуалізації та тренування в умовах, позбавлених ризиків. Наприклад, VR-застосунки у навчанні катанню на лижах дають змогу студентам спочатку віртуально опанувати основні рухи перед тим, як спробувати їх у реальному житті. Попри численні переваги, дослідження виявило кілька критичних проблем, які перешкоджають розкриттю повного потенціалу цифровізації у ВФО. Цифровий розрив залишається важливим питанням, оскільки існують суттєві відмінності в доступі до цифрових ресурсів між студентами різного соціально-економічного статусу. У статті наголошується на  важливості забезпечення рівного доступу до цих ресурсів, оскільки студенти з сільських чи малозабезпечених родин можуть не мати стабільного доступу до інтернету чи відповідних пристроїв. Крім того, дослідження вказує на потребу у навчанні та підвищенні кваліфікації викладачів, адже багато фахівців з фізичного виховання не володіють достатньою цифровою грамотністю або опираються новим технологіям. Питання конфіденційності та безпеки даних також викликають занепокоєння, особливо щодо збору та використання особистих і медичних даних з носимих пристроїв та онлайн-платформ. У статті наголошується на необхідності розроблення надійних політик захисту інформації та зміцнення довіри до цифрового навчального середовища. Автор рекомендуює змішану модель навчання у ВФО, що поєднує онлайн-теоретичну підготовку з практичним тренуванням офлайн, аби збалансувати переваги цифрових і традиційних методів. Запропоновано інвестувати в технологічну інфраструктуру, продовжувати дослідницьку роботу та розвивати співпрацю між освітніми установами й урядовими органами для подолання зазначених викликів та забезпечення успішної цифрової трансформації ВФО

Імплементація методів фортепіанного навчання у фахову підготовку студентів-вокалістів

The article scientifically substantiates the role of the piano in the professional training of vocal students at the university and proves the appropriateness of applying pianistic methods and techniques in vocal education practice. The scientific and educational-methodological literature on the professional training of university students in piano and vocal classes has been analyzed. Less-researched aspects of this scientific problem have been identified, and tasks for their theoretical justification and practical implementation in the educational process have been outlined. The methods of scientific research, the application of which ensures a comprehensive exploration of the chosen topic, have been determined. The specifics of teaching vocalists in the piano class have been revealed. The basic principles of teaching piano in the university education system have been analyzed. The theoretical and practical aspects of students' educational activities in the piano class have been characterized. A comparison of the tasks of piano training for instrumental students and vocal students has been made. The professional functions of a music instrument teacher at the university (educational, developmental, educational, artistic-creative, and scientific-methodological) have been outlined. The necessity of familiarizing piano instructors with the content of vocal training for students has been proven, with the aim of identifying those types of educational work that require the application of pianistic skills and specific playing techniques. Aspects that teachers should consider to motivate vocal students and professionally guide their piano training have been identified. The necessity of interdisciplinary interaction in shaping the professional competencies of vocal students in the piano class has been argued. Examples of the application of pianistic skills in performing vocal exercises on the piano, which require knowledge from music-theoretical disciplines, have been provided. The methods of piano training for students specializing in "Solo Singing" have been structured, and their pedagogical purpose has been defined. It has been stated that the piano classes for vocal students ensure the implementation of pianistic skills and techniques in the practice of vocal training.У статті науково обґрунтовано роль фортепіано у фаховій підготовці студентів-вокалістів в університеті та доведено доцільність застосування піаністичних методів і прийомів у вокально-освітній практиці. Проаналізовано наукову та навчально-методичну літературу з фахової підготовки студентів університету у фортепіанному та вокальному класах. Виявлено малодосліджені аспекти цієї наукової проблеми та окреслено завдання щодо їх теоретичного обґрунтування і практичного впровадження в освітній процес. Визначено методи наукового дослідження, застосування яких забезпечує різнобічне розкриття обраної теми. Розкрито специфіку навчання вокалістів у класі фортепіано. Проаналізовано базові положення викладання фортепіано в системі університетської освіти. Охарактеризовано теоретичний та практичний аспекти освітньої діяльності студентів у фортепіанному класі. Здійснено порівняння завдань фортепіанної підготовки студентів-інструменталістів та студентів-вокалістів. Окреслено фахові функції викладача музичного інструмента в університеті (навчальну, розвивальну, виховну, художньо-творчу, науково-методичну). Доведено необхідність ознайомлення викладачів фортепіано із змістом вокальної підготовки студентів з метою виявлення тих видів навчальної роботи, які потребують застосування піаністичних навичок і специфічних прийомів гри. Визначено аспекти, які мають урахувати викладачі для мотивації студентів-вокалістів та професійного спрямування їх фортепіанної підготовки. Аргументовано необхідність міждисциплінарної взаємодії у формуванні фахових компетентностей студентів-вокалістів у фортепіанному класі. Наведено приклади застосування піаністичних умінь у виконанні на фортепіано вокальних вправ, які потребують залучення знань з музично-теоретичних дисциплін. Структуровано методи фортепіанного навчання студентів спеціальності «Сольний спів» та визначено їх педагогічне призначення. Констатовано, що заняття студентів-вокалістів у фортепіанному класі забезпечують імплементацію піаністичних навичок і прийомів у практику вокального навчання

Окремі компоненти методики використання журнальних та конференційних систем у рецензуванні наукових праць

The peer review processes of scholarly works have undergone fundamental changes with the implementation of digital journal and conference systems that automate editorial workflow stages from manuscript submission to coordination of expert evaluation procedures. Effective utilization of modern scholarly publishing management platforms, such as Open Journal Systems, ScholarOne Manuscripts, Editorial Manager, EasyChair, and Microsoft CMT, requires participants to possess specific digital competencies. The relevance of this research is determined by the critically low level of conference systems usage (28%) and journal systems usage (38%) among national academic staff, as evidenced by the results of a formative experiment. The aim of the study is to identify and systematize key components of the methodology for using journal and conference systems in scholarly peer review processes to develop necessary skills for effective participation in expert evaluation procedures through digital platforms. The research methodology is based on analyzing functional capabilities of leading digital platforms, systematizing review procedures, and identifying specific features of working with different system types. The conducted analysis allowed for identification and systematization of methodology components into three main groups: technical (interface navigation, profile management, document processing), organizational (understanding review stages, meeting deadlines, interaction coordination), and competency-based (mastering expert evaluation criteria, ethical principles). Sixteen key questions for quality reviewing were identified, ranging from thematic relevance to scholarly writing style. The practical value of the research lies in creating a foundation for developing training programs for academic staff professional development in the field of digital expert evaluation platforms. The systematized methodology components can serve as guidelines for forming appropriate educational modules and contribute to enhancing digital literacy in academic peer review processes.Процеси рецензування наукових праць зазнали кардинальних змін з впровадженням цифрових журнальних та конференційних систем, що автоматизують етапи редакційної роботи від подання рукописів до координації експертного оцінювання. Ефективне використання сучасних платформ управління науковими виданнями, таких як Open Journal Systems, ScholarOne Manuscripts, Editorial Manager, EasyChair та Microsoft CMT, потребує від учасників процесу володіння специфічними цифровими компетентностями. Актуальність дослідження обумовлена критично низьким рівнем використання конференційних систем (28%) та журнальних систем (38%) серед вітчизняних науково-педагогічних працівників, що засвідчили результати констатувального експерименту. Метою дослідження є визначення та систематизація ключових компонентів методики використання журнальних та конференційних систем у процесах рецензування наукових праць для формування необхідних навичок ефективної участі у процедурах експертного оцінювання через цифрові платформи. Методологія дослідження базується на аналізі функціональних можливостей провідних цифрових платформ, систематизації процедур рецензування та виявленні специфічних особливостей роботи з різними типами систем. Проведений аналіз дозволив виділити та систематизувати компоненти методики за трьома основними групами: технічні (навігація в інтерфейсах, управління профілями, обробка документів), організаційні (розуміння етапів рецензування, дотримання термінів, координація взаємодії) та компетентнісні (володіння критеріями експертного оцінювання, етичні принципи). Визначено 16 ключових питань для якісного рецензування, від відповідності тематиці до наукового стилю викладу. Практична цінність дослідження полягає у створенні основи для розробки навчальних програм підвищення кваліфікації наукових працівників у сфері цифрових платформ експертного оцінювання

Державне регулювання загальної середньої освіти України: історичний контекст

The article examines the historical context of state regulation of general secondary education in Ukraine on the basis of changes in legal and regulatory framework. State regulation as part of the national policy directly affects the development of the general secondary education system. The permanent reform of this system, which has been carried out since the end of the twentieth century, is primarily due to  systematic changes in public policy. The  combination of systematic and radical nature of such changes, their focus on building a democratic and pluralistic system is reflected and clearly seen in the transformational processes in the approaches and content of its legal regulation. The study reveals and correlates the essence of the concepts of “sphere of general secondary education” and “system of  general secondary education”, “state regulation” and “regulatory and legal regulation”, and also considers the  research of Ukrainian scholars who have studied the issues of reforming the system of general secondary education in the historical and pedagogical context and the problems of state regulation of this sphere of public life. The periods of regulatory and legal regulation of secondary education development in independent Ukraine (transitional and adaptation) are defined and examples of various documents and concepts of state regulation of this process are given. The tendencies of state regulation of general secondary education are characterized, based on  the  content of  these legislative acts and the approaches used to develop them (evolutionary transition from the Soviet paradigm to the formation of a pluralistic model based on democratic principles; strengthening the place and role of local governments as a result of decentralization processes and the related need for regulation at the level of laws of Ukraine; increase in the number of legislative acts and conceptual documents (concepts), their increasing instability (variability) depending on political decisions; gradual stabilization of democratic approaches of public authorities to state regulation of general secondary education; increased involvement of civil society representatives in the development of legislative acts and conceptual documents (concepts), as well as the influence of public opinion on the final result of the activities of public authorities).У статті розглянуто історичний контекст державного регулювання сфери загальної середньої освіти в Україні на основі змін у нормативно-правовому регулюванні. Державне регулювання як частина загальнодержавної політики безпосередньо впливає на розвиток системи загальної середньої освіти. Перманентне реформування цієї системи, що здійснюється з кінця XX століття, передусім обумовлене систематичними змінами у державній політиці. Поєднання системності та радикальності у таких змінах, їх спрямованість на побудову демократичної та плюралістичної системи найшло своє відображення та чітко прослідковується у трансформаційних процесах, підходах та змісті її нормативно-правового регулювання. У рамках дослідження розкрито та співвіднесено сутність понять «сфера загальної середньої освіти» і «система загальної середньої освіти», «державне регулювання» і «нормативно-правове регулювання», а також розглянуто дослідження українських учених, які вивчали питання реформування системи загальної середньої освіти в історико-педагогічному контексті та проблематику державного регулювання цієї сфери суспільного життя. Визначено періоди нормативно-правового регулювання розвитку середньої освіти у незалежній Україні (перехідний та адаптаційний) та наведено приклади різних документів, концепцій щодо державного регулювання реалізації цього процесу. Охарактеризовано тенденції державного регулювання сфери загальної середньої освіти, базуючись на змісті зазначених актів законодавства та підходів, що використовувалися для їх розроблення (еволюційний перехід від радянської парадигмидо формування плюралістичної моделі, побудованої на демократичних принципах (посилення місця і ролі органів місцевого самоврядування внаслідок децентралізаційних процесів та пов’язана з цим потреба у регулюванні на рівні законів України; збільшення кількості актів законодавства та концептуальних документів (концепцій), посилення їх нестабільності (змінності) залежно від політичних рішень; поступова стабілізація демократичних підходів органів державної влади до державного регулювання сфери загальної середньої освіти; посилення залученості представників громадянського суспільства до розроблення актів законодавства та концептуальних документів (концепцій), а також впливу громадської думки на фінальний результат діяльності органів влади)

Зміст, форми та методи формування соціальної відповідальності молоді

The article substantiates the theoretical and methodological principles of the formation of social responsibility of the youth. Social responsibility is defined as an integrative quality of a person, which acts as an indicator of his social maturity and determines his behavior based on the awareness of social norms, values, and self-restraint of his own actions in society. Attention is focused on the personal level of manifestation of social responsibility, it is defined as the tendency of a person to adhere to social norms generally accepted in a given society in his behavior, to fulfill role responsibilities, and his readiness to give an account for his actions. The features of the formation of social responsibility of students in the conditions of a higher education institution are determined: the focus ofthe process of forming social responsibility of students on the realization of the desire to be useful to their country, responsible for the prospects of professional and personal success; the complexity of the socio-educational influences of the social environment of the community, institution, system of social and educational work, student self-government, etc.; subject-subject nature of social and educational activities for the formation of social responsibility of youth.The pedagogical conditions for the formation of social responsibility of the youth by means ofproject technologies are determined: improvement of forms of social and educational work, increase in the share of forms oriented towards the awareness and acceptance of the values of social responsibility; modeling of educational and production situations related to the need for socially responsible actions; application of design technologies in order to involve students in socially significant activities. The content, forms and methods of implementing the pedagogical conditions for the effectiveness of the process of forming social responsibility of the youth by means of project technologies in the educational activities of a higher education institution are disclosed. The content of the formative stage of the experiment is detailed, during which a program of social and educational work with students of SVOD (social responsibility – personal activity) was introduced into the practice of educational activities of higher education institutions, which provided for various forms, methods and means of educational activities in accordance with the specified conditions.У статті здійснено обґрунтування теоретико-методичних засад формування соціальної відповідальності молоді. Запропоновано визначення соціальної відповідальності як інтегративної якості особистості, що виступає показником та проявом її соціальної зрілості. Обґрунтовано, що соціальна відповідальність визначає поведінку особистості на основі усвідомлення соціальних норм, цінностей і самообмеження власних дій в соціумі. Акцентовано увагу на особистісному рівні прояву соціальної відповідальності, її визначено як схильність особистості дотримуватися в своїй поведінці загальноприйнятих у даному суспільстві соціальних норм, виконувати рольові обов’язки та її готовність дати звіт за своїдії. Визначено особливості формування соціальної відповідальності студентів в умовах закладу вищої освіти. Ці особливості відображають спрямованість процесу формування соціальної відповідальності студентів на досягнення таких результатів: прагнення бути корисним для своєї родини, громади, країни, відповідальним за перспективи та результати професійного та особистісного становлення та розвитку; синергетичність соціально-виховних впливів соціокультурного, освітнього середовища громади, закладу освіти, системи соціально-педагогічної роботи тощо; формування активної, усвідомленої, соціально-схвальної cуб’єктної позиції щодо соціальної відповідальності молоді. Визначено педагогічні умови формування соціальної відповідальності молоді засобами проєктних технологій: удосконалення форм соціально-виховної роботи, збільшення частки форм, орієнтованих на усвідомлення та прийняття цінностей соціальної відповідальності; моделювання навчальних і виробничих ситуацій, пов’язаних з необхідністю соціально-відповідальних дій; застосування технологій проєктування з метою залучення студентів до соціально значущої діяльності. Розкрито зміст, форми та методи реалізації педагогічних умов ефективності процесу формування соціальної відповідальності молоді засобами проєктних технологій в освітній діяльності закладу вищої освіти. Деталізовано зміст формувального етапу експерименту, на якому в практику освітньої діяльності закладів вищої освіти було упроваджено програму соціально-виховної роботи зі студентами СВОД (соціальна відповідальність — особистісна діяльність), що передбачало різни форми, методи та засоби освітньої діяльності відповідно визначених умов

Формування Soft Skills у майбутніх фахівців фізичної культури та спорту як умова якісної професійної підготовки

The article highlights the necessity of developing soft skills in future specialists in physical culture and sports, taking into account the specifics of their professional activities. Key aspects of their work include effective interaction with people, managing group dynamics, motivating students and athletes, and making decisions in complex situations. In this context, improving the educational process to foster soft skills is a crucial task in the professional training of specialists in this field. The conducted analysis and systematization of scientific sources confirm that the issue of soft skills development is relevant and requires further research. It is noted that in Ukrainian scientific literature, the English term “Soft Skills” is translated as soft skills and flexible skills, which are often used as synonyms. Additionally, researchers explore the concept of “Meta-skills”, which emphasizes higher-order skills that facilitate the development and management of other competencies. Given the specifics of the professional activities of specialists in physical culture and sports, it is proposed to integrateinteractive teaching methods into the educational process of higher education institutions. These methods include training sessions, workshops, business and role-playing games, the case study method, simulation of real professional situations, and analysis of specific cases. Such approaches contribute to the development of communication, leadership, and teamwork skills, which are integral components of “Soft Skills”. The article explores the role and implementation forms of these proposed teaching methods in the educational training of future specialists. The study concludes that the professional training of future specialists in physical culture and sports should be based not only on acquiring professional knowledge but also on developing “Soft Skills”, which determine a modern specialist’s competitiveness. For professionals in physical culture and sports, it is particularly important to develop competencies that foster not only professional growth but also successful self-realization. These specialists must be prepared to work in a dynamic environment, engage in effective communication with stakeholders in their professional activities, and make well-considered decisions in complex professional situations.Стаття висвітлює необхідність формування у майбутніх фахівців фізичної культури та спорту м’яких навичок (Soft Skills) з урахуванням специфіки професійної діяльності, ключовими аспектами якої є ефективна взаємодія з людьми, управління груповою динамікою, мотивація вихованців і спортсменів, прийняття рішень у складних ситуаціях тощо. У цьому контексті важливим є вдосконалення освітнього процесу з метою формування м’яких навичок, що є важливим завданням професійної підготовки майбутніх фахівців означеної галузі. Проведений аналіз і систематизація наукових джерел переконує, що проблема формування Soft Skills є актуальною та потребує подальшого вивчення. Зазначається, що в українській науковій літературі для перекладу англійського поняття «Soft Skills» застосовуються терміни «м’які навички» та «гнучкі навички», які часто використовуються як синоніми. Також вченими досліджується поняття «метанавички», що акцентує увагу на навичках вищого рівня, які сприяють розвитку й управлінню іншими навичками. З урахуванням специфіки професійної діяльності фахівців фізичної культури та спорту пропонується впроваджувати в освітній процес ЗВО інтерактивні методи навчання (тренінги, майстер-класи, ділові та рольові ігри, метод кейс-стаді, моделювання реальних професійних ситуацій, аналіз конкретних ситуацій тощо), які сприятимуть формуванню комунікативних, лідерських, командних навичок тощо, що є складовими Soft Skills. Розкривається роль і форми впровадження в освітній процес підготовки зазначених фахівців пропонованих методів навчання.Висловлюється, що професійна підготовка майбутніх фахівців фізичної культури та спорту має базуватися не лише на отриманні професійних знань, а й на формуванні м’яких навичок (Soft Skills), які визначають конкурентоспроможність сучасного фахівця. Адже для фахівців галузі фізичної культури та спорту винятково важливо розвивати компетенції, що сприяють не лише професійному зростанню, а й успішній самореалізації. Означені фахівці повинні бути готовими до роботи в умовах динамічного середовища, ефективної комунікації з суб’єктами професійної діяльності та до прийняття зважених рішень у складних фахових ситуаціях

Емоційна життєстійкість молоді в умовах сьогодення

The article examines the problems of forming the emotional vitality of young people in today’s conditions. The purpose of the article is to analyse the phenomenon of sustainability. The task of the research: on the basis of theoretical analysis and systematization of scientific sources, to determine the essence of the concept of “emotional vitality”, to analyse the understanding and interpretation of this concept by domestic and foreign researchers. Research methods: analysis, synthesis, and generalization. The key role of emotional vitality in today’s conditions is noted; the relevance and history of studies of the phenomenon of sustainability are analyzed. It has been established that emotional resilience is the key to self-improvement of both personal and professional qualities. As a result of the rapid changes taking place in society, the value of human vitality in various spheres of life naturally increases. After all, it is the high level of vitality of the individual that becomes the guarantee of its effectiveness, preservation of physical and mental health in adverse conditions of life. The increasing attention of scientists to the specified problem is also understandable. Modern scientific works highlight the results of a very wide range of researchinto the phenomenon of sustainability. As a result of the research, it was established that the concept of resilience can be defined as the ability to optimally resist the individual in relation to internal and external pressure. It was determined that resilience becomes difficult, gains strength precisely when a person overcomes obstacles and acquires the necessary experience. In today’s conditions, young people grow up more adapted to the surrounding reality than their parents, who often simply do not have time to adapt to the new society. In the conclusions, the main results of the research are summarized, it is stated that life resilience is considered as an adaptation mechanism of the individual, which makes it possible to model life goals, to see future prospects in the present. The novelty of the study lies in the determination of the peculiarities of the formation of the emotional resilience of Ukrainian youth in the conditions of war. The practical significance of the research results lies in the possibility of their use in the process of drawing up a program of social support for young people in the conditions of modern society. When analysing the phenomenon of emotional resilience, theoretical approaches to psychological adaptation and stress resistance were used, in particular the concepts of S. Maddi, S. Kobasa, and methodological approaches, which include analysis and synthesis of scientific literature, data generalization, and comparative analysis of approaches to resilience. These methods allow us to systematize knowledge and identify key factors that influence the development of emotional resilience in young people.У результаті глобальних перемін, які діються у світі та впливають на спільноту, обґрунтовано посилюється значення життєстійкості особистості у життєвому, соціально-побутовому середовищі. Передусім життєстійкість аналізується як ресурс внутрішній, який убезпечує захист фізичного, морально-психічного стану людини, її соціального здоров’я, а ще — надає життю цінності та сенсу у різних, іноді виснажливих, обставинах. Життєстійкість може виступати як особистісна риса, яка набувається людиною та окреслює націленість людини на здолання життєвих скрут, на можливість гнучко та мобільно відповідати на швидкі зміни. Основна функція життєстійкості — забезпечити можливість ефективноїсоціальної взаємодії та визначити найкращі шляхи для саморозвитку та самовдосконалення у складних життєвих обставинах. Саме високий рівень життєстійкості людини стає гарантією її результативності, плодотворності, допомагає уберегти психофізіологічний стан у важких життєвих умовах.У статті здійснено дослідження проблематики феномену емоційної життєстійкості молоді у сучасних умовах. Стаття присвячена аналізу та сутності поняття «життєстійкість», його феномену як внутрішнього ресурсу та емоційної життєстійкості. Відмічено ключову роль емоційної життєстійкості в умовах сьогодення; проаналізовано актуальність та історію наукових розвідок щодо поняття «життєстійкість». Приділено увагу чинникам емоційної життєстійкості та ознакам сформованої життєстійкості. У статті розглянуто зв’язок понять «життєстійкість» та «емоційна життєстійкість».Крім того, приділено увагу впливу сучасних умов життя молоді на формування життєстійкості. Аналізуючи феномен емоційної життєстійкості було використано теоретичні підходи психологічної адаптації та стресостійкості, зокрема концепції S. Maddi, S. Kobasa, та методологічні підходи, які включають аналіз і синтез наукової літератури, узагальнення даних, порівняльний аналіз підходів до життєстійкості. Ці методи дозволяють систематизувати знання та виявити ключові чинники, що впливають на розвиток емоційної життєстійкості молоді

Аналіз іноземного досвіду застосування технологій навчання у співпраці для професійної підготовки майбутніх ІТ-фахівців у закладах вищої освіти

The article examines collaborative learning as a technology that holds high educational potential for the professional training of future IT specialists. The essence of this technology lies in the fact that students not only work together on creating a specific product but also learn from and teach each other. The purpose of the study is to analyze the experience of foreign researchers in applying collaborative learning technologies in the process of professional training of future IT specialists in higher education institutions, with the aim of developing their professional competencies and social skills. To achieve this, a search and selection of scientific publications were conducted, followed by analysis, synthesis, and systematization of the selected information, culminating in the formulation of conclusions. During the bibliometric analysis, the software tool VOSviewer was used to construct a map of relationships between keywords. In the first stage, publications were searched in the Scopus scientometric abstract database. The analysis of the results showed that the first publications on these issues appeared in the 1990s, and over the past 10 years, interest in them has remained stable. Keyword relationship maps in the publications were also constructed. In the second stage, the content of the selected articles was analyzed to study the experience of foreign scientists regarding various aspects of organizing collaborative learning for future IT specialists: computer support for collaborative learning, assessment of students' learning achievements, development of specific abilities in students, management of the collaborative learning process and providing support to students, and planning of collaborative learning. It was established that the methodological characteristics of collaborative learning determine its effectiveness both for the formation of professional skills and abilities and for the development of social skills. However, the planning, implementation, and reflection of collaborative learning require significant time and effort from teachers, which leads to reduced attention to the control and support of group activities and diminishes the potential positive effect. In view of this, many scientific studies are aimed at developing methodological frameworks and computer tools to support the activities of teachers and learners.У статті розглядається навчання у співпраці як технологія, що має високий освітній потенціал для професійної підготовки майбутніх ІТ-фахівців. Сутність технології полягає в тому, що студенти не лише працюють разом над створенням певного продукту, а й навчаються та навчають одне одного. Мета дослідження: проаналізувати дослідження закордонних науковців щодо застосування технологій навчання у співпраці у процесі професійної підготовки майбутніх ІТ-фахівців у закладахвищої освіти з метою формування в них професійних компетентностей та соціальних навичок. Для її досягнення проведено пошук та відбір наукових публікацій, аналіз відібраних наукових публікацій, узагальнення та систематизація інформації, формулювання висновків. У процесі бібліометричного аналізу використано програмний засіб VOSviewer для побудови мапи взаємозв’язків ключових слів. На першому етапі було проведено пошук публікацій у наукометричній реферативній базіданих Scopus. Аналіз отриманих результатів показав, що перші публікації з цих питань з’явилися в 90-х роках ХХ сторіччя, протягом останніх 10 років інтерес до них залишається стабільним. Також побудовано мапи взаємозв’язків ключових слів у публікаціях. На другому етапі проаналізовано зміст обраних статей для вивчення досвіду закордонних науковців з таких аспектів організації колаборативного навчання майбутніх ІТ-фахівців: комп’ютерна підтримка колаборативного навчання, оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти, формування окремих здатностей у студентів, керування процесом навчальної співпраці та надання підтримки студентам, планування колаборативного навчання. Встановлено, що методичні характеристики навчання у співпраці обумовлюють його ефективність як для формування професійних умінь і навичок, так і для розвитку соціальних навичок. Водночас планування, реалізація та рефлексія колаборативного навчання вимагають суттєвих витрат часу і зусиль від викладачів, що призводить до зниження уваги до контролю і підтримки діяльності груп і зменшує можливий позитивний ефект. З огляду на це багато наукових розвідок спрямовані на розроблення методологічних фреймворків та комп’ютерних засобів для підтримки діяльності викладачів і здобувачів освіти.

Управлінський вимір інституційного забезпечення якості підготовки фахівців у закладах вищої освіти

The article analyzes the managerial dimension of institutional quality assurance in higher education institutions through the study of university missions and regulatory documents governing the functioning of internal quality assurance systems under conditions of constant socio-economic and technological changes. The purpose of the study is to identify strategic vectors aimed at ensuring the quality of educational activities and to assess the level of formalization and effectiveness of management mechanisms in internal quality systems. The content analysis method was used, which made it possible to systematically study the content of the missions of higher education institutions and identify key guidelines: training competitive specialists, ensuring the quality of educational services, developing innovative potential, integrating into the international educational space, social responsibility, and supporting regional development. Documentary analysis made it possible to study internal regulations, provisions, and other normative acts that define the principles, procedures, and tools of quality management. The results showed that higher education institutions have comprehensively structured quality systems and responsible departments, but the degree of detail of procedures, the regularity of monitoring, and the systematic nature of their application vary, that affects the effectiveness of the internal quality assurance system. It was concluded that improving the effectiveness of institutional quality assurance requires consistency between declared strategic guidelines and practical management actions, which involves improving mechanisms for monitoring and evaluating results, increasing the transparency of internal processes, and involving a wide range of stakeholders, including higher education seekers, employers, and representatives of the public, in quality assurance procedures.У статті проаналізовано управлінський вимір інституційного забезпечення якості підготовки фахівців у закладах вищої освіти через дослідження місій університетів та нормативних документів, що регламентують функціонування внутрішніх систем забезпечення якості в умовах постійних соціально-економічних та технологічних змін. Метою дослідження є аналіз стратегічних орієнтирів та нормативно-правового забезпечення внутрішніх систем забезпечення якості у закладах вищої освіти й визначення сутності управлінського виміру їх функціонування. Застосовано метод контент-аналізу, що дозволив систематично вивчити зміст місій закладів вищої освіти та виокремити ключові орієнтири – формування конкурентоспроможних фахівців, забезпечення якості освітніх послуг, розвиток інноваційного потенціалу, інтеграція в міжнародний освітній простір, соціальна відповідальність і підтримка регіонального розвитку. Документальний аналіз дав змогу дослідити внутрішні регламенти, положення та інші нормативні акти, які визначають принципи, процедури та інструменти управління якістю. Результати показали, що заклади вищої освіти мають комплексно структуровані системи якості та відповідальні підрозділи, проте ступінь деталізації процедур, регулярність моніторингу та систематичність їх застосування відрізняються, що впливає на ефективність функціонування внутрішніх систем забезпечення якості. Зроблено висновок, що підвищення результативності інституційного забезпечення якості потребує узгодженості між задекларованими стратегічними орієнтирами та практичними управлінськими діями, що передбачає удосконалення механізмів моніторингу та оцінювання результатів, підвищення прозорості внутрішніх процесів і залучення широкого кола стейкґолдерів, зокрема здобувачів вищої освіти, роботодавців та представників громадськості, до процедур забезпечення якості

Розвиток педагогічної рефлексії у майбутніх вчителів хімії в умовах змішаного навчання

The article reveals the results of a study focused on the development of pedagogical reflection among future chemistryteachers in a blended learning environment. In the context of modern challenges and the digital transformation of education, the ability of a teacher to reflect on their professional activity, critically assess pedagogical decisions, and consciously improve their teaching strategies becomes a key component of their professional competence. The relevance of the research is determined by the need to develop effective pedagogical conditions for forming reflexive skills among students of natural science specialties, particularly those specializing in chemistry, who work with complex scientific material and require developed analytical thinking. The aim of the study was to test the effectiveness of specially created pedagogical conditions that promote the development of pedagogical reflection in future chemistry teachers in blended learning. The methodological basis was the systemic, personally oriented, competency-based and activity-based approaches. The experimental study was conducted in two groups: control and experimental. During the formative stage, the experimental group was introduced to the use of digital platforms (Google Classroom, Padlet), keeping reflective diaries, modeling pedagogical situations, self- and mutual assessment. The experiment demonstrated that systematic use of reflection-focused practices — such as reflective diaries, case discussions, self-assessment, and digital tools (Padlet, Google Classroom) — significantly increased students’ reflective competence. In the experimental group, the number of students with a high level of pedagogical reflection increased from 9 % to 45 %, while the proportion of students with a low level decreased from 53 % to 14 %. These quantitative results were supported by qualitative improvements in students’ ability to critically analyse their pedagogical experiences, justify their educational choices, and formulate alternative solutions to teaching situations. The novelty of the study lies in integrating digital technologies with reflective strategies within the professional training of chemistry teachers, an area previously underexplored in pedagogical science. The study also identifies specific conditions that contribute to sustainable development of reflection skills in blended learning environments.У статті представлено результати дослідження, присвяченого формуванню педагогічної рефлексії у майбутніх вчителів хімії в умовах змішаного навчання. В умовах цифрової трансформації освіти, інтенсифікації інформаційного середовища та зростання вимог до професійної компетентності педагога актуалізується потреба у формуванні здатності до усвідомлення, аналізу й вдосконалення власної педагогічної діяльності. Педагогічна рефлексія розглядається як ключова складова професійної підготовки вчителя, яка забезпечує критичне мислення, саморегуляцію, здатність до прогнозування та прийняття ефективних освітніх рішень. Метою дослідження стала перевірка ефективності спеціально створених педагогічних умов, що сприяють розвитку педагогічної рефлексії у майбутніх учителів хімії в умовах змішаного навчання. Методологічну основу становили системний, особистісно орієнтований, компетентнісний і діяльнісний підходи. Експериментальне дослідження проводилося у двох групах: контрольній та експериментальній. Упродовж формувального етапу в експериментальній групі було запроваджено використання цифрових платформ (Google Classroom, Padlet), ведення рефлексивних щоденників, моделювання педагогічних ситуацій, само- й взаємооцінювання. Результати дослідження засвідчили ефективність запропонованих педагогічних умов. У експериментальній групі кількість здобувачів із високим рівнем педагогічної рефлексії зросла з 9% до 45%, тоді як рівень із низькими показниками знизився з 53% до 14%. Якісний аналіз показав розвиток здатності до глибокого осмислення професійних дій, критичної оцінки, усвідомлення педагогічної відповідальності. Отримані результати доповнюють сучасну педагогічну науку новими підходами до формування рефлексивної компетентності майбутніх учителів природничих дисциплін із використанням цифрових інструментів у контексті змішаного навчання