ОЦІНКА СТАБІЛЬНОСТІ ДЕНТАЛЬНИХ ІМПЛАНТАТІВ ЗА НЕГАЙНОГО НАВАНТАЖЕННЯ РІЗНИМИ ВАРІАНТАМИ ТИМЧАСОВИХ ОРТОПЕДИЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПОВНОЮ ВТРАТОЮ ЗУБІВ НА ОДНІЙ ІЗ ЩЕЛЕП

Abstract

Modern implantology actively uses the methodology for assessing the stability of dental implants using the ISQ (Implant Stability Quotient), which allows predicting the success of axial integration and long-term functionality of structures. The article presents the results of a study of implant stability under immediate loading with various temporary orthopedic structures in patients with complete tooth loss in one of the jaws. The effect of cast beam, welded beam made by selective laser sintering, and polymethyl methacrylate (PMMA) on ISQ scores within 6 months after implantation was analyzed. The best stability results were demonstrated by the cast beam designs, while the PMMA designs had the lowest scores due to insufficient stiffness. The findings of the study emphasize the importance of choosing temporary orthopedic structures to ensure long-term stability of implants and minimize risks in complex clinical cases.Сучасна імплантологія активно використовує методику оцінки стабільності дентальних імплантатів за допомогою показника ISQ (Implant Stability Quotient), що дає змогу прогнозувати успішність осеоінтеграції та довготривалу функціональність конструкцій. У статті представлено результати дослідження стабільності імплантатів за негайного навантаження різними тимчасовими ортопедичними конструкціями у пацієнтів із повною втратою зубів на одній із щелеп. Проаналізовано вплив конструкцій із литою балкою, зварною балкою, виготовленою методом селективного лазерного спікання, та поліметилметакрилату (PMMA) на показники ISQ протягом 6 місяців після імплантації. Найкращі результати стабільності продемонстрували конструкції з литою балкою, тоді як конструкції з PMMA мали найнижчі показники через недостатню жорсткість. Висновки дослідження підкреслюють важливість вибору тимчасових ортопедичних конструкцій для забезпечення довготривалої стабільності імплантатів і мінімізації ризиків у складних клінічних випадках