Прогнозування ефективності післяопераційного лікування метастатичних пухлин головного мозку.

Background. Metastatic affection of brain by its prevalence, medical and social importance, economical burden represents a topical medical problem in neurosurgery and adjacent medical specialties. Objective – optimization of prognosis for post-operation metastatic brain tumors treatment efficacy. Methods. An active cohort randomized research with retro- and prospective, cross-sectional and longitude components has been conducted in 176 patients, including 96 males and 80 females aged 56 years with adenocarcinoma (152), melanoblastoma (21) and sarcoma (3), derived from lungs (39), breast (34), skin (25) kidneys (9), digestive tract (11), ovary and uterus (by 4 each), thymus (2), nasopharynx, pronaus (by 1 each). Standard basic diagnostic and treatment procedures have been performed. P-level critical value was 0.05. Results. Discriminant models of post-operation tactics choice, prognostic algorithm of unfavorable outcome evaluation after treatment have been developed. The approbation of the algorithm allowed to state its sensitivity (69.2 %), specificity (95.2 %), positive predicting value (75.0 %), negative predicting value (93.7 %). Conclusion. For the purpose of widening of arsenal of available decision-making means for further treatment tactics in metastatic brain tumors after conducted neurosurgical treatment the use of developed discriminant models is recommended. The risk of unfavorable outcome and efficacy of combined treatment prognosis for patients with metastatic brain tumors are recommended to assess using the developed prognostic algorithm.С целью оптимизации прогнозирования эффективности послеоперационного лечения метастатических опухолей головного мозга проведено исследование 176 пациентов. Разработаны дискриминантные модели выбора послеоперационной тактики, прогностический алгоритм оценки риска неблагоприятного исхода после лечения. Апробация алгоритма позволила установить его чувствительность (69,2 %), специфичность (95,2 %), позитивную предсказывающую ценность (75,0 %), негативную предсказывающую ценность (93,7 %).З метою оптимізації прогнозування ефективності післяопераційного лікування метастатичних пухлин головного мозку проведено дослідження 176 пацієнтів. Розроблено дискримінантні моделі вибору післяопераційної тактики, прогностичний алгоритм оцінки ризику несприятливого результату після лікування. Апробація алгоритму дозволила встановити його чутливість (69,2%), специфічність (95,2%), позитивну прогностичну цінність (75,0%), негативну прогностичну цінність (93,7%)

Дослідження еритроцитів при хронічному гнійному риносинуситі у стадії загострення методом флуоресцентних зондів

Objective was to assess the state of lipid bilayer of human red blood cells in exacerbation of chronic rhinosinusitis without nasal polyps.Material and methods. Fluorescent probes O1O, O6O and РH7, which are ortho-hydroxy derivatives of oxazole, whose molecules can noncovalently bind to cell membranes and react to microenvironmental changes, were used in our experiment. Fluorescence of probes was determined in erythrocyte suspensions in patients with exacerbation of rhinosinusitis without nasal polyps and healthy individuals with deviated nasal septum who formed the control group.Results. The development of the pathological process investigated in our research is not accompanied by changes in the regions where O1O and O6O probes are located. However, exacerbation of chronic rhinosinusitis without nasal polyps is associated with a decrease in the number of molecules of the most hydrophobic РН7 probe bound to the membrane of erythrocytes during a one-hour incubation, which indicates a low binding rate of this probe to the membrane.Conclusions. There are no changes in the region of glycerol residues of phospholipids, in the region of carbonyl groups of phospholipids and in the region of fatty acid chains of phospholipids of erythrocyte membranes in patients with exacerbation of chronic rhinosinusitis without nasal polyps. The results obtained while using the most hydrophobic probe suggest that the development of inflammation is accompanied by an increase in hydration of the most polar region of erythrocyte membranes: the region of polar heads of phospholipids.Цель исследования — оценка состояния липидного бислоя мембран эритроцитов при обострении хронического гнойного риносинусита.Материал и методы. Флуоресцентные зонды О1О, О6О и рН7 - орто-гидроксипроизводные оксазола, молекулы которых нековалентно связываются с мембранами клеток и реагируют на изменения микроокружения, использовались при проведении эксперимента. Проведено измерение флуоресценции зондов в суспензиях эритроцитов пациентов с гнойным риносинуситом в стадии обострения и здоровых людей с искривленной носовой перегородкой, которые сформировали контрольную группу. Результаты. Развитие исследуемого патологического процесса не сопровождается изменениями в области локализации зондов О1О и О6О. Вместе с тем, при обострении хронического гнойного риносинусита наблюдается уменьшение количества связавшихся с мембраной эритроцита за час инкубации молекул наиболее гидрофобного зонда рН7, что свидетельствует об уменьшении скорости связывания этого зонда с мембраной. Выводы. У пациентов с гнойным риносинуситом в стадии обострения не происходит изменений в области глицериновых остатков фосфолипидов, в области карбонильных групп фосфолипидов и в области жирнокислотных цепочек фосфолипидов мембран эритроцитов. Результаты, полученные при применении наиболее гидрофобного зонда, позволяют предположить, что в результате развития воспалительного процесса происходит увеличение гидратации наиболее полярной области мембраны эритроцита: области полярных головок фосфолипидов.Мета дослідження – оцінка стану ліпідного бішару мембран еритроцитів при загостренні хронічного гнійного риносинуситу.Матеріал і методи. Флуоресцентні зонди О1О, О6О і РН7 - орто-гідроксипохідні оксазолу, молекули яких нековалентно зв'язуються з мембранами клітин і реагують на зміни мікрооточення, використовували при проведенні експерименту. Проведено вимірювання флуоресценції зондів у суспензіях еритроцитів пацієнтів з гнійним риносинуситом у стадії загострення та здорових людей з викривленою носовою перегородкою, які сформували контрольну групу.Результати. Розвиток патологічного процесу, що досліджується, не супроводжується змінами в ділянці локалізації зондів О1О і О6О. Разом з тим, при загостренні хронічного гнійного риносинуситу спостерігається зменшення кількості молекул найбільш гідрофобного зонда РН7, які зв'язалися з мембраною еритроцита за 1 годину інкубації, що свідчить про зменшення швидкості зв'язування цього зонда з мембраною.Висновки. У пацієнтів із гнійним риносинуситом у стадії загострення не відбувається змін у ділянках гліцеринових залишків фосфоліпідів, карбонільних груп фосфоліпідів і жирнокислотних ланцюжків фосфоліпідів мембран еритроцитів. Результати, отримані в разі застосування найбільш гідрофобного зонда, дозволяють зробити припущення, що внаслідок розвитку запального процесу відбувається збільшення гідратації найбільш полярної ділянки мембрани еритроцита: ділянці полярних головок фосфоліпідів