Метаморфозы философской иронии: от Сократа к постмодерну

В статье исследуется генезис иронии как специфического метода философствования в контексте смены социокультурных парадигм. Показана связь между конкретно-историческими условиями развития философских идей и характером и направленностью иронизирования. Выявляются эвристическая, гносеологическая, аналитическая, медиационная и другие функции иронии в философском дискурсе.У статті досліджується генезис іронії як специфічного методу філософування в контексті зміни соціокультурних парадигм. Показано зв’язок між конкретно-історичними умовами розвитку філософських ідей і характером й спрямованістю іронізування. Виявляються евристична, гносеологічна, аналітична, медіаційна та інші функції іронії у філософському дискурсі.In the article genesis of irony is probed as a specific method of philosophizing in the context of changing of sociocultural paradigms. Intercommunication is shown between the concretely-historical terms of development of philosophical ideas and character and orientation of mocking. The heuristic, gnosiological, critical, analytical, mediational function of irony in philosophical discourse are revealed