Long-term management of patients with epilepsy. Organization of a service in the Tyumen Region

Epilepsy is a chronic brain disease that requires a long-term or lifelong follow-up of patients. The factors that influence the outcome of therapy are various; moreover, the key factors of them are the organization of care and the mode of patient follow-up. The necessity of optimizing the specialized health care to this category of patients stems from the poorer quality of life in the patients and their families and from the more frequentdevelopment of mental disorders and drug-resistant forms of the disease during ineffective therapy. These and other issues are considered in this paper with emphasis on the specific area – the south of the Tyumen Region. This underlines the importance of setting up not only highlevel epileptologic centers, but also a whole network that provides access to specialized epileptologic care. It seems today that it is more appropriate to solve problems in the organization of management for epileptic patients at the level of an administrative region, for this state structure has all necessary conditions for rapidly and rationally implementing the most successful developments of specialized care to the population

The problem of assessing the viability of invasive species in the conditions of the steppe zone of Ukraine

За оцінками ФАО та МСОП, щорічно збільшується кількість видів, які за впливу прямої чи опосередкованої дії людини потрапляють у непритаманні для себе, нові умови. Частина цих організмів, пристосувавшись, починає конкурувати з аборигенними видами, втручаючись у сталі екологічні функції різних екосистем. Для європейських країн визначено перелік із 435 видів карантинних організмів, які мають різні статуси небезпеки (як екологічної, так і економічної, адже своєю життєдіяльністю щорічно завдають прямих економічних збитків). Кількість потенційних інвазивних видів, здатних проникнути на територію України, зараз фахівці оцінюють у 1 500 видів. Порушення, викликані впливом інвазійних видів, зумовлюють пряму та опосередковану загрозу безпосередньо здоров’ю людини. На початок ХХІ ст. проблема оцінювання ризиків проникнення інвазійних видів та контролю вже існуючих лежить у царині національної безпеки кожної сучасної держави. Оцінка ризику, який може спричинити життєдіяльність інвазійного виду – це оцінка здатності його організму виживати в умовах нового навколишнього середовища. Аналіз досліджень виживання різних інвазійних видів (рослин, безхребетних і хребетних тварини) показав, що переважна більшість авторів дає оцінку лише видовим і популяційним характеристикам, що у більшості випадків не повною мірою відображає спроможність виду-вселенця адаптуватись до нових умов довкілля. Отже, потрібно розробити нову методику оцінювання життєздатності інвазійних видів. Запропоновано новий підхід, спрямований на оцінку потенціалу адаптаційних можливостей інвазійних організмів у новому для них середовищі. На відміну від аналогів, запропоновано трирівневий підхід до оцінювання життєдіяльності та екологічних функцій інвазійних видів. Окрім класичних видових і популяційних досліджень, пропонується здійснити біохімічне оцінювання стресостійкості інвазійних видів. Адже стресостійкість можна розглядати як основну реакцію організму на зміни сталих компонентів середовища. Проблема антиоксидантного захисту дуже актуальна в наш час. Але донині немає чіткої відповіді на питання про те, як реагують на вплив різних чинників, на стрес інвазійні організми, потрапляючи до нового середовища, та чому клітина використовує різні захисні системи адаптації до дії одного і того самого чинника. Оксидативний стрес – стан, за якого утворення активних форм кисню (АФК) переважає над процесами їх знешкодження, у результаті чого відбувається порушення основних обмінних процесів. Активні форми кисню разом з антиоксидантами складають систему клітинної редокс-сигналізації, яка, у свою чергу, є невід’ємним елементом загальної сигнальної мережі як клітини, так і цілого організму. Порушення балансу між утворенням АФК та їх знешкодженням антиоксидантами може спричинювати пошкодження біополімерів, ліпідів та, в кінцевому випадку, – загибель клітини. Індукція АФК-залежних шляхів сигнальної трансдукції за впливу різних зовнішніх чинників може спричиняти активацію антиоксидантної системи, а, отже, підвищити стійкість організмів до стресорів різної природи в різних умовах існування. При цьому механізми взаємодії різних компонентів антиоксидантної системи все ще залишаються маловивченими. Незалежно від тривалості життя організму, яка вимірюється днями чи десятилітттями, O2 небезпечний для всіх організмів – рослин, комах, хребетних тварин тощо. Так, комахи не захищені від шкідливої дії АФК. Вони можуть бути особливо схильні до оксидативного стресу. Рослини, потрапляючи до нового середовища, зазнають осмотичного та іонного стресу, які поряд із сольовим стресом можуть викликати розвиток вторинного оксидативного стресу. Останній визначають як короткочасне або тривале підвищення стаціонарної концентрації АФК, що викликає порушення клітинного метаболізму та його регуляції, а також пошкодження клітинних компартментів. У захисті як рослин, так і тварин від дії стресових чинників ключову роль відіграють антиоксиданти, які можуть бути представлені низькомолекулярними сполуками та антиоксидантними ферментами. Запропоновано новий підхід до оцінки стресостійкості інвазійних організмів. Запропоновано розробити нову методику, яка б надала можливість зробити якісний прогноз, які адаптаційні можливості має інвазійний вид і які саме екологічні функції та за який проміжок часу він зможе виконувати в нових для себе екосистемах. За оцінками ФАО та МСОП, щорічно збільшується кількість видів, які за впливу прямої чи опосередкованої дії людини потрапляють у непритаманні для себе, нові умови. Частина цих організмів, пристосувавшись, починає конкурувати з аборигенними видами, втручаючись у сталі екологічні функції різних екосистем. Для європейських країн визначено перелік із 435 видів карантинних організмів, які мають різні статуси небезпеки (як екологічної, так і економічної, адже своєю життєдіяльністю щорічно завдають прямих економічних збитків). Кількість потенційних інвазивних видів, здатних проникнути на територію України, зараз фахівці оцінюють у 1 500 видів. Порушення, викликані впливом інвазійних видів, зумовлюють пряму та опосередковану загрозу безпосередньо здоров’ю людини. На початок ХХІ ст. проблема оцінювання ризиків проникнення інвазійних видів та контролю вже існуючих лежить у царині національної безпеки кожної сучасної держави. Оцінка ризику, який може спричинити життєдіяльність інвазійного виду – це оцінка здатності його організму виживати в умовах нового навколишнього середовища. Аналіз досліджень виживання різних інвазійних видів (рослин, безхребетних і хребетних тварини) показав, що переважна більшість авторів дає оцінку лише видовим і популяційним характеристикам, що у більшості випадків не повною мірою відображає спроможність виду-вселенця адаптуватись до нових умов довкілля. Отже, потрібно розробити нову методику оцінювання життєздатності інвазійних видів. Запропоновано новий підхід, спрямований на оцінку потенціалу адаптаційних можливостей інвазійних організмів у новому для них середовищі. На відміну від аналогів, запропоновано трирівневий підхід до оцінювання життєдіяльності та екологічних функцій інвазійних видів. Окрім класичних видових і популяційних досліджень, пропонується здійснити біохімічне оцінювання стресостійкості інвазійних видів. Адже стресостійкість можна розглядати як основну реакцію організму на зміни сталих компонентів середовища. Проблема антиоксидантного захисту дуже актуальна в наш час. Але донині немає чіткої відповіді на питання про те, як реагують на вплив різних чинників, на стрес інвазійні організми, потрапляючи до нового середовища, та чому клітина використовує різні захисні системи адаптації до дії одного і того самого чинника. Оксидативний стрес – стан, за якого утворення активних форм кисню (АФК) переважає над процесами їх знешкодження, у результаті чого відбувається порушення основних обмінних процесів. Активні форми кисню разом з антиоксидантами складають систему клітинної редокс-сигналізації, яка, у свою чергу, є невід’ємним елементом загальної сигнальної мережі як клітини, так і цілого організму. Порушення балансу між утворенням АФК та їх знешкодженням антиоксидантами може спричинювати пошкодження біополімерів, ліпідів та, в кінцевому випадку, – загибель клітини. Індукція АФК-залежних шляхів сигнальної трансдукції за впливу різних зовнішніх чинників може спричиняти активацію антиоксидантної системи, а, отже, підвищити стійкість організмів до стресорів різної природи в різних умовах існування. При цьому механізми взаємодії різних компонентів антиоксидантної системи все ще залишаються маловивченими. Незалежно від тривалості життя організму, яка вимірюється днями чи десятилітттями, O2 небезпечний для всіх організмів – рослин, комах, хребетних тварин тощо. Так, комахи не захищені від шкідливої дії АФК. Вони можуть бути особливо схильні до оксидативного стресу. Рослини, потрапляючи до нового середовища, зазнають осмотичного та іонного стресу, які поряд із сольовим стресом можуть викликати розвиток вторинного оксидативного стресу. Останній визначають як короткочасне або тривале підвищення стаціонарної концентрації АФК, що викликає порушення клітинного метаболізму та його регуляції, а також пошкодження клітинних компартментів. У захисті як рослин, так і тварин від дії стресових чинників ключову роль відіграють антиоксиданти, які можуть бути представлені низькомолекулярними сполуками та антиоксидантними ферментами. Запропоновано новий підхід до оцінки стресостійкості інвазійних організмів. Запропоновано розробити нову методику, яка б надала можливість зробити якісний прогноз, які адаптаційні можливості має інвазійний вид і які саме екологічні функції та за який проміжок часу він зможе виконувати в нових для себе екосистемах. This article proposes a completely new method of resolving the pressing global environmental problem of assessing the capacity of invasive organisms to adapt to new environmental conditions. A new three-step approach to the evaluation of vital and ecological functions of invasive species is recommended. In addition to classic species and population surveys, it was proposed to apply a stress-resistance biochemical assessment of invasive species. Stress resistance can be regarded as the main response of living organisms to changes in continuous environmental components. The obtained results will provide an opportunity to give a qualitative prognisis of what adaptive capacity an invasive species has,what precise ecological functions and for what time period it can perform in a new ecosystem

Dynamics of spin correlations in the spin-1/2 isotropic XY chain in a transverse field

Dynamic xx spin pair correlation functions for the isotropic spin-1/2 XY chain are calculated numerically for long open chains in the presence of a transverse magnetic field at finite temperature. As an application we discuss the temperature dependence of the spin-spin relaxation time in PrCl_3.Comment: 2 pages, latex, 2 figures, abstract of the paper presented at Ampere Summer School ``Applications of Magnetic Resonance in Novel Materials'' Nafplion, Greece, 3-9 September, 2000, partially published in J. Phys. A: Math. Gen. 33, 3063 (2000

Renalase – a new instrument in multicomponent heart failure assessment

Heart failure (HF) remains a serious problem in Russian and world health care due to the growing morbidity and mortality from complications of heart failure, despite the development and implementation of programs for the early detection and treatment of heart failure in asymptomatic patients. Currently, a large number of new biological markers have been studied that could serve as a laboratory tool for diagnosing and predicting the course of heart failure, but only brain natriuretic peptides have found application in real clinical practice. Renalase is a recently discovered cytokine that is synthesized by the kidneys and released into the blood. To date, seven subtypes of renalase have been found, each of which plays a different physiological role in the human body. Renalase is usually positioned as a signaling molecule that activates cytoprotective intracellular signals, leading to a decrease in blood pressure and protection of the heart muscle. The concentration of renalase freely circulating in the bloodstream of an adult is approximately 3–5 ng / ml. Currently, the level of renalase is determined by the enzyme immunoassay with a detection range of 3.12 to 200 ng / ml, while the minimum detectable concentration of the marker is less than 1.38 ng / ml. The presence of missense polymorphism of renalase is associated with myocardial dysfunction. Data from animal and human studies have shown that renalase plays a key role in the metabolism of catecholamines and in cardioprotective processes. Studies have shown the contribution of renalase to the occurrence of cardiovascular diseases: ischemic heart disease, arterial hypertension, diabetes mellitus, and aortic stenosis. Moreover, detailed protocols of multicenter prospective studies have demonstrated that functional polymorphism of the renalase gene was associated with myocardial hypertrophy in patients with aortic stenosis, hypertension, metabolic syndrome, unstable angina pectoris and stable forms of coronary artery disease, as well as in patients receiving renal replacement therapy. Based on these data and further studies, renalase has been proposed as a predictive biomarker of ischemia in patients with coronary microvascular dysfunction, as well as a predictor of clinically significant progression of chronic kidney disease in patients with cardiovascular diseases.Our review presents data on the role of renalase in heart failure. Further study of the structure and function of renalase, as well as future clinical studies, will allow determining the diagnostic, prognostic and, possibly, therapeutic significance of this biological marker in HF and other cardiovascular diseases

Features of baseline and lipopolysaccharide-induced cytokine secretion in mononuclear leukocyte cultures from patients with the erythema migrans form of acute lyme borreliosis based on clinical parameters

Introduction. Features of cytokine production in mononuclear cell cultures from Lyme borreliosis patients based on clinical data remained poorly studied. The study aim was to estimate the patterns of baseline and lipopolysaccharide-induced cytokine-secretory activity of peripheral blood mononuclear leukocytes from patients with erythema migrans form of acute Lyme borreliosis based on clinical parameters. Materials and methods. Groups of 22 and 12 patients with the diagnoses of mild or moderate severity of monoinfection and co-infection with tick-borne encephalitis of Lyme borreliosis with erythema migrans were examined twice: on week 1 after disease onset and day 14. The control group included 17 healthy donors. Basal and lipopolysaccharide-induced IL-6, IL-10, and TNFα secretion levels were assessed in mononuclear leukocyte culture supernatants applying enzyme immunoassay. Statistical analysis was performed by using the Mann–Whitney U-test, Wilcoxon test, and Spearman’s rank correlation. Results. The group of moderate severity patients was clinically distinguished by severer fever and intoxication manifestations. At the disease onset, the basal TNFα, IL-6 and IL-10 secretion levels in the moderate severity patient cultures were significantly higher than in those of the other groups. After antibiotics treatment, the baseline TNFα and IL-10 levels tended to decrease. At the onset, lipopolysaccharide-induced cultures from the moderate severity patients showed significantly suppressed TNFα production and increased IL-10 secretion as compared to the other groups. Lipopolysaccharide-induced IL-6 secretion in the moderate vs. mild severity group supernatants was significantly lower. In dynamics, the induced TNFα levels in the moderate severity patients were increased to the magnitude exceeding that in the controls. Positive correlations between the IL-6 and TNFα basal levels and maximum body temperature or the C-reactive protein serum concentrations were revealed in the patients. Induced TNFα levels showed negative correlations with fever levels or with IL-10 secretion. Conclusions. It was demonstrated that basal TNFα, IL-6 and IL-10 secretion levels in the mononuclear cell cultures of acute Lyme borreliosis patients increased with the increasing disease severity. Suppression of lipopolysaccharide-induced TNFα production in the moderate severity patient cultures was presumably associated with the regulatory cytokine IL-10 effects

THE FEATURES OF SURFACE PHENOTYPE OF BLOOD LYMPHOCYTES IN THE PATIENTS WITH TUBERCULOSIS

Abstract. Parameters of peripheral blood lymphocytes subpopulations have been studies in the patients with extensive destructive pulmonary tuberculosis caused by drug-sensitive or drug-resistant Mycobacterium tuberculosis before and in the course of specific anti-tuberculosis chemotherapy. It was revealed that in the patients before treatment, a marked immunosuppression takes place, being characterized by decrease of total T-lymphocytes and their basic regulatory and effector subpopulations. E.e., an increase in CD20+-, CD25+- and CD95+cells was observed. The completion of intensive anti-tuberculosis chemotherapy is not accompanied by correction of lymphocyte subpopulations. By contrary, in the patients with drug-sensitive pulmonary tuberculosis M. tuberculosis a sharp increase in CD95+-lymphocytes is registered. After undergoing a full course of therapy a well-noted tendency to normalization of T-lymphocytes (CD3+) quantity, as well as is regulatory populations (CD4+ and CD8+) were found. The level of CD95+-lymphocytes remained increased in the patients with pulmonary tuberculosis caused by drug-resistant M. tuberculosis

Gamma-glutamyl transpeptidase is a promising biological marker of heart failure

Introduction. Currently, the search and study of new biological markers that can help early diagnosis of heart failure, serve as a laboratory tool for assessing the effectiveness of therapy, be a predictive marker of possible adverse clinical outcomes and a significant criterion for risk stratification is very relevant. While cardiospecific markers, including natriuretic peptides, their precursors, and highly sensitive troponins, are widely used in clinical practice, the need to use other markers does not have sufficient evidence. aspect of a biological marker of heart failure.Gamma-glutamyl transpeptidase is an enzyme localized on the outer side of cell membranes and involved in the metabolism of glutathione and cysteine. This enzyme is a dimeric glycoprotein (68 kDa), consisting of 2 subunits – a large and a small (46 and 22 kDa). Gamma-glutamyl transpeptidase is encoded by a multigene family consisting of at least 7 different genes located on chromosome 22; however, only 1 of these genes is involved in the formation of a functional enzyme. Gamma-glutamyl transpeptidase was found in all cells except erythrocytes. There is a significant variability in enzyme activity, which is especially high in tissues with a secretory and absorptive function, such as the kidneys, biliary tract, intestines, and epididymis.Purpose of the review is to present an overview of current publications devoted to the study of γ-glutamyl transpeptidase in the aspect of a biological marker of heart failure.Materials and methods. The analysis of literature sources (foreign and domestic articles) was carried out in the databases: PubMed, RSCI, MedLine, Google Scholar, Science Direct. The search was performed according to the following keywords: biological markers, heart failure, γ-glutamyl transpeptidase, biological markers, heart failure, γ-glutamyl transpeptidase.Results. In addition to its clinical use as a test for liver disease, biliary tract disease, and alcohol abuse, γ-glutamyl transpeptidase is of great interest because of its association with cardiovascular disease, diabetes, metabolic syndrome, and cancer. In the literature available to us, we found a small number of works devoted to the study of γ-glutamyl transpeptidase in patients with heart failure. In the review, we have presented data from experimental and clinical studies indicating a clear link between γ-glutamyl transpeptidase and heart failure. The pathogenetic mechanism of the possible relationship between γ-glutamyl transpeptidase and heart failure is not completely clear. The localization of this enzyme in tissues with a transport function has led to the assumption that it is involved in the transport of amino acids through the γ-glutamyl cycle.Conclusion. Further deeper understanding of the structure and function of the enzyme is needed, as well as future clinical studies to determine the diagnostic, prognostic and possibly therapeutic significance of this biological marker

Уровень продукции IL-12β мононуклеарными лейкоцитами периферической крови в зависимости от клинической формы туберкулеза легких

The aim of this study was to evaluate the level of secretion of IL-12β by mononuclear leukocytes of peripheral blood under infiltrative and disseminated pulmonary tuberculosis. Blood mononuclear cells were isolated by gradient centrifugation, then cultured in complete culture medium; the level of IL-12β production was determined by the ELISA (ELISA). Peripheral blood served as the material of the research. It has been established, that under infiltrative pulmonary tuberculosis the levels of basal, protein and lipid-induced IL-12β production were significantly lower than in healthy donors and patients with disseminated pulmonary tuberculosis. Under disseminated pulmonary tuberculosis basal IL-12β production varies within normal limits; when stimulated by protein antigen, it increases, when influenced by lipid antigen — decreases.Проведена оценка уровня секреции IL-12β мононуклеарными лейкоцитами крови при инфильтративном и диссеминированном туберкулезе легких (ТЛ). Мононуклеары выделяли градиентным центрифугированием, культивировали в полной питательной среде, уровень продукции IL-12β определяли методом ИФА (ELISA). Установлено, что при инфильтративном ТЛ уровень базальной, белок- и липидиндуцированной продукции IL-12β значительно ниже, чем у здоровых доноров и больных диссеминированным ТЛ. При диссеминированном ТЛ базальная продукция IL-12β была в пределах нормы, при стимуляции белковым антигеном увеличивается, при действии липидного антигена — понижается