ЛІКУВАННЯ ВРОДЖЕНОЇ КЛИШОНОГОСТІ У ДІТЕЙ ПЕРШОГО РОКУ ЖИТТЯ ЗА МЕТОДОМ ПОНСЕТІ

Introduction. Congenital clubfoot is most common defects of the foot. In structure of congenital diseases of the lower extremities is between 36% [D. Shtulman, 2002] and 40% [I. Ponseti, 2006].There are many methods of conservative treatment of congenital clubfoot. But a special place takes the Ponseti method, because of high performance applications and worldwide distribution.Objective: to analyze the results of treatment of congenital clubfoot by method Ponseti in children before 1 year of age.Materials and methods. We used clinical, laboratory, instrumental (X-ray), mathematical and statistical methods of processing the results. Analysised the treatment of 46 children (54 feet) before 1 year old with congenital clubfoot I-III degrees (class. Dimeglio, 1995),  were treated by Ponseti method in orthopedo-traumatological department of National Children's Specialized Hospital "OHMATDET" ( from 2010 to 2014 years) .Results of the study. In 69,5% (32 patients) cases, treatment was started at 7-10 days after birth. The remaining 30,5% (14 patients) cases, due to the late referral to specialized medical care, treatment was started at 2 months age. We are changed plaster bandage every 7 days. The average amount of plaster bandage for  one foot, to complete the correction was  5.7. All the children had reached full correction of foot deformities. The recurrence rate was 4,5% (2 patients). Term supervision are from 6 months to 2 years, 41 childrens (49 feet). We got the following results: excellent - 35 (85,4%), good - 4 (9,8%), satisfactory - 2 (4,8%), unsatisfactory - was not.,5  children for re-examination does not appear .Conclusions.1) The effectiveness of the Ponseti method for the treatment of congenital clubfoot in children before one year old is up to 95,5%;2) It is very important  to start treatment early (on 7 – 10 days after birth).3) The treatment must be strict adherence to wearing the braces.Введение. Врожденная косолапость (ВК) является одной из распространенных пороков развития стопы и составляет от 36% [Штульман Д.А., 2002] до 40% [Ponseti IV, 2006] в структуре врожденных заболеваний нижних конечностей. Существует большое количество распространенных методов консервативного лечения данной патологии, однако на сегодняшний день среди методов лечения ВК особое место занимает метод Понсети по причине высокой эффективности применения и всемирного распространения.Цель работы: анализ результатов лечения врожденной косолапости по методу Понсети у детей до 1 года жизни.Материалы и методы исследования. В работе использованы общеклинические, лабораторные, инструментальные (рентгенологический), анкетирование, математические и статистические методы обработки полученных результатов. Проведен анализ лечения 46 детей (54 стопы) в возрасте до 1 года с врожденной косолапостью I-III степени (класс.  Dimeglio, 1995), которые лечились по методу Понсети в ортопедо-травматологическом отделении НДСБ «Охматдет» (с 2010 по 2014 годы).Результаты исследования. В 69,5% (32 пациента) случаев лечение было начато на 7-10 день после рождения. В остальных 30,5% (14 пациентов) случаев, в связи с поздним обращением за специализированной медицинской помощью, лечение было начато до 2-х месячного возраста ребенка. Этапное гипсование по методике Понсети проводилось каждые 7 дней. Среднее количество гипсований одной стопы до полной коррекции составило 5,7. У всех детей была достигнута полная коррекция деформации стоп. Частота рецидивов составляла 4,5% (2 пациента). Сроки надзора составили от 6 месяцев до 2 лет у 41 ребенка (49 стоп). Мы получили следующие результаты: отличные - 35 (85,4%), хорошие - 4 (9,8%), удовлетворительные - 2 (4,8%), неудовлетворительных - не было. 5 детей для повторного осмотра не появились.Выводы.1. Эффективность метода Понсети при лечении врожденной косолапости у детей до 1 года достигает 95,5%.2. Важным является раннее начало лечения (после выписки из роддома).3. При лечении необходимо строгое соблюдение режима ношения брейсов.Вступ. Вроджена клишоногість (ВК) є однією з розповсюджених вад розвитку стопи та складає від 36% [Штульман Д.А., 2002] до 40% [Ponseti I.V., 2006] в структурі вроджених захворювань нижніх кінцівок. Існує велика кількість розповсюджених методів консервативного лікування даної патології, проте на сьогоднішній день серед методів лікування ВК особливе місце займає метод Понсеті через високу ефективність застосування та всесвітнє поширення.Мета роботи: аналіз результатів лікування вродженої клишоногості за методом Понсеті у дітей 1 року життя.Матеріали та методи дослідження. В роботі використані загальноклінічні, лабораторні, інструментальні (рентгенологічний), анкетування, математичні та статистичні методи обробки отриманих результатів. Проведено аналіз лікування 46 дітей (54 стопи) у віці до 1 року з вродженою клишоногістю I-III ступеня (клас. за Dimeglio, 1995), що лікувались за методом Понсеті в ортопедо-травматологічному відділенні НДСЛ «Охматдит» (з 2010 по 2014 роки).Результати дослідження. У 69,5% (32 пацієнти) пацієнтів лікування було розпочато на 7-10 день після народження. У решти 30,5% (14 пацієнтів), у зв’язку з пізнішим зверненням за спеціалізованою медичною допомогою, лікування було розпочате до 2-х місячного віку дитини. Етапне гіпсування за методикою Понсеті проводилось кожні 7 днів. Середня кількість гіпсувань однієї стопи до повної корекції склала 5,7. В усіх дітей була досягнута повна корекція деформації стоп. Частота рецидивів складала 4,5% (2 пацієнти). Строки нагляду склали від 6 місяців до 2 років у 41 дитини (49 стоп). Ми отримали такі результати: відмінні - 35 (85,4%), хороші - 4 (9,8%), задовільні - 2 (4,8%), незадовільні – не було. 5 дітей для повторного огляду не з’явились.Висновки. 1. Ефективність методу Понсеті при лікуванні вродженої клишоногості у дітей до 1 року досягає 95,5%.2. Важливим є ранній початок лікування (після виписки з пологового будинку).3. Під час лікування необхідним є суворе дотримання режиму носіння брейсів

Діагностика та лікування дисплазії кульшового суглоба та вродженого звиху стегна у дітей

Hip dysplasia and congenital hip dislocation are caused by prenatal developmental disorder of the fetus and are dependent on many endogenous and exogenous factors, such as inheritance, sex, influence of feminine sexual hormones and relaxin hormone. The process of hip joints formation is also influenced by mechanical factors, limiting fetal movements and impeding his normal position in uterus (breech, foot and transverse presentation) namely: multifetal pregnancy, uterine abnormalities and diseases (bicornuate uterus, arcuate uterus, uterine tumors), different deformations of pelvic bones, hypohydramnios, polyhydramnios. Teratogenous hip dislocation is a separate pathology. The following symptoms characteristic for hip dysplasia and congenital hip dislocation are present during clinical assessment: Ioachimstal, Marx-Ortholani, Barlow, Pelteson, Dupuitren, Duchennes-Tredelenburg symptoms, asymentric skin folds, extremital shortening on a sick side. Diagnosis should be confirmed with ultrasound (for children younger than 5 m.o.) or X-ray (for children older than 5 m.o.). the earliest possible start of treatment ensures the effectiveness of conservative treatment that includes physiotherapy, massage, the use of special devices (prophylactic braces, Pavlik harness, Koshley frame, Freyka pillow, Gnevkovskyy type apparatus), over head extension, closed reduction of hip dislocation under general anesthesia. The indications for surgical treatment are: lack of the possibility of a closed reduction of congenital hip dislocation (high dislocation, a significant degree of anthetorcia and valgus deformity of the femoral neck, significant degree of acetabulum underdevelopment), reluxation after a closed reduction of congenital hip dislocation; diagnosis of congenital hip dislocation over the age of 2 years old.The following types of surgical operations are used: open reduction of congenital hip dislocation, open reduction of hip dislocation with plastics of acetabulum (Solter. Pemberton, Chiari operations, triple osteotomy of pelvic bones) and reconstruction of proximal hip; palliative surgeries. Patients with hip dysplasia and congenital hip dislocation is to be observed by orthopedic surgeon until the end of growth period.Дисплазия тазобедренного сустава и врожденный вывих бедра обусловлены внутриутробным нарушением развития плода, и их развитие зависит от многих эндогенных и экзогенных факторов, таких как наследственность, пол, влияние женских половых гормонов, а также влияние гормона релаксина. На процесс формирования тазобедренных суставов влияют и механические факторы, ограничивающие движения плода и препятствующие его нормальному расположению в матке (тазововое, ножное или поперечное предлежание): многоплодная беременность, аномалии развития и заболевания матки (дворогая матка, седловидная матка, опухоли матки), деформации костей таза различного генеза, маловодие и многоводие. Отдельной патологией выделяют тератогенный вывих бедра. При клиническом обследовании определяются следующие симптомы, характерные для дисплазии тазобедренного сустава и врожденного вывиха бедра: симптом Иоахимсталя, Маркса–Ортолани, Барлоу, Пельтесона, Дюпиетрена, Дюшена–Тределенбурга, асиметрия кожных складок, укорочение конечности на больной стороне. Диагноз должен быть подтвержден результатами сонографии (у детей в возрасте до 5 мес.) или рентгенографии (у детей в возрасте старше 5 мес.). Максимально раннее начало лечения обеспечивает эффективность консервативного лечения, которое включает ЛФК, массаж, применение различных отводящих устройств (профилактические штанишки, стремена Павлика, шина Кошли, подушка Фрейки, аппарат типа Гневковского), вытяжение «over head», закрытое вправление вывиха бедра под наркозом. Показаниями к оперативному лечению являются: отсутствие возможности закрытого вправления врожденного вывиха бедра (высокий вывих, значительная степень антеторсии и вальгусной деформаци шейки бедра, значительная степень недоразвития вертлужной впадины), релюксация после закрытого вправления врожденного вывиха бедра; диагностирование врожденного вывиха бедра в возрасте старше двух лет. Применяют следующие типы оперативных вмешательств: открытое вправление врожденного вывиха бедра; открытое вправление вывиха бедра с пластикой крыши вертлужной впадины (операции по Солтеру, Пембертону, Хиари, тройная остеотомия костей таза) и реконструкцией проксимального отдела бедра; паллиативные операці. Пациент с дисплазией тазобедренных суставов и врожденным вывихом бедра наблюдается ортопедом до окончания периода роста.Дисплазія кульшового суглоба та вроджений звих стегна обумовлені внутрішньоутробним порушенням розвитку плода та залежать від багатьох ендогенних та екзогенних чинників, таких як спадковість, стать, вплив жіночіх статевих гормонів, а також вплив гормону релаксину. На процес формування кульшових суглобів впливають і механічні фактори, що обмежують рухи плода та перешкоджають його нормальному розташуванню у порожнині матки (тазова, ніжна або поперечна передлога, багатоплідна вагітність, аномалії та захворювання матки (дворога матка, сідлоподібна матка, пухлини матки)), деформації кісток тазу різного генезу, маловоддя та багатоводдя. Окремою патологією виділяють тератогенний звих стегна. При клінічному обстеженні визначаються наступні клінічні симптоми, що притаманні дисплазії кульшового суглоба та вродженого звиху стегна: симптом Іоахімсталя, Маркса–Ортолані, Барлоу, Пельтесона, Дюпіетрена, Дюшена–Тределенбурга, асиметрія шкірних складок, вкорочення кінцівки на боці ураження. Діагноз повинен бути підтверджений результатами сонографії (у віці до 5 міс.) або рентегенографії (у віці старше 5 міс.). Максимально ранній початок лікування забзпечує ефективність консервативного лікування. Консервативне лікування включає ЛФК, масаж, застосування різних відвідних пристроїв (профілактичні штанці, стремена Павліка, шина Кошлі, подушка Фрейки, апарат за типом Гневковського), витяжіня «over head», закрите вправлення звиху стегна під наркозом. Показаннями до оперативного лікування вродженого звиху стегна є: відсутність можливості закритого вправлення звиху стегна (високий звих, значний ступінь антеторсії та вальгусної деформації шийки стегна, значний ступінь недорозвинення вертлюгової западини; релюксація після закритого вправлення звиху стегна; діагностування вродженого звиху у віці старше двох років. Застосовують наступні типи оперативних втручань: відкрите вправлення звиху стегна; відкрите вправлення звиху стегна з пластикою вертлюгової западини (операції за Солтером, Пембертоном, Хіарі, подвійна остеотомія кісток таза, потрійна остеотомія кісток таза) та реконструкцією проксимального відділу стегна; паліативні операції. Пацієнт з дисплазією кульшових суглобів та вродженим звихом стегна спостерігається ортопедом до завершення періоду росту