МОРФОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕАКЦІЇ ТКАНИН ТВАРИН НА ВЖИВЛЕННЯ КЕРАМІЧНОЇ ВКЛАДКИ У СТОМАТОЛОГІЧНОМУ ПРОТЕЗУВАННІ

Modern orthopedic dentistry is moving towards improving various technologies of prosthetics with metal-free ceramics. One of the most important directions in dental research of the 21st century is the improvement of metal-free structures. The aim of the research was to determine the bioinertness of the inlay material, which can be used in prosthetics with dentures based on frameless ceramics. Materials and methods of research. Morphological study of the skin of white Wistar rats was performed after intradermal implantation of alloys: Weron 99, Wirocer, Wirobond, IPS e.max Press ceramics. Studies were conducted on rats to assess the degree of impact on surrounding tissues when implanting samples of basic materials used to make inlays in the clinic. A study of the skin of rats after implantation of the Wirocer alloy determined the preservation of a clear demarcation between the epidermis and the dermis. A study of the skin of rats that were implanted with the Wirobond alloy determined a clear demarcation between the epidermis and the dermis. The papillae are shallow and located at considerable distances from each other. The cells of the expanded basal layer are arranged rather disorderly, the nuclei of some of them are enlarged, the nuclei of others are small, all the nuclei are darkly stained. A study of the skin of rats with the implantation of ceramic elements JPS e.max Press determined changes in the epidermis and dermis. The demarcation of the epidermis and dermis does not change. In the epidermis, a thickening of the basal layer is observed in some areas. Conclusions. The results obtained indicate that intradermal implantation of alloys: Weron 99, Werocer, Wirobond and IPS e.max Press ceramics is accompanied by unidirectional dystrophic changes in the epithelium and dermis of the skin of experimental animals, however, when implanting ceramics, these changes are less pronounced, which indicates a more significant bioinertness of ceramics when introduced into the tissues of the oral cavity of experimental animals.Сучасна ортопедична стоматологія рухається в напрямі вдосконалення різних технологій протезування безметалевою керамікою. Одним із найважливіших напрямів у стоматологічних дослідженнях XXI сторіччя є поліпшення безметалевих конструкцій. Метою досліджень було з’ясування біоінертності матеріалу вкладок, що можна застосувати для протезування зубними протезами на основі безкаркасної кераміки. Матеріали та методи досліджень. Морфологічне дослідження шкіри білих щурів лінії Вістар проводили після внутрішньошкірної імплантації сплавів: Weron 99, Wirocer, Wirobond, кераміки IPS e.max Press. Провели дослідження на щурах, що дало змогу оцінити ступінь впливу на навколишні тканини в разі імплантації зразків основних матеріалів, що застосовуються для виготовлення вкладок в клініці. Дослідження шкіри щурів після імплантації сплаву Wirocer визначило збереження чіткого розмежування епідермісу і власно шкіри. Дослідження шкіри щурів, яким робили імплантацію сплаву Wirobond, визначило чітке розмежування епідермісу і власно шкіри. Сосочки неглибокі, розташовані на значних дистанціях між собою. Клітини потовщеного базального шару розташовані досить невпорядковано, ядра частини з них збільшені, ядра інших дрібні, усі ядра темно забарвлені. Дослідження шкіри щурів під час імплантації керамічних елементів JPS e.max Press визначило зміни в епідермісі і власно шкірі. Розмежування епідермісу і власно шкіри не змінюється. В епідермісі спостерігається потовщення базального шару на окремих ділянках. Висновки. Отримані результати свідчать, що внутрішньошкірна імплантація сплавів: Weron 99, Werocer, Wirobond і кераміки IPS e.max Press – супроводжується односпрямованими дистрофічними змінами в епітелії і дермі шкіри експериментальних тварин, однак за імплантації кераміки ці зміни виражені меншою мірою, що свідчить про більш значущу біоінертність кераміки за впровадження в тканини порожнини рота експериментальних тварин

РОЗВИТОК УЯВЛЕНЬ ПРО СИСТЕМНУ ВЗАЄМОДІЮ НЕРВОВОЇ ТА ІМУННОЇ СИСТЕМ У ЗАВДАННЯХ МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ІМУННОЇ ВІДПОВІДІ ПРИ ЗАПАЛЕННІ

Background. The research is devoted to the analysis of pathways and the exchange of information between the immune and nervous systems. Information about the presence of bacterial antigens and lipopolysaccharides (LPS) in the cervix, intestines and parenchymal organs is found in the cerebrums along parasympathetic pathways, and when the nervus vagus is cut, the CNS neutrons do not respond to their introduction. Electrophysiological studies and analysis of the structures of the hypothalamus on the brain cells to replace c–Fos protein is a marker of neuron activation, to identify those with a pattern of activation of brain structures when administered different antigens different. It is clear to say that the algorithm changes the electroneurograms characteristic of the reaction to the song cytokine. The presence of any antigens in the body results in the production of cytokines (IL-1, TNFα, IL-6, IFNy, etc.), receptors that act on peripheral neutrons and nerve endings in the vagus, thus afferent completion of neutrons n. vagus can be influenced by cytokines and whose signals are transmitted to the neurons of the central nervous system. A set of data available in the literature about the availability of information in the brain about bacterial antigens, LPS and inoculation of the inflammatory type allows the development of clinical methods of subdivision n. vagus in the clinic for illnesses of ignition, allergic and auto allergic nature. There are also more extensive mathematical models of the immune system that describe the complex hierarchy of immune processes at the cellular, molecular and genetic levels. The modeling includes a description of the cellular and humoral organs of the immune type with the differentiation of Th lymphocytes into three phenotypes – Th1, Th2, and Th17. The specificity of the modeling and research of peers in private studies is similar to the description of the processes of proliferation and differentiation of lymphocytes with the saving of memory about the number of divisions, passed through the skin cells, which in the future will help to create more accurate models of the immune type, which will address the genetic characteristics of the dynamics of these cellular processes, as well as the synthesis cytokines IL-17, IL-21. The purpose of the study was to conceptualize approaches to integrating high-throughput data collection methods and experimental methods with mathematical approaches to gain a better understanding of how the immune system functions in different levels of functioning of the body. Materials and methods. A theoretical analysis and systematization of research results was conducted using leading scientometric databases. Research object: systematic development of large-scale mathematical models describing the development of immune responses at different levels of detail; structuring medical knowledge about the pathways and information exchange between the immune and nervous systems. The following methods were used in the study: information modeling, mathematical modeling, clustering and taxonomy, ADAPT methodology, expert assessment methods, meta-analysis.Results. The hypothesis of organizing the process of transferring information about the immune system to the brain from the autonomic nerves is considered. It is emphasized that this process is carried out by stretching the muscles, and the response to information about the antigenic action in the brain is realized through the reflex mechanism, then lasting a fraction of a second, which is shown when the ignition develops types. What is new is the rational regulation of the function of the immune system.To uncover information related to human immunology and its functions, immunoinformatics methods are widely used in biomedical research - the integration of complex experiments on a genome scale experiment was performed considering immunological pathway focused Bayesian statistical integration. For the development of modern systemic immunology and the new interdisciplinary field - mathematical immunology, it is necessary to continue the systematic development of richly large- scale mathematical models that describe the development immune reactions at the next level of detail: 1) internal cellular regulation of the activity of components of the immune system; 2) population dynamics of cells in organs and 3) systemic immune physiological processes in the entire organism. Conclusions. The development of mathematical modeling in the field of infectious diseases in a living organism will allow us to reasonably move on to setting the tasks of optimal treatment of adverse forms of diseases based on systems models that integrate the dynamics of pathogen spread during the development of immune reactions and the distribution of drugs.Дослідження присвячене аналізу шляхів та обміну інформацією між імунною і нервовою системами. Інформація про наявність бактеріальних антигенів та ліпополісахаридів (LPS) у черевній порожнині, кишечнику та паренхіматозних органах надходить у мозок по парасимпатичних шляхах, а при перерізанні nervus vagus нейтрони ЦНС не реагують на їх уведення. Електрофізіологічні дослідження й аналіз структур гіпоталамуса на клітинах мозку для заміщення білка c–Fos як маркера активації нейронів, свідчать про те, що патерн активації структур мозку при введенні різних антигенів різний. Суттєво наголосити, що алгоритм змінення електронейрограми характерний для реакції на певний цитокін. Надходження будь- яких антигенів в організм ініціює продукцію цитокінів (IL-1, TNFα, IL-6, IFNy тощо), рецептори до яких знаходяться на периферичних нейтронах і нервових закінченнях вагусу, тобто аферентні закінчення та нейтрони n. vagus можуть відповідати на дії цитокінів і ці сигнали передаються в нейрони ЦНС. Комплекс наявних у літературі даних про надходження в мозок інформації про бактеріальні антигени, LPS та ініціацію запальної відповіді дозволив розробити лікувальні прийоми подразнення n. vagus у клініці при захворюваннях запальної, алергічної та аутоалергічної природи. Також поширені багаторівневі математичні моделі імунної відповіді, що описують складну ієрархію імунних процесів на клітинному, молекулярному та генетичному рівнях. Моделювання включає опис клітинної та гуморальної ланок імунної відповіді з урахуванням диференціювання Т-хелперів (Th – лімфоцитів) у три фенотипи – Th1, Th2, та Th17. Особливістю моделювання являється дослідження рівнів у частинних похідних для опису процесів проліферації та диференціювання лімфоцитів із збереженням пам’яті про кількість поділів, пройдених кожною клітиною, що в майбутньому допоможе побудувати точніші моделі імунної відповіді, які враховують генетичні особливості динаміки цих клітинних процесів, а також синтезу цитокінів IL-17, IL-21. Авторами розглянуто гіпотезу організації процесу передавання інформації про імунну систему в мозок із вегетативних нервів. Підкреслюється, що цей процес відбувається протягом хвилин, а відповідь на інформацію про антигенну дію в мозок реалізується за механізмом рефлексу, тобто протягом частки секунди, що показано при розвитку запальної відповіді. Це являється новим у розумінні регуляції функцій імунної системи. Для розкриття інформації, пов’язаної з імунологією людини та її функцій у біомедичних дослідженнях, широко використовуються методи імунноінформатики – проводиться інтеграція комплексних експериментів у масштабі геному з урахуванням байєсівської статистичної інтеграції, орієнтованої на імунологічні шляхи. Для розвитку сучасної системної імунології та її нової міждисциплінарної області – математичної імунології необхідне продовження систематичного розвитку багатомасштабних математичних моделей, що описують розвиток імунних реакцій на таких рівнях деталізації: 1) внутрішньоклітинної регуляції активності компонентів імунної системи; 2) популяційної динаміки клітин в органах; 3) системних імунно- фізіологічних процесів у всьому організмі. Розвиток математичного моделювання в області інфекційних захворювань у живому організмі дозволить обґрунтовано перейти до постановки завдань оптимального лікування несприятливих форм хвороб на основі системних моделей, що інтегрують динаміку поширення патогенів при розвитку імунних реакцій і розподіл лікарських засобів

ЗМІНА АКТИВНОСТІ ЛУЖНОЇ ФОСФАТАЗИ ПРИ МОДЕЛЮВАННІ ЗАХВОРЮВАННЯ ТКАНИН ПАРОДОНТА ТА ЗА ЙОГО КОРЕКЦІЇ

The study of the causes of periodontal tissue diseases and their treatment approaches consistently attracts the attention of both scientists and clinicians. Individual characteristics of each patient, as well as the presence of concurrent diseases, prompt the development and examination of various treatment strategies. An important issue is the analysis of specific biochemical indicators that reflect the body’s response to individual medications, as well as their synergistic effects when used in combination. Of particular interest is the investigation of the combined effects of orally administered and locally applied drugs on key indicators of the body’s enzyme systems during the treatment of periodontitis. The study aimed to investigate the changes in alkaline phosphatase (ALP) activity in the blood serum and periodontal tissue homogenate of outbred white rats under three conditions: normal, experimental periodontitis, and after treatment with various drugs that possess antioxidant properties. The effects of vitamin C, rutin, and the drug “Ascorutin” were examined, along with the combined effects of “Ascorutin” and “Sage tincture”. Methods: To model periodontal tissue disease, we implemented a modified technique for inducing periodontitis. To prevent necrosis in the periodontal tissues of adult rats weighing between 180–220 grams, we devised a method that involves adjusting the number of application areas of the scaler tip and regulating the ultrasonic frequency exposure of the mechanical pathogen. This approach allowed us to achieve a specific level of inflammatory and dystrophic changes in the periodontal tissues of the experimental animals without causing necrosis. Laboratory studies were conducted to assess the activity of ALP on the first, eighth, and fifteenth days of the experiments. The ALP activity in the samples was measured photometrically using the HumaLyzer 4000 photometer. All stages of the study were carried out in accordance with the provided instructions, which are part of the standard set for ALP activity determination. The results were statistically analyzed, and the significance of differences between the indicators for different groups of animals was evaluated using the Student’s t-test. Results and Discussion: The studies conducted on the blood serum of experimental animals revealed that the activity of lipase ALP in animals with induced pathology on the 8th day was significantly higher (2.01 times) than in the intact group. On the 15th day, the ALP activity in the animals with induced pathology still exceeded that of the intact group by 1.94 times, but it was notably lower (by 1.04 times) compared to the activity observed on the 8th day. When examining the homogenate of periodontal tissues from the experimental animals, it was found that the ALP activity in those with induced pathology on the 8th day was 6.08% lower than in the intact group. By the 15th day, ALP activity in the simulated periodontitis group was 1.38 times lower than that of the intact animals and 1.3 times lower than that of the animals with induced pathology on the 8th day without any treatment. Based on the findings from the blood serum analysis, we predicted that the ALP activity in the intact group could be achieved by animals receiving a combination of the drugs “Ascorutin” and “Sage tincture” by the 8th day of treatment. For those treated exclusively with “Ascorutin”, this level could be reached by the 18th day. However, if only rutin was used for correction, ALP activity levels comparable to those of intact animals were only expected to be achieved by the 26th day. In contrast, the separate use of “Vitamin C” and “Sage tincture” would require over 66 days to reach similar levels. In the analysis of ALP activity within the homogenate of periodontal tissues, it was determined that only the experimental animals receiving the combined treatment of “Ascorutin” and “Sage tincture” could achieve ALP activity levels characteristic of intact animals by the 10th day of treatment. No positive trends in ALP activity were observed in any of the other experimental groups throughout the study period. Conclusions: This study established that a modified method for modeling inflammatory phenomena in the periodontal tissues of rats successfully prevented critical dystrophic changes and necrosis in these tissues. The administration of vitamin C, rutin, and sage tincture did not consistently lead to significant improvements in the restoration of ALP activity in both blood serum and periodontal tissue homogenates. It was determined that the most effective treatment approach involved a combination of the drug “Ascorutin” (orally) and sage tincture (local irrigation).Вивчення причин захворювань тканин пародонта та способів їх лікування невпинно привертає увагу науковців і лікарів-стоматологів. Індивідуальні особливості кожного організму, наявність супутніх захворювань спонукають до формування та дослідження різноманітних способів лікування. Важливим аспектом є дослідження змін певних біохімічних показників, які є відповіддю організму на дію як окремих лікарських засобів, так і на їх синергетичний вплив у разі поєднаного використання. Особливий інтерес викликає вивчення сукупної дії препаратів з пероральним і локальним застосуванням на ключові показники ферментних систем організму в процесі лікування пародонтиту. Мета дослідження – вивчити зміни показників активності лужної фосфатази (ЛФ) у сироватці крові та гомогенаті тканин пародонта безпородних білих щурів у нормі, за експериментального пародонтиту та за умови його лікування з використанням деяких субстанцій з антиоксидантною активністю. Досліджували вплив вітаміну С, рутину та препарату «Аскорутин», а також сукупний вплив «Аскорутину» та настойки шавлії. Методи дослідження. Для моделювання захворювання тканин пародонта було реалізовано модифікований спосіб моделювання пародонтиту. З метою уникнення некрозу в тканинах пародонта дорослих статевозрілих щурів масою 180–220 грамів запропоновано спосіб, у котрому через зміну кількості ділянок прикладання наконечника скалера та регулювання експозиції механічного збудника з ультразвуковою частотою досягнуто достатнього рівня запальних та дистрофічних змін у тканинах пародонта експериментальних тварин (без некрозу). Лабораторні дослідження проводили з метою визначення активності ЛФ у 1-й день експерименту, на 8-му та на 15-ту доби експериментальних досліджень. Активність ЛФ у зразках визначали фотометрично з використанням фотометра HumaLyzer 4000. Етапи лабораторного дослідження виконали згідно з інструкцією, яка є невід’ємною частиною стандартного набору для визначення активності ЛФ. Проведено статистичне оброблення отриманих результатів. Достовірність відмінностей між показниками для різних груп тварин визначали за величиною розрахункового значення критерію Стьюдента. Результати. Дослідження сироватки крові експериментальних тварин з усіх груп показалo, що активність ЛФ в особин з патологією на 8-му добу достовірно у 2,01 раза була більшою за її активність у групі інтактних тварин. На 15-ту добу лабораторних досліджень у тварин з викликаною патологією активність ЛФ перевищила показник групи інтактних тварин в 1,94 раза, але була достовірно меншою (в 1,04 раза) у порівнянні з показником тварин з патологією на 8-му добу. Під час дослідження гомогенату тканин пародонта піддослідних тварин активність ЛФ в особин з викликаною патологією на 8-му добу проведення експерименту була на 6,08% меншою, ніж у групі інтактних тварин. На 15-ту добу в групі тварин зі змодельованим пародонтитом активність ЛФ була меншою в порівнянні з групою інтактних тварин в 1,38 раза і в 1,3 раза меншою за порівняння з особинами з викликаною патологією без проведення корекції на 8-му добу. За результатами дослідження сироватки крові піддослідних тварин було спрогнозовано, що значення активності ЛФ, визначеної для інтактної групи, у тварин, які зазнали комплексного застосування препаратів «Аскорутин» та «Шавлії настойка», можна досягнути на 8-му добу від початку корекції, а у тварин, лікованих препаратом «Аскорутин», – на 18-ту добу. У випадку корекції з виокремленим застосуванням препарату рутину активність ЛФ на рівні інтактних тварин можна було б досягти лише на 26-ту добу, а за виокремленого застосування вітаміну С та препарату «Шавлії настойка» такий період становить понад 66 діб. У процесі дослідження активності ЛФ у гомогенаті тканин пародонта встановлено, що лише в піддослідних тварин із комплексним лікуванням препаратами «Аскорутин» та «Шавлії настойка» можна досягти рівня активності ЛФ, яка характерна для інтактних тварин, на 10-ту добу від початку корекції. Для інших груп тварин не встановлено позитивної динаміки в змінах показників у межах періоду проведення експериментальних досліджень. Висновки. Встановлено, що використання модифікованого способу моделювання запальних явищ у тканинах пародонта щурів дало змогу уникнути критичних дистрофічних змін та явищ некрозу в тканинах пародонта експериментальних тварин. Застосування вітаміну С, рутину та настойки шавлії не завжди ефективно впливало на відновлення рівня активності ЛФ у сироватці крові та гомогенаті тканин пародонта. Встановлено, що комплексне лікування з використанням препарату «Аскорутин» (перорально) та «Шавлії настойки» (локальне зрошування) є оптимальним

ОБСТРУКТИВНЕ АПНОЕ СНУ У ПАЦІЄНТІВ З БРОНХІАЛЬНОЮ АСТМОЮ

SUMMARY. According to statistics, approximately 936 million adults worldwide between the ages of 30 and 69 are affected by obstructive sleep apnea (OSA), with nearly 425 million individuals suffering from moderate to severe forms of the condition. These figures highlight the significant burden OSA places on healthcare systems and emphasize the need to develop effective diagnostic and treatment strategies to reduce its negative impact. The aim – to analyze current scientific data on the pathophysiological mechanisms, mutual influence, and clinical features of the combined course of OSA and bronchial asthma (BA). Material and Methods. A search was conducted in the PubMed, Scopus, and Web of Science databases among publications from the last 10 years (2015–2025) using the keywords: "obstructive sleep apnea," "bronchial asthma," "comorbidity". Results. The comorbidity of BA and OSA represents a significant clinical challenge due to their shared pathophysiological pathways. Systemic inflammation and oxidative stress are the main pathogenic links in the mutual aggravation of these conditions. The course of OSA in patients with BA is significantly influenced by obesity, gastroesophageal reflux disease, arterial hypertension, and allergic rhinitis, which commonly accompany both conditions. Identifying OSA in patients with BA can lead to more effective treatment strategies and improved overall asthma control. A personalized approach to managing patients with OSA and BA is essential for achieving optimal clinical outcomes and enhancing patients’ quality of life. Conclusions. Clinicians should carefully assess the presence of symptoms that may indicate OSA in patients with BA. Special attention should also be paid to comorbid conditions that are predictors of OSA development in this patient group, particularly obesity, gastroesophageal reflux disease, and resistant arterial hypertension. The use of screening tools to assess the risk of OSA in asthma patients can increase the effectiveness of medical care and improve clinical outcomes.РЕЗЮМЕ. Згідно з дослідженням, приблизно у 936 мільйонів дорослих у всьому світі віком 30–69 років є обструктивне апное сну (ОАС), причому майже 425 мільйонів мають помірні та тяжкі форми розладу. Ці цифри підкреслюють значний тягар для охорони здоров’я, який створює ОАС, і підкреслюють необхідність розробки ефективних стратегій діагностики та лікування для зменшення його негативного впливу. Мета дослідження – проаналізувати сучасні наукові дані щодо патофізіологічних механізмів, взаємного впливу та клінічних особливостей поєднаного перебігу ОАС та бронхіальної астми (БА). Матеріал і методи. Проведено пошук у базах даних PubMed, Scopus та Web of Science серед публікацій за останні 10 років (2015–2025 рр.) за ключовими словами: «obstructive sleep apnea», «bronchial asthma», «comorbidity». Результати. Коморбідність БА та ОАС є важливою клінічною проблемою, з огляду на спільні патофізіологічні шляхи розвитку. Системне запалення та оксидативний стрес є основними патогенетичними ланками взаємного обтяження цих патологій. На перебіг ОАС у пацієнтів з БА значно впливають ожиріння, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, артеріальна гіпертензія та алергічний риніт, які часто супроводжують обидві патології. Виявлення ОАС у пацієнтів із БА може зумовити необхідність використання більш ефективних стратегій лікування та покращити загальний контроль астми. Персоналізований підхід до ведення пацієнтів з ОАС та БА є важливим для досягнення оптимальних клінічних результатів, а також підвищення якості життя пацієнтів. Висновки. Клініцистам слід ретельно оцінювати наявність симптомів, що можуть свідчити про наявність ОАС у пацієнтів із БА. Особливу увагу слід звертати також на супутні стани, які є предикторами розвитку ОАС у цієї категорії осіб, зокрема ожиріння, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба та резистентна артеріальна гіпертензія. Використання скринінгових інструментів для оцінки ризику ОАС у пацієнтів із астмою може забезпечити підвищення ефективності медичної допомоги та покращення клінічних результатів

КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНІ ВІДМІННОСТІ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ МНОЖИННОЮ МІЄЛОМОЮ ЗАЛЕЖНО ВІД ФУНКЦІЇ СТАНУ НИРОК

SUMMARY. Multiple myeloma (MM) is a malignant hematological disease characterized by clonal proliferation of pathological plasma cells in the bone marrow and excessive production of monoclonal immunoglobulin, known as M-gradient. The disease most commonly manifests as anemia, recurrent infections, and osteolytic lesions of the skeletal bones, which in turn leads to impaired function of organs and systems. Kidneys are often affected due to the deposition of light chains of immunoglobulins, hypercalcemia, or infiltration of kidney tissue by tumor cells. The aim – to compare the frequency of clinical manifestations and laboratory parameters of patients with MM and renal dysfunction (RD). Material and Methods. The study involved 105 patients with MM. Patients were divided according to their renal functional status, with the presence of renal dysfunction verified by the glomerular filtration rate (GFR): Group 1 – 80 patients with GFR > 60 mL/min/1.73m2 and Group 2 – 25 patients with GFR<60 mL/min/1.73m2. All patients underwent thorough collection of medical history and anamnesis, general clinical examinations, and laboratory tests. Comparison of the two groups was performed using the Mann-Whitney U test. Relative values were presented as percentages, and groups were compared using Pearson\u27s chi-squared test. The significance level was set at p<0.05. Results. The study revealed that patients with MM and impaired renal function had a significantly higher incidence of dyspnea (56.0 % vs. 22.5 %, p<0.05) and diarrhea (72.0 % vs. 43.8 %, p<0.05) compared to patients without renal dysfunction (RD). In addition, this group of patients showed changes in laboratory parameters, including signs of anemia, elevated markers of inflammation, and impaired renal function. Specifically, patients with RD had lower levels of hemoglobin and albumin, as well as higher levels of β2-microglobulin, creatinine, and urea. Conclusions.The study clearly demonstrates that a decrease in GFR in patients with MM is associated with a worsening of the clinical picture, changes in blood parameters reflecting anemia and inflammation, and significant impairment of renal function, confirmed by changes in biochemical markers.РЕЗЮМЕ. Множинна мієлома (ММ) є злоякісним гематологічним захворюванням, що характеризується клональною проліферацією патологічних плазматичних клітин у кістковому мозку та надмірною продукцією моноклонального імуноглобуліну, відомого як М-градієнт. Хвороба найчастіше проявляється анемією, рецидивними інфекціями, остеолітичними ураженнями кісток скелета, що, в свою чергу, призводить до порушення функції органів та систем. Нерідко уражаються нирки внаслідок відкладання легких ланцюгів імуноглобулінів, гіперкальціємії або інфільтрації ниркової тканини пухлинними клітинами. Мета – порівняти частоту клінічних проявів та лабораторні показники пацієнтів з ММ та нирковою дисфункцією (НД). Матеріал і методи. В дослідженні взяли участь 105 пацієнтів з ММ. Хворих поділили зважаючи на функціональний стан нирок, при цьому наявність НД верифікували за рівнем ШКФ: 1 група – 80 пацієнтів з ШКФ > 60 мл/хв/1,73м2 та 2-а група – 25 пацієнтів з ШКФ < 60 мл/хв/1,73м2. Усім пацієнтам проводили ретельний збір анамнезу захворювання та життя, загальноклінічні обстеження та лабораторні дослідження. Порівняння двох груп здійснювали за критерієм Манна – Уїтні. Відносні величини представлені у відсотках, групи порівнювали за критерієм c2 Пірсона. Рівень достовірності приймали при р<0,05. Результати. Дослідження виявило, що у пацієнтів з ММ та зниженою функцією нирок достовірно частіше відзначалися задишка (56,0 % проти 22,5 %, p<0,05) та діарея (72,0 % проти 43,8 %, p<0,05), порівняно з пацієнтами без НД. Крім того, у цій групі пацієнтів були виявлені зміни в лабораторних показниках, зокрема ознаки анемії, підвищені маркери запалення та порушення функції нирок. Зокрема, у пацієнтів з НД спостерігалися нижчі рівні гемоглобіну та альбуміну, а також вищі рівні β2-мікроглобуліну, креатиніну та сечовини. Висновки. Дослідження чітко демонструє, що зниження ШКФ у пацієнтів з ММ асоціюється з погіршенням клінічної картини, змінами в показниках крові, що відображають анемію та запалення, а також зі значними порушеннями функції нирок, підтвердженими змінами біохімічних маркерів

ОЦІНКА СТАБІЛЬНОСТІ ДЕНТАЛЬНИХ ІМПЛАНТАТІВ ЗА НЕГАЙНОГО НАВАНТАЖЕННЯ РІЗНИМИ ВАРІАНТАМИ ТИМЧАСОВИХ ОРТОПЕДИЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПОВНОЮ ВТРАТОЮ ЗУБІВ НА ОДНІЙ ІЗ ЩЕЛЕП

Modern implantology actively uses the methodology for assessing the stability of dental implants using the ISQ (Implant Stability Quotient), which allows predicting the success of axial integration and long-term functionality of structures. The article presents the results of a study of implant stability under immediate loading with various temporary orthopedic structures in patients with complete tooth loss in one of the jaws. The effect of cast beam, welded beam made by selective laser sintering, and polymethyl methacrylate (PMMA) on ISQ scores within 6 months after implantation was analyzed. The best stability results were demonstrated by the cast beam designs, while the PMMA designs had the lowest scores due to insufficient stiffness. The findings of the study emphasize the importance of choosing temporary orthopedic structures to ensure long-term stability of implants and minimize risks in complex clinical cases.Сучасна імплантологія активно використовує методику оцінки стабільності дентальних імплантатів за допомогою показника ISQ (Implant Stability Quotient), що дає змогу прогнозувати успішність осеоінтеграції та довготривалу функціональність конструкцій. У статті представлено результати дослідження стабільності імплантатів за негайного навантаження різними тимчасовими ортопедичними конструкціями у пацієнтів із повною втратою зубів на одній із щелеп. Проаналізовано вплив конструкцій із литою балкою, зварною балкою, виготовленою методом селективного лазерного спікання, та поліметилметакрилату (PMMA) на показники ISQ протягом 6 місяців після імплантації. Найкращі результати стабільності продемонстрували конструкції з литою балкою, тоді як конструкції з PMMA мали найнижчі показники через недостатню жорсткість. Висновки дослідження підкреслюють важливість вибору тимчасових ортопедичних конструкцій для забезпечення довготривалої стабільності імплантатів і мінімізації ризиків у складних клінічних випадках

РЕАЛІЗАЦІЯ ВИБІРКОВОГО КОМПОНЕНТА «РОЗВИТОК ДОСЛІДНИЦЬКИХ НАВИЧОК» ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ: ДОСВІД ТА РЕЗУЛЬТАТИ

Abstract. The article presents an analysis of the implementation of the elective discipline “Development of Research Skills” for part-time students enrolled in the “Pharmacy” educational program at the second (master’s) level of higher education at Bogomolets National Medical University. Given the limited in-class time, the course was aimed at developing basic skills in research activities, academic writing, referencing and adherence to the principles of academic integrity. The paper examines the organizational and instructional features of the course, taking into account the specifics of part-time learning, which requires a significant amount of independent work and calls for adaptive teaching approaches. Practical classes were based on active learning methods, particularly elements of problem-based learning, case studies and small-group discussions. This approach enabled an effective integration of theoretical knowledge with its practical application in simulated situations related to students’ own research projects. The analysis of learning outcomes showed that over 90% of students successfully acquired the core skills and competencies. However, the need for additional support in academic writing, structuring scientific texts and referencing was identified. The conclusion highlights the effectiveness of the elective discipline “Development of Research Skills” as an important component of the formation of research competence of future master’s-level pharmacy students. Promising areas for further research are proposed, including tracking the development of research skills throughout the educational trajectory, development and implementation of additional modules in research training, development of tools for students’ self-assessment and monitoring of research competence levels.Анотація. У статті здійснено аналіз впровадження вибіркового компонента «Розвиток дослідницьких навичок» для здобувачів заочної форми навчання за освітньою програмою «Фармація» другого (магістерського) рівня вищої освіти в Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця. В умовах обмеженого аудиторного часу дисципліна була спрямована на формування базових навичок у сфері науково-дослідної діяльності, академічного письма, оформлення джерел і дотримання принципів академічної доброчесності. Розглянуто особливості організації та викладання освітнього компонента з урахуванням специфіки заочної форми навчання, що передбачає значний обсяг самостійної роботи здобувачів та потребує адаптивних педагогічних підходів. Практичні заняття базувалися на активних методах навчання, зокрема елементах проблемного навчання, кейс-методу та обговорень у малих групах, що дало змогу ефективно поєднати теоретичні знання з їхнім практичним застосуванням у змодельованих ситуаціях, пов’язаних із підготовкою власного наукового дослідження. Аналіз результатів навчання показав, що понад 90 % здобувачів освіти успішно засвоїли основні вміння та навички, проте виявлено потребу в додатковій підтримці з питань академічного письма, структурування наукових текстів та оформлення джерел. Показано ефективність представленої варіативної дисципліни «Розвиток дослідницьких навичок» як важливого складника формування дослідницької компетентності в майбутніх магістрів фармації. Запропоновано перспективні напрями подальших досліджень, серед яких відстеження динаміки розвитку дослідницьких навичок упродовж усієї освітньої траєкторії, розробка та впровадження додаткових модулів із дослідницької підготовки, а також розробка інструментарію для самодіагностики й моніторингу рівня дослідницької компетентності здобувачів освіти

СКЛАДНА ЛАПАРОСКОПІЧНА ХОЛЕЦИСТЕКТОМІЯ: ОЦІНКА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ТРУДНОЩІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ОПЕРАЦІЙНИМ ВТРУЧАННЯМ

The aim of the work: to assess intraoperative difficulties during laparoscopic cholecystectomy, to identify factors affecting the complexity. Materials and Methods. The results of laparoscopic cholecystectomies in 457 patients aged 20 to 89 years with acute and chronic calculous cholecystitis were analyzed. The diagnosis of cholelithiasis was verified using the PHILIPS AFFINITI 30 ultrasound device. The sonographic criteria for acute obstructive calculous cholecystitis were reviewed and the main clinical and morphological groups were identified. Results. The study used a modified classification of the complexity of laparoscopic cholecystectomy, which included five classes. We analyzed clinical and ultrasound factors that can be taken into account in the presurgical prediction of complex laparoscopic cholecystectomy. For each potential risk factor, the odds ratio (OR) with a 95 % confidence interval (CI) was calculated. Demographic, clinical, laboratory and instrumental parameters were taken into account. The results of the study showed a number of statistically significant predictors of complicated cholecystectomy. The most significant risk factors were the presence of acute cholecystitis (OR=3.05; 95 % CI: 2.26–4.11), gallbladder wall thickness >4 mm (OR=2.63; 95 % CI: 1.95–3.55), and previous upper abdominal surgery (OR=2.41; 95 % CI: 1.73–3.35). Multivariate analysis confirmed that these factors are independent predictors of complicated cholecystectomy, which can be used for preoperative risk stratification and optimization of surgical tactics. Conclusions. Our results emphasize the importance of careful preoperative assessment of risk factors for predicting possible complications during complex laparoscopic cholecystectomy and choosing the optimal surgical strategy.Мета роботи: оцінити інтраопераційні труднощі при лапароскопічній холецистектомії, визначити чинники, що впливають на складність. Матеріали і методи. Проаналізовано результати лапароскопічних холецистектомій 457-ми пацієнтів віком від 20 до 89 років, хворих на гострий та хронічний калькульозний холецистит. Діагноз жовчнокам’яної хвороби верифікували за допомогою УЗ-апарату PHILIPS AFFINITI 30. Розглянули сонографічні критерії гострого обтураційного калькульозного холециститу і виділили основні клініко-морфологічні групи. Результати. У дослідженні застосували модифіковану класифікацію складності лапароскопічної холецистектомії, яка включала п’ять класів. Проаналізували клінічні та ультразвукові чинники, які можуть бути враховані в передхірургічному прогнозуванні складної лапарсокопічної холецистектомії. Для кожного потенційного фактора ризику розрахували відношення шансів (ВШ) із 95 % довірчим інтервалом (ДІ). Враховували демографічні, клінічні, лабораторні та інструментальні показники. Результати досліджень показали ряд статистично значущих предикторів складної холецистектомії. Найбільш значущими факторами ризику були: наявність гострого холециститу (ВШ=3,05; 95 % ДІ: 2,26–4,11), товщина стінки жовчного міхура >4 мм (ВШ=2,63; 95 % ДІ: 1,95–3,55) та попередні операції на верхньому поверсі черевної порожнини (ВШ=2,41; 95 % ДІ: 1,73–3,35). Багатофакторний аналіз підтвердив, що ці чинники є незалежними предикторами складної холецистектомії, які можуть бути використані для перед­операційної стратифікації ризику та оптимізації хірургічної тактики. Висновки. Результати, які ми отримали, підкреслюють важливість ретельної передопераційної оцінки факторів ризику для прогнозування можливих ускладнень при складній лапароскопічній холецистектомії та вибору оптимальної хірургічної тактики

ДОСЛІДЖЕННЯ НАТЯГУ ШВІВ ПРИ ЛАПАРОСКОПІЧНІЙ КРУРОПЛАСТИЦІ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ВЕЛИКИМИ ГРИЖАМИ ДІАФРАГМИ

The aim of the work: to evaluate suture tension during laparoscopic cruroplasty and the impact of tension-reducing diaphragmatic incisions on surgical outcomes. Materials and Methods. The study included 32 patients (23 women, 9 men; aged 49–74 years, mean age (62.8±4.6)) with large and giant hiatal hernias (types III-IV). Preoperative assessments included CT, contrast radiography, endoscopy, and pH monitoring. During laparoscopic cruroplasty, suture tension was measured using a dynamometer. For cases with tension >5 N, tension-reducing incisions of the diaphragmatic crura and dome were performed, followed by defect closure with self-fixating ProGrip mesh. Results. Patients with suture tension >5 N exhibited higher recurrence risks and diaphragmatic tissue damage. Tension-reducing incisions decreased suture tension by 55–70 %, allowing tension-free closure. Recurrence occurred in 5.2 % of cases during a follow-up of 6–36 months. Complications included minor bleeding and pleural effusion, resolved without long-term effects. Conclusions. Tension-reducing incisions during laparoscopic cruroplasty effectively decrease suture tension, minimizing recurrence risks and improving outcomes for large and giant hiatal hernias. This approach reduces reliance on synthetic implants and associated complications, providing a safer and more reliable surgical option.Мета роботи: дослідити натяг шва під час лапароскопічної круропластики та вплив розрізів діафрагми, що зменшують натяг, на результати хірургічного втручання. Матеріали і методи. Обстежено 32-х пацієнтів (23 жінки, 9 чоловіків віком 49–74 роки, середній вік яких – (62,8±4,6) року) з великими та гігантськими грижами стравохідного отвору діафрагми (III–IV типи). Передопераційна оцінка включала комп\u27ютерну томографію (КТ), контрастну рентгенографію, ендоскопію та рН-моніторинг. Під час лапароскопічної круропластики вимірювали натяг шва за допомогою динамометра. У випадках із натягом >5 Н виконували розрізи діафрагмальної кістки та купола для зменшення натягу з подальшим закриттям дефекту самофіксуючою сіткою ProGrip. Результати. Пацієнти з натягом шва >5 Н мали вищий ризик рецидиву та ушкодження діафрагмальної тканини. Розрізи для зменшення натягу знизили натяг шва на 55–70 %, що дозволило закрити шви без натягу. Рецидив був у 5,2 % випадків протягом 6–36 місяців спостереження. Ускладнення включали незначну кровотечу та плевральний випіт, що зникли без довгострокових наслідків. Висновки. Розрізи для зменшення натягу під час лапароскопічної круропластики ефективно знижують натяг швів, мінімізуючи ризик рецидиву та покращуючи результати лікування великих і гігантських гриж діафрагми. Цей підхід зменшує залежність від синтетичних імплантатів та ускладнень, пов’язаних із цим, створюючи безпечний та надійний хірургічний варіант

ПЕРЕВАГИ СИМУЛЯЦІЙНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ В ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГІЇ

Abstract. This article deals with the simulation training as a type of education which gives an opportunity for interns otolaryngologists to acquire practical skills at full-time and extramural cycles of education, using simulation principles in medicine which present clinical situations according to topic and purpose of lesson. Such method allows to improve learning of educational material which increases the professionalism of doctors. In Horbachevsky Ternopil National Medical University and clinical base Medical center "LORIMED" LLC Ternopil, Ukraine we use exactly this method of studying. Simulation form of training is the most accessible and informative for moderating scenarios in providing medical aid for patients with ENT diseases. This method itself allows reflecting clinical situation as naturally as possible and provides opportunities to acquire theoretical and practical skills. In order to increase interest of interns in educational process scientific literature including foreign ones which represented in library, various phantoms, models, dummies, simulators, virtual simulators and other technical training tools, as well as access to modern technologies which are applied in medicine are used. It is also important to form an educational workplace of an otorhinolaryngologist, where interns have the opportunity to use theoretical knowledge and reproduce previously developed practical skills on phantoms under the supervision of a teacher on each other, as well as on patients after their personal agreement. Thus, simulation training methods are relevant in the study of otorhinolaryngology by interns and can facilitate the integration of theoretical knowledge into medical practice.Анотація. У статті розглянуто симуляційне навчання як вид освіти, що дає змогу лікарям-інтернам отоларингологам набувати практичні навички на очному та заочному циклах із використанням принципу симуляції у медицині та відтворенням клінічних ситуацій відповідно до теми та мети заняття. Така методика дає змогу підвищити засвоюваність навчального матеріалу, що покращує професійність лікарів. У навчанні лікарів-інтернів отоларингологів у Тернопільському національному медичному університеті імені І.Я. Горбачевського МОЗ України та на клінічній базі ТОВ «Медичний центр «ЛОРІМЕД» використовується саме така методика. Симуляційна форма навчання є найбільш доступною та інформативною під час відпрацювання сценаріїв у наданні допомоги пацієнтам із захворюваннями ЛОР-органів. Саме симуляція максимально природно відображає клінічну ситуацію і дає змогу отримати необхідні теоретичні та практичні навички. Підвищити зацікавленість лікарів-інтернів удається за допомогою використання у навчальному процесі наукової літератури, у тому числі іноземної, представленої в бібліотеці, різноманітних фантомів, моделей, муляжів, тренажерів, віртуальних симуляторів та інших технічних засобів навчання, а також доступ до сучасних технологій, які застосовуються у медицині. Також важливим є створення навчального робочого місця лікаря-оториноларинголога, де лікарі- інтерни мають змогу застосувати отримані теоретичні знання та відтворити напрацьовані раніше практичні навички на муляжах під наглядом викладача, один на одному, а також на пацієнтах за їхньої особистої згоди. Таким чином, симуляційні методи навчання є актуальними у вивченні оториноларингології лікарями-інтернами та можуть сприяти інтеграції теоретичних знань у медичну практику