Evidence-based medicine as patient's protection measure in judicial practice

The purpose of the work is to identify the role of evidence-based medicine, its principles and approaches to patients' rights protection and the provision of medical service optimization, the skills of medical staff improvement, increasing the objectivity of court decisions in cases of non-providing quality care or death. The authors used the decisions by the European Court of Human Rights (ECtHR) on the statements of victims of unprofessional actions by doctors,international and domestic regulations on patients' rights, statistics on the results of criminal proceedings on violations of patients' rights over the past 5 years, case law of criminal and civil jurisdiction in this category of cases, the results of surveys of prosecutors, as well as the results of research by scientists in the field of medical law and criminalistics. In order to implement the patients' rights by legal means in accordance with the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, the European Charter of Patients' Rights and other international regulations in the field of medicine, the authors argue the need for greater implementation of evidence-based medicine into the practice of medical institutions as a means of improving the level of medical care and an obvious source of relevant information for litigation to protect the rights of patients and doctors. For patients' rights protection in the diagnosis and treatment of diseases, it is proposed to regulate a set of such measures: 1) to include in the educational programs of pharmacy and medicine such disciplines as «Evidence-Based Medicine» and «Rights of the patient and medical worker's rights»; 2) to oblige the doctor to explain to the patient or to his/her representative the differences of treatment protocols, to provide information to patients about official sources, which contain information on unified and updated treatment protocols and diagnosis of certain diseases, to obtain informed consent by the patient (his/her representative) on certain medical guideline; 3) to recognize medical guidelines as sources of law in criminal and civil proceedings as a kind of benchmarks for clarifying and assessing the facts of non-performance or improper performance of professional duties by a medical or pharmaceutical worker, violation of patients' rights, as well as means for doctors' legal protection and etc.Метою статті є виявлення ролі доказової медицини, її принципів і підходів щодо захисту прав пацієнтів та оптимізації медичних послуг, підвищення кваліфікації медичного персоналу, підвищення об'єктивності судових рішень у випадках ненадання якісної допомоги або смерті. Автори використовували рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) за заявами потерпілих від непрофесійних дій лікарів, міжнародні та внутрішньодержавні нормативні акти про права пацієнтів, статистику за результатами кримінальних проваджень щодо порушень прав пацієнтів на останні 5 років, судову практику кримінальної та цивільної юрисдикції за даною категоріэю справ, результати опитувань прокурорів, а також результати досліджень вчених в галузі медичного права та криміналістики. Автори стверджують, що для реалізації прав пацієнтів законними засобами відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, Європейської хартії прав пацієнтів та інших міжнародних норм у галузі медицини необхідно впровадити доказову медицину в практику роботи медичних установ як засіб підвищення рівня надання медичної допомоги та джерело актуальної інформації для судових розглядів щодо захисту прав пацієнтів та лікарів. Для захисту прав пацієнтів при діагностиці та лікуванні захворювань пропонується регламентувати комплекс таких заходів: 1) включити в освітні програми фармакології і медицини такі дисципліни, як «Доказова медицина» і «Права людини», права пацієнта і медичного працівника; 2) зобов'язати лікаря пояснювати пацієнтові або його представнику відмінності варіантів протоколів лікування, надавати пацієнтам інформацію про офіційні джерела, які містять інформацію про уніфіковані і оновлені протоколи лікування та діагностики певних захворювань, отримувати інформовану згоду від пацієнта (його представника) стосовно певного медичного керівництва; 3) визнати медичні керівництва джерелами права в кримінальному та цивільному судочинстві як свого роду орієнтири для з'ясування та оцінки фактів невиконання або неналежного виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником, порушення прав пацієнтів, а також як засоби правового захисту лікарів та ін.Целью статьи является выявление роли доказательной медицины, ее принципов и подходов к защите прав пациентов и оптимизации медицинских услуг, повышению квалификации медицинского персонала, повышению объективности судебных решений в случаях неоказания качественной помощи или смерти. Авторы использовали решения Европейского суда по правам человека (ЕСПЧ) по заявлениям потерпевших от непрофессиональных действий врачей, международные и внутригосударственные нормативные акты о правах пациентов, статистику по результатам уголовных производств по нарушениям прав пациентов на последние 5 лет, судебную практику уголовной и гражданской юрисдикции по данной категории дел, результаты опросов прокуроров, а также результаты исследований ученых в области медицинского права и криминалистики. Авторы утверждают, что для реализации прав пациентов законными средствами в соответствии с Конвенцией о защите прав человека и основных свобод, Европейской хартией прав пациентов и другими международными нормами в области медицины необходимо внедрение доказательной медицины в практику медицинских учреждений как средство повышения уровня оказания медицинской помощи и очевидный источник актуальной информации для судебных разбирательств по защите прав пациентов и врачей. Для защиты прав пациентов при диагностике и лечении заболеваний предлагается регламентировать комплекс таких мер: 1) включить в образовательные программы фармакологии и медицины такие дисциплины, как «Доказательная медицина» и «Права человека», права пациента и медицинского работника»;2) обязать врача объяснять пациенту или его представителю различия вариантов протоколов лечения, предоставлять пациентам информацию об официальных источниках, содержащих информацию об унифицированных и обновленных протоколах лечения и диагностике определенных заболеваний, получать информированное согласие от пациента (его представителя) по определенному медицинскому руководству; 3) признать медицинские руководства источниками права в уголовном и гражданском судопроизводстве как своего рода ориентиры для выяснения и оценки фактов неисполнения или ненадлежащего исполнения профессиональных обязанностей медицинским или фармацевтическим работником, нарушения прав пациентов, как а также средства правовой защиты врачей и др

Reliability evaluation of a forensic expert's opinion: World practices and Ukrainian realities

Improving the activities of pre-trial investigation and judicial review largely depends on the increased use of special knowledge in forensic investigative practice and, above all, the involvement of an expert and their analysis. The relevance of the subject matter is explained by the need to introduce new forms and approaches to evaluating the reliability of expert opinions, in particular with the involvement of independent specialists of the corresponding speciality. The purpose of this study was to provide arguments regarding the expediency of attracting knowledgeable persons as reviewers to evaluate the objectivity and completeness of forensic analysis, the correctness of the methods and techniques applied by the expert, and the validity of the opinion. To achieve this purpose, the following general scientific and special research methods were used: Aristotelian, comparative legal, functional, sociological, statistical, system and formal legal analysis, legal modelling, and forecasting. It was established that in the vast majority of countries of the world, except Ukraine, an independent, knowledgeable person with special knowledge in the corresponding field is involved to help evaluate the reliability of an expert opinion. It was proved that contacting knowledgeable persons to evaluate the objectivity, validity, completeness of expert research helps establish the causality between the identified features of the object of analysis and the fact that is subject to establishment, and also gives grounds for determining the affiliation, admissibility, reliability, and sufficiency of the expert opinion. At the same time, a specialist's review cannot serve as a source of evidence, but only has an auxiliary (advisory, technical) nature and can serve as a basis for appointing a second (additional) forensic analysis or a cross-examination of the expert and the reviewer. To exercise the rights of individuals to fair justice, it is proposed to introduce this procedure for evaluating the reliability of expert opinions in Ukraine, with the necessary changes in the current procedural legislation of Ukraine to provide an opportunity for participants in criminal proceedings and the victim to attract knowledgeable persons as reviewers of expert opinions.Вдосконалення діяльності з досудового розслідування та судового розгляду багато в чому залежить від активізації використання спеціальних знань у судово-слідчій практиці й передусім залучення експерта і проведених ним досліджень. Актуальність досліджуваної в статті проблематики обумовлена необхідністю запровадження нових форм і підходів до оцінки достовірності висновків експертів, зокрема із залученням незалежних фахівців відповідної спеціалізації. Метою дослідження є надання аргументів щодо доцільності залучення обізнаних осіб в якості рецензентів для оцінки об’єктивності та повноти експертного дослідження, правильності застосованих експертом методів і методик, обґрунтованості висновку. Задля досягнення зазначеної мети були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, як формально-логічний, порівняльно-правовий, функціональний, соціологічний, статистичний, системного і формально-юридичного аналізу, правового моделювання та прогнозування. Встановлено, що в у переважній більшості країн світу, окрім України, для допомоги в оцінці достовірності висновків експерта залучається незалежна обізнана особа, яка має спеціальні знання у відповідній галузі. Доведено, що звернення до обізнаних осіб задля оцінки об’єктивності, обґрунтованості, повноти експертного дослідження допомагає з’ясувати причинно-наслідковий зв’язок між виявленими ознаками об’єкта експертизи і встановлюваним фактом, а також дає підстави для визначення належності, допустимості, достовірності й достатності висновку експерта. Водночас, рецензія фахівця не може слугувати джерелом доказів, а має лише допоміжний (консультативний, технічний) характер і може слугувати підґрунтям для призначення повторної (додаткової) експертизи або проведення перехресного допиту експерта та рецензента. Для реалізації прав осіб на справедливе правосуддя запропоновано такий порядок оцінки достовірності висновків експерта запровадити й в Україні, з внесенням необхідних змін до чинного вітчизняного процесуального законодавства щодо надання можливості учасникам кримінального процесу та потерпілому залучати обізнаних осіб в якості рецензентів висновків експерта.Совершенствование деятельности по досудебному расследованию и судебному рассмотрению во многом зависит от активизации использования специальных знаний в судебно-следственной практике и, прежде всего, привлечение эксперта и проведенных им исследований. Актуальность исследуемой в статье проблематики обусловлена необходимостью внедрения новых форм и подходов к оценке достоверности выводов экспертов, в частности, с привлечением независимых специалистов соответствующей специализации. Целью исследования является предоставление аргументов относительно целесообразности привлечения сведущих лиц в качестве рецензентов для оценки объективности и полноты экспертного исследования, правильности примененных экспертом методов и методик, обоснованности заключения. Для достижения указанной цели были использованы такие общенаучные и специальные методы исследования, как формально-логический, сравнительно-правовой, функциональный, социологический, статистический, системного и формально-юридического анализа, правового моделирования и прогнозирования. Установлено, что в в большинстве стран мира, кроме Украины, для помощи в оценке достоверности выводов эксперта привлекается независимое сведущее лицо, имеющее специальные знания в соответствующей области. Доказано, что обращение к сведущим лицам для оценки объективности, обоснованности, полноты экспертного исследования помогает выяснить причинно-следственную связь между выявленными признаками объекта экспертизы и устанавливаемым фактом, а также дает основания для определения относимости, допустимости, достоверности и достаточности заключения эксперта. В то же время, рецензия специалиста не может служить источником доказательств, а носит лишь вспомогательный (консультативный, технический) характер и может служить основой для назначения повторной (дополнительной) экспертизы или проведения перекрестного допроса эксперта и рецензента. Для реализации прав лиц на справедливое правосудие предложен такой порядок оценки достоверности выводов эксперта ввести и в Украине, с внесением необходимых изменений в действующее отечественное процессуальное законодательство с целью предоставления возможности участникам уголовного процесса и пострадавшему привлекать сведущих лиц в качестве рецензентов заключений эксперта