Апендикулярно-генітальний синдром у структурі «гострого живота» в дітей

Запалення придатків матки як окрема патологія, так і при апендикулярно-генітальному синдромі (АГС) призводить до порушення оваріального, гістогематичного і фолікулярного бар’єрів, що в майбутньому може спричинити порушення репродуктивної функції, первинної безплідності, порушення менструального циклу, розвитку спайкового процесу в малому тазі, а також до больового синдрому. Мета - проаналізувати частоту виявлення АГС серед дитячого населення; привернути увагу медичного персоналу до цієї патології. Матеріали та методи. У період 2019-2022 рр. до клініки дитячої хірургії Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова госпіталізовано 310 пацієнток із гострим апендицитом і гінекологічною патологією. Із них 227 (73,23%) дівчат прооперовано з приводу гострого апендициту, 70 (22,58%) пацієнток мали гінекологічну проблему. У 13 (4,19%) пацієнтів виявлено АГС. Результати. Питома вага АГС серед монопатології апендикса і придатків матки становила 4,19%. Усі діти з АГС мали абдомінальний больовий синдром на момент госпіталізації. Більшість пацієнток мали локалізацію больового синдрому в правій здухвинній ділянці та над лоном. За даними ультразвукового дослідження, у 10 (76,92%) пацієнток відмічалися патологічні зміни в придатках матки, у 5 (38,46%) пацієнток - ознаки запальної трансформації апендикса. Усіх дітей з АГС прооперували. У 4 (30,77%) пацієнток оперативне втручання завершили видаленням придатка матки внаслідок некрозу тканини на тлі перекруту. Висновки. Отже, при патології матки і придатків та апендикса слід проводити ревізію органів черевної порожнини. Згідно з клінічними протоколами та нашими судженнями, необхідно видаляти апендикс при катаральних змінах у стінці апендикса. Показаннями до аднексектомії є некроз придатків матки, злоякісні новоутворення придатків матки. У сумнівних випадках щодо локалізації вогнища патології слід проводити діагностичну лапароскопію. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів

Клінічний випадок чотириденного перекруту тератоми яєчника та вторинного апендициту в дитини

Тератома (з грецької τέρατος - потвора, ομα - пухлина) - пухлина, сформована з моноцитів, частим місцем локалізації якої є яєчники в представників жіночої статі, яєчка в представників чоловічої статі, крижово-куприкова ділянка в дітей, а також головний мозок. Тератома яєчника - один із видів герміногенних пухлин, яка має синоніми ембріон, «паразитуючий плід», «складна клітинна пухлина», «змішане тератогенне новоутворення», «монодермома». Мета - проаналізувати клінічні симптоми та діагностично-лікувальну тактику щодо поєднаної патології апендикса і тазових органів у дівчат; звернути увагу медичного персоналу на патологію під назвою «апендикулярно-генітальний синдром». Клінічний випадок. Спостерігали перекрут лівих придатків матки в дівчинки віком 11 років, що викликав дифузний серозно-гнійний перитоніт і вторинний флегмонозний апендицит. Отже, у наведеному випадку можна говорити про апендикулярно-генітальний синдром, що мав свій початок у лівих придатках матки внаслідок органічного ураження та їх перекруту. Пацієнтка Ганна Б., віком 11 років, госпіталізована 25 січня 2021 року до хірургічного відділення № 1 Вінницької обласної клінічної лікарні з болем у животі, локалізованим над лоном, у правій та лівій здухвинній ділянці, які тривали протягом 4 діб. Протягом цього періоду також відмічалося підвищення температури тіла в межах субфебрильних значень, які самостійно не лікувались. До моменту госпіталізації в дівчинки жодного разу не було менструації. Пацієнтка прооперована в день госпіталізації в ургентній черзі у зв’язку з наявністю клінічних симптомів «гострого живота». Під час оперативного втручання виявлені такі знахідки: чорного кольору набряклі з підкапсульними крововиливами ліві придатки матки, у складі яких відмічено новоутворення великого розміру та гіперемійований набряклий, ін’єкований судинами апендикс, булавоподібно потовщений на верхівці. У зв’язку з появою ускладнень у вигляді перитоніту та розвитком вторинного апендициту виконано таке оперативне лікування: тубоваріоектомію зліва, апендектомію, санацію та дренування черевної порожнини. Висновки. У разі підозри на апендикулярно-генітальний синдром необхідно після проведення доопераційних лікувально-діагностичних заходів застосовувати лапароскопічну методику замість відкритої. Саме лапароскопічна операція має перевагу перед апендиктомним доступом у правій здухвинній ділянці, оскільки під час лапароскопічного втручання є більш широке поле для обстеження порожнини малого таза за допомогою камери. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дитини. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів

Методика визначення ступеня радикалізму видалення пігментних невусів шкіри у дітей

Nevi are benign melanocytic tumors. Congenital melanocytic nevus is detected at birth or shortly after birth in 1% of infants. The nevus cells of simple nevican spread into the deep layers of the dermis. So incompletely excised nevus cells may at times continue to grow when the conventional excising technique is applied. A small pigment focus may therewith be detectable in the presence of a scar. These foci usually repeat the histological pattern of the primary nevus without any signs of malignization. The article presents an analysis of the data surgical approaches in the treatment nevus of the dermis. There are ways of improving surgical method of treatment of primary tumor based on research in the field of microarchitectonics of the skin.The aim: to increase the effectiveness of determining the degree of radicalism of removal of pigmental nevi in children, taking into account the thickness of the hypoderma in different anatomical areas of the body.Materials and methods of research. The work was carried out on the basis of the department of oncohematology of Vinnytsia Regional Children’s Clinical Hospital in the period from 2018 to 2020. Clinical distribution of features of surgical interventions in pigmented skin nevi involved analysis of data of medi cal cards of patients (120 documents). The age of patients of both sexes was between 3 and 16 years old. Patients with localization of pigmented neoplasms in different areas of the extremities (68 observations) and the trunk (52 children) were subject to analysis.Conclusions. The proposed methodology for determining the radicalism of removing pigmented skin nevi by mathematically calculating the ratios of the areas of the removed tissues at the skin level and at the level of aponeurosis, taking into account the thickness of the hypoderma in different parts of the body, allow you to clearly calculate the individual parameters of the operating wound.The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The study protocol was approved by the Local Ethics Committee of participating institution. Невусы – доброкачественные опухоли меланоцитарного генеза. Врожденные меланоцитарные невусы выявляются при рождении или вскоре после рождения (1% новорожденных). Невусные клетки простых невусов могут распространяться на глубокие отделы дермы. Поэтому при обычном методе удаления иногда продолжается рост неполностью удаленных невусных клеток. При этом на фоне рубца обнаруживается небольшой пигментный очаг. Эти очаги обычно соответствуют гистологическому строению первичного невуса без каких-либо признаков малигнизации. В статье представлен анализ хирургических подходов к лечению пигментных невусов кожи. C учетом исследований в области микроархитектоники кожи обоснованы и предложены пути совершенствования хирургического метода лечения первичной опухоли.Цель: повысить эффективность определения степени радикализма удаления пигментных невусов кожи у детей, учитывая толщину гиподермы в различных анатомических областях тела.Материалы и методы исследования. Работы проводились на базе отделения онкогематологии Винницкой областной детской клинической больницы в период с 2018 по 2020 гг. Клиническое распределение особенностей хирургических вмешательств при пигментных невусах кожи включало анализ медицинских карт амбулаторных и стационарных пациентов (120 документов). Возраст пациентов обоих полов был от 3 до 16 лет. Пациенты с локализацией пигментированных неоплазм в различных областях конечностей (68 наблюдений) и туловища (52 ребенка) подвергались анализу.Результаты. Использование предложенной модели в лечении 120 пациентов с пигментными невусами в период 2018–2020 гг. позволило избежать рецидивирующего течения патологии во всех случаях.Исследование было выполнено в соответствии с принципами Хельсинкской Декларации. Протокол исследования был одобрен Локальным этическим комитетом учреждения. На проведение исследований было получено информированное согласие родителей, детей. Невуси – доброякісні пухлини меланоцитарного генезу. Вроджені меланоцитарні невуси виявляються при народженні або безпосередньо після народження дитини (1% малюків). Невусні клітини простих невусів можуть розповсюджуватись в глибокі відділи дерми. Тому при звичайному методі видалення іноді продовжується ріст неповністю видалених невусних клітин. При цьому на місці рубця з’являється невелике пігментне вогнище. Ці вогнища зазвичай відповідають гістологічній будові первинного невусу без будь-яких ознак малігнізації. У роботі представлений аналіз хірургічних підходів до лікування пігментних невусів шкіри. Із урахуванням досліджень в галузі мікроархітектоніки шкіри обґрунтовані та запропоновані шляхи покращення методу лікування первинної пухлини.Мета: підвищити ефективність визначення ступеня радикалізму видалення пігментних невусів шкіри в дітей із урахуванням товщини гіподерми в різних анатомічних ділянках організму.Матеріали та методи дослідження. Робота виконувалась на базі відділення онкогематології Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні в період з 2018 по 2020 рр. Клінічний розподіл особливостей хірургічних втручань при пігментних невусах шкіри передбачав аналіз даних медичних карт амбулаторних та стаціонарних хворих (120 документів). Вік пацієнтів обох статей знаходився в межах від 3 до 16 років. Аналізу підлягали пацієнти з локалізацією пігментних новоутворень у різних ділянках кінцівок (68 спостережень) та тулуба (52 дитини).Результати. Використання запропонованої розрахункової моделі в лікуванні 120 хворих із пігментними невусами за період 2018–2020 рр. дозволило уникнути рецидивного перебігу патології в усіх випадках.Висновки. Запропонована методика визначення радикалізму видалення пігментних невусів шкіри шляхом математичного обчислення співвідношень площ видалених тканин на рівні шкіри та на рівні апоневрозу з урахуванням товщини гіподерми в різних ділянках тіла дозволяє чітко розраховувати індивідуальні параметри операційної рани.Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду батьків, дітей.