Comparison of theoretical fixation stability of three devices employed in medial opening wedge high tibial osteotomy: a finite element analysis.

BACKGROUND Medial open wedge high tibial osteotomy is a well-established procedure for the treatment of unicompartmental osteoarthritis and symptomatic varus malalignment. We hypothesized that different fixation devices generate different fixation stability profiles for the various wedge sizes in a finite element (FE) analysis. METHODS Four types of fixation were compared: 1) first and 2) second generation Puddu plates, and 3) TomoFix plate with and 4) without bone graft. Cortical and cancellous bone was modelled and five different opening wedge sizes were studied for each model. Outcome measures included: 1) stresses in bone, 2) relative displacement of the proximal and distal tibial fragments, 3) stresses in the plates, 4) stresses on the upper and lower screw surfaces in the screw channels. RESULTS The highest load for all fixation types occurred in the plate axis. For the vast majority of the wedge sizes and fixation types the shear stress (von Mises stress) was dominating in the bone independent of fixation type. The relative displacements of the tibial fragments were low (in μm range). With an increasing wedge size this displacement tended to increase for both Puddu plates and the TomoFix plate with bone graft. For the TomoFix plate without bone graft a rather opposite trend was observed.For all fixation types the occurring stresses at the screw-bone contact areas pulled at the screws and exceeded the allowable threshold of 1.2 MPa for at least one screw surface. Of the six screw surfaces that were studied, the TomoFix plate with bone graft showed a stress excess of one out of twelve and without bone graft, five out of twelve. With the Puddu plates, an excess stress occurred in the majority of screw surfaces. CONCLUSIONS The different fixation devices generate different fixation stability profiles for different opening wedge sizes. Based on the computational simulations, none of the studied osteosynthesis fixation types warranted an intransigent full weight bearing per se. The highest fixation stability was observed for the TomoFix plates and the lowest for the first generation Puddu plate. These findings were revealed in theoretical models and need to be validated in controlled clinical settings

Simultaneous bilateral hip replacement reveals superior outcome and fewer complications than two-stage procedures: a prospective study including 1819 patients and 5801 follow-ups from a total joint replacement registry

<p>Abstract</p> <p>Background</p> <p>Total joint replacements represent a considerable part of day-to-day orthopaedic routine and a substantial proportion of patients undergoing unilateral total hip arthroplasty require a contralateral treatment after the first operation. This report compares complications and functional outcome of simultaneous versus early and delayed two-stage bilateral THA over a five-year follow-up period.</p> <p>Methods</p> <p>The study is a post hoc analysis of prospectively collected data in the framework of the European IDES hip registry. The database query resulted in 1819 patients with 5801 follow-ups treated with bilateral THA between 1965 and 2002. According to the timing of the two operations the sample was divided into three groups: I) 247 patients with simultaneous bilateral THA, II) 737 patients with two-stage bilateral THA within six months, III) 835 patients with two-stage bilateral THA between six months and five years.</p> <p>Results</p> <p>Whereas postoperative hip pain and flexion did not differ between the groups, the best walking capacity was observed in group I and the worst in group III. The rate of intraoperative complications in the first group was comparable to that of the second. The frequency of postoperative local and systemic complication in group I was the lowest of the three groups. The highest rate of complications was observed in group III.</p> <p>Conclusions</p> <p>From the point of view of possible intra- and postoperative complications, one-stage bilateral THA is equally safe or safer than two-stage interventions. Additionally, from an outcome perspective the one-stage procedure can be considered to be advantageous.</p

Віддалені результати високої коригувальної остеотомії великогомілкової кістки за умов гонартрозу

The treatment of 115 patients (55 males, 60 females), who were ill with osteoarthrosis of the knee joint with varus deformity and underwent corrective osteotomies of the proximal tibia, was analysed. The patients’ age averaged 51.6 years. “Closing wedge” osteotomies were performed on 52 patients, “opening wedge” ones on 63. Indications and contraindications for this technique were established. The use of high corrective osteotomy of the tibia with strict adherence to the indications made it possible to obtain positive results in the treatment of patients with gonarthrosis against a background of varus deformity and preserve the structural-functional integrity of the knee joint.Проанализировано лечение 115 пациентов (55 мужчин, 60 женщин), имеющих остеоартроз коленного сустава с варусной деформацией, которым были выполнены корригирующие остеотомии проксимального отдела большеберцовой кости. Средний возраст больных составил 51,6 лет. «Закрывающиеся» остеотомии проведено 52 пациентам, «открывающиеся» — 63. Разработаны показания и противопоказания к методике. Использование высокой корригирующей остеотомии большеберцовой кости с четким соблюдением показаний позволяет получить положительные результаты лечения пациентов с гонартрозом на фоне варусной деформации и сохранить структурно-функциональную целостность коленного сустава.Проаналізовано лікування 115 пацієнтів (55 чоловіків, 60 жінок) з остеоартрозом колінного суглоба з варусною деформацією, яким були виконані коригувальні остеотомії проксимального відділу великогомілкової кістки. Середній вік хворих склав 51,6 років. «Закривні» остеотомії проведені 52 пацієнтам, «відкривні» — 63. Вироблено показання та протипоказання до методики. Використання високої коригувальної остеотомії великогомілкової кістки з чітким дотриманням показань дозволяє отримати позитивні результати лікування пацієнтів з гонартрозом на тлі варусної деформації та зберегти структурно-функціональну цілісність колінного суглоба

Нові трансплантати для пластики передньої схрещеної зв’язки за методом «all-inside»

Improving the technique of anterior cruciate ligament (ACL) reconstruction is developing in the following areas: reduction of surgical trauma, improvement of the anatomical position of the graft, increased strength of its attachment, stimulation of regeneration of attachment sites, modification of postoperative of rehabilitation treatment. The «all-inside» technique meets most requirements. The recovery period of the patient after ACL reconstruction significantly associated with the speed of integration of the transplant into the surrounding tissue.Objective: to develop a method for using transplants from the patellar ligament (BTB) and quadriceps tendon (QT) during ACL reconstruction according to the «all-inside» technique.Methods: the study included patients (12 men, 2 women) who in addition to ACL reconstruction had meniscus removal, meniscus suture, cartilage shaving and microfracturing of small defects (no more than 3 cm2 ). Revision operations was carried out in 3 patients. The channels were drilled with a RetroDrill® tool or FlipCutter®. The grafts in the femur and tibia were fixed using TightRope® suspension system or its analogue.Results: a method was developed for the use of BTB and QT grafts with 180° turnover of bone fragment to restore ACL according to the method «allinside». Clinical testing of the method in primary and the revision of the ACL reconstruction has shown good and excellent results. On 2–3 days, VAS pain indicator is 3–4 points, after a week all patients recovered knee flexion up to 90°. Instability of the knee joint is not detected. After 12 months 71.2 % of patients were assigned to group A on the IKDC scale.Conclusions: proposed method can be used in the primary and, especially, revision ACL reconstruction, because by turning the bone fragment you can get the end of the graft significantly larger diameter comparing with traditional methods for the preparation of BTB and QT transplants. Совершенствование методики пластики передней крестообразной связки (ПКС) развивается по таким направлениям: уменьшение операционной травмы, улучшение анатомического положения трансплантата, повышение прочности его крепления, стимуляция регенерации мест крепления, модификация послеоперационного восстановительного лечения.Методика «all-inside» отвечает большинству требований. Период восстановления пациента после хирургического вмешательства с выполнением пластики ПКС значительно связан со скоростью интеграции трансплантата в окружающие ткани.Цель: разработать метод использования трансплантатов из связки надколенника (ВТВ) и сухожилия четырехглавой мышцы бедра (QT) при восстановлении ПКС по методике «all-inside».Методы: в исследование вошли пациенты (12 мужчин, 2 женщины), которым кроме пластики ПКС, выполнили удаление менисков, шов мениска, шейвинг хряща и микрофрактуризацию небольших его дефектов (не более 3 см2 ). Ревизионные операции проведены у 3 больных. Каналы сверлили инструментом RetroDrill® или FlipCutter®. Фиксацию трансплантатов в бедренной и большеберцовой костях выполнили подвесной системой TightRope или ее аналогом. Результаты: разработан способ использования трансплантатов ВТВ и QT с переворотом костного фрагмента на 180° для восстановления ПКС по методике «all-inside». Клиническая апробация метода при первичном и ревизионном восстановлении ПКС показала хорошие и отличные результаты. На 2–3-и сут показатель боли по ВАШ был 3–4 балла, через неделю у всех пациентов восстановлено сгибание в коленном суставе до 90°. Нестабильности коленного сустава не выявлено. Через 12 мес. 71,2 % больных отнесены к группе А по шкале IKDC. Выводы: предложенный метод можно применять при первичной и, особенно, ревизионной пластике ПКС, т. к. за счет разворота костного фрагмента можно получить конец трансплантата значительно большего диаметра, чем при традиционных методах подготовки трансплантатов ВТВ и QT.Удосконалення методики пластики передньої схрещеної зв’язки (ПСЗ) розвивається за такими напрямами: зменшення операційної травми, поліпшення анатомічного розташування трансплантата, підвищення міцності його кріплення, стимуляція регенерації місць кріплення, модифікація післяопераційного відновного лікування. Методика «all-inside» відповідає більшості з цих вимог. Період відновлення пацієнта після хірургічного втручання з виконанням пластики ПСЗ значно пов’язаний із темпом інтеграції трансплантата в прилеглі тканини. Мета: розробити методику використання трансплантатів зі зв’язки наколінка (ВТВ) та сухожилка чотириголового м’яза стегна (QT) для відновлення ПСЗ за методикою «all-inside».Методи: у дослідження ввійшли пацієнти (12 чоловіків, 2 жінки), яким, окрім пластики ПСЗ, виконали видалення менісків, шов меніска, шейвинг хряща та мікрофрактуризацію невеликих його дефектів (не більш ніж 3 см2). Ревізійні операції проведено 3 хворим. Канали свердлили інструментом RetroDrill® або FlipCutter®. Фіксацію трансплантатів у стегновій і великогомілковій кістках проводили підвісною системою TightRope або її аналогом.Результати: розроблено спосіб використання трансплантатів ВТВ і QT з переворотом кісткового фрагмента на 180° для відновлення ПСЗ за методикою «all-inside». Клінічна апробація методу в разі первинного та ревізійного відновлення ПСЗ показала хороші та відмінні результати. На 2-3-тю добу показник болю за ВАШ дорівнював 3–4 бали, через тиждень у всіх пацієнтів відновлено згинання в колінному суглобі до 90°. Нестабільності колінного суглоба не виявлено. Через 12 міс. 71,2 % хворих віднесено до групи А за шкалою IKDC.Висновки: запропонована методика може бути використана в разі первинної та, особливо, ревізійної пластики ПСЗ, оскільки завдяки розвороту кісткового фрагмента можна отримати кінець трансплантата значно більшого діаметра, ніж у випадку традиційних методів підготовки трансплантатів ВТВ і QT

Планування величини корекції коригувальної остеотомії великогомілкової кістки

The article systematizes well-known approaches to planning high corrective tibial osteotomy in knee joint arthrosis. The authors describe main stages in the preparation for the correction with regard for the patient’s physical and radiological examinations. The researchers list main techniques for radiological planning of high corrective tibial osteotomy. Particular attention is paid to the postoperative axis criteria of the lower extremity.В работе систематизированы известные подходы к планированию высокой корригирующей остеотомии большеберцовой кости при артрозе коленного сустава. Авторы описали основные этапы подготовки коррекции с учетом физикального и рентгегологического обследования пациента. Исследователи приводят основные методики рентгенологического планирования высокой корригирующей остеотомии большеберцовой кости. Отдельное внимание уделено критериям послеоперационной оси нижней конечности.У роботі систематизовані відомі підходи до планування високої коригувальної остеотомії великогомілкової кістки за умов артрозу колінного суглоба. Автори описали головні етапи підготовки корекції з урахуванням фізикального і рентгенологічного обстеження пацієнта. Дослідники наводять основні методики рентгенологічного планування високої коригувальної остеотомії великогомілкової кістки. Окрему увагу приділено критеріям післяопераційної осі нижньої кінцівки

Порівняльний аналіз результатів відновлення задньої схрещеної зв’язки методиками «Inlay» та транстібіальним проведенням каналу

Damage of the posterior cruciate ligament is one of the most challeging in the knee joint. The question of the optimal method of its restoration remains open.Objective: on the basis of comparative analysis of results and complications, to evaluate the effectiveness of posterior cruciate ligament restoration with the graft taken from tibia flexors tendons by the transtibial method method «Іnlay» using a graft from the tendon quadriceps femoris with retrograde drill of the tibia.Methods: the results of treatment of two groups of patients were analyzed: I (56 patients) were operated with «Inlay» method with retrograde drill of the tibia using graft from the quadriceps muscle tendon (QT, one sheath of the tendon), ІІ (47) — the usual techniques of drilling canals and graft from the semitendinosus and gracilis (single-bundle) were used. The indicators of the VAS, IKDS, Tegner, Lysholm and KOOS scales were evaluated, and we evaluated the progression of arthrosis changings according to Kellgren and Lawrence classification.Results: in group I, a subjective assessment of satisfaction was obtained from 27 (48.21 %) patients. Very satisfied with the result of 12 (21.43 %) patients, satisfied — 9 (16.07 %), conditionally satisfied — 5 (8.93 %), dissatisfied — 1 (1.79 %). The indicator for VAS was (2.46 ± 1.65). In the II group, 27 (57.45 %) patients were evaluated: 12 (25.53 %) — very satisfied, 11 (23.40 %) — satisfied, 2 (4.46 %) — conditionally satisfied, 2 (4.46 %) — not satisfied. The indicator for VAS was (2.75 ± 1.27).Conclusions: arthroscopic posterior cruciate ligament restoration with «Inlay» QT method with the usage of RetroDrill® technology can be recommended as an alternative method. However, attention should be paid to the progression of arthrosis and the possibility of iatrogenic damage a. poplitea that needs to be thoroughly protected during surgery.Повреждения задней крестообразной связки (ЗКС) относится к самым тяжелым в коленном суставе. Сегодня вопрос об оптимальном методе пластики ЗКС остается открытым.Цель: на основе сравнительного анализа результатов лечения оценить эффективность пластики ЗКС трансплантатом из сухожилий сгибателей голени транстибиальным методом и методикой «Inlay» с использованием трансплантата из сухожилия четырехглавой мышцы бедра с ретроградным сверлением большеберцового канала.Методы: проанализированы результаты лечения двух групп пациентов: I (56 человек) — прооперированы по методу «Inlay» с ретроградным сверлением большеберцового канала с применением трансплантата из сухожилия четырехглавой мышцы бедра (QT, один пучок сухожилия), II (47) — использована обычная техник сверления каналов и трансплантат из полусухожильной и нежной мышц (однопучковый). Определяли показатели шкал ВАШ, IKDS, Tegner, Lysholm и KOOS, оценивали динамику прогрессирования артроза по классификации Kellgren и Lawrence.Результаты: в I группе субъективную оценку удовлетворенности получили от 27 (48,21 %) пациентов. Очень удовлетворены результатом 12 (21,43 %) человек, удовлетворены — 9 (16,07 %), условно удовлетворены — 5 (8,93%), неудовлетворены — 1 (1,79%). Показатель по ВАШ составил (2,46 ± 1,65) балла. Во II группе оценили результат операции 27 (57,45 %) пациентов: 12 (25,53 %) — очень удовлетворены, 11 (23,40 %) — удовлетворены, 2 (4,46 %) — условно удовлетворены, 2 (4 46 %) — не удовлетворены. Показатель по ВАШ равен (2,75 ± 1,27) балла.Выводы: артроскопическая пластика ЗКС по методу «Inlay» QT-трансплантатом со сверлением канала большеберцовой кости с использованием техники RetroDrill® может быть рекомендована как альтернативный метод замещения ЗКС. Однако следует обратить внимание на прогрессирование артроза и возможность ятрогенного повреждения a. poplitea, которую необходимо тщательно защищать во время хирургического вмешательства.Ушкодження задньої схрещеної зв’язки (ЗСЗ) належить до найважчих у колінному суглобі. Наразі питання про оптимальний метод пластики ЗСЗ залишається відкритим.Мета: на підставі порівняльного аналізу результатів і ускладнень оцінити ефективність пластики ЗСЗ трансплантатом із сухожиль згиначів гомілки транстібіальним методом і методикою «Іnlay» із використанням трансплантата зі сухожилля чотириголового м’яза стегна з ретроградним свердлінням великогомілкового каналу.Методи: проаналізовано результати лікування двох груп пацієнтів: І (56 осіб) — прооперовані за методом «Іnlay» із ретроградним свердлінням великогомілкового каналу зі застосуванням трансплантата з сухожилля чотириголового м’яза стегна (QT, один пучок сухожилля), ІІ (47) — застосовано звичайну техніку свердління каналів і трансплантат із напівсухожилкового та ніжного м’язів (однопучковий). Визначали показники шкал ВАШ, IKDS, Tegner, Lysholm і KOOS, оцінювали динаміку прогресування артрозу за класифікацією Kellgren і Lawrence. Результати: у І групі субʼєктивну оцінку задоволеності отримано від 27 (48,21 %) пацієнтів. Дуже задоволені результатом 12 (21,43 %) осіб, задоволені — 9 (16,07 %), умовно задоволені — 5 (8,93 %), незадоволені — 1 (1,79 %). Показник за ВАШ становив (2,46 ± 1,65) бала. У ІІ групі оцінили результат операції 27 (57,45 %) пацієнтів: 12 (25,53 %) — дуже задоволені, 11 (23,40 %) — задоволені, 2 (4,46 %) — умовно задоволені, 2 (4,46 %) — не задоволені. Показник за ВАШ дорівнював (2,75 ± 1,27) бала.Висновки: артроскопічна пластика ЗСЗ за методом «Іnlay» QT-трансплантатом зі свердлінням каналу великогомілкової кістки з використанням техніки RetroDrill® може бути рекомендована як альтернативний метод заміщення ЗСЗ. Проте слід звернути увагу на прогресування артрозу та можливість ятрогенного ушкодження a. poplitea, яку необхідно ретельно захищати під час хірургічного втручання

Прогноз результату лікування ушкодження хряща колінного суглоба

The problem of prediction of an effective restoration of a cartilage defect has not been solved yet. The purpose of the study was to reveal the factors which essentially influence treatment results in the knee joint cartilage defects. Remote (from 8 to 14 years) treatment results of 176 patients with knee osteoarthritis were analyzed. Seventy-nine patients had cartilage lesions of the internal condyle of the femur, whereas the rest of these patients had defects of both the articular surface of the internal condyle of the femur and of the articular cartilage of the tibial plateau. Only cartilage defects and lesions of degree III by Outerbridge were taken into account. The used surgical techniques were as follows: microfracture in 142 cases and mosaic plasty in 34 ones. The age factor proved to be statistically significant for predicting osteoarthrosis progress. The best treatment results were received in patients under 40. In the age group of 40-55 years the results were satisfactory. The influence of the lesion area on the treatment results was not significant, as it was shown by absence of any correlation between the lesion area and the remote results. The initial condition of the knee joint was an important significant predictor for the treatment results. A high correlation was revealed between a preoperative narrowing of the articular space and treatment results. The medial tibial angle was the most significant parameter for predicting treatment of the knee joint. When its value was 86° or less, no positive results of treatment of the cartilage defects were received. The geometry of the distal femur did not produce any significant influence on the treatment results. Results of restoration of the condyle cartilage lesions in the knee joints mostly depended on the initial knee joint status and biomechanical relations in the joint, rather than on the lesion area.Проведен анализ отдаленных (от 8 до 14 лет) результатов лечения 176 пациентов с остеоартрозом коленного сустава. У 79 лиц выявлялись повреждений хряща медиального отростка бедренной кости, у остальных повреждения как суставной поверхности медиального отростка бедренной кости, так и суставного хряща плато большеберцовой кости. Учитывали только дефекты хряща и повреждения III ст. по Оутербридж. Методики операций: микрофрактуризация у 142 пациентов, мозаичная пластика у 34 больных. Фактор возраста выявился статистически значимым для прогноза развития остеоартроза. Наилучшие результаты получено у пациентов младше 40 лет. В возрастной группе 40–55 лет результаты были удовлетворительными. Влияние площади на результат лечения выявился незначительным. Важливим чинником прогнозирования результатов лечения дефекта суставного хряща является вихідний состояние коленного сустава, высокую корреляцию выявлено между степенью сужения суставной щели до операции и результатами лечения. Наиболее значимым параметром для прогнозирования лечения коленного сустава является показатель медиального тибиального угла. При его значении 86° и меньше позитивных результатов лечения получено не было. Геометрия дистального отдела бедренной кости значительного влияния на результаты лечения не оказывала. Результаты восстановления дефекта хряща отростков коленного сустава зависят не от его площади, а багато в чому определяются биомеханическими отношениями в коленном суставе и его вихідним состоянием.Проведено аналіз віддалених (від 8 до 14 років) результатів лікування 176 пацієнтів з остеоартрозом колінного суглоба. У 79 осіб були ушкодження хряща присереднього виростка стегнової кістки, у решти ураження як суглобової поверхні присереднього виростка стегнової кістки, так і суглобового хряща плато великогомілкової кістки. Враховували тільки дефекти хряща та ушкодження III ст. за Оутербрідж. Методики операцій: мікрофрактуризація у 142 хворих, мозаїчна пластика у 34 пацієнтів. Фактор віку виявився статистично значущим для прогнозу розвинення остеоартрозу. Найкращі результати отримано у пацієнтів молодше 40 років. У віковій групі 40–55 років результати були задовільними. Вплив площі на результат лікування виявився несуттєвим. Важливим чинником прогнозування результатів лікування дефекту суглобового хряща є вихідний стан колінного суглоба, високу кореляцію виявлено між ступенем звуження суглобової щілини до операції і результатами лікування. Найбільш значущим параметром для прогнозування лікування колінного суглоба є показник медіального тибіального кута. При його значенні 86° і менше позитивних результатів лікування отримано не було. Геометрія дистального відділу стегнової кістки суттєвого впливу на результати лікування не чинила. Результати відновлення дефекту хряща виростків колінного суглоба залежать не від його площі, а багато в чому визначаються біомеханічними відносинами в колінному суглобі і його вихідним станом

Прогноз прогресування остеоартрозу колінного суглоба

The factors, which affect the course of knee osteoarthrosis, are mostly unknown by now. The presence of bone tissue lesions, revealed during MRI, and deviations of the leg mechanical axis are known clinical-radiological criteria, considered by a number of authors as risk factors for the beginning of progression of knee joint osteoarthrosis. The purpose of the work: to determine whether the appearance of a subchondral bone-tissue oedema on MRI is a prognostically significant criterion of knee joint osteoarthrosis progression or the latter does not depend upon this process and is caused by a deviation of the extremity axis. Methods of examination: MRI and radiography of the knee joint. Osteoarthrosis progression was assessed by a narrowing of the joint space and changes in the mechanical axis of the extremity. The clinical material consisted of 211 patients with gonarthrosis, aged 43-64, 160 (76 %) of them being examined at least twice. Medial bone-tissue oedemata on MRI were observed mostly in patients with varus deviations of the mechanical axis, lateral bone-tissue oedemata were common in patients with valgus knee joint deformities. Of 106 patients with a bone-tissue oedema in the medial part, osteoarthrosis progression was found in 42 (39.6 %) cases, while 54 patients without any bone-tissue oedema developed some progression of the process only in 5 (9.3 %) cases. Approximately 69 % of patients with a subchondral bone-tissue oedema in the medial part of their knee joints revealed a varus deviation of the mechanical axis of the knee joint. Conclusion: a subchondral bone-tissue oedema is a considerable risk factor for an aggravation of the structural-functional state of the knee joint in osteoarthrosis, a disturbance in the extremity axis being statistically related with this process only in part.На сегодня факторы, влияющие на течение остеоартроза коленного сустава, являются, по большей части, неизвестными. Наличие повреждений костной ткани, выявленные при томографии, и отклонения механической оси конечности — известные клинико-рентгенологические критерии, которые ряд авторов рассматривают как факторы риска начала прогрессирования остеоартроза коленного сустава. Цель работы: определить, является ли обнаружение субхондрального отека костной ткани при МРТ прогностически значимым критерием, или прогрессирование остеоартроза не зависит от этого процесса и обусловлено отклонением оси конечности. Методики обследования: магнитно-резонансная томография и рентгенография коленного сустава. Прогрессирование остеоартроза оценивали по сужению суставной щели и изменению механической оси конечности. Клинический материал составили 211 пациентов 43–64 лет с гонартрозом, из которых 160 (76 %) были обследованы как минимум дважды. Медиальный отек костной ткани на МРТ наблюдался преимущественно у пациентов с варусным отклонением механической оси, отек костной ткани в латеральных отделах чаще имел место у пациентов с вальгусной деформацией коленного сустава. Из 106 больных с отеком костной ткани в медиальном отделе выявлен процесс прогрессирования остеоартроза у 42 пациентов (39,6 %), а среди 54 больных без отека костной ткани только в 5 случаях (9,3 %) выявлено прогрессирование процесса. Приблизительно у 69 % пациентов с субхондральным отеком костной ткани в медиальном отделе коленного сустава определялось варусное отклонение оси коленного сустава. Вывод: субхондральный отек костной ткани является существенным фактором риска ухудшения структурно-функционального состояния коленного сустава при остеоартрозе, при том, что нарушение оси конечности только частично статистически связано с этим процессом.Дотепер фактори, що впливають на перебіг остеоартрозу колінного суглоба, є здебільшого невідомими. Наявність ушкоджень кісткової тканини, виявлених під час томографії, та відхилення механічної осі кінцівки є відомими клініко-рентгенологічними крітеріями, які ряд авторів розглядають як фактори ризику початку прогресування остеоартрозу колінного суглоба. Мета роботи: визначити, чи є поява субхондрального набряку кісткової тканини на МРТ прогностично значущим критерієм прогресування остеоартрозу колінного суглоба або прогресування остеоартрозу не залежить від цього процесу і зумовлено відхиленням осі кінцівки. Методики обстеження: магнітно-резонансна томографія і рентгенографія колінного суглоба. Прогресування остеоартрозу оцінювали за звуженням суглобової щілини та зміною механічної осі кінцівки. Клінічний матеріал склали 211 пацієнтів 43–64 років з гонартрозом, з яких 160 (76 %) було обстежено як мінімум двічі. Медіальний набряк кісткової тканини на МРТ спостерігався переважно у пацієнтів з варусним відхиленням механічної осі, набряк кісткової тканини в латеральних відділах частіше був наявний у пацієнтів з вальгусною деформацією колінного суглоба. Зі 106 пацієнтів з набряком кісткової тканини в медіальному відділі виявлено процес прогресування остеоартрозу у 42 хворих (39,6%), а серед 54 пацієнтів без набряку кісткової тканини тільки в 5 випадках (9,3 %) відзначено прогресування процесу. Приблизно у 69 % пацієнтів з субхондральним набряком кісткової тканини в медіальному відділі колінного суглоба відзначено варусне відхилення механічної осі колінного суглоба. Висновок: субхондральний набряк кісткової тканини є істотним чинником ризику погіршення структурно-функціонального стану колінного суглоба в разі остеоартрозу, при тому, що порушення осі кінцівки тільки частково статистично пов'язано з цим процесом

Реконструкція задньої схрещеної зв’язки колінного суглоба за технологією «Onlay»

Posterior crossed ligament injury is one of the most serious damages to the capsular-ligament complex of the knee joint, which is difficult to detect.Objective: to improve the treatment of patients with damage to the posterior crossed ligament of the knee by means of arthroscopic reconstruction using «Onlay» technology.Methods: 56 patients (44 men, 12 women) with posterior crossed ligament injury were operated. In 32 (57.14 %) cases, isolated posterior crossed ligament raptures were detected, in 24 (42.86 %) — combined injuries. Patients are operated using RetroDrill® reverse drilling technology using arthroscopic iimplantation of quadriceps tendon.Results: out of 56 patients in the period up to 6 years after the operation, it was possible to completely examine 21 individuals. Indicators on the VAS scale did not exceed 5 points in any case. In the assessment of mobility in the knee joint, 85 % of patients were assigned to a normal group, 15 % to almost normal. The joint function is recognized as normal in 5 % operated, almost normal — 15 %, moderate — 10 %, bad — 10 %. On the Kellgren-Lawrence scale, patients were divided into groups: 66.7 % — stage I with the onset of arthrosis, 28.57 % — stage II with slightly pronounced arthrosis, 4.76 % — stage III with moderate arthrosis.Conclusions: arthroscopic «everything inside» with RetroDrill® can be recommended as an alternative to posterior crossed ligament reconstruction. Averaged time, subjective and objective results were optimistic. At the heart of this are subjective pleasure, objective stability, a return to sports, avoiding arthrosis changes. Due to insignificant number of observations in the absence of a control group, the interpretation of results is limited.Повреждения задней крестообразной связки (ЗКС) — одно из самых серьезных повреждений капсульно-связочного аппарата коленного сустава, которое трудно обнаружить.Цель: усовершенствовать лечение пациентов с повреждением ЗКЗ коленного сустава с помощью артроскопической реконструкции по технологии «Onlay».Методы: прооперировано 56 пациентов (44 мужчины, 12 женщин) с повреждением ЗКС. В 32 (57,14 %) случаях выявлены изолированные разрывы ЗКС, в 24 (42,86 %) — комбинированные повреждения. Пациентов прооперировали с использованием технологии обратного сверления изнутри наружу (RetroDrill®) с помощью артроскопической техники имплантации с использованием сухожилия четырехглавой мышцы бедра.Результаты: из 56 пациентов в период до 6 лет после операции удалось полностью обследовать 21 человека. Показатели по субъективной шкале ВАШ не превышали 5 баллов ни в одном случае. По оценкам подвижности в коленном суставе 85 % пациентов отнесены к группе с нормальным результатом, 15 % — с почти нормальным. Функция сустава признана нормальной у 5 % прооперированных, почти нормальной — у 15 %, умеренной — у 10 %, плохой — у 10%. По шкале Kellgren-Lawrence пациенты распределились на группы: 66,7 % — стадия I с началом артроза; 28,57 % — стадия II с незначительно выраженным артрозом; 4,76 % — стадия III с умеренным артрозом.Выводы: артроскопическая техника вмешательства «все внутри» с помощью RetroDrill® может быть рекомендована в качестве альтернативы реконструкции ЗКС. Усредненные по срокам субъективные и объективные результаты оказались оптимистичными. В основе этого субъективное удовлетворение, объективная стабильность, возвращение к занятиям спортом, избежание артрозных изменений. Из-за небольшого количества наблюдений и при отсутствии контрольной группы интерпретация результатов ограничена.Ушкодження задньої схрещеної зв’язки (ЗСЗ) — одне з найсерйозніших ушкоджень капсульно-зв’язкового апарату колінного суглоба, яке важко виявити.Мета: удосконалити лікування пацієнтів із ушкодженням ЗСЗ колінного суглоба за допомогою артроскопічної реконструкції за технологією «Onlay».Методи: прооперовано 56 пацієнтів (44 чоловіки, 12 жінок) з ушкодженням ЗСЗ. У 32 (57,14 %) випадках виявлено ізольовані розриви ЗСЗ, у 24 (42,86 %) — комбіновані ушкодження. Пацієнтів прооперовано із застосуванням технології зворотного свердління зсередини назовні (RetroDrill®) за допомогою артроскопічної техніки імплантації з використанням сухожилля чотириголового м’яза стегна.Результати: із 56 пацієнтів у період до 6 років після операції вдалося повністю обстежити 21 особу. Показники за суб’єктивною шкалою ВАШ не перевищували 5 балів у жодному випадку. За оцінюванням рухомості в колінному суглобі 85 % пацієнтів віднесено до групи з нормальним результатом, 15 % — із майже нормальним. Функція суглоба визнана нормальною в 5 % прооперованих, майже нормальною — в 15 %, помірною — в 10 %, поганою —  в 10 %. За шкалою Kellgren-Lawrence пацієнти розподілились на групи: 66,7 % — стадія I із початком артрозу, 28,57 % — стадія II з незначно вираженим артрозом, 4,76 % — стадія III з помірним артрозом.Висновки: артроскопічна техніка втручання «усе всередині» за допомогою RetroDrill® може бути рекомендована як альтернатива реконструкції ЗСЗ. Усереднені за термінами суб’єктивні та об’єктивні результати виявилися оптимістичними. В основі цього суб’єктивне задоволення, об’єктивна стабільність, повернення до занять спортом, уникнення артрозних змін. Через незначну кількість спостережень і за відсутності контрольної групи інтерпретація результатів обмежена

Принципи лікування задньої нестабільності колінного суглоба (огляд літератури)

Damage of posterior crucial ligament postern-lateral stabiliz­ing structures is a significant injury to the knee. Incomplete diagnosis of lesions in the acute period of trauma and subse­quent inadequate treatment leads to functional instability and rapid progression of degenerative processes. Objective: based on the analysis of scientific literature to identify further direc­tion for improving surgical techniques and improving outcomes of patients with posterior instability of the knee joint. Meth­ods: keyword search on problems of diagnosis, classification and selection method for treating posterior knee instability in the english-speaking academic libraries, databases Pubmed, Medline, Cochrane library and the Russian media over the past 15 years. Results: mechanisms of posterior crucial ligament inju­ry are very diverse. Damage can be isolated or combined, have a chronic course. In recent years, increased interest in the re­construction of all the internal structures of the knee. Reports of the functional results of posterior crucial ligament surgi­cal treatment is less than anterior crucial ligament. The sig­nificance of the problem is associated with low frequency and less surgical treatment of posterior crucial ligament injuries, as well as the heterogeneity of acute, chronic and combined it with the potential damage involving posterolateral joint. Damage of posterior crucial ligament often remains unrecognized and therefore untreated. The authors analyzed the methods used to­day to treat patients with posterior instability of the knee joint, whereby defined prospects for improving surgical techniques and improving outcomes.Повреждения задней крестообразной связки (ЗКС) и заднебоковых стабилизирующих структур является значительной травмой для коленного сустава. Неполная диагностика этих повреждений в остром периоде травмы и дальнейшее неадекватное лечение приводит к развитию функциональной нестабильности и быстрому прогрессированию дегенеративно-дистрофических процессов.Цель: на основе анализа научной литературы определить перспективное направление для усовершенствования хирургической техники и улучшения результатов лечения пациентов с задней нестабильностью коленного сустава.Методы: проведен поиск по ключевым словам по проблемам диагностики, классификации, а также выбора способа лечения задней нестабильности коленного сустава в англоязычных научных библиотеках, базах Pubmed, Medline, Кокрановской библиотеке и русскоязычных изданиях за последние 15 лет. Результаты: механизмы травмы ЗКС очень разнообразны. Повреждения могут быть изолированными или комбинированными, иметь хроническое течение. В последние годы повысился интерес к реконструкции всех внутренних структур коленного сустава. Количество информации о функциональных результатах хирургического лечения ЗКС меньше по сравнению с передней. Значимость проблемы связана с малой частотой и более редким хирургическим лечением разрывов этой связки, а также с неоднородностью острых, хронических и комбинированных ее травм с возможным привлечением заднелатерального отдела сустава. Повреждения ЗКС часто остаются неопознанными и, соответственно, нелеченными. Авторы проанализировали применяемые сегодня методы лечения пациентов с задней нестабильностью коленного сустава, на основе чего определили перспективы по усовершенствованию хирургической техники и улучшению результатов лечения.Ушкодження задньої схрещеної зв’язки (ЗСЗ) та задньобокових стабілізувальних структур є значною травмою для колінного суглоба. Неповна діагностика цих ушкоджень у гострому періоді травми і подальше неадекватне лікування призводить до розвитку функціональної нестабільності та швидкого прогресування дегенеративно-дистрофічних процесів. Мета: на підставі аналізу наукової літератури визначити перспективний напрям для вдосконалення хірургічної техніки й поліпшення результатів лікування пацієнтів із задньою нестабільністю колінного суглоба. Методи: проведено пошук за ключовими словами щодо проблем діагностики, класифікації, а також вибору способу лікування задньої нестабільності колінного суглоба в англомовних наукових бібліотеках, базах Pubmed, Medline, Кокранівській бібліотеці та російськомовних виданнях за останні 15 років. Результати: механізми травми ЗСЗ дуже різноманітні. Ушкодження можуть бути ізольованими або комбінованими, мати хронічний перебіг. Останніми роками підвищився інтерес до реконструкції всіх внутрішніх структур колінного суглоба. Кількість інформації про функціональні результати хірургічного лікування ЗСЗ менша порівняно з передньою. Значимість проблеми пов’язана з малою частотою та рідшим хірургічним лікуванням розривів цієї зв’язки, а також із неоднорідністю гострих, хронічних та комбінованих її травм із потенційним залученням задньолатерального відділу суглоба. Ушкодження ЗСЗ часто залишається нерозпізнаним і, відповідно, нелікованим. Автори проаналізували застосовувані сьогодні методи лікування пацієнтів із задньою нестабільністю колінного суглоба, на підставі чого визначили перспективи щодо вдосконалення хірургічної техніки та поліпшення результатів лікування