Charactistics of Physical Condition and Working Capacity of Patients with the Chronic Fatigue Syndrome

Синдром хронічної втоми (СХВ) – багатофакторне захворювання із переважним порушенням функції центральної нервової (ЦНС), імунної та ендокринної систем у відповідь на фактори, що ушкоджують (інфекційні, стресові, фізичні тощо), що не може не позначатися на фізичному стані та фізичній працездатності осіб із СХУ. Тож метою дослідження було визначити рівень фізичного стану й фізичної працездатності в осіб із синдромом хронічної втоми. Для досягнення мети нами використано опитування, збір анамнезу, визначення рівня фізичного стану, рівня фізичної працездатності. Оцінку рівня фізичного стану пацієнта проводили за даними, запропонованими Л. Я. Іващенко (зі співав.); визначення рівня фізичної працездатності в пацієнтів із синдромом хронічної втоми здійснювали за допомогою тесту PWC170. Усього обстежено 63 пацієнти із синдромом хронічної втоми. Серед респондентів переважали жінки (n = 39, середній вік – 46,27 ± 8,88 р.); чоловіки склали групу з 24-х осіб (середній вік – 49,76 ± 8,61 р.). Результати обстеження пацієнтів із СХВ засвідчили певні відмінності досліджуваних параметрів між жінками й чоловіками. Так, у віці 27–46 років у 72,7 % жінок визначено середній рівень фізичного стану. Лише в одній респондентки спостерігали (9,1 %) високий рівень фізичного стану; у 18,2 % фізичний стан відповідав рівню «нижчому від середнього». У 47–59 років у 20 % установлено середній рівень фізичного стану; як у 66,7 % жінок рівень фізичного був нижчим за середній і низьким. У чоловіків із СХВ зберігалася загальна тенденція до зниження індексу фізичного стану у міру збільшення віку, проте коливання індексу фізичного стану в респондентів різних вікових груп статистично достовірно відрізнялися. Показники фізичної працездатності в чоловіків істотно відрізнялися від даних фізичної працездатністі в жінок. У 70,4 % чоловіків фізична працездатність перебувала на рівні середньої величини; у 5,88 % – вищої за середню й у 23,5 % показники були нижчими від середньої величини. Результати фізичної працездатності в жінок у вікових групах 30–39, 40–49, 50–59 років свідчать про те, що з віком дані фізичної працездатності в жінок із СХВ поступово зменшуються – найвищі показники пра¬цездатності мають жінки у віковій категорії 30–39 років; найбільш низькі – у віці 50–59 років. The chronic fatigue syndrome (CFS) is a multifactorial disease with a predominant dysfunction of the central nervous system (CNS), immune and endocrine systems in response to damaging factors (infectious, stressful, physical, etc.), which cannot but affect the physical condition and physical performance of persons with CFS. In this connection, the purpose of the study was to determine the level of physical condition and physical performance in individuals with chronic fatigue syndrome. To achieve the goal, we used: interviews, collection of anamnesis, determination of the level of physical condition, determination of the level of physical working capacity. Assessment of the patient’s physical condition was carried out according to the data proposed by L. Y. Ivashchenko; determination of the level of physical performance in patients with chronic fatigue syndrome was carried out using the PWC170 test. A total of 63 patients with chronic fatigue syndrome were examined. Among the surveyed, women predominated (n = 39, average age 46,27 ± 8,88 years); men made up a group of 24 people (average age – 49,76 ± 8,61 years). The results of the study of patients with CFS showed that there are certain differences in the parameters studied between women and men. Thus, at the age of 27 to 46 years, 72,7 % of women had an average level of physical condition. Only the 1st woman (9,1 %) had a high level of physical condition; 18,2 % had a physical condition that was below average. Between the ages of 47 and 59, only 20 % had an average physical condition, while 66,7 % of women had a lower physical and low physical level. In men with CFS, the general tendency of index decrease of the physical state continued to increase with age, but the fluctuations in the index of physical state in men of different age groups were statistically significantly different. Indicators of physical performance in men significantly differed from the indicators of physical performance in women. In 70,4 % of men, physical performance was at the level of the average; In 5,88 % of men, physical performance was above average and 23,5 % were below average. The results of physical working capacity in women in the age groups of 30–39 years, 40–49 years, 50–59 years indicate that with age, these indicators in women with CFS are gradually decreasing – the highest indicators of working capacity are women in the age category from 30 to 39 years old, the lowest in the age of 50–59 years

Effect of Physical Rehabilitation on the Quality of life of People with Postviral Fatigue Syndrome

Мета статті – дослідити динаміку якості життя в осіб із поствірусним синдромом втоми під впливом застосування засобів фізичної реабілітації. Матеріал і методи – аналіз зарубіжної та вітчизняної спеціальної науково-методичної літератури; опитувальник SF-36, методи математичної статистики. Контингент досліджуваних – 64 пацієнти (середній вік – 39,5±5,61 років). Контрольна група виконувала аеробні навантаження з фахівцем в умовах оздоровчо-реабілітаційного центру й самостійно. А в основній групі до занять в оздоровчо-реабілітаційному центрі включали функціональну гімнастику, вправи з гумовими амортизаторами, нестабільними платформами, техніки структурального балансу (міофасціальний реліз), техніки тайської системи оздоровлення Nuad Bo-Rarn. Результати. Виявлено позитивні статистичні зміни в усіх підшкалах опитувальника SF-36 в основній і контрольній групах, що засвідчило ефективність аеробних навантажень та запропонованої програми. Але основна група зазнала більш суттєвих змін у п’яти шкалах опитувальника. Зокрема, результат підшкали «Фізичне функціонування» на момент завершального обстеження для ОГ становив 51,1±8,45 бала, для КГ – 45,5±8,88, а приріст у групах, відповідно, дорівнював 9,55 та 5,48 бала. Остаточний показник підшкали «Роль фізичних проблем в обмеженні життєдіяльності» також статистично відрізнявся в групах (р0,05). Середні результати груп були такими: ОГ – 46,3±5,54 бала, КГ – 44,9±6,47 (приріст – відповідно, 6,33 і 4,63 бала. Висновки. Виявлені переваги простежено в застосуванні варіативного блоку програми, котрий спрямовано на сприяння зниженню інтенсивності дискомфорту при фізичних навантаженнях, відновлення соматичної пропріорецепції. Objective: to investigate the dynamics of quality of life in people with postviral fatigue syndrome under the influence of the use of physical rehabilitation. Material and methods: analysis of foreign and domestic special scientific and methodical literature; questionnaire SF-36, methods of mathematical statistics. The contingent of the examined is 64 patients (the average age is 39,5 ± 5,61 years). The control group (СG) performed aerobic exercises with a specialist in a wellness and rehabilitation center and independently. In the main group (MG), the practicing in the health and rehabilitation center included functional gymnastics, exercises with rubber shock absorbers, unstable platforms, techniques of structural balance (myofascial release); Thai Nuad Bo-Rarn recovery system techniques. Results: Positive statistical changes were detected in all subscales of the SF-36 questionnaire in the main and control groups, which proved the effectiveness of the aerobic loads and the proposed program. However, the main group experienced more significant changes in the five scales of the questionnaire. In particular, the result of the «Physical functioning» subscale at the time of the final survey for the MG was 51,1±8,45 points, for the CG – 45,5±8,88 points, and the growth in the groups respectively was 9,55 and 5,48 points. The final indicator of the «The role of physical problems in the limitation of vital activity» subscale also statistically differed in groups (p<0,05). The value of the indicator in the MG increased by 25 points and made up 32,6±13,23 points, for the CG the growth was 16,13 points with the final average in the group of 24,2±17,66 points. At the same time, in the general scale «Physical status», the main group also had better final results: in the main group it increased by 5 points to 34,4 ± 2,65 points, and in the control groups by 2.6 points to 31,7 ± 4,14 points. At the same time, in the general scale «Physical status» the main group also had better final results. In the main group the indicator increased by 5 points up to 34,4 ± 2,65 points, in the control group by 2,6 points up to 31,7 ± 4,14 points. Conclusions. The identified advantages are seen in the use of a variant block of the program, which was aimed at helping to reduce the intensity of discomfort during the training and restoration of somatic proprioception